Справа № 991/3016/23

Провадження № 1-кп/991/47/23

 

 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

19 травня 2026 року         місто Київ 

 

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів - головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (надалі - суд), 

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

представника заставодавця ОСОБА_10 ,

представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Еліт» ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора ОСОБА_11 про звернення застави в дохід держави та застосування запобіжного заходу до обвинуваченого у вигляді застави у більшому розмірі у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 02 листопада 2016 року за № 52016000000000411, щодо застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Еліт» (ТОВ «Девелопмент Еліт», ідентифікаційний код 40775687, юридична адреса: місто Одеса, вулиця Косовська, будинок 2-Д, 65017, зареєстроване Комунальним підприємством «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» 25 серпня 2016 року, номер запису 15561020000059693);

та за обвинуваченням:

ОСОБА_6  (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Білгород-Дністровський Одеської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України;

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вищого антикорупційного суду знаходиться кримінальне провадження внесене до ЄРДР 02 листопада 2016 року за № 52016000000000411 щодо застосування до юридичної особи - ТОВ «Девелопмент Еліт» заходів кримінально-правового характеру і за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 лютого 2021 року був скасований вирок Малиновського районного суду міста Одеси від 04 липня 2019 року у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР 02 листопада 2016 року за № 52016000000000411 щодо обвинувачених  ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ОСОБА_6 , ОСОБА_17 і ухвала цього ж суду від 06 серпня 2019 року про закриття провадження щодо юридичної особи - ТОВ «Девелопмент Еліт», а також призначений новий розгляд цього кримінального провадження у Вищому антикорупційному суді.

11 березня 2021 року з Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 02 листопада 2016 року за № 52016000000000411 щодо застосування до юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Еліт» (ідентифікаційний код 40775687) заходів кримінально-правового характеру і за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, та ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 209 КК України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16 березня 2021 року у вказаному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 04 квітня 2023 року з матеріалів судового (кримінального) провадження за № 52016000000000411 виділено в окреме судове (кримінальне) провадження матеріали щодо ОСОБА_6 та ТОВ «Девелопмент Еліт».

26 листопада 2025 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_11 про звернення застави в дохід держави та застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі, з таким обґрунтуванням. 

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року (справа № 176/4360/18) до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Одночасно слідчим суддею визначено розмір застави у сумі 5 000 000,00 грн та покладено ряд визначених ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків, у разі звільнення з-під варти ОСОБА_6 у зв`язку із внесенням застави.

Підозрюваний ОСОБА_6 16 лютого 2018 року звільнений з-під варти із Державної установи «Київський слідчий ізолятор» у зв`язку із внесенням застави Адвокатським об`єднанням «ЮГ України», що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 16 лютого 2018 року. З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, підозрюваний ОСОБА_6 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 23 травня 2019 року застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави змінено, шляхом зменшення її розміру з 5 000 000,00 грн до 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що станом на 23 травня 2019 року становило 576 300,00 грн.

Прокурор зазначає, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді застави є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави у разі їх невиконання. Водночас, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

На переконання прокурора, стороною обвинувачення встановлено щонайменше три факти неналежного виконання обвинуваченим ОСОБА_6 обов`язків як обвинуваченого, а саме:

1. Неприбуття без поважних причин у підготовче судове засідання за викликом суду на 12:30 год 08.01.2024 року, а також неповідомлення обвинуваченим про причини такого неприбуття. Так, у судовому засіданні, яке відбулося 07.12.2023 року, судом за погодженням з усіма учасниками провадження, у т.ч. і з обвинуваченим ОСОБА_6 , було визначено дату і час та призначено судове засідання на 12:30 год 08.01.2024 року. У зазначену час і дату судового засідання обвинувачений ОСОБА_6 не прибув. Про неможливість прибути у судове засідання та причини цього обвинувачений ОСОБА_6 суд не повідомив. Під час судового засідання захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 повідомив суду, що обвинувачений ОСОБА_6 перебуває на лікарняному, надавши при цьому відповідне клопотання, з доданими до нього копіями медичних висновків № 7M9P-3BP6-83C7-T5TA від 04.01.2024 року та № 38BB-6HBT-KPAM-4688 від 06.01.2024 року, відповідно до яких, лікарем-терапевтом ОСОБА_18 встановлено тимчасову непрацездатність пацієнта, який ідентифікований, на період з 04.01.2024 року по 10.01.2024 року. Перевіркою медичних висновків за їх номерами та РНОКПП ОСОБА_6 ( НОМЕР_1 ) встановлено, що вказані медичні висновки дійсні з 04.01.2024 року по 06.01.2024 року та з 06.01.2024 року по 10.01.2024 року відповідно. Вивченням матеріалів судового (кримінального) провадження встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, яке було призначено на 12:30 год. 08.01.2024 року шляхом: повідомлення головуючим під час судового засідання 07.12.2023 року (журнал судового засідання), на якому був присутній обвинувачений ОСОБА_6 , ознайомлення зі змістом розписки від 07.12.2023 року про що свідчить його особистий підпис. Про обізнаність ОСОБА_6 щодо призначеного підготовчого судового засідання на 12:30 год 08.01.2024 року свідчить також і надані ним своєму захиснику ОСОБА_8 копії медичних висновків № 7M9P-3BP6-83C7-T5TA від 04.01.2024 та № 38BB-6HBTKPAM-4688 від 06.01.2024, які останній долучив до свого клопотання.

