Справа № 991/3539/26

Провадження №22-ц/991/26/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі: головуючого Михайленка Д. Г., суддів Калугіної І. О., Семенникова О. Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання Яворська Ю. С.,

представника відповідачів - адвоката Чернецької О. А. (в режимі відеоконференції),

представника позивача - прокурора Василенков Б. М.,

розглянула апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвоката Чернецької Олени Анатоліївни

на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 17.04.2026 про забезпечення позову

до подання позовної заяви про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх в дохід держави (далі - апеляційна скарга).

Короткий зміст і мотиви оскаржуваного рішення суду першої інстанції

1.Оскаржуваним рішенням суду (колегія суддів Вищого антикорупційного суду у складі: головуюча Литвинко Т. В., судді Мовчан Н. В., Сікора К. О. дата складання повного тексту рішення 24.04.2026) заяву прокурора САП Василенкова Б. М. про забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх в дохід держави задоволено частково. Накладено арешт на нерухоме майно (земельну ділянку у Дніпропетровській області, три квартири, приміщення, машино-місце у м. Дніпро), майнові права на приміщення (у м. Дніпро) та транспортний засіб (далі - ухвала суду), у решті клопотання відмовлено.

2.Задовольняючи заяву прокурора суд першої інстанції виходив з того, що прокурором доведено: (1) що активи, наведені у заяві (об`єкти нерухомості у м. Дніпро, будівельні роботи і послуги, транспортні засоби, загалом 14 шт) відповідають ознакам активів, щодо яких може бути пред`явлений позов про визнання необґрунтованими та стягнення їх або їх вартості в дохід держави; (2) існування ризику неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог; (3) обґрунтованість арешту активів (№№ 2, 4, 6, 7, 9, 12), які будуть предметом майбутнього спору, за таких умов забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам; (4) обґрунтованість та співмірність арешту на інше майно майбутніх відповідачів, у зв`язку з неможливістю звернення стягнення безпосередньо на необґрунтовані активи (в частині), а саме земельну ділянку у АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_1 ) та квартиру АДРЕСА_2 , яка набута ОСОБА_1 .

3.В арешті об`єкту незавершеного будівництва (будинку на зазначеній земельній ділянці) відмовлено, оскільки право на об`єкт незавершеного будівництва не зареєстровано у встановленому порядку.

4.В арешті на банківські рахунки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовлено через таке: (1) під час судового засідання прокурор, уточнюючи вимогу, просив накласти арешт на кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у сумі по 3 750 000 грн, проте не обґрунтував, чому саме у кожного із цих відповідачів в рівних частинах має бути арештована відповідна сума коштів; (2) кожна з цих осіб мала станом на 31.12.2022 рахунки у кількох банківських установах одночасно, накладення арешту на всі рахунки у видатковій частині в межах цієї суми без ідентифікації конкретних рахунків і без встановлення залишків може призвести до кумулятивного блокування сум, які у сукупності суттєво перевищуватимуть обсяг заявлених вимог щодо конкретної особи; (3) неможливість чіткої ідентифікації предмета арешту означає неможливість перевірки його пропорційності.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги представника відповідачів

5.У своїй апеляційній скарзі адвокат Чернецька О. А. просила: (1) скасувати ухвалу суду; (2) постановити нову ухвалу, якою відмовити повністю у задоволенні заяви про забезпечення майбутнього позову; (3) стягнути з позивача сплачений судовий збір.

6.Свої вимоги обґрунтовувала тим, що судом: (1) не враховано, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували наміри апелянтів-відповідачів здійснити відчуження майна (активів), на які суд наклав арешт, або вчинити дії з метою ухилення від виконання можливого рішення суду; посилання суду на певні операції із відчуження активів, які мали місце у 2023 році не можуть підтверджувати наміри відповідачів здійснити відчуження майна (активів) у 2026 році; (2) досліджувались докази, які фактично стосуються предмету спору, що недопустимо під час вирішення питання щодо забезпечення позову; (3) не враховано, що надані позивачем відомості та докази не можуть охоплювати усі доходи, які відповідачі набули ще до перебування ОСОБА_5 у період з 18.05.2015 по 24.04.2023 на посаді директора Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації та набуття останнім статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави; (4) не враховано, що відповідачі є працездатними, повнолітніми, могли мати доходи, враховуючи їх вік, ще задовго до вступу ОСОБА_5 на посаду; (5) не враховано ту обставину, що на вищезазначене майно (активи) вже накладено обтяження (арешт) у кримінальному провадженні; (6) було істотно порушено баланс інтересів сторін.

