Справа № 991/4511/26

Провадження 1-кс/991/4524/26

 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

06 травня 2026 року          м. Київ

 

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 дослідивши скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, 

 

ВСТАНОВИВ:

 

06 травня 2026 року вказана скарга надійшла до Вищого антикорупційного суду і на підставі протоколу автоматичного визначення слідчого судді була передана на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 . 

У своїй скарзі ОСОБА_2 вказує, що ним 01.05.2026 до Національного антикорупційного бюро України подано заяву щодо протиправних дій детектива ОСОБА_3 , але на теперішній час 05.05.2026 відповіді не отримано. 

У скарзі ОСОБА_2 що, просив внести відомості про такі порушення:

- Порушення ст. 217 та ст. 110 КПК України: Постанова про виділення матеріалів у окреме провадження (№52021000000000428) оформлена неналежним чином. Вона не містить обов?язкового переліку виділених матеріалів, інформації про їх форму (оригінали чи копії) та опису речових доказів.

- Порушення ст. 290 КПК України: Приховування матеріалів, що містять дані про ринкові ціни (відповіді від «Укрзалізниці» та інших держпідприємств), є грубим порушенням обов?язку прокурора надати доступ до "всіх" матеріалів, які можуть бути використані для доведення невинуватості.

- Введення суду в оману (ст. 222 КПК): Детектив ОСОБА_3 на засіданні 15.04.2026 стверджував, що виділені матеріали не стосуються предмета доказування та не містять цінової інформації. Однак пізніше встановлено, що у виділених матеріалах були договори з цінами, ідентичними до тих, що інкримінуються як завищені.

2) порушення норм Кримінального процесуального кодексу щодо прав захисту, а тому внести відомості в ЄРДР за статтями дії службових осіб (детектива ОСОБА_3 та прокурора ОСОБА_4 ), які можуть містити ознаки складів злочинів, передбачених наступними статтями КК України:

- Стаття 374. Порушення права на захист: Ненадання доступу до матеріалів, що мають значення для справи, та приховування доказів невинуватості прямо порушує право підозрюваного/обвинуваченого на захист.

Стаття 366. Службове підроблення: Внесення неправдивих відомостей до офіційних документів (постанови про виділення без опису матеріалів) або надання завідомо неправдивої інформації суду в процесуальних документах.

- Стаття 384. Введення в оману суду або іншого уповноваженого органу: Надання завідомо неправдивих свідчень/пояснень детективом під час судового розгляду клопотання про доступ до матеріалів.

- Стаття 364. Зловживання владою або службовим становищем: Використання повноважень (виділення матеріалів) всупереч інтересам служби для створення штучних доказів обвинувачення або приховування доказів захисту.

- Визнати дії прокурора ОСОБА_5 та детектива ОСОБА_3 щодо приховування цінової інформації такими, що порушують право на захист та вимоги ст. 290 КПК України.

- Ініціювати службове розслідування, щодо дій детектива ОСОБА_3 на предмет порушення Кодексу етичної поведінки та вчинення правопорушень, передбачених ст. 374, 384 КК України.

- Внести відомості до ЄРДР за фактом умисного введення суду в оману та фальсифікації матеріалів кримінального провадження службовими особами НАБУ та САП.

За результатами дослідження вказаної скарги та доданих до неї матеріалів, слідчий суддя приходить до висновку, що вона не підлягає розгляду у Вищому антикорупційному суді та підлягає поверненню.

Так, порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований КПК України. Зокрема, право подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування передбачено статтею 303 КПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні серед іншого може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. 

Так, за змістом ст. 304 КПК України, при вирішенні питання про відкриття провадження за скаргою, слідчому судді у першу чергу необхідно перевірити, чи було дотримано правил підсудності при зверненні з відповідною скаргою та чи дотримано строк на звернення з нею.

За змістом ч. 2 ст. 33-1 КПК України, слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду.

Предметна підсудність цього суду визначається статтею 33-1 КПК, якою встановлено, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці до статті 45 КК України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 КПК України.

У примітці до ст. 45 КК України зазначено, що корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368, 368-3-369, 369-2, 369-3 цього Кодексу.

Водночас, за змістом поданої скарги, мова іде про допущені процесуальні порушення, які на думку скаржника, вчиняє детектив НАБУ та прокурор САП, наводячи виключно статті КК України, за ознаками яких мають бути внесені відомості.

Більшість із перелічених статей, а саме 374, 366, 384, не належить до підсудності ВАКС згідно з наведеними вище нормами ст. 33-1 КПК України. А щодо статті 364 КК України, то скаржник не вказує відомостей, які би свідчили про наявність ознак підсудності ВАКС.

Заява, з якою він звертався до НАБУ, а так само підтвердження її отримання, до матеріалів скарги не долучено, що також унеможливлює перевірити чи наявні умови, передбачені пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 КПК для визначення підсудності ВАКС. Більше того, заявник до долучив будь-яких підтверджень звернення із відповідною заявою, що унеможливлює перевірити дотримання строку на подання такого виду скарги. 

За відсутності таких відомостей слідчий суддя вважає неможливим встановити, що описані скаржником обставини щодо вчинення кримінального правопорушення відноситься до підсудності Вищого антикорупційного суду, а також про дотримання строку, що виключає можливість здійснення судового контролю слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.

Пунктом другим ч. 2 ст. 304 КПК України визначено, що скарга на бездіяльність прокурора, передбачена ч. 1 ст. 303 цього Кодексу, повертається, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді.

На підставі наведеного вище, керуючись статтями 33-1, 216, 303, 304, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

 

Скаргу  ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,-  повернути особі, яка її подала. 

Копію ухвали направити особі, яка подала скаргу, разом зі скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня отримання її копії.

Роз`яснити особі, які подала скаргу, що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України.

 

Слідчий суддя ОСОБА_1