Справа № 991/4650/26

Провадження 1-кс/991/4662/26

 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

19 травня 2026 року          м. Київ

 

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

представниці власника майна - адвокатки ОСОБА_3 ,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвокатки ОСОБА_3 про скасування арешту, подане в інтересах ОСОБА_4 у межах кримінального провадження № 42020100000000123 від 07.04.2020,

 

ВСТАНОВИВ:

 

06.05.2026 до Вищого антикорупційного суду надійшло вказане вище клопотання, яке на підставі протоколу автоматичного визначення слідчого судді було передане на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 . 

 

1.Заявлені вимоги та їх обґрунтування

 

У своєму клопотанні адвокатка просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.05.2024 на майно, вилучене 25.04.2024 в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 та буд. АДРЕСА_1 , проведеного у межах кримінального провадження №42020100000000123 від 07.04.2020, а саме:

- iPhone 11 Pro Max, ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 без сім карти; 

- висновок представництва замовника № 2461 на виконані роботи етапу 1 ДКР «Дзвін-АС» Розроблення ескізного проекту від 14.04.2017 на 3 арк.; 

-повідомлення про готовність до здачі етапу 1 ДКР, шифр «Дзвін-АС» на 1 арк.

Адвокатка вважає, що арешт на зазначене майно накладено необґрунтовано, оскільки клопотання про арешт тимчасово вилученого майна було подано до суду з порушенням 48-годинного строку, визначеного абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України. Зокрема, вилучення майна відбулося 25.04.2024, тоді як відповідне клопотання подано до суду лише 30.04.2024.

Крім того, на думку адвокатки, всупереч вимогам ст. 171 КПК України ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна постановлено без виклику власника майна, оскільки ОСОБА_4 не був повідомлений про розгляд зазначеного клопотання.

Окрім цього, адвокатка звертає увагу на те, що з моменту вилучення мобільного телефону минуло вже два роки, що є достатнім строком для проведення всіх необхідних слідчих та інших процесуальних дій, зокрема експертного дослідження. Відтак, на переконання адвоката, потреба у подальшому арешті телефону відсутня.

 

2.Позиції учасників у судовому засіданні

 

У судовому засіданні адвокатка ОСОБА_3 підтримала заявлене клопотання та просила його задовольнити.

Детектив ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, однак до його початку надіслав заперечення в яких просив відмовити в задоволення клопотання та скасуванні арешту з мобільного телефону ОСОБА_4 , обґрунтовуючи це необхідністю збереження відомостей, які на ньому містяться, адже під час його огляду не можливо було здійснити його повну копію, а тому продовжує існувати необхідність у застосування арешту з метою збереження речового доказу та відомостей, які містяться у телефоні. 

Зазначив, що вилучені документи не є майном ОСОБА_4 , оскільки складені в ході виконання дослідно-конструкторської роботи, шифр «Дзвін-АС» та є власністю держави в особи Міноборони. Сам факт їх зберігання, у житлі ОСОБА_4 не є правовою підставою виникнення у нього будь якого майнового чи немайнового права на ці документи.

Також повідомив, що 19.02.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні №42020100000000123 від 07.04.2020 і на даний час досудове слідство триває, 05.02.2026 стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування у порядку ст. 290 КПК України.

 

3.Оцінка та висновки слідчого судді 

 

Абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за наявності хоча б однієї з таких умов: 

- вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба;

- вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

У клопотанні та у судовому засіданні адвокатка зазначала, що арешт накладено необґрунтовано та у подальшому його застосуванні відпала потреба, а тому слідчий суддя має встановити наявність або відсутність вказаних нею підстав для скасування арешту. 

Дослідивши клопотання, долучені до нього матеріали та пояснення сторін, слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.05.2024 по справі № 991/3711/24 (провадження № 1-кс/991/3748/24) з метою збереження речових доказів накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку, проведеного 25.04.2024 за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 та буд. АДРЕСА_1 , а саме:

- iPhone 11 Pro Max, ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 без сім карти; 

- висновок представництва замовника № 2461 на виконані роботи етапу 1 ДКР «Дзвін-АС» Розроблення ескізного проекту від 14.04.2017 на 3 арк.; 

- повідомлення про готовність до здачі етапу 1 ДКР, шифр «Дзвін-АС» на 1 арк.

Постановою детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 від 25.04.2024, оскільки, за висновком органу досудового розслідування, зазначені предмети містять інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення та дають змогу встановити рольову участь осіб, причетних до його вчинення.

