Справа № 991/5952/25

Провадження 1-кп/991/83/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року          м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 (у режимі відеоконферензв`язку),

його захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

його захисника ОСОБА_9 ,

представника потерпілого ОСОБА_10 (у режимі відеоконферензв`язку),

розглянувши клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 про продовження строку дії обов`язків, покладених у межах кримінального провадження №12024000000002768 від 18.12.2024 на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч.2 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді у Вищому антикорупційному суді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024000000002768 від 18.12.2024 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України.

Під час судового розгляду прокурор ОСОБА_11 подав до суду чергове клопотання про продовження строку дії таких покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 обов`язків:

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватись від спілкування із ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 щодо обставин даного кримінального провадження;

- не відлучатися з України без дозволу суду.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав раніше подане клопотання з підстав, наведених у ньому. Послався на докази обґрунтованості висунутого ОСОБА_8 обвинувачення та сукупність обставин, які вказують на існування процесуальних ризиків у даному кримінальному провадженні, заради усунення яких покладено додаткові обов`язки та які наразі не зменшилися. З огляду на це вважає за необхідне продовжити строк дії таких обов`язків на два місяці.

Захисник ОСОБА_9 заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на формальний підхід прокурора до його обґрунтування. Зазначив, що в інших кримінальних провадженнях стосовно обвинуваченого не покладено жодних процесуальних обов`язків і це жодним чином не позначається негативно на процесуальній поведінці ОСОБА_8 . Крім того, на переконання захисту, необхідність постійного розгляду клопотань про продовження строку дії обов`язків лише уповільнює судовий розгляд та не сприяє забезпеченню завдань кримінального провадження. 

Крім того, захисник просив врахувати, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення повністю спростовується тією обставиною, що всі інкриміновані обвинуваченому злочини пов`язані виключно з його перебуванням на посаді в центральному органі виконавчої влади, тоді як з початку 2024 року в органах державної влади він не працює, що об`єктивно виключає можливість повторення подібних дій.

Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав позицію свого захисника.

Дослідивши клопотання, заслухавши позиції учасників провадження, суд дійшов до таких висновків.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду 07.03.2025 відмовлено у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 та обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням відповідних обов`язків.

Вказане вище судове рішення скасовано ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18.03.2025 та постановлено нову, якою застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 грн, та покладено певні процесуальні обов`язки.

Строк дії обов`язків неодноразово продовжувався. 

Востаннє ухвалою суду від 20.04.2026 продовжено строк дії таких обов`язків: 1)повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 2) здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 3) утримуватись від спілкування зі свідками (визначено конкретний перелік) щодо обставин даного кримінального провадження; 4) не відлучатися з України без дозволу суду.

За приписами ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання суд керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і стадії кримінального провадження.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з положеннями ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Питання наявності/відсутності обґрунтованої підозри (обвинувачення) неодноразово проходило ретельну перевірку судового органу як під час обрання запобіжного заходу, так і в ході його апеляційного перегляду та подальших розглядів клопотань про продовження строку дії покладених на підозрюваного (обвинуваченого) обов`язків, у тому числі, колегією суддів у даному провадженні.

Водночас необхідно зазначити, що на даній стадії кримінального провадження обґрунтованість обвинувачення не може бути предметом безпосереднього судового дослідження, оскільки оцінка доказів, які, на думку сторони обвинувачення, його підтверджують, здійснюється виключно в порядку, передбаченому параграфом 3 глави 28 КПК України, і лише за результатами судового розгляду буде вирішено питання про доведеність пред`явленого обвинувачення.

За таких обставин, суд під час розгляду клопотання надаватиме оцінку доводам, які стосуються лише продовження існування заявлених прокурором ризиків.

Аналізуючи питання наявності ризиків, суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до спроби протидії досудовому розслідуванню та судовому розгляду у формах, що передбачені ч. 1 ст.177 КПК України. Водночас закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Отже, для підтвердження ризику достатнім є встановлення високого ступеню ймовірності такої поведінки обвинуваченого за певних фактичних обставин. При цьому визначення такої ймовірності у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, що прямо випливає з превентивної природи запобіжних заходів. Під час встановленні ризиків суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.

Попередніми судовими рішеннями, в тому числі рішенням колегії суддів від 20.04.2026, продовжено строк дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_8 , у зв`язку з встановленням існування ризиків можливого переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також вчинення ним іншого кримінального правопорушення.

Ризик переховування від суду.

Актуальність ризику переховування обвинуваченого від суду обумовлюється суворістю можливого покарання та специфікою його призначення, з огляду на законодавчо визначену заборону застосування інститутів звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення більш м`якого покарання за корупційні злочини, за винятком випадків затвердження угоди про визнання винуватості.

Водночас колегія суддів враховує, що обвинувачений є фігурантом інших кримінальних проваджень. Це об`єктивно підвищує сукупність потенційних негативних наслідків для особи та виступає додатковим чинником, що може спонукати обвинуваченого на переховування від суду.

