справа № 991/6955/26

провадження №11-сс/991/397/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 травня 2026 року про відсторонення від посади підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 52026000000000106 від 22 лютого 2026 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 травня 2026 року задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_8 , погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_7 , про відсторонення підозрюваного від займаної посади у кримінальному провадженні №52026000000000106 від 22 лютого 2026 року. Цією ухвалою ОСОБА_5 відсторонено від займаної посади головного державного інспектора управління податкового аудиту Головного управління Державної податкової служби у Сумській області строком на два місяці з моменту постановлення ухвали, тобто до 28 липня 2026 року включно.

При ухваленні зазначеного рішення слідчий суддя виходив із того, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК, а надані стороною обвинувачення матеріали є достатніми для висновку про обґрунтованість такої підозри за стандартом «достатніх підстав». Також слідчий суддя врахував, що можливе вчинення інкримінованого кримінального правопорушення значною мірою пов`язане з перебуванням ОСОБА_5 на відповідній посаді та використанням ним службових повноважень, у зв`язку з чим подальше перебування підозрюваного на посаді може створювати ризики знищення чи підроблення речей і документів, незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження або іншого протиправного перешкоджання кримінальному провадженню. З огляду на це слідчий суддя дійшов висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують відповідний ступінь втручання у права підозрюваного, а відсторонення від посади є тимчасовим, розумним і співмірним заходом забезпечення кримінального провадження.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 звернулась з апеляційною скаргою, за вимогами якої просила скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 травня 2026 року та постановити нову, якою відмовити детективу у задоволенні клопотання.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначала про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, необґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри, недоведеність ризиків, на які посилається сторона обвинувачення, а також неврахування наслідків відсторонення підозрюваного від посади для інших осіб.

Захисник вказувала, що до ОСОБА_5 вже застосовано запобіжний захід у вигляді застави з покладенням процесуальних обов`язків, зокрема обов`язку утримуватися від спілкування із заявником та свідками у кримінальному провадженні. На думку сторони захисту, за таких умов застосування додаткового заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади для запобігання тим самим ризикам суперечить вимогам ч.3 ст.131 КПК.

Також в апеляційній скарзі зазначено, що сторона обвинувачення фактично ототожнила виконання ОСОБА_5 його посадових обов`язків із пособництвом у вимаганні неправомірної вигоди. Захисник стверджувала, що дії підозрюваного зводилися до виконання звичайних службових функцій ревізора-інспектора та доручень безпосереднього керівника, а матеріали клопотання не містять прямих доказів попередньої змови ОСОБА_5 з іншими особами, його обізнаності про можливі злочинні дії або зацікавленості в отриманні неправомірної вигоди.

Окремо захисник посилалася на те, що слідчий суддя залишив поза увагою наслідки відсторонення ОСОБА_5 від посади для інших осіб. На думку сторони захисту, відсторонення підозрюваного негативно вплине на роботу відповідного підрозділу Головного управління Державної податкової служби у Сумській області в умовах кадрового дефіциту та воєнного стану, а також матиме істотні негативні наслідки для самого підозрюваного та членів його сім`ї, які перебувають на його утриманні.

Позиції учасників провадження.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити її у повному обсязі з підстав, зазначених у ній. 

Прокурор ОСОБА_7 у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.

Мотиви суду. 

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення підозрюваного, його захисника та прокурора, перевіривши матеріали за клопотанням детектива, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено засади верховенства права, законності, змагальності сторін і свободи в поданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Згідно з ч.1 ст.131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Відповідно до п.4 ч.2 ст.131 КПК одним із таких заходів є відсторонення від посади.

За правилами ч.3 ст.132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора, а також може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

За положеннями ч.1 ст.154 КПК відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину. Питання про відсторонення особи від посади під час досудового розслідування вирішується слідчим суддею на строк не більше двох місяців.

Відповідно до ч.1 ст.157 КПК слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відсторонення від посади, якщо слідчий, прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При вирішенні питання про відсторонення від посади слідчий суддя, суд зобов`язаний врахувати правову підставу для відсторонення від посади, достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, а також наслідки відсторонення від посади для інших осіб, що передбачено ч.2 ст.157 КПК.

З урахуванням наведених положень кримінального процесуального закону колегія суддів перевіряє доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо відсутності обґрунтованої підозри, недоведеності ризиків, наявності іншого заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді застави з покладенням процесуальних обов`язків, а також наслідків відсторонення особи від посади для інших осіб.

Перевіряючи доводи сторони захисту про відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів виходить з такого.

При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення їй про підозру та застосування відповідного заходу забезпечення кримінального провадження.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК), відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, §32; рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).

Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що сторона обвинувачення на цьому етапі кримінального провадження має оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відтак, на цій стадії слідчий суддя, суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у вчиненні кримінального правопорушення, а зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності наданих матеріалів визначити, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження. Такий підхід узгоджується також із правовою позицією ЄСПЛ, викладеною у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. The United Kingdom) від 28 жовтня 1994 року, відповідно до якої факти, що є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи висунення обвинувачення, черга якого настає на наступній стадії кримінального процесу.