У зв`язку з цим вилучені предмети, на думку сторони обвинувачення, містять відомості, які можуть бути використані як докази фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, у зв`язку з чим є речовими доказами у кримінальному провадженні №42020100000000123 від 07.04.2020.

Враховуючи мету і підставу арешту, а також доводи учасників судового розгляду, слідчому судді необхідно з`ясувати, чи обґрунтовано був накладений арешт на вилучене майно та чи відпала подальша потреба у збереження вилученого майна як речових доказів у цьому кримінальному провадженні. 

Так, стверджуючи про необґрунтованість накладення арешту адвокатка стверджувала, що клопотання про арешт тимчасово вилученого майна було подано до суду з порушенням 48-годинного строку, визначеного абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України. Зокрема, вилучення майна відбулося 25.04.2024, тоді як відповідне клопотання подано до суду лише 30.04.2024.

Положення ст. 171 КПК України покладають на сторону обвинувачення обов`язок звернутися до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна не пізніше наступного робочого дня після його вилучення, інакше таке майно підлягає негайному поверненню особі, у якої його було вилучено. Водночас у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку чи огляду, проведених на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 КПК України, клопотання про арешт такого майна має бути подано слідчим або прокурором протягом 48 годин з моменту вилучення, інакше майно також підлягає негайному поверненню особі, у якої його було вилучено.

Як убачається з матеріалів справи, обшук, у ході якого було вилучено майно, обґрунтованість арешту якого є предметом цього розгляду, проведено 25.04.2024. Клопотання про арешт вилученого майна було направлено до Вищого антикорупційного суду засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» 27.04.2024, тоді як до суду воно надійшло 30.04.2024.

Тобто клопотання про арешт тимчасово вилученого майна було подано стороною обвинувачення в межах 48-годинного строку, визначеного ч. 5 ст. 171 КПК України, а тому підстави вважати такий строк пропущеним відсутні.

Не знайшли свого підтвердження й твердження адвокатки про те, що слідчий суддя, всупереч вимогам ст. 171 КПК України постановив ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна без виклику власника майна, оскільки ОСОБА_4 не був належним чином повідомлений про розгляд зазначеного клопотання.

Зважаючи на те, що ні адвокаткою, ні детективом не було надано повного тексту ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.05.2024 по справі № 991/3711/24 (провадження № 1-кс/991/3748/24), з метою аналізу її змісту слідчий суддя ознайомився з відповідним судовим рішенням, розміщеним у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Отже, як вбачається зі змісту вказаної ухвали ОСОБА_4 був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, однак у судове засідання не з`явився. За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, його неприбуття не перешкоджало розгляду клопотання.

Відтак доводи адвокатки про те, що розгляд клопотання відбувся з порушенням права власника майна на захист, що нібито призвело до однобічності судового розгляду та незаконності постановленого судового рішення, є безпідставними.

При цьому слідчий суддя зауважує, що необґрунтованість накладення арешту як підстава для його скасування полягає у безпідставності висновків слідчого судді щодо наявності передбачених законом підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження. Зокрема, у цьому випадку, враховуючи, що арешт було накладено з метою збереження речових доказів, про його необґрунтованість могла б свідчити помилковість висновків слідчого судді щодо відповідності вилученого під час обшуку майна ознакам речових доказів у розумінні ст. 98 КПК України.

Втім, оскільки адвокаткою не оспорювалась правильність висновків слідчого судді у цій частині, а відповідні доводи у клопотанні не наведені, з урахуванням принципу диспозитивності слідчий суддя не вбачає підстав для надання оцінки зазначеним обставинам та виходить із того, що вилучені у ОСОБА_4 мобільний телефон і документи відповідають ознакам речових доказів у розумінні ст. 98 КПК України.

З огляду на викладене, слідчим суддею не встановлено й підстав для скасування арешту майна у зв`язку з його необґрунтованістю.

Вирішуючи питання щодо наявності потреби у подальшому застосуванні арешту з метою збереження речових доказів, слідчий суддя виходить із того, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 98 КПК України речовими доказами є, зокрема, матеріальні об`єкти, які містять відомості, що можуть бути використані як докази фактів чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження.

При цьому документи також визнаються речовими доказами за умови, якщо вони містять зазначені відомості та відповідають наведеним у законі критеріям.

Разом з тим, за змістом ч. 3 та ч. 4 ст. 99 КПК України оригіналом електронного документа є його відображення, якому надається таке ж значення, як документу, а копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа.

