Справа № 991/7016/25

Провадження 1-кп/991/89/25

 

 

 

 

У Х В А Л А 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

18 травня 2026 року м.Київ 

 

Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , 

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 , 

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену, 

у кримінальних провадженнях № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року та № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року за обвинуваченням: 

ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Макіївка Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366-2, ст. 368-5 КК України,

ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Горлівка Донецької області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , 

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ст. 368-5 КК України,

 

установив:

 

У провадженні Вищого антикорупційного суду перебувають зазначені кримінальні провадження, матеріали яких об`єднані у справі № 991/7016/25.

12 травня 2026 року прокурор подала до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 .

У клопотанні прокурором наведено рух кримінального провадження № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року та короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , його правова кваліфікація.

Прокурор зазначає, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 червня 2025 року застосовано до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави у розмірі 9 000 000,00 грн та покладено обов`язки, а саме: прибувати на першу вимогу до детективів Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють досудове розслідування та процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року, а також суду; не відлучатися з м. Києва та Київської області без дозволу детектива, прокурора або суду; повідомляти детективів Національного бюро, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування особисто та через інших осіб зі свідками: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , представниками ТОВ «КУА ОЗОН» та ТОВ «Близниця»; здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 липня 2025 року змінено суму застави підозрюваній ОСОБА_6 з 9 000 000,00 грн на 242 240,00 грн, в іншій частині ухвалу слідчого судді від 06 червня 2025 року залишено без змін.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 серпня 2025 року продовжено строк дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків, окрім здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну та змінено обов`язок на «не відлучатись за межі території України без дозволу детектива, прокурора або суду».

Надалі строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 , неодноразово продовжувався, востаннє до 18 травня 2026 року. 

Прокурор зазначає, що відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченою ОСОБА_6 покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні.

Обґрунтовуючи продовження існування ризику переховуватися від суду, прокурор посилається на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у випадку визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Також на майновий стан обвинуваченої, її чоловіка, близьких осіб. Прокурор зазначила, що ОСОБА_6 обвинувачується у пособництві в набутті її чоловіком ОСОБА_8 упродовж 2020-2023 років активів загальною вартістю 72 840 521,40 грн, що на 72 138 169,36 грн більше за законні доходи та заощадження її родини упродовж цього періоду. Водночас, відомості про набуття ОСОБА_8 нових активів після 30 травня 2023 року у органу досудового розслідування відсутні, що, на думку прокурора, може свідчити про наявність у родини готівкових коштів, іншого майна, ще не встановленого органом досудового розслідування у зв`язку з укладенням попередніх договорів купівлі-продажу або договорів купівлі-продажу майнових прав, а також майна за межами території України. Крім того, у жовтні 2024 року ОСОБА_6 було відчужено нерухоме майно у м. Горлівка, Донецької області, на загальну суму 1 740 000,00 грн. Наявність таких активів свідчить про високу фінансову спроможність ОСОБА_6 та можливість тривалий час ухилятися від суду. 

Також прокурор посилається на те, що ОСОБА_6 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , який дійсний до 15 квітня 2035 року. Так, у період дії воєнного стану обвинувачена тричі виїжджала з України. Окрім цього, прокурор стверджує, що посада її чоловіка - керівника Антимонопольного комітету України передбачає можливість наявності необхідних зв`язків для організації перетину державного кордону як йому, так і дружині, зокрема і через те, що перед призначенням на посаду Голови Донецької обласної державної адміністрації ОСОБА_8 обіймав посаду військового прокурора Ужгородського гарнізону Західного регіону України.

У клопотанні прокурор зазначає і про можливість ОСОБА_6 переховуватися на тимчасово окупованій території України, оскільки подружжя ОСОБА_19 мали нерухомість у Донецькій області, яка була продана ними у 2024 році рідному дядькові ОСОБА_6 , крім цього, батьки та близькі особи ОСОБА_8 проживають на тимчасово окупованій території України у Донецькій області.