2. Неприбуття без поважних причин у підготовче судове засідання за викликом суду на 13:00 год 26.08.2024 року, а також неповідомлення обвинуваченим про причини такого неприбуття. Так, у судовому засіданні, яке відбулося 10.06.2024 року судом за погодженням з усіма учасниками провадження, у т.ч. і з обвинуваченим ОСОБА_6 , було визначено дату і час та призначено судове засідання на 13:00 год 26.08.2024 року. У зазначену час та дату судового засідання обвинувачений ОСОБА_6 не прибув. Про неможливість прибути у судове засідання та причини цього обвинувачений ОСОБА_6 суд не повідомив. Під час судового засідання захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 повідомив суду, що обвинувачений ОСОБА_6 захворів і зранку пішов до лікаря, надавши при цьому копію медичного висновку №8727-М4ХС-ВВ6Е-7ХР3 від 26.08.2024 року. Також захисник повідомив суду, що самопочуття обвинуваченого ОСОБА_6 погіршилося за два дні до судового засідання. Відповідно до медичного висновку лікарем загальної практики - сімейним лікарем Комунального некомерційного підприємства «Чорноморський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_19 встановлено тимчасову непрацездатність пацієнта, який ідентифікований, на період з 26.08.2024 року по 30.08.2024 року, разом із цим датою внесення запису значиться 23.08.2024 року. Перевіркою медичного висновку за його номером та РНОКПП ОСОБА_6 ( НОМЕР_1 ) встановлено, що вказаний медичний висновок дійсний з 26.08.2024 року по 30.08.2024 року. Вивченням матеріалів судового (кримінального) провадження встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, яке було призначено на 13:00 год. 26.08.2024 року шляхом: повідомлення головуючим під час судових засідань 10.06.2024 року та 22.07.2024 року (журнали судових засідань № 2981079 та № 3141804 відповідно), направлення 23.07.2024 року повістки за вказаною ним адресою реєстрації та місця проживання: АДРЕСА_3 , та на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку використовує ОСОБА_6 . Про обізнаність ОСОБА_6 щодо призначеного підготовчого судового засідання на 13:00 год 26.08.2024 року свідчить також і надані ним своїм захисникам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 копії медичного висновку № 8727-М4ХС-ВВ6Е-7ХР3 від 26.08.2024 року, які останні долучили до своїх клопотань.

3. Неприбуття без поважних причин у підготовче судове засідання за викликом суду на 13:00 год 21.10.2025 року, а також неповідомлення обвинуваченим про причини такого неприбуття. Так, судом було визначено дату і час та призначено судове засідання на 13:00 год 21.10.2025 року. У зазначені вище призначені судом час та дату судового засідання обвинувачений ОСОБА_6 не прибув. Про неможливість прибути у судове засідання та причини цього обвинувачений ОСОБА_6 суд не повідомив. Під час судового засідання захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 повідомив суду, що обвинувачений ОСОБА_6 захворів, а також захисником обвинуваченого адвокатом ОСОБА_20 подано клопотання про відкладення судового засідання з вказаної причини, надавши при цьому копію медичного висновку № 1111-8КХ6-564Т-AXPC від 20.10.2025, дійсний до 28.10.2025 року. Вивченням матеріалів судового (кримінального) провадження встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, яке було призначено на 13:00 год 21.10.2025 року шляхом направлення 27.08.2025 року повістки за вказаною ним адресою реєстрації та місця проживання: АДРЕСА_3 , та на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які використовує ОСОБА_6 . Про обізнаність ОСОБА_6 щодо призначеного підготовчого судового засідання на 13:00 год 21.10.2025 року свідчить також подання ним 26.09.2025 року до Вищого антикорупційного суду клопотання про проведення у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів судових засідань у цій справі, призначених у тому числі на 21.10.2025 року, 22.10.2025 року, 23.10.2025 року. Крім того, про обізнаність свідчить також і надання ОСОБА_6 своїм захисникам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 копії медичного висновку №1111-8КХ6-564Т-AXPC від 20.10.2025 року, які останні долучили до своїх клопотань.

Таким чином, прокурор зауважує, що незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_6 у всіх трьох випадках завчасно знав про дату та час призначених підготовчих засідань і мав намір не прибути до суду, за наявності процесуального обов`язку та фактичної можливості повідомити суд, жодних повідомлень про неможливість прибуття та причини неприбуття до Вищого антикорупційного суду від нього не надходило ні на 08.01.2024 року, ні на 26.08.2024 року, ні на 20.10.2025 року. При цьому, обов`язок, передбачений п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, стосується саме обвинуваченого та не може бути делегований іншим особам, у тому числі захисникам.

Крім того, прокурор зазначає, що відповідно до ст. 138 КПК України поважною причиною неявки у судове засідання є не будь яке захворювання обвинуваченого, а тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості залишити цей заклад. Однак, з приводу усіх трьох неявок ОСОБА_6 у судове засідання стороною захисту не надано документів, які б підтверджували, що причинами таких неявок є саме тяжка хвороба або перебування ОСОБА_6 у закладах охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням за умови неможливості залишити цей заклад. Так само не надано жодних документів, які б свідчили про неможливість участі ОСОБА_6 у судовому засіданні в режимі відеоконференції з власних технічних засобів.

Так, щодо неявки у судове засідання, призначене на 08.01.2024 року, захисником ОСОБА_20 повідомлено суд про те, що ОСОБА_6 хворіє на пневмонію та перебуває на самоізоляції, надано лікарняний, результати комп`ютерної томографії органів грудної порожнини від 05.01.2024 року. Інших документів не надано. Щодо неявки у судове засідання, призначене на 26.08.2024 року, захисником надано лише лікарняний, при цьому жодних документів, які б вказували на те, яке саме захворювання унеможливило, на їх думку, участь ОСОБА_6 у судовому засіданні не надано. Щодо неявки у судове засідання, призначене на 21.10.2025 року захисником надано лікарняний та у клопотанні про відкладення вказано, що ОСОБА_6 з 20.10.2025 року перебуває на стаціонарному лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради з попереднім діагнозом арахноїтид, а також вказано, що участь ОСОБА_6 у судовому розгляду неможлива до завершення лікування.

Водночас, на запит прокурора адміністрацією Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради повідомлено листом від 24.10.2025 року про те, що хвороба, з якою ОСОБА_6 було госпіталізовано, відноситься до легких, а також вказано, що ОСОБА_6 мав можливість та міг 21.10.2025 року приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з технічних засобів. При цьому у інформації, отриманій від КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» не вказано, що ОСОБА_6 не міг 21.10.2025 року тимчасово залишити цей заклад, хоча у запиті прокурора прямо про це запитувалось.

Таким чином, прокурор вважає, що з вищенаведеного та з матеріалів судової справи видно, що обвинувачений ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомлений про дати судових засідань, знехтував обов`язком прибувати за викликом до суду, не з`явився у судові засідання до Вищого антикорупційного суду, які було призначено на 08.01.2024 року, 26.08.2024 року та 21.10.2025 року, не взяв у них участь в режимі відеоконференції з власних технічних засобів, а також особисто заздалегідь не повідомив суд про неможливість прибуття.

