Справа № 991/7178/26

Провадження 1-кс/991/7190/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року         м.Київ 

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , детектива ОСОБА_3 , представника власника майна - захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 , погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 52022000000000387 від 23.11.2022, 

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) надійшло вказане клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_3 , погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_6 , в якому орган досудового розслідування просить накласти арешт у кримінальному провадженні № 52022000000000387 від 23.11.2022 на майно (мобільні телефони та ряд документів), що належать ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , вилучене в ході обшуку двоповерхової будівлі з офісними та житловими приміщеннями, розташованими за адресою: АДРЕСА_1, які перебувають у власності ТОВ «Вознесенська ПМК» (код ЄДРПОУ 00911925) та знаходяться у фактичному володінні ОСОБА_4 ..

Підставою для накладення арешту на вилучене майно ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , яке фактично перебувало у володінні ОСОБА_4 , визначено органом досудового розслідування як збереження речових доказів.

У судовому засіданні старший детектив ОСОБА_3 підтримав подане клопотання та наполіг на повному його задоволенні.

Володілець майна ОСОБА_4 у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду клопотання про арешт. Втім, слідчий суддя враховує, що адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 та є його представником як власника майна, прибув у судове засідання для участі у розгляді цього клопотання. Не погоджуючись із поданим детективом клопотанням, адвокат заперечив проти накладення арешту на вилучене майно та повністю підтримав викладену у письмових запереченнях позицію свого колеги - адвоката ОСОБА_8 , що також діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 .. Захист зауважує, що тимчасово вилучене майно не відповідає вимогам ст. 98 КПК України, потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи особи, про який йдеться у клопотанні, а також слідчим не виконано вимоги ч. 1 та ч. 2 ст. 100 КПК України. За таких обставин, на переконання адвоката ОСОБА_5 , вилучені документи та мобільні телефони підлягають поверненню.

При цьому ОСОБА_7 , який є власником одного з телефонів, не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні з розгляду питання про арешт вилученого під час обшуку офісної будівлі майна та жодних клопотань, пояснень чи заперечень слідчому судді не надав. Слідчий суддя констатує, що ОСОБА_7 був належним чином повідомлений про призначене судове засідання, що підтверджується судовими матеріалами, власне саме з цією метою розгляд клопотання і відкладався. 

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає за можливе здійснювати розгляд клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 52022000000000387 від 23.11.2022 за відсутності ОСОБА_4 та ОСОБА_7 ..

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна. 

Частиною 3 ст. 132 КПК України визначено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Вимоги до клопотання слідчого, прокурора про арешт майна викладені в ч. 2 ст. 171 КПК України. Так, зокрема, в клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Слідчим суддею встановлено, що подане до ВАКС клопотання старшого детектива НАБУ ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52022000000000387 від 23.11.2022 відповідає вимогам закону, подане з додержанням вимог ст. 171 КПК України, містить всі встановлені законом обставини, а тому підстави для його повернення органу досудового розслідування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правові підстави арешту; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; наявність майна, на яке може бути накладено арешт; наслідки такого заходу, а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як слідує з поданих матеріалів клопотання, детективами НАБУ, за процесуального керівництва САП, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 52022000000000387 від 23.11.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

В рамках цього кримінального провадження, окрім іншого, досудовим розслідуванням встановлено, що у період з жовтня 2020 року по грудень 2021 року голова наглядової ради та фактичний контролер ПрАТ «Юженергобуд» ОСОБА_4 , зловживаючи своїм службовим становищем, діючи за попередньою змовою з начальником відділу з кошторисно-договірної роботи управління планування та фінансування ВП АПІ ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_9 , організував внесення змін до технічної специфікації на АСУ ТП ТГАЕС в частині збільшення комплектності та вартості обладнання всупереч проекту, що пройшов державну експертизу; забезпечив фальсифікацію інформаційної довідки за цінами цього обладнання шляхом організації надання невстановленими особами підроблених комерційних пропозицій від імені учасників маркетингового дослідження, чим забезпечив укладення додаткових угод на його придбання за завідомо завищеними цінами. У подальшому увів до схеми постачання обладнання підконтрольне йому підприємство-посередника Mazal International B.V., чим організовував приховування кримінально протиправної діяльності з встановлення необґрунтованої націнки до собівартості товару, що дозволило ПрАТ «Юженергобуд» здійснити його постачання за цінами, вищими за ринкові на 169 589 194,02 грн, та призвело до заволодіння співучасниками грошовими коштами ДП «НАЕК «Енергоатом» у вказаному розмірі. 

