- Presiding judge (HACC): Oliinyk O.V.
Справа № 991/4179/25
Провадження № 1-кп/991/63/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
28 травня 2026 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000303 від 11.07.2023, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Самбір Львівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Старий Яр Яворівського району Львівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України,
ВСТАНОВИВ:
У Вищому антикорупційному суді на стадії судового розгляду перебуває зазначене кримінальне провадження.
Прокурор ОСОБА_3 20.05.2026 подав суду клопотання, у якому просив продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатись за межі території України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватись від спілкування з такими особами: ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.
Клопотання обґрунтоване тим, що докази, на які є посилання у клопотанні, дають достатні підстави для обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України. 13.09.2024 за ОСОБА_5 внесена застава, у зв`язку з чим його звільнено зі слідчого ізолятора та щодо нього діє запобіжний захід у вигляді застави із покладенням на нього ряду обов`язків. Строк дії відповідних обов`язків неодноразово продовжувався. Востаннє покладені на ОСОБА_5 обов`язки продовжені ухвалою суду до 31.05.2026. У клопотанні необхідність продовження строку дії обов`язків аргументована тим, що встановлені раніше ризики (переховування обвинуваченого від суду; незаконного впливу на свідків та іншого обвинуваченого в цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення) не зменшились і продовжують існувати. У разі зменшення обсягу або не продовження дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, суттєво підвищаться вказані ризики.
У клопотанні прокурор зазначив відомості, які, на його думку, підтверджують наявність відповідних ризиків, та повідомив обставини щодо обвинуваченого, які мають враховуватись при застосуванні запобіжного заходу , і додав копії документів щодо місця проживання, виїздів за кордон, майнового стану обвинуваченого.
Позиції сторін у судовому засіданні
Прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з наведених у ньому підстав і просив задовольнити.
Захисники ОСОБА_9 , ОСОБА_10 заперечили проти задоволення клопотання прокурора, вважаючи його необґрунтованим, позаяк немає відомостей про продовження існування заявлених прокурором ризиків. Зазначили, що сторона обвинувачення посилається на результати проведення НСРД і вважає, що ідентифікувала осіб на записах, проте сторона захисту заперечує правильність визначення учасників зафіксованих розмов. Зауважили, що великий розмір застави сам по собі здатен нівелювати зазначені у клопотанні ризики, за умови їх існування.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисники підтримали позицію захисників, просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Мотиви та висновки суду
У ч. 1-3 ст. 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 182 КПК України одним із видів запобіжних заходів є застава, яка полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених ч. 3 або 4 ст. 183 КПК України. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави (ч. 4 ст. 202 КПК України), а також підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави (ч. 6 ст. 182 КПК України).
У зв`язку із визначенням альтернативного триманню під вартою запобіжного заходу у вигляді застави слідчий суддя, суд на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України в ухвалі зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого, за умови внесення застави, прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором. У частині 7 ст. 194 КПК України визначено, що обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. Проте в разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд на підставі відомостей, які містяться в наявних матеріалах судового провадження, встановив, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.07.2024 у справі № 991/5764/24 щодо ОСОБА_5 в межах кримінального провадження № 52023000000000303 від 11.07.2023 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з дня затримання - до 01.09.2024, з можливістю внесення застави в розмірі 23 842 472 грн. Ухвалою слідчого судді від 28.08.2024 у справі № 991/7918/24 строк тримання під вартою був продовжений на 60 днів і зменшено суму застави як альтернативного запобіжного заходу до 18 000 000 грн, визначено шість обов`язків, із передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які покладаються на ОСОБА_5 в разі внесення застави.
Зазначений зменшений розмір застави у 18 млн грн за ОСОБА_5 внесений 13.09.2024 чотирма платежами: ОСОБА_14 - 8 млн грн, ОСОБА_15 - 4 млн грн, ОСОБА_16 і ОСОБА_17 - по 3 млн грн.
У подальшому строк дії покладених на ОСОБА_5 обов`язків продовжувався ухвалами слідчих суддів (останній раз під час досудового розслідування ухвалою від 16.04.2025 у справі № 991/3330/25) та під час судового провадження останній раз ухвалою суду від 31.03.2026 - на два місяці до 31.05.2026. Обвинуваченому ОСОБА_5 був продовжений строк дії таких обов`язків: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатися за межі території України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватись від спілкування з такими особами: ОСОБА_4 - з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Підставами для продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_5 , були: наявність відомостей про обґрунтованість підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення; продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків та іншого обвинуваченого в цьому кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення), і що відповідні обов`язки мають запобігати зазначеним ризикам. Ухвалою суду від 10.06.2025 було задоволено частково клопотання захисника і змінено раніше визначену заставу в сумі 18 млн грн на заставу в розмірі 5 614 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 16 999 192 грн.
У поданому клопотанні прокурор порушує перед судом питання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, на два місяці.
Ураховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків.
Проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000303 від 11.07.2023, доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування та наявні в судовій справі окремі матеріали досудового розслідування, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.04.2025 про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_5 , суд дійшов висновку, що в цьому випадку є достатні підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України, відповідає стандарту доказування «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування в кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для вирішення питання щодо продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків.
Те, що сторона захисту під час судового розгляду та розгляду клопотання прокурора заперечує правильність ідентифікації голосів осіб на аудіозаписах, зроблених під час проведення НСРД, зокрема належність одного з голосів обвинуваченому ОСОБА_5 , на думку суду, саме по собі не спростовує висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ним кримінального правопорушення. Однак суд зауважує, що такий висновок є попереднім і має значення виключно для вирішення питання про продовження обов`язків, покладених на обвинуваченого. Та остаточна оцінка доказового значення наданих стороною обвинувачення матеріалів досудового розслідування буде здійснена за результатами дослідження усіх доказів, на які посилаються обидві сторони кримінального провадження.
На переконання прокурора, встановлені під час досудового розслідування ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, що зумовлює необхідність продовжити строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків, щоб у такий спосіб гарантувати його належну процесуальну поведінку під час судового провадження.
Суд вважає, що прокурор навів достатнє обґрунтування того, що ризики, зазначені у клопотанні, продовжують існувати.
Щодо ризику переховування ОСОБА_5 від суду
ОСОБА_5 висунуте обвинувачення у вчиненні у співучасті незакінченого тяжкого корупційного злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна або без такої. Зазначене покарання, у разі визнання обвинуваченого винуватим, повинно бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 69, абз. 1 ч. 1 ст. 75 КК України (пільгових інститутів призначення покарання). Такі обставини самі по собі можуть вказувати на існування мотивів і підстав для обвинуваченого переховуватися від суду.
Суд враховує відомості про майновий стан ОСОБА_5 за попередні роки: про рівень доходів від здійснення підприємницької діяльності (задекларований дохід від неї за 2024 рік склав 2 051 117,20 грн, за 2025 рік - 2 974 248,35 грн), про надання у 2023 році позики іншій фізичній особі в сумі 20 150 000 грн (еквівалент 500 000 доларів США), зобов`язання за якою були виконані до 20.12.2023. У цьому кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді арешт накладений на належну ОСОБА_5 квартиру і два автомобіля, водночас такий захід забезпечення кримінального провадження не застосовувався до грошових коштів, належних обвинуваченому. Також суд зважає на те, що ОСОБА_14 , з якою ОСОБА_5 проживає однією сім`єю та має спільну дитину, у квітні 2024 року продала квартиру на 2 445 200 грн дорожче ціни її придбання, у липні 2024 року продала транспортний засіб, вартістю 7 030 000 грн на дату придбання (31.10.2023). Надані суду відомості щодо придбання нерухомого майна, транспортних засобів, надання позики в значній сумі демонструють витрати (розпоряджання коштами) в більших сумах, аніж офіційні, задекларовані доходи обвинуваченого від здійснення підприємницької діяльності.
У своїй сукупності такі відомості (про суворість можливого покарання та наявність доступу до значних фінансових ресурсів) достатні для висновку, що в обвинуваченого є реальні можливості й фінансові спроможності для вчинення дій з метою переховування від суду на території України.
Інформація про достатньо міцні соціальні зв`язки обвинуваченого ОСОБА_5 в Україні - здійснення підприємницької діяльності, проживання однією сім`єю із ОСОБА_14 , з якою має спільну дитину, ІНФОРМАЦІЯ_3 , та утримання двох інших її неповнолітніх дітей, наявність на праві власності дороговартісної квартири, - не виключає вірогідність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на переховування від суду.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків, іншого обвинуваченого в цьому ж кримінальному провадженні
Існування зазначеного ризику пов`язане із тим, що свідками у кримінальному провадженні, відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування, є, серед інших, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , а другим обвинуваченим - ОСОБА_4 . На думку прокурора, з боку обвинуваченого ОСОБА_5 можливий незаконний вплив на цих осіб, що зашкодить судовому розгляду.
Зміст обвинувального акта і наявні матеріали досудового розслідування вказують на те, що ОСОБА_5 має давні довірливі партнерські відносини із ОСОБА_4 . Згідно з текстом обвинувачення, ОСОБА_12 є одним з кількох осіб, яких ОСОБА_5 і ОСОБА_4 визначили як бажаного ними кандидата на призначення ОСОБА_11 на посаду керівника регіональної митниці; ОСОБА_13 мав безпосередньо спілкуватись зі ОСОБА_11 і висловити пропозицію від ОСОБА_5 і ОСОБА_4 про надання йому неправомірної вигоди. У протоколах аудіоконтролю від 19.09.2023, 20.09.2023 зазначено, що в розмовах із ОСОБА_13 27.07.2023, 29.07.2023 ОСОБА_5 говорив, що його батько знайомий і спілкується із ОСОБА_11 . За таких умов обвинувачений ОСОБА_5 може бути заінтересований у тому, щоб зазначені особи не надали в суді показання, які би підтверджували висунуте йому обвинувачення.
