16/06/2026
Справа № 991/9018/25
Провадження 1-кп/991/107/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2026 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
його захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , поданого
у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань
01 лютого 2024 року за №52024000000000054, про зменшення розміру застави,
ВСТАНОВИВ:
І. Історія провадження
03.09.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №52024000000000054 від 01.02.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 369 КК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2025 для розгляду вказаного кримінального провадження визначено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
Ухвалою від 18.09.2025 призначено судовий розгляд у вказаному кримінальному провадженні.
15.06.2026 через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , до суду надійшло клопотання про зменшення розміру застави.
ІІ. Обґрунтування заявленого клопотання про зменшення розміру застави
В обґрунтування вказаного клопотання про зменшення розміру застави захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_5 , зазначив, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.05.2025 (справа № 991/4540/25) до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2 001 508 грн, а також покладено на останнього ряд обов`язків, які у подальшому, зокрема частково, продовжувались.
У свою чергу, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 14.05.2026 було частково задоволено клопотання сторони захисту та змінено запобіжний захід у виді застави, застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 , шляхом зменшення розміру застави до 1 501 508 грн, а також повернуто частину застави у розмірі 500 000 грн заставодавцю ОСОБА_6 , яка є дружиною ОСОБА_4 .
Захисник обвинуваченого зазначив про необхідність раціонального співставлення розміру застави з доведеними у справі ризиками, даними про особу обвинуваченого, тяжкістю вчиненого злочину для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Стверджував, що покладені на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки повністю виконані та окремі виконуються. Оскільки жоден із покладених обов`язків обвинуваченим не порушувався, це вказує про відсутність ризиків, зазначених у клопотаннях про обрання запобіжного заходу. Належна процесуальна поведінка ОСОБА_4 під час досудового розслідування свідчить про істотне зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
За твердженнями захисника, обвинувачений не ухиляється від суду, не має наміру та не вчиняє спроб знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей або документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експерта чи спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або ж вчинити інше кримінальне правопорушення чи будь-яким іншим чином перешкоджати встановленню істини у справі.
На переконання сторони захисту, розмір застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів доходів для працездатних осіб дозволить забезпечити виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язків.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_5 , стверджував про важкий матеріальний стан ОСОБА_4 .
Вказане обґрунтовував тим, що 24.05.2025 задля можливості внесення застави ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_6 взяли позику у розмірі 2 000 000 грн з поверненням її до травня 2026 року, де дружина виступала поручителем та заставодавцем. Повернуті судом кошти у сумі 500 000 грн повернуті позикодавцю ОСОБА_7 , борг перед якою натепер становить 1 500 000 грн.
Окрім того, захисник зазначив, що дохід ОСОБА_4 за період січня-грудня 2025 року склав 253 390 грн 38 коп, за період січня-березня 2026 року - 64 896,20 грн, а також стверджував про відсутність інших надходжень, що давали б можливість повернути позику, адже держава не може забезпечити ОСОБА_4 виплати за рішеннями судів, з огляду на недостатність коштів у бюджеті.
За твердженнями захисника, за відсутності коштів на сім`ю ОСОБА_4 буде покладено додатковий матеріальний тягар у виді позову про примусове стягнення боргу за позикою, що може погіршити і так вкрай важке матеріальне становище ОСОБА_4 з огляду на можливість накладення арешту на майно та його можливе вилучення.
У зв`язку з вказаним захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_5 , просив зменшити розмір застосованої до обвинуваченого ОСОБА_4 застави з 1 501 508 грн на розмір 20 прожиткових мінімумів доходів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн, а частину застави в розмірі 1 440 948 грн - повернути заставодавцю ОСОБА_6
IІІ. Позиції учасників судового засідання
(1) Захисник ОСОБА_5 підтримав подане ним клопотання, просив його задовольнити і встановити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу у розмірі 60 560 грн.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав клопотання про зменшення розміру застави, подане його захисником, адвокатом ОСОБА_5 , просив його задовольнити. Крім того, у судовому засіданні подав документи на підтвердження викладених обставин.