На думку прокурора, попри застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 застави у визначеному п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмірі, такий запобіжний захід не виконав мету, з якою його було застосовано - забезпечення належного виконання процесуальних обов`язків як обвинуваченим ОСОБА_6 так і обов`язків заставодавцем щодо його належної процесуальної поведінки, тобто не є дієвим, що вкрай негативно може вплинути на хід судового провадження, дотримання розумних строків у ньому та досягнення завдань кримінального провадження, а тому у даному випадку слід розглянути питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Так, як зазначалося вище, під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 , будучи належним чином та завчасно повідомленим про дату та час судових засідань, тричі не прибув та не повідомив суд про причини неприбуття у судове засідання, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та перешкоджання кримінальному провадженню. Прокурор вважає, що відмова обвинуваченого ОСОБА_6 засвідчити власним підписом обізнаність про призначені дату і час судового засідання (розписка), а також неодержання ним повідомлень (судових повісток), попри усвідомлення ймовірності їх надходження на вказані ним поштову та електронні адреси, слід оцінювати як перешкоджання обвинуваченим ОСОБА_6 кримінальному провадженню та створення для цього передумов. Крім того, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення та, у випадку визнання судом його винним, ОСОБА_6 загрожує призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. Збільшує вказаний ризик і та обставина, що обвинувачений ОСОБА_6 має можливість вільно перетинати державний кордон навіть під час дії правового режиму воєнного стану. Зокрема, у період з 2018 року по теперішній час ОСОБА_6 20 разів виїздив закордон, з яких 13 - у період воєнного стану.

Прокурор зазначає, що у разі стягнення застави, до обвинуваченого ОСОБА_6 не буде застосовано ніякого запобіжного заходу, а тому з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки, необхідним є застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі.

Підставою застосування обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, наявність ризику того, що він може переховуватись від суду, чинити перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, встановлені факти порушень обов`язків, покладених на нього ч. 7 ст. 42 КПК України, те, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти наявним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 , а також те, що застава у раніше встановленому розмірі виявилась неспроможною забезпечити виконання процесуальних обов`язків обвинуваченим.

Разом із цим, ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 23 травня 2019 року встановлено, що застосований відповідно до ухвали Солом`янського районного суду від 15 лютого 2018 року запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 5 000 000,00 гривень забезпечив упродовж досудового розслідування та судового розгляду належне виконання обвинуваченим ОСОБА_6 процесуальних обов`язків внаслідок чого ні стороною обвинувачення ні судом не було зафіксовано жодного факту неналежної його поведінки.

Беручи до уваги положення КПК України та практику Європейського суду з прав людини, з урахуванням тяжкості та специфіки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , даних про особу обвинуваченого, а також неспроможності застави у межах, визначених ч. 5 ст. 182 КПК України, забезпечити належне виконання ним процесуальних обов`язків, прокурор вважає за необхідне визначити обвинуваченому заставу у розмірі 10 001 484,00 (десять мільйонів одна тисяча чотириста вісімдесят чотири) гривні на підставі абз. 5 п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, оскільки саме такий розмір застави, на думку прокурора, може гарантувати виконання ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов`язків.

На думку прокурора, такий розмір застави не є непомірним для ОСОБА_6 та відповідає рівню його матеріального забезпечення. Ризик звернення застави в дохід держави буде достатнім для гарантування виконання обвинуваченим ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків. Зокрема, ОСОБА_6 та його дружина ОСОБА_21 є засновниками та керівниками низки юридичних осіб, а також власниками низки об`єктів нерухомості та транспортних засобів.

У період з 2017 року по 3 квартал 2025 року ОСОБА_6 отримав дохід, нарахований податковими агентами, на загальну суму 2 212 164,00 грн, а також 7 470 150,00 грн. доходів від підприємницької діяльності. ОСОБА_21 у період з 2017 року по 3 квартал 2025 року отримала дохід, нарахований податковими агентами, на загальну суму 1 778 307,00 грн, а також за 4 063 235,00 грн доходів від підприємницької діяльності та 4 231 928,00 грн - доходів, самостійно задекларованих фізичною особою.

З урахуванням викладеного, прокурор просить:

1. Звернути в дохід держави заставу в розмірі 576 300,00 (п`ятсот сімдесят шість тисяч триста) гривень, що станом на 23 травня 2019 року становило 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, внесену в якості запобіжного заходу за обвинуваченого ОСОБА_6 , Адвокатським об`єднанням «Юридична група України» (ЄРДПОУ 39805849) на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року (справа № 760/4360/18) та остаточний розмір якої визначений ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси (справа № 521/17260/18).

2. Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави у більшому розмірі, а саме у розмірі 3303 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у сумі 10 001 484,00 (десять мільйонів одна тисяча чотириста вісімдесят чотири) гривні.

3. Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язки, передбачені п.п. 1-3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися за межі Одеської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон;

- носити електронний засіб контролю.

На підтвердження зазначених обставин, прокурор долучила до клопотання копії таких матеріалів: ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15.02.2018 року (справа № 760/4360/18); заява про внесення застави від 19.02.2018 року; платіжне доручення № 2 від 16.02.2018 року; повідомлення ДУ «Київський слідчий ізолятор» від 16.02.2018 року; ухвала Малиновського районного суду міста Одеси від 23.05.2019 року (справа № 521/17260/18); розписка ВАКС від 07.12.2023 року про дату, час та місце судового розгляду справи; журнал судового засідання від 07.12.2023 року; клопотання адвоката ОСОБА_8 від 08.01.2024 року з додатками; медичний висновок про тимчасову непрацездатність № 7M9P-3BP6-83C7-T5TA від 04.01.2024 року; медичний висновок про тимчасову непрацездатність № 38BB-6HBT-KPAM-4688 від 06.01.2024 року; журнал судового засідання від 08.01.2024 року; журнал судового засідання від 10.06.2024 року; журнал судового засідання від 22.07.2024 року; службова записка секретаря судового засідання від 23.07.2024 року; повістка про виклик у підготовче судове засідання у кримінальному провадженні від 23.07.2024 року; довідка про доставку електронного листа від 23.07.2024 року; клопотання адвоката ОСОБА_8 від 26.08.2024 року з додатками; медичний висновок про тимчасову непрацездатність №8727-М4ХС-ВВ6Е-7ХР3 від 26.08.2024 року; відомості щодо особи ОСОБА_6 та ОСОБА_21 ; відомості про довіреності, де ОСОБА_21 та ОСОБА_6 є довірителем та/або представником; відомості про нараховані доходи ОСОБА_21 та ОСОБА_6 ; відомості про рухоме та нерухоме майно, власниками якого є ОСОБА_6 та ОСОБА_21 ; відомості про дату та час перетину державного кордону ОСОБА_21 та ОСОБА_6 ; відомості про юридичних осіб. де ОСОБА_6 та ОСОБА_21 є засновниками та/або керівниками; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта; запит прокурора до КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» від 22.10.2025 року; відповідь КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» від 23.10.2025 року на запит прокурора; запит прокурора до КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» від 23.10.2025 року; відповідь КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» від 24.10.2025 року на запит прокурора.