Як вбачається з матеріалів провадження, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52026000000000106 від 22 лютого 2026 року за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК, а також за фактом кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.209, ч.1 ст.396 КК.

Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що ОСОБА_5 підозрюється у пособництві в одержанні службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.

За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_9 , обіймаючи посаду начальника управління податкового аудиту ГУ ДПС у Сумській області, за пособництва ОСОБА_5 , який обіймав посаду головного державного інспектора відділу перевірок у сфері торгівлі та послуг управління податкового аудиту ГУ ДПС у Сумській області, одержала від ОСОБА_10 неправомірну вигоду для себе та третіх осіб за забезпечення проведення перевірки ТОВ «НИВА-АГРОТЕХ» без настання значних шкідливих наслідків для товариства та за вчинення дій, спрямованих на вирішення питань у діяльності товариства у майбутньому в межах повноважень службових осіб ГУ ДПС у Сумській області.

За версією слідства, відповідно до узгодженого плану злочинних дій ОСОБА_5 , діючи як пособник, мав сприяти вчиненню кримінального правопорушення шляхом забезпечення контакту між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , вчинення дій, спрямованих на отримання та подальшу передачу неправомірної вигоди від ОСОБА_10 до ОСОБА_9 та інших посадових осіб ГУ ДПС у Сумській області, вжиття заходів конспірації, а також підписання акта за результатами проведеної перевірки господарської діяльності ТОВ «НИВА-АГРОТЕХ» з наперед визначеними штрафними санкціями.

Повідомлення про підозру містить зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення та стислий виклад фактичних обставин, у вчиненні яких підозрюється особа. Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що в ньому логічно та послідовно викладено фактичні обставини можливого вчинення кримінального правопорушення.

На думку колегії суддів, висновок слідчого судді про обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_5 підтверджується наданими слідчому судді та дослідженими матеріалами провадження, в яких наявна сукупність даних, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_5 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Зокрема, такі відомості підтверджуються заявою про вчинення кримінального правопорушення від 22 лютого 2026 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 22 лютого 2026 року, протоколом огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів від 13 березня 2026 року, протоколами обшуків від 16 березня 2026 року та 09 квітня 2026 року, протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) від 12 березня, 18 березня та 28 квітня 2026 року.

Безпосередня можлива причетність ОСОБА_5 до інкримінованих подій, за висновком слідчого судді, підтверджується, зокрема, протоколом обшуку від 16 березня 2026 року, відповідно до якого у службовому кабінеті ОСОБА_5 виявлено та вилучено документи, що стосуються перевірки господарської діяльності ТОВ «НИВА-АГРОТЕХ»; протоколом обшуку від 09 квітня 2026 року, під час якого у добровільно наданому ОСОБА_5 мобільному телефоні виявлено листування в месенджері WhatsApp; протоколами за результатами проведення НСРД, якими, на переконання сторони обвинувачення, підтверджується факт організації ОСОБА_5 зустрічей між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також інші обставини, викладені у повідомленні про підозру.

Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення матеріали на обґрунтування підозри є достатніми для висновку щодо можливої причетності ОСОБА_5 до подій інкримінованого кримінального правопорушення.

Доводи сторони захисту про те, що дії ОСОБА_5 були лише виконанням його звичайних посадових обов`язків, не спростовують висновку слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри на цьому етапі кримінального провадження.

Зі змісту повідомлення про підозру та оскаржуваної ухвали слідує, що сторона обвинувачення не заперечує факту перебування ОСОБА_5 на посаді головного державного інспектора та виконання ним певних службових функцій під час проведення перевірки платника податків. Водночас суть повідомленої ОСОБА_5 підозри полягає не у самому факті виконання ним посадових обов`язків, а у ймовірному використанні таких службових можливостей для сприяння іншій службовій особі в одержанні неправомірної вигоди.

За таких обставин сам по собі факт того, що окремі дії ОСОБА_5 формально могли відповідати його службовим повноваженням або виконувались у зв`язку з проведенням податкової перевірки, не виключає можливості перевірки органом досудового розслідування версії про використання таких дій як елементів пособництва у спосіб, викладений у повідомленні про підозру.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_5 лише виконував доручення безпосереднього керівника, здійснював звичайні дії ревізора-інспектора, не був обізнаний про можливі злочинні дії інших осіб та не мав зацікавленості в отриманні неправомірної вигоди, також не спростовують висновку слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри. Такі обставини підлягають перевірці та оцінці у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження, зокрема з даними щодо змісту його комунікації з представником платника податків, службовою особою ГУ ДПС у Сумській області, обставинами проведення перевірки, підготовки та вручення акта за її результатами, а також іншими матеріалами, на які посилається сторона обвинувачення.

Посилання сторони захисту на відсутність прямих доказів попередньої змови ОСОБА_5 з іншими особами, його заперечення причетності до інкримінованого кримінального правопорушення та власне пояснення ним змісту своїх дій як суто службових або технічних, також не є достатньою підставою для висновку про очевидну необґрунтованість підозри. На стадії вирішення питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження суд не встановлює остаточно наявність чи відсутність попередньої змови, умислу або усвідомлення особою злочинного характеру дій інших осіб, а перевіряє, чи надані стороною обвинувачення матеріали у своїй сукупності дають достатні підстави вважати причетність особи до інкримінованих подій вірогідною.

