Справа № 991/7149/26

Провадження 1-кс/991/7160/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року         м.Київ 

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднані в одне судове провадження 

скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного   ОСОБА_4 , на незаконне затримання останнього в порядку ст. 206 КПК України,

та клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 , погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно 

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Турка Турківського району Львівської області, громадянина України, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні № 52022000000000387 від 23.11.2022, 

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) надійшло клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_7 , погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 52022000000000387 від 23.11.2022.

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, а саме в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, і така підозра підтверджується зібраними у справі матеріалами. 

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримала у повному обсязі, просила застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із можливістю внесення застави у розмірі 90 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 299 520 000,00 грн та покладенням на підозрюваного ОСОБА_4 у разі її внесення обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. 

Під час судового засідання з розгляду вказаного клопотання, після виступу прокурора та одночасного дослідження частини матеріалів кримінального провадження, стороною захисту було заявлено клопотання про оголошення перерви для надання додаткового часу з метою ознайомлення з матеріалами та підготовки позиції захисту, у зв`язку з об`єктивною неможливістю її повноцінної реалізації до початку цього засідання, призначеного на 02.06.2026. Заслухавши думку учасників процесу, з метою забезпечення права підозрюваного ОСОБА_4 на належний захист та дотримання принципу змагальності сторін, слідчим суддею було задоволено вказане клопотання та оголошено перерву до 03.06.2026 о 10:00.

Під час перерви, оголошеної у судовому засіданні 02.06.2026, на офіційну електронну адресу ВАКС від захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 надійшла скарга в порядку ст. 206 КПК України на незаконне затримання підозрюваного ОСОБА_4 ..

Після відновлення 03.06.2026 судового засідання, заслухавши думку учасників кримінального провадження, керуючись принципом процесуальної економії та пріоритету судового контролю за дотриманням прав людини, слідчий суддя ухвалив об`єднати в одне судове провадження розгляд клопотання детектива НАБУ про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та скаргу захисника в порядку ст. 206 КПК України для їх спільного розгляду, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення клопотання детектива НАБУ заперечували, просили відмовити у його задоволенні. Одночасно захист підтримав вимоги поданої скарги в порядку ст. 206 КПК України, наполягав на визнанні затримання підозрюваного ОСОБА_4 незаконним. 

В обґрунтування скарги та заперечень проти обрання запобіжного заходу сторона захисту наголосила, що затримання проведене службовими особами без ухвали слідчого судді за відсутності передбачених статтею 208 КПК України законних підстав. Адвокат ОСОБА_5 зазначив, що єдиною фактичною підставою для затримання особи без попереднього судового рішення стало посилання органу досудового розслідування на нібито наявний ризик втечі підозрюваного як способу ухилення від кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину.

Разом з тим, захист підкреслив, що з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та початку цього кримінального провадження минуло вже 3,5 роки, що повністю спростовує та нівелює будь-який ризик втечі. Протягом усього вказаного тривалого часу ОСОБА_4 достеменно знав про здійснення розслідування, проте не змінював свого місця проживання та роботи, не залишав територію України без наміру повернення, не використовував жодних методів конспірації та жодним чином не ухилявся від процесуальної співпраці з органами слідства. 

Окремо сторона захисту заявила про повну необґрунтованість пред`явленої підозри за ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України. Захисник вказав, що ключова теза обвинувачення про нібито штучне завищення вартості обладнання є хибною та спростовується тим, що вказане обладнання було придбане за кордоном за реальною ринковою ціною. Захист наголосив на використанні органом досудового розслідування помилкових методик обчислення збитків та зауважив про повну недоведеність матеріалами клопотання підконтрольності закордонного підприємства (Mazal International B.V.) підозрюваному, як і відсутність будь-яких доказів на підтвердження статусу ОСОБА_4 як фактичного контролера ПрАТ «Юженергобуд». Крім того, адвокат вказав на недоведеність ролі ОСОБА_4 як організатора злочину, відсутність у нього будь-якого злочинного умислу, а також наявність суттєвих внутрішніх неузгодженостей та суперечностей у доказовій базі сторони обвинувачення. 

Заперечуючи проти визначення застави, сторона захисту підкреслила, що запропонована прокурором сума є завідомо непомірною та каральною. Адвокат зазначив, що розмір застави не може визначатися на основі здійсненого слідством розрахунку сукупного доходу підконтрольних ОСОБА_4 підприємств, оскільки вказані цифри відображають валовий дохід (оборот) юридичних осіб, а не їхній чистий прибуток чи особисті активи підозрюваного, причому цей розрахунок наведений обвинуваченням без врахування реально понесених операційних витрат. Захист також звернув увагу слідчого судді на те, що доходи родичів не є особистими активами підозрюваного ОСОБА_4 , а наявність у нього будь-яких грошових коштів на іноземних рахунках є повністю недоведеною матеріалами клопотання.