Додатково зазначив, що його наміри зумовлені виключно критичним фінансовим становищем та реальними життєвими обставинами. Наголосив на необхідності повернення ОСОБА_7 боргу у розмірі 2 000 000 грн, який був узятий у травні 2025 року для сплати застави, при цьому термін повернення останнього траншу в 1 000 000 грн спливає 01.07.2026 року.
Окрім того, зазначив про додаткове фінансове обтяження - обов`язок сплатити до 1 серпня податок на спадщину та військовий збір у загальному розмірі близько 168 000 грн. Також звернув увагу суду на утримання трьох дітей за відсутності офіційного його працевлаштування та припинення підприємницької діяльності його дружини з 2023 року.
Заперечував проти тверджень прокурора щодо наявності дороговартісного майна. Стверджував, що задекларований годинник є подарунком брата від 2006 року і не може бути швидко реалізований, а будинок у селищі Козині є непридатним для життя та напівзатопленим, що зафіксовано правоохоронними органами під час обшуку.
(2) Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, наполягаючи на тому, що поточний розмір застави є цілком посильним для обвинуваченого, ураховуючи його реальний майновий стан.
Стверджував, що пропозиція встановити заставу на рівні 60 560 грн є неспівмірною зі статками обвинуваченого, оскільки лише вартість належного йому коштовного годинника за ринковими цінами може становити значну частину суми застави. Прокурор додатково зазначив, що обвинувачений продовжує користуватися автомобілями, має у власності квартири у Львові та нерухомість у селищі Козині, що свідчить про високий рівень добробуту, який дозволяє забезпечити виконання процесуальних обов`язків саме через чинний розмір застави.
У зв`язку з вказаним, прокурор вважав відсутніми підстави для зміни запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 , та просив відмовити у задоволенні клопотання.
IV. Обставини, встановлені судом
21.05.2025 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду задоволено клопотання детектива та застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2 001 508 грн та покладено такі обов`язки: не відлучатись за межі м. Києва та Київської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Державної міграційної служби України) всі свої паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02.06.2025 ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.05.2025 залишено без змін.
Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 1087067 від 26.05.2025 за ОСОБА_4 його дружиною ОСОБА_6 було внесено заставу в розмірі 2 001 508,00 грн.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.07.2025 ОСОБА_4 продовжено строк дії обов`язків до 18.09.2025 включно, а саме: прибувати за кожною вимогою до детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, чи прокурорів САП, які здійснюють процесуальне керівництво, та/або суду; не відлучатись за межі України без дозволу детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, чи прокурорів САП, які здійснюють процесуальне керівництво; повідомляти детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, чи прокурорів САП, які здійснюють процесуальне керівництво, та/або суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; утримуватися від спілкування щодо обставин цього кримінального провадження, викладених у чинному повідомленні про підозру, із такими свідками: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; здати на зберігання до органу Державної міграційної служби України за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України; носити електронний засіб контролю.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 18.09.2025 продовжено на два місяці строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 , до 18.11.2025 включно, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися за межі України без дозволу прокурора або суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування щодо обставин цього кримінального провадження, викладених у обвинувальному акті, із такими свідками: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; здати на зберігання до органу Державної міграційної служби України за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України (якщо такі не здано); носити електронний засіб контролю.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 28.11.2025 на обвинуваченого ОСОБА_4 покладено строком на два місяці, до 28.01.2026 включно, такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися за межі України без дозволу прокурора або суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування щодо обставин цього кримінального провадження, викладених у обвинувальному акті, із такими свідками: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; здати на зберігання до органу Державної міграційної служби України за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України (якщо такі не здано); носити електронний засіб контролю.
Ухвалами Вищого антикорупційного суду строк дії вказаних обов`язків неодноразово продовжувався.
При цьому, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 14.05.2026 клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 було задоволено частково - продовжено строк дії обов`язків до 14.07.2026 включно, при цьому суд не застосував до обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язок носіння електронного засобу контролю.
