Справа № 991/2450/26

Провадження 2/991/9/26

 

 

У Х В А Л А 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

27 квітня 2026 року м.Київ 

 

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мовчан Н.В., 

суддів Литвинко Т.В., Сікори К.О., 

за участю секретаря судового засідання Філіндаш Ю.В.,

представника позивача - прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Мирка Б.М.,

представника відповідачів - адвоката Пащенко В.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні заяву представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Пащенко В.І. про залишення позову без розгляду у цивільній справі за позовом Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Мирка Богдана Миколайовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 

про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, 

 

установив:

 

26 березня 2026 року до Вищого антикорупційного суду надійшла позовна заява Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Мирка Б.М. (надалі - позивач) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (надалі - відповідачі) про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, у якому позивач просить:

визнати необґрунтованим активом автомобіль Toyota Land Cruiser 200, 2020 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , та стягнути в дохід держави його мінімальну ринкову вартість на день набуття (13 липня 2024 року), що складає 2 484 200,00 грн в рівних частинах з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме по 1/2 від вартості необґрунтованого активу у сумі 1 242 100,00 грн з кожного.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 31 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27 квітня 2026 року.

20 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідачів - адвоката Пащенко В.І. до суду надійшла заява про залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Заява обґрунтована тим, що 06 квітня 2026 року відповідачам вручена ухвала Вищого антикорупційного суду від 31 березня 2026 року у справі № 991/2450/26, провадження № 2/991/9/26. Посилаючись на ч. 4, 8 ст. 290 ЦПК України, п. 1, п.п. «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», представник відповідачів зазначила, що автомобіль, який є предметом позову, був придбаний ОСОБА_1 (до шлюбу - ОСОБА_1 ) 13 липня 2024 року. У той же час, станом на цю дату, остання не мала статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оскільки з 25 грудня 2023 року наказом № 1132-к було припинено державну службу заступника начальника управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області ОСОБА_1 зі звільненням з займаної посади у зв`язку зі скороченням чисельності державних службовців.

01 травня 2024 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/2434/24 визнано протиправним та скасовано наказ в.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 25 грудня 2023 року № 1132-к «Про припинення державної служби ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 у Головному управлінні Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на посаді заступника начальника управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області з 26 грудня 2023 року.

Зазначене рішення суду, яке підлягало негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, не було виконано ані у добровільному, ані у примусовому порядку.

22 серпня 2024 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року змінено в частині мотивів його прийняття, в іншій частині залишено без змін. 

Надалі, лише 28 серпня 2024 року наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області № 577-к ОСОБА_1 поновлено на посаду.

Представник відповідачів стверджує, що у період з 25 грудня 2023 року по 28 серпня 2024 року ОСОБА_1 не перебувала на державній службі, тобто не була особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Окрім цього в цей же період у Головному управлінні Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області не існувала посада заступника начальника управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, яку до звільнення обіймала ОСОБА_1 .

Тобто, дата фактичного допуску ОСОБА_1 до роботи є 28 серпня 2024 року.

Представник відповідачів, посилаючись на практику Верховного Суду, зазначила, що днем звільнення є останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.

Звертає увагу, що категорія «вимушеного прогулу» застосована виключно до трудових правовідносин і жодним чином не має відношення до антикорупційного законодавства. Тобто, період «вимушеного прогулу» не є періодом виконання особою функцій держави або місцевого самоврядування, оскільки у період, коли особа є звільненою, вона не виконує ані функцій держави, ані функцій місцевого самоврядування, на неї не поширюється дія вимог антикорупційного законодавства, у тому числі в частині обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, щодо одержання подарунків, декларування доходів.

Тому, поновлення 28 серпня 2024 року ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області з 26 грудня 2023 року не надає ОСОБА_1 статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави в зазначений період.