Прокурор ОСОБА_11 просила задовольнити подане нею клопотання про звернення застави в дохід держави та застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі.

Представник заставодавця ОСОБА_10 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, посилаючись на те, що 04 липня 2019 року Малиновським районним судом міста Одеси у справі № 521/17260/18 ухвалено виправдувальний вирок, яким, серед іншого, до набрання вироком законної сили скасовано міру запобіжного заходу, обрану відносно обвинуваченого ОСОБА_6 та повернуто залишок застави у розмірі 576 300,00 (п`ятсот сімдесят шість тисяч триста) гривень, внесеної згідно платіжного доручення № 2 від 16 лютого 2018 року у якості застави за ОСОБА_6 , згідно ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року у справі № 760/4360/18 заставодавцю - АО «ЮГ України», код ЄДРПОУ 39805849. 18 липня 2019 року на поточний рахунок АО «ЮГ України» від ТУ ДСАУ в м. Києві надійшли кошти в розмірі 576 300,00 грн в якості повернення застави, внесеної за ОСОБА_6 . З огляду на викладене, представник заставодавця вважає, що станом на даний час до ОСОБА_6 не застосовано запобіжний захід у вигляді застави, а АО «ЮГ України» не є заставодавцем, у зв`язку з чим клопотання прокурора про звернення застави у дохід держави та застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі не підлягає задоволенню, оскільки норма частини 10 статті 182 КПК України в даному випадку не є релевантною. Надав суду письмові пояснення з обґрунтуванням зазначеної позиції.

На підтвердження зазначених обставин, представник заставодавця долучив до пояснень копії таких матеріалів: ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15.02.2018 року (справа № 760/4360/18); ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 20.06.2018 року (справа № 760/14419/18); ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 20.06.2018 року (справа № 760/14419/18); ухвала Малиновського районного суду міста Одеси від 23.05.2019 року (справа № 521/17260/18, провадження 1-кп/521/319/19); витяг з вироку Малиновського районного суду міста Одеси від 04.07.2019 року (справа № 521/17260/18, провадження 1-кп/521/319/19); виписка з банківського рахунку АО «ЮГ України» від 16.02.2018 року; виписка з банківського рахунку АО «ЮГ України» від 31.05.2019 року; виписка з банківського рахунку АО «ЮГ України» від 18.07.2019.

 

Як захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_10 підтримав раніше висловлену ним позицію, крім того зазначив, що обвинувачений ОСОБА_6 не прибув у підготовчі судові засідання (08.01.2024 року, 26.08.2024 року та 21.10.2025 року) з поважних причин, оскільки у зазначені дати він перебував на лікуванні у медичних закладах. З метою доведення цих обставин, адвокат звернувся до спеціаліста у відповідній галузі знань для надання оцінки правильності висновків медичних працівників щодо захворювань ОСОБА_6 , перевірки наявних медичних документів, надання оцінки ступеню тяжкості захворювань та їх впливу на стан здоров`я, а також щодо необхідності перебування в період перебігу даних хвороб на лікуванні у медичному закладі в стаціонарі, а отже щодо підтвердження поважності, дійсності та об`єктивності підстав його відсутності у судових засіданнях. Просив долучити до матеріалів справи висновок експерта за результатами проведення комісійної судово-медичної експертизи ОСОБА_6 виданий ДСУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» за № 434 від 02 грудня 2025 року та врахувати висновки судово-медичної експертної комісії під час розгляду клопотання прокурора. Крім того, вважає, що докази, які додані до клопотання прокурора, були здобуті у позапроцесуальному порядку, а тому є недопустимими в розумінні КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_6 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, посилаючись на те, що норма ч. 10 ст. 182 КПК України в даному випадку не є релевантною, оскільки запобіжний захід у вигляді застави до нього станом на зараз не застосований. Зазначив, що його неприбуття у підготовчі судові засідання (08.01.2024 року, 26.08.2024 року та 21.10.2025 року) відбулися з поважних причин, оскільки у зазначені дати він хворів, що підтверджується відповідними медичними висновками про тимчасову непрацездатність та медичними документами. Крім того, в наступних судових засіданнях прокурор не ініціювала питання визначення поважності причин неприбуття обвинуваченого у судове засідання, а також і питання притягнення його до відповідальності за таке неприбуття. Також звертає увагу, що його захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_7 завчасно повідомляли суд про неможливість прибуття обвинуваченого до суду, у кожному з випадків на які посилається прокурор. Вважає, що направлення прокурором запитів до КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» з вимогою надати інформацію про стан здоров`я, встановлений діагноз та інші відомості, які одержані при стаціонарному лікуванні обвинуваченого є протиправним втручання у його приватне життя, а тому надані прокурором докази є недопустимими. Крім того, зазначив, що ризики на які посилається прокурор у клопотанні відсутні, а застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 3303 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у сумі 10 001 484,00 є необґрунтованим. 

