Справа № 991/372/26

Провадження 1-кп/991/4/26

 

 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

 

У Х В А Л А

 

26 травня 2026 року м. Київ

 

Вищий антикорупційний суд у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених в залі суду ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , 

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , 

обвинувачених в режимі

відеоконференції ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

обвинуваченого в режимі відеоконференції 

з ДУ "Хмельницький слідчий ізолятор" ОСОБА_17 ,

захисників - адвокатів в режимі відеоконферекнції 

з власних технічних засобів ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,

захисників - адвокатів в залі суду ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , 

ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , 

ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , 

представника потерпілого ОСОБА_28 

 

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні залу суду в місті Києві клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_20 про зміну запобіжного заходу у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_17 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Росохи Самбірського р-ну Львівської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Сніжинськ, російської федерації, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 . Останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Боромля Тростянецького р-ну Сумської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_12 ,  ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Львів, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_11 ,  ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки с. Липча Хустського р-ну Закарпатської області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_5 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_13 ,  ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця с. Пустовійтівка Роменського р-ну, Сумської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця м. Львів, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_8 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця м. Астрахань російської федерації, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_9 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Острівка Очаківського р-ну Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_10 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_11 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженця м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_12 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , уродженця м. Дубно Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_13 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_10 ,  ІНФОРМАЦІЯ_11 , уродженця с. Великий Житин Рівненського р-ну Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_14 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_15 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , уродженця с. Путивль Путивльського р-ну Сумської області, громадянина України, зареєстрованогота проживаючого за адрсеою: АДРЕСА_16 . Останнє відоме місце проживання за адрсеою: АДРЕСА_16 

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

 

На розгляді Вищого антикорупційного суду (ВАКС) на стадії підготовчого провадження перебувають матеріали зазначеного кримінального провадження.

21 травня 2026 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_20 про зміну запобіжного заходу, в якому він просить змінити запобіжний захід, застосований до його підзахисного на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 травня 2024 року, з застави в розмірі 1700 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 5 147 600 грн. на запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240, 00 грн. Частину застави в розмірі 237 500 гривень, внесену за ОСОБА_10 , повернути заставодавцю ОСОБА_30 , а частину застави в розмірі 4 643 760 грн. повернути заставодавцю ТОВ "ФК "ГАРАНТ МАРКЕТ". 

В обґрунтування своїх вимог вказав, що впродовж 2 років, запобіжний захід застосований до ОСОБА_10 не змінювався. З моменту застосування до ОСОБА_10 зазначеного запобіжного заходу, останнім покладені на нього обов`язки виконувалися сумлінно, дотримано всіх умов його застосування та зі сторони ОСОБА_10 відсутні будь-які дії, які б давали підстави вважати, що він може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; навіть спробувати здійснити інші дії, передбачені ст. 177 КПК України. Звернув увагу, що кількість ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, за 2 роки зменшилась з 4-х до 3-х та на даний час ризики взагалі відсутні, а кількість обов`язків зменшилась з 6-ти до 4-х. До того ж ОСОБА_10 як за період досудового розслідування, так і з моменту передачі обвинувального акту до суду, не вчинив жодного іншого правопорушення. Захист вказав, що ОСОБА_10 перебуває у шлюбі та утримує малолітню дитину ( ІНФОРМАЦІЯ_13 ), матір та батька пенсійного віку; має постійне місце проживання та місце роботи, які не змінювалися впродовж тривалого часу, що свідчить про наявність міцних соціальних зв`язків; раніше не судимий, повідомлення про підозру у вчиненні інших злочинів відсутні. Слідчими суддями ВАКС також підтверджено наявність постійного місця роботи та місця проживання, наявність міцних соціальних зв`язків на території України, наявність родини та утриманців. Захист вважає, що з моменту передачі до суду обвинувального акту суд переконався у належній сумлінній поведінці ОСОБА_10 щодо виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, що свідчить як про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, так і про відсутність нових ризиків, які б виправдовували застосування до ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді застави в сумі, що становить 5 147 600 грн., яка є явно завідомо непомірною, з огляду на те, що дохід останнього без вирахування податків та зборів за 2025 рік склав 710 тисяч 763 гривні 33 копійки, а з січня по травень 2026 року становить - 278 тисяч 667 гривень 10 копійок. За цих обставин становище сім`ї ОСОБА_10 , доволі складне через відсутність роботи на підприємствах, де він ще рахується, та відповідно й відсутність отримання подальшого доходу. Крім того, ОСОБА_31 висловлено прохання щодо повернення внесеної за ОСОБА_10 застави для виплати кредитів та бажання за рахунок повернутих коштів допомогти онуці ОСОБА_32 , у якої стався перелом обох кінцівок та яка до цього часу перебуває постійно у лежачому становищі. В обгрунтування скрутного матеріального становища, ОСОБА_33 надала копії документів, що підтверджують кредитування та її зобов`язання перед банками.