Таким чином, зазначені дії спричинили настання збитків державі у сумі 169 589 194,02 грн, що власне і стало підставою для повідомлення 01.06.2026 ОСОБА_4 про підозру в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Встановлені на підставі досліджених слідчим суддею матеріалів відомості у сукупності із доводами клопотання та поясненнями старшого детектива, у їх співставленні з диспозицією статті, яка передбачає кримінальну відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, формують у слідчого судді переконання про наявність достатніх підстав вважати, що зазначене у клопотанні кримінальне правопорушення могло бути вчинене.

Водночас слід зауважити, що на даному етапі досудового розслідування слідчий суддя не вирішує питання про наявність усіх елементів складу кримінального правопорушення, винуватість чи невинуватість осіб у його вчиненні і не визначає ступінь вини таких осіб, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей встановлює, що існують об`єктивні дані про вчинення вказаного у клопотанні кримінального правопорушення, у зв`язку з яким вирішується питання про арешт майна.

В ході досудового розслідування 01.06.2026 на підставі ухвали слідчого судді ВАКС від 21.05.2026 проведено обшук двоповерхової будівлі з офісними та житловими приміщеннями, розташованими за адресою: АДРЕСА_1, які перебувають у власності ТОВ «Вознесенська ПМК» (код ЄДРПОУ 00911925) та знаходяться у фактичному володінні ОСОБА_4 ..

Матеріали клопотання свідчать про те, що під час обшуку детективами НАБУ виявлено та вилучено наступне майно:

- договір поворотної фінансової допомоги 1 від 02.03.2026 за підписом батька ОСОБА_4 - ОСОБА_10 на 3 арк.;

- копія договору купівлі-продажу майнових прав 3/2/10/14/3-27 від 01.10.2019 стороною в якому є ТОВ «Едельвейс Плес» на 5 арк.;

- копія договору купівлі - продажу від 23.05.2024 стороною в якому є ОСОБА_10 стосовно машиномісця АДРЕСА_2 на 2 арк.;

- копія договору купівлі - продажу від 01.03.2024 стороною в якому є ОСОБА_10 стосовно машиномісця АДРЕСА_2 на 2 арк.;

- копія договору купівлі - продажу від 01.03.2024 стороною в якому є ОСОБА_10 стосовно машиномісця АДРЕСА_3 на 2 арк.;

- копія листа іноземною мовою в якому серед іншого наявні слова «Latvija», «Swedbank» та сума «EUR 692.51» на 1 арк.;

- копія листа іноземною мовою стосовно видачі Австралійської візи ОСОБА_11 у період 2020 - 2021 роки на 2 арк.;

- копія листа іноземною мовою стосовно видачі Австралійської візи ОСОБА_7 у період 2020 - 2021 роки на 2 арк.;

- копія листа іноземною мовою стосовно видачі Австралійської візи ОСОБА_12 у період 2020 - 2021 роки на 2 арк.;

- копія листа іноземною мовою стосовно видачі Австралійської візи ОСОБА_13 у період 2020 - 2021 роки на 2 арк.;

- копія листа іноземною мовою стосовно видачі Австралійської візи ОСОБА_14 у період 2020 - 2021 роки на 2 арк.;

- мобільний телефон Samsung Galaxy S20 FE, серійний номер НОМЕР_1 ІМЕІ НОМЕР_2 , ІМЕІ-2 НОМЕР_3 ( ОСОБА_4 );

- мобільний телефон Apple Iphone 15 Pro, серійний номер НОМЕР_4 , ІМЕІ НОМЕР_5 , ІМЕІ-2 НОМЕР_6 ( ОСОБА_7 ).

