Справа № 991/5952/25

Провадження 1-кп/991/83/25

 

 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

21 травня 2026 року          м. Київ

 

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

його захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

його захисника ОСОБА_9 ,

представника потерпілого ОСОБА_10 ,

розглянувши клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України, у межах кримінального провадження №12024000000002768 від 18.12.2024,-

 

ВСТАНОВИВ:

 

На розгляді суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України.

21.05.2026 до суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну застосованого щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави шляхом зменшення її розміру до 1 млн грн.

Клопотання обґрунтоване тим, що обвинувачений демонструє виключно бездоганну процесуальну поведінку як у даному кримінальному провадженні, що перебуває на розгляді суду майже рік, так і в інших трьох кримінальних провадженнях щодо нього.

Так, в одному кримінальному провадженні судом зменшено розмір застави та скасовано дію покладених додаткових обов`язків, в іншій справі наразі взагалі не застосовано жодного запобіжного заходу, а у кримінальному провадженні, яке перебуває на стадії досудового розслідування, скасовано обов`язок не відлучатися за межі міста проживання. Вказане, на переконання захисника, підтверджує готовність обвинуваченого виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки та свідчить про відсутність у нього наміру вчиняти протиправні дії, що, своєю чергою, вказує на суттєве зменшення ризиків. Крім цього, з моменту застосування запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 жодного кримінального правопорушення не вчинив.

Також на даний час стадія дослідження доказів добігає кінця, усі докази сторони обвинувачення долучені до матеріалів справи, що повністю нівелює ризик знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. 

Ризик незаконного впливу на свідків також мінімізувався, оскільки впродовж тривалого часу здійснення кримінального провадження не встановлено жодного факту чи спроби здійснення такого тиску з боку обвинуваченого.

Додатковими обставинами, які, за доводами захисту, суттєво нівелюють ризик неналежної процесуальної поведінки та свідчать про наявність підстав для зменшення розміру застави, є: офіційне працевлаштування обвинуваченого на двох посадах у підприємствах, які є резидентами України; наявність постійного місця проживання в Україні, міцність соціальних зв`язків (має шістьох дітей, із яких двоє - малолітні) та діагностоване захворювання, що зумовлює потребу в постійному спеціалізованому лікуванні.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_6 підтримали клопотання та просили його задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, наголосивши, що факт дослідження судом більшої частини доказів у кримінальному провадженні, не є достатньою підставою для зміни запобіжного заходу.

Заслухавши думки сторін кримінального провадження, перевіривши доводи поданого клопотання, суд дійшов до таких висновків.

Судом установлено, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду 13.03.2025 розглянуто клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , яке задоволено частково: відмовлено у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням додаткових обов`язків.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26.03.2025 ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.03.2025 скасовано в частині застосованого виду запобіжного заходу та постановлено в цій частині нову, якою застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави в сумі 2 млн грн.

На даний момент в межах цього кримінального провадження щодо ОСОБА_6 діє запобіжний захід у вигляді застави, а також діють додаткові обов`язки, строк яких неодноразово продовжувався.

Частинами 1, 2, 3 ст. 331 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, положення ст. 201 КПК України вказують тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються його доводи. 

Можливість зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути замінений на інший менш суворий, або, у випадку застосування застави, може зменшено її розмір.

Відтак, вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує, що сторона захисту не виносить на вирішення суду питання наявності/відсутності обґрунтованої підозри (обвинувачення) у вчиненні ним інкримінованих кримінальних правопорушень і виходить з того, що ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 20.04.2026 ця обставина вкотре перевірена, а тому повторної оцінки вказаному питанню не надає.

Аналізуючи наявність ризиків, суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь вірогідності, що особа вдасться до спроби протидії судовому розгляду у формах, що передбачені ч. 1 ст.177 КПК України. Водночас закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високий ступінь ймовірності вчинення зазначеною особою позапроцесуальних дій. При цьому, згідно з приписами КПК України обов`язок належного обґрунтування існування ризиків кримінального провадження покладається саме на сторону обвинувачення.

Отже, для підтвердження ризику достатнім є встановлення обґрунтованої ймовірності такої поведінки обвинуваченого за певних фактичних обставин, що прямо випливає з превентивної природи запобіжних заходів.