Щодо існування ризику незаконного впливу на свідків прокурор зазначає, що значна частина свідків у кримінальному провадженні є або знайомими (сусідами) ОСОБА_6 , або можуть мати дружні чи інші ділові стосунки з нею, що зумовлює можливість впливати на них для викривлення наданих ними показань. Окрім цього, чоловік ОСОБА_6 - ОСОБА_8 може використати авторитет займаної посади та наявні зв`язки для впливу на свідків, та використати особистий фінансовий ресурс з метою їх підкупу. Прокурор стверджує, що майже всі свідки дали викривальні показання, що прямо або опосередковано підтверджує вчинення ОСОБА_6 пособництва у незаконному збагаченні ОСОБА_8 .

Прокурор зазначила, що судовий розгляд у кримінальному провадженні триває, всі письмові документи вже долучено, однак може виникнути необхідність в детальному досліджені речових доказів, частину з яких ще не долучено, а також кількість свідків у справі є значною, тому існує необхідність у продовженні строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 , для забезпечення судового розгляду.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 , підтримала, просила задовольнити. 

Захисник ОСОБА_7 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора або відмовити в частині вимог: продовжити обов`язок «не відлучатись за межі України без дозволу суду». Посилався на практику Європейського суду з прав людини, зокрема стосовно того, що з перебігом розслідування сторона обвинувачення повинна навести більш переконливі аргументи щодо наявності певних ризиків, ніж просто наявність припущень щодо їх існування. Зазначив, що ризик переховуватись від суду не може оцінюватись виключно на підставі тяжкості можливого покарання. На його переконання, у клопотанні прокурор не навела додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, а сам зміст клопотання не змінився, отже сторона обвинувачення вже не має додаткових підстав та нових обставин, які б свідчили про необхідність продовження покладених на ОСОБА_6 обов`язків. Твердження прокурора щодо майнового стану обвинуваченої ОСОБА_6 є надуманим. Той факт, що ОСОБА_6 виїжджала і поверталась в Україну після того, як її чоловіку було повідомлено про підозру, свідчить про те, що ризик втечі відсутній. ОСОБА_6 має на території України міцні соціальні зв`язки. Наявність родичів на тимчасово окупованій території не свідчить про наміри ОСОБА_6 там переховуватись. Більше того, чоловік ОСОБА_6 - ОСОБА_8 оголошений у розшук на території РФ та тимчасово окупованій території. Також відсутній ризик впливу на свідків, адже стороною обвинувачення не наведено жодних переконливих аргументів, а тим більше доказів того, що ОСОБА_6 могла б, або планувала впливати на свідків. Підозра у кримінальному провадженні необґрунтована, а тому взагалі відсутні підстави для застосування стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу. Ще однією обставиною, яка свідчить про зменшення ризиків, є бездоганна процесуальна поведінка ОСОБА_6 . Так, формулювання обов`язку прибувати на першу вимогу до прокурора та суду є занадто широким, це створює ризик зловживань, адже ОСОБА_6 можуть викликати без належного процесуального оформлення. Окрім цього, з огляду на введений воєнний стан в країні можуть бути наявні обставини, які перешкоджають прибуттю «на першу вимогу». Обов`язок повідомляти про зміну свого місця проживання є надмірним та обмежує її конституційне право на вільне пересування. Покладення обов`язку утримуватись від спілкування особисто або через інших осіб зі свідками у кримінальних провадженнях є необґрунтованим, оскільки прокурором не надано доказів існування ризику впливу на свідків. Також сторона захисту вважає, що вимога про продовження строку дії обов`язку «не відлучатись за межі України без дозволу суду» є безпідставною та суперечить вимогам ст. 33 Конституції України. На даний час в країні введено воєнний стан, також наразі дуже нестабільна ситуація з електроенергією, опаленням на всій території України, продовжуються обстріли з боку держави агресора. Тому, враховуючи, що ОСОБА_6 є матір`ю двох неповнолітніх дітей, існує велика вірогідність того, що їй доведеться терміново забезпечити безпечні умови для них, зокрема шляхом виїзду з ними за кордон. Також захисник звернув увагу, що на теперішній час закінчується навчальний рік у дітей, ОСОБА_6 , як будь-яка матір, бажає вжити заходів щодо оздоровлення дітей та морального відпочинку від постійних повітряних тривог та обстрілів, що також потребує вивезенню дітей за кордон хоча б на короткий проміжок часу. Тимчасовий контрольований виїзд обвинуваченої за кордон, на думку захисника, не створює реальної загрози інтересам правосуддя, оскільки ОСОБА_6 не має об`єктивного мотиву для втечі, адже діти навчаються в Україні. Тобто, ризики, на які посилається сторона обвинувачення, є гіпотетичними, а негативні наслідки для дітей - реальними та безпосередніми. Захисник просив врахувати, що ОСОБА_6 одружена, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, в Київській області проживають її батьки, тобто обвинувачена має міцні соціальні зв`язки на території України, бездоганну репутацію, зразкову родину, відсутність судимостей. Письмові заперечення долучені до матеріалів справи.

