Справа № 991/11243/25

Провадження 1-кп/991/141/25

 

 

 

 

У Х В А Л А 

іменем України

 

29 квітня 2026 року м.Київ 

 

Вищий антикорупційний суд у складі 

головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 , 

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про покладення додаткових обов`язків на обвинуваченого ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 52024000000000046 від 25.01.2024 за обвинуваченням

ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харків, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживаює за адресою: АДРЕСА_4 , громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

 

В С Т А Н О В И В:

 

1. На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52024000000000046, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.01.2024, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

1.1. Прокурор звернувся до суду з клопотанням про покладення на обвинуваченого ОСОБА_6 додаткових обов`язків. Клопотання обґрунтував тим, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.08.2024 у справі №991/6659/24 до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 10 000 000 грн із покладенням ряду процесуальних обов`язків. Термін їх дії закінчився 09.10.2024 та після цього не продовжувався. Надалі, ухвалою від 20.04.2026 у справі №991/11243/25 зменшено розмір застави до 9 000 000 грн. 

1.2. На підтвердження необхідності покладення додаткових обов`язків прокурор послався на низку обставин, зокрема доказову базу, тяжкість покарання та обставини вчинення кримінального правопорушення, вік і стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв?язків, відсутність постійного місця роботи, репутацію та його майновий стан.

1.3. Прокурор зазначив, що метою покладення на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язків є забезпечення їх виконання і запобігання спробам: 

- переховуватися від суду; 

- незаконно впливати на свідків та іншого обвинуваченого. 

1.4. Таким чином, прокурор просив покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 строком на 2 місяці такі обов`язки:

- не відлучатися з м. Києва (населеного пункту в якому він проживає) без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 та обвинуваченим ОСОБА_7 ,

- не відвідувати приміщення ГУ ДПС у Харківській області;

- докласти зусиль до пошуку роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в?їзд в Україну. 

 

2. У судовому засіданні учасники висловили такі позиції:

2.1. Прокурор ОСОБА_5 клопотання підтримав, просив задовольнити. Зазначив, що звернення із відповідним клопотанням зумовлено відсутністю у обвинуваченого обмежень у виїзді за межі території України під час воєнного стану та його неодноразова практика виїзду протягом 2024-2025 років. Прокурор також поставив під сумнів достовірність відомостей щодо працевлаштування обвинуваченого; звернув увагу на невідповідність вказаних ним адрес проживання під час встановлення особи на початковому етапі судового розгляду і станом на зараз, а також на відмінність в адресі місця проживання і зареєстрованого місця здійснення господарської діяльності. З урахуванням наданої інформації про перебування обвинуваченого на пенсії відмовився від прохання покласти на нього обов`язку докладати зусиль до пошуку роботи. 

2.2. Захисник ОСОБА_8 заперечив проти задоволення клопотання. Зазначив, що КПК України не передбачає можливості самостійного покладення процесуальних обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України. Сам по собі факт виїзду обвинуваченого за межі України та наявність в нього закордонних паспортів не може бути підставою для встановлення процесуальних обмежень. Під час перебігу кримінального провадження не зафіксовано жодних спроб впливу на свідків. Неспівпадіння адрес проживання та підприємницької діяльності не може свідчити про сумнів у здійсненні такої діяльності. 

2.3. Обвинувачений ОСОБА_6 і захисник ОСОБА_9 заперечили проти задоволення клопотання прокурора. Зазначили, що захисник ОСОБА_9 , здійснюючи захист ОСОБА_6 під час досудового розслідування, звертався із клопотаннями до сторони обвинувачення для узгодження виїзду за межі України. 

 

3. Заслухавши учасників, дослідивши клопотання, Суд дійшов таких висновків.

3.1. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.08.2024 у справі №991/6659/24 до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 10 000 000 грн і покладено ряд процесуальних обов`язків. Наразі, щодо ОСОБА_6 не діють процесуальні обов`язки. Ухвалою від 20.04.2026 змінено застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід і зменшено розмір застави до 9 000 000,00 грн. 