Востаннє питання наявності ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_6 було предметом всебічної оцінки колегії суддів під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на нього обов`язків. Ретельно дослідивши фактичні обставини кримінального провадження, покладені в основу доводів сторони обвинувачення, та надавши належну правову оцінку контраргументам сторони захисту, колегія суддів постановила ухвалу від 20.04.2026, якою строк дії обов`язків продовжила на два місяці. Таке рішення зумовлене встановленням реальності ризиків переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Правовою підставою для зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту є встановлення нових фактичних даних, які або існували під час прийняття попереднього судового рішення, але про які не було відомо сторонам, або які виникли вже після останнього судового розгляду. Однак існування таких обставин повинно бути обґрунтовано належними доказами та вони мають підтверджувати зменшення існуючих ризиків або об`єктивну неможливість продовження існування запобіжного заходу у визначеному виді та/або розмірі.

Одним з ключових аргументів щодо наявності підстав для зменшення розміру застави захист визначає відсутність ризику знищення, схову або спотворення доказів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також суттєве зменшення ризику незаконного впливу на свідків. 

Надаючи оцінку вказаним доводам, необхідно звернути увагу на таке.

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 26.03.2025 встановила наявність чотирьох ризиків неналежної процесуальної поведінки на той час підозрюваного ОСОБА_6 , а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків; знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинення іншого кримінального правопорушення.

В ухвалі від 17.06.2025, постановленою колегією суддів у цьому кримінальному провадженні за результатами розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків ОСОБА_6 , констатовано відсутність ризику знищення, схову або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування вже завершено. Таким чином, під час наступних розглядів питання про продовження строку дії обов`язків вказаний ризик колегією суддів не враховувався.

Разом із цим ризик незаконного впливу на свідків колегія суддів визнавала та на даний час визнає таким, що не зменшився, з огляду на стадію судового розгляду (дослідження доказів сторони обвинувачення). Так, до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків ризик впливу на них зберігається як актуальний. Не переконує у зворотньому і факт припинення ОСОБА_6 виконання повноважень у Міністерстві оборони України, оскільки не виключено можливості використання ним набутого під час перебування на посаді службового авторитету, а також сформованих у зв`язку з попередньою діяльністю службових і ділових зв`язків.

З часу застосування застави, попри зникнення ризику знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, істотних змін у ході кримінального провадження не відбулося, проте виникла нова несприятлива обставина - повідомлення ОСОБА_6 про підозру ще в одному кримінальному провадженні, що збільшує загальний обсяг кримінального переслідування та підкріплює ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. 

Позиція захисту фактично ґрунтується на презумпції автоматичного зменшення ризиків із плином часу та просуванням провадження. Однак ні практика Європейського суду з прав людини, ні норми КПК України не підтримують такого підходу.

Усталена прецедентна практика ЄСПЛ щодо оцінки ризиків при застосуванні заходів, пов`язаних з обмеженням свободи, - зокрема рішення у справах «Нойместер проти Австрії», «Летельє проти Франції», «W. проти Швейцарії» - вироблена у контексті найсуворішого запобіжного заходу: тримання під вартою. Саме стосовно тримання під вартою ЄСПЛ сформулював позицію, що тривале позбавлення свободи само по собі потребує наростаючого обґрунтування. Натомість жодне з цих рішень - і жодне інше рішення ЄСПЛ - не встановлює принципу, за яким ризики, що є підставою для застосування більш м`якого запобіжного заходу, автоматично зменшуються з перебігом часу або внаслідок сумлінної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Навпаки, у справі «Летельє проти Франції» ЄСПЛ наголосив: небезпека переховування від правосуддя повинна оцінюватися не лише у світлі тяжкості покарання, але й з урахуванням сукупності обставин, які можуть або підтвердити наявність цієї небезпеки, або свідчити про те, що вона є незначною. Тобто оцінка ризиків є змістовною і фактологічною, а не темпоральною: визначальним є характер і динаміка ризикоутворюючих обставин, а не просто тривалість провадження.

Стороною захисту не представлено жодних нових даних, які б підтверджували зміну обставин провадження чи зменшення встановлених колегією суддів ризиків, які б дозволили дійти висновку про наявність підстав для зменшення визначеного розміру застави вдвічі.

Перевіряючи інші доводи захисту, суд враховує таке.

Розмір застави у 2 000 000 грн встановлено Апеляційною палатою ВАКС пропорційно до майнового стану ОСОБА_6 , зокрема, розміру отриманого ним протягом 2024 року доходу та обставин кримінального провадження. За вказаних умов колегія суддів дійшла висновку про наявність виключного випадку та призначила розмір застави з перевищенням максимальної межі, визначеної п.3 ч.5 ст.182 КПК України. При цьому судом враховано відсутність переконливих доказів, які б свідчили про непомірність для ОСОБА_6 визначеного розміру застави та можливість внесення розміру застави третіми особами. 