На підтвердження зазначених обставин, обвинувачений надав копії таких матеріалів: медична картка стаціонарного хворого № 24333 від 20.10.2025 року на ім`я ОСОБА_6 ; свідоцтво про шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_21 від 17.12.2009 року; свідоцтво про народження ОСОБА_22 від 21.07.2023 року; свідоцтво про народження ОСОБА_23 від 10.08.2010 року; медичний висновок № 26 на дитину з інвалідністю віком до 18 років від 27.08.2020 року; посвідчення особи з інвалідністю від 24.05.2024 року; довідка про призначення державної соціальної допомоги з 15.05.2024 до 04.05.2028 року; довідка про отримання допомоги від 24.05.2024 року; форма індивідуальної програми реабілітації інваліда, що видається лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних заходів від 05.06.2024 року; індивідуальна програма реабілітації інваліда № 102-1 від 27.08.2020 року; військово-обліковий документ ОСОБА_6 ; довідка ІНФОРМАЦІЯ_4 № 5852 від 04.09.2024 року; довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 16.09.2019 року; посвідчення особи з інвалідністю ОСОБА_24 ; посвідчення ветерана війни - учасника бойових дій ОСОБА_24 ; рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12.08.2022 року (справа № 946/3490/22); паспорт громадянина України для виїзду закордон виданий на ім`я ОСОБА_22 ; паспорт громадянина України для виїзду закордон виданий на ім`я ОСОБА_23 ; паспорт громадянина України для виїзду закордон виданий на ім`я ОСОБА_21 ; подяка штурмового полку «Цунамі» для ОСОБА_6 ; виписка № 1295/58 із медичної карти стаціонарного хворого сімейному лікарю про перебування ОСОБА_6 на денному стаціонарі з 17.01.2025 по 27.01.2025 року з доданими медичними документами; виписка № 258 із медичної карти амбулаторного хворого, який пройшов курс лікування в денному стаціонарі про перебування ОСОБА_6 на денному стаціонарі з 21.10.2024 по 31.10.2025 року з доданими медичними документами; виписка № 26 із медичної карти амбулаторного хворого, який пройшов курс лікування в денному стаціонарі про перебування ОСОБА_6 на денному стаціонарі з 13.03.2023 по 23.03.2023 року; виписка № 4 із медичної карти амбулаторного хворого, який пройшов курс лікування в денному стаціонарі про перебування ОСОБА_6 на денному стаціонарі з 10.01.2022 по 20.01.2022 року з доданими медичними документами.

Захисник ОСОБА_7 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, посилаючись на те, що лікарем-психіатром Центру ментального (психічного здоров`я) КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської міської ради ОСОБА_25 у відповідь на адвокатський запит адвоката ОСОБА_7 № А-12/25-2 від 14.01.2026 року листом від 16.01.2026 року було повідомлено про те, що: на момент проведення судового засідання в режимі відеоконференції 21.10.2025 року, стан здоров`я ОСОБА_6 не дозволяв йому повноцінно брати участь у судовому процесі відповідно до виписного епікризу № 24333 КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» та іншої наданої на дослідження медичної документації (1); відповідно до виписного епікризу №24333 КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» та іншої наданої на дослідження медичної документації, ОСОБА_6 , з урахуванням медичного стану пацієнта у період з 20.10.2025 року по 28.10.2025 року під час проходження лікування в стаціонарі в КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» відносився до тяжко хворих пацієнтів за станом здоров`я (2); пацієнту ОСОБА_6 з огляду на вказані в адвокатському запиті обставини, участь в судовому засіданні 21.10.2025 року в режимі відеоконференції, з медичної точки зору - не рекомендована з огляду на можливе психо-емоційне навантаження на пацієнта, яке пов`язано з участю в судовому засіданні. З огляду на викладене, захисник вважає, що ОСОБА_6 мав передбачені п. 5 ч. 1 ст. 138 КПК України поважні причини для неприбуття 21 жовтня 2025 року в судове засідання до Вищого антикорупційного суду у справі № 991/3016/23. Крім того, захисник просить взяти до уваги шлюбний договір від 25.05.2018 року № 1127, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_26 , укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_21 , у відповідності до якого, майно оформлене на ім`я ОСОБА_21 , а також доходи, отримані ОСОБА_21 і грошові кошти на її рахунках, - є особистою приватною власністю ОСОБА_21 та не повинні враховуватись при визначенні рівня доходів ОСОБА_6 для визначення розміру застави, як пропонує прокурор у клопотанні. Зазначив також про те, що надані прокурором докази є недопустимими, оскільки частину документів на обґрунтування клопотання було отримано детективом НАБУ, а не прокурором САП. Надав суду письмові заперечення з обґрунтуванням зазначеної позиції.

На підтвердження зазначених обставин, захисник долучив до заперечень копії таких матеріалів: адвокатський запит від 14.01.2026 року № А-12/25-2; згода ОСОБА_6 на розголошення інформації про таємницю стану здоров`я від 01.12.2025 року; листа лікаря-психіатра Центру ментального (психічного здоров`я) КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської міської ради ОСОБА_25 від 16.01.2026 року; шлюбний договір від 25.05.2018 року № 1127.

Захисник ОСОБА_8 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, посилаючись на те, що на даний час запобіжного заходу у вигляді застави до обвинуваченого ОСОБА_6 не застосовано, оскільки він припинив свою дію після ухвалення виправдувального вироку Малиновським районним судом міста Одеси. Також зазначив, що відповідно до вимог ст. 323 КПК України, наслідком неприбуття обвинуваченого у судове засідання є право суду постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення. 