Окрім того, сторона захисту просила застосувати м`якший запобіжний захід, зокрема особисту поруку. На підтвердження цього захисник вказав, що у судове засідання з`явилися громадяни ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , якими безпосередньо під час судового засідання було подано офіційні письмові заяви про взяття підозрюваного на поруки. У вказаних заявах та своїх усних поясненнях поручителі підтвердили свій суспільний статус і репутацію, а також заявили про безумовну готовність взяти підозрюваного ОСОБА_4 на особисту поруку, гарантуючи його належну процесуальну поведінку та явку за першим викликом слідчого судді, детектива чи прокурора.

Прокурор САП проти задоволення скарги захисника заперечував, вважаючи затримання повністю законним.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання сторони обвинувачення та доводи скарги захисника, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує відомості про те, що особа позбавлена свободи за відсутності судового рішення, він зобов`язаний перевірити ці обставини і в разі відсутності законних підстав - постановити ухвалу про її негайне звільнення.

Згідно з матеріалами кримінального провадження та протоколом затримання особи, підозрюваного ОСОБА_4 було затримано 01.06.2026 о 13 год 51 хв уповноваженою службовою особою НАБУ - старшим детективом ОСОБА_7 в порядку ст. 208 КПК України. 

Захист стверджує, що таке затримання є протиправним через відсутність попереднього судового рішення (ухвали слідчого судді), а посилання детективів НАБУ на ризик ухилення від відповідальності є штучним та повністю спростовується тривалістю кримінального провадження (3,5 роки), упродовж яких ОСОБА_4 демонстрував зразкову процесуальну поведінку.

Оцінюючи доводи сторін, слідчий суддя виходить із того, що право на свободу та особисту недоторканність є фундаментальним, а будь-яке обмеження свободи без ухвали суду має тлумачитися суворо та винятково в межах закону. Водночас положення ст. 208 КПК України є легітимним та самостійним процесуальним винятком, який дозволяє уповноваженим особам діяти оперативно задля досягнення завдань кримінального провадження у невідкладних випадках.

Перевіряючи обґрунтованість дій детективів НАБУ, слідчий суддя зазначає, що затримання в порядку ст. 208 КПК України оцінюється слідчим суддею не екс-пост (з урахуванням подальшого розвитку подій), а виключно крізь призму тієї сукупності відомостей, якими володіла уповноважена службова особа, тобто детектив НАБУ, безпосередньо на момент фізичного обмеження свободи особи - підозрюваного ОСОБА_4 ..

У судовому засіданні встановлено, що підставою для затримання ОСОБА_4 стала наявність об`єктивного та раптово виниклого ризику його втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Досліджені матеріали свідчать, що органом досудового розслідування інкримінується організація корупційного злочину за ч. 5 ст. 191 КК України, який віднесено законом до категорії особливо тяжких і за який передбачено безальтернативне суворе покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років із конфіскацією майна.

У практиці Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах «Вемхофф проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії») сформовано сталу правову позицію, згідно з якою суворість передбаченого покарання є релевантним та вагомим фактором при оцінці ризику переховування. Усвідомлення підозрюваним реальності притягнення до відповідальності за корупційний злочин такого масштабу є сильним спонукальним мотивом для уникнення правосуддя.

Слідчий суддя детально аналізує та відхиляє твердження захисту про те, що тривалість розслідування з 2022 року та той факт, що ОСОБА_4 мав достатньо часу для виїзду, повністю анулюють ризик його втечі.

Упродовж попередніх 3,5 років досудового розслідування кримінальне провадження перебувало на стадії збору доказів, а сам ОСОБА_4 не перебував під реальним процесуальним тиском та не мав офіційного статусу підозрюваного. Відтак, його попередня стабільна поведінка була обумовлена відсутністю безпосередньої загрози його особистій свободі та майновим інтересам.

Натомість, саме момент офіційного викриття злочинної схеми, фактичне обмеження свободи та вручення письмового повідомлення про підозру за ч. 5 ст. 191 КК України кардинально й безповоротно змінюють процесуальний статус особи, перетворюючи гіпотетичну кримінальну відповідальність на невідворотну та реальну загрозу. Усвідомлення ОСОБА_10 перспективи призначення суворого покарання (до 12 років позбавлення волі) та безальтернативного арешту і подальшої конфіскації всіх його активів створює абсолютно нові, раніше відсутні спонукальні мотиви для уникнення правосуддя.

За таких обставин, наявність у ОСОБА_4 значних матеріальних ресурсів, підконтрольних підприємств та досвіду регулярних закордонних поїздок у сукупності з принципово новою мотивацією - уникнути реального покарання у вигляді позбавлення волі - об`єктивно трансформували потенційний ризик переховування у реальну загрозу саме в момент затримання, що повністю виправдовувало невідкладні дії детективів НАБУ щодо тимчасового обмеження свободи підозрюваного в порядку ст. 208 КПК України, тоді як його попередня поведінка за 3,5 роки розслідування не може слугувати абсолютною гарантією забезпечення належної процесуальної поведінки у майбутньому.

