Справа № 991/372/26

Провадження 1-кп/991/4/26

 

 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

 

У Х В А Л А

 

06 травня 2026 року м. Київ

 

Вищий антикорупційний суд у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора в режимі відеконференції 

з власних технічних засобів ОСОБА_5 ,

обвинуваченого в залі суду ОСОБА_6 ,

обвинуваченого в режимі відеконференції 

з власних технічних засобів ОСОБА_7 ,

захисників - адвокатів в режимі відеконференції 

з власних технічних засобів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 

 

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні залу суду в місті Києві клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_11 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Росохи Самбірського р-ну Львівської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Сніжинськ, російської федерації, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 . Останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Боромля Тростянецького р-ну Сумської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_14 ,  ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Львів, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_15 ,  ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки с. Липча Хустського р-ну Закарпатської області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_5 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_16 ,  ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця с. Пустовійтівка Роменського р-ну, Сумської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця м. Львів, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_8 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця м. Астрахань російської федерації, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_9 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Острівка Очаківського р-ну Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_10 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_11 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженця м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_12 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , уродженця м. Дубно Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_13 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_20 ,  ІНФОРМАЦІЯ_11 , уродженця с. Великий Житин Рівненського р-ну Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_14 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_15 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , уродженця с. Путивль Путивльського р-ну Сумської області, громадянина України, зареєстрованогота проживаючого за адрсеою: АДРЕСА_16 . Останнє відоме місце проживання за адрсеою: АДРЕСА_16 

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

 

До Вищого антикорупційного суду надійшов вищезазначений обвинувальний акт. У справі триває підготовче провадження.

06 травня 2026 року до суду надійшло клопотання із додатками прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 про продовження на два місяці строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме: прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 в цьому кримінальному провадженні, зі свідками: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , іншими обвинуваченими: ОСОБА_19 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_21 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , а також особами, які зазначені в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 , які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначила, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2024 року до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з дня його фактичного затримання із визначенням застави в розмірі 5 000 000 грн. та покладенням обов`язків у разі внесення застави, передбачених ст. 194 КПК України.

В подальшому строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 , неодноразово продовжувався ухвалами Вищого антикорупційного суду. Останній раз ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13 березня 2026 року термін дії обов`язків продовжено до 13 травня 2026 року, включно.

Відтак на теперішній час існує необхідність продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 процесуальних обов`язків з урахуванням існування наявних ризиків, які дають підстави вважати можливим переховування останнього від суду, здійснення ним незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Ризик переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення у пособництві у вчиненні особливо тяжких корупційних злочинів, що передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. Загроза бути підданим такому покаранню сама по собі є підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від суду. Усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення інкримінованих злочинів, ОСОБА_6 може планувати втечу за кордон або на тимчасово окуповану територію України, або переховуватися на території України з метою уникнення кримінальної відповідальності. Зважаючи на наявність у ОСОБА_6 паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 27 лютого 2017 року та достатніх матеріальних статків, останній має можливість тривалий час переховуватися як закордоном, так і на території України. Наведені вище обставини, на думку сторони обвинувачення, дають підстави стверджувати про наявність достатніх ризиків для втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду обвинуваченого ОСОБА_6 . Заявлений ризик станом дотепер не змінився, оскільки обставини, які обумовлюють його існування, не перестали існувати. Саме тому є необхідним і виправданим продовження строку дії раніше покладених на ОСОБА_6 обов`язків здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи.

