- Presiding judge (HACC AC): Chorna V.V.
справа № 991/9549/25
провадження № 11-сс/991/1/26
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2026 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
власника майна ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про арешт майна від 26.09.2025 р., -
в с т а н о в и л а:
30.09.2025 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли зазначені апеляційні скарги, які цього ж дня призначено до апеляційного розгляду (т. 3 а.с. 99).
Судові засідання, призначені на 08.10.2025 року, 22.10.2025 року та 26.11.2025 року, були відкладені за клопотаннями власника майна ОСОБА_6 та її представника - адвоката ОСОБА_8 (т. 3 а.с. 126, 141, 156, 159-160).
04.02.2026 року ОСОБА_6 подані доповнення до апеляційної скарги (т. 3 а.с.172-189 ). Через находження безпосередньо в день судового засідання доповнень до апеляційної скарги, які прокурор не отримав, судове засідання, призначене на 04.02.2026 року, було відкладено (т. 3 а.с. 190-191).
29.04.2026 року судове засідання відкладено за клопотанням власника майна ОСОБА_6 через відсутність її представника - адвоката ОСОБА_8 (т. 3 а.с. 225-226).
1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та доводи апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9 , погоджене з прокурором САП ОСОБА_10 , та накладено арешт (із забороною володіння, користування та розпорядження) на мобільні телефони Iphone 15 Pro Max, Iphone 12 Pro Max, Iphone 11 Pro Мах та ноутбук DELL із зарядним пристроєм, які вилучені за місцем проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на допущену слідчим суддею неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог КПК України. Обґрунтувань вказаних тверджень в апеляційній скарзі не наведено. Станом на день її розгляду доповнень до апеляційної скарги від ОСОБА_7 на адресу суду не надійшло.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, про відмову у задоволенні клопотання. В обґрунтування доповнень до апеляційної скарги зазначає про неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог КПК України, у зв`язку з чим висновки оскаржуваної ухвали не відповідають фактичним обставинам провадження. Стверджує, що на момент звернення з клопотанням про арешт майна до нього не було долучено постанову про визнання вилученого майна речовим доказом та про призначення експертизи. В свою чергу, наявність на вилучених пристроях фотографій та договорів, які, на думку сторони обвинувачення, стосуються об`єктів нерухомості, які фігурують у провадженні, не є достатньою підставою для їх арешту. Лише 18.09.2025 року детектив виніс постанови про визнання вилученого майна речовим доказом та про призначення експертизи. Дії сторони обвинувачення з дооформлення клопотання про арешт майна та долучення до нього нових доказів спрямовані на усунення недоліків клопотання, яке мало бути повернутим. При цьому, постанова про визнання майна речовими доказами є формальною, оскільки не містить пояснення, яке саме значення мають вилучені носії інформації для кримінального провадження і яким чином вони можуть бути використані як докази. Відтак, вилучене майно не відповідає ознакам речового доказу, визначеним у ст. 98 КПК України. Крім того, у клопотанні про арешт майна вказано, що вилучене майно може виступити забезпеченням конфіскації майна як виду покарання, втім, ОСОБА_6 не має жодного процесуального статусу у провадженні. Більше того, у даному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру. Окремо наголошує, що оскаржуваною ухвалою також було накладено арешт на ноутбук DELL, хоча ще до її постановлення його повернуто власнику. Вважає, що арешт майна, яке вже не перебувало у володінні сторони обвинувачення, є процесуально недопустимим. Також, в оскаржуваній ухвалі зазначено про відсутність негативних наслідків арешту майна для третіх осіб, оскільки мобільні телефони та ноутбук не є занадто вартісним майном. Втім, КПК України не містить положень, які дозволяли б суду обмежувати право власності лише тому, що майно не є занадто вартісним.
Також, в апеляційній скарзі наголошується, що у даному провадження відсутня подія кримінального правопорушення, а постанова про визначення групи детективів винесена після проведення обшуку, що впливає на законність його проведення.
2. Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
У судовому засіданні власник майна ОСОБА_6 підтримала свою апеляційну скаргу та апеляційну скаргу ОСОБА_7 , просила їх задовольнити з підстав, викладених у скаргах.
Власник майна ОСОБА_7 та представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 , а також прокурор, належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явились. При цьому, прокурор ОСОБА_10 засобами електронного зв`язку надіслав письмові заперечення на апеляційні скарги та просив провести судовий розгляд його відсутності (т. 3 а.с. 219-222).
З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, явка учасників процесу за умови їх належного повідомлення не є обов`язковою. Враховуючи, що учасники апеляційного провадження належним чином повідомлені та не були позбавлені можливості прибути в судове засідання, колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка не перешкоджає судовому розгляду, тому апеляційні скарги розглянуто за їх відсутності.
