Справа № 991/5774/26

Провадження 1-кп/991/57/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року          м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференцзв`язку),

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених у межах кримінального провадження № 52025000000000536 від 22.09.2025 на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляді у Вищому антикорупційному суді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52025000000000536 від 22.09.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.

05.06.2026 у межах підготовчого судового засідання прокурор подав до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме:

- прибувати на кожну вимогу до прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво та/або суду;

- не відлучатися за межі Київської та Чернігівської областей без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утримуватися від спілкування щодо обставин кримінального провадження із такими свідками: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ;

- здати на зберігання до органу Державної міграційної служби за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В обґрунтування свого клопотання прокурор послався на коротку фабулу обвинувачення та наявність доказів, що дають підстави обґрунтовано стверджувати про вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення. Також прокурор вказав на те, що ризики, які зумовили покладення на ОСОБА_4 обов`язків, не зменшились, продовжують існувати та виправдовують подальше застосування до обвинуваченого додаткових обов`язків.

Згідно з клопотанням на даний час існує сукупність підстав вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від суду; незаконно вливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Ризик переховування від суду прокурор мотивує тяжкістю інкримінованих кримінального правопорушення, наявністю паспортів громадянина України для виїзду за кордон, досягнення віку (понад 60 років), що не обмежує в перетині державного кордону під час дії воєнного стану та, власне, неодноразовими виїздами за межі України під час дії воєнного стану, а також майновим станом обвинуваченого. Вказані обставини свідчать про можливість переховування та комфортного проживання ОСОБА_4 за кордоном. 

Ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачений особисто знайомий з заявленими стороною обвинувачення особами, яких планується викликати до суду для допиту в якості свідків. ОСОБА_4 відкрито у повному обсязі матеріали досудового розслідування, серед яких наявні протоколи допиту свідків. Будучи обізнаним про їх викривальні покази, на думку прокурора, ОСОБА_4 може вжити заходи щодо тиску на свідків для того, щоб вони відмовилися надавати ці покази в суді, або змінили їх. 

У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав подане ним клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, та просив задовольнити з підстав, викладених у ньому. 

Адвокат ОСОБА_5 зазначив, що вважає необґрунтованими аргументи прокурора про існування будь-яких ризиків, посилався на міцні соціальні зв`язки в Україні та зразкову процесуальну поведінку свого підзахисного, відсутність фактів здійснення тиску на свідків, а також зазначив, що розмір застави нівелює ризик переховування від органу досудового розслідування чи суду. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. 

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вказавши на відсутність доказів, що підтверджують наявність ризиків. Просив врахувати необхідність переміщуватись по території України.

Дослідивши клопотання, заслухавши позиції учасників провадження, суд дійшов до таких висновків.

Судом установлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.09.2025, залишеною без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03.10.2025, розглянуто клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_4 , яке задоволено частково: застосовано заставу у розмірі 10 000 000 грн з покладенням відповідних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. 

Строк дії обов`язків продовжувався, востаннє ухвалою слідчого судді від 17.04.2026 до 17.06.2026 продовжено строк дії таких обов`язків: 1) прибувати на кожну вимогу до детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють досудове розслідування, чи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво та/або суду; 2) не відлучатися за межі Київської та Чернігівської областей без дозволу детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, чи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво в кримінальному провадженні, слідчого судді або суду; 3) повідомляти детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, чи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво про зміну свого місця проживання та/або роботи; 4) утримуватися від спілкування щодо обставин, які розслідуються у цьому кримінальному провадженні із такими свідками: ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; 5) здати на зберігання до органу Державної міграційної служби за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і, в`їзд в Україну.

Оцінюючи доводи прокурора, зазначені у поданому клопотанні, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей, визначених ч.7 ст.194 КПК України, відповідно до яких обов`язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 цього Кодексу.

З огляду на приписи ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання суд керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і стадії кримінального провадження.

Враховуючи положення ст. 199 КПК України, суд під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків має з`ясувати, крім обставин, зазначених у ч. 1 ст. 194 КПК України, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлені ним ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше застосування покладених на особу обов`язків.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У клопотанні прокурор порушив питання про обґрунтованість пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення, спираючись на зібрані під час досудового розслідування докази. Разом із тим, враховуючи стадію кримінального провадження, наразі питання обґрунтованості пред`явленого обвинувачення не може бути предметом розгляду суду, оскільки докази, які, на думку сторони обвинувачення, його підтверджують, досліджуються відповідно до параграфу 3 глави 28 КПК України і тільки за результатами судового розгляду буде вирішено питання про доведеність пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення.

Крім того, суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, коли обвинувальний акт стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 скерований до суду, повідомлена останньому підозра у вчиненні кримінальних правопорушень не є вочевидь необґрунтованою. Вона була предметом детального аналізу як в ухвалі про застосування запобіжного заходу, так і в останній ухвалі про продовження строку дії обов`язків.

