Справа № 991/7331/26

Провадження 1-кс/991/7343/26

 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року         м.Київ 

 

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1 (далі-слідчий суддя чи суд),

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

скаргу ОСОБА_3 

на постанови прокурора і детектива 

про відмови у задоволенні клопотань про проведення слідчих дій

у кримінальному провадженні №52026000000000269 від 15.05.2026,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий опис судового провадження.

08.06.2026 до ВАКС надійшла скарга ОСОБА_3 (далі - скаржник) на постанови прокурора і детектива про відмову у задоволенні клопотань, для розгляду якої відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і протоколу автоматизованого визначення слідчого судді визначено слідчого суддю ОСОБА_1 , яким здійснено судовий розгляд 09.06.2026.

2. Короткий виклад скарги і позицій учасників судового провадження.

2.1. Скаржник у скарзі просила: «1. Скасувати постанову прокурора п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 від 05 червня 2026 року про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №52026000000000269. 2. Скасувати три постанови детектива Четвертого підрозділу детективів Четвертого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 від 01 червня 2026 року про відмову в задоволенні трьох клопотань потерпілої ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №52026000000000269. 3. Зобов`язати уповноваженого прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у кримінальному провадженні №52026000000000269 повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 04 червня 2026 року з обов`язковим урахуванням обставин та ознак кримінальних правопорушень, викладених у первинній заяві про вчинення кримінального правопорушення (Відкритому зверненні) від 22 квітня 2026 року та в ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 травня 2026 року у справі № 991/4888/26, у тому числі щодо належного визначення підслідності провадження за НАБУ шляхом перекваліфікації діянь відповідно до ознак злочинів, вказаних у заяві від 22.04.2026 та доцільності об`єднання матеріалів кримінальних проваджень №52026000000000269, №42026040000000177 та № 62026170030011998. 4. Зобов`язати уповноваженого детектива Національного антикорупційного бюро України у кримінальному провадженні № 52026000000000269 повторно розглянути вказані три клопотання ОСОБА_3 від 28 травня 2026 року про проведення слідчих та процесуальних дій, з урахуванням викладених у них обставин, а також прав потерпілої на всебічне, повне та неупереджене дослідження всіх матеріалів заяви про злочин від 22 квітня 2026 року із прийняттям вмотивованого процесуального рішення по кожному із заявлених клопотань»,

що обґрунтовувалось зокрема таким: «У провадженні Четвертого підрозділу детективів Четвертого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України перебуває кримінальне провадження № 52026000000000269 від 15.05.2026 року. Дане провадження було відкрито на виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_6 від 11.05.2026 у справі №991/4888/26 за моєю заявою від 22.04.2026 року щодо корупційних злочинів та службового підроблення прокурором ОСОБА_7 та суддею ОСОБА_8 .

У вказаному кримінальному провадженні я маю офіційний процесуальний статус потерпілої, що підтверджується повідомленням детектива НАБУ за вих. № 544-294/17724 від 27.05.2026.

28 травня 2026 року мною до Національного антикорупційного бюро України було подано три окремі клопотання в порядку ст. 220 КПК України щодо проведення слідчих та процесуальних дій, а саме: 1) про вилучення документів спецзв`язку; 2) про проведення комп`ютерного аудиту ЄРДР; 3) про витребування матеріалів кримінального провадження № 42026040000000177.

01 червня 2026 року детектив ОСОБА_9 виніс три постанови про відмову у задоволенні клопотань, а саме: 1) про відмову у вилученні документів спецзв`язку; 2) про відмову у проведенні комп`ютерного аудиту ЄРДР; 3) про відмову у витребуванні матеріалів провадження №42026040000000177.

04 червня 2026 року мною було подано Клопотання до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) в порядку ст. 220 КПК України, в якому я вимагала: визначити підслідність у справі виключно за НАБУ (заборонивши передачу матеріалів до ДБР), об`єднати матеріали справи №52026000000000269 з іншими пов`язаними справами (№ 42026040000000177, № 62026170030011998 та №42026040000000259) та скасувати три постанови детектива НАБУ Анненкова від 01.06.2026 про відмову у задоволенні моїх клопотань щодо проведення слідчих дій.