Слідчим суддею також перевірено дотримання інших процесуальних гарантій ОСОБА_4 .. Письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України було вручено ОСОБА_4 особисто 01.06.2026 о 21 год 44 хв, тобто з точним дотриманням імперативного 24-годинного строку, встановленого ч. 2 ст. 278 КПК України. Граничний 72-годинний строк тримання під вартою без ухвали суду, передбачений ч. 1 ст. 211 КПК України, на момент доставлення ОСОБА_4 до слідчого судді порушений не був. Будь-яких скарг на застосування насильства, неналежне поводження чи порушення права на негайний доступ до правової допомоги (у тому числі конфіденційного побачення з адвокатом до першого допиту) від підозрюваного чи його захисника не надходило.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у статті 5 закону не вимагає, щоб затримання здійснювалося виключно за ухвалою, якщо існують обґрунтовані підстави запобігти вчиненню правопорушення чи втечі особи після його вчинення («Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Оскільки детективами НАБУ доведено наявність підстав, передбачених ст. 208 КПК України, правові підстави для констатації незаконності позбавлення свободи відсутні.

Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що затримання ОСОБА_4 відбулося у повній відповідності до вимог кримінального процесуального закону України, а тому у задоволенні скарги захисника в порядку ст. 206 КПК України слід відмовити за безпідставністю.

Відмовивши у задоволенні скарги на незаконне затримання та завершивши перевірку легітимності первинного обмеження свободи підозрюваного, слідчий суддя переходить до безпосереднього розгляду клопотання детектива НАБУ про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 ..

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Надаючи оцінку законності підстав для застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також його спроможності забезпечити належну процесуальну поведінку, слідчий суддя враховує такі встановлені обставини.

Як вбачається з долучених матеріалів та вже зазначалося вище в цій ухвалі, 01.06.026 о 13 год 51 хв ОСОБА_4 був затриманий детективами НАБУ в порядку ст. 208 КПК України, та цього ж дня йому повідомлено про підозру в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Зі змісту повідомленої підозри випливає, що у період з жовтня 2020 року по грудень 2021 року голова наглядової ради та фактичний контролер ПрАТ «Юженергобуд» ОСОБА_4 , зловживаючи своїм службовим становищем, діючи за попередньою змовою з начальником відділу з кошторисно-договірної роботи управління планування та фінансування ВП АПІ ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_11 , організував внесення змін до технічної специфікації на АСУ ТП ТГАЕС в частині збільшення комплектності та вартості обладнання всупереч проекту, що пройшов державну експертизу; забезпечив фальсифікацію інформаційної довідки за цінами цього обладнання шляхом організації надання невстановленими особами підроблених комерційних пропозицій від імені учасників маркетингового дослідження, чим забезпечив укладення додаткових угод на його придбання за завідомо завищеними цінами. У подальшому увів до схеми постачання обладнання підконтрольне йому підприємство-посередника Mazal International B.V., чим організовував приховування кримінально протиправної діяльності з встановлення необґрунтованої націнки до собівартості товару, що дозволило ПрАТ «Юженергобуд» здійснити його постачання за цінами, вищими за ринкові на 169 589 194,02 грн, та призвело до заволодіння співучасниками грошовими коштами ДП «НАЕК «Енергоатом» у вказаному розмірі. 

Таким чином, зазначені дії спричинили настання збитків державі у сумі 169 589 194,02 грн, що відповідно до п. 4 примітки до ст. 185 КК України є особливо великим розміром, оскільки в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Слідчий суддя зазначає, що повідомлена ОСОБА_4 підозра станом на час розгляду цього клопотання повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зокрема термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрювану особу з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Тобто стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта.

