Справа № 991/5521/24

Провадження №11-кп/991/41/26

 

 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Київ 

 

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

 

за участю: 

секретаря судового засідання - ОСОБА_4 , 

прокурора - ОСОБА_5 ,

обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисників - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_6 на вирок Вищого антикорупційного суду від 23.05.2025, ухвалений за результатами розгляду кримінального провадження №62023000000000760 від 07.09.2023 стосовно обвинувачених:

ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.3 ст.369 КК України, 

ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.3 ст. 369 КК України, 

ОСОБА_7  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.3 ст. 369 КК України,

УСТАНОВИЛА:

1.Зміст оскаржуваного судового рішення.

Вироком Вищого антикорупційного суду від 23.05.2025: 

- ОСОБА_7  визнано невинуватим та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15 ч.5 ст.27 ч.2 ст. 28 ч.3 ст.369 КК України;

- ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.14 ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.3 ст. 369 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією належного йому майна. Застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2 200 000 грн до набрання вироком законної сили та покладено обов`язки не відлучатися без дозволу суду за межі Київської області, здати уповноваженому органу державної влади паспорт громадянина України для виїзду закордон та/або інший документ, який дає право виїзду закордон. Крім того, зараховано у строк покарання ОСОБА_8 строк його попереднього ув`язнення у кримінальному провадженні з 10.01.2024 по 26.11.2024 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі;

-  ОСОБА_6  визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.14 ч.5 ст. 27 ч. 2 ст.28 ч.3 ст.369 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією належного йому майна. До набрання вироком законної сили покладено обов`язки не відлучатися із Київської області без дозволу суду та здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон (за наявності).

Окрім того, даним вироком вирішено питання речових доказів та стягнуто у рівних частинах з ОСОБА_8 і ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 51 209 грн 60 коп., застосовано спеціальну конфіскацію до грошових коштів у сумі 150 000 доларів США (розміщені на депозитному рахунку органу ДБР, відкритому в АТ «Укрексімбанк»), стягнувши їх у власність держави.

 

2. Встановлені судом першої інстанції обставини.

Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №62019100000001170 від 20.08.2019 за фактами вчинення:

- незаконного відчуження службовими особами Федерації професійних спілок України, ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», ПрАТ «Укрпрофтур» державного майна в особливо великих розмірах;

- неналежного виконання службовими особами Фонду державного майна України своїх службових обов`язків;

- зловживання своїм службовим становищем в інтересах третіх юридичних осіб з боку колишніх керівників Головного управління з питань майна (назва змінювалась) Київської міської державної адміністрації;

- внесення в акти приймання-передачі майна під час формування статутних фондів акціонерних товариств «Укрпрофоздоровниця» та «Укрпрофтур» завідомо недостовірних відомостей щодо належності вказаним товариствам майна у вигляді об`єктів нерухомості (санаторіїв, пансіонатів, готелів тощо), яке фактично знаходилось у державній власності.

У ході досудового розслідування заступнику Голови Федерації професійних спілок України ОСОБА_8 12.12.2022 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 757/35941/22-к задоволено клопотання заступника керівника відділу Головного слідчого управління ДБР і застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09.02.2023. На виконання вказаної ухвали підозрюваний ОСОБА_8 був поміщений до Київського слідчого ізолятора, де він тримався під вартою. Згодом строк дії застосованого запобіжного заходу неодноразово був продовжений, зокрема ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.03.2023 до 05.05.2023 включно.

08.03.2023 захисником підозрюваного ОСОБА_8 - адвокатом ОСОБА_13 до Київського апеляційного суду подано апеляційну скаргу на вищевказану ухвалу, в якій він просив її скасувати та у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_8 до 05.05.2023 відмовити. Автоматизованою системою розподілу справ Київського апеляційного суду 08.03.2023 для розгляду цієї апеляції визначено колегію суддів Київського апеляційного суду у складі головуючого ОСОБА_14 , суддів ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .

Приблизно 7-8 березня 2023 року у ОСОБА_8 , який був підозрюваним у кримінальному провадженні №62019100000001170 від 20.08.2019 та тримався у Київському слідчому ізоляторі під вартою, виник умисел надати суддям Київського апеляційного суду неправомірну вигоду у виді грошових коштів за скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.03.2023 року у справі №757/8937/23-к про продовження строку тримання під вартою та зміну запобіжного заходу на нічний домашній арешт з носінням електронного засобу контролю.

Для реалізації свого умислу ОСОБА_8 , перебуваючи під вартою у слідчому ізоляторі, вирішив залучити до вчинення злочину як пособника свого давнього знайомого ОСОБА_6 .

Згідно розробленого ОСОБА_8 плану вчинення злочину, ОСОБА_6 мав підшукати особу, яка могла звернутись до суддів Київського апеляційного суду, на розгляді яких перебувала подана захисником ОСОБА_8 апеляційна скарга та за грошову винагороду схилити їх до прийняття рішення про задоволення цієї апеляційної скарги, скасування ухвали та зміну ОСОБА_8 запобіжного заходу на нічний домашній арешт з носінням електронного засобу контролю. Також ОСОБА_8 визначив, що ОСОБА_6 має особисто забезпечити передачу грошових коштів такій особі, які призначались як неправомірна вигода уповноваженим суддям Київського апеляційного суду.

Приблизно 7-8 березня 2023 року за допомогою мобільного телефону з мессенджером Signal, ОСОБА_8 встановив зв?язок із ОСОБА_6 та шляхом надання йому відповідних вказівок, розпоряджень і настанов спонукав його сприяти у вчиненні цього злочину, на що ОСОБА_6 погодився.

Отримавши згоду ОСОБА_6 сприяти у вчиненні злочину, ОСОБА_8 , особисто керуючи підготовкою до надання неправомірної вигоди, наказав ОСОБА_6 підшукати особу, яка зможе звернутись до суддів Київського апеляційного суду та за обіцяну грошову винагороду схилити їх до прийняття рішення про задоволення апеляційної скарги, скасування вищевказаної ухвали від 07.03.2023 та зміну ОСОБА_8 запобіжного заходу на нічний домашній арешт з носінням електронного засобу контролю.

Одночасно ОСОБА_8 довів до відома ОСОБА_6 , що необхідні для надання неправомірної вигоди грошові кошти будуть зібрані та передані йому для подальшої передачі їх визначеній особі після досягнення останнім домовленості із суддями Київського апеляційного суду, на розгляді яких перебуває апеляційна скарга захисника ОСОБА_13 .

Надалі, на підставі заяви захисника ОСОБА_13 про неможливість прийняти участь в її розгляді 23.03.2023, колегією суддів Київського апеляційного суду у складі головуючого - судді ОСОБА_16 , суддів ОСОБА_15 та ОСОБА_14 розгляд апеляційної скарги було перенесено на 05.04.2023.

Продовжуючи підготовку до вчинення злочину, ОСОБА_8 , як його організатор та безпосередній керівник, у період часу з 20 по 31 березня 2023 року неодноразово, за допомогою мобільного телефону з мессенджером Signal, спілкувався з ОСОБА_6 , обговорюючи різні питання, пов?язані з його вчиненням, у тому числі щодо розміру неправомірної вигоди суддям, яку спільно було визначено у розмірі 150 000 доларів США. При цьому ОСОБА_8 наголосив ОСОБА_6 , що його задовольнить зміна запобіжного заходу лише на нічний домашній арешт і що він не заперечуватиме, якщо суддями буде також застосовано стосовно нього зобов`язання носити електронний засіб контролю.

ОСОБА_8 запевнив ОСОБА_6 , що за два дні до розгляду апеляційної скарги в Київському апеляційному суді грошові кошти у розмірі 150 000 доларів США будуть зібрані та передані ОСОБА_6 і він повинен забезпечити їх схоронність. 

При цьому ОСОБА_8 доручив невстановленим особам зібрати грошові кошти у розмірі 150 000 доларів США та в подальшому передати їх ОСОБА_6 .

Надалі, 02.04.2023, ОСОБА_8 , продовжуючи керувати вчиненням злочину, під час розмови по мобільному телефону наказав ОСОБА_6 прибути наступного дня до офісу за адресою: місто Київ, Дарницький район, вулиця Дніпровська Набережна, 7, де йому будуть передані грошові кошти в розмірі 150 000 доларів США, які ОСОБА_6 мав передати іншій особі для подальшого надання неправомірної вигоди за скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.03.2023 та зміну ОСОБА_8 запобіжного заходу. Одночасно ОСОБА_8 попередив ОСОБА_6 , що вказані грошові кошти будуть передані суддям тільки за його особистим розпорядженням після проголошення суддями позитивного судового рішення.

Виконуючи отриману вказівку ОСОБА_8 та сприяючи йому у підготовці до злочину, пов`язаного із наданням неправомірної вигоди суддям апеляційного суду, ОСОБА_6 прибув приблизно о 13 год 00 хв 03.04.2023 за адресою: місто Київ, вулиця Дніпровська Набережна,7, де отримав грошові кошти в розмірі 150 000 доларів США, зібраних за дорученням ОСОБА_8 , зробив знімок на телефон цих коштів та надіслав його ОСОБА_7 .

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_6 , діючи умисно, спільно та узгоджено з ОСОБА_8 , як організатором та безпосереднім керівником вчинення підготовки до вчинення злочину, приблизно о 14 год 00 хв 03.04.2023, маючи при собі пакет, в якому знаходились грошові кошти в розмірі 150 000 доларів США, призначених для передачі їх у подальшому в якості неправомірної вигоди суддям Київського апеляційного суду, сів в належний йому автомобіль моделі «Тойота» державний номерний знак НОМЕР_1 та зрушив з міста.

У подальшому, автомобіль під керуванням ОСОБА_6 , під час руху по вулиці Дніпровська Набережна в Дарницькому районі міста Києва, недалеко від місця отримання грошових коштів, був затриманий працівниками правоохоронних органів, а грошові кошти в розмірі 150 000 доларів США, які він перевозив, були вилучені.

 

3. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

На підставі досліджених доказів суд першої інстанції дійшов висновків, що ОСОБА_8 , створив умови для організації надання неправомірної вигоди суддям Київського апеляційного суду за прийняття судового рішення про задоволення поданої апеляційної скарги, скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.03.2023 про продовження строку тримання під вартою та зміну запобіжного заходу на нічний домашній арешт. Проте злочин не був доведений до кінця з причин, що не залежали від його волі через припинення злочинної діяльності працівниками правоохоронних органів. Отже, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, ч. 2 с. 28, ч. 3 ст. 369 КК України, а саме організацію готування надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище, за вчинення такими службовими особами дій в інтересах третьої особи (для себе) з використанням наданої їм влади, за попередньою змовою групою осіб. 

В свою чергу, ОСОБА_6 , сприяючи ОСОБА_8 у підготовці до вчинення злочину і виконуючи його вказівки, вчинив дії, пов`язанні з наданням засобів і знарядь (грошових коштів) з метою надання неправомірної вигоди. Проте злочин не був доведений до кінця з причин, що не залежали від його волі через припинення його злочинної діяльності працівниками правоохоронних органів. Відтак, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369 КК України, а саме пособництво у готуванні до надання неправомірно вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище, за вчинення такими службовими особами в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їм влади, за попередньою змовою групою осіб. 

 

3.1. Зміст обвинувачення, яке визнане судом необґрунтованим.

Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_7 у тому, що він за попередньою змовою групою осіб виступив пособником закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище, а саме суддям Київського апеляційного суду, за вчинення ними в його інтересах певних дій з використанням наданої їм влади, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.3 ст.369 КК України. 

Перевіривши ці обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що представлена стороною обвинувачення версія щодо ролі ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину логічно і органічно вкладається в хронологію подій. Однак докази, надані прокурором, не підтверджують викладених в обвинувальному акті обставин його участі і їх недостатньо для доведення вини ОСОБА_7 поза розумним сумнівом. Зокрема, в питанні залучення ОСОБА_6 ОСОБА_7 у підготовку до вчинення злочину; досягнення домовленостей, щодо яких стверджується у пред`явленому обвинуваченні; залучення ОСОБА_7 . Особи-1 для втілення умислу ОСОБА_8 , обговорення з ним умов «співпраці»; спрямування ОСОБА_6 після отримання призначених для надання неправомірної вигоди грошових коштів ОСОБА_7 для подальшої їх передачі безпосередньому виконавцю. 

 

4. Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

4.1. Доводи апеляційної скарги прокурора.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, прокурор Департаменту нагляду за додержанням законів органами ДБР Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Вищого антикорупційного суду від 23.05.2025 скасувати; ухвалити новий вирок, яким визнати:

? ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.3 ст.369 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років та 4 місяці позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади в державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях, пов`язаних з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, та посади державної служби категорії ОСОБА_69 строком на 2 роки, а також конфіскувати все належне йому на праві власності майно.

? ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.3 ст.369 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років та 4 місяці позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади в державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях, пов`язаних з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, та посади державної служби категорії ОСОБА_69 строком на 2 роки, а також конфіскувати транспортний засіб Toyota Land Cruiser Prado д.н.з. НОМЕР_1 та все належне йому на праві власності майно.

? ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.3 ст.369 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років та 4 місяці позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади в державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях, пов`язаних з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, та посади державної служби категорії ОСОБА_69 строком на 2 роки, а також конфіскувати все належне йому на праві власності майно. 

Зазначає, що фактичні обставини, зазначені в обвинувальному акті, а також вина ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 доведена повністю та підтверджена дослідженими безпосередньо в судовому засіданні розсекреченими матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, серед іншого:

-протоколом огляду від 24.04.2023 мобільного телефону iPhone Pro Max, IMEI НОМЕР_2 (вилученого під час обшуку автомобіля Toyota Land Cruiser Prado д.н.з. НОМЕР_1 , належного ОСОБА_6 );

- протоколами про результати здійснення НСРД від 13.07.2023; 

-речовим доказом - грошовими коштами, вилученими в автомобілі ОСОБА_6 03.04.2023;

-висновком судової експертизи відео-, звукозапису №23184/23-25.

Прокурор заперечує висновки суду щодо кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 як готування до надання неправомірної вигоди, стверджує, що дії обвинувачених слід кваліфікувати як закінчений замах на надання неправомірної вигоди. З посиланням на практику Верховного Суду та ч.1 ст. 15 КК України, вважає, що ОСОБА_8 вчинив всі дії, які вважав за необхідне для надання неправомірної вигоди службовим особам - суддям Київського апеляційного суду, однак кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, а саме припинення злочинної діяльності працівниками правоохоронних органів. Відтак, дії ОСОБА_8 мають бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст.369 КК України (організатор), а ОСОБА_6 і ОСОБА_7 за ч. 2 ст.15, ч. 5 ст.27, ч. 2 ст.28 ч. 3 ст. 369 КК України (пособники). 

 

4.2. Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 . 

Не погоджуючись з оскаржуваним вироком, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, ухваленим в результаті неповноти судового розгляду, з істотним порушенням норм кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, захисник ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Вищого антикорупційного суду від 23.05.2025 відносно ОСОБА_8 скасувати, кримінальне провадження відносно його підзахисного закрити та скасувати застосований запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 2,2 млн грн.

В доводах апеляційної скарги захисник ОСОБА_11 зазначає про продовження строків досудового розслідування в даному кримінальному провадженні не уповноваженими на те особами. Стверджує, що заступник Генерального прокурора, який виніс постанову від 27.02.2024 про продовження строку досудового розслідування до 3-х місяців, та слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва, який ухвалою від 01.04.2024 продовжив строки досудового розслідування, не мали на це повноважень, адже згідно ст.ст. 3 та 4 ЗУ «Про Вищий антикорупційний суд», ст. 33-1 КПК України контроль під час розслідування підсудних ВАКС кримінальних правопорушеннях здійснюють виключно слідчі судді ВАКС, незалежно від того, який орган здійснює досудове розслідування. Крім того, з моменту внесення відомостей до ЄРДР були відомі дві ознаки - розмір неправомірної вигоди та суб`єкт, кому вона призначалась, з огляду на що досудове розслідування мали здійснювати детективи НАБУ, а процесуальне керівництво - прокурори САП. З огляду на зазначене, суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання захисту про закриття кримінально провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України. 

Захисник заперечує висновки суду щодо достовірності матеріалів НСРД, на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_6 . Зокрема, судом не взято до уваги, що наявні в справі докази не підтверджують, що досліджені звукозаписи зроблені при знятті інформації саме під час користування телефоном «Samsung» IMEI: НОМЕР_3 . В контексті цього зазначає про наявність однієї і тієї ж розмови в папках на дисках з НСРД, які підписані різними абонентами (« ОСОБА_17 », « ОСОБА_18 », ОСОБА_69 ), що вказує на одночасне спілкування з відповідними абонентами та є неможливим. 

 

4.3. Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 .

Не погоджуючись з оскаржуваним вироком, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, ухваленим в результаті неповноти судового розгляду, з істотним порушенням норм кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, захисник ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Вищого антикорупційного суду від 23.05.2025 відносно ОСОБА_6 скасувати; ухвалити новий про визнання ОСОБА_6 невинуватим у зв`язку з недоведеністю вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення. 

На думку захисника ОСОБА_9 , відсутній предмет неправомірної вигоди, оскільки відсутні докази, що саме ті купюри, які були вилучені в автомобілі ОСОБА_6 схожі на долари США були здані на депозит та докази, що вилучені купюри перевіряли на справжність. Відтак, предмет злочину неможна перевірити, дослідити, оцінити або взагалі встановити факт дійсного його існування, що свідчить про істотне порушення судом п. 1 ч. 1 ст.91 КПК України. З огляду на те, що суд безпосередньо не дослідив неправомірну вигоду в сумі 150 000 доларів США, не вирішив клопотання захисника про визнання такого речового доказу недопустимим у зв`язку з його не відкриттям стороні захисту та не виділенням з іншого кримінального провадження, вважає допущеною неповноту судового розгляду.

