УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 991/1658/25

провадження № 51-1620 ск 26

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , судові рішення щодо ОСОБА_5 ,

встановив:

Як вбачається з наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, вироком Вищого антикорупційного суду від 04 вересня 2025 року ОСОБА_5 засуджено до покарання:

- за ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК) у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6місяців зі штрафом у розмірі 8 500 грн., а також з позбавленням права обіймати посади в органах Державної митної служби строком на 2 роки;

- за ч. 1 ст. 366 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік, з позбавленням права обіймати посади в органах Державної митної служби строком на 1 рік.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, зі штрафом у розмірі 8 500 грн., з позбавленням права обіймати посади в органах Державної митної служби строком на 2 роки.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційного суду від 18 лютого 2026 року вирок вищезазначеного суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник порушує питання про перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) , колегія суддів дійшла висновку, що скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, в чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення. 

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПКпідставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).

Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.

При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Однак, вказаних вимог кримінального процесуального закону захисником не дотримано, оскільки, посилаючись на порушення кримінального процесуального закону,  ОСОБА_4 у касаційній скарзі не навів обґрунтування допущення судами першої та апеляційної інстанцій таких порушень норм права, які могли б тягнути за собою скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до норм, передбачених статтею 438 КПК, з огляду на зміст положень статей 370, 404, 412, 413, 419 цього Кодексу. 

Крім того, висловлюючи незгоду з оцінкою доказів, захисник не наводить обґрунтування допущення при здійсненні судового провадження таких порушень, котрі з огляду на статті 84-87, 91, 94, 284, 370, 374 КПК у їх взаємозв`язку та на встановлені в справі факти, зумовлюють скасування вироку на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу. Водночас у скарзі містяться посилання на неповноту матеріалів, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що в силу ст. 433 КПК не є предметом перевірки в порядку касаційної процедури.

Також у поданій касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 не вказує, в чому полягає незаконність та необґрунтованість вказаного судового рішення відповідно до положень ч. 1 ст. 438 КПК і доводи на обґрунтування цього, яких саме порушень допустився суд апеляційної інстанціїта які доводи апеляційної скарги сторони захисту суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив.

В порушення вимог ч. 5 ст. 427 КПК України до скарги не додано копії оскаржуваних судових рішень. Це не лише становить формальне порушення ст. 427 КПК, але й по суті позбавляє Верховний Суд можливості перевірити дотримання суб`єктом подання касаційної скарги вимог статей 424, 426 КПК та розглянутийого касаційну скаргу по суті. 

Крім того, документів, якими підтверджуються повноваження представника у кримінальному провадженні, визначено у положеннях ст. 50 КПК у взаємозв`язку з іншими нормами цього Кодексу, які визначають повноваження представника тієї або іншої особи певного статусу. До таких документів законодавець відносить: 1) свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2) ордер, договір із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Імперативна вимога щодо надання документів, необхідних для підтвердження повноважень захисника чи представника тієї або іншої особи певного статусу у кримінальному провадженні, знаходить своє відображення в ч. 1 ст. 50 КПК, приписам якої надано тлумачення у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі № 648/3629/17 (провадження № 51-9792кмо18) щодо застосування цієї норми права.

Всупереч зазначеним вимогам закону, на підтвердження своїх повноважень ОСОБА_4 додав лише ордер на надання правничої допомоги від 28 квітня 2026 року (без підпису та печатки), натомість копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, що є обов`язковим для підтвердження повноважень на участь у кримінальному провадженні, до касаційної скарги не додано.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 35 КПК особі, яка подала касаційну скаргу, потрібно надати докази надсилання іншим учасникам кримінального провадження копій надісланих документів із використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та/або її окремих підсистем (модулів). Втім, захисником не враховано зазначені приписи.

З огляду на те, що касаційна скарга не відповідає вимогам, які до неї ставляться, її потрібно залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Верховний Суд звертає увагу, що особа, яка подає касаційну скаргу та якій надано строк на усунення її недоліків, може виправити їх шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження колегії суддів стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК, вона не надала усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою. При повторному зверненні до Верховного суду скаржнику необхідно зазначити, які саме судові рішення вона оскаржує, із врахуванням вищевказаного. 

Враховуючи, що касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.

Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд 

постановив:

Залишити касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 без руху і встановити семиденний строк із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.

У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Судді

 

 

 

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_6