3.2. Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених Главою 18 цього Кодексу. На підставі ч. 1 ст. 200 КПК України прокурор має право звернутися до суду в порядку, передбаченому ст. 184 цього Кодексу, з клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про покладення додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу.

Таким чином, під час розгляду цього клопотання Суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей, визначених ч.7 ст.194 КПК України, відповідно до яких обов`язки, передбачені ч. 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

3.3. Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

3.4. Згідно з положеннями ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

3.5. Це кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду (дослідження доказів сторони обвинувачення), ОСОБА_6 має процесуальний статус обвинуваченого. Наразі стосовно обвинуваченого діє запобіжний захід у вигляді застави. З огляду на стадію кримінального провадження та зміст самого клопотання Суд не вирішує питання щодо обґрунтованості підозри, однак оцінює критерії, визначені у ст. 178 КПК України, та доведені прокурором ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України. 

3.6. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків Суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.

3.7. В ухвалі від 20.04.2026, постановленій за результатами розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, Суд констатував зменшення ризиків кримінального провадження, які раніше обґрунтовували застосування конкретного розміру застави. Дія раніше покладених на обвинуваченого обов`язків припинилась 09.10.2024. Як зазначили учасники, після закінчення строку дії, прокурор не ініціював питання про їх продовження. Отже, з часу закінчення строку дій покладених процесуальних обов`язків (09.10.2024) до моменту ініціювання питання про покладення обов`язків (29.04.2026) пройшло більш ніж півтори роки. З моменту направлення обвинувального акта до суду (з 31.10.2025) сторона обвинувачення жодного разу не порушувала питання про покладення на обвинуваченого процесуальних обов`язків; своєю чергою Суд не зафіксував з боку обвинуваченого порушення процесуальних обов`язків. В такому контексті питання про повторне покладення процесуальних обов`язків виглядає юридично і фактично неспроможнім.

3.8. Насамперед, процесуальні обов`язки не існують автономно, а є похідними від запобіжного заходу і мають чітко визначений строк дії. Їх припинення у зв`язку із закінченням строку означає втрату правової підстави для будь-яких обмежень, які вони передбачали. Через півтори роки після цього фактично йдеться про нове втручання у права обвинуваченого, яке потребує самостійного, належного обґрунтування.

3.9. Суд виходить із того, що процесуальні обов`язки як елемент запобіжного заходу мають виключно строковий та похідний характер і можуть застосовуватися лише за наявності актуальних, належним чином доведених ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом. 

3.10. Як установлено судом, строк дії раніше покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків закінчився близько півтора року тому. Впродовж усього цього часу до нього не застосовувалося жодних обмежень відповідного характеру, а сторона обвинувачення не ініціювала питання про їх продовження чи повторне застосування у межах строку їх чинності. Така процесуальна бездіяльність у поєднанні з тривалістю зазначеного періоду об`єктивно свідчить про відсутність нагальної потреби у відповідних обмеженнях. Більше того, звертаючись із цим клопотанням, сторона обвинувачення не навела жодних нових чи додаткових обставин, які б свідчили про виникнення або посилення ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом. Посилання ж на обставини, які вже існували на момент попереднього застосування процесуальних обов`язків або протягом часу, коли відповідних обмежень для обвинуваченого не існувало і сторона обвинувачення не вважала певні дії ризиковими для кримінального провадження (як в цьому випадку виїзди закордон, на які зокрема посилається прокурор, мали місце 26.06.2024, 03.04.2025, 30.07.2025) не можуть визнаватися належним обґрунтуванням для їх повторного покладення, оскільки такі обставини не відображають актуального стану кримінального провадження.

3.11. Натомість обвинувачений протягом тривалого часу після припинення дії обмежень демонстрував належну процесуальну поведінку: з`являвся до суду, виконував покладені на нього обов`язки, не допускав дій, які могли б свідчити про намір ухилятися від правосуддя або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. Така поведінка свідчить про відсутність об`єктивної необхідності у повторному застосуванні обмежень. 