Ризик незаконного впливу ОСОБА_6 на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на власників земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», оскільки має їхні персональні дані та засоби зв`язку. Окрім цього, обвинувачений може впливати на власників земельних ділянок використовуючи їхню залежність від договірних відносин з ТОВ «АФ Довіра 2008» по оренді землі. Також, ОСОБА_6 , дізнавшись про те, що один з державних реєстраторів права власності зателефонував власнику землі і роз`яснив, що він може вільно розпоряджатися отриманою землею і не передавати її в оренду ТОВ «АФ Довіра 2008», почав вживати заходи з метою залякування згаданого державного реєстратора. Зокрема, ОСОБА_6 обговорював необхідність задати фізичної шкоди державному реєстратору та залякати його, використовуючи учасників АТО. Наведена поведінка обвинуваченого ОСОБА_6 , на думку сторони обвинувачення свідчить про обґрунтованість ризику незаконного впливу на свідків у вказаному кримінальному провадженні з метою зміни раніше наданих ними показань чи відмови від їх надання у подальшому. З огляду на викладене, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Саме тому продовження судом строку дії обов`язку, покладеного на обвинуваченого ОСОБА_6 утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, зі свідками, а також особами, які вказані у повідомленні про підозру ОСОБА_6 , які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, є необхідним і виправданим.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовує тим, що у ході досудового розслідування за результатами розгляду клопотань сторони обвинувачення слідчим суддею ВАКС 04 жовтня 2023 року постановлено ухвали про дозвіл на проведення обшуку ряду житлових та офісних приміщень (судові справи № 991/8699/23, № 991/8700/23, № 991/8697/23, № 991/8698/23, № 991/8696/23), які пов`язані безпосередньо з ОСОБА_11 та його довіреними особами, у тому числі ОСОБА_6 . Строк дії ухвал слідчим суддею визначено 1 місяць - до 04 листопада 2023 року. У подальшому стороною обвинувачення отримано відомості про витік інформації, що стосується вищевказаних обшуків, які заплановано провести у жовтні 2023 року. Окрім цього, відповідно до інформації детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000620, невстановленими особами з використанням логіну та паролю судді Шевченківського районного суду м. Києва із застосуванням певного доступу здійснено контекстний пошук: 52019000000000585, а також перегляд 100 судових рішень постановлених у цьому кримінальному провадженні. За рахунок цього, невстановлені особи одержали доступ до інформації, що становить державну таємницю досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні. Наведене, на думку сторони обвинувачення, свідчить про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню.

З огляду на заявлені ризики, які не зменшилися та продовжують існувати, сторона обвинувачення вбачає необхідність у продовженні дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 ще на два місяці. У разі, якщо суд не продовжить строк дії цих обов`язків, це унеможливить досягнення мети застосування запобіжного заходу та не дозволить запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Того ж дня, до суду надійли заперечення на клопотання прокурора в яких захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 просить відмовити у задоволенні клопотання прокурора САП ОСОБА_10 у кримінальному провадженні № 520199000000000585 від 15 липня 2019 року про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 . В обгрунтування своїх вимог вказав, що подане клопотання не відповідає вимогам ст. 184 КПК України, оскільки: наявний в клопотанні виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 не відповідає зазначеній правовій кваліфікації діяння особи за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України; виклад обставин не надає підстави обвинувачувати ОСОБА_6 у вчиненні саме кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, а наявні посилання на матеріали не підтверджують обставин вчинення безпосередньо ОСОБА_6 даних кримінальних правопорушень, як і не надають можливість припустити будь-яку причетність ОСОБА_6 як пособника до обставин вчинення та незакінченого замаху на вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, які дійсно підтверджують обставини, оскільки наявні матеріали кримінального провадження як докази вчинення ОСОБА_6 саме кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України є не тільки не переконливими, але ж і взаємно суперечливими; посилання у клопотанні на наявні ризики, зазначені у ст. 177 КПК України, є формальним, без чіткого посилання на певні матеріали, які підтверджують викладені стороною обвинувачення підстави, та такі матеріали взагалі не надані слідчому судді; у клопотанні відсутнє обгрунтування неможливості запобігти ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів; відсутнє обгрунтування необхідності покладення конкретних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. На думку сторони обвинувачення, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду свідчать обставини, які вказують на мотив і на спроможність такого переховування, зокрема тяжкість покарання за інкримінований злочин в сукупності з вагомістю доказів причетності до його скоєння. З цього приводу, сторона захисту звертає увагу на практику Європейського суду, який в своїх рішеннях вказував, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитися з посиланням на ряд факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі. Сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа, не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Сторона захисту вказує, що у відповідності до змісту клопотання, обставини, що на думку сторони обвинувачення мали місце та до яких нібито причетний ОСОБА_6 , відбувалися упродовж 2017-2021 років. У той же час після описаних у клопотанні подій, ОСОБА_6 не намагався змінити місце проживання або іншим чином переховуватися від слідства та суду. Більше того, з часу розгляду попереднього клопотання про продовження дії обов`язків, ОСОБА_6 25 січня виїжджав за межі Києва для проходження курсу лікування до Закарпатської області, звідки поверунвся до місця свого проживання, про що заздалегідь повідомив сторону обвинувачення. За час розслідування ОСОБА_6 змінив місце проживання та роботи, про що також своєчасно інформував прокурора та детектива. Наведені обставини на думку захисту безумовно підтверджують належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 та відсутність будь-яких ризиків та необхідності продовження строку дії покладених на нього обов`язків. Наявність паспорту для виїзду за кордон є свідченням того, що ОСОБА_6 , як будь-який громадянин України, лише скористався своїм правом на отримння такого документу, але аж ніяк не підтверджує припущення сторони обвинувачення, що за допомогою цього паспорту останній намагається переховуватися від органів досудового розслідування шляхом залишення України. Сторона захисту звернула увагу, що слідчим суддею ОСОБА_25 при обранні запобіжного заходу підтверджено міцність соціальних зв`язків ОСОБА_6 в місці його постійного проживання, в тому числі, наявність у нього родини та утриманців, а також встановлено, що ОСОБА_6 раніше не був судимий та повідомлень про підозру у вчиненні інших злочинів не має. Зазначені обставини, на переконання захисту, згідно вимог п. 8 та п. 10 ч. 1 ст. 177 КПК України мають бути також враховані. Відсутність наміру переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду також підтверджується присутністю ОСОБА_6 у судовому засіданні. Будь-якого документального підтвердження наявності чи спробам впливу на свідків чи інших підозрюваних стороною обвинувачення не надано. Заяви чи повідомлення у порядку ст. 214 КПК України про здійснення незаконного впливу на учасників кримінального провадження ОСОБА_6 відсутні, жодного кримінального провадження за такими фактами не зареєстровано. Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином детектив, на думку захисту, обгрунтовує виключно припущеннями без їх підтвердження необхідними доказами, вся мотиввація черговий раз зводиться до опису "законспірованості" діяльності інших учасників злочинної групи, але жодного посилання на докази причетності ОСОБА_6 клопотання не містить. З огляду на викладене, сторона захисту вважає, що в матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про те, що за відсутності запобіжного заходу ОСОБА_6 переховуватиметься від органу досудового розслідування та суду, перешкоджатиме кримінальному провадженню, зокрема не буде з`являтися за викликами до детектива та прокурора для проведення слідчих та процесуальних дій, чим буде затягувати строки досудового розслідування, а прокурором не доведено наявність обгрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. 