Зазначаючи про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, захисник ОСОБА_9 стверджує, що суд, в порушення ст.ст. 86, 87 КПК України, визнав допустимим і поклав в основу вироку ключовий речовий доказ обвинувачення - предмет неправомірної вигоди, отриманий органом досудового розслідування із порушенням вимог, передбачених ч. 3 чт. 214 КПК України. Пояснює це тим, що даний доказ, вилучено в ході обшуку автомобіля ОСОБА_6 в межах іншого кримінального провадження, зареєстрованого щодо інших обставин, та до моменту внесення відомостей в ЄРДР про епізод протиправної поведінки щодо суддів Київського апеляційного суду. 

Невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, згідно доводів захисника ОСОБА_9 , полягає в тому, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду. Заперечує висновок суду про оцінку вилучених у ОСОБА_6 як неправомірної вигоди 150 000 дол. США, оскільки об`єднання та виділення кримінальних проваджень, зокрема в якому вилучались такі кошти та того, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , не могло змінити статус вилучених коштів з предмету, ймовірно отриманого незаконним шляхом в результаті заволодіння державним майном на неправомірну вигоду для суддів. Більше того, грошові кошти в сумі 150 000 дол. США згідно постанови від 07.09.2023 та додатків до неї не виділені в кримінальне провадження №…0760 від 07.09.2023 (дане провадження) з кримінального провадження №…1170 від 20.08.2019 (в межах якого здійснено невідкладний обшук автомобіля ОСОБА_6 та вилучено кошти). 

Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та не доведеність кваліфікуючих ознак, на думку ОСОБА_9 , полягає в тому, що суд в оскаржуваному вироку неправильно витлумачив кримінальний закон, що призвело до неправильної кваліфікації дій ОСОБА_6 та неправильних висновків про винуватість останнього. Зокрема, не доведена обставина участі ОСОБА_6 як пособника у готуванні кримінального правопорушення, кваліфікуюча обставина - попередня змова групою осіб та суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

Судом також не враховано особи засудженого ОСОБА_6 та стану його здоров`я, який страждає на ряд тяжких і хронічних захворювань, має інвалідність ІІІ групи безстроково, а також обставин, що характеризують особу ОСОБА_6 (одружений, на утриманні малолітня дитина, безробітний, пенсіонер, має відзнаки за трудові досягнення, раніше не притягнутий до кримінальної відповідальності).

 

4.4. Спільні доводи апеляційних скарг сторони захисту.

Захисники заперечують висновки суду про допустимість доказів в контексті дотримання підслідності провадження. Вважають, що при вирішенні цього питання потрібно керуватися правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду (справа №640/5023/19 від 24.05.2021), за якою недотримання правил підслідності є істотним порушенням вимог КПК України, яке тягне за собою визнання доказів сторони обвинувачення недопустимими в силу ст.87 КПК України. Факт втручання в Конституційні та Конвенційні права людини, на думку захисника, неуповноваженим суб`єктом сам по собі вже є порушенням цих основоположних прав та свобод. Вважає помилковими висновки суду про не суттєвий характер порушення правил підслідності, які не тягнуть за собою недопустимість доказів оскільки законодавчо не встановлено судового контролю за їх дотриманням під час досудового розслідування. Заперечує висновок суду, що постанова Генерального прокурора в порядку ст. 218 КПК України не може бути предметом перевірки судом під час розгляду справи, вважає його незаконним та таким, що суперечить ч. 2 ст. 303 КПК України. В контексті цього зазначає, що Генеральний прокурор не уповноважений визначати підслідність кримінального правопорушення, підслідного НАБУ, тоді як в порядку ст. 218 КПК України може лише розв`язувати спір про підслідність, а не змінювати її. Відтак така постанова не є остаточною і безумовною, скарга на неї може бути подана під час підготовчого провадження і є предметом перевірки судом, що узгоджується з практикою ОП ККС ВС у питанні перевірки процесуальних рішень прокурора щодо визначення та зміни підслідності. Окрім зазначеного, стверджує про незаконність постанови прокурора від 04.04.2023 (визначення підслідності) у зв`язку з тим, що будучи обізнаним про розмір вилучених під час обшуку грошових коштів, зважаючи на суб`єкта кримінального правопорушення та службових осіб, яким призначались грошові кошти, прокурор мав прийняти рішення про передачу матеріалів НАБУ для подальшого розслідування. 

Захисники не погоджуються з висновками суду про допустимість результатів НСРД, а саме протоколів про результат зняття інформації з електронних інформаційних систем від 13.07.2023 №10-3/7817т з додатком DVD+R №409/819т та №10-3/7828т з додатком DVD+R №409/820т. Захисник ОСОБА_11 пояснює це тим, що сторона обвинувачення під видом зняття інформації з електронних інформаційних систем здійснювала інший вид НСРД- зняття інформації з електронних комунікаційних систем, на що ухвалою слідчого судді дозвіл не надавався. Крім того, зазначає, що сторона обвинувачення, маючи дозвіл на зняття інформації з мобільного телефону «Samsung» IMEI: НОМЕР_3 , не надала жодного доказу, що надані суду звукозаписи були зняті саме під час спілкування з цього мобільного терміналу, оскільки в протоколі огляду даного телефону від 26.04.2024 міститься лише інформація про спілкування ОСОБА_6 з абонентом, який підписаний « ОСОБА_20 » ( НОМЕР_4 ). При цьому відсутні докази, що ОСОБА_8 в умовах СІЗО використовував відповідний номер телефону і вищевказаний мобільний термінал. Стверджує, що висновок суду щодо достатності зазначення в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на здійснення НСРД тільки ідентифікаційних ознак кінцевого термінального обладнання суперечить положенням ст.ст. 263 та 264 КПК України, згідно яких в ухвалі зазначаються також ідентифікаційні ознаки абонента спостереження та телекомунікаційної мережі. Відсутність всіх цих відомостей в ухвалі слідчого судді, на думку захисника, позбавляли орган досудового розслідування проводити відповідні НСРД. Судом першої інстанції проігноровано доводи захисника про відсутність у слідчого судді Київського апеляційного суду повноважень надавати дозвіл на використання результатів НСРД з кримінального провадження №62019100000001170 від 20.08.2019 (в якому проводились НСРД, далі - КП…1170) в кримінальному провадженні №62023000000000760 від 07.09.2023 (дане провадження, далі - КП…0760), що згідно правової позиції ККС ВС є істотним та тягне недопустимість здобутих під час проведення НСРД доказів. 

Крім того, захисники вважають недопустимими результати обшуку автомобіля ОСОБА_6 від 03.04.2023, оскільки підстави для проведення невідкладного обшуку без дозволу слідчого судді були відсутні. Зокрема, в процесуальних документах орган досудового розслідування зазначив метою невідкладного обшуку виявлення та вилучення речей і документів, що можуть мати значення для кримінального провадження, в рамках якого ОСОБА_8 перебував під вартою, тоді як реально обшук проводили з метою відшукання та вилучення грошових коштів, які могли бути предметом неправомірної вигоди для суддів Київського апеляційного суду. З огляду на це, захисник ОСОБА_11 заперечує висновки суду, що метою невідкладного обшуку було збереження неправомірної вигоди, адже така процедура можлива лише в зареєстрованому кримінальному провадженні, а під час проведення обшуку провадження по факту надання неправомірної вигоди не було зареєстровано та не розслідувалось.

Захисник ОСОБА_9 , стверджуючи про порушення стороною обвинувачення збирання доказів під час досудового розслідування, за доктриною «плодів отруйного дерева» вважає недопустимими наступні докази: 1) протокол обшуку від 03.04.2023 автомобіля ОСОБА_6 TOYOTA LAND CRUISER PRADO; 2) протокол огляду мобільного телефону Iphone 11Pro Max сірого кольору, що належить ОСОБА_6 від 28.04.2023; 3) висновок експерта за результатами проведення судово комп`ютерно-технічної експертизи №20672/23-35 від 29.03.2024; 4) протоколи огляду карти пам`яті «Kingstone» 256 GB від 24.04.2024, 25.04.2024, 26.04.2024; 5) протокол огляду від 04.09.2023 оптичного диску DVD+R 409/819т та 409/820т (не таємно) від 17.04.2023; 6) протокол огляду від 16.08.2023 мережі «Інтернет»; 7) Рапорти оперативних працівників ДБР від 22.12.2022 , 07.02.2023, 07.03.2023,25.04.2023, 13.07.2023; 8) протокол про результати НСРД від 13.07.2023; 8) протокол за результатами НСРД від 13.07.2023 відносно ОСОБА_21 щодо зняття інформації з електронних комунікаційних мереж з абонентських номерів мобільного зв`язку, які використовував останній в мобільному терміналі Samsung з IMEI: НОМЕР_3 ; 9) висновок експерта за результатами проведеної судової лінгвістичної експертизи (семантико-текстуальної) від 11.03.2024 №23285/23-36; 10) висновок експерта від 12.12.2023 №23184/23-35 за результатами проведення судової експертизи відео-, звукозапису у кримінальному провадженні №…1170. 

Захисники стверджують про помилковість висновку суду, що надані стороною обвинувачення докази поза розумним сумнівом вказують на винуватість ОСОБА_8 та ОСОБА_6 за обставин, викладених у вироку. Наявні докази не містять інформації про те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_6 обговорювали надання неправомірної вигоди суддям, на розгляді яких перебувала апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 від 07.03.2023, через третю особу, і що вони готувались до надання неправомірної вигоди цим суддям. Відсутні докази, що ОСОБА_8 дав вказівку ОСОБА_6 надати суддям, на розгляді яких перебувала справа, грошові кошти, а ОСОБА_6 відповідно погодився та взяв на себе обов`язок забезпечити передачу неправомірної вигоди суддям, які розглядали справу ОСОБА_8 . Досліджені докази, на думку захисника ОСОБА_11 , можуть лише вказувати на обговорення співрозмовниками про вплив третьої особи на іншого суддю цього суду (голову суду), який, в свою чергу, мав вплинути на суддів із колегії по розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 . Тобто, такі дії обвинувачених варто кваліфікувати за ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 369-2 КК України. 

В контексті цього, на думку захисника ОСОБА_9 , недопустимі докази не могли бути використані для обґрунтування обвинувачення ОСОБА_6 за стандартом «поза розумним сумнівом», зокрема встановлені судом підстави на підтвердження комунікації ОСОБА_22 з ОСОБА_6 , та його комунікація з іншими учасниками кримінального провадження, у т.ч. ОСОБА_8 , є надмірно формальними та не прямими, з огляду на що не перевищують рівень «припущень». Стверджує, що суд не послався на жоден доказ, який би підтвердив «отримання» ОСОБА_6 від будь-якої особи грошових кошти в сумі 150 000 дол. США та мету призначення цих коштів, яку суд визнав встановленою.

Захисники стверджують про протиправну бездіяльність співробітників ДБР, яка полягала у створенні умов для вчинення кримінального правопорушення. Так, дізнавшись про незаконне використання ОСОБА_8 мобільного телефону в умовах СІЗО, співробітники ДБР повинні були припинити протиправну поведінку ОСОБА_8 , тим самим попередивши інкриміновані усім обвинуваченим у даному кримінальному провадженні дії, а не сприяти їх вчиненню. 

 

5. Фактичні обставини, встановлені в суді апеляційної інстанції, докази на їх підтвердження та мотиви суду.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення та заперечував проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту, думки обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та їх захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , які заперечували задоволення апеляційної скарги прокурора, підтримали апеляційні скарги сторони захисту, просили вирок скасувати та постановити новий, яким визнати обвинувачених невинуватими, частково дослідивши докази, колегія дійшла таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. 

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням норм процесуального кодексу. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні та достатні мотиви, на підставі яких його ухвалено.

Відповідно до ч.1 ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Положення ч.3 ст.404 КПК України визначають, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Колегія суддів при визначенні обсягу доказів, які необхідно повторно дослідити, врахувує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18 липня 2022 року у справі №698/937/13, згідно з якими для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, установлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визнає обов`язковою наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так і однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження зазначених обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження. При цьому, сама лише незгода учасника судового провадження з оцінкою певних конкретних доказів не може слугувати підставою для їхнього обов`язкового повторного дослідження. Відмова ж у задоволенні клопотання за відсутності аргументованих доводів щодо необхідності повторного дослідження доказів у справі не свідчить про порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону або неповноту судового розгляду.

Сама наявність клопотання про повторне дослідження того чи іншого доказу не зобов`язує суд апеляційної інстанції досліджувати всю сукупність доказів, оцінених у суді першої інстанції. У ч.2 ст.23 КПК України зазначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, які містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду. Але у разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засад безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, апеляційний суд не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції (постанова Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі №756/4855/17).Якщо апеляційний суд робить лише іншу юридичну оцінку ситуації, але не ставить під сумнів установлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, це не вимагає нового безпосереднього дослідження доказів цим судом (постанови Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі №428/2648/15-к, від 04 квітня 2021 року у справі №676/1504/18, від 16 червня 2021 року у справі №742/3592/15-к та від 13 квітня 2023 року у справі №552/4179/20).

Повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду (постанова Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі №712/2341/15-к).

За результатами апеляційного розгляду, у тому числі частково дослідженими в ході апеляційного розгляду письмовими доказами, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вищенаведені вимоги процесуального закону дотримано не в повному обсязі.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що у кримінальному провадженні №62019100000001170 від 20.08.2019 до ОСОБА_8 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.12.2022 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на виконання якої останній був поміщений до Київського слідчого ізолятора. 

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.03.2023 строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 було продовжено до 05.05.2023 включно. 

Приблизно 7-8 березня 2023 у ОСОБА_8 виник умисел надати суддям Київського апеляційного суду неправомірну вигоду у виді грошових коштів за скасування вищевказаної ухвали та прийняття нової ухвали, якою змінити застосований запобіжний захід на нічний домашній арешт з носінням електронного засобу контролю.

08.03.2023 захисником ОСОБА_8 - ОСОБА_13 подано апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду від 07.03.2023 про продовження строку тримання під вартою. Згідно автоматизованої системи розподілу справ Київського апеляційного суду для розгляду цієї скарги визначеного колегію в складі головуючого ОСОБА_14 , суддів ОСОБА_15 , ОСОБА_16 . 

З огляду на те, що ОСОБА_8 знаходився під вартою, за допомогою мобільного телефонну, яким незаконно користувався в умовах СІЗО, останній залучив свого знайомого ОСОБА_6 , якого шляхом вказівок та настанов спонукав до сприяння у підготовці до надання неправомірної вигоди суддям Київського апеляційного суду. В свою чергу, ОСОБА_6 за грошову винагороду мав знайти осіб, які встановлять контакт з суддями Київського апеляційного суду, на розгляді яких перебувала апеляційна скарга ОСОБА_13 , погодити умови скасування ухвали слідчого судді та зміну запобіжного заходу, отримати підготовлені у вказаному місці ОСОБА_8 грошові кошти та забезпечити їх схоронність до прийняття необхідного рішення.

На виконання обумовленого плану, 03.04.2023 ОСОБА_6 приїхав за адресою, яку назвав йому ОСОБА_8 , та взяв обумовлену грошову суму в розмірі 150 000 доларів США для подальшої їх передачі в якості неправомірної вигоди суддям Київського апеляційного суду. 

В подальшому, 03.04.2023 о 14 год 14 хв. на виїзді з прибудинкової території поблизу будинку №7 по вул. Дніпровська набережна, м.Києва, автомобіль під керуванням ОСОБА_6 було зупинено з подальшим вчиненням процесуальних дій, що унеможливило продовження ним вчиняти підготовчі дії за ч. 3 ст. 369 КК України. 

