УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

15 червня 2026 року

м. Київ

справа № 991/7868/23

провадження № 51 - 6864 ск 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційні скарги захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 березня 2026 року,

встановив:

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22 січня 2026 року задоволено клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 . Звільнено обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК) на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності у кримінальному провадженні №52022000000000228 від 19 серпня 2022 року. Кримінальне провадження №52022000000000228 від 19 серпня 2022 року в частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК, закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 березня 2026 року вищевказану ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга захисника ОСОБА_4 , в якій він, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник зазначає, що апеляційний суд, усупереч вимогам ст. 412 Кримінального процесуального кодексу України, не здійснив належної перевірки доводів апеляційної скарги сторони захисту та не навів достатніх мотивів для їх відхилення. Зокрема, на його думку, суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам щодо відсутності визначених ст. 216 КПК підстав для здійснення цього кримінального провадження Вищим антикорупційним судом. У зв`язку з цим захисник стверджує, що рішення про звільнення їх підзахисного від кримінальної відповідальності ухвалено незаконним складом суду.

На думку автора касаційної скарги, зазначені порушення є істотними, оскільки вплинули на законність та обґрунтованість прийнятого судового рішення, а тому є підставою для скасування ухвали апеляційного суду.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши оскаржуване судове рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке. 

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у випадках, прямо передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Положеннями ст. 49 КК врегульовано питання строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, умови звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням таких строків, а також порядок обчислення їх перебігу, підстави для його зупинення, переривання та відновлення.

Так, п. 2 ч. 1 вказаної статті передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Як вбачається зі змісту ухвали Вищого антикорупційного суду, на розгляді вказаного суду перебуває кримінальне провадження №52022000000000228 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК.

24 вересня 2025 року захисник ОСОБА_6 звернулась до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК та закриття кримінального провадження щодо нього у цій частині. 

Частиною 3 ст. 288 КПК передбачено, що за наявності підстав, установлених законом України про кримінальну відповідальність, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Так, зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що ОСОБА_5 , окрім іншого, обвинувачується у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК.

За приписами ч. 1 ст. 366 КК складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів - караються штрафом від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

За змістом ст. 12 КК в редакції, чинній на момент вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК належить до кримінальних проступків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вказаний кримінальний проступок становить три роки.

Установивши, що з дня вчинення інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК минуло понад три роки, а перебіг строку давності не зупинявся та не переривався, Вищий антикорупційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК. 

При цьому, вирішуючи вказане питання, судом з`ясовано думку учасників судового провадження, роз`яснено обвинуваченому суть обвинувачення, підстави такого звільнення та право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

ОСОБА_5 проти звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження в цій частині не заперечував.

Урахувавши наведене, суд задовольнив клопотання сторони захисту та закрив кримінальне провадження №52022000000000228 від 19 серпня 2022 року в частині обвинувачення ОСОБА_5 за вищезазначеною статтею КК.

Переглянувши ухвалу Вищого антикорупційного суду в апеляційному порядку, апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги сторони захисту, надав їм належну оцінку та, погодившись із висновками суду першої інстанції, залишив оскаржувану ухвалу без змін, належним чином мотивувавши своє рішення.

З висновками попередніх судів погоджується і колегія суддів касаційного суду.

Щодо доводів сторони захисту про непідсудність кримінального провадження № 52022000000000228 Вищому антикорупційному суду, колегія суддів зазначила про те, що 17 жовтня 2023 року в межах цього кримінального провадження Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду розглянула клопотання захисників ОСОБА_12 та ОСОБА_4 про направлення даного кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська. На обґрунтування своїх вимог захисники посилались на відсутність умов, передбачених пунктами 1 - 3 ч. 5 ст. 216 КПК, що виключає віднесення кримінального провадження до предметної юрисдикції Вищого антикорупційного суду. 

За результатом розгляду клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин, які б вказували на порушення правил підсудності даного кримінального провадження та про необхідність залишення клопотань захисників без задоволення, про що постановила відповідну ухвалу. 

Таким чином, питання предметної підсудності цього кримінального провадження було вирішено у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом щодо всього обсягу обвинувачення, пред`явленого стороною обвинувачення. Подальше закриття провадження в частині обвинувачення за ст. 366 КК у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності не змінює того факту, що відповідний епізод входив до предмета судового розгляду та охоплювався кримінальним провадженням, віднесеним до юрисдикції Вищого антикорупційного суду.

Крім того, згідно з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 лютого 2025 року у провадженні № 51-4924 кмо 23 (справа № 357/10207/21), кримінальне провадження, яке надійшло до суду з порушенням правил підсудності, підлягає передачі до іншого суду в порядку, передбаченому ч. 2, 3 ст. 34 КПК, лише за умови встановлення такого порушення до початку судового розгляду.

Натомість у разі виявлення обставин, які можуть впливати на визначення підсудності, після початку судового розгляду, продовження розгляду справи судом, який його розпочав, не є порушенням правил підсудності у розумінні п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК та не може розцінюватися як підстава для скасування судових рішень.

Щодо доводів захисника про те, що ухвала Вищого антикорупційного суду постановлена суддями, які підлягали відводу, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду визнала їх необґрунтованими з огляду на таке.

Як зазначила колегія суддів Апеляційної палати, під час розгляду клопотання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК та закриття кримінального провадження в цій частині стороною захисту відводи суддям Вищого антикорупційного суду, які здійснювали його розгляд, не заявлялися.

Водночас з ухвали апеляційного суду вбачається, що стороною захисту було порушено питання про відвід суддів від подальшого розгляду кримінального провадження в цілому. За результатами розгляду відповідних заяв суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для їх задоволення, при цьому навів належні мотиви такого рішення.

Отже, питання щодо відводу суддів було вирішено в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом. За таких обставин сама по собі незгода сторони захисту з ухваленим з цього приводу судовим рішенням не свідчить про незаконність складу суду під час розгляду клопотання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК.

З урахуванням викладеного, наведені в касаційній скарзі доводи не є такими, що викликають необхідність їх перевірки за матеріалами кримінального провадження. Зі змісту касаційної скарги та доданої до неї копії судового рішення не вбачається підстав для її задоволення, у зв`язку з чим у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 березня 2026 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_13 ОСОБА_2 ОСОБА_3