Із протоколу обшуку від 01.06.2026, складеного старшим детективом НАБУ ОСОБА_15 , слідує, що вилучені документи (договори та листи) поміщено до сейф-пакету НАБУ за № 0062632 та опечатано.

Як зазначає детектив, попереднім оглядом добровільно наданого ОСОБА_4 мобільного телефону Samsung Galaxy S20 FE в телефонній книзі виявлено контакти розробників технічних вимог до АСУ ТП ТГАС ОСОБА_22 та ОСОБА_23, колишнього керівника каскаду ГЕС - ГАЕС ОСОБА_16 , керівника та власника ОСОБА_17 та особи на ім`я ОСОБА_18 , що має мобільний номер телефону з кодом країни НОМЕР_7 , що відповідає коду країни Нідерланди та ймовірно належить директору з продажів Mazal International BV ОСОБА_21, а також ряду співробітників ВП АПІ ДП НАЕК Енергоатом.

Так, у зв`язку з викладеним, враховуючи, що у вказаному мобільному телефоні виявлено відомості, які мають значення для кримінального провадження, а також з метою експертного дослідження щодо відновлення та пошуку видаленої інформації, детективом прийнято рішення про його вилучення. Зазначений телефон упаковано до сейф-пакету НАБУ за № 0055998.

Слідством виявлено, що у мобільному телефоні Apple Iphone 15 Pro, добровільно наданому ОСОБА_7 , встановлено месенджери «Телеграм» та «Вотсап», в яких наявні чати з абонентом « ОСОБА_19 », що використовує номер мобільного телефону НОМЕР_8 , яким користується ОСОБА_4 ..

Так, в листуванні месенджеру «Телеграм» виявлено переслану картку контакту особи на ім`я ОСОБА_18 з номером мобільного телефону НОМЕР_7 , код країни якого відповідає Нідерландам та ймовірно належить директору з продажів Mazal International BV ОСОБА_21. Також виявлено скан-копію листа на адресу підприємства Techenergy Solutions ВV, що за даними слідства використовувалось для легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом від продажу АСУ ТП ТГАЕС. 

В чаті ж месенджеру «Вотсап» встановлено таймер автовидалення повідомлень строком 24 години, а також наявні видалені повідомлення. Зі змісту листування вбачається, зокрема надання вказівок абонентом « ОСОБА_19 » про використання грошових коштів.

Вказаний мобільний телефон також вилучено з метою проведення експертного дослідження задля відновлення видаленої інформації, тому поміщено до сейф-пакету НАБУ за № 0055999 та опечатано.

Враховуючи викладене, на переконання органу досудового слідства, існують достатні підстави вважати, що у мобільних телефонах ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , а також у перелічених документах, які вилучені за робочим місцем ОСОБА_4 у його кабінеті, містяться відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

За таких обставин, постановою детектива НАБУ ОСОБА_20 від 01.06.2026 вилучені під час обшуку мобільні телефони ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , а також ряд документів визнані речовими доказами у порядку ст. 98 КПК України. А відтак, за доводами детектива, наявні правові підстави для накладення арешту з метою уникнення загрози знищення вказаного майна.

Дослідивши надані матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що вилучені електронні інформаційні системи (мобільні телефони) та ряд документів (згідно з переліком договори та листи, окрім листів іноземною мовою стосовно видачі Австралійської візи ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ) відповідають критеріям речових доказів, визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України.

Обґрунтовані доводи клопотання та додані до нього матеріали свідчать про те, що на вилучених мобільних телефонах може зберігатися інформація (зокрема, електронне листування та аудіоповідомлення у месенджерах (WhatsApp, Telegram тощо) щодо узгодження штучного завищення вартості обладнання, координації дій між організатором та виконавцями, фотознімки оригіналів первинних документів, відомості про використання банківських додатків для транзиту коштів, а також геолокаційні дані, що підтверджують спільне перебування фігурантів у місцях укладення договорів фінансової допомоги та купівлі-продажу машиномісць. У свою чергу, вилучені паперові документи (договори поворотної фінансової допомоги та купівлі-продажу машиномісць) безпосередньо містять відомості, що можуть підтвердити або спростувати факт подальшого розподілу, приховування та легалізації грошових коштів, одержаних внаслідок штучного завищення вартості поставленого обладнання, а також факт акумулювання цих коштів на рахунках підконтрольних організатору осіб з метою фінансування особистих матеріальних інтересів під виглядом законних цивільно-правових угод, що доводить наявність спільного корисливого умислу та завдані державі збитки в особливо великих розмірах.