3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52025000000000402 від 15.07.2025 р. за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358-6 КК України.
За версією органу досудового розслідування, починаючи з листопада 2019 року за дорученням колишнього заступника Голови Верховного Суду ОСОБА_11 , його близькими особами, іншими пов`язаними фізичними та юридичними особами, набуто у власність активи, вартість яких більше ніж на шість тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує його законні доходи, зокрема: 1) 25.01.2023 року - паркомісце № 3 за адресою: м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 13, гараж 3; 2) 25.01.2023 року - квартира АДРЕСА_1 ; 3) 25.01.2023 року - квартира АДРЕСА_2 ; 4) 23.08.2022 року - машиномісце № 83 за адресою: АДРЕСА_3 ; 5) 19.09.2024 року - апартаменти № 94/95 за адресою: АДРЕСА_3 ; 6) 14.07.2021 року - апартаменти № 275 за адресою: м. Одеса, бульвар Французький, буд. 85/5; 7) 26.02.2021 року - земельна ділянка 0.1199 га за адресою: Київська обл., Обухівський район, с. Старі Безрадичі; 8) 26.02.2021 року - земельна ділянка 0.1199 га за адресою: Київська обл., Обухівський район, с. Старі Безрадичі; 9) 26.02.2021 року - земельна ділянка 0.725 га за адресою: Київська обл., Обухівський район, с. Старі Безрадичі; 10) 26.02.2021 року земельна ділянка 0.766 га за адресою: Київська обл., Обухівський район, с. Старі Безрадичі; 11) 05.08.2024 року - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 ; 12) 09.06.2022 року - земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_4 , та інші активи.
У ході досудового розслідування встановлено, що матір ОСОБА_6 - головного спеціаліста відділу забезпечення діяльності Голови та заступника Голови Суду Секретаріату Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ОСОБА_7 впродовж 1998-2025 р.р. отримала офіційно підтверджені доходи у розмірі 2 175 140 грн. При цьому, у зазначений період ОСОБА_7 набула вищевказане майно, вартість якого складає 20 772 023 грн., що явно перевищує її доходи. Відтак, існують підстави вважати, що вказане майно фактично придбано або використовувалось колишнім суддею Верховного Суду ОСОБА_11 , та оформлене на ОСОБА_7 за дорученням ОСОБА_11 за рахунок доходів, не відображених у його деклараціях.
16.09.2025 року детективами за місцем проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які за версією сторони обвинувачення можуть бути причетні до вчинення вищевказаного злочину, проведено обшук, в результаті якого вилучено мобільні телефони Iphone 15 Pro Max, Iphone 12 Pro Max, Iphone 11 Pro Мах та ноутбук DELL із зарядним пристроєм.
Вирішуючи питання, визначені у ст. 170 КПК України, слідчий суддя вказав, що наведені у клопотанні фактичні обставини у сукупності з наданими стороною обвинувачення матеріалами формують внутрішнє переконання про наявність достатніх підстав вважати, що вказане у клопотанні кримінальне правопорушення могло бути вчинене.
За твердженням слідчого судді, доводи детектива про необхідність накладення арешту на мобільні телефони та ноутбук, вилучені у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , заслуговують на увагу, оскільки ці пристрої відповідають критеріям речового доказу та можуть містити інформацію щодо обставин, які розслідуються, в тому числі листування з особами, які перевіряються на причетність до вчинення злочину. Крім того, у ході огляду мобільних телефонів спеціалістом із застосуванням програмного забезпечення здійснено спробу копіювання даних з них та виявлено, що на них наявна система логічного захисту, яка унеможливлює створення копій без біометричної автентифікації власника. Тобто, власниками телефонів вжито заходи, які не дозволяють здійснити програмний доступ до вмісту телефону та, відповідно, здійснити копіювання даних. Отже, на переконання слідчого судді, вказані телефони підлягають арешту з метою збереження їх як речових доказів. Наразі детективом призначено комплексну судову комп`ютерно-технічну експертизу від 18.09.2025 р., предметом дослідження якого є телефони, оскільки скопіювати інформацію, яка зберігається в їх пам`яті, без спеціальних знань не виявилось можливим. Що стосується вилученого ноутбука, то, на переконання слідчого судді, збереження самого пристрою необхідне для проведення аналізу інформації, що у ньому міститься, та її копіювання. Відтак, він дійшов висновку, що стороною обвинувачення належним чином обґрунтовано необхідність накладення арешту на вищевказане майно.
4. Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи власника майна, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційних скарг, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення злочину.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України).
Отже, використане законодавцем формулювання «існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості» вказує на те, що для застосування такого заходу забезпечення провадження як арешт майна достатньо, щоб сторона обвинувачення довела не факт повідомлення певній особі про підозру, а лише наявність відомостей, котрі можуть свідчити про сам факт вчинення кримінального правопорушення.