Позиції учасників кримінального провадження

Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_20 в судовому засіданні підтримав подане клопотання з підстав, викладених в ньому. 

Обвинувачений ОСОБА_10 в судовому засіданні повністю підтримав позицію захисника. На запитання суду повідомив, що наразі працює в ТОВ "Волиця Агро", на посаді інженера-землевпорядника, по сумісництву працює також в "Межиріччя Агро", на тій же посаді, військовозобов`язаний. В разі задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу, просив першочергово повернути кошти тещі ОСОБА_34 . 

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечила проти задоволення поданого клопотання, зазначивши, що стороною захисту не наведено жодних обставин, які б свідчили про зменшення ризиків, що стали підставою для застосування запобіжного заходу. На її переконання, захист посилається виключно на належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_10 , однак така поведінка, на думку сторони обвинувачення, забезпечується саме дією запобіжного заходу у вигляді застави та визначеним її розміром. Крім того, прокурор просила врахувати, що у своєму клопотанні захисник зазначає про непомірність визначеного розміру застави, хоча, як вбачається з матеріалів справи, застава була внесена майже одразу після обрання запобіжного заходу. Також захист посилається на матеріальне становище як самого ОСОБА_10 , так і його тещі, однак при цьому основну частину застави, майже 4,6 млн. грн. було внесено ТОВ "ФК "ГАРАНТ МАРКЕТ". У зв`язку з цим сторона обвинувачення вважає, що доводи щодо матеріального становища не обґрунтовують прохання про зменшення розміру застави з 5 млн грн до 266 тис. грн, як про це просить захисник. Також прокурор зазначила, що всі особи, які вносили заставу, зробили це добровільно, без будь-яких обумовлених строків її повернення. Тому, на переконання сторони обвинувачення, посилання на матеріальні труднощі не є підставою для зміни запобіжного заходу. З огляду на викладене, просила відмовити у задоволенні поданого клопотання. 

Суд, вирішуючи подане клопотання, встановив такі факти та обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 травня 2024 (справа № 991/3713/24, провадження 1-кс/991/3750/24) до підозрюваного ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5147600 грн. з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України (том 8, а.с. 168-178).

Колегією суддів апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 травня 2024 року (справа № 991/3713/24, провадження 11-сс/991/354/24) вищевказану ухвалу слідчого судді залишено без змін (том 8, а.с. 179-184).

В подальшому ухвалами Вищого антикорупційного суду від 28 червня 2024 року, 22 серпня 2024 року, 15 жовтня 2024 року, 12 грудня 2024 року, 06 лютого 2025 року, 01 квітня 2025 року, 29 квітня 2025 року, 25 липня 2025 року, 24 вересня 2025 року, 20 листопада 2025 року, 12 січня 2026 року продовжувалися строки дії обов`язків, покладених на ОСОБА_10 .

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 10 березня 2026 року у справі № 991/28/26 (1-кс/991/27/26) строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_10 , продовжено на два місяці, тобто до 10 травня 2026 року включно, а саме: прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті щодо ОСОБА_10 в цьому кримінальному провадженні, з іншими обвинуваченими, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_29 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , зі свідками: ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , а також особами, які вказані в обвинувальному акті щодо ОСОБА_10 , які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області.

У вказаній ухвалі колегія суддів прийшла до переконання про дотримання в цьому випадку стандарту «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для оцінки питання щодо продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 .

Також колегія суддів встановила наявність трьох ризиків: переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Оцінка судом доводів захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_20 про відсутність ризиків, передбачних ст. 177 КПК України.

Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Розмір застави визначається, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу. Суд зобов`язаний розглянути клопотання обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 1, 4 ст. 201 КПК України).

Клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, положення статті 201 КПК України вказують тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються його доводи. Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий. Зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, чи у зміні способу виконання цих обов`язків.

Відповідно до ч. 1, 5, 7 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Оскільки прокурор не зверталась із клопотанням про продовження строку дії обов`язків, продовжених ухвалою від 10 березня 2026 року до 10 травня 2026 року, вбачається, що наразі до ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у сумі 5147600 грн., що на момент застосування було еквівалентно 1 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Після спливу встановленого судом строку відповідні процесуальні обов`язки втратили свою чинність. 

Подаючи клопотання про зміну запобіжного заходу, сторона захисту вказала, що зі сторони обвинуваченого ОСОБА_10 відсутні будь-які дії, які б давали підстави вважати, що він може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; навіть спробувати здійснити інші дії, передбачені ст. 177 КПК України. 

Разом з тим, з такими доводами не може погодитися колегія суддів, з огляду на наступне. 

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, для констатації існування ризику має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Так, на переконання суду ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_10 від суду можливий з огляду на те, що ОСОБА_10 обвинувачується у пособництві у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, які відповідно до класифікації злочинів за ступенем тяжкості, закріпленої у ст. 12 КК України, належать до особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Також суд враховує, що з огляду на положення ст. 45 КК України цей злочин належить до категорії корупційних, що, як правило, виключає можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК України, а також призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України.

Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченого ОСОБА_10 бути засудженим на тривалий строк з примусовим відчуженням всього належного йому майна.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (п. 33 рішення у справі «W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).

З цього слідує, що саме по собі обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.

Зокрема, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України продовжено, та він діє дотепер.

Водночас, попри існуючі наразі обмеження щодо перетину державного кордону чоловіками призовного віку, суд не виключає можливість здійснення перетину державного кордону навіть в умовах воєнного стану, у тому числі незаконно та через неконтрольовані ділянки державного кордону, з огляду на те, що у володінні обвинуваченого ОСОБА_10 може перебувати паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 22 листопада 2017 року, оскільки строк дії обов`язку про здачу його в органи влади закінчився 10 травня 2026 року. За таких обставин, з огляду на наявність у обвинуваченого ОСОБА_10 документа, що дає право на виїзд за межі України, суд вважає, що ризик можливого переховування від суду шляхом виїзду за кордон не втратив своєї актуальності.

Більше того, ризик переховування від суду не обмежується можливістю ухилення обвинуваченого ОСОБА_10 у спосіб виїзду за межі України, а охоплює також імовірність його переховування на території держави, з огляду на достатній його матеріальний стан. 

Ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді можливого ув`язнення у майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі, робить ризик переховування від суду достатньо високим. 

Оцінюючи ризик можливого впливу на свідків/інших обвинувачених суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками/обвинуваченими у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків чи інших обвинувачених існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків/інших обвинувачених та дослідження їх судом.

Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків та інших обвинувачених, обвинувачений ОСОБА_10 знає як їх персональні дані, так і зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.

Отже, вказане дає підстави обґрунтовано припускати ймовірність незаконного впливу зі сторони ОСОБА_10 на свідків та інших обвинувачених з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Також поза увагою суду не залишилося і те, що згідно за версією обвинувачення, яка викладена в обвинувальному акті, ОСОБА_10 як пособник та довірена особа ОСОБА_17 брав безпосередню участь у забезпеченні фінансування діяльності ПП «Ромни-Проект» по розробленню проектів землеустрою, а тому він має можливість впливати на працівників землевпорядної організації з метою викривлення чи зміни ними показань.

Крім того, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_10 потенційно має можливість незаконно впливати на власників земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія». Цей ризик обумовлений тим, що співучасники вчинення злочинів мають у своєму розпорядженні персональні дані власників та засоби для контакту з ними, що створює реальну загрозу тиску на цих осіб з метою приховування правдивих обставин справи або сприяння уникненню відповідальності.