Позиції учасників кримінального провадження

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав подане клопотання та зазначив, що ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу, а також для останнього продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язків, на теперішній час не зникли. Зокрема, продовжують існувати ризики переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого, свідків, інших обвинувачених, експертів і спеціалістів у даному кримінальному провадженні, а також ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. На обґрунтування зазначених ризиків прокурор послався на обставини, викладені у клопотанні, зокрема на можливість перетину державного кордону, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі притягнення до кримінальної відповідальності, а також на встановлені під час досудового розслідування обставини, які свідчать про можливість впливу на результати кримінального провадження. Крім того, прокурор звернув увагу на стадію судового розгляду, оскільки на даний час свідки та інші учасники кримінального провадження ще не допитані, у зв`язку з чим існує ризик незаконного впливу на них. Ураховуючи викладене, прокурор просив продовжити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язків ще на два місяці в тому ж обсязі, в якому їх було продовжено востаннє.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні зазначив, що останні розгляди питань щодо продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 фактично набувають формального характеру. Наголосив, що прокурор, подаючи клопотання, не змінює його змісту, а наведені доводи та аргументи не підтверджуються жодними належними доказами. Також звернув увагу суду на належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 та зазначив, що визначений розмір застави повною мірою забезпечує виконання ним покладених процесуальних обов`язків і є достатнім запобіжником, на який посилається сторона обвинувачення. У зв`язку з цим сторона захисту заперечує проти задоволення поданого клопотання та просить відмовити у його задоволенні, залишивши лише обов`язок утримуватися від спілкування зі свідками.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні повністю підтримав позицію свого захисника та зазначив, що ні з ким не контактує і жодних порушень не допускає. Також пояснив, що закордонний паспорт ще два роки тому передав на зберігання, у зв`язку з чим виїзд за межі України є неможливим. Відповідаючи на запитання суду, повідомив, що його син проживає у Києві, а донька у Нідерландах, проте з нею він не спілкується.

Суд, вирішуючи подане клопотання, встановив такі факти та обставини.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2024 року (справа № 991/3542/24, провадження 1-кс/991/3578/24) до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з дня його фактичного затримання, з визначенням застави в розмірі 5 000 000 грн. та покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, у разі внесення застави (том 10, а.с. 176-186).

Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20 травня 2024 року (справа № 991/3542/24, провадження 11-сс/991/347/24) вищевказану ухвалу слідчого судді залишено без зміни (том 10, а.с. 187-193).

