Cправа №757/23925/17-к

Провадження №11-кп/991/120/26

Суддя-доповідач: ОСОБА_1 

 

 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

 

 

 

У Х В А Л А

про відмову у відкритті

 

01 червня 2026 року місто Київ

 

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , перевіривши апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2026 року, -

 

В С Т А Н О В И В:

 

30 квітня 2026 року ухвалою Вищого антикорупційного суду відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 42016000000003697.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду із апеляційною скарго, у якій він просить скасувати зазначену ухвалу

Перевіривши матеріали апеляційної скарги, вважаю, що у відкритті провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого слід відмовити. 

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Передбачене положеннями КПК України право на оскарження судових рішень є важливою гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників кримінального провадження і процесуальним інструментом виправлення судової помилки. 

В той же час право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватись у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення Європейського суду з прав людини від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).

Згідно з ч. 1 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції у випадках, передбачених КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 392 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті. Ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.

З наведеного слідує, що ухвали суду першої інстанції, крім ухвал, зазначених у п.2 ч.1 та абзаці 2 ч. 2 ст. 392 КПК України, можуть бути оскаржені лише у випадках, які передбачені КПК України.

Однак, КПК України не передбачає оскарження ухвали суду першої інстанції, постановленої під час судового провадження, про відмову у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. 

Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки апеляційну скаргу подано на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2026 року, яка згідно із приписами КПК України не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Керуючись ст. 392, 399 КПК України, -

 

П О С Т А Н О В И В:

 

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2026 року.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.

 

 

 

Суддя:           ОСОБА_1