Також суд звертає увагу, що інкримінований злочин за версією обвинувачення вчинено за змовою групою осіб, а відтак суд у разі здійснення судового розгляду змушений буде встановлювати узгодженість дій і вчинків обвинувачених між собою, встановлювати наявність/відсутність умислу інкримінованих дій, а відтак існує ймовірність впливу на інших обвинувачених з метою надання ними неправдивих показань з метою униклення покарання. Безумовно визначення змісту показань кожного з обвинувачених є формою обраного способу захисту. Однак такий вибір має бути сформований індивідуально, а не внаслідок зовнішнього впливу, змови тощо.

З огляду на вищевикладене, суд визнає наявність реального ризику незаконного впливу з боку обвинуваченого ОСОБА_10 на свідків, обвинувачених та інших осіб, що може перешкоджати об`єктивному судовому провадженню.

При цьому, суд зазначає, що для встановлення ризику такого незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених не вимагається доведення факту такого впливу, а достатнім є обґрунтоване припущення про його реальну можливість, яке у даному випадку підтверджується проаналізованою вище сукупністю обставин.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що ризик незаконного впливу ОСОБА_10 на свідків та інших учасників кримінального провадження є не абстрактним, а є реальним та обґрунтованим.

Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим способом (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), суд установив, що матеріали кримінального провадження містять ухвали слідчих суддів ВАКС від 04 жовтня 2023 року, якими було надано дозвіл на проведення обшуків у ряді житлових та офісних приміщень, що, за версією сторони обвинувачення, безпосередньо пов`язані із ОСОБА_17 та його довіреними особами, зокрема ОСОБА_10 , при цьому строк дії зазначених ухвал визначено до 04 листопада 2023 року. Водночас, у ході досудового розслідування стороною обвинувачення було отримано дані, які об`єктивно вказують на ймовірний витік інформації щодо підготовки та проведення запланованих слідчих дій.

З інформації, яка знаходиться у 8-му томі, а.с. 192-209 вбачається, що після винесення ухвали від 04 жовтня 2023 року про проведення обшуку у приміщенні, де здійснювали діяльність ОСОБА_41 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та інші особи, встановлено витік інформації, що стосується такого обшуку; мали місце призупинення діяльності офісу однієї з осіб, пов`язаних із ОСОБА_10 , до закінчення строку дії ухвали про обшук, зміна паролів в систему, також заміна мобільних терміналів і переінсталяція месенджерів іншими особами, щодо яких також було надано дозвіл на проведення обшуків; 23 грудня 2021 року невстановлені особи, використовуючи облікові дані судді Шевченківського районного суду м. Києва, здійснили несанкціонований доступ до матеріалів іншого кримінального провадження, у тому числі шляхом контекстного пошуку за номером провадження, та перегляду значної кількості судових рішень; за фактами такого витоку інформації порушене кримінальне провадження № 52023000000000620 від 18 грудня 2023 року.

Такі дії з високим ступенем ймовірності свідчать про обізнаність відповідних осіб із намірами органу досудового розслідування.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про наявність у ОСОБА_10 відповідних зв`язків, у тому числі в правоохоронних органах. За таких обставин існують достатні підстави вважати, що, зокрема, ОСОБА_10 може використати зазначені зв`язки з метою перешкоджання кримінальному провадженню.

Таким чином, наведені обставини у своїй сукупності переконливо свідчать про те, що перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином мало місце на стадії досудового розслідування. 

Факт того, що ОСОБА_10 у період досудового розслідування та після направлення обвинувального акта до суду не вчиняв нових кримінальних правопорушень, сам по собі не виключає існування процесуальних ризиків, передбачених КПК України, оскільки характеризує лише його поведінку в обмежений проміжок часу та не гарантує її належної процесуальної поведінки в подальшому. Добросовісне виконання обов`язків у певний проміжок часу не виключає можливості їх порушення надалі, з огляду на що оцінка ризиків має здійснюватися з урахуванням усіх обставин кримінального провадження в їх сукупності.

Посилання сторони захисту на сімейний стан обвинуваченого ОСОБА_10 , наявності в нього малолітньої дитини, утримання батьків пенсійного віку, а також на постійне місце проживання та роботи дійсно свідчать про певні соціальні зв`язки, однак самі по собі не нівелюють ризиків, передбачених законом, і не є достатніми для автоматичного висновку про неможливість ухилення від суду чи впливу на перебіг кримінального провадження.