Зазначені фактичні обставини підтверджуються дослідженими, у тому числі, судом апеляційної інстанції належними, допустимими, достовірними доказами, зокрема: 

1.Відомостями з протоколу від 03.04.2023 обшуку транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER PRADO (vin-код: НОМЕР_5 ) д.з. НОМЕР_1 , згідно якого виявлено та вилучено, серед іншого, купюри зовні схожі на долари США, номіналом по 100 доларів кожна у кількості 1500 купюр на загальну суму 150 тисяч доларів США; мобільний телефон Iphone 11 Pro Max сірого кольору, власником якого є ОСОБА_6 , а також автомобіль TOYOTA LAND CRUISER PRADO (vin-код: НОМЕР_5 ) (т. 14, а.с. 9-17);

2.Відомостями з протоколу від 24.04.2024 огляду картки пам`яті марки «Kingstone» micro SD, об`ємом 256 ГБ з наявним маркуванням «SDCG3/256GB» та «B0865-003.A00LFTS», згідно якого вбачається спілкування абонента НОМЕР_6 (« ОСОБА_23 ») та НОМЕР_7 (« ОСОБА_24 ») у період з 10.02.2021 по 03.04.2023. Зокрема, 09.03.2023 абонент « ОСОБА_23 » перенаправив повідомлення з фотографіями ухвали слідчого судді Печерського районного суду від 07.03.2023 у справі №757/8937/23-к про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 до 05.05.2023 включно; апеляційної скарги до неї від 08.03.2023; ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.03.2023 у справі №757/8935/23-к про продовження строку відсторонення ОСОБА_8 від займаної посади та апеляційної скарги до неї від 08.03.2023; ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.03.2023 у справі №757/8686/23-к про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №62019100000001170, а також реквізити судової справи. Окрім цього, 03.04.2023 о 10 год 17 хв абонент «ОСОБА_23» направив абоненту «ОСОБА_24» фото пакету з купюрами, схожими на долари США, номіналом по 100 дол. США. (т.14, а.с. 70-142);

3.Відомостями з протоколу від 26.04.2024 огляду картки пам`яті марки «Kingstone» micro SD, об`ємом 256 ГБ з наявним маркуванням «SDCG3/256GB» та «B0865-003.A00LFTS», згідно яких вбачається стабільне спілкування абонента НОМЕР_6 (« ОСОБА_23 ») з абонентом НОМЕР_4 (« ОСОБА_25 ») у період з 15.02.2023 по 03.04.2023. Зокрема, зафіксовано численну кількість телефонних розмов абонентів «ОСОБА_23» та « ОСОБА_25 » в період 08.03.2023 по 03.04.2023, однак їх зміст за даним протоколом невідомий, оскільки здійснено шляхом аудіодзвінків за допомогою месенджеру «Signal» (т. 14, а.с.143-171);

4.Відомостями з протоколу від 25.04.2024 огляду картки пам`яті марки «Kingstone» micro SD, об`ємом 256 ГБ з наявним маркуванням «SDCG3/256GB» та «B0865-003.A00LFTS», згідно яких вбачається спілкування абонента НОМЕР_6 (« ОСОБА_23 ») з абонентом НОМЕР_8 («ОСОБА_70»). Зокрема, 09.03.2023 абонент «ОСОБА_70» надіслала фотографії ухвали слідчого судді Печерського районного суду від 07.03.2023 у справі №757/8937/23-к про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 до 05.05.2023 включно; апеляційної скарги на неї від 08.03.2023; ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.03.2023 у справі №757/8935/23-к про продовження строку відсторонення ОСОБА_8 від займаної посади та апеляційної скарги на неї від 08.03.2023; ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.03.2023 у справі №757/8686/23-к про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №62019100000001170, а також реквізити судової справи за апеляційною скаргою ОСОБА_13 . Окрім цього, абонент « ОСОБА_23 » просив саму кримінальну справу («А сама уголовна справа должна быть у ОСОБА_71 ее нужно.»; «Сами материалы уголовной справы. Нужно.»; «А сами материалы провадження. Справа.»). У відповідь «ОСОБА_70 » зазначила, що «Нам надо решение по апелляции все!»; «Мы сейчас решаем апелляцию»; «По номеру можна найти. Там 4 тома».). В ході розмови абонент « ОСОБА_23 » сказав «Сама апиляция должна быть согласована с головою с. Для этого нужны материалы справы», на що «ОСОБА_70 » відповіла «Когда все решено этого не надо», «Достаточно того что я сбросила», «Зачем полностью 4 тома? Не понятно», «У тебя есть номер и написанная апелляция». Абонент « ОСОБА_23 » повідомив, що о 3:00 зустріч ( «Не знаю или достаточно в 3 00 зустрич»), після чого «ОСОБА_70 » написала « Расписку 2000 приготовь», на що « ОСОБА_23 » написав «Мне деньги не нужны. Вітдай ОСОБА_32 він знае кому вони потрібні». Також між абонентами зафіксована комунікація 03.04.2023 о 7:59 «ОСОБА_70 » та « ОСОБА_23 »: «Где ты спрашивает В? *пропущений вихідний дзвінок*; - «Мы созвонились.» (т. 15, а.с. 116-137);

5.Відомостями з протоколу від 13.07.2023 №10-3/7817т про результати здійснення НСРД стосовно ОСОБА_8 , відповідно до якого зафіксовані розмови ОСОБА_8 з абонентами, серед іншого, ОСОБА_69 ( ОСОБА_28 ), « ОСОБА_29 », « ОСОБА_18 » у період березня - квітня 2023 року. Згідно даних розмов ОСОБА_8 обговорює з абонентом ОСОБА_69 умови зміни запобіжного заходу, у т.ч. суму вирішення питання. Розмови з абонентом « ОСОБА_29 » стосуються відкладення розгляду апеляційної скарги на ухвалу про зміну запобіжного заходу; обговорення умов зміни запобіжного заходу, у т.ч. суми вирішення питання, під час яких ОСОБА_8 наголошує, що цілодобовий домашній арешт йому не підходить, лише нічний з носінням електронного браслету і розмір застави у разі її застосування; обговорення організації збирання та зберігання грошових коштів для подальшої передачі суддям; ОСОБА_8 дає вказівки « ОСОБА_30 » де, коли та в присутності кого ОСОБА_6 отримуватиме обумовлену суму грошових коштів, наголошуючи, що кошти будуть передані через 15 хв після прийнятого рішення. В розмові з абонентом « ОСОБА_18 » ОСОБА_8 обговорює умови зберігання та передачі підшуканих грошових коштів ОСОБА_31 , ОСОБА_32 до настання відповідної події, та просить абонента «ОСОБА_18» щоб в його присутності відбувалась передача коштів ОСОБА_32 і щоб всі думали, що це його кошти («документи»). Окрім цього, в розмові з абонентом « ОСОБА_18 » від 03.04.2023 ОСОБА_8 дізнається, що ОСОБА_33 затримано правоохоронними органами неподалік офісу, в якому він взяв грошові кошти для подальшого зберігання, та проведено обшук автомобіля. (т. 17, а.с. 159-173);

6.Відомостями протоколу від 13.07.2023 №10-3/7828т про результати здійснення НСРД стосовно ОСОБА_8 з різними абонентами, зокрема « ОСОБА_72 » ( ОСОБА_28 ), « ОСОБА_18 », « ОСОБА_17 » у період січня-квітня 2023 року. Серед іншого, з абонентом « ОСОБА_72 » обговорює шляхи (канали) вирішення питання запобіжного заходу («Нам головне, щоб попало так, щоб апеляція була до первого. Більше всього що на кінець тижня назначать продовження», «А через ОСОБА_35 вже підтвердилось чи ні?...Це, напевно, буде залежати від того, що тобі відповідуть ці. Якщо скажуть, що не получається, тоді да. Тоді нада буде вводить, напевно, і..», «Ну, дай йому «двушку», хай іде рішає…якщо нічого там не буде, то дай … ту «двушку» дай, хай ще третя сторона бігає. Хай бігає.», «Я передзвонив ОСОБА_31 , він каже…Ну, конечно, він мене нагрузив, вот, сказав, що він може тіки рішить це питання, сто процентів.», « ОСОБА_36 сказав, дзвонив, що всьо, (не зрозуміло) переговорив, все, все вирішив уже.», «… Мені дзвонив ОСОБА_36 , каже, що ОСОБА_38 , той його чоловік, буде з головою зустрічатись. Він просить якісь матеріали діла. Це у кого, у саші, чи у кого? Так дай йому ті матеріали…і все-таки даси йому ту двушку, щоб він, хай собі займається…»). 

В розмові з « ОСОБА_18 » розповідає про обізнаність ОСОБА_39 , що, скільки і кому вона має підготувати та просить співрозмовника все організувати; повідомляє коли буде слухатись в суді і яка справа щодо ОСОБА_8 , розповідає про шлях вирішення його питання ОСОБА_40 .

Розмова ОСОБА_8 з « ОСОБА_17 » щодо умов вирішення його питання, надання неправомірної вигоди та повідомлення про стадію розгляду судової справи («…Кому? А к твоему адвокату?...Ти ж не говориш так, що - дивіться, вот ми це рішаєм, оце отакі умови, ти ж так не сказав!...Коли я с тобою розмовляв, ти сказав, що «ну я пока не знаю умов»… ОСОБА_36 , дивись, вот, ми даже погодились, ну ти ж даже попередньо не говорив, які умови… Зараз мова йде про те, що, ну сейчас вот допустім, десь там на слідуючому тижні, ну там, протягом десяти днів буде апеля. Ну вона має бути на слідуючому тижні, ну можливо там затянеться десь там протягом десяти днів ну має бути апеляція на це рішення…Ну вчора була, вчора був Печерський суд, а вони мають, ну вони мають до. Ну давай. Ну дивись, вчора була, було перва інстанція. Вот пять днів на те, щоб, ну уже ОСОБА_41 сьогодні подав на апеляційні ці, вот…в пятницю буде повний текст, на слідуючому тижні теоретично має бути апеляція…Ну набери спитай…Все, не розказуй нічого, не говори багато…»; « ОСОБА_36 , дивись, ми зараз говоримо за апеляційну інстанцію, так?...Ну счас я узнаю на щьот, які тобі документи треба я не понімаю…давай, я переговорю з ОСОБА_42 . Хорошо, двушку тобі ОСОБА_43 дасть. Остальні, на счет того, я скажу тобі як ми зробимо…» ).

Даним протоколом також зафіксовані вхідні/вихідні SMS-повідомлення між абонентом ОСОБА_69 та ОСОБА_8 від 09.03.2023 стосовно процесу підготовки до надання неправомірної вигоди суддям («И пусть на 2000 ОСОБА_44 пишет расписку», «все по апелляции я ему сбросила», «Когда все решено! То не надо все томы дела! Достаточно номера и написанная апелляция.» - т.17, а.с. 221-245).

7.Висновок експертів за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи №23285/23-36 від 11.03.2024, згідно якого в усному мовленні ОСОБА_8 , зміст якого викладений у протоколах огляду оптичних дисків DVD+R №409/819т та DVD+R №409/820т від 04.09.2023 та додатках до них SD картках «Kingston» (об`ємом 32 Gb, з наявними написами 2235В881136 та ATMDOASP610), містяться висловлювання, виражені у формі спонукання (вказівок, розпоряджень, настанов), адресованого іншим учасникам спілкування і спрямованого на організацію, пошук та подальшу передачу вигоди грошового характеру (грошових коштів) уповноваженій службовій особі (особам) за вчинення ним (ними) дій в інтересах ОСОБА_8 , а саме за вирішення питання щодо зміни стосовно нього запобіжного заходу. Питання про те, чи є така вигода неправомірною потребує подальшої правової оцінки (т. 20, а. 10-25).

8.Висновок експертів за результатами проведення судової комплексної криміналістичної експертизи відео-, звукозапису та комп`ютерно-технічної експертизи за клопотанням адвоката ОСОБА_11 №602-Е від 07.07.2025, згідно якого у файлах-архівах «до 10.03.2023 включно.zip» та «до вимкнення (6.04.2023 включно).zip», дані про які наведено у таблицях А.1 та А.2 додатку А до висновку експертів, відсутні відомості, що наявна в них інформація знімалась з мобільного терміналу «Samsung» IMEI: НОМЕР_3 . У файлах-архівах «до 10.03.2023 включно.zip» та «до вимкнення (6.04.2023 включно).zip», дані про які наведено у таблицях А.1 та А.2 додатку А до висновку експертів, відсутні відомості, що досліджувані файли, зазначені в таблицях А.3-А.6 додатку А до висновку експертів, створювались під час спілкування та зняття інформації з мобільного терміналу «Samsung» IMEI: НОМЕР_3 . Встановити автентичність записів у аудіо-файлах, зазначених в таблицях А.3-А.6 додатку А до висновку експертів, не виявилось можливим з причин невідповідності в зазначенні дати та часу у назві файлу та часі його останньої модифікації, а також у зв`язку з відсутністю атестованої методики, яка б дозволяла гарантовано виявити ознаки монтажу чи будь-які інші зміни у цифрових записах (т.26, а.с.222-226). 

 

5.1. Щодо доводів сторони захисту про продовження строків досудового розслідування не уповноваженими на те особами (порушення підслідності та підсудності) та визнання у зв`язку з цим доказів недопустимими.

Надаючи оцінку факту проведення кримінального провадження іншим органом досудового розслідування, ніж той який зазначений у ст.216 КПК України, та здійснення цим органом необхідних дій щодо збирання доказів в контексті істотності порушення з цих підстав прав та свобод людини і, як наслідок, недопустимості зібраних доказів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Визначаючи у ст. 216 КПК України підслідність органів досудового розслідування, в тому числі підслідність НАБУ, законодавець в цій статті не встановлює конкретні повноваження цих органів, зокрема не наділяє їх виключною компетенцією розпочинати розслідування кримінальних проваджень за відповідними статтями КК України, як і не встановлює їх обов`язок передати матеріали досудового розслідування до іншого органу.

У даній статті йдеться про «здійснення» такого розслідування цими органами, без конкретизації моменту його початку, що, у поєднанні з положеннями ч.ч.2, 5 ст. 218 КПК України, свідчить про те, що законодавець допускає можливість розпочинати та проводити досудове розслідування будь-яким органом досудового розслідування, однак лише до визначення уповноваженою особою належного до певного кримінального правопорушення органу.

Суд звертає увагу, що на початкових етапах розслідування відомості про подію злочину є фрагментарними, а комплексність умов норм КПК України, якими визначається підслідність (підсудність) кримінальних проваджень, зокрема, підслідність НАБУ, іноді унеможливлює точне та беззаперечне встановлення належного органу досудового розслідування одразу на початку розслідування з огляду на недостатність необхідних фактичних даних. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24.03.2021 (справа № 520/2989/16-к), згідно якої визначена ч.5 ст. 216 КПК підслідність НАБУ вимагає встановлення не лише наявності формальних ознак окремого складу злочину, а передусім встановлення «належності» суб`єкта його вчинення до так званої категорії «спеціального» або відповідності розміру предмета злочину або завданої ним шкоди визначеній сумі, що потребує проведення низки комплексних заходів і не завжди можуть бути достовірно встановлені з повідомлення про злочин чи інших матеріалів, що стали приводом для ініціювання кримінального провадження.

Статтею 216 КПК України визначається підслідність кримінальних правопорушень за органами, уповноваженими на розслідування цих кримінальних правопорушень (предметна підслідність), а ст. 218 КПК України - за територією вчинення кримінального правопорушення (територіальна підслідність).

Як вбачається з цих двох норм, лише ст. 218 КПК України, зокрема її ч. 2, містить вказівку на необхідні дії слідчого у випадку здійснення ним досудового розслідування у кримінальному провадженні, яке йому не підслідне, а саме: якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.

Той факт, що ст. 216 КПК України не містить такої вказівки не означає, що на предметну підслідність не поширюється зазначене правило щодо здійснення слідчим досудового розслідування до визначення прокурором іншої підслідності.

Так, зі змісту ст. 214 КПК України вбачається, що законодавець, з метою уникнення затягування початку досудового розслідування внаслідок тих чи інших причин, передбачає обов`язок слідчого своєчасно внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати проведення досудового розслідування, навіть якщо розслідування цього кримінального правопорушення не віднесене до його компетенції.

З огляду на те, що слідчий не наділений правом визначення підслідності кримінального провадження, він продовжує проведення у ньому всіх можливих та необхідних слідчих (розшукових) дій до того моменту, коли прокурор, відповідно до своїх повноважень, визначить іншу підслідність.

Зазначена послідовність дій слідчого і прокурора є загальною у питанні зміни підслідності кримінального провадження як предметної, так і територіальної, незважаючи на те, що закріплена лише положеннями ст. 218 КПК України.

Відповідно до ч.5 ст. 218 КПК України, спір про підслідність у кримінальному провадженні вирішує Генеральний прокурор або його заступник.

Необхідно зазначити, що норми КПК України взагалі не визначають наслідків порушення правил підслідності, чіткого процесуального порядку її зміни та строків передачі матеріалів кримінального провадження до належного органу досудового розслідування.

Відповідно до ч.3 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. 

Згідно з ч.3 ст.294 КПК України, якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування неможливо закінчити у строк, передбачений цим Кодексу, такий строк може бути продовжений: 

1) до трьох місяців - керівником окружної прокуратури, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступником Генерального прокурора;

2) до шести місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора.

З оскаржуваного рішення та матеріалів провадження вбачається, що:

- 03.04.2023 Територіальним управлінням ДБР у м. Києві розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023000000000296 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369 КК України (т.9 а.с.186);

- постановою прокурора Департаменту нагляду за додержанням законів органами ДБР ОГП ОСОБА_5 від 07.04.2023 об`єднано в одне провадження матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №62019100000001170 від 20.08.2019 та №62023000000000296 від 03.04.2023 і присвоєно номер раніше розпочатого №62019100000001170 (т.9 а.с.180-181);

- постановою прокурора Департаменту нагляду за додержанням законів органами ДБР ОГП ОСОБА_5 від 07.09.2023 виділено з матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №62019100000001170 від 20.08.2019 в окреме провадження матеріали досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369 КК України, та присвоєно номер 62023000000000760 від 07.09.2023 (т.11 а.с.37-38);

- постановою старшого слідчого ГСУ ДБР ОСОБА_45 змінено попередню правову кваліфікацію у кримінальному провадженні №62023000000000760 від 07.09.2023 з ч. 3 ст. 369 КК України на ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст.27, ч. 5 ст.27, ч. 2 ст.28, ч.3 ст. 369 КК України (т.12, а.с. 108); 

- 05.01.2024 складено та повідомлено про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369 КК України (т. 12, а.с. 109-118) та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369 КК України (т. 12, а.с. 137-146);

- постановою від 15.01.2024 прокурор ОСОБА_5 у відповідності до ст. 218 КПК України визначив підслідність у кримінальному провадженні №62023000000000760 від 07.09.2023 за детективами НАБУ, зазначивши, що кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369 КК України, вчинено державним службовцем, посада якого належить до категорії ОСОБА_69;

- прокурор САП ОСОБА_46 постановою від 01.02.2024 визначив підслідність у кримінальному провадженні №62023000000000760 від 07.09.2023 за ГСУ ДБР, де вказав, що у результаті опрацювання матеріалів кримінального провадження не встановлено приналежності осіб, яким повідомлено про підозру, до державних службовців, посада яких належить до категорії ОСОБА_69, інші підстави, передбачені КПК України, які б відносили до провадження до компетенції НАБУ, відсутні;

- керуючись ч.5 ст.218 КПК України Генеральний прокурор ОСОБА_47 постановою від 12.03.2024 вирішив спір про підслідність у кримінальному провадженні №62023000000000760 від 07.09.2023 і визначив її за слідчими ГСУ ДБР.

Відтак, станом на 27.02.2024 саме прокурор Генеральної прокуратури ОСОБА_48 був уповноваженим на прийняття рішення про продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні №62023000000000760 від 07.09.2023 до трьох місяців, тобто до 05.04.2024.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції вірно встановив, що під час досудового розслідування сторона обвинувачення вжила всіх заходів і дотрималась процедури визначення підслідності у кримінальному провадженні №62023000000000760 від 07.09.2023, тому відсутні порушення порядку продовження строку досудового розслідування заступником Генерального прокурора до трьох місяців, а доводи сторони захисту вищевикладеного не спростовують.