Обвинувачена ОСОБА_6 підтримала позицію захисника. 

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до них матеріали, колегія судів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. 

Питання застосування запобіжних заходів врегульовані главою 18 Кримінального процесуального кодексу України.

За ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.

Згідно із ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 199 КПК України).

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

9) носити електронний засіб контролю.

Судом встановлено, що Національним антикорупційним бюро України за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року (т. 19 а.с. 1).

У зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що своїми умисними діями, які виразились в пособництві у набутті Головою Донецької обласної державної адміністрації ОСОБА_8 , тобто особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у період часу з 03 січня 2020 року по 30 травня 2023 року активів, вартість яких на 72 138 169,36 грн, тобто більш ніж на 6 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, перевищує його законні доходи, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ст. 368-5 КК України (т. 17 а.с. 20).

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 червня 2025 року у справі № 991/5453/25 застосовано до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави у розмірі 9 000 000,00 грн та покладено обов`язки, а саме: 

прибувати на першу вимогу до детективів Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють досудове розслідування і процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, а також суду; 

не відлучатися з міста Києва та Київської області без дозволу детектива, прокурора та суду; 

повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну місця проживання; 

утримуватися від спілкування особисто та через інших осіб зі свідками: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , представниками ТОВ «КУА ОЗОН» та ТОВ «Близниця» з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру; 

здати на зберігання до Оболонського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (т. 19 а.с. 109-116).

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 липня 2025 року ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 червня 2025 року скасовано частково, постановлено нову ухвалу, якою визначено розмір застави 242 240,00 грн, в іншій частині ухвалу слідчого судді залишено без змін (т. 19 а.с. 150-158).

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 серпня 2025 року у справі № 991/7815/25 задоволено частково клопотання сторони обвинувачення та продовжено на два місяці строк дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_6 , водночас слідчим суддею змінено обов`язок, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК України, на обов`язок «не відлучатися за межі території України без дозволу детектива, прокурора або суду» та не продовжено строк дії обов`язку, передбаченого п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України (т. 19 а.с. 159-166).

Надалі ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 жовтня 2025 року у справі № 991/10103/25 строк дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_6 , у редакції ухвали слідчого судді від 05 серпня 2025 року продовжено (т. 19 а.с. 167-173).

Ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 01 грудня 2025 року продовжено строк дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 , у той же час частково змінено їх формулювання, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування особисто та через інших осіб зі свідками: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 щодо обставин, викладених в обвинувальних актах у кримінальних провадженнях № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року та № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року (т. 21 а.с. 95-105).

Надалі строк дії зазначених обов`язків продовжувався судом, востаннє до 18 травня 2026 року (т. 27 а.с. 97-105, т. 34 а.с. 25-32).

Тобто, станом на 18 травня 2026 року щодо обвинуваченої ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 242 240,00 грн та діють обов`язки відповідно до ухвали суду від 18 березня 2026 року.

Щодо наявності обґрунтованості підозри.

Колегія суддів звертає увагу, що оцінка наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення не надається, оскільки в силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_6 наразі перебуває у статусі обвинуваченої.

Колегія суддів враховує, що питання обґрунтованості підозри було предметом судового контролю на стадії досудового розслідування, що підтверджується копіями судових рішень про застосування запобіжного заходу та продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 , які містяться в матеріалах справи та досліджені судом. Тому колегія суддів не надає оцінку посиланням сторони захисту ОСОБА_6 щодо необґрунтованості підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення. З огляду на стадію кримінального провадження з метою перевірки доведеності обґрунтованості обвинувачення суд надасть оцінку цим доказам у судовому рішенні.

Щодо продовження існування ризиків.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Розглядаючи питання доведеності ризиків, суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати, зокрема судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Положеннями КПК України покладено на сторону обвинувачення обов`язок доводити наявність/продовження існування ризиків у кримінальному провадженні.