Захисник ОСОБА_9 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, посилаючись на те, що воно не містить відомостей, визначених ч. 3 ст. 132, ч. 1 ст. 184 КПК України, зокрема короткого викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; не містить викладу обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, а також до клопотання прокурора не додано витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, не додано документів на підтвердження обставин існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, не додано документів на підтвердження обставини існування ризиків, визначених ст. 177 КПК України. Крім того, до ОСОБА_6 не застосовано будь-яких запобіжних заходів і не покладено будь-яких обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України з 04 липня 2019 року. Захисник також звертає увагу на те, що ототожнення обов`язків, визначених ухвалою про застосування запобіжного заходу у вигляді застави та обов`язків, що існують у силу приписів ч. 7 ст. 42 КПК України, як і наслідків їх невиконання є неприпустимим, у зв`язку із тим, що у випадку порушення обов`язку, визначеного ухвалою про застосування запобіжного заходу у вигляді застави має бути застосована «санкція», визначена ч. 8 ст. 182 КПК України, а у випадку порушення обов`язку, визначеного ч. 7 ст. 42 КПК України до особи застосовується грошове стягнення або привід тощо. Крім того, вважає, що докази, які додані до клопотання прокурора є недопустимими в розумінні КПК України. Надав суду письмові заперечення з обґрунтуванням зазначеної позиції.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні 19 травня 2026 року просив суд не розглядати пункт 1 клопотання прокурора ОСОБА_11 від 26 листопада 2025 року, а саме про звернення застави в дохід держави та продовжити розгляд клопотання лише з урахуванням пунктів 2 та 3 прохальної частини клопотання, а саме про застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі та покладення на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Суд дослідив матеріали клопотання прокурора САП, письмові заперечення сторони захисту та надані нею документи, матеріали кримінального провадження, які є необхідними для розгляду та вирішення клопотання, заслухав думки учасників судового провадження, за наслідком чого дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 26 КПК України: «Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом».

Відповідно до вимог п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України: «Підозрюваний, обвинувачений зобов`язаний прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 87 КПК України: «Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини».

Відповідно до вимог ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України: «Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.».

Відповідно до вимог ч. ч. 1 та 4 ст. 132 КПК України: «Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 135 КПК України: «Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою».

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 138 КПК України: «Поважними причинами неприбуття особи на виклик є тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад».

Відповідно до вимог п. п. 1-5 ч. 1 та ч. 3 ст. 176 КПК України: «Запобіжними заходами є: особисте зобов`язання (1); особиста порука (2); застава (3); домашній арешт (4); тримання під вартою (5). Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою».

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України: «Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 КПК України: «Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу».

Відповідно до вимог п. 3 та абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України: «Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно».

Відповідно до вимог ч. ч. 8-10 ст. 182 КПК України: «У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. Неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу».

Відповідно до вимог ч. ч. 1 - 4 ст. 194 КПК України: «Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Слідчий суддя, суд має право зобов`язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання».

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України: «Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 203 КПК України: «Ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 323 КПК України: «Якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 цього Кодексу».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 331 КПК України: «Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого».

Зі змісту клопотання та доданих до нього матеріалів, видно, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року за наслідками розгляду клопотання сторони обвинувачення до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів. Цією ж ухвалою слідчого судді визначений розмір застави, у разі внесення якого ОСОБА_6 підлягав звільненню з-під варти з покладенням на нього ряду обов`язків, як це визначено ч. 5 ст. 194 КПК України. 16 лютого 2018 року АО «ЮГ України» як заставодавцем за ОСОБА_6 внесено заставу в розмірі, визначеному ухвалою слідчого судді від 15 лютого 2018 року, у зв`язку з чим того ж дня ОСОБА_6 звільнений з-під варти.

23 травня 2019 року ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси змінено застосований до ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року запобіжний захід у вигляді застави, шляхом її зменшення з 5 000 000,00 (п`яти мільйонів) гривень до 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що станом на 23 травня 2019 року становило суму у розмірі 576 300,00 (п`ятсот сімдесят шість тисяч триста) гривень.

На переконання прокурора, стороною обвинувачення встановлено щонайменше три факти неналежного виконання обвинуваченим ОСОБА_6 обов`язків як обвинуваченого, а саме: неприбуття без поважних причин у підготовче судове засідання за викликом суду на 12:30 год 08 січня 2024 року, на 13:00 год 26 серпня 2024 року та на 13:00 год 21 жовтня 2025 року, а також неповідомлення обвинуваченим про причини такого неприбуття, у зв`язку з чим, прокурор вважає за необхідне звернути застосовану до обвинуваченого ОСОБА_6 заставу в дохід держави та розглянути питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі.

Водночас, зі змісту заперечень та наданих стороною захисту матеріалів видно, що після ухвалення Малиновським районним судом міста Одеси рішення про зміну застосованого до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави, шляхом її зменшення з 5 000 000,00 грн до 576 300,00 грн, 31 травня 2019 року на поточний рахунок заставодавця - АО «ЮГ України» від ТУ ДСАУ в місті Києві надійшли кошти в розмірі 4 423 700,00 грн в якості повернення застави, внесеної за ОСОБА_6 .

Надалі, 04 липня 2019 року Малиновським районним судом міста Одеси ухвалено виправдувальний вирок, яким до набрання вироком законної сили, скасовано запобіжний захід, застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_6 та повернуто залишок застави у розмірі 576 300,00 (п`ятсот сімдесят шість тисяч триста) гривень, внесеної згідно платіжного доручення № 2 від 16 лютого 2018 року у якості застави за ОСОБА_6 , згідно ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року заставодавцю - АО «ЮГ України», код ЄДРПОУ 39805849.

18 липня 2019 року на поточний рахунок АО «ЮГ України» від ТУ ДСАУ в місті Києві надійшли кошти в розмірі 576 300,00 грн. в якості повернення застави, внесеної за ОСОБА_6 .

Вимогами ч. 4 ст. 132 та ст. 203 КПК України встановлено, що ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після ухвалення виправдувального вироку в порядку, передбаченому КПК України.

За таких обставин, суд погоджується з доводами сторони захисту про те, що у цьому випадку неможливо застосувати положення ч. 8 ст. 182 КПК України, оскільки ухвала Солом`янського районного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року про застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу та ухвала Малиновського районного суду міста Одеси від 23 травня 2019 року про зміну розміру застави застосованої до обвинуваченого ОСОБА_6 негайно припинили свою дію після ухвалення Малиновським районним судом міста Одеси 04 липня 2019 року виправдувального вироку, а тому до обвинуваченого ОСОБА_6 станом на даний час не застосовано жодного запобіжного заходу. 

Суд також враховує те, що у судовому засіданні 19 травня 2026 року прокурор ОСОБА_5 просив не розглядати питання про звернення застави в дохід держави та продовжити розгляд клопотання лише стосовно застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі та покладення на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

За таких обставин, суд під час розгляду клопотання прокурора вирішує питання застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі, а саме у розмірі 3303 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у сумі 10 001 484,00 (десять мільйонів одна тисяча чотириста вісімдесят чотири) гривні покладення на нього обов`язків, передбачених п. п. 1-3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України (пункт 2 та 3 клопотання прокурора).