Відповідно до п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З аналізу положень ч. 2 ст. 170 КПК України вбачається, що арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів є самостійною правовою підставою для застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження. Наявність у даному провадженні повідомленої особі підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, додатково підтверджує обґрунтованість клопотання, оскільки вилучені об`єкти можуть мати прямий зв`язок із розслідуваними обставинами та діями підозрюваного. При цьому, об`єкти, які відповідають критеріям ст. 98 КПК України, підлягають арешту незалежно від того, хто є їх власником, у кого і де вони знаходяться. Застосування цього заходу є необхідним для досягнення легітимної мети - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання чи модифікації цифрових даних) на майно, що має ключове значення для доведення вини та встановлення істини, оскільки в протилежному випадку цілі цього заходу не будуть досягнуті.

Специфіка доказування у кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, вчинених у співучасті під керівництвом організатора (ч. 3 ст. 27 КК України), зумовлена необхідністю встановлення складного механізму протиправного заволодіння державними коштами під час процедури публічних закупівель. Предмет доказування у даному кримінальному провадженні охоплює обов`язкове з`ясування реальних обставин формування очікуваної вартості предмета закупівлі, визначення ринкової вартості імпортованого обладнання, а також викриття фактів штучного завищення його ціни з метою акумулювання різниці коштів на рахунках підконтрольного підозрюваному закордонного підприємства. Окремим обов`язковим елементом доказування є фіксація фактів розподілу ролей, узгодженості дій службових осіб замовника та ролі підозрюваного як організатора, що включає координацію дій інших співучасників, використання іноземної компанії як інструменту для виведення державних коштів, надання вказівок та подальший розподіл отриманого злочинного доходу.

Дослідивши вилучені в ході обшуку ряд документів, слідчий суддя встановив, що вони повністю відповідають критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, оскільки містять відомості, які мають суттєве значення для кримінального провадження. Зокрема серед таких документів наявні: оригінал договору поворотної фінансової допомоги, підписаний батьком підозрюваного ОСОБА_4 , а також копії договорів купівлі-продажу машиномісць.

Доводи сторони захисту про те, що зазначене майно та документи належать третій особі (батьку підозрюваного), яка не є учасником кримінального провадження, а відомості про право власності на машиномісця вже містяться в державних реєстрах, слідчим суддею відхиляються. Сама по собі реєстрація права власності у державних реєстрах відображає лише кінцевий юридичний статус активів, проте не розкриває реальних джерел походження коштів для їх придбання та фактичних обставин укладення угод.

Зважаючи на характер інкримінованого злочину (ч. 5 ст. 191 КК України), вилучений оригінал договору поворотної фінансової допомоги та копії договорів купівлі-продажу машиномісць досліджуються органом досудового розслідування як єдиний пов`язаний ланцюжок фінансових операцій. Наявні матеріали дають обґрунтовані підстави вважати, що поворотна фінансова допомога могла бути використана як штучний інструмент для легалізації та надання виправданого вигляду походженню коштів, отриманих внаслідок штучного завищення вартості обладнання під час державних закупівель, з метою їх подальшого інвестування в нерухомість, оформлену на близького родича підозрюваного.

При цьому вилучений оригінал договору поворотної фінансової допомоги є самостійним матеріальним носієм інформації, оскільки містить оригінальні підписи та може містити рукописні помітки, що мають значення для перевірки реальності вказаного правочину, часу його фактичного укладення та підлягає судово-почеркознавчій або технічній експертизі документів в майбутньому за необхідності. У свою чергу, вилучені копії договорів купівлі-продажу машиномісць містять інформацію про конкретні умови набуття майна, суми та строки розрахунків, що є необхідним для зіставлення з грошовими потоками за договором фінансової допомоги та встановлення точного механізму приховування коштів, що спростовує твердження захисту про відсутність потреби у їх вилученні та арешті.