Колегія суддів також відхиляє доводи сторони захисту про продовження строку досудового розслідування до 6 місяців неуповноваженим судом. 

Статтею 295-1 КПК України встановлений порядок продовження строку досудового розслідування слідчим суддею, серед іншого підстави для повернення відповідного клопотання. Згідно з даною нормою вирішення питання про розгляд клопотання відноситься до виключної компетенції слідчого судді того суду першої інстанції, до якого вони надійшли.

За положеннями КПК України слідчий суддя наділений повноваженнями надати оцінку відповідним обставинам при вирішенні ним питання прийнятності та можливості призначення клопотання до розгляду. 

Матеріалами провадження підтверджується, що строк досудового розслідування до 6 місяців було продовжено слідчим суддею Печерського районного суду м.Києва відповідно до положень ст.294 КПК України. Отже, при вирішенні цього питання було здійснено саме судовий контроль за дотриманням прав та інтересів осіб у кримінальному провадженні. При цьому матеріалами провадження не підтверджується, що дії слідчого щодо звернення з клопотанням про продовження строку досудового розслідування до слідчого судді місцевого суду за принципом територіальної підсудності були свавільними чи маніпулятивними через наявність у сторони обвинувачення прихованої мети, створення для неї надмірних переваг та її особистої зацікавленості у зверненні до слідчого судді саме місцевого суду; в ході апеляційного розгляду не виявлено жодних обставин, які б свідчили про упередженість слідчого судді місцевого суду, його зацікавленість в результатах розгляду клопотання, наявність прихованих мотивів, будь-який зв`язок зі стороною обвинувачення чи іншими учасниками провадження. Колегія також враховує, що згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду 01.04.2024 у справі №757/14175/24-к розгляд відповідного клопотання слідчого ДБР відбувався за участі захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , при цьому відомості про заявлені ними відводи прокурору або слідчому судді відсутні. Крім того, не погоджуючись з підсудністю поданого клопотання до Печерського районного суду м. Києва, сторона захисту не зверталась до Касаційного кримінального суду Верховного Суду в порядку абз. 1 ч.3 ст. 34 КПК України  щодо направлення матеріалів провадження з одного суду до іншого. Відповідно до роз`яснення ККС ВС від 27.09.2019 у випадку виникнення спірних питань стосовно того, чи підлягає справа передачі до ВАКС, вони можуть бути вирішені Верховним Судом у порядку, передбаченому ст. 34 КПК України. Так, ККС ВС на стадії досудового розслідування здійснює розгляд по суті клопотань сторони захисту щодо направлення матеріалів провадження за клопотаннями сторони обвинувачення про продовження строку досудового розслідування з одного суду до іншого, зокрема, з місцевого суду до ВАКС (наприклад, ухвали ККС ВС від 13.06.2023 у справі № 583/719/23, від 05.06.2025 у справі № 760/14657/25, від 16.09.2025 у справі № 757/43305/25-к). 

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про звернення слідчих ДБР до Печерського районного суду з клопотанням про продовження строку досудового розслідування, яке здійснено в межах територіальної підсудності, не є свавільним та відповідає прийнятим в межах слідства процесуальним рішенням. 

Відтак колегія суддів не вбачає істотних порушень під час досудового контролю, які б вказували на незаконне продовження строків досудового розслідування у зв`язку з їх продовженням місцевим судом, а не ВАКС. В контексті даних доводів суд звертає увагу на непослідовну позицію сторони захисту щодо підсудності цього кримінального провадження, що полягає у зверненні захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (після направлення обвинувального акта до ВАКС 26.06.2024) з клопотанням про направлення кримінального провадження № 62023000000000760 від 07.09.2023 з Вищого антикорупційного суду до іншого суду.

Згідно ч.1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. 

Колегія суддів відповідні доводи захисників про недопустимість доказів відхиляє, адже жодних відомостей при їх збиранні про порушення конвенційних чи конституційних прав обвинувачених через здійснення досудового розслідування слідчими ДБР, а не НАБУ матеріали провадження не містять. Судовий контроль за дотриманням прав обвинувачених за матеріалами провадження було здійснено судом загальної юрисдикції, достатніх підстав для визнання доказів недопустимими виходячи з положень ст.87 КПК України захистом не наведено і в ході апеляційного розгляду не встановлено. Такий висновок колегії суддів узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №756/10060/17 (пров. №13-3кс22), згідно якої «…в основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права. На користь відповідного висновку свідчить зміст ст. 87 КПК, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв`язку з недотриманням законного порядку їх одержання. Згідно з частиною першою цієї статті недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини… З наведеного слідує, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України). Відтак у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України. З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.».

Тому колегія, в межах доводів апеляційних скарг сторони захисту виходячи з положень ст.ст.337, 404 КПК України та перевірених під час апеляційного розгляду фактичних обставин, встановлених на підставі досліджених як судом першої, так і апеляційної інстанції доказів, які є належними, допустимими і достовірними у їх сукупності та повноті для ухвалення судового рішення, дійшла висновку про безпідставність апеляційних скарг сторони захисту щодо недопустимості доказів через неналежний орган досудового розслідування і необхідність їх відхилення. З огляду на вищевикладене, колегія вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 щодо закриття провадження, доводи якого аналогічні клопотанню захисника ОСОБА_11 про закриття провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, що було обґрунтовано відхилено рішенням суду першої інстанції від 02.10.2024 (т.20, а.с. 143-145).

 

5.2. Щодо доводів захисників про недопустимість протоколів НСРД про результат зняття інформації з електронних інформаційних систем від 13.07.2023 №10-3/7817т з додатком DVD+R №409/819т та №10-3/7828т з додатком DVD+R №409/820т у зв`язку з проведенням слідчої дії, на яку не надавався дозвіл. 

Згідно ч. 1 ст.263 КПК України зняття інформації з електронних комунікаційних мереж (комплекс технічних засобів електронних комунікацій та споруд, призначених для надання електронних комунікаційних послуг) є різновидом втручання у приватне спілкування, що проводиться без відома осіб, які використовують засоби електронних комунікацій (телекомунікацій) для передавання інформації, на підставі ухвали слідчого судді, якщо під час його проведення можливо встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 264 КПК України пошук, виявлення і фіксація відомостей, що містяться в електронній інформаційній системі або їх частині, доступ до електронної інформаційної системи або її частини, а також отримання таких відомостей без відома її власника, володільця або утримувача може здійснюватися на підставі ухвали слідчого судді, якщо є відомості про наявність інформації в електронній інформаційній системі або її частині, що має значення для певного досудового розслідування.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено судом першої інстанції, ухвалою слідчого судді Київського апеляційного суду від 16.02.2023 з вих.№ 01-45/824/4057/2023 надано дозвіл на проведення НСРД стосовно ОСОБА_8 , строком до 12.03.2023 (т.17 а.с.122-125), зокрема, у вигляді:

-зняття інформації з електронних комунікаційних мереж з абонентських номерів мобільного зв`язку, якими користується ОСОБА_8 під час використання мобільного терміналу зв`язку Samsung з НОМЕР_10;

-зняття інформації з електронних інформаційних систем або їх частин - месенджер програм «Viber», «WhatsApp», «Telegram», «Signal», електронної пошти шляхом листування та здійснення аудіо-, відео дзвінків, які використовує ОСОБА_8 , у тому числі і за ідентифікаційними ознаками: мобільний термінал зв`язку Samsung з НОМЕР_10, яким користується ОСОБА_8 за місцем його утримання в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор». 

Згідно даної ухвали проведено зняття інформації з електронних інформаційних систем стосовно ОСОБА_8 , за результатом чого складено протокол від 13.07.2023 (т.17 а.с.221-245).

Також ухвалою слідчого судді Київського апеляційного суду від 10.03.2023 з вих.№01-45/824/5948/2023 надано дозвіл на проведення НСРД стосовно ОСОБА_8 строком на 2 місяці (тобто до 10.05.2023) (т.17 а.с.130-133) зокрема, у вигляді:

-зняття інформації з електронних комунікаційних мереж з абонентських номерів мобільного зв`язку, якими користується ОСОБА_8 під час використання мобільного терміналу зв`язку Samsung з НОМЕР_10;

-зняття інформації з електронних інформаційних систем або їх частин - месенджер програм «Viber», «WhatsApp», «Telegram», «Signal», електронної пошти шляхом листування та здійснення аудіо-, відео дзвінків, які використовує ОСОБА_8 , у тому числі і за ідентифікаційними ознаками: мобільний термінал зв`язку Samsung з НОМЕР_10, яким користується ОСОБА_8 за місцем його утримання в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор».

В результаті отриманого дозволу органом досудового розслідування проведено зняття інформації з електронних інформаційних систем стосовно ОСОБА_8 , результати якого відображено в протоколі від 13.07.2023 (т.17 а.с.159-173).

Слідчим суддею Київського апеляційного суду під час прийняття відповідних рішень дотримано вимог ст.ст. 263, 264 КПК України та зазначено ідентифікаційні ознаки абонента та електронних інформаційних мереж, у т.ч. месенджера «Signal», щодо яких надано дозвіл на проведення НСРД. Зокрема, IMEI (міжнародна ідентифікація мобільного обладнання) - серійний номер мобільного пристрою з 15 цифр, який встановлюється заводом-виробником та є унікальним для кожного мобільного телефону, відтак служить для точної і повної ідентифікації телефону в мережах форматів GSM та UMTS (автоматично передається апаратом у мережу оператора при підключенні). Цей код містить інформацію про модель смартфона, його виробника та серійний номер. Відтак, зазначених слідчим суддею відомостей є достатньо для ідентифікації абонента з метою проведення комплексу слідчих дій. Окрім цього, матеріалами оперативно -службової діяльності, встановлено, що вказаним пристроєм користувався саме ОСОБА_8 під час перебування в слідчому ізоляторі, що підтверджується рапортами відповідних оперативних працівників ДБР (т. 17, а.с.2-13), а також випливає зі змісту зафіксованих розмов, висловлення в яких згідно висновку експерта від 12.12.2023 №23184/23-35 промовлені/ймовірно промовлені ОСОБА_8 (т.20, а.с. 39-51). З огляду на що, проведені органом досудового розслідування дії вчинено під контролем слідчого судді, з отриманням належного дозволу у відповідності до вимог кримінального процесуального закону. За таких обставин суд відхиляє доводи захисника ОСОБА_11 щодо відсутності дозволу на проведення НСРД електронних інформаційних систем та електронних комунікаційних мереж, а також відсутності відомостей про користування даним пристроєм ОСОБА_8 .

Колегія суддів відхиляє доводи захисника ОСОБА_11 щодо ненадання судом першої інстанції оцінки його доводам про відсутність у слідчого судді Київського апеляційного суду повноважень надавати дозвіл на використання результатів НСРД з КП…1170 в КП…0760, що тягне недопустимість здобутих під час проведення НСРД доказів, з огляду на таке. З оскаржуваного вироку вбачається, що суд першої інстанції в п. 7.1 встановив законність використання інформації, отриманої в результаті негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні №62019100000001170 від 20.08.2019 для використання в кримінальному провадженні №6202300000000760 до 07.09.2023. Так, досудове розслідування у кримінальному провадженні №62019100000001170 від 20.08.2019 здійснювалось за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.15, ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 5 ст. 191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч. 2 ст.367 КК України, а досудове розслідування у кримінальному провадженні №6202300000000760 до 07.09.2023 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.3 ст. 369 КК України, та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.3 с.369 КК України. 

Згідно ч. 1 ст. 257 КПК України якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яку постановлено за клопотанням прокурора. 

З огляду на те, що підслідність КП...1170 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 191, 364, 366, 367 КК Українивизначена за слідчими ГСУ ДБР, то саме слідчий суддя Київського апеляційного суду за правилами ст. 247 КПК України наділений компетенцією щодо вирішення питання про надання дозволу на використання інформації, отриманої в результаті НСРД у вищевказаному кримінальних провадженнях. 

 

5.3. Щодо недопустимості протоколу обшуку автомобіля ОСОБА_6 у зв`язку з безпідставним проведенням невідкладного обшуку. 

Згідно приписів ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті (ч.1). Слідчий, має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.04.2023 у справі №757/12925/23-к оцінено наявність/відсутність підстав невідкладності обшуку (т.14 а.с.37). Зокрема, за клопотанням слідчого ГСУ ДБР, невідкладність такого обшуку зумовлена ймовірністю знищення предметів, які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні №62019100000001170 від 20.08.2019 (т.14 а.с.31-36). Перевіривши обставини, викладені у клопотанні, слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва встановив, що непроведення такого обшуку могло б перешкодити меті кримінального провадження. 

Окрім того, надаючи оцінку доводам захисту на підставі досліджених доказів, суд першої інстанції також перевірив потребу в проведенні невідкладного обшуку та дійшов висновку про відсутність аргументів, які б спростовували висновки слідчого судді щодо доцільності в проведенні невідкладного обшуку.

Колегія суддів з такими висновками погоджується та зазначає, що згідно з висновками Об`єднаної Палати Верховного Суду слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до володіння особи в невідкладних випадках, зокрема з метою врятування майна, яке потенційно може мати значення речових доказів у кримінальному провадженні, від прогнозованого знищення, втрати (постанова від 07.10.2024 у справі №466/525/22). Така позиція узгоджується й з практикою ЄСПЛ, зокрема в справах Kuzminas v. russia (заява № 69810/11 від 21 грудня 2021 року), K.S. and M.S. v. Germany (заява № 33696/11 від 6 жовтня 2016 року), Tortladze v. Georgia (заява № 42371/08 від 18 березня 2021 року), згідно яких мета виявити речові докази, які можуть бути корисними для кримінального розслідування серйозного злочину послідовно визнається Судом законною, позаяк вона переслідує інтереси громадської безпеки і пов`язана із запобіганням злочинам та захистом прав інших осіб.

З матеріалів провадження, зокрема рапорта старшого слідчого ДБР ОСОБА_49 від 03.04.2023 (т.14, а.с. 2-6), постанови про визнання речовими доказами від 03.04.2023 (т.14, а.с. 20-26), клопотання про надання дозволу на проведення обшуку від 03.04.2023 (т. 14, а.с. 31-36) вбачається, що за оперативною інформацією ОСОБА_8 будучи в СІЗО, залучив до злочинної діяльності ОСОБА_6 та надавав йому протиправні вказівки щодо знищення речей та документів, які можуть мати значення для досудового розслідування у кримінальному провадженні №62019100000001170 від 20.08.2019. Окрім цього, слідчим органам стало відомо, що відповідні речі ОСОБА_6 перевозитиме в автомобілі TOYOTA LAND CRUISER PRADO, д.н.з. НОМЕР_1 , а також з метою приховання слідів вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_8 та іншими, має намір почати вивозити і знищувати майно та інші речі з метою приховання слідів вчинення кримінальних правопорушень та уникнення кримінальної відповідальності. Відповідно, слідчі ініціювали проведення невідкладного обшуку з метою відшукання та збереження від знищення майна (речей та документів), яке може бути доказом у кримінальному провадженні. В подальшому, виявлені та вилучені в ході обшуку речі та документи постановою старшого слідчого ДБР ОСОБА_50 визнано речовими доказами, у тому числі купюри зовні сході на долари США , на загальну суму 150 000 тис. дол США. В цей же день у відповідності до вимог кримінального процесуального закону слідчий ДБР ОСОБА_51 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку, на що отримав дозвіл. 

Доводи захисника ОСОБА_11 про проведення невідкладного обшуку з метою відшукання та вилучення грошових коштів, які могли бути предметом неправомірної вигоди для суддів Київського апеляційного суду, колегія суддів відхиляє, адже це спростовується вищевказаними процесуальними документами, а також обсягом та різновидом речей та документів, вилучених в ході обшуку автомобіля ОСОБА_6 , окрім грошових коштів.

Колегія суддів вважає неспроможними доводи захисника ОСОБА_9 щодо відсутності невідкладності, адже слідчим ДБР стало відомо про наміри ОСОБА_8 03.04.2024 у зв`язку з чим слідчі мали час виконати вимоги ч. 1 ст. 214 КПК України, а потім проводити обшук. Зокрема, як вбачається з процесуальних документів (т. 14, а.с.1-36) ініціювання проведення обшуку, отримання на нього процесуального погодження та сам обшук відбувались 03.04.2023. Крім того, з протоколу НСРД від 13.07.2023 (т.17, а.с. 165-168) з реплік ОСОБА_8 в розмовах з « ОСОБА_29 » від 02.04.2023 «… Завтра , дивись, ОСОБА_53 буде сидіти, куди скажеш. Надо, він там буде….», «…А ти де, в селі, да? Коли ти будеш в Києві? Давай виїзжай в Київ, приїзжай на фірму….Давай виїзжай. Все, давай, зранку виїзжай, Давай , набереш.» та від 03.04.2023 в розмові з «ОСОБА_18» «Він зараз там до кінця уточнює які умови…Він десь там доїжджає до Києва…Ну якщо надо, то кудись під`їде… сейчас мы ждём от звонка там…» , «… ОСОБА_36 говорит, что ему надо отвезти ОСОБА_73, он где-то там, где он там живет…ну подъехать на фирму… на одной отвезти…ну давай через час или через сколько у тебя…ну хорошо, давай через пол часа на Росычах..», від 03.04.2023 в розмові з « ОСОБА_29 » «Їдь на Росичі…» вбачається, що про підготовку та організацію запланованого перевезення речей та документів орган досудового розслідування дізнався 02.04.2023 - 03.04.2023. При цьому, слідчі, дізнавшись таку інформацію, об`єктивно не могли спрогнозувати куди поїде ОСОБА_6 після отримання грошових коштів та документів, точні адреси, повний маршрут його пересування тощо. Водночас дотримання порядку попереднього отримання дозволу слідчого судді на проведення обшуку, який включає складання та подання до суду вмотивованого клопотання, його розподіл автоматизованою системою, прийняття до провадження слідчим суддею, проведення судового засідання та складання за його результатами ухвали зумовлює відповідні можливості для знищення доказів, у проміжок часу, витраченого на виконання передбачених у законі ординарних процедур. Зазначена обставина з високою вірогідністю може позбавити сторону обвинувачення можливості належно реалізувати передбачені ст. 93 КПК України повноваження щодо збирання доказів задля виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України (постанова ОП ВС від 07.10.2024 у справі №466/525/22). Відтак, незалежно від того чи органу досудового розслідування стало відомо 02.04.2023 або 03.04.2023, тобто за день до проведення невідкладного обшуку чи в день його проведення, задля забезпечення мети кримінального провадження, з урахуванням висновків Об`єднаної палати Верховного Суду, відсутні об`єктивні відомості для спростування наявності в органу досудового розслідування підстав для проведення невідкладного обшуку автомобіля ОСОБА_6 03.04.2023 з подальшим отриманням дозволу слідчого судді. Адже дотримуючись в цей період процедури, передбаченої ч. 1 ст. 214 КПК України, орган досудового розслідування міг втратити можливість у збереженні речових доказів. Складання відповідних процесуальних документів, зокрема доручення слідчого про організацію проведення обшуку, не свідчить про завчасну підготовку, адже складено в день проведення обшуку 03.04.2023. 