Окрім цього, вказаною ухвалою було частково задоволено клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу - (1) змінено запобіжний захід у виді застави, застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 шляхом зменшення розміру застави до 1 501 508 грн, а також (2) повернуто заставодавцю ОСОБА_6 частину застави у розмірі 500 000 грн, внесеної нею на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.05.2025 у справі №991/4550/25 (провадження №1-кс/991/4592/25) відповідно до платіжної інструкції №1087067 від 26.05.2025.
V. Мотиви та оцінка суду
Положеннями частин 1-3 статті 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Також відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу, у тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Суд, згідно з ч. 4 цієї статті, зобов`язаний розглянути клопотання обвинуваченого згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, тобто за правилами ст. 193 КПК України.
Відповідно до системного аналізу приписів кримінального процесуального законодавства, підставою для зміни запобіжного заходу є, зокрема, наявність нових обставин, які не розглядалися судом при застосуванні запобіжного заходу, зміна обставин підозри/обвинувачення, зменшення встановлених ризиків.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 182 КПК України одним із видів запобіжних заходів є застава, яка полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.
Положеннями статті 182 КПК України та параграфу 1 глави 18 КПК України не передбачено строку дії застави як запобіжного заходу.
З моменту внесення застави на обвинуваченого покладаються обов`язки, визначені ухвалою суду, строком на два місяці.
Обвинуваченому ОСОБА_4 востаннє відповідною ухвалою Вищого антикорупційного суду від 14.05.2026 за клопотанням прокурора, задоволеним частково, на два місяці (до 14.07.2026) продовжено строк дії таких обов`язків:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися за межі України без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування щодо обставин цього кримінального провадження, викладених у обвинувальному акті, із такими свідками: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ;
- здати на зберігання до органу Державної міграційної служби України за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України (якщо такі не здано).
При цьому, суд дійшов до висновку про наявність обставин, які дають підстави для скасування обов`язку носіння електронного засобу контролю та зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу шляхом зменшення розміру застави до 1 501 508 грн, у зв`язку з чим повернуто заставодавцю ОСОБА_6 частину застави у розмірі 500 000 грн.
Підставами для продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 , стали продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків в цьому кримінальному провадженні), і що відповідні обов`язки мають сприяти запобіганню встановленим ризикам.
Таким чином, до обвинуваченого ОСОБА_4 з 21.05.2025 застосовується запобіжний захід у вигляді застави (розмір якої був зменшений з 2 001 508,00 грн до 1 501 508 грн), а також щодо нього на строк до 14.07.2026 продовжено дію кількох із передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків.
Захисник ОСОБА_5 ставить перед судом питання про зменшення розміру застави до передбаченого в п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розміру - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки, як на його переконання, такий розмір здатен забезпечити виконання покладених на обвинуваченого обов`язків.
Підставами для зменшення розміру застави захисник зазначає (1) належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , що свідчить про істотне зменшення ризиків чи їх відсутність, а також (2) необхідність повернення позики та скрутний матеріальний стан сім`ї обвинуваченого.
Оцінивши викладені стороною захисту доводи та подані на їх підтвердження докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави з огляду на таке.
Так, питання про продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 під час судового провадження вирішене відповідними ухвалами від 18.09.2025, 28.11.2025, 26.01.2026, 20.03.2026 та 14.05.2026.
Заставу врозмірі 2 001 508,00 грн ОСОБА_4 було встановлено ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.05.2025. Вказаний розмір ухвалоюВищого антикорупційного суду від 14.05.2026 було зменшено до 1 501 508 грн з урахуванням тяжкості вчиненого, у чому обвинувачується ОСОБА_4 , наявних ризиків та майнового стану останнього задля забезпечення балансу між інтересами правосуддя та правами обвинуваченого.
З часу визначення цього розміру обставини, що зумовлювали його встановлення, суттєво не змінилися на користь обвинуваченого.
До того ж, щодо встановлених ухвалою суду від 14.05.2026 ризиків сторона захисту не зазначила нових обставин, які б свідчили, що за попередні 30 днів (до звернення з відповідним клопотанням до суду) відбулись такі зміни стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 та які б значно послабили ступінь цих ризиків.