Проаналізувавши зміст клопотання про арешт майна та долучені до нього докази, слідчий суддя дійшов висновку про ймовірність вчинення кримінального правопорушення за обставин, викладених у клопотанні. При цьому, ним досліджено наявні в матеріалах провадження докази та зроблено висновок, що у своїй сукупності вони підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування арешту майна.
Колегія суддів цілком погоджується з вказаним висновком.
Так, з матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_11 до 05.10.2022 року працював на посаді судді, Голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та був звільнений наказом Голови Верховного Суду у зв`язку з набуттям громадянства РФ. Згідно протоколу огляду від 23.07.2025 р. матеріалів НСРД від 11.04.2025 р. та протоколів огляду телефонів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , вилучених у ході обшуку від 24.04.2025 р., виявлено фотокартки та обставини, які вказують на неодноразове відвідування та фактичне володіння і використання ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зазначеного у клопотанні нерухомого майна, право власності на яке оформлено на ОСОБА_7 - матір ОСОБА_6 , яка працювала головним спеціалістом Секретаріату Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та яка ймовірно виконувала обов`язки секретаря ОСОБА_11 (т. 1 а.с. 13-35). При цьому, відповідно до матеріалів клопотання, ані ОСОБА_6 , ані ОСОБА_7 не мають достатніх офіційних доходів, які б дозволяли придбати вищевказане нерухоме майно, загальна вартість якого перевищує 20 млн. грн. Крім того, у подальшому частина об`єктів нерухомості переоформлена на ОСОБА_13 , який також не має відповідних доходів (т. 1 а.с. 36-70).
На переконання колегії суддів, вищенаведене об`єктивно пов`язує ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з досліджуваними у даному провадженні обставинами, оскільки останні можуть володіти відомостями щодо подій, які розслідуються.
Відтак, доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 з про те, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно особи, яка не має статусу підозрюваного, не переконався в тому, що на даному етапі досудового розслідування існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінальних правопорушень такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, є необґрунтованими.
Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що зафіксоване у протоколах НСРД та протоколах огляду телефонів листування не свідчить про причетність її та ОСОБА_7 до обставин провадження, колегія суддів також відхиляє, оскільки на даному етапі розслідування суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та достовірності, а лише зобов`язаний на підставі оцінки їх сукупності визначити, що причетність особи до вчинення злочину є ймовірною, натомість остаточна їх оцінка може бути надана лише під час розгляду кримінального провадження по суті.
В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя також дійшов висновку, що вилучені мобільні телефони відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки можуть містити відомості, які встановлюються у провадженні. З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки в ході апеляційного перегляду встановлені слідчим суддею обставини не спростовано.
Зокрема, 16.09.2025 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_6 остання добровільно надала детективам для огляду два свої мобільні телефони Iphone 15 Pro Max та Iphone 12 Pro Max, а також повідомила пароль до них. Крім того, ОСОБА_6 надала телефон своєї матері - ОСОБА_7 і також повідомила пароль до нього. Під час огляду вказаних телефонів виявлено фотографії договорів купівлі-продажу ряду об`єктів нерухомого майна, яке ймовірно придбано або використовувалось колишнім суддею Верховного Суду ОСОБА_11 та оформлене на ОСОБА_7 за його дорученням та за рахунок доходів, не відображених у його деклараціях. Також, віднайдено фотографії технічних документів, квитанцій та платіжних доручень, що мають значення для провадження, та встановлено факт видалення листування з абонентами, які можуть володіти відомостями щодо подій, які розслідуються (т. 1 а.с. 89-91).
Після чого, детективом за участі спеціаліста проведено огляд вилучених телефонів, у ході якого за допомогою програмного засобу Cellebrite UFED здійснено спробу копіювання доступної частини даних з телефону та виявлено систему логічного захисту, яка унеможливлює копіювання без біометричної автенфікації володільця. Надання власниками паролів доступу до телефонів лише дозволяє дослідити вміст окремих даних телефонів безпосередньо на пристроях, але не забезпечує можливість скопіювати їх вміст (т. 2 а.с. 57).
18.09.2025 року постановою детектива телефони визнано речовими доказами (т. 2 .а.с 58-59). Постановою від 18.09.2025 р. призначено комплексну комп`ютерно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання щодо наявності на вилучених пристроях системи логічного захисту доступу до інформації, що зберігається на їх вбудованих носіях пам`яті, яка вимагає уведення біометричних даних власника, і якщо так, то чи можливо її подолати та скопіювати інформацію на електронний носій інформації (т. 2 а.с. 62-63).