На підтвердження фактів та інформації, що становлять зміст обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, сторона обвинувачення надала докази, які у своїй сукупності на даному етапі кримінального провадження переконують об`єктивного спостерігача у ймовірній причетності підозрюваного до інкримінованого діяння, а саме: (1) службова записка вх. № 0431/21527-0442-кп від 23.11.2022 ст. детектива НАБУ ОСОБА_7 щодо виявлення ознак злочину та реєстрації до ЄРДР відомостей про вчинення службовими особами ДП «НАЕК «Енергоатом» кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, в якій описані виявлені факти зловживань службовим становищем в інтересах ПрАТ «Юженергобуд»; (2) протокол від 27.05.2025 тимчасового доступу до речей і документів, що перебувають у володінні АТ «НАЕК «Енергоатом», зокрема Статуту ДП «НАЕК «Енергоатом», Положення про відокремлений підрозділ «Атомпроектінжиніринг» ДП «НАЕК «Енергоатом» ПЛ-П.46.10.129-19, положення про укладення та ведення договорів ВП «Атомпроектінжиніринг» ДП «НАЕК «Енергоатом» ПЛ-Д.46.029-20, наказу від 13.08.2020 № 632 «Про покладення функцій замовника будівництва»; (3) протокол від 05.06.2024 обшуку на ВП АПІ ДП «НАЕК «Енергоатом», під час якого вилучено, первинні документи щодо поставки ПрАТ «Юженергобуд» на замовлення ДП «НАЕК «Енергоатом» обладнання АСУ ТП ТГАЕС; (4) протоколи оглядів: від 24.04.2024 документів з АСМО «Інспектор» Державної митної служби України, у якій виявлена електронна митна декларація № UA100320/2021/245977 від 10.11.2021; від 14.11.2025 договорів (контрактів) з додатковими угодами до них на постачання АСУ ТП ТГАЕС; від 11.07.2025 документів, що розміщені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг з реєстру станом на 18.06.2025 щодо ПрАТ «Юженергобуд» та інформаційна довідка Національного депозитарію України від 23.01.2020 вих. № 5555); від 22.11.2024 документів, відшуканих у кабінеті голови наглядової ради ПрАТ «Юженергобуд» ОСОБА_4 ; від 05.05.2023 НЖМД, що містить копію мобільного телефону ОСОБА_11 ; від 25.09.2025 додаткового огляду НЖМД, що містить копію мобільного телефону на той час начальника кошторисно-договірного відділу ВП АПІ ОСОБА_11 ; від 25.12.2025 документів, а саме руху грошових коштів по рахунку № НОМЕР_1 , відкритому ОСОБА_11 у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» за період з 17.03.2022 по 20.03.2022; від 01.08.2025 НЖМД, вилученого під час обшуку 05.06.2024 у службовому кабінеті заступника генерального директора ПрАТ «Юженергобуд» з виробництва ОСОБА_12 ; від 26.03.2025 розсекреченого диску DVD-R № 04/27862 від 22.12.2020, що містить відомості про результати НСРД відносно ОСОБА_4 , в якому зафіксовано розмову 11.11.2020 о 16:00:19 з ОСОБА_11 ; (5) лист Окружної прокуратури у Варшаві від 28.02.2024 у відповідь на запит НАБУ про міжнародну правову допомогу; (6) листи дочірнього підприємства Emerson Electric Co в Україні - ТОВ «Емерсон»: вих. № 2024-09-17-СМ від 17.09.2024; вих. № 260925-ZD від 26.09.2025; б/н від 06.10.2025; (7) протоколи допитів свідків: від 24.09.2024 ОСОБА_13 - директора ТОВ «Емерсон» у період з 01.10.2016 по 26.02.2022; від 11.11.2025 ОСОБА_14 ; від 23.09.2024 ОСОБА_15 - генерального директора ТОВ «НТТ «Енергія»; від 26.09.2025 ОСОБА_16 - директора Дирекції з проектів та інвестиційних програм ДП «НАЕК «Енергоатом»; від 24.09.2025 ОСОБА_17 ; (8) протоколи за результатами здійснення НСРД: від 25.04.2023 № 19/4232 відносно на той час головного інженера УКБ ВП «Южно-Українська АЕС» ОСОБА_18 , що містить розмову за 03.03.2023 о 14:46:19 з невстановленим абонентом; від 31.05.2023 № 19/5416 зняття інформації з інтернет-месенджера Telegram, яким користується ОСОБА_4 , що містить листування останнього з директором з продажів Mazal International B.V. ОСОБА_25, в якому наявні повідомлення з готовими проектами комерційних пропозицій щодо поставок товарів, адресованими ВП АПІ із завідомо зазначеною ОСОБА_4 ціною, що у подальшому переносяться на бланк Mazal International B.V. (одночасно у листуванні зафіксовані розмови, що свідчать про умисне завищення цін у порівнянні з ціною виробника, зокрема чат за 16.01.2023); (9) висновки експертів за результатами проведення додаткової комплексної комісійної судової товарознавчої та економічної експертизи від 13.03.2026 № 42/26-53/43/26-72.

Слідчий суддя зазначає, що кримінальний процесуальний закон на стадії розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу не зобов`язує сторону обвинувачення надавати слідчому судді всі наявні матеріали досудового розслідування в повному обсязі. Прокурор САП та детектив НАБУ на даній стадії самостійно визначають межі та обсяг тих матеріалів, які, на їхнє переконання, є достатніми для доведення необхідності застосування запобіжного заходу та підтвердження стандартів корупційного розслідування.

Відтак, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення дотримано вимоги ст. 184 КПК України, а надані докази є достатніми для вирішення цього клопотання.

Наведене узгоджується з позицією Великої Палати Європейського суду з прав людини, викладеною у п. 184 рішення у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017. ЄСПЛ зазначив, що обґрунтованість підозри залежить від усіх обставин справи, проте факти, які в сукупності дають підстави для підозри, не обов`язково мають бути такого ж рівня, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку.

З огляду на вказані міжнародні стандарти, слідчий суддя дійшов переконання, що пред`явлена підозра не є вочевидь необґрунтованою та на даному етапі повністю відповідає критеріям розумності.

Водночас доводи захисту щодо реальності ринкової ціни обладнання, хибності методик розрахунку збитків та недоведеності статусу ОСОБА_4 як фактичного контролера ПрАТ «Юженергобуд» стосуються безпосередньо суті обвинувачення і на даному етапі потребували б передчасного оцінювання та глибокого аналізу доказів, що виходить за межі компетенції слідчого судді на стадії досудового розслідування. Слідчий суддя наголошує, що на цьому етапі процесу слідчий суддя не вирішує питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні злочину, а лише встановлює наявність мінімального обґрунтованого зв`язку між діями особи та інкримінованим кримінальним правопорушенням. Оскільки надані матеріали клопотання НАБУ в повній мірі підтверджують такий зв`язок, вказані аргументи сторони захисту не спростовують обґрунтованості підозри та підлягають розширеному дослідженню під час розгляду справи по суті судом.