05 червня 2026 року прокурором п`ятого відділу управління САП ОСОБА_10 було винесено Постанову про відмову в задоволенні мого клопотання у повному обсязі.

Вважаю вказану постанову прокурора САП ОСОБА_10 від 05.06.2026, а також три постанови детектива НАБУ ОСОБА_9 від 01.06.2026 абсолютно незаконними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню».

2.2. В судове засідання попри здійснений належним чином виклик скаржник не прибула, надіславши заяву про розгляд без її участі. З метою дотримання розумних строків судового провадження, слідчий суддя визнав можливим здійснити судовий розгляд без участі скаржника, враховуючи згоду на таке. Відповідно до частини 4 статті 107 КПК фіксування судового розгляду скарги за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось.

Прокурор ОСОБА_11 і детектив НАБУ ОСОБА_9 , постанови яких оскаржувались, попри належним чином здійснене повідомлення про судове засідання, в таке не прибули, що відповідно до частини 3 статті 306 КПК не перешкоджало судовому розгляду. Разом з тим, прокурор подав письмове заперечення на скаргу, де просив відмовити у задоволенні скарги та судове засідання проводити без його участі, зазначивши зокрема таке: «Вважаю доводи скаржниці безпідставними, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. ОСОБА_3 зазначає, що під час виконання ухвали слідчого судді ВАКС від 11.05.2026 у справі №991/4888/26 було безпідставно звужено предмет розслідування та кваліфіковано діяння лише за ч. 1 ст. 366 КК України, ігноруючи ст. 364 та ст. 344 КК України.

Відповідно до ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. При цьому, попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення здійснює слідчий або прокурор па підставі об`єктивних даних, що містяться у заяві, а не виключно на суб`єктивних припущеннях заявника.

Вимоги скаржниці "зобов`язати перекваліфікувати" діяння на даному етапі є прямим втручанням у дискреційні повноваження слідчого та прокурора (ст. 36, 40 КПК України).

Крім того, ОСОБА_3 28.05.2026 було подано три клопотання в порядку ст. 220 КПК України (про вилучення документів, комп`ютерний аудит ЄРДР та витребування матеріалів іншого провадження).

Детективом НАБУ ОСОБА_9 01.06.2026 правомірно винесено вмотивовані постанови про відмову в їх задоволенні. Прокурором під час розгляду клопотання від 04.06.2026 було перевірено законність рішень детектива. Відповідно до ст. 40 КПК України, слідчий (детектив) є самостійним у своїй процесуальній діяльності. Відмова у проведенні слідчих дій була належним чином мотивована детективом, зокрема, з огляду на межі предмета доказування у даному конкретному кримінальному провадженні. Постанова прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 05.06.2026 про відмову у задоволенні клопотання винесена в межах строків та повноважень, визначених ст. 220 КПК України, є законною та обґрунтованою.

Також, скаржниця вимагає об`єднати матеріали справи № 52026000000000269 з провадженнями № 42026040000000177, № 6202617003001 1998 та № 42026040000000259.

Відповідно до ч. 1 ст. 217 КПК України, у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об`єднані матеріали досудових розслідувань. Законодавець чітко визначає об`єднання справ як право, а не обов`язок прокурора. Рішення про об`єднання приймається прокурором виключно з міркувань процесуальної доцільності та ефективності досудового розслідування. Підстав для об`єднання вказаних проваджень не встановлено, що не порушує права потерпілої.

Крім того, слідчий суддя в порядку судового контролю (ст. 303 КПК України) не наділений повноваженнями зобов`язувати прокурора чи слідчого приймати конкретні процесуальні рішення (зокрема, щодо об`єднання справ чи зміни кваліфікації), оскільки це є виключною компетенцією органів досудового розслідування.

Враховуючи вищевикладене, постанови детектива від 01.06.2026 та постанова прокурора від 05.06.2026 винесені у чіткій відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства».

3. Обґрунтування позиції суду.

3.1. Судом встановлено такі обставини:

11.05.2026 ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_6 у справі 991/4888/26 задоволено скаргу скаржника на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ щодо невнесення відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР), зобов`язано уповноважену особу НАБУ внести до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення за заявою скаржника від 22.04.2026, де така вважала наявними скоєння суддею і прокурором кримінальних правопорушень, передбачених статтею 364 КК, яка зареєстрована НАБУ 23.04.2026 за № Г-5096.