З клопотання сторони обвинувачення вбачається, що ОСОБА_6 29 квітня 2024 року звільнено з-під варти у зв`язку із внесенням застави в розмірі 5 000 000 грн. В подальшому ухвалами Вищого антикорупційного суду від 20 червня 2024 року, 16 серпня 2024 року, 11 жовтня 2024 року, 06 грудня 2024 року, 03 лютого 2025 року, 01 квітня 2025 року, 29 травня 2025 року, 25 липня 2025 року, 24 вересня 2025 року, 20 листопада 2025 року, 13 січня 2026 року продовжувалися строки дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 .

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13 березня 2026 року запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_6 на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2024 року у справі № 991/3542/24 (провадження № 1-кс/991/3578/24) у розмірі 5 000 000 грн. змінено на запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 4 000 000 грн. Частину застави у розмірі 1 000 000 грн. внесену за ОСОБА_6 повернуто заставодавцю ТОВ "ФК "ГАРАНТ МАРКЕТ", код ЄДРПОУ 44025642. Продовжено на два місяці, тобто до 13 травня 2026 року включно, строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 . 

У вказаній ухвалі колегія суддів прийшла до переконання про дотримання в цьому випадку стандарту «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для оцінки питання щодо продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 .

Оцінка судом доводів прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 .

Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 314 КПК України підготовче судове засідання відбувається згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду.

Частинами 1, 2, 3 ст. 331 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Оцінюючи доводи прокурора, зазначені у поданому клопотанні, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей, визначених ч. 7 ст. 194 КПК України, відповідно до яких обов`язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати ризики, що визначені у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, ризик переховуватися від суду, ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно практики Європейського суду з прав людини наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, для констатації існування ризику має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується у пособництві у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 3 ст.15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, які відповідно до класифікації злочинів за ступенем тяжкості, закріпленої у ст. 12 КК України, належать до особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Також суд враховує, що з огляду на положення ст. 45 КК України цей злочин належить до категорії корупційних, що, як правило, виключає можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК України, а також призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України.

Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченого ОСОБА_6 бути засудженим на тривалий строк з примусовим відчуженням всього належного йому майна.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (п. 33 рішення у справі «W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).

З цього слідує, що саме по собі обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України продовжено, та він діє дотепер.

Водночас, попри існуючі на даний час обмеження щодо перетину державного кордону чоловіками призовного віку, суд не виключає можливість здійснення перетину державного кордону навіть в умовах воєнного стану, з огляду на наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 паспорта громадянина України для виїзду за кордон та зняття останнього з військового обліку у зв`язку із захворюванням.

Більше того, ризик переховування від суду не обмежується можливістю ухилення обвинуваченого ОСОБА_6 у спосіб виїзду за межі України, а охоплює також імовірність його переховування на території держави, з огляду на достатній його матеріальний стан. У зв`язку з цим, сам по собі факт передання ним на зберігання документа, що дає право на виїзд за кордон, не усуває зазначеного ризику. Водночас у разі не продовження дії покладених на нього мінімальних процесуальних обов`язків отримання у розпорядження ОСОБА_6 паспорта створить реальну можливість залишити територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого, визначення можливих негативних для обвинуваченого наслідків у вигляді можливого ув`язнення у майбутньому, робить цей ризик достатньо високим. На даний час захисту відкрито матеріали досудового розслідування, які сторона обвинувачення має намір використовувати як докази, а відтак обвинувачений має можливість оцінити вагомість вказаних доказів та надати перевагу незаконним діям з метою уникнення відповідальності, зокрема і переховуванню від суду.

Зазначені обставини, на думку суду, дають підстави вважати обґрунтованою позицію прокурора про те, що тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , наведені вище особливості закону про кримінальну відповідальність, у сукупності з усіма іншими обставинами, що враховуються при обранні запобіжного заходу, підтверджує існування ризику переховування останнього від суду на високому рівні.

Ризик незаконного впливу ОСОБА_6 на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Оцінюючи можливість впливу на свідків/обвинувачених/інших осіб суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками/обвинуваченими у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків чи інших обвинувачених існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків/інших обвинувачених та дослідження їх судом.

Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків та інших обвинувачених, обвинувачений ОСОБА_6 знає як їх персональні дані, так і зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.

Отже, вказане дає підстави обґрунтовано припускати ймовірність незаконного впливу зі сторони ОСОБА_6 на свідків та інших обвинувачених з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Суд враховує, що ОСОБА_6 володіє персональними даними власників земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», а також має засоби зв`язку з ними, вказане створює реальну можливість незаконного впливу на зазначених осіб з метою зміни їхньої процесуальної поведінки або показань.