Відсутність попередніх судимостей та інших повідомлень про підозру характеризує особу обвинуваченого з позитивного боку, проте не спростовує обставин інкримінування діяння та не виключає необхідності забезпечення належного виконання процесуальних обов`язків шляхом застосування відповідного запобіжного заходу.

Підсумовуючи наведене, суд прийшов до висновку про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, попри заперечення наявності таких ризиків стороною захисту. Такий висновок ґрунтується не на припущеннях, а на сукупності встановлених обставин кримінального провадження, зокрема характері та тяжкості інкримінованого обвинуваченому діяння, можливості призначення покарання у виді позбавлення волі, наявності у ОСОБА_10 достатніх матеріальних ресурсів, що об`єктивно полегшує можливість зміни місця перебування та переховування, а також відсутності на цей час чинних процесуальних обов`язків, строк дії яких закінчився 10 травня 2026 року. При цьому, самі лише доводи сторони захисту про належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_10 не є достатніми для спростування вказаних ризиків, оскільки оцінка їх наявності здійснюється судом з урахуванням усіх обставин у їх сукупності та з позиції вірогідності можливої поведінки обинуваченого ОСОБА_10 в майбутньому.

Оцінка судом доводів захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_20 про зміну запобіжного заходу. 

Запобіжним заходом, застосованим до обвинуваченого ОСОБА_10 , визначена застава, яка є достатньо ефективним запобіжним заходом, в основу якого покладено економічну заінтересованість у збереженні грошової суми та моральні та/або матеріальні зобов`язання підозрюваного, обвинуваченого перед іншими фізичними або юридичними особами, які виступили заставодавцями. Державний примус у процесі застосування застави породжується реальною загрозою втрати заставодавцем грошей у разі невиконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Свобода підозрюваного, обвинуваченого при застосуванні цього запобіжного заходу обмежується шляхом загрози майнових втрат. А тому, застава є досить дієвим запобіжним заходом, що з одного боку не тягне за собою накладення такого широкого кола обмежень прав і свобод людини як запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, а з іншого - є запобіжником, що стримує особу від проявів неналежної процесуальної поведінки.

Разом з тим, обґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді застави, може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказаний запобіжний захід було застосовано, та у зв`язку з виникненням інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу, в т.ч. в сторону його пом`якшення або скасування, оскільки строк дії цього запобіжного заходу в ухвалах суду не зазначено, а тривалість в часі запобіжного заходу без врахування обставин справи в конкретному випадку може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.

Сторона захисту наполягала на зміні запобіжного заходу з застави у розмірі 1 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5147600 грн. на заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 грн., посилаючись на добросовісну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_10 протягом усього періоду досудового розслідування, міцність соціальних зв`язків, прохання ОСОБА_42 про повернення внесеної застави, а також на часткове припинення існування та істотне зменшення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв`язку з перебігом досудового розслідування.

Разом з тим, на переконання суду, застосування до обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді застави відповідає критеріям розумності, пропорційності та необхідності, оскільки забезпечує належну процесуальну поведінку під час судового розгляду. Водночас, беручи до уваги тривалість досудового розслідування, фактичну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_10 та принцип співмірності втручання у його права із завданнями кримінального провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру застави.

Так, під час первісного обрання запобіжного заходу слідчий суддя, окрім наявності обґрунтованої підозри, виходив із існування ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом, а саме: ризику переховування від органів досудового розслідування та суду; ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. З огляду на викладене, до ОСОБА_10 було застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1700 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 5 147 600 грн. з покладенням обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема обов`язку не відлучатися за межі Київської області (крім міста Києва) без дозволу слідчого, прокурора або суду; носити електронний засіб контролю (ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 травня 2024 року у справі № 991/3713/24, провадження 1-кс/991/3750/24).