3.12. Процесуальні обмеження мають тимчасовий характер і допускаються лише за умови доведення їх об`єктивної необхідності на момент розгляду відповідного питання. За відсутності конкретних даних про існування актуальних ризиків повторне через тривалий час застосування обмежень не відповідає критерію необхідності та принципу пропорційності в демократичному суспільстві. Навіть, якщо вони суттєво не впливають, як в даному випадку, на права і свободи людини.

3.13. Посилання сторони обвинувачення на практику виїзду за межі України після 2022 року, доводи про відмінність представлених відомостей, а також сумніви щодо працевлаштування є необґрунтованими. Так, виїзди обвинуваченого закордон мали місце 26.06.2024, 03.04.2025, 30.07.2025, однак вони висуваються прокурором в якості обґрунтування покладення обов`язку лише наприкінці квітня 2026 року. Так само і адреса проживання, відмінна від тієї, яка вказувалася під час досудового розслідування, зазначена обвинуваченим при встановленні його особи у першому судовому засіданні під час судового розгляду - 27.11.2025. Водночас із відповідним клопотанням прокурор звернувся лише на даний час, не обґрунтувавши причин такої «процесуальної відстрочки».

3.14. У ході судового розгляду Суд поставив перед стороною обвинувачення питання про те, в чому саме полягає зміна контексту кримінального провадження, яка зумовила необхідність покладення на обвинуваченого додаткових процесуальних обов`язків саме на цей момент. Однак переконливої відповіді на це питання прокурор не надав. Суд зазначає, що наведені стороною обвинувачення обставини не є новими у розумінні їх виникнення або виявлення безпосередньо перед поданням клопотання. Навпаки, вони мали місце задовго до його подання та об`єктивно могли бути оцінені стороною обвинувачення значно раніше. Відтак сам по собі факт їх існування у минулому без доведення того, що саме зараз ці обставини набули іншого змісту або створюють реальні та актуальні ризики, не може слугувати належним обґрунтуванням для втручання у права обвинуваченого. Більше того, відсутність своєчасної реакції сторони обвинувачення на зазначені обставини свідчить про те, що на момент їх виникнення вони не оцінювалися як такі, що потребують негайного застосування процесуальних обмежень. За таких умов їх ретроспективне використання як підстави для покладення обов`язків лише тепер виглядає необґрунтованим та таким, що не відповідає критерію актуальності ризиків.

Таким чином, за відсутності відповіді на ключове питання суду щодо зміни контексту кримінального провадження, а також з огляду на віддаленість у часі обставин, на які посилається прокурор, та їх неналежну процесуальну оцінку у момент їх виникнення, Суд доходить висновку, що такі доводи не підтверджують наявності актуальних ризиків і не можуть бути покладені в основу рішення про повторне застосування процесуальних обов`язків.

3.15. Суд також враховує, що відносно обвинуваченого ОСОБА_6 діє запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 9 000 000 грн. Ураховуючи нормальний рух судового розгляду і процес дослідження доказів, відповідний розмір застави у сукупності із законодавчо закріпленими у ст. 42 КПК України обов`язками, практикою участі ОСОБА_6 у судових засіданнях, на даному етапі є достатнім для забезпечення досягнення завдань кримінального провадження. Суд також звертає увагу, що кримінальним процесуальним законодавством передбачені негативні наслідки для обвинуваченого та/або заставодавця у разі порушення обвинуваченим процесуальних обов`язків, передбачені ч. 8 ст. 182 КПК України. 

 

4. Ураховуючи викладене, Суд доходить висновку, що покладення обов`язків, запропонованих прокурором, є нерелевантним у зв`язку із відсутністю процесуальної потреби. Причому застосована застава у розмірі 9 000 000 грн здатна виконати роль стримуючого фактору для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 .

 

Керуючись статтями 176-178, 193, 194, 196, 331, 372, 376, 392 КПК України, Суд 

 

П О С Т А Н О В И В:

 

1.У задоволенні клопотання прокурора про покладення додаткових обов`язків відмовити.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

 

Головуючий суддя       ОСОБА_42 

 

Судді         ОСОБА_43 

 

 

ОСОБА_44