Колегія суддів доводи сторони захисту про неотримання дозволу на проведення обшуку з підстав прийняття відповідного рішення слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва, а не слідчим суддею Вищого антикорупційного суду відхиляє з мотивів, наведених в п. 5.1 даного рішення. 

Відтак, за наявних матеріалів і встановлених судом першої та апеляційної інстанції обставин, проведення невідкладного обшуку було виправданим та з дотриманням процедури, передбаченої КПК України, з огляду на що протокол обшуку автомобіля ОСОБА_6 від 03.04.2023 є допустимим доказом та за доктриною «плодів отруйного дерева» не тягне за собою недопустимості в подальшому здобутих на його підставі доказів. Доводи апеляційних скарг вищевикладеного не спростовують.

 

5.4. Щодо доводів сторони захисту стосовно можливості оцінки як неправомірної вигоди грошових коштів в сумі 150 000 дол. США.

Як встановлено судом, в ході обшуку 03.04.2023 автомобіля TOYOTA LAND CRUISER PRADO, д.н.з. НОМЕР_9 в межах кримінального провадження №62019100000001170 від 20.08.2019 слідчими, серед іншого, виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 150 000 дол. США, які визнані речовим доказом у зазначеному провадженні (т. 14, а.с. 20-26). 

Згідно постанови прокурора ОСОБА_5 від 07.09.2023 з матеріалів досудового розслідування №62019100000001170 від 20.08.2019 виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.369 КК України, та присвоєно виділеному провадженню №6202300000000760 від 07.09.2023 (т.11 а.с.37-38). Відповідно до постанови виділенню в оригіналах підлягають, зокрема, протокол обшуку від 03.04.2023 транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER PRADO, д.н.з. НОМЕР_9 , постанова від 03.04.2023 про визнання речовими доказами (т.14, а.с. 20-26), постанова від 06.04.2023 про передачу грошових коштів на депозитний рахунок ДБР в АТ «Укрексімбанк» (т.14, а.с. 38-40), рапорт в.о. заступника директора ДБР від 12.04.2023 №340/10-2-05/30/23 (т.14, а.с.41-42), квитанція до прибуткового касового ордеру №25 від 12.04.2023 (т.14 а.с.43). Отже, матеріали щодо грошових коштів у сумі 150 000 дол. США стали матеріалами кримінального провадження №6202300000000760 від 07.09.2023 відповідним процесуальним шляхом, передбаченим КПК України. 

В оскаржуваному вироку суд дійшов вірного висновку, що КПК України не передбачає окремого процесуального рішення, яким би вилучені грошові кошти визнавалися неправомірною вигодою. В ході досудового розслідування та проведенні слідчих дій орган досудового розслідування вправі змінювати попередню кваліфікацію розслідуваних злочинів, відповідно може змінюватись й статус речового доказу (грошових коштів), що є виключною компетенцією слідчого. З огляду на що й мотиви, викладені в постанові про визнання речовими доказами, не є вирішальними у наданні чи ненаданні вилученим грошовим коштам статусу неправомірної вигоди.

Постановою від 06.04.2023 визначено передачу вищевказаних грошових коштів до банківської установи шляхом їх зарахування на банківський рахунок ДБР з огляду на те, що вони не містять слідів кримінального правопорушення (т.14, а.с.38-40). Передача таких коштів передбачена шляхом їх оприбуткування в касі ДБР з подальшим зарахуванням на депозитний рахунок органу ДБР, що підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордеру №25 від 12.04.2023 (т.14, а.с. 41-43). 

Колегія суддів відхиляє доводи захисту щодо відсутності предмета неправомірної вигоди у зв`язку з неможливістю співставити вилучені в автомобілі ОСОБА_6 купюри з тими, що були передані в касу ДБР, а також перевірити їх справжність. Згідно ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних (ст. 237 КПК України). Обсяг необхідних слідчих дій визначається слідчим або прокурором. При цьому, не проведення огляду вилучених грошових коштів не може автоматично свідчити про їх невідповідність грошовим коштам, переданим до каси установи. 

Факт готування до надання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 150 000 дол. США підтверджується протоколом обшуку від 03.04.23, згідно якого було виявлено та вилучено купюри, схожі на грошові кошти в сумі 150 000 дол.США, постановою слідчого ДБР ОСОБА_55 від 06.04.2023, згідно якої вони підлягають передачі на банківський (депозитний) рахунок ДБР в АТ «Укрексімбанк» (т.14 а.с.38-40) та зараховані до каси ДБР згідно квитанції від 12.04.2023 (т.14, а.с.43). Тому відмова суду в дослідженні (огляді) грошових купюр безпосередньо в судовому засіданні не свідчить про неповноту судового розгляду, оскільки підтвердження або спростування їх справжності не впливає на доведеність інкримінованих обвинуваченим протиправних дій.

В контексті цього, колегія суддів відхиляє й доводи захисника ОСОБА_9 про недопустимість та неможливість використання грошових коштів в якості доказу у зв`язку з недотриманням органом досудового розслідування вимог ст. 290 КПК України. Перш за все, недотримання вимог ст. 290 КПК України не тягне недопустимості доказів, а стосується можливості використання прокурором відомостей, що містяться в них, як доказів у суді. По-друге, в даному кримінальному провадженні джерелом доказів є не грошові кошти як матеріальний предмет, а відомості про домовленість співучасників на їх підшукання і отримання з метою подальшої передачі як неправомірної вигоди за зміну запобіжного заходу ОСОБА_8 , встановлення в ході обшуку факту наявності відповідних купюр, схожих на долари США в сумі 150 000 в автомобілі ОСОБА_6 та подальшого їх вилучення згідно протоколу обшуку, передачею їх до каси ДБР для подальшого перерахування на депозитний рахунок ДБР, підтвердження чого наявне в матеріалах провадження. Відтак, джерелом доказів, серед іншого, є відповідні протоколи НСРД, обшуку автомобіля від 03.04.2023, яким підтверджено факт вилучення купюр, схожих на долари США, квитанція до прибуткового касового ордера №25 від 12.04.2023 про прийняття грошових коштів у сумі 150 000 дол. США, що у сукупності свідчить про необґрунтованість відповідних доводів захисника. 

Доводи захисника ОСОБА_9 про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону пов`язаного з отриманням органом досудового розслідування речового доказу (неправомірної вигоди) до моменту внесення відомостей в ЄРДР про епізод протиправної поведінки щодо суддів Київського апеляційного суду, колегія суддів вважає неспроможними. Обшук автомобіля, яким керував ОСОБА_6 , здійснено в межах кримінального провадження №62019100000001170 від 20.08.2019. Як вбачається з матеріалів провадження, на момент проведення невідкладного обшуку в межах зареєстрованого кримінального провадження органу досудового розслідування достеменно не було відомо про всі обставини вчиненого кримінального правопорушення за ч.3 ст.369 КК України для внесення таких відомостей до ЄРДР. При цьому, кримінальне провадження №62023000000000296 від 03.04.2023 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, було об`єднано з кримінальним провадженням №62019100000001170 від 20.08.2019, в якому початково вилучено предмет неправомірної вигоди. Отже, отримання речового доказу здійснювалось в зареєстрованому кримінальному провадженні з дотримання порядку, передбаченого КПК України, щодо отримання дозволу суду. 

 

5.5. Щодо доводів сторони захисту про недопустимість доказів.

Судом першої інстанції надано детальну оцінку аналогічним доводам сторони захисту щодо недопустимості зазначених в апеляційній скарзі доказів.

Колегія суддів з урахуванням, у тому числі повторно досліджених в ході апеляційного розгляду матеріалів, погоджується з такою оцінкою та не вбачає підстав для повторного детального надання відповіді на них. При цьому, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту, що протоколи НСРД від 13.07.2023 (т. 17, а.с. 159-173) містять недостовірні розмови з огляду на відсутність в них вітань, наявність, на думку захисту, нелогічних текстів, відмінність імен в назвах папок та іменем особи, до якої звертається ОСОБА_8 згідно відображеної розмови. Зокрема, наявність або відсутність вітань не є маркером, який вказує на достовірність/недостовірність розмови. Більше того, частина відображених розмов починалась зі спілкування, яке не стосувалось обставин кримінального провадження, стенографія яких відсутня, про що зазначено в протоколі як «Побутова розмова». Крім того, з досліджених протоколів вбачається численне спілкування ОСОБА_8 зі співрозмовниками в один день, що логічно пояснює відсутність вітань при їх неодноразових здійсненнях. 

Невідповідність імен в назвах папок не свідчить про невідповідність особи зазначеному імені, адже з дослідженого спілкування вбачається, що ОСОБА_8 , усвідомлюючи незаконність своїх дій, використовував засоби конспірації у спілкуванні, у т.ч. не називаючи напряму особу, з якою він спілкується , або ж називав осіб за прізвиськами («вони/ці»; « ОСОБА_56 »; «ОСОБА_74»; ОСОБА_69 ; «…Тільки коли (1 сл.) ти телефон не залишай десь, бо бач інформація десь виходить.»; «..Він тобі розкаже, щоб без телефона, бо він каже, що цей чоловік сказав, що даже по «Signal» зараз вже розмовлять обережно.»; «Все на прослушкє, да?»; «…Каже, що завтра поміняє телефон, купить новий телефон, карточку. Нада, от у мене там єсть така, щоб компюторщики були…Зараз можна підключитися просто як…Ну, тіпа, карточка в Лондоні, ти підключився і розмовляєш, тільки через роутер розмовляєш, через Wi-fi, тільки так. Завжди має бути «в самольоті», тоді 100%...»; «Дивись, ми вчора закінчили розмову на тому, що ти сьогодні візьмеш другий телефон, подзвониш і ми обговоримо….»; «..Ігор з «документами» під`їде ..»; «Ти хочеш щоб зараз віддали «документи» Акадію, так?»; «Отвезуть ОСОБА_32 «документи»…»; «Просто чтоб они понимали, что это твои «документы»…»; «…ну ти сейчас поднимись с ним, спокойно там где-то, только без телефонов переговорите, спокойно в кабинете моем…»; «Он будет сидеть с этими «документами» там, где он скажет.»; «Смотри, я чего-то забыл за этот канал…»; «Ну да, не знаю, ну хто то где то ***. Подожди, я ж точно здесь не могу это узнать, да?....Ну надо узнать откуда это, кто слил, кто дал эту информацию. Ну а теоретически вот они все. Вот Ларисыны, допустим, контакты ну с тобой, ну с кем там раз, раз. Это ж не сложно, это компьютер сам, раз-раз, цепочка-цепочка-цепочка. ….Нет, подожди, а какие у нас с тобой созвоны, за что тебя трогать?...»; «Не переписывайся там нигде…»; «…Ну а разговоров же нету, да? ….Ну токо ж контакты только, с кем разговаривал, правильно?...Ну я ж ничего не держу, контакты…»; «Я сейчас, у меня не будет связи, не знаю до когда. Так что где то, ну от короче, не будет связи. Будет эта официальная связь и все.»; «Этой связи уже не будет.»; «Да, ну вот, чтоб забрать эти «документы», то да, происхождение, все правильно.»; « Давай , меня пока не будет. Я на официальном. Если что, через ОСОБА_26 .»; «Так що в мене буде тільки офіційний зв`язок. Ну і я, якщо получиться там, другу ситуацію запущу і тільки тебе одну туда підключу і всьо, і більше нікого. Так що, якщо буде якась непонятка, міжнародна, то візьмеш трубку потом…»; «..Хорошо, я счас виключаю.» - Т. 17, а.с. 224-245, 162-173). З даних протоколів вбачається, що ОСОБА_8 усвідомлював необхідність вжиття заходів конспірації, зокрема щодо каналу спілкування, формату спілкування та допустимих висловів. На це, серед іншого, вказує й спілкування з ОСОБА_6 (т. 14, а.с. 143-171), в розмовах з яким практично відсутні будь-які повідомлення, все спілкування відбувалось шляхом аудіодзвінків, що на думку ОСОБА_8 було безпечним, оскільки вважав зафіксованим лише перелік дзвінків та переписки, а зміст самих розмов, на його думку, не був доступний для прослуховування («Они ж, смотри, на счет этого, что нету перехватов разговоров, это много людей подтверждает. Вот есть контакты и их телефоны, кто куда мог звонить. А самих разговоров не бывает. Ну мне еще ни один не подтвердил…он же ж в разведке работает. Вот он говорит, что нету. А переписка есть, переписку могут брать..» - т. 17, а.с. 170). 

Щодо відображення у протоколах НСРД лише одного співрозмовника ( ОСОБА_8 ), то судом першої інстанції відповідним доводам оцінка надана, колегія суддів з нею погоджується, вважає викладені в протоколах НСРД розмови, з урахуванням латентності кримінального правопорушення, логічними, їх зміст є зрозумілим та узгоджується з подальшими діями та розмовами інших учасників кримінального провадження. На підтвердження зрозумілого змісту розмов вказує й висновок експертів за результатом проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи №23285/23-36 від 11.03.2024, згідно якого в усному мовленні ОСОБА_8 , зміст якого викладений в протоколах огляду оптичних дисків DVD-R №409/819т та DVD-R №409/820т від 04.09.2023 та додатках до них SD картках «Kingston» містяться висловлювання, виражені у формі спонукання, адресованого іншим учасникам спілкування і спрямованого на організацію, пошук та подальшу передачу вигоди грошового характеру (грошових коштів) уповноваженій службовій особі (особам) за вчинення ним (ними) дій в інтересах ОСОБА_8 , а саме за вирішення питання щодо зміни стосовно нього запобіжного заходу (т.20, а.с. 10-25). Крім того, така специфіка фіксування одного з співрозмовників належить до методів та способів досудового розслідування, які не підлягають відкриттю, з огляду на що відповідні доводи сторони захисту відхиляються. 

Доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про відсутність (не існування) розмов, відображених в протоколах НСРД від 13.07.2023, колегія відхиляє, адже згідно висновку експерта за результатами проведення судової експертизи відео-, звукозапису №23184/23-35 від 12.12.2023 слова та висловлювання українською і російською мовами в більшості аудіофайлів промовлені або ймовірно промовлені ОСОБА_8 , в частині - неможливо встановити з причин непридатності за кількісними (за тривалістю) та якісними (за розбірливістю) параметрами мовленнєвого матеріалу досліджуваної особи для порівняльного лінгвістичного аналізу. Відтак, експертний висновок не містить категоричних заперечень щодо невідповідності голосу зафіксованого на записах НСРД з відміткою «ймовірно ОСОБА_8 » голосу ОСОБА_8 , а навпаки підтверджує його ідентичність. 

Суд також відхиляє доводи сторони захисту про недопустимість протоколу НСРД від 13.07.2023 №10-3/7817т у зв`язку з не отриманням дозволу на використання у даному кримінальному провадженні додатку - оптичного носія DVD+R №409/820т від 17.04.2023. Захисником ОСОБА_11 не наведено жодних відомостей, які б вказували на підробку такого протоколу або внесення до нього недостовірних відомостей. Даним протоколом зафіксовано розмови в період з 21.03.2023 по 06.04.2023. Ухвалою слідчого судді Київського апеляційного суду від 10.03.2023 №01-45/824/5948/2023 надано дозвіл на проведення НСРД стосовно ОСОБА_8 строком на 2 місяці, зокрема, у вигляді зняття інформації з електронних комунікаційних мереж та з електронних інформаційних систем або їх частин (т.17 а.с.130-133). В протоколі містяться, серед іншого, відомості ким та коли він складений, в результаті яких слідчих дій, на підставі якого рішення та щодо яких обставин, а також відомості щодо його розсекречення з підписами уповноважених осіб, тобто протокол НСРД складено у відповідності з вимогами КПК України. 

Ухвалою слідчого судді Київського апеляційного суду від 07.03.2024 надано дозвіл на використання інформації в даному кримінальному провадженні, отриманої в результаті проведення НСРД в кримінальному провадженні №62019100000001170 від 20.08.2019, яка міститься, у тому числі в протоколі від 13.07.2023 №10-3/7817т. Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 257 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про використання результатів НСРД , якщо прокурор, крім іншого, не доведе законність отримання інформації та наявність достатніх підстав вважати, що вона свідчить про виявлення ознак кримінального правопорушення. ОСОБА_8 та його захисники не ставили під сумнів законність надання дозволу на використання інформації з протоколу НСРД від 13.07.2023 (№10-3/7817т) в даному провадженні з кримінального провадження №62019100000001170 від 20.08.2019. 

