справа № 991/7149/26

провадження №11-сс/991/405/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 , 

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , 

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

прокурора ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві апеляційні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7 та прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 червня 2026 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52022000000000387 від 23 листопада 2022 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 червня 2026 року відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_7 на незаконне затримання підозрюваного ОСОБА_5 та частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_9 , погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_8 , про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13 год. 51 хв. 30 липня 2026 року включно, але в межах строку досудового розслідування, та визначено заставу у розмірі 30 000 000 грн. із покладенням відповідних процесуальних обов`язків у разі її внесення.

При ухваленні зазначеного рішення слідчий суддя виходив із законності затримання ОСОБА_5 в порядку ст.208 КПК, наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК, існування передбачених п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК ризиків, а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду, знищення, приховування або спотворення речей чи документів, незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, а також вчинення іншого кримінального правопорушення. Водночас, визнавши недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, слідчий суддя не погодився із запропонованим стороною обвинувачення розміром застави у сумі 299 520 000 грн., вважаючи його надмірним, та визначив заставу у розмірі 30 000 000 грн, який, на його переконання, відповідає принципу пропорційності, не є для підозрюваного каральним чи непомірним тягарем і виступатиме достатнім стримуючим фактором від порушення процесуальних обов`язків.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просив ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 червня 2026 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9 , погодженого прокурором САП ОСОБА_8 , про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування апеляційної скарги та доповнень до неї захисник посилався на відсутність у кримінальному провадженні обґрунтованої підозри. На його думку, версія сторони обвинувачення про штучне завищення вартості обладнання та заволодіння коштами спростовується тим, що ПрАТ «Юженергобуд» придбало відповідне обладнання у нерезидента за зовнішньоекономічним контрактом та надалі реалізувало його замовнику фактично за ціною придбання. Захисник зазначав, що Автоматична система управління технологічним процесом для Ташлицької ГАЕС реально придбана за документально підтвердженим ланцюгом зовнішньоекономічних контрактів та реалізована замовнику за ціною, нижчою за очікувану вартість закупівлі, визначену самим замовником за результатами власного маркетингу.

Також захисник вказував, що ціноутворення та рішення щодо закупівлі приймалися посадовими особами замовника відповідно до внутрішніх процедур ДП «НАЕК «Енергоатом» та ВП «Атомпроектінжиніринг», а не підозрюваним ОСОБА_5 . На переконання сторони захисту авансування за договором не здійснювалося, а оплата проводилася лише після фактичної поставки обладнання, його вхідного контролю та підписання відповідних актів, у зв`язку з чим кошти замовника не перебували під ризиком. Крім того, захисник посилався на результати державного фінансового аудиту, за якими, як стверджувала сторона захисту, не встановлено ознак та фактів спричинення збитків, а також порушень порядку укладення та виконання договору.

Окремо сторона захисту заперечувала доведеність підконтрольності іноземного постачальника Mazal International B.V. підозрюваному та статусу ОСОБА_5 як фактичного контролера ПрАТ «Юженергобуд». На думку захисника, матеріали кримінального провадження не містять належних доказів того, що ОСОБА_5 контролював зазначеного нерезидента, отримував особисту вигоду від спірних правочинів або організовував заволодіння коштами замовника.

Захисник також заперечував належність та достовірність висновку експертів, на якому ґрунтується визначений стороною обвинувачення розмір збитків. На думку сторони захисту, цей висновок має умовний характер, побудований на заданій слідчим вихідній умові щодо граничної 10-відсоткової надбавки, арифметично відтворює формулу сторони обвинувачення, суперечить фактичним цінам реального ланцюга постачання, результатам маркетингу замовника та висновкам державного аудиту. Вихідна умова експертизи спростовується показаннями свідків сторони обвинувачення, зокрема щодо можливої маржі виробника та вартості прямого постачання обладнання в Україну.

На переконання захисника, оскаржувана ухвала не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості. Слідчий суддя ухилився від оцінки конкретних доводів щодо необґрунтованості підозри, фактично визнавши їх такими, що виходять за межі перевірки під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Така позиція суперечить вимогам ст.94, 194, 370 КПК, оскільки саме на стадії вирішення питання про запобіжний захід слідчий суддя зобов`язаний перевірити наявність обґрунтованої підозри.

Також захисник посилався на внутрішню суперечливість оскаржуваної ухвали. Слідчий суддя визнав недоведеними відомості про наявність у підозрюваного значних фінансових ресурсів за кордоном при визначенні розміру застави, однак водночас використав ці самі відомості для обґрунтування ризику переховування.