15.05.2026 на виконання цієї ухвали слідчого судді ВАКС від 11.05.2026 уповноваженою особою НАБУ внесені відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №52026000000000269 за заявою ОСОБА_3 від 22.04.2026, з попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за частиною 1 статті 366 КК.

22.05.2026 скаржнику листом НАБУ №544-294/17142 надіслано пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілої у вказаному кримінальному провадженні.

28.05.2026 скаржник подала до НАБУ три клопотання про витребування матеріалів кримінального провадження, вилучення документів спецзв`язку та проведення комп`ютерного аудиту ЄРДР (в порядку статей 56, 93, 220 КПК України).

01.06.2026 постановами детектива НАБУ ОСОБА_9 відмовлено у задоволенні клопотань скаржника, оскільки «Разом з тим, згідно ч. 5 ст. 216 КПК України детективи Національного бюро здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 191, 206, 209, 210, 211, 354, 364, 366, 366, 368, 368, 369, 369, 410 КК України, за наявності умов, передбачених цією статтею KK України, Таким чином, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366 КК України, не підслідне детективам Національного антикорупційного бюро. Згідно положень ч. 2 ст. 218 КПК України. Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою наразі вирішується питання про визначення підслідності у кримінальному провадженні №52026000000000269».

04.06.2026 скаржник подала до САП клопотання про визначення підслідності, об`єднання матеріалів кримінальних проваджень та скасування постанов про відмову в задоволенні клопотань (в порядку статей 36, 56, 110, 214, 216, 218, 220 КПК України), де просила: «1. Визначити підслідність у кримінальному провадженні № 52026000000000269 від 15 травня 2026 року за Четвертим підрозділом детективів Четвертого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, заборонивши передачу матеріалів до інших органів розслідування. 2. Скасувати три постанови детектива НАБУ ОСОБА_5 від 01 червня 2026 року про відмову в задоволенні моїх клопотань як незаконні та упереджені. 3. Об`єднати матеріали кримінального провадження № 52026000000000269 від 15 травня 2026 року з матеріалами кримінального провадження № 42026040000000177 від 14.04.2026 року та кримінального провадження № 62026170030011998 від 08.05.2026 року для забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування. 4. Зобов`язати детектива НАБУ виконати процесуальні та слідчі дії, викладені у моїх клопотаннях від 28 травня 2026 року, у тому числі щодо долучення та вилучення фальсифікованої повістки від 06 лютого 2026 року як речового доказу.5. Про прийняте рішення та результати розгляду клопотання повідомити мене письмово у встановлений статтею 220 Кримінального процесуального кодексу України триденний строк на електронну адресу».

05.06.2026 постановою прокурора САП ОСОБА_10 відмовлено у задоволенні клопотання скаржника від 04.06.2026 в повному обсязі, оскільки «Вивчивши доводи клопотання та матеріали кримінального провадження в порядку ст. 220 КПК України, приходжу до висновку про відсутність законних підстав для його задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 216 КПК України, підслідність кримінальних правопорушень Національному антикорупційному бюро України є імперативно визначеною законом. Прокурор не має повноважень довільно визначати за НАБУ підслідність, якщо наявний склад правопорушення (зокрема, за ч. 1 ст. 366 КК України) не відповідає критеріям, передбаченим ч. 5 ст. 216 КПК України. Наразі питання щодо передачі провадження вирішується з суворим дотриманням положень ст. 218 КПК України. Доводи про можливу "кругову поруку» припущеннями та не можуть бути правовою підставою для порушення правил підслідності. Відповідно до ст. 36 КПК України, прокурор має право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих/детективів. За результатами вивчення трьох постанов детектива НАБУ встановлено, що вони винесені уповноваженою особою в межах компетенції, є вмотивованими та відповідають вимогам кримінального процесуального законодавства. Згідно зі ст. 40 КПК України, детектив є самостійним у своїй діяльності. Підстави для втручання прокурора у рішення у проведенні певних процесуальних дій (у тому числі комп`ютерно-технічного аудиту ЄРДР) на даному етапі відсутні. Відповідно до ст. 217 КПК України, рішення про об`єднання матеріалів приймається прокурором, якщо це є доцільним для повноти та об`єктивності досудового розслідування. Оскільки прийняті детективом рішення про відмову в задоволенні процесуальних документів та проведення інших дій визнані законними, підстави для прямого зобов`язання детектива вчиняти такі дії в порядку процесуального керівництва розслідуванням відсутні».