Прокурор в обґрунтуванні клопотання зазначила про продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшилися, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

На думку колегії суддів ризики, наявність яких доводить прокурор, не втратили своєї актуальності та продовжують існувати.

Так, ризик переховуватися від суду є досить реальним з огляду на тяжкість та характер злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , у сукупності з суворістю можливого покарання і неможливістю звільнення від відбування покарання з випробуванням чи застосування більш м`якого покарання, ніж передбачено законом за ці злочини (ст. 69, 75 КК України), окрім як у випадку укладення угоди у кримінальному провадженні.

Також колегія суддів враховує наявні у матеріалах справи відомості щодо майнового стану обвинуваченої та близьких осіб (т. 1 а.с. 208-221, 227-238, т. 11 а.с. 19-156, 174- 194, 219-342, т. 14 а.с. 16-267, т. 15 а.с. 99-188).

На переконання колегії суддів, не є безпідставними і посилання прокурора на те, що ОСОБА_6 може залишити територію України, скориставшись зв`язками її чоловіка - ОСОБА_8 з працівниками військових та правоохоронних органів, набутими ним під час перебування на посадах Голови Донецької обласної державної адміністрації та військового прокурора Ужгородського гарнізону Західного регіону України, для безперешкодного перетину державного кордону, враховуючи, у тому числі і наявні в матеріалах справи відомості щодо виїзду ОСОБА_6 за кордон в період з 2022 по 2024 роки, а саме: з 26 червня по 31 липня 2022 року, з 03 по 24 серпня 2023 року та з 23 червня по 10 липня 2024 року (т. 1 а.с. 208-221, т. 2 а.с. 60). Окрім цього колегія суддів враховує і те, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан, строк дії якого продовжено до 02 серпня 2026 року. Тому, оскільки перевага у виїзді закордон у зв`язку з зазначеними обставинами надається жінкам, дітям та людям похилого віку, то ОСОБА_6 як мати двох малолітніх дітей для їх супроводу може виїхати за межі території України та переховуватися від суду у будь-якій країні світу.

Так, вищенаведені обставини у сукупності дають підстави для висновку про актуальність ризику переховуватися від суду незалежно від стадії кримінального провадження, а отже наявні підстави для продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 , а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; не відлучатися за межі України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Наведеним захисником у запереченнях доводам щодо безпідставності та надмірності цих обов`язків колегія суддів вже надавала оцінку, зокрема в ухвалі суду від 18 березня 2026 року (т. 34 а.с. 25-32). Так, зокрема судом зазначено, що: на обвинувачену ОСОБА_6 не покладений обов`язок «прибувати на першу вимогу прокурора ту суду», оскільки такий обов`язок взагалі не передбачений ч. 5 ст. 194 КПК України; виклики учасників судового провадження здійснюються у порядку Глави 11 Кримінального процесуального кодексу України; покладення обов`язку «повідомляти суд про зміну свого місця проживання» жодним чином не обмежує право обвинуваченої на вільне пересування, а лише забезпечує виконання завдань кримінального провадження, зокрема належний виклик обвинуваченої у судове засідання. 

Щодо продовження строку дії обов`язку «не відлучатись за межі України без дозволу суду» колегія суддів вчергове зазначає, що лише самого посилання на наявність у обвинуваченої ОСОБА_6 неповнолітніх дітей не є достатньою підставою для непродовження строку дії зазначеного обов`язку. 

Доводи захисника про те, що ОСОБА_6 у період, коли її чоловік ОСОБА_8 набув статусу підозрюваного здійснювала виїзди за межі України та поверталася, колегія суддів оцінює критично, оскільки на той час ОСОБА_6 не мала статусу підозрюваної/обвинуваченої у цьому кримінальному провадженні.

Колегія суддів звертає увагу, що, визнавши доведеним продовження існування ризику переховуватись від суду, судом враховано не лише тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , а сукупність всіх обставин, у тому числі майновий стан обвинуваченої, її досвід виїзду за кордон, та інше.

У свою чергу наявність у обвинуваченої міцних соціальних зв`язків на території України та її належна процесуальна поведінка у порівнянні зі встановленими судом обставинами не є достатніми аргументами для висновку про нівелювання ризику переховуватись від суду. 