7.Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначила таке: (1) учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (пункт 2 частини 2 статті 354 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК); (2) зазначена ухвала постановлялась без виклику та повідомлення відповідачів; (3) ОСОБА_1 отримала засобами поштового зв`язку ДП «Укрпошта», ОСОБА_2 - 02.05.2026, ОСОБА_3 - 09.05.2026.

Короткий зміст відзиву прокурора на апеляційну скаргу відповідачів

8.Доводи апелянта про недостатність наведених у заяві про забезпечення майбутнього позову фактів, які свідчать про схильність відповідачів до приховування фактичного власника майна, а також вжиття заходів щодо продажу більшої частини належного їм дороговартісного майна, яке могло стати предметом кримінального правопорушення за статтею 368-5 КК, або конфісковано в майбутньому, на інших осіб, в тому числі наближених до родини, для підтвердження ризику відчуження майна при відсутності таких дій відповідачів саме за період 2025-2026 років, є необґрунтованими та суперечать її ж твердженням про те, що на ці активи накладено арешт в рамках кримінального провадження.

9.Так, судом першої інстанції досліджувалися ухвали про накладення арешту на майно у рамках кримінального провадження № 42022000000001543 від 02.11.2022, адже вони були частиною додатків до заяви про забезпечення позову. Крім того, заходи забезпечення кримінального провадження в рамках здійснення досудового розслідування ніяким чином не виключають можливість застосування заходів забезпечення цивільного позову та мають різні підстави для їх застосування та скасування.

10.На переконання прокурора доводи апеляційної скарги щодо дослідження судом першої інстанції питань, які прямо стосується розгляду справи по суті з виходом за межі предмету розгляду заяви є необґрунтованими, адже суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні ніяких висновків по суті справи не зроблено. Жодні доводи на підтвердження тверджень про неналежність та недопустимість доказів позивача з наведенням переліку таких доказів у апеляційній скарзі не наведені.

Позиції сторін

11.Представник відповідачів підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

12.Прокурор просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу суду без змін.

Мотиви та оцінка Суду

Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду

13.12.05.2026 Суд, перевіривши доводи клопотання адвоката Чернецької О. А. про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду, в ухвалі про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника відповідачів дійшов висновку про те, що строк апеляційного оскарження ухвали суду не є пропущеним, відповідно немає підстав для його поновлення, оскільки: (1) у судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення; (2) вирішення питання здійснювалося без повідомлення (виклику) відповідачів; (3) повний текст ухвали суду складено 24.04.2026; (4) апеляційну скаргу подано 11.05.2026, що є останнім днем строку апеляційного оскарження ухвали суду з урахуванням того, що 15 день припадав на неділю (10.05.2026).

Щодо доводів по суті апеляційної скарги

14.Суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.

15.Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається до пред`явлення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частини 1, 2 статті 149 ЦПК).

16.Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (пункт 1-1 частини 1 статті 150 ЦПК). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК).

17.У заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, мають бути наведені у достатньому обсязі дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими, а у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на інші активи відповідача, які відповідають вартості активів, які є предметом спору, - також обґрунтування неможливості накладення арешту саме на оспорювані активи (частина 3 статті 151 ЦПК).

18.Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

19.Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо за його застосування забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

20.У випадку подання позову про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися такими активами, відчужити майно, яке перебуває у його власності, є беззаперечною, і такі дії у майбутньому можуть утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь прокурора і якщо у відповідача відсутнє інше майно. Прокурор має у достатньому обсязі навести дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими. Спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача. Надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном, вимоги про стягнення якого заявлені прокурором) свідчить про застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування. За таких обставин у разі звернення прокурора із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави саме відповідач має доводити недоцільність, неспівмірність заходів забезпечення, про вжиття яких просить у суду прокурор (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06.05.2026 у справі № 991/8752/25).