3.2. Згідно із частиною 1 статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому цим кодексом.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303-308 КПК.

Пунктами 1-11 частини 1 статті 303 КПК визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, а згідно з частиною 2 статті 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування та можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього кодексу.

Зокрема, пунктом 7 частини 1 статті 303 КПК передбачено, що на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.

3.3. Відповідно до частини 1 статті 304 КПК скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною 1 статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Враховуючи викладені в скарзі обставини, скаржником не пропущено визначений КПК строк на її подання.

3.4. Відповідно до статті 2 КПК, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною 1 статті 7 КПК зокрема визначено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належать законність, зміст чого розкриває стаття 9 КПК, згідно із частиною 2 якої прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. 

Частиною 1 статті 9 КПК визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 9 КПК, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Частини 2 і 6 статті 22 КПК розкривають зміст однієї з засад кримінального провадження-змагальності сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а саме, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Стаття 93 КПК встановлює порядок збирання доказів як стороною обвинувачення, так й стороною захисту, й згідно із абзацом 1 її частини 3, сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Частини 1, 2 статті 220 КПК визначають таке 1. Клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. 2. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.

Частинами 1, 2, 6 статті 223 КПК визначено таке: 1. Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. 2. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети… 6. Слідча (розшукова) дія, що здійснюється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проводиться за участю особи, яка її ініціювала, та (або) її захисника чи представника, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній. Під час проведення такої слідчої (розшукової) дії присутні особи, що її ініціювали, мають право ставити питання, висловлювати свої пропозиції, зауваження та заперечення щодо порядку проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, які заносяться до протоколу.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 36 КПК, яка кореспондується з частиною 5 статті 40 КПК, прокурор, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора, слідчого.

Таким чином, КПК не передбачає обов`язку органу досудового розслідування вчиняти абсолютно всі процесуальні дії, які ініціюються іншими учасниками кримінального провадження, оскільки такі дії в певних випадках можуть бути недоцільними, а інколи - передчасними або взагалі перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження. Тому орган досудового розслідування в залежності від фактичних обставин провадження, самостійно, за внутрішнім переконанням, визначає які саме процесуальні дії та коли належить здійснити для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у певному кримінальному провадженні, та відмовляє в задоволенні відповідних клопотань у разі відсутності належного обґрунтування необхідності їх проведення.

Також клопотання про витребування матеріалів кримінального провадження, вилучення документів спецзв`язку та проведення комп`ютерного аудиту ЄРДР і про визначення підслідності, об`єднання матеріалів кримінальних проваджень, не належить до категорії клопотань про виконання будь-яких процесуальних дій, оскільки до таких належать винятково слідчі (розшукові) дії, спрямовані на виконання завдань кримінального провадження, визначених статтею 2 КПК.

3.5. Із скарги вбачається, що скаржник не погоджується з внесенням уповноваженою особою НАБУ до ЄРДР відомостей у кримінальному провадженні №52026000000000269 про кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 366 КК, тоді як в заяві до НАБУ стверджувалось про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 364 КК.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 КПК вирішення питання про попередню правову кваліфікацію обставин, які вносяться до ЄРДР, належить до дискреційних повноважень слідчого або прокурора, які вносять відповідні відомості до ЄРДР, та правова кваліфікація кримінального правопорушення, здійснена скаржником у заяві, не є обов`язковою для слідчого або прокурора.

Вирішення слідчим суддею кваліфікації описаних у заяві обставин за певною частиною КК із зобов`язанням внести відомості саме таким шляхом, взагалі не належить до повноважень слідчого судді та суперечить принципу диспозитивності, закріпленому частиною 3 статті 26 КПК.

