Справа № 991/136/26

Провадження 1-кп/991/2/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року          м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

представника потерпілого ОСОБА_14 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання захисника ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст. 209 КК України, у кримінальному провадженні №52023000000000229 від 23.05.2023,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляді суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченям ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

Перед початком судового засідання 22.05.2026 до суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу із застави на особисте зобов`язання, а також про зміну одного з покладених на нього додаткових обов`язків.

Сторона захисту зазначає, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.07.2025 (справа № 991/6784/25) до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 8 500 000 грн з покладенням певних процесуальних обов`язків, які надалі неодноразово продовжувалися ухвалами слідчих суддів від 01.09.2025, від 30.10.2025, від 26.12.2025, а востаннє - ухвалою колегії суддів від 21.04.2026 у даному кримінальному провадженні.

Захисник обґрунтовує клопотання відсутністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3 та 4 частини першої статті 177 КПК України. На переконання захисту, ризик переховування обвинуваченого від суду носить виключно формальний характер і не підтверджується жодними об`єктивними даними. Захисник заперечує доводи прокурора про те, що тяжкість покарання, наявність в обвинуваченого паспорта для виїзду за кордон та, власне, факти виїзду за межі території України, ділові зв`язки із посадовими особами державних органів, перебування у власності нерухомого майна та отримання доходів свідчать про існування ризику переховування та наголошує на бездоганній процесуальній поведінці свого підзахисного. 

Щодо ризику незаконного впливу на свідків захисник зазначає, що він має декларативний характер, оскільки відсутні будь-які докази психологічного чи фізичного тиску на свідків. Усі можливі свідки вже допитані та попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а орган досудового розслідування не ініціював застосування щодо них заходів безпеки.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, на думку захисту, також відсутній, оскільки досудове розслідування на цей час повністю завершено, стадія збирання доказів закрита, а отже, будь-яка можливість створення штучних доказів чи втручання в доступ до документів виключена.

Додатково захисник просить змінити обов`язок не відлучатися за межі Київської області без дозволу суду на обов`язок не відлучатися за межі України без дозволу суду. Таку зміну він мотивує необхідністю виконання державного контракту № 370/3/5/6/2/12 від 30.06.2025, укладеного між військовою частиною НОМЕР_1 та ТОВ «Аксарія» в особі директора ОСОБА_6 , предметом якого є поставка товарів оборонного призначення. Захисник зазначає, що конкретне місце поставки, приймання-передачі товару та підписання супровідних документів стає відомим безпосередньо перед відвантаженням і може знаходитися за межами Київської області. Процедура отримання дозволу суду на виїзд потребує часу, що унеможливлює оперативне виконання контракту в строки, визначені замовником.

Крім цього, ОСОБА_6 має статус інваліда 3 групи, строк дії посвідчення закінчується 01.06.2026. З метою підтвердження групи інвалідності існує необхідність до вказаної дати виїхати за межі Київської області для реабілітації, лікування та проходження огляду МСЕК, яка визначається електронною системою НСЗУ в межах території України. 

У судовому засіданні захисник ОСОБА_10 повністю підтримав заявлені вимоги клопотання з підстав, наведених у ньому.

Обвинувачений ОСОБА_6 також підтримав позицію захисника. Додатково пояснив, що сімейний лікар має внести його медичну документацію до електронної системи НСЗУ, після чого автоматично буде визначено відповідний заклад охорони здоров`я для проходження огляду МСЕК. Наразі документи лікарем не подано через невизначеність щодо спроможності обвинуваченого прибути на засідання комісії, яка може бути територіально розташована в іншій області. Попередній огляд у травні 2025 року проводився у м. Києві.

Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання в повному обсязі, пославшись на обґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді застави та актуальність ризиків. На переконання прокурора, систематична явка обвинуваченого до суду є виконанням законодавчо визначеного обов`язку, а не свідченням відсутності ризику переховування й правовою підставою для зміни запобіжного заходу.

Також зазначив, що направлення обвинуваченого для проходження огляду МСЕК за межі Київської області документально не підтверджено, має характер гіпотетичної можливості та ґрунтується лише на поясненнях обвинуваченого. Проте, навіть у разі визначення місця огляду в іншій області, обвинувачений має законну можливість здійснити виїзд за дозволом суду.Крім цього, сторона захисту не надала доказів виключності особи керівника товариства у процедурі передачі товарів оборонного призначення та неможливості передоручити цю функцію іншій уповноваженій особі. Вважає застосований запобіжний захід та існуючий обсяг покладених на обвинуваченого обов`язків такими, що в повній мірі забезпечують належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 .

Дослідивши клопотання, заслухавши позиції учасників провадження, суд дійшов таких висновків.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.07.2025 у справі №991/6784/25, залишеною без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10.07.2025, клопотання прокурора задоволено частково: застосовано щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 8 500 000 грн з покладенням певних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, відмовлено у покладенні обов`язку носити електронний засіб контролю.