Суд не бере до уваги твердження прокурора про можливість впливу обвинуваченим на власників земельних ділянок з використанням їхньої залежності від договірних відносин з ТОВ «АФ Довіра 2008» по оренді землі. Суд в ході розгляду клопотань, які стосуються обтяжень щодо арештованих земельних ділянок, встановив, що на даний час земельні ділянки передані в управління АРМА та оголошено конкурс на визначення управителя щодо них, процедура якого виключає залучення до використання земельних ділянок ТОВ «АФ Довіра 2008».

Однак, з огляду на роль, відведену за версією обвинувачення ОСОБА_6 , яка описана в обвинувальному акті (пособник, який усував перешкоди у вчиненні злочину, зокрема і у спосіб підшукання громадян для оформлення у приватну власність земельних ділянок), суд вважає, що останній може впливати на свідків та інших осіб, показання яких є джерелом доказів у провадженні.

При цьому суд зазначає, що для встановлення ризику незаконного впливу на свідків не вимагається доведення факту такого впливу, а достатнім є обґрунтоване припущення про його реальну можливість, яке у даному випадку підтверджується даними про роль ОСОБА_6 , який за версією обвинувачення виконував вказівки та доручення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 з метою заволодіння землями ДП "ДГ "Іскра" та ДП "ДГ "Надія", які, як вбачається, передбачають безпосередній контакт із особами, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області.

Також, особливої уваги заслуговують зазначені прокурором в клопотанні відомості про те, що після того, як одному з власників земельної ділянки державним реєстратором було роз`яснено право вільно розпоряджатися належною йому землею та не передавати її в оренду ТОВ «АФ Довіра 2008», обвинувачений ОСОБА_6 почав вживати заходів, спрямованих на залякування вказаного державного реєстратора. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_6 обговорював можливість заподіяння йому фізичної шкоди та залякування із залученням учасників АТО. І хоч доводи ОСОБА_6 в цій частині зводяться до того, що ці розмови не мали під собою реального підгрунтя та реальні заходи щодо впливу на будь-кого ним не вживались, проте досліджений з цього приводу зміст розмов (т. 10 а.с. 219-226) свідчить, що вони мали характер явно погрозливого змісту та жорстокого характеру. Озвучення наступного: "...мы сейчас ту падлу в ЦНАПе поймаем и убъем..." та подібного змісту, які обвинувачення ототожнює із погрозами реєстратору, який здійснював дії всупереч очікуванням можливих співучасників інкримінованих злочинів, суд вважає очевидним доказом можливості впливу на інших осіб уже самими такими вербальними діями. Пов`язаність обставин кримінального провадження із військовослужбовцями, які в українському суспільстві є отожненням сили, можуть викликати у будь-якого стороннього спостерігача острах за власне життя та здоров`я, у випадку навіть усних погроз залучення учасників АТО до неправомірних дій. Відтак суд не може погодитись, що твердження наступного змісту : "... зараз там серйозні пацаны до нього приїдуть...яйця йому вирвуть." є бравадою, особливо з огляду на те, що співрозмовник ОСОБА_6 не сприймає сказане як жарт, а навпаки підтверджує що для насильницьких дій є підгрунтя, "...потому что у меня тоже есть предпосылки, что треба".

З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованими доводи сторони обвинувачення про існування ризику незаконного впливу на свідків, інших осіб з метою зміни раніше наданих ними показань або відмови від їх надання у подальшому.

При цьому суд переконався, що перелік осіб, щодо яким прокурор просить встановити обмеження на спілкування, є вичерпним та обмежується їх даними, зазначеними в обвинувальному акті, а тому вказаний у клопотанні обов`язок стосується визначеного кола осіб та є застосовним у розумінні п. 4) ч. 5 ст. 194 КПК України. Покладення вказаного обов`язку зможе запобігти прямому чи опосередкованому впливу на вказаних осіб, з метою схиляння останніх до надання неправдивих показань, у разі їх виклику для допиту в якості свідків тощо.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що ризик незаконного впливу ОСОБА_6 на свідків та інших учасників кримінального провадження є не абстрактним, а реальним та обґрунтованим.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України)

Як убачається з матеріалів провадження, ухвалами слідчого судді ВАКС від 04 жовтня 2023 року було надано дозвіл на проведення обшуків у низці житлових та офісних приміщень, які за версією обвинувачення безпосередньо пов`язані із ОСОБА_11 та його довіреними особами, у тому числі ОСОБА_6 із визначенням строку дії таких ухвал до 04 листопада 2023 року. Разом із тим у ході досудового розслідування стороною обвинувачення отримано відомості, які об`єктивно свідчать про можливий витік інформації щодо запланованих слідчих дій.