Крім того, захисник заперечував існування ризиків, передбачених п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК, та вважав їх абстрактними і недоведеними конкретними фактичними даними.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду захисник зазначав, що він спростовується тривалою належною поведінкою ОСОБА_5 протягом досудового розслідування, його неодноразовими поверненнями в Україну після виїздів за кордон, наявністю постійного місця проживання та роботи. На думку сторони захисту, статистика перетину державного кордону, навпаки, підтверджує відсутність наміру підозрюваного переховуватися, оскільки після кожного виїзду він повертався в Україну. Захисник також вважав, що посилання слідчого судді на тяжкість можливого покарання саме по собі не може бути достатньою підставою для висновку про реальність цього ризику.

Ризик знищення, приховування або спотворення речей чи документів захисник вважав недоведеним, оскільки, на його думку, ключові документи вже вилучені або перебувають у володінні державних органів, підприємств та установ. Вказував на неприпустимість обґрунтування цього ризику посиланням на сам зміст підозри, оскільки це суперечить презумпції невинуватості.

Заперечуючи ризик незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, захисник зазначав, що основні свідки вже допитані, а сторона обвинувачення протягом тривалого часу не зафіксувала жодного факту впливу, погроз або спроби контакту ОСОБА_5 з такими особами. На думку сторони захисту, можливий ризик спілкування з конкретними особами може бути усунутий шляхом покладення відповідного процесуального обов`язку без застосування тримання під вартою.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення захисник також вважав таким, що ґрунтується на припущеннях. На його думку, місцезнаходження коштів, якими, за версією сторони обвинувачення, могли заволодіти співучасники, не встановлене, а матеріали щодо інших можливих господарських операцій не стосуються інкримінованого періоду та не є предметом повідомленої підозри.

Також захисник зазначав про недоведеність неможливості застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу. На думку сторони захисту, слідчий суддя не надав належної оцінки можливості застосування особистої поруки, хоча визнав високий суспільний статус та авторитет поручителів, які з`явилися в судове засідання і подали відповідні заяви. Захисник вважав, що належна процесуальна поведінка підозрюваного може бути забезпечена застосуванням більш м`якого запобіжного заходу з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК.

Окремо захисник наголошував на непомірності визначеної застави у розмірі 30 000 000 грн. На його думку такий розмір застави перевищує документально підтверджений річний дохід підозрюваного приблизно у 61 раз, не ґрунтується на доведеному майновому стані самого ОСОБА_5 , виходить за межі, визначені ч.5 ст.182 КПК, без належного обґрунтування винятковості такого випадку, та фактично позбавляє підозрюваного реальної можливості звільнення з-під варти.

Крім того, захисник вказував на непомірність покладеного на підозрюваного обов`язку не відлучатися із міста Вознесенськ Вознесенського району Миколаївської області, оскільки місцем роботи ОСОБА_5 є м. Південноукраїнськ Миколаївської області. На переконання сторони захисту, такий обов`язок унеможливлює виконання підозрюваним трудових обов`язків та порушує його право на працю.

У зв`язку з цим захисник просив у разі застосування судом апеляційної інстанції запобіжного заходу, пов`язаного з визначенням застави, визначити її розмір у межах, установлених ч.5 ст.182 КПК, з урахуванням документально підтвердженого майнового стану підозрюваного, а у разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, - виключити покладений на ОСОБА_5 обов`язок не відлучатися із м. Вознесенськ або змінити його, надавши дозвіл відлучатися до м. Південноукраїнськ Миколаївської області для виконання трудових обов`язків.

Крім того, не погоджуючись із ухвалою слідчого судді в частині визначеного розміру застави, прокурор ОСОБА_8 також звернулася з апеляційною скаргою, у якій просила ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 червня 2026 року скасувати та постановити нову, якою клопотання детектива НАБУ задовольнити повністю, застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 90 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 299 520 000 грн., та покладенням на нього відповідних процесуальних обов`язків у разі внесення застави.

При цьому прокурор не оспорювала висновків слідчого судді щодо обґрунтованості повідомленої ОСОБА_5 підозри, наявності передбачених ст.177 КПК ризиків та недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначала, що визначений слідчим суддею розмір застави є недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків у разі її внесення та не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.

На підтвердження цієї позиції прокурор посилалася на розмір предмета ймовірного заволодіння, який, за версією сторони обвинувачення, становить 169 589 194,02 грн., здійснення підозрюваним прямого вирішального впливу на діяльність 21 суб`єкта господарювання, які упродовж 2021-2025 років сукупно отримали доходи у розмірі 15 432 423 110,22 грн., а також на значні офіційні доходи підозрюваного та його близьких осіб.