З огляду на перелік документів, дозвіл на використання інформації з яких надано вище вказаним судовим рішенням, колегія суддів не зазначення в ньому додатку - диску №409/820т не вважає таким, що впливає на допустимість відомостей з даного протоколу. Критичних зауважень до змісту протоколу в ході дослідження в першій та апеляційній інстанції не встановлено, логічних розбіжностей в розмовах (репліках) не виявлено. Отже, відомостями з даного протоколу розкривається умисел учасників кримінального провадження на вчинення інкримінованих їм дій. 

Колегія суддів вважає неспроможними доводи захисника ОСОБА_9 про недопустимість висновків експертів №23285/23-36 від 11.03.2024 та №23184/23-35 від 12.12.2023 за доктриною «плодів отруйного дерева», адже результати НСРД, які були предметом їх дослідження судом визнано як належні та допустимі докази, а доводи захисника по своїй суті є незгодою зі змістом відповідних висновків. 

Щодо долученого захисником ОСОБА_11 висновку експертів за результатами проведення судової комплексної криміналістичної експертизи відео-, звукозапису та комп`ютерно - технічної експертизи №602-Е від 07.07.2025, згідно якого відсутня інформація, що наявна в досліджуваних файлах-архівах інформація знімалась з мобільного терміналу «Samsung» IMEI: НОМЕР_3 , а також відсутня інформація, що досліджувані файли створювались під час спілкування та зняття інформації з мобільного терміналу «Samsung» IMEI: НОМЕР_3 , встановити автентичність записів в аудіо-файлах не виявилось за можливе, колегія суддів зазначає наступне. Дана експертиза не містить категоричних висновків, що передана на дослідження інформація знята не з мобільного терміналу «Samsung» IMEI: НОМЕР_3 , не встановлено, що досліджувана інформація знята не з мобільного терміналу «Samsung» IMEI: НОМЕР_3 та не спростовано автентичність записів у аудіо-файлах. Більше того, такий телефон на дослідження експерту не надавався, при цьому в п. 3.4 даного експертного висновку зазначено про відсутність ознак переривання або монтажу у досліджуваних звукозаписах. Отже, дана експертиза не спростовує висновків про здійснення органом досудового розслідування НСРД під час спілкування ОСОБА_8 в умовах СІЗО за допомогою мобільного терміналу «Samsung» IMEI: НОМЕР_3 . 

Відтак, за результатом апеляційного розгляду судом не встановлено обставин, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо допустимості зазначених захисником доказів, а також порядок їх отримання та використання. Отримані стороною обвинувачення докази у своїй сукупності доводять вину обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях. 

 

5.6. Щодо доводів сторони захисту про провокацію з боку правоохоронних органів шляхом ігнорування підготовки до вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

Відповідно до практики ЄСПЛ захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення ним інкримінованих йому дій, але стверджує, що їх скоєння було наслідком незаконного підбурювання з боку працівників поліції, отже заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги на те, що його спровокували вчинити цей злочин, вважається непослідовним і не підпадає під категорію «справ про провокацію злочину» (справа «Берлізев проти України»).

Однак, згідно практики ЄСПЛ у випадку, коли підсудний заявляє про підбурювання його до вчинення злочину, національний суд повинен ретельно перевірити матеріали кримінальної справи, оскільки з метою забезпечення права на справедливий судовий розгляд справи в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції всі докази, отримані внаслідок підбурювання з боку поліції мають визнаватися недопустимими (справа «Худобін проти Росії»). 

Колегія суддів звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_8 як в першій інстанції, так і в апеляційній, не визнає вчинення ним інкримінованих йому злочинних діянь (згідно обвинувального акту закінчений замах на надання неправомірної вигоди службовим особам, згідно вироку - готування до надання неправомірної вигоди), при цьому, сторона захисту під час розгляду апеляційних скарг стверджує про провокацію з боку правоохоронних органів, яка, в тому числі, полягала в фіксуванні кримінального правопорушення шляхом НСРД та не вчиненні дій щодо його припинення. 

За практикою ЄСПЛ питання про наявність чи відсутність підбурювання до злочину з`ясовується на основі двох тестів: матеріально-правового (сутнісного) і процесуального. Відповідно до матеріально-правового тесту суд під час розгляду обґрунтованого твердження заявника про провокацію насамперед має встановити, чи мали органи влади вагомі підстави для початку таємної операції. Зокрема, правоохоронні органи мають продемонструвати, що володіли конкретними об`єктивними та перевіреними доказами підготовки або вчинення злочину до їх втручання ( справа «Чохонелідзе проти Грузії» від 28.06.2018; «Фурхт проти Німеччини» від 23.10.2014). 

Щодо процесуального тесту критерієм відповідності таємних операцій вимогам Конвенції є наявність у національному законодавстві чіткого і передбачуваного порядку їх санкціонування, проведення та контролю (справа «Худобін проти Росії» від 26.10.2006, «Баннікова проти Росії» від 04.11.2010, «Фурхт проти Німеччини» від 23.10.2014). На національному рівні має бути забезпечена змагальна судова процедура ретельної та всебічної перевірки заяви про підбурювання, у межах якої повинні з`ясовуватись питання про причини початку таємної операції, рівень участі правоохоронних органів у вчиненні злочину, наявність чи відсутність і характер будь-якого тиску або схиляння особи до кримінально караного вчинку (справа «Раманаускас проти Литви» від 05.02.2008, «Баннікова проти Росії» від 04.11.2010).

Згідно усталеної практики Верховного Суду вплив правоохоронного органу на хід подій з використанням НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину, коли цей орган лише приєднується до протиправної діяльності, а не ініціює її, повинен розцінюватись не як провокація, а як таємна робота, що не містить ознак зловживань з огляду на обов`язок правоохоронних органів протидіяти злочинам (ухвала ВС від 30.05.2023 у справі №1-459/12). Висновки про провокацію злочину повинні бути перевірені з огляду саме на встановлення того факту, коли правоохоронні органи приєднались і розпочали проводити контроль за вчиненням злочину (постанова ККС від 10.10.2023 у справі №185/3086/16-к). 

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_8 12.12.2022 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.191 КК України в межах кримінального провадження №62019100000001170 від 20.08.2019 та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, у зв`язку з чим він був поміщений до Київського слідчого ізолятора.

В межах вказаного кримінального провадження 22.12.2022 старший оперуповноважений в особливо важливих справах Головного оперативного управління ДБР ОСОБА_57 звернувся із рапортом про те, що ОСОБА_8 , перебуваючи в Державній установі «Київський слідчий ізолятор», незаконно користується мобільним терміналом зв`язку Samsung з IMEI: НОМЕР_3 . За допомогою зазначеного мобільного терміналу ОСОБА_8 надає вказівки підконтрольним особам на знищення речових доказів по справі, тиску на свідків, вчинення інших протиправних дій, з метою приховання слідів вчинення кримінальних правопорушень та у подальшому уникнення кримінальної відповідальності. У зв`язку із цим оперуповноважений ОСОБА_57 вважав за необхідне ініціювати проведення комплексу НСРД в умовах Київського слідчого ізолятора та скерувати матеріали кримінального провадження №62019100000001170 від 20.08.2019 на адресу ГСУ ДБР (т.17 а.с.2-3). 

07.02.2023 старший оперуповноважений третього відділу Управління оперативного забезпечення розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, Головного оперативного управління ДБР ОСОБА_58 звернувся із рапортом аналогічного змісту і просив надати дозвіл на ініціювання проведення комплексу НСРД в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор» та скерування матеріалів кримінального провадження №62019100000001170 від 20.08.2019 на адресу ГСУ ДБР (т.17 а.с.7-8).

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.02.2023 у справі №757/4801/23-к продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_8 до 12.03.2023 (т.11 а.с.221-222). Цього ж дня старший оперуповноважений ОСОБА_58 звернувся із рапортом від 07.02.2023 (т.17, а.с. 5-6) про те, що до протиправної діяльності ОСОБА_8 залучив цивільну дружину ОСОБА_59 . У рапорті зазначено, що з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності ОСОБА_22 фактично створює передумови для надання неправомірної вигоди невстановленим громадянам за прийняття працівниками судової гілки влади незаконних протиправних рішень стосовно ОСОБА_8 . У зв`язку із цим оперуповноважений просив надати дозвіл на ініціювання проведення комплексу НСРД стосовно ОСОБА_22 та скерувати матеріали кримінального провадження №62019100000001170 від 20.08.2019 на адресу ГСУ ДБР (т.17 а.с.5-6). Аналогічні відомості викладені у рапортах від 07.03.2023 та 25.04.2023 (т.17 а.с.12-13, 15-16).

Такі відомості узгоджуються з розмовами, зафіксованими під час НСРД, зокрема наступного дня після постановлення ухвали про продовження строку тримання під вартою 08.02.2023 о 12 год 24 хв цивільна дружина ОСОБА_8 ОСОБА_22 в розмові з ОСОБА_6 повідомила останнього про відсутність чіткого рішення щодо закриття питання і побоювання надати грошові кошти наперед («Вова сказал что подумает. Потому что нет чёткой информации по решению. Я готова написать расписку что я дам деньги, но чётко если они закроют вопрос. Стремно наперед давать столько денег. На бензин для поездок я могу сбросить хоть сейчас» - т.15 а.с.116). Надалі 21.02.2023 ОСОБА_22 підтвердила можливість написання розписки «на 20», яку надасть у випадку вирішення справи (т.15 а.с.118).

Відтак, рапортом від лютого 2023 року представники органу досудового розслідування зафіксували створення передумов для надання неправомірної вигоди невстановленим громадянам за прийняття працівниками судової гілки влади незаконних протиправних рішень стосовно ОСОБА_8 (т.17 а.с.5-6). 

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.03.2023 у справі № 757/8937/23-к ОСОБА_8 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 05.05.2023 включно (т.12 а.с.19-27). Після продовження 07.03.2023 ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою 09.03.2023 об 11 год 16 хв ОСОБА_22 повідомила ОСОБА_6 про підготовку розписки на 2000, на що останній зазначив, що йому не потрібні гроші (т.15 а.с.135), але об 11 год 47 хв зазначив про передачу їх ОСОБА_32, який знає, кому вони потрібні (т.15 а.с.136).

Крім цього, комунікація ОСОБА_22 із ОСОБА_6 щодо кримінального провадження і розписки на 2000 узгоджується із розмовою ОСОБА_8 із ОСОБА_22 в цей же період 09.03.2023-10.03.2023 стосовно направлення матеріалів судової справи (т.17 а.с.243).

Не пізніше 09.03.2023 у ОСОБА_8 остаточно сформувався умисел надати суддям Київського апеляційного суду неправомірну вигоду за скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.03.2023 у справі № 757/8937/23-к, якою продовжено строк тримання під вартою, та зміну запобіжного заходу на нічний домашній арешт з носінням електронного засобу контролю, на що вказує відповідна комунікація ОСОБА_22 з ОСОБА_6 , в ході якої вона направляє фото ухвали про продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_8 (яку потрібно скасувати) і апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_13 (т.15, а.с. 121-123).

З огляду на встановлені фактичні обставини, підставою для проведення НСРД була виявлена оперативним працівниками ДБР в межах кримінального провадження №62019100000001170 від 20.08.2019 інформація про незаконне користування ОСОБА_8 в умовах перебування СІЗО мобільним телефоном, за допомогою якого він надає вказівки підконтрольним особам на знищення речових доказів по справі, тиску на свідків, вчинення інших протиправних дій з метою приховання слідів вчинення кримінальних правопорушень та в подальшому уникнення кримінальної відповідальності. В ході проведення відповідних НСРД працівникам правоохоронних органів стало відомо про створення передумов для надання неправомірної вигоди невстановленими громадянами за прийняття працівниками судової гілки влади незаконних протиправних рішень щодо ОСОБА_8 , тобто кримінального правопорушення передбаченого ст. 369 КК України. Відтак, правоохоронні органи обґрунтовано за наслідками судового контролю здійснили втручання в приватне спілкування ОСОБА_8 . Таке втручання не спонукало обвинуваченого ОСОБА_8 до пошуку шляхів зміни застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на заставу або нічний домашній арешт у поза процесуальний спосіб. (т. 17, а.с. 236: «.. Ти все таки не через ОСОБА_35 , я так розумію? А через ОСОБА_35 вже підтвердилось чи ні? Я поняв. Щас наберу ОСОБА_75 Це, напевно, буде залежати від того, що тобі відповідуть ці. Якщо скажуть, що не получається, тоді да. Тоді нада буде вводить напевно, і (не дог.)…»; т. 17, а.с. 236: «А не дзвонив ОСОБА_60 . Значить, там нічого конкретного немає. Ну, дай йому «двушку», хай іде рішає. Давай сьогодні вечері, якщо нічого там не буде, то дай, мать його за ногу, ту «двушку», хай ще третя сторона бігає...»; т. 17, а.с. 238: «…Смотри, я сказал ей: «Дай ему «двушку», чтоб не ***», «Я спрашиваю: «Вот ты скажи, что…если что-то случится, как понять, что это вы решили или не вы….Вот что, когда, вы что обещаете?»…Самое главное, что они, падлюки, хотят все заработать ту «двушку», а ты из-за него должен страдать…»; т. 17, а.с. 238: «…. То він каже, що полюбому треба подати… Каже, що в Печерському суді ніхто нічого ніколи не вирішує…»; т. 17, а.с. 242: «Я передзвонив ОСОБА_31 …він мене нагрузив, вот, сказав, що він може тіки рішить це питання, сто процентів. Ну, короче, він счас там розмовляє там, ну. Нє, нє, з тим, ну нє ОСОБА_61 , а тим же ж, ну хто там адвокат, я не знаю…»; т. 17, а.с. 242: « ОСОБА_36 сказав, дзвонив, що всьо, (не зрозуміло) переговорив, все, все вирішив уже.»; т. 17, а.с. 243: «… Мені дзвонив ОСОБА_36 , каже, що ОСОБА_38 , той його чоловік, буде з головою зустрічатись. Він просить якісь матеріали діла…Так дай йому ті матеріали….і все-таки даси йому ту «двушку», щоб він, хай собі займається…»; «…Мне предлагают другие условия сейчас. Так что если оно не вирішиться - у меня есть другое предложение и люди говорят, что ми гарантируем…» -т. 17, а.с 165). Матеріалами провадження підтверджуються виключно активні дії ОСОБА_8 , які спрямовані на пошук шляхів вирішення його питання, а саме зміна судового рішення щодо запобіжного заходу за рахунок неправомірної вигоди.  

Пасивна поведінка правоохоронного органу щодо не припинення злочинної діяльності полягала в документуванні кримінального правопорушення, а не провокації злочину. Відомостей про будь-які дії, які б вказували на тиск, примус, насилля, іншим чином спонукання до надання неправомірної вигоди матеріали провадження не містять.

Взяття ОСОБА_8 під варту не пов`язано з провокацією його на вчинення іншого кримінального правопорушення у формі надання неправомірної вигоди за скасування чи зміну застосованого запобіжного заходу. Вважаючи своє тримання під вартою незаконним, таким, що порушує його право на свободу, ОСОБА_8 , з урахуванням практики ЄСПЛ, не мав права захищати його кримінальним шляхом, а тому в діях правоохоронних органів відсутні ознаки провокації. 

Щодо процесуального тесту згідно практики ЄСПЛ, то проведення НСРД щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_22 оперативними працівниками ДБР здійснено під контролем слідчого судді Київського апеляційного суду, як це передбачено КПК України. Згідно ухвал слідчого судді Київського апеляційного суду від 29.12.2022 , 16.02.2023, 10.03.2023 (якими надано дозвіл на проведення НСРД щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_22 ) судом перевірено доводи клопотання та встановлено наявність достатніх підстав вважати, що в діях та розмовах ОСОБА_8 можуть міститись дані про обставини вчинення злочину, які самостійно або в сукупності з іншими доказами матимуть суттєве значення для досудового розслідування, при цьому отримати їх у інший спосіб ніж як шляхом проведення НСРД не можливо. Відтак, отримання матеріалів під час проведення НСРД в межах кримінального провадження №62019100000001170 від 20.08.2019 повністю санкціоноване та здійснене під контролем слідчого судді згідно вимог ст.ст.247-248 КПК України. Відомості про порушення конституційних та/або конвенційних прав, які згідно ст.ст. 86-87 потягли б недопустимість доказів, стороною захисту не наведено та судом апеляційної інстанції не встановлено, з огляду на що доводи про провокацію є неспроможними. 

 

5.7. Щодо доводів захисника ОСОБА_11 про кваліфікацію дій обвинувачених за ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 369-2 КК України. 