Таким чином, вказані документи є матеріальними носіями інформації про обставини правопорушення, які підлягають долученню до матеріалів кримінального провадження як речові докази з метою проведення їх подальшого аналізу, експертних досліджень чи інших процесуальних дій, оскільки вони (зокрема оригінал договору) могли зберегти на собі сліди подій, що розслідуються. Слідчий суддя наголошує, що арешт цих об`єктів є необхідним для забезпечення незмінності їхнього стану, збереження автентичності оригіналу та цілісності змісту копій, які в подальшому мають виступати безпосереднім предметом дослідження та доказування під час судового розгляду справи по суті. Незастосування арешту на даному етапі створює ризик протиправного впливу на ці документи, зміни або втрати їхніх первісних властивостей та інформаційного наповнення, що унеможливить їх належне використання судом для встановлення істини.

Водночас слідчий суддя зауважує, що на даному етапі досудового розслідування вилучені електронні інформаційні системи (мобільні телефони) розглядаються не як матеріальний актив, який підлягає конфіскації, а насамперед як матеріальні носії цифрової інформації, що зберегли на собі сліди кримінального правопорушення. Сама по собі інформація, що міститься в цих пристроях (відомості про координацію дій між співучасниками злочину, електронне листування щодо штучного завищення вартості обладнання, управління та розпорядження рахунками підконтрольного закордонного підприємства), має суттєве значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України. Саме тому накладення арешту на ці пристрої з метою недопущення дистанційного видалення, знищення чи модифікації цифрових даних повністю виправдовує потреби досудового розслідування та необхідність їх збереження як речових доказів.

Оцінюючи доводи сторони захисту про те, що детективом не було виконано процесуального обов`язку щодо огляду вилученого мобільного телефону ОСОБА_4 із складанням відповідного протоколу, а його подальше утримання є безпідставним та порушує вимоги ст. 100 КПК України і практику ЄСПЛ (зокрема, рішення у справах «Бакланов проти Росії» та «Фрізен проти Росії»), слідчий суддя вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів клопотання та протоколу обшуку, факт виявлення та первинного (попереднього) огляду мобільних телефонів був належним чином зафіксований безпосередньо під час проведення цієї слідчої дії, що повністю відповідає вимогам ч. 2 ст. 168 та ст. 236 КПК України.

Той факт, що володілець мобільного телефона добровільно надав детективу доступ до пристрою, не покладав на орган досудового розслідування обов`язку негайного повного огляду всього масиву цифрових даних безпосередньо під час обшуку. Специфіка розслідування кримінальних правопорушень за ч. 5 ст. 191 КК України, пов`язаних із закупівлями за державні кошти та залученням закордонних підприємств, передбачає необхідність дослідження великого обсягу інформації. Повноцінний аналіз фінансового листування, перевірка прихованих файлів та програм банкінгу потребує значного часу, використання спеціалізованого програмно-апаратного забезпечення (експертних комплексів) та призначення відповідних судових експертиз.

Більше того, добровільне надання пристрою для огляду під час слідчої розшукової дії забезпечує доступ лише до наявних (активних) на момент обшуку файлів та листування, проте не дозволяє здійснити глибоке сканування пам`яті пристрою на предмет відновлення раніше видалених даних, повідомлень у месенджерах та журналів видалених файлів. Орган досудового розслідування обґрунтовано вказує на потребу у проведенні експертизи мобільного телефона з метою відновлення видаленої інформації, яка могла бути свідомо знищена співучасниками кримінального правопорушення для приховання обставин штучного завищення вартості обладнання. Проведення таких складних лабораторних досліджень та відновлення цифрових слідів в умовах проведення обшуку є технічно та об`єктивно неможливим.