Також прокурор зазначала про наявність у підозрюваного та його близьких значної кількості нерухомого майна, а саме 355 земельних ділянок та 19 інших об`єктів нерухомості, фактичне користування підозрюваним щонайменше чотирма дороговартісними автомобілями, наявність відомостей про кошти на рахунках ОСОБА_5 за кордоном у сумі 700 000 євро, підшукування ним нерухомості в Королівстві Нідерланди, а також оплату навчання його сина у навчальному закладі у Великій Британії.

З урахуванням наведеного прокурор вважала, що саме застава у розмірі 299 520 000 грн. відповідатиме тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, майновому стану підозрюваного, встановленим ризикам та буде достатньою для забезпечення виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків.

Позиції учасників судового провадження.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу сторони захисту та доповнення до неї, просили задовольнити її у повному обсязі з зазначених у них підстав. Проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечували, посилаючись на необґрунтованість наведених у ній доводів.

Прокурор у судовому засіданні підтримала подану нею апеляційну скаргу та просила задовольнити її у повному обсязі з зазначених у ній підстав. Проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту заперечувала, вважаючи наведені у ній доводи необґрунтованими.

Мотиви та висновки суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення підозрюваного, його захисників та прокурора, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг і доповнень до апеляційної скарги сторони захисту, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено засади верховенства права, законності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, змагальності сторін і свободи в поданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені цією нормою.

Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.2 ст.177 КПК, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також існування ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

За змістом ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд відповідно до ч.1 ст.194 КПК зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри, існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст.177 КПК, та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання таким ризикам.

З урахуванням наведених положень кримінального процесуального закону колегія суддів перевіряє доводи апеляційної скарги сторони захисту та доповнень до неї, а також доводи апеляційної скарги прокурора.

Перевіряючи доводи сторони захисту про відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів виходить з такого.

При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення їй про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК), відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, §32; рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).

Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що сторона обвинувачення на цьому етапі кримінального провадження має оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відтак, на цій стадії слідчий суддя, суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у вчиненні кримінального правопорушення, а зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності наданих матеріалів визначити, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу. Такий підхід узгоджується також із правовою позицією ЄСПЛ, викладеною у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. The United Kingdom) від 28 жовтня 1994 року, відповідно до якої факти, що є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи висунення обвинувачення, черга якого настає на наступній стадії кримінального процесу.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо необґрунтованості повідомленої ОСОБА_5 підозри, колегія суддів встановила таке.

Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52022000000000387 від 23 листопада 2022 року, у межах якого 01 червня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК.

Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що ОСОБА_5 підозрюється в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.

За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_5 , будучи головою наглядової ради та фактичним контролером ПрАТ «Юженергобуд», організував внесення змін до технічної специфікації на автоматизовану систему управління технологічними процесами Ташлицької ГАЕС у частині збільшення комплектності та вартості обладнання, забезпечив використання під час погодження вартості обладнання недостовірних комерційних пропозицій, а також залучення до ланцюга постачання іноземного підприємства-посередника Mazal International B.V. У подальшому це, за твердженням сторони обвинувачення, призвело до постачання обладнання за завищеною ціною та заволодіння коштами ДП «НАЕК «Енергоатом» у розмірі 169 589 194,02 грн.

Повідомлення про підозру містить, зокрема, зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення та стислий виклад фактичних обставин, у вчиненні яких підозрюється особа. Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що в ньому логічно та послідовно викладено фактичні обставини можливого вчинення кримінального правопорушення.

На думку колегії суддів, висновок слідчого судді про обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_5 підтверджується наданими слідчому судді та дослідженими матеріалами провадження, в яких наявна сукупність даних, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_5 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Зокрема, такі відомості підтверджуються сукупністю зібраних у ході досудового розслідування матеріалів, у тому числі документами щодо укладення та виконання договорів, пов`язаних із постачанням обладнання для Ташлицької ГАЕС, матеріалами щодо визначення, погодження та зміни вартості відповідного обладнання, документами щодо руху обладнання та його оплати, матеріалами тимчасових доступів, обшуків та оглядів, документами щодо діяльності ПрАТ «Юженергобуд» та іноземного підприємства Mazal International B.V., протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також висновками експертів щодо вартості обладнання та розміру ймовірно завданих збитків.