З інформації, доданої до клопотання (т. 10 а.с. 202-226), вбачається, що після винесення ухвали від 04 жовтня 2023 року про проведення обшуку у приміщенні, де здійснювали діяльність ОСОБА_26 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , ОСОБА_6 та інші особи, встановлено витік інформації, що стосується такого обшуку: мали місце призупинення діяльності офісу однієї з осіб, пов`язаних із ОСОБА_6 , до закінчення строку дії ухвали про обшук, зміна паролів в систему, заміна мобільних терміналів і переінсталяція месенджерів іншими особами, щодо яких також було надано дозвіл на проведення обшуків; 23 грудня 2021 року невстановлені особи, використовуючи облікові дані судді Шевченківського районного суду м. Києва, здійснили несанкціонований доступ до матеріалів іншого кримінального провадження, у тому числі шляхом контекстного пошуку за номером провадження, та перегляду значної кількості судових рішень; за фактами такого витоку інформації порушене кримінальне провадження № 52023000000000620 від 18 грудня 2023 року.

Такі дії з високим ступенем ймовірності свідчать про обізнаність відповідних осіб із намірами органу досудового розслідування.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про обґрунтованість тверджень сторони обвинувачення щодо наявності, зокрема у ОСОБА_6 відповідних зв`язків, у тому числі в правоохоронних органах. За таких обставин існують достатні підстави вважати, що, зокрема, ОСОБА_6 може використати зазначені зв`язки з метою перешкоджання кримінальному провадженню.

Таким чином, наведені обставини у своїй сукупності переконливо свідчать про те, що перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином мало місце на стадії досудового розслідування.

З огляду на викладене, Суд вбачає необхідність у продовженні строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року, а саме: прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 в цьому кримінальному провадженні: зі свідками: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , іншими обвинуваченими: ОСОБА_19 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_7 , ОСОБА_21 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , а також особами, які зазначені в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 , які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Оцінюючи співмірність обов`язків, про продовження строку дії яких прокурор заявив клопотання, з встановленими судом ризиками: переховування від суду, впливу на свідків та інших обвинувачених в цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, Суд дійшов висновку, що покладення на обвинуваченого ОСОБА_6 наведених вище обов`язків становитиме мінімальне втручання у його права, а тому є співмірним меті застосування запобіжних заходів та здатне запобігти вказаним ризикам у цьому кримінальному провадженні.

Оцінка судом заперечень захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 . 

Суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження не вирішується питання доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_6 чи остаточної правильності правової кваліфікації його дій. Предметом розгляду є наявність обґрунтованої підозри (обвинувачення), якій надана була оцінка колегією суддів в попередній ухвалі суду та ризики, передбачені кримінальним процесуальним законом, які обумовлюють необхідність продовження дії покладених обов`язків. Посилання захисту на невідповідність викладених у клопотанні фактичних обставин правовій кваліфікації за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України фактично зводяться до оцінки доказів та тлумачення обставин кримінального провадження по суті обвинувачення, що є предметом судового розгляду під час ухвалення вироку, а не при вирішенні питання про продовження процесуальних обов`язків. Разом із тим, колегія суддів звертає увагу, що із матеріалів кримінального провадження, доданих до клопотання прокурора, вбачається наявність достатніх даних, які на цьому етапі свідчать про обґрунтованість висунутого обвинувачення щодо ОСОБА_6 , у тому числі в частині його ймовірної ролі як пособника у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень. Твердження захисту про відсутність доказів причетності ОСОБА_6 до інкримінованих діянь фактично спрямовані на передчасну переоцінку доказової бази, що виходить за межі предмета розгляду цього клопотання. На цій стадії суд не вправі досліджувати докази з точки зору їх достатності для постановлення обвинувального вироку, а лише перевіряє, чи є вони достатніми для висновку про існування обґрунтованого обвинувачення. Крім того, суд враховує, що наведені у клопотанні прокурора ризики переховування обвинуваченого від суду, можливого незаконного впливу на учасників кримінального провадження та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є актуальними та підтверджуються сукупністю наданих матеріалів, а доводи сторони захисту цих ризиків не спростовують. 

Як убачається з матеріалів, доданих до клопотання, прокурором наведено не лише посилання на ризики, передбачені ст. 177 КПК України, але й конкретизовано їх зміст з урахуванням обставин інкримінованого кримінального правопорушення, його тяжкості, характеру та ролі обвинуваченого ОСОБА_6 . Зокрема, ризики переховування від суду, незаконного впливу на свідків та інших учасників провадження, а також можливого перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовані сукупністю відомостей, що містяться у матеріалах кримінального провадження, які були надані суду та досліджені під час розгляду клопотання. При цьому на цій стадії процесу закон не вимагає надання вичерпного переліку доказів у розумінні доведеності вини, а лише таких даних, які в сукупності дають підстави вважати ризики реальними, а не абстрактними.