Таким чином, наведеними вище доказами обґрунтовано можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування запобіжного заходу на підставі матеріалів, поданих стороною обвинувачення разом із клопотанням.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).

В силу приписів ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави стосовно ОСОБА_4 , сторона обвинувачення посилається на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, приховування або спотворення речей чи документів; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених у клопотанні детективом та підтверджених у судовому засіданні прокурором ризиків, слідчий суддя зважає на таке.

Обґрунтовуючи наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, прокурор зазначає, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні корупційного кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином та передбачає суворе покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років із конфіскацією майна. Слідчий суддя зважає, що сама лише тяжкість ймовірного покарання та реальність перспективи його призначення у разі визнання особи винуватою судом є вагомим природним спонукальним мотивом для уникнення кримінальної відповідальності.

Водночас, окрім абстрактного чинника суворості санкції, сторона обвинувачення надала переконливі фактичні дані, які свідчать про наявність у підозрюваного ОСОБА_4 реальної та об`єктивної можливості для тривалого й безперешкодного переховування від правосуддя.

Як вбачається з долучених до клопотання НАБУ відомостей, ОСОБА_4 упродовж останніх п`яти років 61 раз перетнув державний кордон України в напрямку виїзду, у тому числі безперешкодно здійснив 46 виїздів у період дії воєнного стану в Україні. Особливу увагу слідчий суддя звертає на зафіксовані слідством факти того, що підозрюваний здійснював виїзди за межі території України в переддень проведення допитів ключових свідків у цьому кримінальному провадженні. У сукупності з іншими обставинами справи це дає обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи характер здійснюваного розслідування, мав об`єктивну можливість завчасно підготувати умови для довготривалого перебування за кордоном з метою можливого ухилення від органів розслідування.

Додатковим вагомим чинником, що суттєво підвищує ступінь ризику переховування, є майновий стан та фінансові ресурси підозрюваного. Матеріалами провадження підтверджено, що ОСОБА_4 володіє значними фінансовими активами, прямо чи опосередковано здійснює вирішальний вплив на господарську діяльність та є фактичним кінцевим бенефіціарним власником низки успішних підприємств, генеруючих великі доходи. Більше того, за даними детективів НАБУ, ОСОБА_4 має значні фінансові ресурси за кордоном, а його дружина та діти постійно проживають за межами України.

Вказаний висновок слідчого судді узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, зокрема викладеною у рішенні від 25.04.2000 у справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic», заява № 31315/96). У цій справі ЄСПЛ визнав повністю обґрунтованими висновки національних судів про наявність ризику переховування особи від правосуддя, зважаючи на характер її діяльності, наявність широких особистих і ділових зв`язків за кордоном, а також суттєвих фінансових і матеріальних ресурсів, які давали особі об`єктивну можливість безперешкодно залишити країну та влаштувати своє життя в іншій державі.

Аналізуючи майновий стан підозрюваного ОСОБА_4 в контексті доводів сторін, слідчий суддя вважає обґрунтованими зауваження захисту щодо методики розрахунку фінансових спроможностей підозрюваного, наданої стороною обвинувачення. Слідчий суддя погоджується з доводами адвокатів про те, що при оцінці реальних майнових ресурсів фізичної особи не можуть автоматично враховуватися показники сукупного валового доходу (обороту) підконтрольних підприємств без вирахування реально понесених ними операційних та фінансових витрат. Оборотні кошти юридичних осіб відображають масштаби господарської діяльності бізнесу, проте вони не є тотожними чистому прибутку підприємств чи особистим ліквідним активам самого підозрюваного. Крім того, слідчий суддя зважає на слушні твердження захисту, що офіційні доходи родичів підозрюваного ОСОБА_4 не можуть безпосередньо ототожнюватися з його власним майновим станом, а прямих та беззаперечних доказів наявності конкретних сум грошових коштів на іноземних рахунках, які б перебували у вільному особистому розпорядженні ОСОБА_4 , матеріали клопотання на даній стадії не містять.