При перегляді оскаржуваного судового рішення з метою перевірки висновків слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри у цьому провадженні судом не оцінюються відображені в протоколах допитів показання свідків, в тому числі на предмет їх допустимості та достовірності, проте суд використовує їх для встановлення кола свідків в контексті оцінки наявності ризику незаконного впливу на них та визначення кола осіб, з якими слід заборонити спілкування особи в разі покладення відповідного процесуального обов`язку, а також для оцінки достовірності наданих стороною обвинувачення доказів.

Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення матеріали на обґрунтування підозри є достатніми для висновку щодо можливої причетності ОСОБА_5 до подій інкримінованого кримінального правопорушення.

Отже, доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження достатніх даних на підтвердження обґрунтованості підозри на цьому етапі кримінального провадження є передчасними та не спростовують висновку слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри щодо можливого вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення за викладених у повідомленні про підозру обставин.

Водночас колегія суддів не вважає переконливими доводи сторони захисту про те, що реальне придбання, постачання та подальше введення в експлуатацію обладнання саме по собі спростовує обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри.

Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що сторона обвинувачення не заперечує факту поставки відповідного обладнання для потреб ОСОБА_10 . Водночас суть повідомленої ОСОБА_5 підозри полягає не у непоставці обладнання, а у ймовірному заволодінні коштами державного підприємства шляхом організації придбання такого обладнання за завищеною вартістю, у тому числі через зміну технічної специфікації, використання недостовірних комерційних пропозицій та залучення до ланцюга постачання іноземного підприємства-посередника.

За таких обставин сам по собі факт фактичного постачання обладнання, його прийняття замовником, відсутність авансування та здійснення оплати після поставки не виключають можливості перевірки органом досудового розслідування версії про завищення його вартості та заволодіння коштами у спосіб, викладений у повідомленні про підозру.

Доводи сторони захисту про те, що обладнання реалізовано замовнику за ціною, нижчою за очікувану вартість закупівлі, а ціноутворення та рішення про закупівлю приймалися замовником відповідно до внутрішніх процедур, також не спростовують висновку слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри. Такі обставини підлягають перевірці та оцінці у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження, зокрема з даними щодо формування очікуваної вартості, зміни технічної специфікації, походження комерційних пропозицій, фактичного ланцюга постачання обладнання та висновками експертів щодо його вартості.

Посилання сторони захисту на результати державного фінансового аудиту, який, за твердженням захисту, не встановив ознак збитків або порушень під час виконання договору, також не є достатньою підставою для висновку про очевидну необґрунтованість підозри. Відсутність у відповідному аудиті висновків про порушення не позбавляє орган досудового розслідування можливості перевіряти обставини, які, на його думку, можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, з використанням передбачених КПК засобів доказування.

Так само доводи сторони захисту щодо умовності висновку експертів, застосування під час експертного дослідження визначеної слідством надбавки, а також неврахування окремих відомостей щодо можливої маржинальності виробника або вартості прямого постачання обладнання, не спростовують обґрунтованість підозри на цьому етапі кримінального провадження. Зазначені доводи фактично стосуються повноти, правильності та переконливості експертного дослідження, а також оцінки альтернативної економічної версії сторони захисту, що може бути предметом подальшої перевірки під час досудового розслідування та, у разі направлення обвинувального акта до суду, під час судового розгляду.

Колегія суддів також враховує доводи сторони захисту про недоведеність підконтрольності ОСОБА_5 іноземного підприємства Mazal International B.V. та його статусу фактичного контролера ПрАТ «Юженергобуд». Разом з цим на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу суд не вирішує остаточно питання про корпоративний контроль, бенефіціарну належність чи фактичне управління відповідними суб`єктами господарювання, а перевіряє, чи надані стороною обвинувачення матеріали у своїй сукупності дають достатні підстави вважати причетність особи до інкримінованих подій вірогідною.

У цьому кримінальному провадженні такі матеріали, з урахуванням змісту повідомлення про підозру та наданих стороною обвинувачення документів щодо діяльності ПрАТ «Юженергобуд», ланцюга постачання обладнання, участі в ньому Mazal International B.V., формування вартості обладнання та руху коштів, у своїй сукупності є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри.

За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність завищення вартості обладнання, відсутність збитків, неналежність висновку експертів, реальність господарської операції та недоведеність фактичного контролю ОСОБА_5 над відповідними суб`єктами господарювання не спростовують висновку слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри, а здебільшого зводяться до власної оцінки стороною захисту матеріалів кримінального провадження та передчасного вирішення питань, які підлягають перевірці під час подальшого досудового розслідування або судового розгляду по суті.