Щодо доводів про відсутність обґрунтування неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів, суд зазначає, що прокурором у клопотанні наведено мотиви необхідності продовження саме раніше покладених обов`язків, з огляду на те, що їх скасування або заміна на більш м`які заходи не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 та не усуне встановлені ризики. Характер та інтенсивність таких ризиків, у поєднанні з тяжкістю інкримінованих діянь і можливими наслідками у разі їх реалізації, об`єктивно зумовлюють недостатність більш м`яких заходів реагування. Насправді судом за клопотанням захисту ОСОБА_6 уже вирішено питання щодо зміни запобіжного заходу на більш м`який, а саме зменшено розмір застави.

Крім того, суд врахував, що покладені на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язки відповідають вимогам ч. 5 ст. 194 КПК України, є співмірними із заявленими ризиками та спрямовані саме на їх мінімізацію. Їх зміст є конкретним, чітким та таким, що безпосередньо пов`язаний із запобіганням ризикам, на які посилається сторона обвинувачення. Доводи захисту щодо відсутності обґрунтування необхідності таких обов`язків є необґрунтованими та зводяться до формального заперечення їх доцільності.

Суд погоджується з загальним підходом, сформованим у практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якого сама по собі тяжкість можливого покарання не може бути єдиною підставою для висновку про наявність ризику втечі. Водночас зазначена обставина є релевантним фактором, який підлягає оцінці у сукупності з іншими даними про особу обвинуваченого ОСОБА_6 та обставинами кримінального провадження. Насамперед, ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_6 обґрунтовується не лише тяжкістю інкримінованих кримінальних правопорушень та суворістю можливого покарання, а й іншими обставинами, зокрема: характером та способом вчинення інкримінованих діянь, роллю обвинуваченого у їх вчиненні, а також наявністю об`єктивної зацікавленості уникнути кримінальної відповідальності у разі доведення вини. Крім того, суд враховує вагомість наявних у матеріалах кримінального провадження даних, які на цьому етапі свідчать про обґрунтованість висунутого обвинувачення, що у поєднанні з тяжкістю можливих правових наслідків об`єктивно підвищує ризик ухилення від суду. Таким чином, на відміну від тверджень сторони захисту, ризик переховування у даному випадку не є абстрактним чи таким, що ґрунтується виключно на тяжкості покарання, а випливає із сукупності конкретних обставин кримінального провадження та даних про обвинуваченого ОСОБА_6 .

Суд враховує, що інкриміновані ОСОБА_6 обставини стосуються подій 2017-2021 років, однак сам по собі факт того, що після їх вчинення обвинувачений тривалий час не переховувався, не є безумовною підставою для висновку про відсутність відповідного ризику на теперішній час. Ризики, передбачені кримінальним процесуальним законом, підлягають оцінці з урахуванням актуальної процесуальної ситуації, зокрема стадії судового розгляду, обсягу досліджених доказів та перспектив настання для особи реальних правових наслідків у разі ухвалення обвинувального вироку. 

Щодо посилань захисту на виїзд ОСОБА_6 до Закарпатської області та його повернення, а також на повідомлення сторони обвинувачення про зміну місця проживання та роботи, суд зазначає, що такі обставини свідчать про виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, однак самі по собі не виключають наявності ризиків, визначених ст. 177 КПК України, та не гарантують їх відсутність у майбутньому. Належна поведінка особи в умовах дії запобіжних обмежень значною мірою обумовлена саме існуванням таких обмежень і не може розцінюватися як доказ того, що у разі їх скасування відповідні ризики зникнуть. Крім того, зміна місця проживання та роботи, навіть за умови повідомлення про це сторони обвинувачення, об`єктивно свідчить про мобільність обвинуваченого ОСОБА_6 та його здатність змінювати умови свого перебування, що у сукупності з іншими встановленими обставинами також підлягає врахуванню при оцінці ризику можливого ухилення від суду.