Разом з тим, оцінюючи вказані обставини у їх сукупності, слідчий суддя зазначає, що встановлені недоліки у фінансових розрахунках сторони обвинувачення хоча і впливають на визначення справедливого розміру альтернативного запобіжного заходу (застави), проте не спростовують існування самого ризику переховування. Навіть із врахуванням обґрунтованих зауважень захисту, загальний характер діяльності ОСОБА_4 , його статус фактичного контролера ПрАТ «Юженергобуд» та прямого чи опосередкованого впливу на ряд успішних підприємств, наявність високих легітимних доходів, досвід регулярних виїздів за кордон під час воєнного стану (зокрема в переддень слідчих дій), а також інтегрованість у закордонне середовище через постійне проживання там членів його сім`ї свідчать про наявність у нього значного матеріального та організаційного ресурсу. Вказані чинники створюють для особи об`єктивні умови для безперешкодного виїзду та тривалого проживання за межами України без ризику суттєвого погіршення стандартів свого життя, що повністю нівелює твердження захисту про відсутність наміру ухилятися від розслідування, оскільки після офіційного вручення підозри за ч. 5 ст. 191 КК України мотивація особи до втечі кардинально зросла. Відтак, ризик переховування від органів досудового розслідування та слідчого судді, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є реальним, обґрунтованим та високим.

Наявність ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтована стороною обвинувачення тим, що згідно з матеріалами кримінального провадження та пред`явленою підозрою, ОСОБА_4 продемонстрував стійку схильність до фальсифікації та підміни офіційних документів. Більше того, саме штучне створення недостовірної документації (зокрема, підробка комерційних пропозицій від імені учасників маркетингового дослідження та фальсифікація інформаційної довідки щодо цін на обладнання) виступало безпосереднім способом та інструментом вчинення інкримінованого йому особливо тяжкого злочину.

На переконання слідчого судді, вказана обставина дає обґрунтовані процесуальні підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на волі без суворого запобіжного заходу, може використати аналогічні протиправні методи для протидії органам розслідування. Зокрема, існує реальна загроза того, що він може знищити, сховати чи спотворити первинні документи, які досі вилучаються детективами НАБУ і мають істотне значення для встановлення істини.

Окрім того, характер та специфіка діяльності підозрюваного ОСОБА_4 вказують на ризик штучного створення ним недостовірних письмових доказів сторони захисту (як-от боргових розписок, розписок про нібито повернення грошових коштів тощо) з метою надання фіктивної видимості легальності під час передачі грошових коштів начальнику кошторисно-договірного відділу Управління планування та фінансування ВП АПІ ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_11 ..

Додатково слідчий суддя зважає на доводи прокурора САП про те, що предметом дослідження у цьому кримінальному провадженні також є обставини, пов`язані із можливим вчиненням дій щодо легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом. Оскільки розслідування цього кримінального епізоду триває, ОСОБА_4 , маючи безпосередній доступ до фінансово-господарської документації підконтрольних йому підприємств та закордонного суб`єкта господарювання, має об`єктивну можливість знищити або спотворити документи, що підтверджують рух грошових коштів та приховують їхнє кримінальне походження.

За таких обставин, зважаючи на специфіку інкримінованого способу вчинення злочину шляхом службового підроблення, слідчий суддя констатує, що ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, є повністю доведеним та обґрунтованим матеріалами клопотання НАБУ.

Аналізуючи ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя констатує його суттєвість та актуальність.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Орган правосуддя не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. До моменту такого допиту ризик психологічного чи іншого впливу на учасників процесу з метою зміни їхньої позиції зберігається у повному обсязі.

Зважаючи на обставини вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення та зазначає, що ОСОБА_4 , маючи статус голови наглядової ради та фактичного керівника ПрАТ «Юженергобуд», володіє значним управлінським, авторитетним та фінансовим впливом на коло осіб, які задіяні у господарській діяльності цього товариства чи залучені до реалізації злочинної схеми.

Дослідженими матеріалами клопотання підтверджено, що особи, які підлягають допиту як свідки, зокрема т.в.о. генеральний директор ВП АПІ ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_16 , працівники ПрАТ «Юженергобуд» ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_12 , а також підозрювана ОСОБА_11 , перебували або досі перебувають у службовій, фінансовій чи особистій залежності від підозрюваного. Крім того, слідчий суддя зважає на зафіксований матеріалами досудового розслідування факт того, що один із ключових фігурантів провадження (генеральний директор ПрАТ «Юженергобуд» ОСОБА_19 ) вже скористався правом відмовитися від надання показань, що у сукупності з роллю підозрюваного ОСОБА_4 свідчить про наявність об`єктивного тиску на учасників процесу з метою приховування обставин злочину.

Отже, на підставі системного аналізу матеріалів клопотання слідчий суддя дійшов переконання, що інкримінована ОСОБА_4 роль організатора кримінального правопорушення (ч. 3 ст. 27 КК України) сама по собі передбачає наявність у нього лідерських якостей, досвіду координації дій інших осіб та здатності підпорядковувати їхню поведінку спільному кримінально протиправному замислу. Залишаючись на волі без суворого процесуального обмеження, підозрюваний має об`єктивну можливість використовувати свій статус та зв`язки для здійснення психологічного тиску, надання порад або вказівок свідкам та іншим фігурантам з метою спонукання їх до відмови від дачі показань або зміни раніше наданих свідчень. Наведене у своїй сукупності, на переконання слідчого судді, свідчить про те, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є реальним та повністю доведеним.