Отже, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, не вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_5 та остаточну кваліфікацію його дій, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у цьому кримінальному провадженні доказів, які на час розгляду клопотання об`єктивно пов`язують підозрюваного з інкримінованим йому кримінальним правопорушенням та підтверджують існування фактів і інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення за викладених у повідомленні про підозру обставин.

З огляду на викладене, доводи сторони захисту про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри колегія суддів вважає такими, що не спростовують відповідних висновків слідчого судді.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо відсутності передбачених ст.177 КПК ризиків колегія суддів враховує таке.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості того, що особа вдасться до дій, які перешкоджатимуть досудовому розслідуванню чи судовому розгляду або створюватимуть загрозу належному здійсненню кримінального провадження. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково вчинятиме відповідні дії, однак вимагає наявності достатніх підстав вважати, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт суд використовує для перевірки висновків слідчого судді щодо існування ризиків, передбачених п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК, на які посилалась сторона обвинувачення у клопотанні про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу.

Щодо наявності ризику переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду колегія суддів зазначає таке.

ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та з конфіскацією майна.

Отже, очікування можливого суворого покарання, у разі визнання особи винуватою, може бути враховано при оцінці ризику переховування від органів досудового розслідування та суду. При цьому тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення сама по собі не є достатньою підставою для висновку про існування такого ризику, однак у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження та даними про особу підозрюваного може підвищувати ймовірність його реалізації.

Колегія суддів враховує, що після повідомлення про підозру процесуальна ситуація для ОСОБА_5 істотно змінилася, оскільки він набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення, розмір ймовірно завданої шкоди за яким, відповідно до повідомлення про підозру, становить 169 589 194,02 грн.

Крім того, при оцінці цього ризику слідчий суддя обґрунтовано врахував відомості про наявність у ОСОБА_5 значного майнового та організаційного ресурсу, його зв`язки з низкою суб`єктів господарювання, а також відомості про неодноразові виїзди за межі України, у тому числі в період дії воєнного стану. Такі обставини в сукупності можуть свідчити про наявність у підозрюваного реальної можливості залишити місце проживання, змінити звичний спосіб життя та ухилятися від органу досудового розслідування або суду.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_5 раніше не ухилявся від органу досудового розслідування, повертався в Україну після виїздів за кордон, має постійне місце проживання, роботу, сімейні та соціальні зв`язки, колегія суддів бере до уваги. Разом з цим такі обставини не спростовують існування зазначеного ризику повністю, а лише зменшують ступінь його інтенсивності.

При цьому сам факт попередньої належної поведінки особи до повідомлення їй про підозру не може ототожнюватися з відсутністю ризику переховування після набуття нею статусу підозрюваного, оскільки саме з цього моменту для особи стають реальними можливі негативні процесуальні та кримінально-правові наслідки, пов`язані з подальшим досудовим розслідуванням та можливим судовим розглядом.

З огляду на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, розмір ймовірно завданої шкоди, дані про майнові та організаційні можливості підозрюваного, а також зміну його процесуального статусу після повідомлення про підозру, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування ризику переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків та інших учасників у цьому кримінальному провадженні колегія суддів зазначає таке.

Оцінюючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя обґрунтовано виходив із передбаченої КПК процедури отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування такі показання отримуються шляхом допиту слідчим або прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст.225 КПК. Відповідно до ч.4 ст.95 КПК суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Саме тому ризик незаконного впливу на свідків зберігає своє значення не лише на початковому етапі досудового розслідування, а й до моменту безпосереднього отримання судом показань від відповідних осіб та їх дослідження судом.

При цьому колегія суддів враховує, що у цьому кримінальному провадженні встановлюються обставини, пов`язані з укладенням та виконанням договорів щодо постачання обладнання, формуванням і погодженням його вартості, діяльністю ПрАТ «Юженергобуд», ВП «Атомпроектінжиніринг» ДП «НАЕК «Енергоатом», іноземного підприємства Mazal International B.V., а також взаємодією осіб, які могли бути залучені до відповідних процесів.

З огляду на характер повідомленої підозри, роль, яку сторона обвинувачення відводить ОСОБА_5 як організатору інкримінованого кримінального правопорушення, а також дані про його фактичний вплив на діяльність ПрАТ «Юженергобуд» та зв`язки з особами, які можуть володіти відомостями щодо обставин кримінального провадження, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність ризику незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження.