Судом було встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, яке відносяться до особливо тяжкого злочину, відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 КК України.

Кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого судового провадження, метою якого, відповідно до глави 27 КПК України, є вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду, метою якого, в свою чергу, є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1, та 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

За таких обставин, вирішуючи питання застосування запобіжного заходу, суд, з огляду на вимоги ст. 194 КПК України, має встановити наявність існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

Суд зазначає, що основною підставою, на яку посилається прокурор для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі є те, що останній будучи належним чином та завчасно повідомленим про дату та час судових засідань, тричі не прибув та не повідомив суд про причини неприбуття у судове засідання, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та перешкоджання кримінальному провадженню.

Так, відповідно до кримінального-процесуального законодавства, особа, яка обвинувачується у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення має низку прав і на неї покладається низка обов`язків, що визначені у ст. 42 КПК України, зокрема, обов`язок прибувати за викликом до суду (п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України).

Дійсно, з матеріалів кримінального провадження та наданих сторонами документів видно, що обвинувачений ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не прибув у підготовчі судові засідання призначені на 08 січня 2024 року о 12:30 год, 26 серпня 2024 року о 13:00 та 21 жовтня 2025 року о 13:00 год. 

Водночас, суд бере до уваги, що стороною захисту надано медичні висновки про тимчасову непрацездатність обвинуваченого ОСОБА_6 у відповідні періоди, а також інші медичні документи, які підтверджують неможливість його участі у судових засіданнях з об`єктивних причин. Доказів, що свідчили б про недостовірність зазначених документів, їх неналежність чи штучне створення з метою уникнення участі у судовому розгляді, стороною обвинувачення не надано. 

Суд також враховує наданий стороною захисту висновок експерта за результатами проведення комісійної судово-медичної експертизи ОСОБА_6 виданий ДСУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» за № 434від 02 грудня 2025 року, з якого видно таке:

«1) за результатами огляду ОСОБА_6 фахівцями-клініцистами терапевтом та невропатологом, за результатами інструментальних досліджень ОСОБА_6 встановлений наступний діагноз: «Хронічний церебральний конвекситальний арахноїдит з органічними знаками ураження центральної нервової системи (ЦГС), стійким цефалічним і вираженим антено-вегетативним синдромами, та частими змішаними кризами (ліквородинамічними і церебро-васкулярними, по анамнезу); Гіпертонічна хвороба 2 ст., 2 ст., кризовий перебіг, ризик 2-3, СН 0 ст». Окрім того, ОСОБА_6 страждає на хронічний гайморит з частими загостреннями, полісинусіт (двобічний максиліт, етмоїдит, прояви фронтиту (що підтверджено та веріфіковано за результатами КТ придаткових пазух носу). Таким чином, вказана патологія у ОСОБА_6 , наявність якої встановлена у рамках даного експертного дослідження, відповідає основним діагнозам, що зазначені у наданій медичній документації на ім`я ОСОБА_6 ;

2) згідно наданих матеріалів, ОСОБА_6 хворів з 04 січня 2024 року по 10 січня 2024 року та з 26 серпня 2024 року по 30 серпня 2024 року з формуванням електронного листа тимчасової непрацездатності. Перебіг захворювання у обох випадках був гострим. Висловитися щодо «можливості» або «неможливості» виконання дій з підвищеним психо-емоційним навантаженням станом на 08 січня 2024 року та 26 серпня 2024 року на підставі наявних даних не є можливим; проте, слід зазначити, що за наявності вказаної патології, з експертної точки зору, виконання таких дій є небажаним, оскільки може призвести до подальшого загострювання захворювання та подовженню строків лікування;

3) згідно наданих матеріалів, ОСОБА_6 знаходився на лікуванні в умовах КНП «ООКЛ» ООР» з 20 жовтня 2025 року по 28 жовтня 2025 року, з оформленням листа непрацездатності. Окрім того, треба взяти до уваги, що призначене лікування містило інфузійну терапію, яку бажано проводити під спостереженням лікарів в умовах стаціонару. Можливо стан пацієнта на той час вимогам цілодобового догляду та спостереження, що можливо здійснити тільки в умовах стаціонару. Виходячи з наявних медичних документів, необхідність перебування ОСОБА_6 в період загострення хвороби на лікуванні в медичному закладі у стаціонарі в період з 20 жовтня 2025 року по 28 жовтня 2025 року. Що стосується виконання дій з підвищеним психо-емоційним навантаженням станом на 21 жовтня 2025 року, то у даний період ОСОБА_6 повинен був знаходитися на стаціонарному лікуванні, і будь-які подібні дії, з експертної точки зору, могли призвести до подальшого загострення вказаних захворювань та погіршення стану».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сам по собі факт неприбуття обвинуваченого у зазначені судові засідання, за наявності належного медичного підтвердження причин неприбуття, не може свідчити про умисне невиконання ним процесуальних обов`язків, переховування від суду чи навмисне перешкоджання кримінальному провадженню, а відтак спростовує відповідні доводи прокурора.

Суд також зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 138 КПК України, поважною причиною неприбуття особи на виклик є, зокрема, перебування її у закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або за умови неможливості тимчасово залишити такий заклад. Разом із тим, стороною обвинувачення не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи на лікуванні у відповідні періоди, мав об`єктивну можливість залишити заклад охорони здоров`я та взяти участь у судових засіданнях. За таких обставин доводи прокурора про безпідставність неприбуття обвинуваченого до суду ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Суд не враховує посилання прокурора на відсутність доказів, які б свідчили про неможливість участі ОСОБА_6 у судовому засіданні в режимі відеоконференції з власних технічних засобів, оскільки норми кримінального процесуального права не покладають на обвинуваченого обов`язку приймати участь у судових засіданнях під час судового провадження у режимі відеоконференції, навіть в умовах перебування у закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням. При цьому, необхідно також враховувати і те, що обвинувачений хоча і є особою, яка притягується до кримінальної відповідальності, але разом з тим вважається невинуватою особою у розумінні ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і ст. 17 КПК України.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що обвинувачений ОСОБА_6 особисто не повідомив суд про неможливість прибути у підготовчі судові засідання, проте прокурором не доведено, що обвинувачений мав змогу особисто повідомити суд, а посилання на те, що обов`язок, передбачений п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, стосується саме обвинуваченого та не може бути делегований іншим особам, у тому числі захисникам, у даному випадку є ознакою надмірного формалізму, тобто безумовної вимоги дотримуватися процедур, визначених законодавством, у ситуації, за якої негативні наслідки поступаються принципу розумності, доцільності та раціональності. Водночас, колегія суддів враховує, що сторона захисту в особі адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 інформувала суд про зазначені обставини як безпосередньо у судових засіданнях, так і шляхом подання клопотань про відкладення судового розгляду з долученням документів на підтвердження причин неприбуття обвинуваченого. В аспекті питання виконання обов`язку обвинуваченого щодо повідомлення суду про причини свого неприбуття у судове засідання слід враховувати те, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 46 КПК України захисники користуються процесуальними правами обвинуваченого, захист якого вони здійснюють, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику, а тому захисники могли у таких випадках повідомляти суд замість обвинуваченого. 