Обґрунтовуючи наявність процесуального ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, сторона обвинувачення зазначає, що на даному етапі досудового розслідування точне місцезнаходження грошових коштів, якими протиправно заволоділи співучасники внаслідок вчинення інкримінованого злочину, залишається невідомим. З огляду на це, існує обґрунтований ризик того, що ОСОБА_4 , з метою приховування злочинного джерела походження вказаних фінансових ресурсів, може вжити активних заходів для їх подальшої легалізації (відмивання), тобто вчинити інше кримінальне правопорушення, передбачене статтею 209 КК України.

Крім того, слідчий суддя зважає на доводи прокурора САП про те, що протиправна діяльність підозрюваного ОСОБА_4 не обмежилася лише досліджуваним епізодом закупівлі. Як вбачається з долучених детективами НАБУ матеріалів електронного листування між співучасниками, фігурантами провадження вчинялися аналогічні системні дії щодо фальсифікації результатів маркетингових досліджень цінових пропозицій і за іншими господарськими угодами, сторонами яких виступають підприємства, що перебувають під фактичним контролем ОСОБА_4 ..

Вказані обставини у їх сукупності дають слідчому судді достатні підстави для висновку, що кримінально протиправна діяльність підозрюваного має триваючий та системний характер, а його перебування на волі без суворого запобіжного заходу створює реальну загрозу продовження вчинення аналогічних правопорушень у сфері господарської діяльності та управління підконтрольними суб`єктами. Відтак, ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є повністю доведеним матеріалами клопотання.

За вказаних обставин, оцінивши встановлені ризики у їх сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що для їх нівелювання та забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 необхідним є застосування до нього запобіжного заходу.

Відповідно до імперативних вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний оцінити можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам правомірної поведінки.

Досліджуючи вказане питання, слідчий суддя передусім оцінює офіційні письмові заяви громадян ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які були подані безпосередньо під час судового засідання, про взяття підозрюваного ОСОБА_4 на особисту поруку. Заслухавши усні пояснення вказаних осіб, слідчий суддя відзначає їхній високий суспільний статус, вагомий авторитет у суспільстві та щире прагнення забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Проте, зважаючи на характер та масштабність інкримінованого корупційного злочину за ч. 5 ст. 191 КК України, особливий процесуальний статус ОСОБА_4 як ймовірного організатора схеми (ч. 3 ст. 27 КК України), а також встановлену сукупність суттєвих ризиків, насамперед пов`язаних із систематичним перетином кордону та наявністю фінансових зв`язків за кордоном, слідчий суддя дійшов переконання, що інститут особистої поруки на даній стадії досудового розслідування не має достатніх правових та фактичних важелів для стримування особи від потенційних процесуальних порушень. Сама лише авторитетність поручителів не здатна знівелювати встановлені майнові, управлінські та організаційні можливості підозрюваного до переховування, продовження діяльності чи впливу на свідків. З цих же підстав слідчим суддею відхиляються й інші м`якші запобіжні заходи, такі як особисте зобов`язання та домашній арешт, оскільки вони не здатні забезпечити належний рівень контролю та ізоляції ОСОБА_4 ..

За таких обставин слідчий суддя констатує безальтернативність та обґрунтованість застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Визначаючи строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходить із положень ст. 197 КПК України, згідно з якими строк дії ухвали про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Зважаючи на характер і масштабність корупційного кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином, а також враховуючи встановлену високу інтенсивність та актуальність процесуальних ризиків, пов`язаних із реальними можливостями підозрюваного до переховування, знищення чи спотворення доказів, впливу на свідків та продовження протиправної діяльності, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 на максимально дозволений законом строк - 60 днів. На переконання слідчого судді, менший строк тримання під вартою на початковому етапі після викриття злочинного механізму не зможе забезпечити належного контролю за поведінкою підозрюваного та запобігти встановленим загрозам. Водночас, з урахуванням стадії процесу, цей строк обмежується часовими рамками досудового розслідування у справі, а його відлік, відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України, обчислюється з моменту фактичного затримання особи, тобто з 01.06.2026.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Детектив НАБУ у клопотанні просив визначити заставу у розмірі 299 520 000,00 грн. Слідчий суддя зазначає, що запропонована стороною обвинувачення сума застави є надмірною, завідомо непомірною для підозрюваного та такою, що суттєво (майже у два рази) перевищує розмір інкримінованої у цьому провадженні шкоди.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, та не може бути завідомо непомірним для нього. Застава за своєю правовою природою є превентивним заходом, метою якого є забезпечення виконання особою процесуальних обов`язків під загрозою втрати майна, а не інструментом покарання чи майновим стягненням до винесення вироку суду. Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Гавриленскі та інші проти Колишньої Югославської Республіки Македонія» («Gavrilenski and Others v. the former Yugoslav Republic of Macedonia»), сума застави повинна оцінюватися крізь призму фінансових можливостей підозрюваного, а встановлення завідомо непомірного розміру застави тотожне позбавленню особи права на звільнення, що суперечить ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Слідчий суддя повністю погоджується з обґрунтованими доводами сторони захисту про те, що наданий прокурором розрахунок сукупного доходу підконтрольних підприємств є методологічно помилковим, оскільки відображає валовий дохід (оборот) юридичних осіб, а не їхній чистий прибуток чи особисті активи підозрюваного ОСОБА_4 як фізичної особи, і наведений стороною обвинувачення без вирахування реально понесених операційних та фінансових витрат. Також обґрунтованими є твердження захисту, що офіційні доходи родичів підозрюваного не можуть автоматично ототожнюватися з його власним майновим станом, а наявність грошових коштів на іноземних рахунках є недоведеною належними матеріалами клопотання та на даному етапі процесу ґрунтується виключно на припущеннях сторони обвинувачення, сформованих на основі змісту зафіксованих телефонних розмов фігурантів, за відсутності будь-яких офіційних банківських або міжнародно-правових документів, які б підтверджували реальне існування та обсяг таких активів.