Визначену суму застави сплачено у повному обсязі. 

Строк дії покладених обов`язків неодноразово продовжувався.

Востаннє ухвалою колегії суддів від 21.04.2026 продовжено до 21.06.2026 строк дії таких обов`язків: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатись за межі Київської області без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; 4) утримуватися від спілкування зі свідками (визначено конкретний перелік) щодо обставин даного кримінального провадження; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Частинами 1, 2, 3 ст. 331 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, положення ст. 201 КПК України вказують лише на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються його доводи. 

Під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу суд не перевіряє обґрунтованість підстав застосування запобіжного заходу, а заявниками не можуть ставитися під сумнів висновки, які покладені в основу такого рішення слідчого судді/суду. Вказане відповідає принципу остаточності судового рішення (res judicata).

Можливість зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження можуть з`ясуватися обставини, які не були відомі сторонам та не були предметом оцінки під час прийняття рішення про застосування запобіжного заходу, або виникнути нові обставини, які свідчать про зміну або зменшення встановлених ризиків, зміну інших даних, що враховувалися при обранні запобіжного заходу.

При вирішенні даного клопотання суд керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і стадії кримінального провадження.

Надаючи правову оцінку можливості зміни запобіжного заходу у вигляді застави в сумі 8 500 000 грн на особисте зобов`язання, суд враховує таке.

У силу ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_6 перебуває у процесуальному статусі обвинуваченого, тому суд не надає оцінку наявності обґрунтованої підозри (обвинувачення) у вчиненні ним кримінальних правопорушень, а питання вагомості доказів висунутого обвинувачення та його обґрунтованості суд вирішує у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті після дослідження всіх доказів у справі шляхом ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті.

Що стосується наявності передбачених ч.1 ст.177 КПК України ризиків, необхідно враховувати, що ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь вірогідності, що особа вдасться до спроби протидії досудовому розслідуванню та судовому розгляду у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Водночас закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високий ступінь ймовірності вчинення зазначеною особою позапроцесуальних дій. При цьому, згідно з приписами КПК України обов`язок належного обґрунтування існування ризиків кримінального провадження покладається саме на сторону обвинувачення.

Отже, для підтвердження ризику достатнім є встановлення обґрунтованої ймовірності такої поведінки обвинуваченого за певних фактичних обставин, що прямо випливає з превентивної природи запобіжних заходів.

Востаннє питання наявності ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_6 піддавалося всебічній оцінці колегії суддів в межах розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на нього обов`язків. За результатами аналізу фактичних обставин кримінального провадження, покладених в основу доводів сторони обвинувачення, та всебічно оцінивши контраргументи захисту, колегія суддів постановила ухвалу від 21.04.2026, якою строк дії обов`язків продовжила на два місяці.

Зазначена позиція колегії суддів ґрунтувалася на висновку про актуальність встановлених під час застосування запобіжного заходу ризиків переховування обвинуваченого від суду, а також здійснення ним незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Фактично, вся сукупність обставин, на яких ґрунтуються доводи захисту в частині відсутності процесуальних ризиків, вже перевірялася колегією суддів та отримала належну правову оцінку у раніше постановленій ухвалі суду про продовження строку дії обов`язків. 

Водночас у клопотанні захисту не наведено жодних нових обставин та не долучено нових матеріалів на спростування наявності чи свідчення на користь зменшення процесуальних ризиків у цьому кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для перегляду зазначеного питання та доходить висновку, що встановлені раніше ризики не втратили своєї актуальності та продовжують існувати.

Окремо слід зауважити, що в ухвалі від 25.02.2026, постановленій колегією суддів у цьому кримінальному провадженні за результатами розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків ОСОБА_6 , констатовано відсутність ризику знищення, схову або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з огляду на завершення досудового розслідування. Відповідно, в ухвалі від 21.04.2026 вказаний ризик колегією суддів також не враховувався.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.1 ст.182 КПК України зміст застави полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків 

Механізм застави базується на економічній заінтересованості обвинуваченого та заставодавців у збереженні значної грошової суми. У разі невиконання покладених обов`язків внесені кошти можуть бути звернені в дохід держави. Такий реальний майновий ризик створює потужний стримувальний ефект, поєднуючи матеріальний стимул зі збереженням особистих та моральних зобов`язань перед заставодавцями. Саме завдяки цьому застава забезпечує значно вищий рівень гарантій належної поведінки порівняно з більш м`якими заходами. Вказаний запобіжний захід є безстроковим і, відповідно, його дія може припинитись лише внаслідок зміни на інший або скасування.

Слід зауважити, що клопотання про зміну запобіжного заходу із застави на особисте зобов`язання та розширення територіальних меж додаткового обов`язку не відлучатися за межі Київської області без дозволу суду вже розглядалося колегією суддів. 