Крім того, залишення мобільного пристрою у володінні підозрюваного (навіть після фіксації паролів) створює критичний ризик дистанційного знищення цифрових слідів, видалення облікових записів у месенджерах, очищення «хмарних» сховищ або модифікації інформації у співучасників злочину, що унеможливить встановлення істини.

Зважаючи на наведені технічні та процесуальні особливості дослідження цифрових носіїв, посилання захисту на практику ЄСПЛ у справах «Бакланов проти Росії» та «Фрізен проти Росії» слідчим суддею відхиляються як нерелевантні. У згаданих прецедентах Конвенція була порушена через тривале утримання майна без будь-якого судового контролю чи за відсутності правових підстав, що покладало на осіб надмірний тягар. Натомість у даному випадку вилучення пристроїв відбулося на підставі ухвали про обшук, якою прямо передбачено відшукання електронних носіїв, а детектив у межах визначеного законом строку невідкладно звернувся до суду для перевірки легітимності такого заходу.

Оцінюючи дотримання справедливого балансу інтересів, слідчий суддя наголошує, що арешт мобільних телефонів за таких обставин не є свавільним чи надмірним втручанням у права власника майна. Захист публічного інтересу, який полягає у всебічному розслідуванні особливо тяжкого корупційного злочину (ч. 5 ст. 191 КК України) та захисті державних коштів від привласнення в особливо великих розмірах, у даному випадку повністю переважає приватний інтерес володіння вказаними мобільними пристроями.

При цьому індивідуальний тягар для підозрюваного мінімізований саме фактом добровільного надання доступу до пристроїв. Це дозволяє органу досудового розслідування оперативно здійснити копіювання інформації (створення цифрового дубліката даних) без тривалого процесу по подоланню систем логічного захисту. Після завершення експертного дослідження та копіювання інформації, яка відповідно до ч. 4 ст. 99 КПК України визнається судом оригіналом електронного документа для даного провадження, потреба в утриманні фізичних пристроїв відпаде, і вони підлягатимуть поверненню володільцю. Таким чином, накладення арешту на цьому етапі є єдиним пропорційним та ефективним заходом забезпечення збереження первісних доказів під дієвим судовим контролем.

У контексті викладеного слідчий суддя також зважає на доводи детектива про те, що вилучені електронні інформаційні системи (мобільні телефони) потребують детального експертного дослідження. Оскільки зняття, дешифрування та ретельний аналіз цифрового масиву даних (включаючи відновлення раніше видаленої інформації) потребують спеціальних знань у галузі криміналістики та значного часу, у кримінальному провадженні обґрунтовано планується призначення комп`ютерно-технічної експертизи. Ініціювання та проведення такого експертного дослідження є технологічно неможливим без суворого збереження первісного стану пристроїв та повного виключення будь-якого стороннього (зокрема дистанційного) втручання в їхні операційні системи чи фізичну пам`ять до моменту їх передачі експерту. За таких обставин накладення арешту виступає єдиною гарантією збереження незмінності властивостей цих об`єктів, що забезпечить належність та допустимість майбутніх результатів експертизи як джерела доказів під час судового розгляду справи по суті.

Частиною 11 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Матеріали провадження свідчать, що на даному етапі потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси володільців майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. Відмова у задоволенні клопотання про арешт майна може потягнути безповоротну втрату відомостей, що містяться у вилучених мобільних телефонах та документах. А відтак існують обставини, які підтверджують, що незастосування арешту щодо вказаного майна призведе до приховування, зникнення, втрати чи знищення як самих фізичних об`єктів (оригіналу договору поворотної фінансової допомоги та копій договорів), так і до дистанційного видалення, приховування чи модифікації цифрової інформації у мобільних телефонах. Зважаючи на такі ризики, а також враховуючи, що збереження первісного стану документів та виключення будь-якого (зокрема дистанційного) доступу до операційних систем телефонів є обов`язковою умовою для проведення майбутніх експертиз, слідчий суддя вважає доцільним застосувати заборону володіння, користування та розпорядження вказаним майном, оскільки саме такий обсяг обмежень спроможний забезпечити збереження речових доказів у незмінному вигляді та унеможливить будь-який протиправний вплив на них. 