Встановлено, що суму застави за ОСОБА_6 внесено: у розмірі 1 200 000 грн - ОСОБА_11 , яка за даними захисту є тещею, у розмірі 800 000 грн донькою - ОСОБА_12 .

Механізм застави базується на економічній заінтересованості обвинуваченого та заставодавців у збереженні значної грошової суми. У разі невиконання покладених обов`язків внесені кошти можуть бути звернені в дохід держави. Такий реальний майновий ризик створює потужний стримувальний ефект, поєднуючи матеріальний стимул зі збереженням особистих та моральних зобов`язань перед заставодавцями. Саме завдяки цьому застава забезпечує значно вищий рівень гарантій належної поведінки порівняно з більш м`якими заходами.

Сторона захисту наполягала на зменшенні розміру застави, посилаючись на добросовісну процесуальну поведінку обвинуваченого як у цьому кримінальному провадженні, так і в інших, два з яких перебувають на стадії судового розгляду та одне на стадії досудового розслідування. 

Належна процесуальна поведінка обвинуваченого в інших кримінальних провадженнях хоча і характеризує обвинуваченого з позитивного боку, проте не має визначального значення для зменшення розміру застосованого запобіжного заходу в цьому кримінальному провадженні, адже кожне з них є самостійним, з різними обставинами та ризиками, що в кожному випадку підлягають окремій оцінці суду. 

Застава має індивідуальний характер і забезпечує процесуальну поведінку та виконання обов`язків виключно в межах того провадження, в якому її застосовано. У зв`язку з цим, особа пов`язує ризик її втрати лише з поведінкою в конкретному провадженні. 

Дотримання обвинуваченим ОСОБА_6 умов запобіжного заходу та виконання процесуальних обов`язків не може розцінюватись як доказ зменшення ризиків, оскільки така поведінка є його прямим процесуальним обов`язком і здійснюється в умовах дії відповідних обмежень та контролю, що, на переконання суду, свідчить про ефективність та дієвість застосованого запобіжного заходу саме у визначеному розмірі застави, а не про потребу у його зменшенні.

Крім цього, вказаний факт по собі цей факт не свідчить про те, що у разі послаблення чи скасування таких обмежень відповідні ризики не реалізуються.

Обставини, які характеризують обвинуваченого та які захисник вважає показником міцних соціальних важелів впливу, як от сімейний стан - наявність дружини та шістьох дітей, двоє з яких є неповнолітніми, постійне місце роботи у двох юридичних особах, які здійснюють свою діяльність на території України, наявність власного житла у м. Києві та постійне проживання у визначеному місці, необхідність медичного спостереження, мають оціночний характер, не створюють настільки ефективних процесуальних запобіжників, які б виключали можливість вчинення обвинуваченим дій, передбачених п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. 

Суду не надано відомостей про те, що зазначені дані, які характеризують особу обвинуваченого, з часу застосування та визначення розміру запобіжного заходу змінилися до такої міри, щоб свідчити про наявність правових підстав для зменшення суми застави.

Вказані вище обставини за своєю правовою природою мають враховуватись судом, однак не спростовують актуальності встановлених ризиків та не є самостійною чи безумовною підставою, що може вплинути на рішення суду в частині суттєвого зменшення розміру застави, особливо з урахуванням тяжкості інкримінованих злочинів, можливих наслідків у вигляді призначення суворого покарання та обізнаності обвинуваченого про обсяг і характер доказів у справі.

За вказаних умов зменшення застави вдвічі - до 1 000 000 грн, як пропонує захист, - послабило б стримуючу дію застосованого запобіжного заходу. А сума застави має бути достатньою, щоб її втрата слугувала реальним фінансовим стримувачем від процесуальних порушень. Проте жодного обґрунтування того, що менша сума досягатиме цього ефекту, захисник не навів.

У даному випадку, з урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого та обґрунтованості ризиків, саме такий розмір застави створює належний стримуючий ефект, оскільки здатний гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, є співмірним із ризиками, відповідає критеріям розумності, пропорційності та необхідності, і, зрештою, вказує на його дієвість у регулюванні меж поведінки останнього.

З урахуванням вищевикладеного у задоволенні клопотанні захисника про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

Керуючись ст. 177, 178, 182, 193, 194, 201, 331, 372, 376 КПК України, суд,-

 

ПОСТАНОВИВ:

 

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та окремому оскарженню не підлягає.

 

Головуючий ОСОБА_1 

 

 

 

Судді ОСОБА_2 

 

ОСОБА_3