Суд також враховує, що підозрюваному та стороні захисту відомі матеріали кримінального провадження, зокрема коло осіб, які допитувались або можуть бути допитані щодо обставин укладення, погодження та виконання відповідних договорів, формування вартості обладнання, ланцюга його постачання, діяльності ПрАТ «Юженергобуд» та інших суб`єктів господарювання. За таких обставин, не будучи обмеженим у спілкуванні з такими особами, підозрюваний може впливати на них з метою зміни, узгодження або спотворення відомостей, які мають значення для кримінального провадження.

Доводи сторони захисту про відсутність конкретних даних щодо здійснення ОСОБА_5 фактичного впливу на свідків після початку досудового розслідування не спростовують наявності зазначеного ризику. КПК не вимагає доведення того, що підозрюваний вже вчинив дії, спрямовані на незаконний вплив, однак вимагає встановлення достатніх підстав вважати, що він має реальну можливість такі дії здійснити.

З урахуванням наведеного, а також стадії кримінального провадження, кола осіб, які можуть бути допитані під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду, характеру інкримінованого кримінального правопорушення і ролі, яку сторона обвинувачення відводить ОСОБА_5 , колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування ризику незаконного впливу на свідків та інших учасників у цьому кримінальному провадженні.

Щодо ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, колегія суддів враховує таке.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , за версією сторони обвинувачення, пов`язане з укладенням та виконанням господарських договорів, формуванням технічної специфікації, визначенням і погодженням вартості обладнання, використанням комерційних пропозицій, рухом коштів, а також діяльністю низки суб`єктів господарювання, у тому числі іноземного підприємства.

За таких обставин для встановлення обставин кримінального провадження істотне значення можуть мати документи, електронне листування, фінансово-господарські матеріали, відомості про фактичні взаємовідносини між учасниками ланцюга постачання, а також інші дані, які не обов`язково перебувають виключно у володінні органу досудового розслідування.

Суд бере до уваги доводи сторони захисту про те, що під час досудового розслідування органом досудового розслідування вже отримано значний обсяг документів та проведено низку слідчих і процесуальних дій. Водночас така обставина сама по собі не свідчить про повне усунення ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, оскільки досудове розслідування триває, а орган досудового розслідування продовжує перевіряти обставини, пов`язані з формуванням вартості обладнання, рухом коштів та можливою участю інших осіб у подіях, що розслідуються.

Водночас колегія суддів враховує, що зазначений ризик, з огляду на вже здобутий органом досудового розслідування обсяг матеріалів, не має такої інтенсивності, як ризики переховування та незаконного впливу на свідків і інших учасників кримінального провадження. Однак у сукупності з іншими встановленими ризиками він не може бути визнаний повністю відсутнім.

За таких обставин доводи сторони захисту не спростовують висновку слідчого судді про існування ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 , колегія суддів зазначає таке.

Оцінюючи наявність цього ризику, слідчий суддя врахував характер інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, спосіб його ймовірного вчинення, пов`язаний, за версією сторони обвинувачення, з використанням господарських зв`язків, діяльності підконтрольних або пов`язаних суб`єктів господарювання, документального оформлення господарських операцій та руху коштів.

Суд бере до уваги доводи сторони захисту про те, що саме по собі здійснення ОСОБА_5 господарської діяльності, наявність у нього зв`язків із суб`єктами господарювання або участь у діяльності підприємств не може свідчити про намір вчиняти кримінальні правопорушення чи продовжувати протиправну діяльність.

Разом з цим зазначений ризик у цьому кримінальному провадженні оцінюється не ізольовано, а з урахуванням змісту повідомленої підозри, ролі, яку сторона обвинувачення відводить ОСОБА_5 , відомостей про його майнові та організаційні можливості, а також обставин, які свідчать про збереження у нього реальної можливості впливати на діяльність суб`єктів господарювання та використовувати відповідні зв`язки у власних інтересах.

За таких обставин колегія суддів погоджується з тим, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 , не є визначальним для обрання запобіжного заходу, однак у сукупності з іншими встановленими ризиками може враховуватися при оцінці необхідності застосування запобіжного заходу та визначенні обсягу процесуальних обов`язків.

Відтак доводи сторони захисту не дають підстав для висновку про повну відсутність зазначеного ризику, хоча його інтенсивність є меншою порівняно з ризиками переховування та незаконного впливу на свідків і інших учасників кримінального провадження.

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо можливості застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів виходить з такого.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який може застосовуватися лише за умови, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам.