На переконання суду, застосування до ОСОБА_4 застави в зазначеному розмірі та покладення на нього певних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, є одним із вагомих факторів, який сприяє тому, що обвинувачений дотримується належної процесуальної поведінки.
Натомість зменшення розміру застави та повернення заставодавцю значної її частини (1 440 948 грн), на думку суду, може негативно вплинути на сприйняття обвинуваченим необхідності неухильно виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки і послабити стримуючу дію цього запобіжного заходу. Сума застави має бути достатньою, щоб її втрата слугувала реальним фінансовим стримувачем від процесуальних порушень.
Щодо майнового стану обвинуваченого та необхідності повернення позики суд зазначає таке.
Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 1087067 від 26.05.2025 за ОСОБА_4 внесено заставу в розмірі 2 001 508,00 грн його дружиною ОСОБА_6 .
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії розписки на ім`я ОСОБА_7 , ОСОБА_4 24.05.2025 отримано у борг 2 001 508,00 грн зі строком повернення до 24.05.2026. За умовами боргової розписки суму позики ОСОБА_4 зобов`язався повернути до 24.05.2026.
У наданій суду копії декларації за 2025 рік ОСОБА_4 вказану позику зазначає як зобов`язання перед ОСОБА_7 , що виникло 24.05.2025, та поручителем вказує його дружину ОСОБА_6 .
У той же час, з наданої обвинуваченим у судовому засіданні 16.06.2026 розписки вбачається, що ОСОБА_7 отримала від ОСОБА_4 частину боргу в сумі 500 000 грн. Залишилося не повернутими 1 000 000 грн, вказано термін повернення до 01.07.2026.
Разом з цим, з наданої у судовому засіданні стороною захисту розписки ОСОБА_7 від 24.03.2026 вбачається, що остання отримала від ОСОБА_4 частину боргу в розмірі 500 000,00 грн та решту суми ОСОБА_4 зобов`язаний повернути до 01.06.2026.
Надана обвинуваченим розписка не містить відомостей про дату її складення, що унеможливлює встановлення часу фактичного повернення коштів задля перевірки доводів сторони захисту щодо джерела їх походження. За таких обставин, відсутні об`єктивні підстави вважати, що грошові кошти, про які йдеться у розписці (у розмірі 500 000 грн), є саме тими коштами, які були повернуті обвинуваченому судом у зв`язку зі зменшенням розміру застави.
Окрім того, як вже зазначалось судом у попередніх ухвалах, рішення про використання позичених коштів для внесення застави є добровільним волевиявленням обвинуваченого ОСОБА_4 . Так само укладення договору позики, яке підтверджується розпискою, та часткове повернення коштів за цією розпискою, здійснене відповідно до норм цивільного законодавства, засадами якого є, зокрема, свобода договору, добросовісність, розумність (п. 3, 6 ст. 3 ЦК України). Свобода договору (ч. 1 ст. 627 ЦК України) передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. І зміст договору, згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Водночас договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
На час надання згоди на сплату коштів іншими особами, в даному випадку дружиною обвинуваченого, ОСОБА_4 був обізнаний про стадію кримінального провадження та мав усвідомлювати, що тривалість провадження не є чітко визначеною в часі (досудове розслідування в разі прийняття рішень про продовження його строку могло тривати максимально до 12 місяців з дня повідомлення особі про підозру, не враховуючи часу ознайомлення сторони захисту із матеріалами досудового розслідування, а для судового провадження максимальна тривалість не визначена, але має бути здійснене в розумні строки). При цьому підстави для повернення застави визначений законом (ч. 11 ст. 182 КПК України) і не залежать від волі заставодавця. Тобто укладення обвинуваченим ОСОБА_4 будь-яких договорів, є актами його волевиявлення в особистих інтересах, не може слугувати підставою для прийняття судом рішень у межах кримінального провадження.