Наразі триває судовий розгляд, під час якого досліджуються докази сторони обвинувачення, суд поки не допитував свідків сторони обвинувачення, які зазначені в клопотанні, тому продовжує існувати ризик позапроцесуального неправомірного впливу на цих осіб зі сторони обвинуваченого для забезпечення надання ними певних показань або утримання від давання показань у суді.
Щодо ризику впливу на свідків, суд враховує визначену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 352 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких умов суд вбачає існування ризику незаконного впливу на свідків на стадії судового провадження до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх дослідження.
Згадані раніше відомості про майнове становище ОСОБА_5 та його близької особи дають підстави вважати, що такі ресурси можуть бути використані для спроби неправомірного впливу на свідків у цьому провадженні.
Обвинувачені ОСОБА_5 і ОСОБА_4 під час спілкування між собою можуть узгоджувати свої показання щодо обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого їх обвинувачують, та дії під часу судового провадження, які могли би перешкоджати його здійсненню.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення
У тексті обвинувачення і у протоколах аудіоконтролю щодо ОСОБА_5 зазначені відомості про його розмови із ОСОБА_13 , ОСОБА_4 щодо можливості одержання систематичної неправомірної вигоди та організації з порушенням визначеного законом порядку переміщення товарів через державний кордон із залученням інших осіб, у тому числі в іноземній державі. Наведене суд розцінює як підтвердження, що ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення є досить вірогідним.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та/або судовому розгляду або створюватимуть загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає подання суду доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зважаючи на обставини кримінального провадження, застосування до ОСОБА_5 застави під час досудового розслідування та судового провадження в досить значному розмірі та покладення на нього ряду обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, є одним із важливих факторів, який сприяє тому, що обвинувачений дотримується належної процесуальної поведінки під час кримінального провадження.
Тривалість виконання обвинуваченим ОСОБА_5 упродовж досудового розслідування, а також під час судового провадження (з травня 2025 року) усіх покладених на нього законом та ухвалами слідчого судді та суду процесуальних обов`язків сама по собі не свідчить про зменшення або відсутність заявлених прокурором ризиків. Обставини, з наявністю яких пов`язані ризики переховування від суду, незаконного впливу на свідків та іншого обвинуваченого, вчинення іншого кримінального правопорушення, після надходження обвинувального акта до суду не зазнали істотних змін у бік їх зменшення чи зникнення, у зв`язку з чим відповідні ризики зберігають свою актуальність.
Твердження сторони захисту про зменшення ризиків з плином часу та відсутністю з боку прокурора будь-яких нових доказів з посиланням на практику ЄСПЛ, на переконання суду, не відповідають обставинам даного кримінального провадження, позаяк наведена адвокатами практика ЄСПЛ вироблена у контексті найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою. Саме стосовно цього виду запобіжного заходу ЄСПЛ вказав на необхідність додаткового обгрунтування тривалого позбавлення волі. Натомість адвокати не навели релевантної практики ЄСПЛ, яка б могла бути застосованою до висновку захисту про автоматичне зменшення з перебігом часу ризиків, що враховуються при обранні/зміні запобіжного заходу, або внаслідок сумлінної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Отже, встановлені під час розгляду клопотання прокурора обставини у своїй сукупності дають достатні підстави вважати, що продовжують існувати ризики переховування ОСОБА_5 від суду, незаконного впливу на свідків та іншого обвинуваченого в цьому кримінальному провадженні, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, які виправдовують подальше покладення обов`язків, що пов`язані із їх існуванням.
Оцінюючи необхідність продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків у сукупності та взаємозв`язку зі встановленими ризиками, суд вважає, що мінімізації ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, сприятимуть такі обов`язки як: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатись за межі території України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Обов`язок утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 має попереджати ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а з обвинуваченим ОСОБА_4 - пунктами 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд звертає увагу на те, що ухвалами від 03.02.2026, 31.03.2026 щодо обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язок утримуватися від спілкування з іншим обвинуваченим ОСОБА_4 був продовжений лише в частині заборони спілкування з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . У поданому клопотанні прокурор не навів аргументів про необхідність посилення зазначеного обов`язку шляхом заборони спілкування обвинувачених на будь-які теми. У зв`язку з цим обов`язок утримуватися від спілкування з іншим обвинуваченим ОСОБА_4 слід залишити в раніше визначеному обсязі.
За наведених обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, з урахуванням стадії судового розгляду. Такі обов`язки є необхідними та достатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого в кримінальному провадженні та запобіганню ризикам, які продовжують існувати.
Оскільки судовий розгляд кримінального провадження триває та досліджено не всі докази сторони обвинувачення, суд вважає обґрунтованим прохання прокурора продовжити строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_5 , на два місяці.
Ураховуючи викладене, клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 182, 194, 199, 331, 372, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити на два місяці строк дії покладених на ОСОБА_5 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до суду за першим викликом;
- не відлучатися за межі території України без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватись від спілкування з такими особами: ОСОБА_4 - з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , та зі ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 , визначити до 28.07.2026.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які входять до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1