За таких обставин, тимчасове обмеження права власності у вигляді заборони володіння, користування та розпорядження вказаним майном є повністю пропорційним і зумовлене виключно необхідністю збереження незмінності стану носіїв інформації для виконання завдань кримінального провадження.

Доказів будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які могли б суттєво та неспівмірно позначитися на законних інтересах інших осіб, слідчому судді під час розгляду не надано. Натомість накладення арешту на відповідне майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власники і обмежуються у реалізації своїх правомочностей, такий захід є тимчасовим і повністю відповідає критеріям пропорційності та справедливого балансу між інтересами суспільства (завданнями кримінального процесу) та правами людини.

Разом з тим, надаючи оцінку вимогам клопотання в частині накладення арешту на вилучені під час обшуку копії листів іноземною мовою стосовно видачі у період 2020 - 2021 роки Австралійської візи ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , слідчий суддя зазначає таке. 

Сторона захисту проти арешту вказаних документів категорично заперечувала, посилаючись на повну відсутність обґрунтування їхнього зв`язку із обставинами розслідуваного правопорушення. На запитання слідчого судді щодо релевантності цих листів для даного кримінального провадження та обставин, які вони можуть доводити, детектив під час судового засідання суттєвих пояснень не надав, належним чином їхнє значення для кримінального провадження не підтвердив та в подальшому не наполягав на задоволенні клопотання в цій частині. Зважаючи на те, що органом досудового розслідування не доведено відповідність копій листів іноземною мовою стосовно Австралійської візи вказаним особам критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, а також не обґрунтовано процесуальну потребу в їх арешті, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання в частині накладення арешту на зазначені документи.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали клопотання та оцінивши надані докази у їх сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що загалом клопотання детектива є обґрунтованим, відповідає вимогам ст. 171 КПК України та підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 7, 9, 131, 132, 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Накласти арешт у вигляді заборони володіння, користування та розпорядження на майно, що належить  ОСОБА_4 , вилучене в ході обшуку двоповерхової будівлі з офісними та житловими приміщеннями, розташованими за адресою: АДРЕСА_1, які перебувають у власності ТОВ «Вознесенська ПМК» (код ЄДРПОУ 00911925) та знаходяться у фактичному володінні ОСОБА_4 , а саме на: 

- договір поворотної фінансової допомоги 1 від 02.03.2026 за підписом батька ОСОБА_4 - ОСОБА_10 на 3 арк.;

- копію договору купівлі-продажу майнових прав № 3/2/10/14/3-27 від 01.10.2019 стороною в якому є ТОВ «Едельвейс Плес» на 5 арк.;

- копію договору купівлі - продажу від 23.05.2024 стороною в якому є ОСОБА_10 стосовно машиномісця АДРЕСА_2 на 2 арк.;

- копію договору купівлі - продажу від 01.03.2024 стороною в якому є ОСОБА_10 стосовно машиномісця АДРЕСА_2 на 2 арк.;

- копію договору купівлі - продажу від 01.03.2024 стороною в якому є ОСОБА_10 стосовно машиномісця АДРЕСА_3 на 2 арк.;

- копію листа іноземною мовою в якому серед іншого наявні слова «Latvija», «Swedbank» та сума «EUR 692.51» на 1 арк.;

- мобільний телефон Samsung Galaxy S20 FE, серійний номер RF8NA07N6TN ІМЕІ НОМЕР_2 , ІМЕІ-2 НОМЕР_3 .

Накласти арешт у вигляді заборони володіння, користування та розпорядження на майно, що належить ОСОБА_7 , вилучене в ході обшуку двоповерхової будівлі з офісними та житловими приміщеннями, розташованими за адресою: АДРЕСА_1, які перебувають у власності ТОВ «Вознесенська ПМК» (код ЄДРПОУ 00911925) та знаходяться у фактичному володінні ОСОБА_4 , а саме на: 

- мобільний телефон Apple Iphone 15 Pro, серійний номер НОМЕР_4 , ІМЕІ НОМЕР_5 , ІМЕІ-2 НОМЕР_6 .

Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя         ОСОБА_1