У цьому кримінальному провадженні слідчий суддя, встановивши наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК, надав оцінку можливості застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів та дійшов висновку про їх недостатність для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 .

Колегія суддів враховує дані про особу підозрюваного, його вік, стан здоров`я, сімейний стан, наявність постійного місця проживання, роботу, соціальні зв`язки, позитивні характеристики, а також доводи сторони захисту про можливість застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, зокрема особистої поруки.

Разом з цим зазначені обставини, хоча і характеризують ОСОБА_5 позитивно та враховуються судом при оцінці пропорційності втручання у його права, не усувають встановлених ризиків та не дають підстав вважати, що такі ризики можуть бути належним чином нейтралізовані шляхом застосування особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту чи іншого більш м`якого запобіжного заходу.

З огляду на характер інкримінованого кримінального правопорушення, розмір ймовірно завданої шкоди, роль, яку сторона обвинувачення відводить ОСОБА_5 , встановлені ризики переховування, незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, а також інші встановлені ризики, застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.

При цьому колегія суддів враховує, що слідчий суддя, застосовуючи до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, визначив альтернативу у виді застави з покладенням на підозрюваного відповідних процесуальних обов`язків у разі її внесення. Такий підхід відповідає вимогам КПК щодо необхідності забезпечення балансу між потребами кримінального провадження та правом особи на свободу.

За таких обставин доводи сторони захисту про можливість застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу не спростовують висновку слідчого судді про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави як альтернативного запобіжного заходу.

Щодо доводів апеляційних скарг сторін про розмір застави колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

За змістом ч.5 ст.182 КПК щодо особи, яка підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, яка підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує відповідні межі.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п.3 ст.5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а явку обвинуваченого до суду. Сума застави має оцінюватися з урахуванням особи обвинуваченого, його активів та взаємовідносин з особами, які можуть забезпечити її внесення, тобто розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, за якого перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом для забезпечення належної процесуальної поведінки особи.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність у цьому кримінальному провадженні виключного випадку, який дає підстави для визначення застави у розмірі, що перевищує межі, передбачені п.3 ч.5 ст.182 КПК. Такий висновок обумовлений характером інкримінованого ОСОБА_5 особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення, розміром ймовірно завданої шкоди, роллю, яку сторона обвинувачення відводить підозрюваному, а також встановленими ризиками кримінального провадження.

Разом з цим колегія суддів вважає, що визначений слідчим суддею розмір застави у сумі 30 000 000 грн. не повною мірою відповідає обставинам цього кримінального провадження та не є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

При визначенні розміру застави слідчий суддя не повною мірою врахував розмір ймовірно завданої шкоди, який відповідно до повідомлення про підозру становить 169 589 194,02 грн., дані про майнові та організаційні можливості ОСОБА_5 , його роль у діяльності ПрАТ «Юженергобуд», а також відомості про значний обсяг отриманих ним доходів протягом тривалого періоду.

Колегія суддів також враховує надані стороною обвинувачення відомості про майновий стан близьких осіб підозрюваного, наявність у них значної кількості об`єктів нерухомого майна, земельних ділянок та транспортних засобів. Водночас такі дані не можуть автоматично ототожнюватися з особистими активами ОСОБА_5 або безумовно свідчити про його можливість розпоряджатися відповідним майном, однак можуть бути враховані судом у сукупності з іншими обставинами при оцінці реальних майнових можливостей підозрюваного та його сімейного оточення.

Крім того, колегія суддів бере до уваги факт внесення за ОСОБА_5 визначеної слідчим суддею застави у розмірі 30 000 000 грн., що свідчить про реальну доступність для підозрюваного та пов`язаних із ним осіб значного фінансового ресурсу. За таких обставин застава у зазначеному розмірі не може вважатися достатнім стримуючим фактором від порушення підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Водночас колегія суддів не погоджується з доводами прокурора про необхідність визначення застави у розмірі 299 520 000 грн.

Запропонований стороною обвинувачення розмір застави є надмірним, оскільки при його обґрунтуванні прокурор значною мірою посилається на сукупні доходи юридичних осіб, з якими сторона обвинувачення пов`язує ОСОБА_5 , а також на майно близьких осіб підозрюваного. Такі відомості можуть враховуватися при загальній оцінці майнового стану та можливостей підозрюваного, однак вони не можуть механічно ототожнюватися з його особистими ліквідними активами або безумовною можливістю внести заставу саме у запропонованому прокурором розмірі.