У подальшому, під час розгляду клопотань про продовження строку дії покладених обов`язків, встановлено, що ризик знищення чи спотворення речей чи документів втратив свою актуальність у зв`язку із завершенням відповідних процесуальних дій на стадії досудового розслідування. Відтак, відпала і необхідність у збереженні обов`язку не відлучатися за межі Київської області (крім міста Києва) без дозволу слідчого, прокурора або суду та носити електронний засіб контролю. Таким чином, один із ризиків, який був покладений в основу визначення розміру застави у сумі 5 147 600 грн., фактично припинив існування. 

Попри це, розмір застави протягом усього періоду перегляду та продовження обов`язків залишався незмінним, що не повною мірою відповідає принципу індивідуалізації запобіжного заходу та його динамічному характеру. Запобіжний захід має відповідати актуальним ризикам та обставинам провадження, а не лише тим, які існували на момент його первісного застосування.

З огляду на те, що у разі призначення справи до судового розгляду учасників даного кримінального провадження очікує тривалий і ресурсомісткий судовий процес, у зв`язку із значною кількістю учасників кримінального провадження, де від кожного з них вимагається сумлінне та відповідальне виконання покладених процесуальних обов`язків і неявка хоча б одного з учасників у судове засідання може зумовити відкладення розгляду всієї справи, що, у свою чергу, призводить до нераціонального використання часу та процесуальних ресурсів суду, сторін і інших учасників кримінального провадження.

Водночас, застосування запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі, який буде викликати острах втрати грошових активів, є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_10 та гарантування його участі у судовому розгляді. Враховуючи зменшення одного із чотирьох ризиків, які обґрунтовували застосування застави та визначення її первісного розміру, ще на стадії досудового розслідування, суд доходить висновку, що подальше збереження застави у первісному розмірі є необґрунтованим і непропорційним.

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне зменшити розмір застави з 1700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5 147 600 грн. до 1300 прожиткових мінімумів доходів для працездатних осіб, що становить 4 326 400 грн. (виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2026 рік у сумі 3328 грн.). На переконання Суду визначена у такому розмірі застава, залишається значною та такою, що створює реальний стимул для дотримання ОСОБА_10 всіх процесуальних обов`язків, забезпечує його явку в судові засідання та гарантує належне виконання вимог кримінального процесуального законодавства без покладення на нього надмірного фінансового тягаря.

Також суд враховує, що прокурором не здійснювались заходи щодо продовження строку дії обов`язків, які безпосередньо могли запобігти встановленим ризикам, що також свідчить про послаблення діючого запобіжного заходу, а відтак вважає, що розмір застави, у межах, передбачених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатен забезпечити виконання обвичуваченим ОСОБА_10 покладених на нього кримінальним процесуальним законом обов`язків.

На переконання суду, застава саме у визначеному розмірі є законною, співмірною, дієвою та такою, що відповідає зміненому характеру ризиків та тяжкості обвинувачення, враховує процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_10 , забезпечує належний баланс між необхідністю запобігання ризикам і дотриманням його прав та законних інтересів, а також зможе забезпечити належну процесуальну поведінку останнього в ході судового провадження.

Враховуючи, що у разі зменшення судом розміру застави обвинувачений ОСОБА_10 просив першочергово повернути кошти, внесені за нього в якості застави ОСОБА_30 , суд дійшов висновку про повернення останній суми застави в розмірі 237 500 грн. З огляду на те, що зазначені кошти повернуті ОСОБА_30 у повному обсязі, вона втратила правовий статус заставодавця.

Керуючись ст. 177, 178, 182, 194, 201, 331, 372, 376 КПК України, Суд,-

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_20 про зміну запобіжного заходу, поданого в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року - задовольнити частково.

Запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_10 на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 02 травня 2024 року, у справі № 991/3713/24 (провадження № 1-кс/991/3750/24) у розмірі 1700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5 147 600 грн. змінити на запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 326 400 грн.

Частину застави у розмірі 237 500 грн. внесену за ОСОБА_10 , повернути заставодавцю ОСОБА_43 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), а частину застави в розмірі 583 700 грн., внесену за ОСОБА_10 , повернути заставодавцю ТОВ "ФК "ГАРАНТ МАРКЕТ" (код ЄДРПОУ 44025642).

В іншій частині клопотання - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.

 

 

 

Головуюча суддя ОСОБА_1 

 

 

 

 

 

Судді: ОСОБА_2 

 

 

 

 

 

ОСОБА_3