Надаючи оцінку доводам захисника про те, що дії ОСОБА_8 варто кваліфікувати не як готування до надання неправомірної вигоди службовій особі, а як надання неправомірної вигоди третій особі за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, колегія суддів зазначає наступне. Фактичні обставини справи, які зафіксовані в протоколах НСРД , у т.ч. повторно досліджені в ході апеляційного розгляду, вказують на спрямованість умислу ОСОБА_8 надати неправомірну вигоду саме службовим особам - суддям Київського апеляційного суду за скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.03.2023 у справі № 757/8937/23-к, на розгляді яких перебувала апеляційна скарга його захисника ОСОБА_13 . Зокрема, такий умисел, у т.ч., вбачається з наступних висловів ОСОБА_8 :

-«…Я тобі ще раз повторюю, про шо говорив, дивись, сьогодні у мене був один суд, у мене завтра другий суд і післязавтра ще суд. От вони там питаються продовжити, да? От для мене (не дог.)… Кажу, у мене сьогодні був суд, у мене завтра суд і, можливо, післязавтра суд. От вони там для себе, ну, для мене це актуально сьогодні ці питання вияснити і якісь, якусь інформацію…» - т. 17, а.с. 237 (розмова від 07.03.2023);

-«…Это завтра и послезавтра будет «по продовженню терміну ув`язнення». Это по продлению…ОСОБА_76 был уверен, что они (не дог.). они уже в нарушения, судьи идут в нарушение законов, чтобы это все сделать…Смотри, я сказал ей: «Дай ему «двушку», чтоб не ***»…если что-то случится, как понять, что это вы решили или не вы…» - т. 17, а.с. 237-238 (розмова від 07.03.2023);

-« Ну счас йде мова про те, ну тіпо поставили умову, щоб і друге питання, ну я не знаю, я не говорю, що і перве вирішилось, воно в процесі сейчас, а друге, то що обов`язково, що поновлення на роботі. Це там вони щось кажуть, що ну тіпа пока питання відкрито. Ну взагалі йшло, ну вроде би , вроде би сто пятдесят…» - т. 17, а.с. 162;

-«Ну так як ОСОБА_36 казав, що вони назначать тільки після того як, ну, як все там, з усіма домовляться, вот так. Надіємся.» - т.17, а.с. 163;

-«…Сьогодні мало бути, сьогодні ми написали заяву. Перенесли. Там не перенос, це вже не ми переносим. Він написав заяву, що він не може сьогодні бути. І вони просто відмінили сьогодні. А перенос, причом вже тут, це ж не він робить перенос, уже роблять вони?! Вот, то, приблизно на, хорошо, приблизно на коли вони мають це зробити? Якщо вони сказали, що ну давайте там на літо! Ну ти ж тоді візьми, подивись на календар і скажи, що приблизно на таке вот число ми надіємось, що буде призначено…» - т. 17, а.с. 163;

-«Ну, не повторяй. А міра яка буде? Ну тіки не надо мені круглосуточний домашній арешт, надо хотя би якийсь ночний арест…Ну тіки однозначно, хай там браслет буде, хай щось буде, щоб не круглосуточний арест…Залог має бути не більше одного гривень або лучше, щоб взагалі. ..» - т. 17, а.с. 163;

-« Ігор з «документами» під`їде, все покаже, тобі, і їм покаже…Все привезе за день покаже, підтвердить, питань немає…» - т. 17, а.с. 164;

-« В спокойном режиме, надо, я думаю, где то также, как мы предварительно говорили, что ну они, буквально там час назад мне звонил и говорил, что типо они за день там хотят удостовериться, что, ну что мы подтверждаемся, чтоб показать… Только такой вариант, что я позвонил, все тогда и все поехало…» - т. 17, а.с. 164;

-«…Ну це цей адвокат сказав тобі? Що тіпо вони готові оце, до цього питання? Ну вони ж тобі не сказали які результати прийме? Ну що там залог, що там буде?! Круглосуточний? Ну ночний нормально, круглосуточний - це *** полна. ..Не можна робити круглосуточний арешт - це *** полна.» - т. 17, а.с. 164;

-«.. Ти хочеш, щоб я завтра отдав судді? Це ненормально. Ні, такого не буде. Немає гарантії того, що ви вернете».» - т. 17, а.с. 165;

-«…Слышишь, ***, будут через пятнадцать минут после решения…» - т. 17, а.с. 168.

Дані вислови, зафіксовані під час НСРД у сукупності з діями ОСОБА_6 вказують на злочинність діянь ОСОБА_8 , які полягали в намірі надати неправомірну вигоду саме суддям Київського апеляційного суду, на розгляді яких знаходилась апеляційна скарга захисника обвинуваченого та виключно які могли прийняти щодо нього процесуальне рішення. Тобто виключно судді Київського апеляційного суду у складі визначеної авторозподілом колегії безпосередньо мали повноваження змінити застосований запобіжний захід до підозрюваного ОСОБА_8 з тримання під вартою на нічний домашній арешт. В свою чергу ОСОБА_8 користуючись професійною правничою допомогою і будучи обізнаним про практику застосування запобіжних заходів, чітко усвідомлював підстави та механізм зміни запобіжного заходу. Матеріалами провадження не підтверджується умисел ОСОБА_8 передати неправомірну вигоду голові суду для здійснення останнім впливу на суддів, уповноважених на розгляд апеляційної скарги щодо запобіжного заходу. Згадки в окремих розмовах ОСОБА_8 слова «голова/голови» викладеного не спростовують, адже змістом його розмов у сукупності чітко підтверджується умисел передачі неправомірної вигоди саме уповноваженим суддям за зміну запобіжного заходу. Більше того, використання всупереч закону адміністративних функцій при вирішенні питання, яке становить предмет судового розгляду кваліфікується як надання/отримання неправомірної вигоди службовою особою. 

Отже, висновки суду в оскаржуваному рішенні про наявність умови для кваліфікації діяння за ч. 3 ст.369 КК України є обґрунтованими, а відповідні доводи сторони захисту непереконливими.

5.8. Щодо доводів захисника ОСОБА_9 про недоведення участі ОСОБА_6 як пособника за попередньою змовою у готуванні до вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України. 

Згідно ч. 5 ст. 27 КК України пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню кримінального правопорушення.

Повторно частково дослідивши докази, колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив усвідомлену і безпосередню участь ОСОБА_6 в інкримінованому йому злочині. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_6 був елементом ланцюгу з передачі грошових коштів, усвідомлюючи їх природу як неправомірної вигоди, своїми діями сприяв їх передачі кінцевому одержувачу неправомірної вигоди і створив сприятливі передумови для подальшого вчинення кримінального правопорушення. 

На роль ОСОБА_6 як пособника вказує, серед іншого, те, що він:

1)володів інформацією з приводу кримінального провадження №62019100000001170 від 20.08.2019 в частині розгляду клопотання про продовження тримання під вартою і апеляційного розгляду судового рішення у справі №757/8937/23-к (т. 15, а.с. 121-133 - отримав від ОСОБА_22 фото ухвали про продовження строку тримання під вартою, апеляційну скаргу на неї, реквізити кримінального провадження; т. 17, а.с. 243 «…Мені дзвонить ОСОБА_36 …просить якісь матеріали діла. …Так дай йому ті матеріали...Так що скажеш йому матеріали, двушку, а остальне потом.», а.с. 243 смс - «Все по апелляции я ему сбросила», «Когда все решено! То не надо все томы дела! Досточно номера и написанная апелляция»).

В контексті встановлення даного факту, колегія відхиляє доводи захисника ОСОБА_9 про те, що володіння інформацією не є дією, а тому не охоплюється «готуванням» згідно ст.14 КК України. З досліджених розмов ОСОБА_8 з ОСОБА_22 , переписки ОСОБА_6 з ОСОБА_22 вбачається, що ОСОБА_6 не просто був обізнаним, а був ініціатором отримання відповідної інформації про судову справу, після чого повідомив ОСОБА_22 про її достатність для зустрічі з іншим учасником ланцюгу (т. 15, а.с. 133: «Не знаю или достаточно в 3 00 зустрич.»). Тобто ОСОБА_6 шляхом передачі інформації про судову справу, в межах якої була потреба прийняття конкретного судового рішення, третім особам вчиняв підготовчі дії для надання неправомірної вигоди суддям Київського апеляційного суду. 

2)безпосередньо спілкувався із ОСОБА_8 , в ході якого останній довів до відома ОСОБА_6 умови розгляду апеляційної скарги і бажані наслідки її розгляду (т. 17, а.с.163-164, 244: «А міра яка буде? Ну тіки не надо мені круглосуточний домашній арешт, надо хотя би якийсь ночний арест…Ну тіки однозначно, хай там браслет буде, хай щось буде, щоб не круглосуточний арест…Залог має бути не більше одного гривень або лучше, щоб взагалі. ..»; «Ну що там залог, що там буде?! Круглосуточний? Ну ночний нормально, круглосуточний - це *** полна. ..Не можна робити круглосуточний арешт - це *** полна.» ; «…Ну дивись, вчора була, було перва інстанція. Вот пять днів на те, щоб, ну уже ОСОБА_41 сьогодні подав на апеляційні ці, вот. Десято, в пятницю буде повний текст, на слідуючому тижні теоретично має бути апеляція…Ну набери спитай…»; «…Ти сейчас говоришь э удет стоить ну такая вот цифра и у меня будет круглосуточный арест!...»; «Так що ти не адвокат і не розказуй, що там тільки круглосуточний арест. …В первую очередь главное выйти. Вот, ну решение, вот изначально по другому каналу разговаривали, то было такое, что или остается какой-то залог или будет ночной арест там….И по любому круглосуточный *** не надо…);

В контексті даного факту колегія суддів доводи захисника ОСОБА_9 про те, що сама лиш комунікація нічого не підтверджує в межах кримінального обвинувачення ОСОБА_6 , вважає неспроможними. Так, зафіксована матеріалами НСРД комунікація повністю узгоджується з діями ОСОБА_6 , зокрема отримання інформації по справі, погодження умов щодо зміни запобіжного заходу, умов щодо суми неправомірної вигоди за прийняття відповідного рішення, підшукання та отримання грошових коштів для подальшої передачі в якості неправомірної вигоди. 

3) виконував вказівки ОСОБА_8 , в тому числі про підшукання осіб, до можливостей яких входить передача грошових коштів за постановлення судового рішення про скасування ухвали Печерського районного суду міста Києва від 07.03.2023 у справі №757/8937/23-к про продовження строку тримання під вартою і зміну ОСОБА_8 запобіжного заходу ( «Я передзвонив ОСОБА_31 ….Ну, конечно, він мене нагрузив, вот, сказав, що він може тіки рішить це питання, сто процентів. Ну, короче, він счас там розмовляє там, ну. Нє, нє, з тим, ну нє ОСОБА_61 , а тим же ж, ну хто там адвокат, я не знаю…»; « ОСОБА_36 сказав, дзвонив, що всьо, (не зрозуміло) переговорив, все, все вирішив уже.»; «… Мені дзвонить ОСОБА_36 , каже, що ОСОБА_38 , той його чоловік, буде з головою зустрічатись…Ну а третє, потом уже після зустрічі, він каже, ну тоже називає всіх хто там, потом уже…»; «Подписывать договор и вводить адвоката ОСОБА_44 я не буду» (смс  ОСОБА_22 ); «Кому? А, к твоему адвокату? ОСОБА_36 , не перший раз говориш…Ти ж не говориш так, що - дивіться, вот ми це рішаєм, оце отакі умови….коли я с тобою розмовляв, ти сказав «ну я пока не знаю умов»…Ти імєєшь ввіду сейчас адвоката? Ілі кого?...»; «Ну так як ОСОБА_36 казав, що вони назначать тільки після того як, ну, як все там, з усіма домовляться, вот так…»; «…Ну це цей адвокат сказав тобі? Що тіпо вони готові оце, до цього питання?...Ну ти постарайся, ну там бажано в понеділок уже буть.»).

При встановленні даного факту, колегія суддів зазначає, що невизнання судом доведеними кореспондуючих дій ОСОБА_7 (не доведення його участі в готуванні до надання неправомірної вигоди суддям Київського апеляційного суду) не спростовує висновків суду про доведення дій ОСОБА_6 у готуванні злочину. Зокрема, в оскаржуваному рішенні судом визнано, що між ОСОБА_8 і ОСОБА_6 не встановлено прямого зв`язку з безпосереднім виконавцем (або іншими посередниками) злочину. Стороною обвинувачення не представлені докази, які б підтверджували домовленість ОСОБА_6 з іншими елементами ланцюгу передачі неправомірної вигоди про вчинення кримінального правопорушення або безпосередню спільність їх дій між собою. Разом з тим, про відповідні дії ОСОБА_6 свідчать прямі вказівки ОСОБА_8 та їх домовленості між собою (в тому числі через дружину ОСОБА_8 ). З огляду на що доводи захисника ОСОБА_9 про не доведеність дій ОСОБА_6 у підшуканні осіб для майбутньої передачі неправомірної вигоди, колегія суддів відхиляє. 

4)був залучений ОСОБА_8 у процес передання неправомірної вигоди до безпосереднього виконавця вчинення кримінального правопорушення, що передбачало виконання його вказівки про отримання грошових коштів у сумі 150 000 доларів США за адресою: вул. Дніпровська Набережна, 7 (т. 17, а.с. 164, 165, 166, «Ігор з «документами» під`їде , все покаже, тобі, і їм покаже. Но всеодно ти будеш сидіти з тими і там буде ще хтось сидіти, щоб не було такого, що потом ой, не знаю, що сталось. Все привезе, за день покаже, підтвердить, питань немає. Хорошо, то покажеш…Слухай, дивись уважно, ти підтвердиш, но ОСОБА_53 буде рядом. Ну давай, ти не переживай.» ; « … У тебе умови міняються кожні три дні. ….якщо ти казав, що це коштує стільки то, через время ти каже - ну надо ще добавить це. Через время ти кажеш - ну давайте ще вот так добавим. Хорошо, а передать (чи передаем) 150 кому, если *** не включать тебя тоже?...»; «… Завтра , дивись, ОСОБА_53 буде сидіти, куди скажеш. Надо, він там три дні сидіти, нічого страшного. Ти хочеш, щоб я завтра отдав судді? …Ти хочеш , щоб зараз віддали «документи» ОСОБА_62 »; «Отвезуть ОСОБА_32 «документи», вот. Де гарантія, що вони в нього будуть? Всьо , всьо, не розказуй давай! …Завтра хтось з хлопців привезе…Давай, виїзжай в Київ, приїзжай на фірму, с тобою сяде якись хлопець, приїде, віддасть їх в руки ОСОБА_32, вместе с тобою, на моїй машині. Давай виїзжай. Все, давай, зранку виїзжай. Давай, набереш.»; «…Зараз мы шо, что мы зараз чекаем? Хорошо. То ты хочешь йому отдать, а не Аркадію? Хорошо, давай.»; «Їдь на Росичі. Давай.»; «Ты ж сказал, что ему всемнадцать надо, а не двадцать восемь. Не, так подожди, сказал не двадцать восемь, а восемнадцать. Это сто семдесят будет. Сто пятдесят и восемнадцать, сколько? А десятку куда ты добавил? Сто пятдесят ты сказал, а не сто шестдесят. Ты хочешь сказать, что тебе еще надо тридцать, двадцать восемь денег? Хорошо. Сейчас, давай.»; «…Вот для решение тебе , вот эти деньги для решения. Один и пять, ***.»; «Ну *** есть они сейчас, есть. Тебе показать? Он сейчас вынесет тебе покажет. У нас все есть. Слышишь,***, будут через пятнадцать минут после решения…Просто для решения ты сказал столько надо…»; «… Куда ОСОБА_68 скажет, там будет ОСОБА_65 сидеть с этими тридцатью восьми…В девять утра, где он скажет там, чтоб он там сидел с этими. Он будет сидеть с этими «документами» там, где он скажет.»).

Колегія суддів доводи захисника ОСОБА_9 про недоведеність залучення ОСОБА_6 в процес передання неправомірної вигоди з підстав не встановлення всіх учасників процесу, вважає не спроможними. Участь ОСОБА_6 в процесі передання неправомірної вигоди випливає, серед іншого, з обговорення умов передачі грошових коштів, місця їх зберігання, суми, отримання за вказаною ОСОБА_8 адресою грошових коштів і подальше їх вилучення правоохоронними органами під час затримання та обшуку автомобіля, яким керував ОСОБА_6 .  

5)безпосередньо отримав грошові кошти у сумі 150 000 доларів США за адресою: вул. Дніпровська Набережна, 7 для подальшої передачі третій особі. (т. 14, а.с. 135 - повідомлення з фото грошових коштів, направлених ОСОБА_6 ОСОБА_7 , що узгоджується по часу зі змістом розмов ОСОБА_8 з ОСОБА_6 , та в подальшому вилучені в ході обшуку автомобіля , в якому знаходився останній).

Відомостями з протоколу НСРД від 13.07.2023 ( т.17, а.с. 162-173), протоколу огляду карти пам`яті марки «Kingstone» micro SD , об`ємом 256ГБ з наявним маркуванням «SDCG3/256GB» та «B0865-003.A00LFTS» від 24.04.2025, протоколу обшуку автомобіля TOYOTA LAND CRUISER PRADO від 03.04.2023, з урахуванням недоведення джерела походження таких грошових коштів, підтверджується факт отримання ОСОБА_6 грошових коштів, які в подальшому мали бути передані як неправомірна вигода. 

За встановлених судом та перевірених в ході апеляційного перегляду обставин, відведена ОСОБА_6 роль пособника полягала у підшукуванні осіб, через яких можливо було досягти бажаного результату під час апеляційного розгляду, а також отриманні за вказівкою ОСОБА_8 і безпосередньому переданні грошових коштів в обумовленій сумі іншим особам, які в підсумку мали надати їх суддям для отримання бажаного для ОСОБА_8 результату. 

В межах доводів захисника ОСОБА_9 колегія суддів вважає слушним відсутність в даному кримінальному провадженні кваліфікуючої ознаки - попередньої змови групи осіб. Даний злочин вчинено учасниками з розподілом ролей, при цьому відсутні об`єктивні відомостей про його вчинення співвиконавцями. За таких обставин кваліфікація дій обвинувачених за ч. 2 ст. 28 КК України не є обгрунтовною, а тому підлягає виключення з вироку як зайва. 

Оцінюючи доводи захисників про відведену роль ОСОБА_6 , колегія суддів вважає за необхідне перевірити правильність кваліфікації дій ОСОБА_8 . Згідно вироку суд встановив, що ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, організував вчинення злочину й керував його підготовкою, тобто визначив його роль як організатора. Разом з цим, суд не звернув увагу, що ОСОБА_8 є особою, яка ініціювала у власних інтересах готування до надання неправомірної вигоди, тобто є особою, яка прагне надати неправомірну вигоду службовим особам та бажає вчинення такими службовими особами дій в своїх інтересах (зміна запобіжного заходу на не пов`язаний з триманням під вартою суддями Київського апеляційного суду). Умисел на надання неправомірної вигоди за вирішення цього питання виник саме у ОСОБА_8 і виключно він мав намір її надати, однак, перебуваючи в умовах ізоляції, шукав осіб, які зможуть передати таку неправомірну вигоду службовим особам за прийняття бажаного ОСОБА_8 судового рішення. Тому, колегія суддів дійшла висновку, що дії ОСОБА_8 , спрямованні на підшукання співучасників ( ОСОБА_6 ) та надання неправомірної вигоди свідчать про його роль як виконавця готування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України. 