Постановлена за результатами його розгляду ухвала від 08.04.2026 містить оцінку аргументів захисту щодо добросовісної процесуальної поведінки обвинуваченого як підстави для зміни запобіжного заходу та детальне обґрунтування висновків суду про те, чому особисте зобов`язання не відповідає критерію дієвості запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні, не здатне забезпечити необхідний стримувальний ефект та ефективно регулювати межі процесуальної поведінки обвинуваченого.

Звертаючись із даним клопотанням, доводи якого фактично дублюють доводи попереднього клопотання, захист не надав суду відомостей про те, що обставини, які стали підставою для застосування запобіжного заходу, змінились до такої міри, що можуть вплинути на рішення суду в частині зміни запобіжного заходу в бік його суттєвого пом`якшення чи зменшення обсягу відповідних обов`язків. За таких умов у суду відсутні підстави для висновку про можливість зміни виду запобіжного заходу.

Щодо заявленої захистом вимоги про зміну додаткового обов`язку, суд враховує таке.

Право ОСОБА_6 на виїзд за межі Київської області без дозволу суду обмежено обов`язком, передбаченим п.2 ч.5 ст.194 КПК України та покладеним на нього в межах запобіжного заходу. Доцільність покладення та збереження дії вказаного обов`язку саме у вказаних межах безпосередньо пов`язана із доведенням ризику переховування від суду.

Як на підставу для зміни обов`язку не виїжджати за межі Київської області без дозволу суду на обов`язок не виїжджати за межі України без дозволу суду захист посилається на необхідність виконання ОСОБА_6 , який є директором ТОВ «Аскарія», умов державного контракта №370/3/5/6/2/12 на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення.

Аргументи захисту в цій частині тотожні наведеним в попередньому клопотанні про зміну запобіжного заходу, та з огляду на те, що колегія суддів вже надавала їм належну правову оцінку в ухвалі суду від 08.04.2026, підстави для повторного дослідження аналогічних обставин відсутні. Колегія суддів виснувала, що комерційні інтереси обвинуваченого не мають безумовного пріоритету над завданнями кримінального провадження та не свідчать про непропорційність встановленого обмеження, оскільки правовий статус обвинуваченого об`єктивно передбачає певний ступінь звуження прав і свобод задля забезпечення цілей правосуддя. Крім цього, стороною захисту не було надано доказів того, що участь у процедурі підписання акта приймання-передачі товару іншої уповноваженої особи (представника), а не особисто обвинуваченого, може негативно вплинути на кінцевий результат виконання договірних зобов`язань чи спричинити шкоду інтересам сторін.

Необхідність зміни вказаного процесуального обов`язку захисник також обґрунтовує наявністю в обвинуваченого статусу особи з інвалідністю III групи зі строком дії посвідчення 01.06.2026. З метою підтвердження групи інвалідності обвинувачений до вказаної дати має пройти огляд медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), що своєю чергою потребує виїзду за межі Київської області для лікування, реабілітації та безпосереднього огляду комісією, місце проведення якого буде визначено електронною системою НЗСУ в межах території України.

Зазначене свідчить про те, що на теперішній час конкретне місце проведення медико-соціальної експертизи є невідомим, а отже, не виключено, що відповідний заклад, як і попереднього року, буде визначено в межах Київської області.

Водночас суду не надано доказів неможливості ініціювання обвинуваченим перед Національною службою здоров`я України питання про коригування місця проходження медико-соціальної експертизи в індивідуальному порядку (поза автоматизованим алгоритмом розподілу), зважаючи на існуючі процесуальні обмеження, яких вимагає публічний інтерес у межах кримінального провадження.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до судового рішення обвинувачений ОСОБА_6 не позбавлений права виїжджати за межі Київської області - він має можливість робити це за попереднім дозволом суду. Такий порядок забезпечує баланс між інтересами кримінального провадження та правами обвинуваченого. А зміна цього обов`язку можлива лише за умови, якщо ризик суттєво зменшився або може бути нівельований іншим чином.

Підсумовуючи, колегія суддів виходить з того, що фактичні обставини кримінального провадження, особа обвинуваченого та обґрунтована наявність ризиків, передбачених п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, обумовлює існування запобіжного заходу у вигляді застави із покладенням відповідних обов`язків, що є співмірним із ризиками, відповідає критеріям розумності, пропорційності та необхідності, та здатне забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки.

Відповідно суд дійшов висновку, що потреби забезпечення завдань кримінального провадження у цьому випадку виправдовують обмеження права особи на вільне пересування, а вказане втручання відповідає вимогам закону та легітимній меті.

З урахуванням сукупності викладених обставин колегія суддів вважає, що в задоволенні клопотання сторони захисту слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст. 177, 178, 182, 193, 194, 201, 331, 372, 376 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 відмовити.

Ухвала набуває законної сили з моменту постановлення та окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1 

Судді ОСОБА_2 

ОСОБА_3