За таких обставин, суд під час розгляду клопотання надаватиме оцінку доводам, які стосуються лише продовження існування заявлених прокурором ризиків.

Розглядаючи питання наявності ризиків, суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на сторону обвинувачення обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.

Попередніми судовими рішеннями, в тому числі ухвалою слідчого судді від 17.04.2026, продовжено строк дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_4 , у зв`язку з встановленням існування ризиків можливого переховування обвинуваченого від органу досудового розслідування чи суду, ризику незаконного впливу свідків у цьому кримінальному провадженні.

На думку суду, зазначені ризики не втратили своєї актуальності в частині дій, які можуть бути вчинені саме на стадії судового провадження.

Під час розгляду клопотання прокурором доведено існування ризику переховування від суду, який суд оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистих обставин життя обвинуваченого ОСОБА_4 . 

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, яке за ступенем тяжкості є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

Разом з цим, це кримінальне правопорушення є корупційним, що унеможливлює застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом до цих правовідносин, крім випадку затвердження угоди про визнання винуватості.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання, її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (п. 33 рішення у справі «W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).

Таким чином саме по собі обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.

Такими факторами у цьому кримінальному провадженні є наявність у ОСОБА_4 паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дійсного до 27.10.2027, досягнення ним віку (понад 60 років), що не обмежує в перетині державного кордону під час дії воєнного стану, а також неодноразові перетини ним державного кордону України, у тому числі під час дії на території України правового режиму воєнного стану, що вказує на наявність у нього реальної можливості виїзду за межі України. Зокрема, згідно з матеріалами кримінального провадження, відомості про перетин ОСОБА_4 державного кордону охоплюють період 2018-2023 років, що свідчить про сталу практику виїздів за кордон, а не поодинокі випадки. Така систематичність підтверджує, що обвинувачений має реальний, а не гіпотетичний досвід перебування за межами України.

Крім того факт неодноразового перетину кордону також може оцінюватися як доказ достатнього фінансового забезпечення обвинуваченого та наявності соціальних/ділових зв`язків в інших країнах. Останнє також може підтверджуватися характером діяльності, якою займався та займається обвинувачений. Майновий стан обвинуваченого можна оцінити як достатньо забезпечений, зважаючи на дохід, нарахований ОСОБА_4 податковими агентами з 2020 року по І квартал 2025 року включно.

Не оцінюючи наперед обґрунтованість обвинувачення, однак, як того вимагає ч. 1 ст. 178 КПК України, суд бере до уваги обставини злочину, з приводу якого ОСОБА_4 висунуто обвинувачення, а саме те, що ОСОБА_4 обвинувачується у пособництві у вчиненні злочину (надання неправомірної вигоди) особі, котра проживає за межами України та має значні фінансові можливості, з огляду на розмір неправомірної вигоди, про який вказано в обвинувальному акті. 

Зазначені обставини у поєднанні з тяжкістю інкримінованого діяння та суворістю покарання є додатковим фактором, який підтверджує наявність ризику ухилення обвинуваченого від суду.

Доводи захисника щодо відсутності вказаного ризику з огляду на належну процесуальну поведінку обвинуваченого суд відхиляє, зважаючи на таке.

Твердження сторони захисту щодо відсутності ризику переховування у зв`язку із сумлінним виконанням обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, на думку суду, свідчить про дієвість застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу з додатковими обов`язками, які регулюють межі поведінки обвинуваченого. Водночас необхідно враховувати, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді можливого ув`язнення у майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі, робить цей ризик достатньо високим. Паспорти громадянина України ОСОБА_4 для виїзду за кордон зберігаються у міграційній службі саме на підставі ухвали суду та підлягають поверненню після закінчення строку дії або скасування вказаного обов`язку. Посилання сторони захисту на закінчення строку дії закордонних паспортів суд також відхиляє: закінчення строку дії конкретного паспорта не виключає можливості отримання нового документа, що зберігає реальну можливість виїзду за межі України. Цю позицію послідовно підтверджує і ухвала слідчого судді ВАКС від 17.04.2026 у цьому ж кримінальному провадженні, яка залишила обов`язок щодо здачі паспортів незмінним саме з огляду на те, що скасування цього обов`язку унеможливило б належний контроль за виконанням решти обмежень.

Ризик впливу обвинуваченого на свідків у цьому кримінальному провадженні на теперішній час також не втратив своєї актуальності.