Крім того, відповідно до ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях, кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

За змістом вказаних положень, електронний документ не має жорсткої прив`язки до певного матеріального носія, тому один і той же документ (файл) може існувати у ідентичному вигляді на різних носіях. При цьому, всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення (аналогічна позиція міститься у постановах ККС ВС у справі № 490/10025/17 від 19.05.2020 та у справі № 677/2040/16-к від 22.10.2020).

З огляду на вказане, електронні документи є самостійними джерелами доказів, а тому, у випадку їх копіювання на інший матеріальний носій і за умови належного фіксування результатів такої дії, немає необхідності у збереженні матеріальних носіїв інформації, на яких такі електронні документи початково містились. 

Виключенням з цього правила можуть бути, зокрема, ситуації, коли:

-матеріальні носії інформації являють собою електронні інформаційні системи або їх частини і їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження;

-такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення, чи є засобом, або знаряддям його вчинення, або зберегли на собі його сліди, у зв`язку з чим доказове значення мають не тільки електронні файли, що на них містяться але й безпосередньо самі носії;

-відтворення та/або дослідження електронних файлів неможливе з інших носіїв інформації, відмінних від тих, на яких вони були створені або встановлені, а тому їх збереження необхідне для забезпечення подальшого безпосереднього дослідження відповідних доказів у ході судового розгляду. 

У таких випадках подальше збереження матеріальних носіїв інформації вважатиметься виправданим. 

В ході судового розгляду слідчим суддею встановлено, що 26.04.2024 детективом Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 за участі спеціаліста ОСОБА_8 проведено огляд вилученого у ОСОБА_4 мобільного телефону iPhone 11 Pro Max, ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 та скопійовано лише частину доступної інформації. Тобто не всі файли, що містяться у пам`яті мобільного телефону, були збережені органом досудового розслідування, що зумовлює необхідність подальшого утримання самого пристрою.

При цьому технічна неможливість копіювання всього обсягу інформації на інший носій унеможливлює її повне збереження та подальше подання до суду як доказу без вилучення оригінального носія інформації, а також створює ризик втрати, пошкодження або спотворення відповідних даних.

Відтак, слідчий суддя з огляду на існування зазначених технічних перешкод для повного копіювання відомостей, вважає виправданим подальше утримання мобільного телефону, враховуючи істотне значення наявної на ньому інформації для цього кримінального провадження, а також можливості її подальшого використання в якості доказів під час судового розгляду. 

Встановлені обставини у своїй сукупності свідчать, що скасування арешту може призвести до знищення речових доказів, що в свою чергу може зашкодити подальшому проведенню досудового розслідування та судового розгляду справи по суті, а тому, слідчий суддя доходить висновку, що потреба в подальшому застосуванні арешту не відпала.

Щодо документів, слідчий суддя враховує повідомлену детективом інформацію про те, що арештовані документи не є майном ОСОБА_4 , оскільки складені в ході виконання дослідно-конструкторської роботи, шифр «Дзвін-АС» та є власністю держави в особи Міноборони, а сам по собі факт їх зберігання у житлі останнього не є правовою підставою для виникнення у нього будь-яких майнових чи немайнових прав на зазначені документи.

При цьому, слідчий суддя відзначає, що документи, які містять ознаки доказу у кримінальному провадженні та вилучаються слідчим, прокурором за результатами обшуку, однак не наділені ознаками майна, не є об`єктами цивільних прав, не мають історичної, художньої, наукової, літературної, економічної або іншої істотної цінності для особи, у якої вони вилучені та підлягають зберіганню протягом усього часу кримінального провадження за правилами, передбаченими ст. 100 КПК України. За клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.

Тому, беручи до уваги, що арештовані документи не мають жодної істотної цінності, корисних властивостей, а їх вилученням не завдається майнової шкоди володільцю, такі дії не містять ознак втручання у володіння особою майном.

Враховуючи наведене, а також те, що зазначені документи постановою детектива від 25.04.2024 були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні на підставі ст. 98 КПК України, слідчий суддя доходить висновку про необхідність їх подальшого зберігання у матеріалах кримінального провадження.

За таких обставин підстави вважати, що потреба у подальшому арешті зазначених документів відпала, відсутні.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин слідчий суддя вважає, що на цій стадії кримінального провадження збереження арешту майна є обґрунтованим та таким, що відповідає потребам досудового розслідування і завданням кримінального провадження, у зв`язку з чим клопотання адвокатки ОСОБА_3 про скасування арешту задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 131, 98, 170-174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

 

Клопотання адвокатки ОСОБА_3 про скасування арешту, подане в інтересах ОСОБА_4 у межах кримінального провадження № 42020100000000123 від 07.04.2020 - залишити без задоволення. 

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

 

Слідчий суддя         ОСОБА_1