Неодноразові наполегливі доводи сторони захисту про необхідність короткострокового вивозу дітей у супроводі матері за кордон потребують належного обґрунтування з наданням відповідних документів, які б свідчили про обов`язковість організації відпочинку дітей неодмінно за кордоном, а не в Україні, і неодмінно за участі матері. 

Посилання на те, що навчання дітей у школі є стримуючим фактором, який мотивуватиме обвинувачену на повернення в Україну, колегія суддів не бере до уваги, оскільки, виїхавши з дітьми на літній відпочинок, обвинувачена може залишитись з дітьми за кордоном, продовживши навчання дітей в українській школі дистанційно. 

Визнаючи доведеним продовження існування ризику впливу обвинуваченої ОСОБА_6 на свідків у цьому кримінальному провадженні, суд враховує передбачену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні. Зокрема, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання (ст. 352 КПК України), або отримав у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). 

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Отже, з переходом до стадії судового розгляду, ризик незаконного впливу на свідків збільшується, адже за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, а також зміст наданих ними показань. Наслідком такого впливу, зокрема може бути надання свідками у подальшому неправдивих показань, або відмова від надання показань.

Наразі кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, зокрема судом досліджені письмові докази сторони обвинувачення, однак свідки ще не допитані. У клопотанні про продовження строку дії обов`язків прокурор посилається на те, що у вступній промові нею заявлено список свідків, який буде дещо змінено. Отже суд не виключає можливість впливу на них, у тому числі з боку обвинуваченої ОСОБА_6 , що може призвести до зміни цими особами своїх показань або відмови від надання показань у суді.

Тому, наразі наявні підстави для продовження строку дії обов`язку, покладеного на обвинувачену ОСОБА_6 , а саме: утримуватися від спілкування особисто та через інших осіб зі свідками: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 щодо обставин, викладених в обвинувальних актах у кримінальних провадженнях № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року та № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року.

Посилання сторони захисту на відсутність цього ризику не є достатнім, враховуючи визначену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від свідків. 

Колегія суддів звертає увагу, що відсутність з боку обвинуваченої будь-яких порушень чи належне виконання покладених на неї обов`язків, за умови застосування до неї запобіжного заходу, тобто дотримання обвинуваченою покладених обов`язків, є нормою, а не винятком, і свідчить саме про ефективність діючого запобіжного заходу, а не про потребу в його пом`якшенні.

Щодо посилання захисника ОСОБА_7 на те, що з плином часу ризики зменшуються, то колегія суддів зазначає, що такі обставини мають оцінюватись не лише з огляду на календарний час, який сплинув з дня застосування запобіжного заходу, а з урахуванням процесуальних дій, які проведені у кримінальному провадженні за цей час, та обсяг тих дій, які підлягають проведенню надалі.

Так, Європейський суд з прав людини сформулював позицію, що тривале позбавлення особи свободи потребує наростаючого обґрунтування. Водночас у жодному зі своїх рішень Суд не констатував автоматичне зменшення з часом ризиків, що були підставою для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Суд звертає увагу, що Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії (переховування чи вплив на свідків), однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Також суд зазначає, що продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену у кримінальному провадженні, не може вважатись саме по собі формальністю, оскільки необхідність застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, у тому числі і продовження обов`язків, обумовлене у першу чергу забезпеченням виконання завдань кримінального провадження. У даному випадку таке продовження обов`язків має найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини, враховуючи, що воно пов`язане із здійсненням судового провадження стосовно особи. Отже, таке втручання є розумним та співмірним для цілей цього кримінального провадження.

З урахуванням норм ч. 7 ст. 194 КПК України дію вищезазначених обов`язків належить продовжити на два місяці, тобто до 18 липня 2026 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 , підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, 7, 176-178, 182, 185, 193, 194, 199, 331, 372, 376 КПК України, суд

 

постановив:

 

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 , строком до 18 липня 2026 року, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування особисто та через інших осіб зі свідками: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 щодо обставин, викладених в обвинувальних актах у кримінальних провадженнях № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року та № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року та № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченій негайно після її оголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та окремому оскарженню не підлягає.

 

 

 

Головуючий суддя ОСОБА_1 

 

 

 

Судді ОСОБА_2 

 

 

 

ОСОБА_3