Наведене свідчить про наявність у органу досудового розслідування конкретних питань з метою з`ясування обставин, які б могли зв`язати ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з обставинами провадження, яке розслідується, або поєднати їх з іншими фігурантами цього провадження, шляхом встановлення наявності та змісту листування саме з ними. Зазначене, на думку колегії суддів, не може свідчити про формальне призначення експертного дослідження, як про це зазначається в апеляційній скарзі ОСОБА_6 .
Доводи ОСОБА_6 про незаконність призначення експертизи після звернення до суду з клопотанням про арешт майна колегія суддів також відхиляє, оскільки ст. 242 КПК України не містить вимоги щодо строків залучення експерта. Вказана дія відбувається на власний розсуд детектива.
Дослідивши сукупність вищенаведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками оскаржуваної ухвали про те, що мобільні телефони, вилучені у ОСОБА_7 та ОСОБА_6 під час обшуку, можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у провадженні (кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочину, даних про номери телефонів та зв`язки між особами, причетними до розслідуваних обставин, тощо). Отже, за стандартом доведення «достатні підстави» слідчий суддя правильно встановив відповідність телефонів, на які накладено арешт, ознакам речового доказу. При цьому, надання ОСОБА_7 та ОСОБА_6 паролів до них не свідчить про відсутність підстав для їх вилучення, оскільки у ході обшуку детективи не змогли скопіювати необхідну інформацію з технічних причин. В такому випадку орган досудового розслідування має вжити всі можливі процесуальні заходи, визначені КПК України, для відшукання, дослідження, фіксації та збереження відповідної інформації, зокрема шляхом проведення експертного дослідження.
Як вже зазначалось вище, детективом проведено огляд вилучених телефонів за участі спеціаліста та у зв`язку з неможливістю повного копіювання даних призначено відповідну експертизу. При цьому, згідно долученого прокурором до своїх письмових заперечень листа експерта від 28.04.2026 р., останній повідомляє, що орієнтовний час завершення виконання експертного дослідження - перша половина травня 2026 року (т. 3 а.с. 220).
Колегія суддів враховує, що на даному етапі досудового розслідування інформація, яка ймовірно міститься на вилучених телефонах, може мати значення для досудового розслідування. В свою чергу, доступ до такої інформації та її подальша належна процесуальна фіксація можлива лише за результатами проведення експертного дослідження. Відтак, потреба у накладенні арешту на майно обумовлена необхідністю проведення експертизи, за наслідком якої буде встановлена або необхідність його подальшого утримання як доказу у провадженні, або можливість повернення володільцю як такого, що не містить на собі відомостей, важливих для з`ясування обставин розслідуваного кримінального правопорушення.
Разом з тим, колегія судів вважає хибним застосований слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі підхід до арешту майна через призму оцінки його вартості, від чого далі зроблено висновок про те, що це не буде занадто обтяжливим обмеженням для його власників, оскільки КПК України не містить відповідних положень.
З урахуванням сукупності встановлених вище обставин, колегія суддів погоджується, що арешт на вилучені мобільні телефони накладено обґрунтовано, чим забезпечено розумність і співрозмірність обмеження права власності із завданнями кримінального провадження. На даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою збереження речових доказів.
В той же час, колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг про те, що слідчий суддя безпідставно наклав арешт на ноутбук DELL із зарядним пристроєм, який був вилучений у ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , оскільки його ще до постановлення оскаржуваної ухвали було повернуто власнику після копіювання його вмісту. Вказану обставину підтвердив і прокурор у письмових запереченнях на апеляційні скарги (т. 3 а.с. 219-222).
Відтак, апеляційні скарги в цій частині підлягають задоволенню, а накладений арешт - скасуванню, оскільки неможливо накласти арешт на те, що фізично вже не перебуває у володінні сторони обвинувачення.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 - зокрема, про винесення постанови про визначення групи детективів у даному провадженні після проведення обшуку, а також щодо хронології внесення відомостей до ЄРДР у даному провадженні, не впливають на законність оскаржуваної ухвали та не є предметом розгляду на даному етапі провадження.
5. Висновки суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
З викладених у розділі 4 цієї ухвали мотивів колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала в частині висновків про наявність правових підстав для накладення арешту на ноутбук DELL із зарядним пристроєм підлягає скасуванню, оскільки його повернуто власникам майна до постановлення оскаржуваної ухвали. Відповідно, апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню в цій частині, з постановленням нового рішення в цій частині.
Керуючись ст. ст. 369-372, 170-173, 407, 409, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційні скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.09.2025 р. скасувати в частині накладення арешту на ноутбук DELL s/n 653MQF2 із зарядним пристроєм, вилучений під час проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_5 .
В решті апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.09.2025 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4