Так, суд враховує передбачену законом процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання (ст. 352 КПК України), або отримав у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Суд також зважає на те, що ОСОБА_4 є особисто знайомим з певними свідками, знав їх до початку кримінального провадження та підтримував з ними ділові або особисті контакти, що суттєво збільшує реальну можливість позапроцесуального спілкування з метою коригування показань. Крім того, обвинуваченому у повному обсязі відкрито матеріали досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, зокрема протоколи допитів свідків. Отже, ОСОБА_4 обізнаний про зміст викривальних показань кожного свідка, що формує у нього конкретну мету і предмет можливого впливу - спонукати свідків до відмови від цих показань або їх зміни під час допиту в суді. Аргумент сторони захисту про відсутність зафіксованих фактів тиску на свідків свідчить про ефективність покладених обов`язків і не спростовує самого ризику такого впливу, якщо обов`язки будуть скасовані.

Таким чином даний ризик не зменшився та є обґрунтованим.

Суд також вважає за необхідне зупинитися на питанні складу свідків, щодо яких обвинуваченому заборонено спілкування. Порівняння переліку свідків, визначеного ухвалою слідчого судді від 17.04.2026 ( ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ), з переліком, зазначеним у поточному клопотанні прокурора ( ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ), свідчить про оновлення складу осіб, охоплених цим обов`язком. Разом з тим таке оновлення не означає покладення на обвинуваченого нового обов`язку - воно є лише уточненням змісту вже існуючого обов`язку, передбаченого п. 4 ч. 5 ст. 194 КПК України. Зазначений обов`язок - утримуватися від спілкування з конкретними свідками щодо обставин провадження - застосовано до ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді від 10.09.2025 і відтоді безперервно діє. Оновлений перелік свідків відповідає актуальному процесуальному стану справи на стадії судового провадження. За таких обставин дія обов`язку в оновленому складі свідків є його продовженням, а не обранням нового обов`язку, і не потребує дотримання додаткових умов, ніж ті, що законом для продовження строку дії покладених обов`язків.

Отже, враховуючи доведеність існування двох наведених вище ризиків, стадію кримінального провадження, а саме підготовче провадження, суд вважає, що наявні підстави для продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язків.

Разом з тим суд вважає, що обов`язок, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК України, який покладений на обвинуваченого, підлягає частковій зміні шляхом розширення території, у межах якої обвинувачений вправі пересуватися без дозволу суду.

Оцінюючи обґрунтування клопотання прокурора, суд встановив, що прокурор мотивує необхідність продовження обов`язку щодо заборони відлучатися виключно загрозою виїзду обвинуваченого за межі України та ризиком переховування від суду за кордоном. Натомість клопотання не містить жодних доводів, які б обґрунтовували необхідність обмеження пересування ОСОБА_4 саме межами Київської та Чернігівської областей на противагу іншим регіонам України, чи свідчили б про те, що перебування обвинуваченого в інших областях країни само по собі утворює чи посилює ризик переховування. Відсутність такого обґрунтування з боку сторони обвинувачення унеможливлює висновок про те, що географічне обмеження пересування в межах двох областей, а не всієї країни, є пропорційним у розумінні ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Суд також зважає на те, що ризик, який виправдовує застосований до обвинуваченого обов`язок, є ризиком виїзду за кордон, а не ризиком переміщення по території України. Обидва заходи, спрямовані на нейтралізацію саме цього ризику, - заборона виїзду за межі України та вилучення закордонних паспортів - вже накладені на обвинуваченого та є чинними. За таких обставин додаткове звуження свободи пересування до меж двох областей не вносить самостійного внеску у протидію задокументованому ризику і тому не відповідає критерію необхідності. 

Крім того, суд враховує доводи обвинуваченого про необхідність переміщення по території України з метою ведення звичайного ділового і приватного життя, а отже тривале обмеження пересування межами двох областей без будь-якого функціонального зв`язку з ризиком переховування становитиме непропорційне втручання у право особи на свободу пересування.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що обов`язок, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК України, підлягає зміні таким чином: не відлучатися за межі України без дозволу суду. У такій редакції цей обов`язок є достатнім, необхідним і пропорційним для нейтралізації встановленого ризику переховування, оскільки саме цей ризик - виїзд за кордон - зазначено прокурором як підставу для клопотання.

При цьому суд також вважає за необхідне скоригувати обов`язки ОСОБА_4 і в частині суб`єкта, на першу вимогою якого зобов`язаний з`являтися обвинувачений. З даного переліку слід виключити особу прокурора. Вказане обумовлене перебуванням кримінального провадження на стадії судового провадження, тим, що обвинувачений зобов`язаний з`являтися за викликом саме до суду і за не виконання цього обов`язку саме суд вправі застосувати відповідні заходи впливу. 

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити частково. 

Керуючись ст. 2, 7, 176-178, 182, 193, 194, 199, 315, 372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на два місяці, а саме до 10 серпня 2026 року, строк дії покладених на нього обов`язків:

- прибувати на кожну вимогу до суду;

- не відлучатись за межі України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 щодо обставин даного кримінального провадження;

- здати на зберігання до органу Державної міграційної служби за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52025000000000536 від 22.09.2025.

Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її оголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та окремому оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1