З урахуванням вищенаведеної необґрунтованості в мотивувальній та резолютивній частині вироку посилання як на кваліфікуючу ознаку попередню змову групи осіб (ч.2 ст.28 КК), роль ОСОБА_8 як виконавця, а не організатора, кваліфікація дій останнього підлягає зміні на ч. 1 ст.14, ч.2 ст.27, ч.3 ст.369 КК України. 

Таким чином, слід змінити формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним:

ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, а саме готував надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище, за вчинення такими службовими особами дій в його інтересах з використанням наданої їм влади. 

В свою чергу, ОСОБА_6 , сприяючи ОСОБА_8 у підготовці до вчинення злочину і виконуючи його вказівки, вчинив дії, пов`язанні з отриманням для подальшої передачі засобів (грошових коштів) з метою надання неправомірної вигоди. Відтак, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, а саме пособництво у готуванні до надання неправомірно вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище, за вчинення такими службовими особами в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їм влади. 

Судом призначено покарання за вчинені кримінальні правопорушення в мінімальних межах. З урахуванням вимог ч.2 ст.68 КК України вищевказані зміни кваліфікації не впливають на вид і розмір покарання, а отже підстави для зміни визначеного вироком суду покарання за встановлених обставин відсутні. Призначене вироком суду покарання слід відбувати реально з ізоляцією від суспільства. Воно відповідає тяжкості вчиненого злочину, особі обвинувачених, є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження скоєння нових злочинів як обвинуваченими, так і іншими особами. 

 

6. Щодо доводів апеляційної скарги прокурора 

6.1. Щодо доведеності вини ОСОБА_7 .

Згідно оскаржуваного вироку судом визнано недостатність доказів на підтвердження викладених в обвинувальному акті обставин поза розумним сумнівом. Колегія суддів відповідні висновки суду вважає обґрунтованими та вмотивованими. Як правильно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять відомостей на підтвердження елементів об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, серед іншого, щодо:

- звернення ОСОБА_6 з 15 по 18 березня 2023 року до ОСОБА_7 з проханням підшукати особу, яка через свої особисті знайомства зможе звернутись до суддів Київського апеляційного суду та досягти з ними злочинної змови щодо зміни ОСОБА_8 запобіжного заходу на нічний домашній арешт з носінням електронного засобу контролю та згода ОСОБА_7 за грошову винагороду на участь у злочинній пропозиції;

- звернення ОСОБА_7 в період з 18 по 20 березня 2023 року до свого знайомого - Особа-1, якому розповів про наміри ОСОБА_8 щодо задоволення апеляційної скарги про зміну запобіжного заходу шляхом ннадання неправомірної вигоди суддям Київського апеляційного суду за відповідно грошову винагороду;

- згоди Особа-1 на вчинення злочинного плану за умови укладення з ним договору про надання правової допомоги ОСОБА_8 із визначенням винагороди 20 тис. дол. США з метою прикриття злочину, а також повідомлення ОСОБА_7 , що розмір неправомірної вигоди має бути 75 000 доларів США та умови, за яких він приступить до виконання плану;

- повідомлення ОСОБА_6 ОСОБА_7 про згоду Особа-1 та умови його участі, погодження кандидатури ОСОБА_7 і Особи-1 як безпосереднього виконавця передачі неправомірної вигоди суддям ОСОБА_6 , а також повідомлення ОСОБА_7 про згоду ОСОБА_8 на участь Особа-1 за названих ним умов;

- доведення ОСОБА_7 до відома Особа-1 рішення організатора та безпосереднього керівника злочину ОСОБА_8 ;

- повідомлення ОСОБА_6 ОСОБА_7 про рішення ОСОБА_8 щодо обставин передачі грошових коштів у розмірі 150 000 доларів США та про доставлення грошових коштів за місцем проживання ОСОБА_7 і про його перебування там протягом двох днів з метою забезпечення схоронності грошових коштів;

- попередження ОСОБА_6 ОСОБА_7 після отримання грошових коштів в розмірі 150 000 доларів США про прибуття за місцем проживання останнього у м. Березань Київської області;

- безпосереднього направлення ОСОБА_6 до місця проживання ОСОБА_7 у м. Березань після отримання 150 000 доларів США.

Дійсно, дослідженими як в першій, так і в апеляційній інстанції протоколами НСРД від 13.07.2023 та протоколом огляду карти пам`яті марки «Kingstone» micro SD, об`ємом 256ГБ з наявним маркуванням «SDCG3/256GB» та «B0865-003.A00LFTS» від 24.04.2025, підтверджується знайомство (обізнаність) між собою ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_22 та ОСОБА_7 . При цьому, сам ОСОБА_7 фігурує в наданих суду матеріалах лише як третя особа, про яку згадують в розмовах ( «Віддай ОСОБА_32, він знає кому вони потрібні», «Нє, нє, з тим, ну нє ОСОБА_61 , а тим же ж, ну хто там адвокат, я не знаю», «Смотри, вот он, ОСОБА_36 , говорит, что ему надо отвезти ОСОБА_73, он где-то там, где он там живет?...»). Однак, сам по собі факт згадки особи в листуванні/спілкуванні не має достатнього доказового значення без його підтвердження іншими доказами (їх сукупністю), а тому не доводить участі обвинуваченого у злочині. 

Щодо направленої ОСОБА_7 від ОСОБА_6 інформації про судову справу, а саме ухвали слідчого судді Печерського районного суду від 07.03.2023 про продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_8 у виді тримання під вартою, апеляційної скарги до неї від 09.03.2023, ухвали слідчого судді Печерського районного суду від 09.03.2023 про продовження строку досудового розслідування, ухвали слідчого судді Печерського районного від 09.03.2023 про відсторонення ОСОБА_8 від займаної посади та апеляційної скарги до неї від 09.03.2023, та фотографії з пакетом купюр, схожих на долари США, колегія зазначає таке. Протоколом огляду карти пам`яті марки «Kingstone» micro SD, об`ємом 256ГБ з наявним маркуванням «SDCG3/256GB» та «B0865-003.A00LFTS» від 24.04.2025 підтверджується тривале товариське спілкування ОСОБА_6 з ОСОБА_7 починаючи з 2021 року, у т.ч. перенаправлення 09.03.2023 від ОСОБА_22 повідомлень щодо кримінальної справи ОСОБА_8 стосовно запобіжного заходу останнього, отримання та прочитання таких повідомлень ОСОБА_7 . Однак, наданими суду матеріалами, а також зазначеними в апеляційній скарзі прокурора відомостями не підтверджується факт звернення ОСОБА_6 до ОСОБА_7 з проханням підшукати особу для передачі неправомірної вигоди суддям Київського апеляційного суду, а також згода ОСОБА_7 на участь в цьому процесі і його умови щодо цього. Так само матеріали справи не містять й жодних відомостей про підшукання ОСОБА_7 після отримання інформації про кримінальну справу надавача неправомірної вигоди суддям Київського апеляційного суду та подальших його кроків для виконання злочинного плану. 

З матеріалів НСРД під час спілкування ОСОБА_8 , зокрема, з ОСОБА_6 вбачається обумовленість суми неправомірної вигоди, обставин її передання від ОСОБА_6 до надавача ( ОСОБА_8 в розмові з ОСОБА_69 ( ОСОБА_22 ) : «…ну взагалі йшло, ну вроде би, вроде би сто пятдесят» т. 17, а.с. 162;  ОСОБА_8 в розмові з « ОСОБА_29 »: « ОСОБА_53 з «документами» під`їде, все покаже, тобі, і їм покаже. Но всеодно ти будеш сидіти з тими і там буде ще хтось сидіти, щоб не було такого, що потом ой, не знаю, що сталось. Все привезе за день покаже, підтвердить, питань немає. Хорошо, ти покажеш. Но всеодно ОСОБА_53 . Слухай, дивись уважно, ти підтвердиш, но ОСОБА_53 буде рядом. Ну давай, ти не переживай.» т. 17, а.с 164;  ОСОБА_8 в розмові з «ОСОБА_18»: «…и он там сколько надо, сутки будеть сидеть, день, ну короче…» т. 17, а.с. 164;  ОСОБА_8 в розмові з « ОСОБА_29 »: Ну ти постарайся, напевно, ну там бажано в понеділок уже буть» т. 17, а.с. 164; ОСОБА_8 в розмові з « ОСОБА_29 »: «…у тебе умови міняються кожні три дні…якщо ти сказав, що це коштує стільки то, через время ти кажеш - ну надо ще добавить це. Через время ти кажеш - ну давайте ще вот так добавим. Хорошо, а передать (чи передаем) 150 кому, если *** не включать тебя тоже?...Ти сейчас говориш, что это будет стоить ну такая вот цифра и у меня будет круглосуточный арест!...» т. 17, а.с. 165; ОСОБА_8 в розмові з « ОСОБА_29 »: «… Завтра , дивись, ОСОБА_53 буде сидіти, куди скажеш. Надо, він там буде три дні сидіти, нічого страшного…» т. 17, а.с. 165; ОСОБА_8 в розмові з « ОСОБА_29 »: «Отвезуть ОСОБА_32 «документи», вот. Де гарантія, що вони в нього будуть?... Давай , виїзжай в Київ, приїзжай на фірму, с тобою сяде якись хлопець, приїде, віддасть їх в руки ОСОБА_32, вместе с тобою, на моїй машині…» т. 17, а.с. 165; ОСОБА_8 в розмові з « ОСОБА_29 »: «…То ты хочешь йому отдать, а не Аркадію?...» т. 17, а.с. 166; ОСОБА_8 в розмові з « ОСОБА_18 »: «…Дивись, там ОСОБА_36 уже стоїть…Дивись, він каже, що він там залишиться в Аркадія на, ну там на два дні на ці…» т. 17, а.с 167; ОСОБА_8 в розмові з « ОСОБА_29 »: « Ты ж сказал, что ему восемнадцать надо, а не двадцать восемь. Не, так подожди, сказал не двадцать восемь, а восемнадцать. То сто семдесят будет. Сто пятдесят и восемнадцать, сколько? А десятку куда ты добавил? Сто пятдесят ты сказал, а не сто шестдесят. Ты хочешь сказать, что тебе еще надо тридцать, двадцать восемь денег?...» т. 17, а.с. 168; ОСОБА_8 в розмові з « ОСОБА_29 »: «…Вот для решения тебе, вот эти деньги для решения. Один и пять, ***… Двадцать восем, я отдам ему двадцать восемь. Хоть пяттд…» т. 17, а .с. 168; ОСОБА_8 в розмові з « ОСОБА_29 »: «… Просто для решения ты сказал сколько надо…» т. 17, а.с. 168; ОСОБА_8 в розмові з «ОСОБА_18»: «…пусть он едет с этими. Смотри, тридцать восемь ОСОБА_65 с утра, вот в девять утра приезжает, в девять утра будет с тридцативосьми. Куда ОСОБА_68 скажет, там будет ОСОБА_65 сидеть с этими тридцатью восьми…В девять утра, где он скажет там, чтоб он там сидел с этими. Он будет сидеть с этими «документами» там, где он скажеь.» т. 17, а.с. 168. ). Однак, судом не встановлено і матеріалами справи не підтверджується, що ОСОБА_6 повідомив, у т.ч. саме ОСОБА_7 , про обставини передачі грошових коштів в сумі 150 000 дол. США неправомірної вигоди, обумовив місце зберігання коштів, куди мав направлятись з отриманими за вказівкою ОСОБА_8 грошовими коштами, а також час їхньої зустрічі з ОСОБА_7 і усвідомлену згоду останнього на участь у злочині. Направлення ОСОБА_6 ОСОБА_7 фото з пакетом купюр, схожих на долари США без підтверджених вищевказаних обставин, не доводять участі ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні. 

За таких обставин, колегія суддів у зв`язку з недоведеністю домовленостей між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , та усвідомлену участь останнього у готуванні до надання неправомірної вигоди вважає висновки суду першої інстанції вірними щодо недоведеності обставин, викладених в обвинувальному акті стосовно обвинувачення ОСОБА_7 . Отримання ОСОБА_7 від ОСОБА_6 відомостей про кримінальне провадження та фото грошових коштів без підтверджених усвідомленої участі ОСОБА_7 у готуванні злочину, не становлять склад кримінального правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність, у зв`язку з чим доводи прокурора є необґрунтованими. 

 

6.2. Щодо кваліфікації дій обвинувачених як закінчений замах до надання неправомірної вигоди службовим особам. 

Згідно ч. 1 ст. 14 КК України готуванням до кримінального правопорушення є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення кримінального правопорушення, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 15 КК України замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі( ч.1). Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі (ч. 2).

Відтак замах на злочин відрізняється від готування характером вчинених діянь та близькістю настання суспільно небезпечних наслідків. Основною характеристикою замаху є безпосередність, зокрема, щодо спрямування на вчинення злочину та щодо небезпеки з заподіяння шкоди об`єкту, оскільки здійснюється діяння, яке безпосередньо передує закінченню злочину.

При готуванні ж до злочину існує лише опосередкована небезпека, оскільки відповідні дії ніколи не можуть самі по собі, без вчинення інших дій, заподіяти шкоду об`єкту та призвести до закінчення злочину і настання суспільно небезпечних наслідків.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, неправомірна вигода передбачалась суддям Київського апеляційного суду виключно після прийняття позитивного для ОСОБА_8 рішення - зміни запобіжного заходу на не пов`язаний з триманням під вартою. Розгляд апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 був призначений на 05.04.2025, тоді як роль ОСОБА_6 03.04.2023 полягала в отриманні грошових коштів, підготовлених за вказівкою ОСОБА_8 , переміщенні їх в обумовлене співучасниками місце та забезпечення їх схоронності до моменту подальшої передачі визначеній особі як неправомірної вигоди для суддів після прийняття судового рішення. При цьому, правоохоронними органами злочин було перервано одразу після отримання ОСОБА_6 грошових коштів, які в подальшому мали бути передані в якості неправомірної вигоди, з огляду на що ОСОБА_6 навіть не доїхав до місця, де мав забезпечувати схоронність грошових коштів, передбачених як неправомірна вигода. Відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що станом на 03.04.2023 передача коштів суддям не розпочалася, хоча і були вже створені відповідні можливості. Отже, на момент затримання ОСОБА_6 , його дії не передували доведенню кримінального правопорушення до кінця.

Зазначена прокурором судова практика на підтвердження закінченого замаху в діях обвинувачених, а не готування, зокрема постанова Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №753/21723/16-к, є не релевантною до даного провадження, адже службова особа - інспектор УПП безпосередньо в момент надання йому неправомірної вигоди відмовився від її отримання, тоді як в даному провадженні грошові кошти в якості неправомірної вигоди не були передані навіть безпосередньо надавачу - пособнику у формі фізичного пособництва для подальшої їх передачі службовим особам, які за матеріалами провадження не знали та не усвідомлювали про її готування. Отже, дії обвинувачених слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 14 КК України як готування до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, де ОСОБА_8 виконавець, а ОСОБА_6 - пособник. 

Доводи апеляційної скарги вищевикладеного не спростовують, а тому не підлягають задоволенню.

 

7. Висновки суду. 

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 407 КПК України визначено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, серед іншого, змінити вирок або ухвалу.

Згідно п.4 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність 

Частиною 1 ст. 418 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 407 цього Кодексу, суд апеляційної інстанції ухвалює вирок. Будь-яке інше рішення суд апеляційної інстанції приймає у формі ухвали.

Перевіривши матеріали провадження, повторно частково дослідивши докази та заслухавши пояснення сторін, колегія суддів в цілому вважає висновки суду першої інстанції законними, обґрунтованими та вмотивованими, міру покарання застосовано згідно з відомостями про осіб та відповідно тяжкості злочину, а доводи апеляційних скарг такими, що не підлягають задоволенню. Однак, з огляду на необґрунтовану кваліфікацію щодо попередньої змови групи осіб, а також роль ОСОБА_8 як організатора, у той час як останній є виконавцем, неврахування судом при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 вимог ст. 72 КК України, суд вважає за необхідне змінити вирок у відповідній частині, у тому числі, зарахувати у строк покарання ОСОБА_6 строк його перебування під цілодобовим домашнім арештом у кримінальному провадженні №62023000000000760 від 07.09.2023 в період з 09.01.2024 по 03.04.2024 включно з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

В апеляційних скаргах містяться також інші доводи, які не мають істотного значення, адже не спростовують висновку суду щодо доведеності вини у вчиненні кримінальних правопорушень ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України; ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст.27, ч. 3 ст.369 КК України та не доведеності вини ОСОБА_67 за ч. 2 ст.15 ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.3 ст. 369 КК України. Відтак, вони не потребують детального аналізу з точки зору викладення мотивів рішення суду апеляційної інстанції виходячи з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-372, 404, 407, 418, 419, 532 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Апеляційні скарги захисників задовольнити частково.

Вирок Вищого антикорупційного суду від 07.09.2023 змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_8 з ч. 1 ст.14, ч.3 ст.27, ч. 2 ст.28, ч. 3 ст.369 КК України на ч.1 ст.14, ч.2 ст.27, ч. 3 ст.369 КК України.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_6 з ч. 1 ст.14, ч.5 ст.27, ч. 2 ст.28, ч. 3 ст.369 КК України на ч.1 ст.14, ч.5 ст.27, ч. 3 ст.369 КК України.

Зарахувати у строк покарання ОСОБА_6 строк його перебування під цілодобовим домашнім арештом у кримінальному провадженні №62023000000000760 від 07.09.2023 в період з 09.01.2024 по 03.04.2024 включно з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

В іншій частині вирок залишити без змін.

В порядку виконання вироку обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_6 взяти під варту в залі суду. 

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її постановлення.

Головуючий     ОСОБА_1 

Судді         ОСОБА_2 

ОСОБА_3