Додатковими релевантними обставинами для висновку про ймовірність такої позапроцесуальної поведінки обвинуваченого є наявність у обвинуваченого паспорта для виїзду за кордон та фактичні дані про його неодноразові виїзди за межі України під час воєнного стану, які об`єктивно вказують на наявність у нього правових, практичних та матеріальних передумов для залишення території держави.

У контексті даного кримінального провадження кожна з окреслених підстав, хоча і не є вирішальною окремо, але у своїй сукупності та взаємозв`язку підтверджує існування ризику можливого переховування обвинуваченого від суду.

Ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Як уже зазначав суд у попередніх ухвалах, ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні у першу чергу обумовлений процедурою отримання їх показань судом. 

Актуальність ризику незаконного впливу на свідків корелюється з поточною стадією провадження і зберігається до моменту фіксації їх показань безпосередньо судом. При цьому наявність у обвинуваченого сталих зв`язків та авторитету, набутих під час попередньої діяльності, об`єктивно створює додаткові можливості для його позапроцесуальної взаємодії з учасниками процесу з метою зміни ними своїх свідчень. Отже, загроза здійснення обвинуваченим дій, спрямованих на незаконний вплив на свідків у цій справі, не є вочевидь необґрунтованою.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.

Також колегія суддів вважає цілком вірогідним ризик можливого вчинення обвинуваченим іншого злочину з огляду на висунення йому підозри та обвинувачення у причетності до вчинення особливо тяжких злочинів поза межами цього кримінального провадження.

Оцінюючи вказаний ризик, суд враховує, що наведений ризик значною мірою нівелюється тією обставиною, що обвинувачений понад два роки не обіймає посад у державних органах, в той час як усі інкриміновані йому кримінальні правопорушення, мали місце та пов`язані з реалізацією посадових повноважень. 

Поряд з тим, колегія суддів не погоджується з доводами сторони захисту про те, що звільнення обвинуваченого із займаної посади в Міністерстві оборони України автоматично усуває ризик вчинення ним нового злочину. Інкримінована злочинна діяльність хоча й була пов`язана з реалізацією конкретних службових повноважень, однак відображає певну стійку модель поведінки, яка не зникає разом із втратою певної посади, оскільки особа зберігає соціальні зв`язки, ділові контакти та інші можливості, що можуть бути використані для вчинення злочинів аналогічного характеру в інший спосіб.

Оцінюючи доводи захисту про зразкову процесуальну поведінку обвинуваченого як одну з ключових підстав для відмову у продовженні строку дії додаткових обов`язків, суд враховує таке.

Правова природа застави, як і будь-якого іншого запобіжного заходу, полягає у забезпеченні загального процесуального статусу особи та її фундаментальних обов`язків (зокрема, з`являтися за викликом, не перешкоджати провадженню тощо), які є невіддільними від статусу обвинуваченого протягом усього часу дії запобіжного заходу, незалежно від наявності чи строку дії додаткових обмежень. 

Своєю чергою, покладення на обвинуваченого додаткових обов`язків має на меті оперативне та дієве запобігання процесуальним ризикам, актуальність яких констатована судом на цій стадії розгляду справ, оскільки ризик у кримінальному провадженні як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Усталена практика Європейського суду з прав людини передбачає, що у разі належної поведінки обвинуваченого за наявності інших сприятливих факторів можливо пом`якшувати умови обмеження його прав та свобод, пов`язані зі застосуванням запобіжного заходу.

Колегія суддів відмічає, що сумлінна процесуальна поведінка обвинуваченого у цьому та в інших кримінальних провадженнях позитивно характеризує обвинуваченого, проте сама по собі не має визначального значення для висновку про нівелювання ризиків у даному кримінальному провадженні, адже кожне з них є самостійним, з різними обставинами та ризиками, що в кожному випадку підлягають окремій оцінці суду. Крім цього, належна процесуальна поведінка є безпосереднім обов`язком обвинуваченого в силу його правового статусу.

Застосовані до обвинуваченого обов`язки за своїм змістом відповідають характеру встановлених ризиків та спрямовані на їх запобігання. Суду не надано відомостей про те, що дані про особу обвинуваченого та обставини кримінального провадження змінилися до такої міри, щоб свідчити про наявність правових підстав для висновку про можливість досягнення мети запобіжного заходу без покладення додаткових обов`язків.

Такі обов`язки є необхідними й достатніми для запобігання негативному впливу на кримінальне провадження у майбутньому. Вони виконують установлену процесуальну функцію та не є надмірно обтяжливими для обвинуваченого, відтак на даному етапі пов`язані з ними обмеження є повністю виправданими.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що наявні підстави для задоволення клопотання прокурора та продовження строку дії, покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 обов`язків.

Керуючись ст. 2, 7, 176-178, 182, 193, 194, 199, 201, 331, 372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на два місяці, а саме до 18 серпня 2026 року, строк дії покладених на нього обов`язків,:

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-утримуватись від спілкування із ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 щодо обставин даного кримінального провадження;

-не відлучатися з України без дозволу суду.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Офісу Генерального прокурора, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12024000000002768 від 18.12.2024.

Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її оголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1 

Судді ОСОБА_2 

ОСОБА_3