Крім того, визначення застави у розмірі 299 520 000 грн. істотно перевищує розмір ймовірно завданої шкоди, а тому за встановлених обставин може набути ознак завідомо непомірного для підозрюваного тягаря та вийти за межі мети застави як запобіжного заходу.

З урахуванням наведеного, а також характеру інкримінованого кримінального правопорушення, розміру ймовірно завданої шкоди, встановлених ризиків, даних про майновий та сімейний стан підозрюваного, його майнові й організаційні можливості, колегія суддів вважає, що застава у розмірі 90 000 000 грн. є достатньою для забезпечення виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків, не має карального характеру та не є завідомо непомірною.

Саме такий розмір застави, на переконання колегії суддів, відповідає принципу пропорційності, забезпечує належний баланс між потребами кримінального провадження та правом підозрюваного на свободу, а також є достатнім стримуючим фактором для запобігання встановленим ризикам.

Щодо доводів сторони захисту про надмірність покладеного на ОСОБА_5 обов`язку не відлучатися з м. Вознесенськ Вознесенського району Миколаївської області без дозволу слідчого, детектива, прокурора або суду, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.194 КПК у разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, слідчий суддя, суд може покласти на підозрюваного обов`язок не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Метою такого обов`язку є забезпечення належного процесуального контролю за поведінкою підозрюваного, його доступності для органу досудового розслідування та суду, а також запобігання ризикам кримінального провадження.

Разом з цим при визначенні змісту такого обов`язку суд має враховувати не лише потреби кримінального провадження, але й необхідність забезпечення пропорційності втручання у права особи, зокрема можливість реалізації нею права на працю та виконання звичайних соціальних і побутових обов`язків.

Колегія суддів бере до уваги доводи сторони захисту про те, що визначення меж відповідного обов`язку виключно містом Вознесенськ може істотно ускладнити виконання ОСОБА_5 трудових обов`язків, з огляду на необхідність його переміщення в межах Вознесенського району Миколаївської області.

Водночас повне виключення цього обов`язку або надання підозрюваному можливості вільно залишати відповідну територію без процесуального контролю не відповідало б встановленим у цьому кримінальному провадженні ризикам, насамперед ризикам переховування та незаконного впливу на свідків і інших учасників кримінального провадження.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне змінити зміст зазначеного процесуального обов`язку, визначивши його як обов`язок не відлучатися з Вознесенського району Миколаївської області без дозволу слідчого, детектива, прокурора або суду.

Такий спосіб формулювання обов`язку, на переконання колегії суддів, забезпечує належний баланс між потребами кримінального провадження та правами підозрюваного, дозволяє йому здійснювати необхідне переміщення в межах району, водночас зберігаючи процесуальний контроль за його місцеперебуванням.

З урахуванням викладеного колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги сторони захисту та доповнень до неї є обґрунтованими лише в частині необхідності зміни покладеного на ОСОБА_5 процесуального обов`язку не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без відповідного дозволу.

Доводи апеляційної скарги прокурора є обґрунтованими в частині недостатності визначеного слідчим суддею розміру застави у сумі 30 000 000 грн., однак не дають підстав для визначення застави у розмірі 299 520 000 грн., про який просила сторона обвинувачення.

В іншій частині висновки слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри, існування ризиків, передбачених п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК, а також недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам є законними, обґрунтованими та такими, що відповідають матеріалам провадження.

Інші доводи апеляційних скарг та доповнень до апеляційної скарги сторони захисту не спростовують наведених висновків колегії суддів, не впливають на правильність вирішення питання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу та не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали в іншій частині.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до практики ЄСПЛ ст.6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для ухвалення рішень, однак не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент сторони. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, а з його змісту має бути зрозуміло, що істотні доводи сторін були розглянуті судом.

За таких обставин апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 червня 2026 року - скасуванню в частині визначення розміру застави та покладення на підозрюваного обов`язку не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, з постановленням у цій частині нової ухвали. В іншій частині ухвалу слідчого судді належить залишити без змін.

Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 404, 405, 407, 409, 412, 422-1, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 червня 2026 року в частині визначення розміру застави та покладення на підозрюваного обов`язку не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, скасувати.

У цій частині постановити нову ухвалу, якою визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 90 000 000 грн., та покласти на ОСОБА_5 у разі внесення застави обов`язок не відлучатися з Вознесенського району Миколаївської області без дозволу слідчого, детектива, прокурора або суду.

В іншій частині ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 червня 2026 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_______________   _______________   _______________

ОСОБА_1     ОСОБА_2     ОСОБА_3