Самі по собі посилання сторони захисту на обставини укладення обвинуваченим ОСОБА_4 договору позики з метою внесення застави, наявність зобов`язання щодо повернення цих коштів у визначений термін та імовірність пред`явлення цивільного позову у випадку порушення строків повернення боргу, не є підставою для зменшення розміру застави. Факт існування боргу не зумовлює автоматичного звернення стягнення на майно особи чи безумовного накладення арешту на активи ОСОБА_4 .
Посилання на затримку законних виплат (суддівської винагороди та довічного грошового утримання), на які ОСОБА_4 має право, але не отримує їх з причин, що від нього не залежать, наразі мають характер відкладених у часі очікувань. Попри законність претензій на ці кошти, сам факт їх фактичної відсутності в розпорядженні обвинуваченого на момент розгляду не може бути безумовною правовою підставою для висновку про непомірність раніше визначеної застави. Тимчасовий характер затримки бюджетних виплат, хоч і впливає на поточну ліквідність активів обвинуваченого, але не свідчить про докорінну зміну його загального майнового стану в контексті вимог ст. 182 КПК України. Вказані доводи не спростовують майнових можливостей обвинуваченого, які враховувалися судом під час первісного визначення розміру запобіжного заходу, та не свідчать про те, що раніше встановлений розмір застави на даний час набув ознак непомірності у розумінні вимог ч. 4 ст. 182 КПК України.
Зокрема, обвинуваченим було здійснено часткове повернення грошових коштів, що підтверджується відповідною розпискою кредитора. Важливим є той факт, що при отриманні частини боргу кредитором було одноособово зафіксовано новий строк повернення залишку суми, який є тривалішим за попередній.
Також суд критично ставиться до посилань сторони захисту на необхідність сплати обвинуваченим податку з отриманого ним спадкового майна як на підставу для зменшення розміру застави.
Судом також досліджено лист ГУ ДПС у Львівській області № 14375/6/13-01-24-11 від 07.04.2026 про обов`язок подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2025 рік, а також відповідну податкову декларацію ОСОБА_4 .
На переконання суду, сам по собі обов`язок сплати податків, у тому числі у зв`язку з набуттям спадщини, є передбаченим законом та типовим фінансовим зобов`язанням особи, яке не має виключного чи надзвичайного характеру. Вказана обставина не свідчить про істотне погіршення майнового стану обвинуваченого, а також не є такою, що виникла непередбачувано або незалежно від його волі.
Отримання спадщини об`єктивно свідчить про збільшення активів особи, а не про їх зменшення, що саме по собі не може розцінюватися як підстава для пом`якшення визначеного судом запобіжного заходу.
Суд враховує, що при визначенні розміру застави береться до уваги майновий стан особи в цілому, а не окремі її поточні витрати чи фінансові зобов`язання, які є звичайними для цивільного обороту.
Відповідно суд не приймає доводи сторони захисту щодо наявності важкого матеріального стану у обвинуваченого та його сім`ї з посиланням, зокрема, на довідку ГУ ДПС у Львівській області від 08.05.2026 № 10602/АП/261552-03-04, у якій зазначені відомості про доходи дружини обвинуваченого- ОСОБА_6 .
Судом досліджено наявні в матеріалах провадження відомості про майновий стан обвинуваченого, зокрема дані його декларації за 2025 рік, які свідчать про наявність у ОСОБА_4 активів, що включають готівкові грошові кошти, цінні рухомі речі, зокрема годинники, а також твори мистецтва.
При цьому для оцінки платоспроможності особи та її спроможності виконувати покладені процесуальні обов`язки значення має сам факт наявності відповідних активів, незалежно від джерел їх набуття.
Наведене свідчить про наявність у обвинуваченого майнових ресурсів, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про доцільність зміни розміру застави, та спростовує доводи сторони захисту щодо необхідності її зменшення у зв`язку з нібито важким фінансовим становищем.
VІ. Висновки суду
За наведеного, судом не встановлено обставин, які б обумовили необхідність зміни застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу шляхом зменшення розміру застави.
У зв`язку з чим суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , про зменшення розміру застави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , про зменшення розміру застави - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
Головуючий суддя ОСОБА_1