21.У справі, що переглядається, вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, суд першої інстанції встановив, що згідно із доводами прокурора: (1) ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження № 42022000000001543 від 02.11.2022 підозрювався у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 368-5 Кримінального кодексу України (далі - КК); (2) ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, в зв`язку з чим постановою прокурора від 15.04.2026 закрито вищевказане кримінальне провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК); (3) до предмета злочину, передбаченого статтею 368-5 КК, у вчиненні якого підозрювався ОСОБА_5 , належали активи, які будуть предметом майбутнього позову про визнання їх необґрунтованими та стягнення в дохід держави на загальну суму 19 114 992 грн, а саме 14 активів, належних відповідачам (за переліком, зазначеним в оскаржуваній ухвалі); (4) хоча зазначені об`єкти рухомого та нерухомого майна зареєстровані за відповідачами ( ОСОБА_1 - матір`ю ОСОБА_5 ; ОСОБА_3 - особою, з якою він проживав однією сім`єю як чоловік і жінка; ОСОБА_4 та ОСОБА_2 - особами, які підтримували з ним дружні стосунки), позивач стверджує, що це майно було придбане за дорученням ОСОБА_5 , який мав можливість прямо чи опосередковано здійснювати щодо нього дії, тотожні за змістом праву розпорядження, а оформлення майна на зазначених осіб мало виключно формальний характер; (5) позивач також висловлює сумніви щодо можливості набуття вказаних активів як ОСОБА_5 , так і відповідачами за рахунок законних доходів, з огляду на їхній майновий стан, рівень доходів, витрати та наявні грошові активи.

22.На підтвердження інформації про необґрунтованість вказаних активів прокурор надав, зокрема, такі докази, які отримали належну оцінку суду першої інстанції: (1) протокол огляду від 26.11.2024 Державного реєстру фізичних осіб-платників податків з метою встановлення доходів ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ; (2) відповідь Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 13.06.2025 № 2655/0/526-25, яка містить інформації щодо нарахованої та виплаченої заробітної плати ОСОБА_5 за період з 01.01.2019 по 31.12.2019; (3) протокол огляду від 26.11.2024 Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1 ; (4) протокол огляду від 24.04.2025 Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування щодо ОСОБА_5 за 2015-2023 роки; (5) протокол огляду від 02.05.2025 банківських виписок про видатки ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 станом до 30.11.2019 та з 01.12.2019 по 31.12.2022; (6) протокол додаткових оглядів від 27.03.2023, 16.08.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ; (7) протокол додаткового огляду від 16.08.2023 відомостей, які містяться в Національній автоматизованій інформаційній системі Головного сервісного центру МВС України, з метою встановлення відомостей щодо наявності транспортних засобів, які належать або належали на праві власності ОСОБА_3 ; (7) протокол огляду від 21.11.2025 матеріалів кримінального провадження № 42022000000001543 від 02.11.2022, яким зафіксовано відомості щодо витрат ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 у готівці; (8) протокол огляду від 08.12.2025 матеріалів кримінального провадження № 42022000000001543 від 02.11.2022, яким зафіксовано інформацію про різницю між вартістю набутих активів та законних доходів ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та таблиці.

23.Суд дійшов обґрунтованого висновку, що досліджені матеріали дають підстави вважати, що активи 1-14 відповідають ознакам активів, щодо яких може бути пред`явлений позов про визнання необґрунтованими та стягнення їх або їх вартості в дохід держави.

24.Заперечення апелянта з цього приводу щодо майнового стану відповідачів, їх віку та можливості накопичення значних статків за тривалий період життя (в тому числі до обіймання ОСОБА_5 посади публічної служби) є неконкретними, не супроводжувалось детальними розрахунками, які б демонстрували очевидну безпідставність тверджень прокурора. Разом з тим, зазначені обставини будуть предметом судового розгляду позовної заяви держави про визнання активів необґрунтованими у разі подання такого позову. Наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору.