Наведена позиція слідчого судді повністю корелює зі сталою практикою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (зокрема, викладеною в ухвалі у справі № 991/7623/24 від 16.09.2024) та практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах «Істоміна проти України» та «Мангурас проти Іспанії»), відповідно до якої при оцінці майнового стану підозрюваного як фізичної особи встановлення застави виходячи виключно з фінансових спроможностей юридичних осіб є винятковим заходом, що вимагає розмежування приватної власності особи та правового статусу майна компаній, фактичним контролером яких вона є. Автоматичне ототожнення оборотних коштів бізнесу з ліквідними активами громадянина, без надання обвинуваченням доказів реального виведення цих коштів у його особисте розпорядження, є процесуально неприпустимим та призводить до встановлення завідомо непомірної застави, що фактично нівелює її альтернативний характер у розумінні ст. 182 КПК України. 

Водночас слідчий суддя зважає на високий рівень довіри та підтримки підозрюваного ОСОБА_4 з боку суспільства, що підтверджується особистою явкою у судове засідання авторитетних поручителів та поданням ними заяв. Хоча їхній статус виявився недостатнім для обрання особистої поруки як самостійного запобіжного заходу, сам факт їхньої готовності нести відповідальність за особу є вагомим процесуальним чинником, який характеризує підозрюваного ОСОБА_4 з позитивної сторони та свідчить про значне зниження ступеня його процесуальної неблагонадійності, що є підставою для визначення більш м`яких фінансових обмежень.

Враховуючи тривалість кримінального провадження (3,5 роки), стабільну поведінку ОСОБА_4 впродовж цього тривалого часу, реальний майновий стан підозрюваного, збалансовуючи інтереси правосуддя та право особи на свободу, слідчий суддя вважає за необхідне суттєво зменшити розмір застави порівняно із заявленим детективом, визначивши її у розмірі 30 000 000 грн. На переконання слідчого судді, така сума повністю відповідає принципу пропорційності, не є для підозрюваного каральним чи непомірним тягарем, але виступатиме надійним та достатнім стримуючим фактором від порушення процесуальних обов`язків.

У разі внесення застави підозрюваний ОСОБА_4 звільняється з-під варти і на нього, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладаються такі обов`язки, необхідність яких обумовлена встановленими ризиками: прибувати до детектива, прокурора або суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, а саме міста Вознесенськ Вознесенського району Миколаївської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні - ОСОБА_22 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , підозрюваною ОСОБА_11 , а також ОСОБА_23 , ОСОБА_21 та ОСОБА_24 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Вознесенського відділу Державної міграційної служби України в Миколаївській області) свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Оскільки досудове розслідування триває, строк дії вказаних обов`язків у разі внесення застави слід визначити до 03.08.2026 включно, але в межах строку досудового розслідування.

Враховуючи, що слідчий суддя дійшов переконання про необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, проте визнав заявлений прокурором САП розмір застави надмірним та постановив суттєво зменшити його з урахуванням майнового стану підозрюваного та доводів захисту, клопотання детектива НАБУ, погоджене прокурором САП, підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 178, 182-184, 193, 194, 196, 197, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги на незаконне затримання відмовити.

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Застосувати до  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор». 

Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 - з 13 год 51 хв 01.06.2026 до 13 год 51 хв 30 липня 2026 року включно, але в межах строку досудового розслідування.

Одночасно визначити  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 30 000 000 грн (тридцять мільйонів гривень), яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду:

- код ЄДРПОУ 42836259;

- номер рахунку за стандартом ІВАN НОМЕР_2 .

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.

За умови внесення застави покласти на підозрюваного  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати до детектива, прокурора або суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, а саме міста Вознесенськ Вознесенського району Миколаївської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду;

- повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні - ОСОБА_22 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , підозрюваною ОСОБА_11 , а також ОСОБА_23 , ОСОБА_21 та ОСОБА_24 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Вознесенського відділу Державної міграційної служби України в Миколаївській області) свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Контроль за виконанням ухвали в частині виконання покладених на підозрюваного обов`язків покласти на детективів Національного антикорупційного бюро України.

Строк дії ухвали в частині покладених на підозрюваного  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків у разі внесення застави визначити до 03 серпня 2026 року включно, але в межах строку досудового розслідування.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя         ОСОБА_1