Суд зазначає, що за час перебування кримінального провадження на розгляді у Вищому антикорупційному суді, обвинувачений ОСОБА_6 прибував у всі призначені судові засідання, за винятком випадків, на які посилається прокурор. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ризики переховування обвинуваченого від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином не знайшли свого належного підтвердження та не можуть бути враховані при вирішенні даного клопотання. 

Суд також акцентує увагу на тому, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, будь-який запобіжний захід застосовується виключно з метою забезпечення виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам вчиняти дії перелічені у п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не є покаранням за вчинене кримінальне правопорушення у розумінні норм кримінального закону і не може застосовуватися у якості такого. 

У клопотанні прокурор зазначає про наявність підстав для визначення обвинуваченому застави у розмірі 10 001 484,00 (десять мільйонів одна тисяча чотириста вісімдесят чотири) гривні на підставі абз. 5 п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, оскільки саме такий розмір застави, на думку прокурора, може гарантувати виконання ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також вказує на те, що інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити досягнення визначеної ст. 177 КПК України мети їх застосування. Суд виходить з того, що застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у зазначеному розмірі у цьому випадку, не є обґрунтованим, у зв`язку з відсутністю достатнього ступеня ризиків, на які посилається прокурор. 

У рішенні ЄСПЛ (справа Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року) зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання) покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховувано наявність грошових засобів у обвинуваченого. Тобто, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне. На думку суду, з урахуванням майнового стану та особи обвинуваченого, вказаний розмір застави буде порушувати принцип пропорційності, та буде явно непомірним для нього.

Суд також бере до уваги існування шлюбного договору від 25 травня 2018 року № 1127, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_26 , укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_21 , відповідно до умов якого майно, оформлене на ім`я ОСОБА_21 , а також отримані нею доходи та грошові кошти, розміщені на її рахунках, є її особистою приватною власністю. У зв`язку з цим зазначені активи та доходи не можуть враховуватися при визначенні майнового стану та рівня доходів ОСОБА_6 з метою визначення розміру застави.

Суд зазначає, що відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначення застави у розмірі, який перевищує встановлені законом межі, допускається лише у виключних випадках, за умови встановлення судом того, що застава у межах, передбачених законом, не здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Разом із тим, під час розгляду клопотання прокурором не наведено належних та достатніх доводів на підтвердження існування саме таких виключних обставин. Зокрема, стороною обвинувачення не доведено, що обвинувачений ОСОБА_6 , порушував покладені на нього процесуальні обов`язки або вчиняв дії, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню, які б свідчили про очевидну недостатність застави у межах, визначених ч. 5 ст. 182 КПК України, а тому колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку відсутні виключні обставини, передбачені ч. 5 ст. 182 КПК України, які б давали підстави для визначення обвинуваченому застави у розмірі, що перевищує встановлені законом межі.

Крім того, під час вирішення цього клопотання судом було враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків; наявність постійного місця роботи; майновий стан обвинуваченого; відсутність судимостей; наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей; наявність статусу законного представника (опікуна) дитини з інвалідністю; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується ОСОБА_6 , а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Суд також не бере до уваги посилання прокурора на ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 23 травня 2019 року в контексті висновків про належне виконання обвинуваченим ОСОБА_6 процесуальних обов`язків під час застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 5 000 000,00 гривень, з огляду на те, що у межах розгляду даного клопотання колегія суддів не наділена повноваженнями надавати оцінку висновкам та мотивам, викладеним у судовому рішенні іншого суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що наведені прокурором доводи та надані на їх підтвердження матеріали не свідчать про наявність достатніх правових підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави, а також не підтверджують необхідності визначення застави у заявленому прокурором розмірі. При цьому суд враховує, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, у такому ступені, який би обумовлював необхідність застосування саме цього запобіжного заходу, а також не наведено виключних обставин у розумінні ч. 5 ст. 182 КПК України для визначення застави у розмірі, що перевищує встановлені законом межі.

Крім того, оскільки покладення на обвинуваченого процесуальних обов`язків відповідно до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України є похідним від застосування запобіжного заходу, а підстав для застосування застави судом не встановлено, підстави для покладення на ОСОБА_6 відповідних процесуальних обов`язків також відсутні.

Суд вважає за необхідне зазначити, що решта доводів учасників судового провадження не мають суттєвого значення для розгляду цього клопотання про звернення застави в дохід держави та застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі та не можуть вплинути на результат його розгляду. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини як джерела права, суд зобов`язаний обґрунтовувати своє рішення, але це не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від його характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїс Торіха проти Іспанії»).

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність передбачених ч. ч. 8 та 10 ст. 182 КПК України підстав для звернення застави в дохід держави та застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі у кримінальному провадженні за № 52016000000000411 від 02 листопада 2016 року, а тому у задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_11 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 176-178, 182, 184, 193, 194, 372, 376 КПК України, -

 

ПОСТАНОВИВ:

 

У задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_11 про звернення застави в дохід держави та застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі від 26 листопада 2025 року - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її проголошення. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали складений та оголошений учасникам судового провадження 25 травня 2026 року.

 

Головуючий суддя  ОСОБА_1 

 

Судді

ОСОБА_2 

 

 

 

ОСОБА_3