25.Отже, прокурор навів дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими, у достатньому обсязі на цьому етапі відповідно до характеру питань, що розглядаються та вирішується в провадженні про забезпечення майбутнього позову. Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, діяв у межах своїх процесуальних повноважень, не підміняючи оскаржуваним рішенням розгляд позову по суті.

26.На підтвердження існування ризику відчуження прокурором наведено обставини відчуження ОСОБА_5 та відповідачами ОСОБА_3 і ОСОБА_1 в період з січня по травень 2023 року, після проведення обшуку у кримінальному провадженні ряду активів: квартири та майнових прав на квартиру, паркомісця, 1/2 приміщення та майнових прав на приміщення у м. Дніпро; двох автомобілів (AUDI Q7 та MERCEDES-BENZ GLS 400). Причому, майнові права на квартиру у м. Дніпро були відчужені матір`ю ОСОБА_5 на користь особи, яка підтримували з ним дружні стосунки, а автомобіль AUDI Q7 2017 року випуску було відчужено ОСОБА_6 , який в свою чергу 27.07.2023 продав цей транспортний засіб матері ОСОБА_3 (особи, з якою ОСОБА_5 ймовірно проживав однією сім`єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу).

27.Отже, висновок оскаржуваної ухвали про існування реального ризику неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову про визнання активів необґрунтованими та стягнення їх в дохід держави, є обґрунтованим.

28.Заперечення апелянта щодо безпідставності таких тверджень з огляду на сплив значного часу (2023 рік) з моменту проведення таких операцій до цього часу є непереконливими з огляду на існування заборони відчуження спірних активів на підставі ухвал Вищого антикорупційного суду від 28.08.2023 у справі № 991/7498/23 (том 2 а. с. 160), від 13.11.2023 у справі № 991/9811/23 (том 2 а. с. 165).

29.Положення діючого законодавства (зокрема, ЦПК, Закону України «Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») не містять заборони накладення публічного обтяження у виді арешту майна у випадку, якщо нерухоме чи рухоме майно вже обтяжене (зокрема, на підставі ухвали про арешт майна у кримінальному провадженні). Більше того, статтею 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (сфера дії закону стосується правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна) передбачено пріоритет зареєстрованих обтяжень над незареєстрованими, а також залежність пріоритету зареєстрованих обтяжень від черговості їх реєстрації.

30.Суд також відхиляє доводи апелянта щодо незаконності накладення арешту на нерухоме майно, яке не пов`язано безпосередньо з предметом спору, оскільки така можливість прямо передбачена пунктом 1-1 частини 1 статті 150 ЦПК, враховуючи відчуження деяких спірних активів відповідачами.

31.Суд погоджується із висновком оскаржуваної ухвали про те, що накладення арешту на ці об`єкти нерухомого та рухомого майна є обґрунтованим, розумним, співмірним, а також спроможним забезпечити виконання судового рішення про стягнення вартості необґрунтованих активів у разі задоволення позову. Так, арешт накладено без заборони користування майном, тобто він не виключає право власників та членів їх родини на безперешкодне володіння та користування зазначеною в ухвалі суду житловою, нежитловою нерухомістю та автомобілями на території України. Застосований захід забезпечення є тимчасовим (у разі відмови в задоволенні майбутнього позову). Суд також звертає увагу на ті обставини, що оскаржуваною ухвалою було відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову в частині прохання накласти арешт на: (1) банківські рахунки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (у сумі по 3 750 000 грн); (2) об`єкт незавершеного будівництва, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1221455400:01:015:0150. Таким чином, застосування заходу забезпечення у вигляді арешту в цьому провадженні є пропорційним втручанням, яке не спричиняє суттєвого обмеження прав та інтересів відповідачів, у тому числі і членів їх родини.

Висновки Суду за результатами апеляційного розгляду

32.Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (статті 375 ЦПК).

33.Підстав для зміни чи скасування ухвали суду не встановлено, у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

34.Керуючись статтями 259, 375, 381-384 ЦПК, колегія суддів ухвалила:

1.Апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

2.Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 17.04.2026 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Михайленко Д. Г.    Калугіна І. О.    Семенников О. Ю.