Посилаючись на п. 1 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, представник відповідачів вважала, що у прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури відсутні повноваження на пред`явлення даного позову до ОСОБА_1 , як до особи, уповноваженої на виконання функцій держави, оскільки на момент придбання автомобіля Toyota Land Cruiser 200, 2020 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , яку прокурор вважає активом, вона не була особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Також представник відповідачів, обґрунтовуючи свою позицію, посилалась на постанови Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 та від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, як такі, що є релевантними щодо регулювання питання наявності у прокурора цивільної процесуальної дієздатності на звернення до суду з позовною заявою.

Отже, на переконання представника відповідачів, відсутність компетенції прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на представництво інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави щодо осіб, які набули актив у власність, не будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є підставою для залишення позовної заяви прокурора без розгляду, адже позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності у визначеному законом порядку.

У підготовчому судовому засіданні представник відповідачів - адвокат Пащенко В.І. заяву про залишення позову без розгляду підтримала, з викладених у ньому підстав, просила задовольнити. На уточнюючі запитання суду зазначила, що дана заява стосується частини позовних вимог до ОСОБА_1 , яка, на її думку, також не є належним відповідачем у справі. 

Представник позивача - прокурор Мирко Б.М. просив відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на те, що питання, які порушує представник відповідачів у своїй заяві, вимагають надання судом передчасної відповіді щодо статусу ОСОБА_1 . Вважав, що такі обставини підлягають встановленню у ході розгляду справи по суті відповідно до положень ст. 290 ЦПК України, а не на стадії підготовчого провадження.

Заслухавши думку сторін, дослідивши заяву про залишення позову без розгляду з додатками, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.

За результатами підготовчого засідання суд може постановити ухвалу, зокрема про залишення позовної заяви без розгляду (п. 1 ч. 2 ст. 200 ЦПК України).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки, зокрема сторони (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (ст. 47 ЦПК України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 8-1 Закону України «Про прокуратуру» на Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру покладається, серед інших, функція представництва у межах компетенції інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Водночас, за ч. 1 ст. 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається та представництво держави в суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Колегія суддів зауважує, що порушене представником відповідачів питання вже було предметом дослідження під час відкриття провадження у справі (п. 1 ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 187 ЦПК України).

Тому колегія суддів вважає, що позовна заява прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Мирка Б.М. подана особою, яка має цивільну процесуальну дієздатність.

Водночас, обставини щодо наявності підстав для звернення з позовом про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, зокрема до належної особи (ч. 4 ст. 290 ЦПК України) підлягають встановленню у ході розгляду справи по суті за результатами дослідження наданих сторонами доказів, і у випадку їх недоведеності суд приймає рішення про відмову у задоволенні позову (ст. 264 ЦПК України). Тобто вирішення цих питань на стадії підготовчого судового засідання є передчасним.

У той же час, висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі 359/3373/16-ц, на які посилалася представник відповідачів у заяві про залишення позову без розгляду, не є релевантними до обставин справи № 991/2450/26, оскільки у цій постанові Верховний Суд надав оцінку питанню наявністі повноважень прокурора у цивільній справі через призму положень Закону України «Про прокуратуру», а саме щодо позову прокурора, поданого в інтересах державного підприємства, та дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду за п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у інших постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц та від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 про те, що "... у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах" узгоджуються з висновком колегії суддів у цій справі.

Не залишається поза увагою суду, що жодне із судових рішень, на які посилається представник відповідачів, не ухвалене у категорії цивільних справ про цивільну конфіскацію, у яких прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури наділений виключними повноваженнями на звернення до суду з позовною заявою про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, що прямо встановлено у ст. 290 ЦПК України. 

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що заява представника відповідачів про залишення позову без розгляду не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 197, 200, 257, 259, 260, 268 ЦПК України, суд

 

постановив:

 

Відмовити у задоволенні заяви представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Пащенко В.І. про залишення позову без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

 

 

 

Головуючий суддя Н. В. Мовчан 

 

 

 

Судді Т. В. Литвинко

 

 

 

К. О. Сікора