Таким чином, незгода скаржника із кваліфікацією внесеннх до ЄРДР відомостей у кримінальному провадженні №52026000000000269 в жодному разі не могла бути підставою для подання будь-яких клопотань.

Окрім того, норми щодо підслідності НАБУ і предметної підсудності ВАКС визначаються статтею 33-1 КПК із урахуванням статті 216 КПК.

Згідно із статтею 33-1 КПК, ВАКС підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 КК (а саме такими вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу), а також статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК. Слідчі судді ВАКС здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності ВАКС відповідно до частини 1 цієї статті.

Частиною 5 статті 216 КПК визначено, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 КК, якщо наявна хоча б одна з таких умов:

1) кримінальне правопорушення вчинено: - Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, Директором Бюро економічної безпеки України, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України; - державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»; - депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; - суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; - прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру»; - особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу і вище; - військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; - керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;

2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 Кримінального кодексу України, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 Кримінального кодексу України, у п`ять тисяч і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);

3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною 1 статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині 4 статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.

Отже, підслідність НАБУ і предметна підсудність ВАКС, передбачені пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК, обумовлені конкретним розміром предмета кримінального правопорушення, встановленого законом на час його вчинення, або завданої ним шкоди, що вимагає ретельного належного обґрунтування.

Кримінальні правопорушення, передбачені статтею 366 КК, взагалі не належать до підслідності НАБУ і предметної підсудності ВАКС, що виключає можливість судового контролю щодо таких слідчими суддями ВАКС, тоді як кримінальні правопорушення, передбачені статтею 364 КК, мають матеріальний склад, тобто для кваліфікації за цією статтею, КК вимагає не лише факту вчинення дії, а й настання конкретних суспільно небезпечних наслідків та наявності причинно-наслідкового зв`язку, тобто ці злочини вважаються закінченими лише з моменту завдання шкоди.

Згідно з частиною 1 статті 216 КПК, слідчі органів Національної поліції (далі - НП) здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.

Також згідно з пунктом 3 частини 3 статті 216 КПК, детективи органів Бюро економічної безпеки України (БЕБУ) здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191 (крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 3 цієї статті) та 364 Кримінального кодексу України, за умови що розмір предмета такого кримінального правопорушення або завданої ним шкоди становить від однієї тисячі до п`яти тисяч розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, та його вчинено службовою особою державного органу, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків, та досудове розслідування такого кримінального правопорушення не віднесено до підслідності Державного бюро розслідувань чи Національного антикорупційного бюро України.

Враховуючи вищенаведене, статтею 216 КПК визначена диференційована підслідність кримінальних правопорушень, передбачених статтею 364 КК, залежно від встановленого законом на час вчинення таких конкретного розміру предмету чи завданої ним шкоди, а саме - органам Національної поліції (розмір предмета або завданої шкоди до 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб), БЕБУ (розмір предмета або завданої шкоди 1000-5000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) та НАБУ (розмір предмета або завданої шкоди понад 5000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб 3328 гривень.

Відтак розмір завданої шкоди кримінальними правопорушеннями, передбаченими статтею 364 КК, для підслідності НАБУ і предметної підсудності ВАКС у 2026 році повинен становити не менше 16 640 000 грн. (3328 грн. х 5000). Проте скаржник жодним чином не обґрунтувала завдання їй будь-якої шкоди.

3.6. За формою та змістом оскаржувані постанови детектива НАБУ від 01.06.2026 і постанова прокурора САП від 05.06.2026 відповідають вимогам частин 5, 6 статті 110 КПК, згідно з якими постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.

3.7. Відповідно до статті 307 КПК, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

З огляду на наведене, слідчий суддя вважає, що оскаржувані постанови детектива НАБУ від 01.06.2026 і постанова прокурора САП від 05.06.2026 про відмову в задоволенні клопотань належним чином обґрунтовані, відповідають усім вимогам КПК, тоді як скаржник не навела жодних належних підстав для задоволення скарги.

Керуючись статтями 303-309, 369-372, 532 КПК, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні скарги.

Ухвала не підлягає оскарженню і набирає законної сили негайно після оголошення.

Повний текст ухвали оголошений 15.06.2026.

 

Слідчий суддя ОСОБА_1 _____________