Суд погоджується, що сам по собі факт наявності у ОСОБА_6 паспорта громадянина України для виїзду за кордон є реалізацією його законного права та не може автоматично свідчити про намір переховуватися. Водночас, при вирішенні питання про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд оцінює не окремі обставини ізольовано, а їх сукупність. Наявність у обвинуваченого дійсного паспорта для виїзду за кордон у поєднанні з іншими встановленими обставинами, зокрема тяжкістю інкримінованих кримінальних правопорушень, можливістю призначення суворого покарання, а також об`єктивною зацікавленістю уникнути кримінальної відповідальності, свідчить про реальну можливість залишення території України з метою ухилення від суду. При цьому суд враховує, що ризик у розумінні кримінального процесуального закону полягає не у доведеності наміру особи вже вчинити певні дії, а у наявності обґрунтованої ймовірності їх вчинення за відсутності відповідних процесуальних обмежень. Саме тому достатнім є встановлення того, що обвинувачений ОСОБА_6 має як фактичну можливість для виїзду за межі України, так і потенційний мотив для такого виїзду.

Колегія суддів також враховує, що при обранні запобіжного заходу слідчим суддею було встановлено наявність у ОСОБА_6 міцних соціальних зв`язків, відсутність судимостей та інші позитивні характеристики особи. Разом із тим такі обставини не мають наперед визначального значення та підлягають оцінці у сукупності з іншими даними кримінального провадження. Вони не виключають існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а лише є одним із факторів, що беруться судом до уваги при визначенні необхідності та обсягу процесуальних обмежень. Посилання захисту на присутність обвинуваченого ОСОБА_6 у судових засіданнях також не є безумовним свідченням відсутності ризику переховування, оскільки така поведінка значною мірою обумовлена дією запобіжного заходу та покладених обов`язків. Сам по собі факт належної процесуальної поведінки на попередніх етапах не гарантує її збереження у майбутньому, особливо з урахуванням стадії судового розгляду та зростання для обвинуваченого ризику настання негативних правових наслідків.

Щодо доводів про відсутність доказів незаконного впливу на свідків чи інших учасників кримінального провадження, суд зазначає, що кримінальний процесуальний закон не вимагає доведення факту вже вчиненого впливу. Достатнім є встановлення обґрунтованої ймовірності такого впливу. Враховуючи характер інкримінованих кримінальних правопорушень, їх можливу вчиненість у взаємодії з іншими особами, а також обсяг недосліджених доказів, ризик впливу на свідків чи інших учасників провадження не є суто гіпотетичним. Відсутність зареєстрованих кримінальних проваджень за фактами незаконного впливу або відповідних заяв у порядку ст. 214 КПК України не спростовує наявності такого ризику, оскільки запобіжні заходи за своєю природою спрямовані саме на недопущення відповідної протиправної поведінки, а не реагування на вже вчинені порушення.

Доводи сторони захисту про відсутність даних, які б свідчили про ризик переховування ОСОБА_6 від органу досудового розслідування та суду чи перешкоджання кримінальному провадженню, зокрема шляхом неявки до детектива або прокурора та затягування строків досудового розслідування, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони не враховують процесуальну стадію даного кримінального провадження. Суд звертає увагу, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні переданий до суду ще у січні 2026 року, а тому стадія досудового розслідування завершена та наразі триває підготовче судове засідання. Відтак посилання сторони захисту на ризики, пов`язані з неявкою до детектива чи прокурора та можливим затягуванням строків досудового розслідування, є нерелевантними оскільки такі процесуальні дії та строки мають значення виключно на стадії досудового розслідування.

Водночас колегія суддів зазначає, що, критикуючи клопотання прокурора, як формальні та такі, що містять повторювані доводи без належного доказового обґрунтування, сторона захисту у своїх запереченнях також посилається на обставини та ризики, притаманні стадії досудового розслідування, яка у цьому кримінальному провадженні вже завершена і на даний час не є актуальною. 

Для суду вирішення клопотань про продовження строку дії обов`язків у будь-якому випадку не є формальністю, проте процесуальна поведінка захисту, спрямована на протидію динаміки судового провадження, сприяє повторам раніше висловлених аргументів як сторонами, так і судом. 

Керуючись статтями 176-178, 182, 194, 196, 314, 315, 331, 201, 369-370, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року - задовольнити.

Продовжити на два місяці, тобто до 06 липня 2026 року, строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме:

- прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 в цьому кримінальному провадженні: зі свідками: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , іншими обвинуваченими: ОСОБА_19 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_7 , ОСОБА_21 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , а також особами, які зазначені в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 , які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_6 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному КПК України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 .

Надати обвинуваченому ОСОБА_6 копію ухвали негайно після її проголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.

 

 

 

Головуюча суддя ОСОБА_1 

 

 

 

 

 

Судді: ОСОБА_3 

 

 

 

 

 

ОСОБА_2