Так само доводи сторони захисту щодо альтернативного тлумачення окремих розмов, результатів НСРД та показань осіб, на яких посилається сторона обвинувачення, не спростовують обґрунтованість підозри на цьому етапі кримінального провадження. Зазначені доводи фактично стосуються повноти, правильності та переконливості доказової версії сторони обвинувачення, а також оцінки альтернативної версії сторони захисту, що може бути предметом подальшої перевірки під час досудового розслідування та, у разі направлення обвинувального акта до суду, під час судового розгляду.

У цьому кримінальному провадженні надані стороною обвинувачення матеріали, з урахуванням змісту повідомлення про підозру, службового становища ОСОБА_5 , його участі у проведенні документальної перевірки ТОВ «НИВА-АГРОТЕХ», характеру інкримінованих йому дій та відомостей про його взаємодію з іншими особами, у своїй сукупності є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри.

За таких обставин доводи сторони захисту про звичайний службовий характер дій ОСОБА_5 , відсутність у нього злочинного умислу, необізнаність про можливі протиправні дії інших осіб, відсутність особистої зацікавленості в отриманні неправомірної вигоди та недоведеність попередньої змови не спростовують висновку слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри, а здебільшого зводяться до власної оцінки стороною захисту матеріалів кримінального провадження та передчасного вирішення питань, які підлягають перевірці під час подальшого досудового розслідування або судового розгляду по суті.

Отже, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, не вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_5 та остаточну кваліфікацію його дій, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у цьому кримінальному провадженні доказів, які на час розгляду клопотання об`єктивно пов`язують підозрюваного з інкримінованим йому кримінальним правопорушенням та підтверджують існування фактів і інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення за викладених у повідомленні про підозру обставин.

З огляду на викладене, доводи сторони захисту про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри колегія суддів вважає такими, що не спростовують відповідних висновків слідчого судді.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо недоведеності ризиків, передбачених ч.1 ст.157 КПК, колегія суддів враховує таке.

Відсторонення від посади є самостійним заходом забезпечення кримінального провадження, мета якого полягає не у покаранні особи та не у попередньому вирішенні питання про її винуватість, а у тимчасовому усуненні можливості використання особою свого службового становища для протиправного впливу на хід кримінального провадження.

За змістом ч.1 ст.157 КПК для застосування такого заходу сторона обвинувачення має довести наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Отже, при вирішенні питання про відсторонення від посади оцінюється не абстрактна можливість підозрюваного вчинити певні дії, а наявність зв`язку між відповідними ризиками та перебуванням особи на конкретній посаді, її службовими повноваженнями, доступом до документів, службового середовища, підлеглих або інших працівників відповідного органу, які можуть володіти інформацією, що має значення для кримінального провадження.

Ризиком у контексті вирішення питання про відсторонення від посади є певний ступінь можливості того, що підозрюваний, використовуючи своє службове становище, службові зв`язки, авторитет посади, доступ до документів або організаційний вплив у відповідному органі, вдасться до дій, які перешкоджатимуть досудовому розслідуванню чи створюватимуть загрозу належному здійсненню кримінального провадження. При цьому КПК не вимагає доведення того, що підозрюваний обов`язково вчинить такі дії, однак вимагає наявності достатніх підстав вважати, що, перебуваючи на посаді, він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Як убачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя встановив, що можливе вчинення кримінального правопорушення відбулося значною мірою саме завдяки займанню ОСОБА_5 посади головного державного інспектора відділу перевірок у сфері торгівлі та послуг управління податкового аудиту ГУ ДПС у Сумській області та з використанням цієї посади.

Слідчий суддя виходив з того, що за версією слідства відповідно до узгодженого плану злочинних дій ОСОБА_5 , діючи як пособник, сприяв вчиненню кримінального правопорушення шляхом забезпечення контакту між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , вчинення дій, спрямованих на отримання та подальшу передачу неправомірної вигоди, вжиття заходів конспірації, а також підписання акта за результатами проведеної перевірки господарської діяльності ТОВ «НИВА-АГРОТЕХ» з наперед визначеними штрафними санкціями.

Колегія суддів погоджується, що за таких обставин інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення має безпосередній зв`язок із його службовим становищем, участю у проведенні документальної перевірки, підготовкою та підписанням акта за її результатами, а також взаємодією з представником платника податків та іншими службовими особами ГУ ДПС у Сумській області.

Тобто обставини, які перевіряються у межах досудового розслідування, виникли саме у зв`язку з перебуванням ОСОБА_5 на відповідній посаді та виконанням ним службових повноважень у структурному підрозділі податкового органу. За таких умов його подальше перебування на цій самій посаді об`єктивно зберігає можливість доступу до службового середовища, документів, інформації та працівників, які можуть мати значення для встановлення обставин кримінального провадження.

При цьому ризик незаконного впливу на свідків у такій ситуації не обмежується лише прямими погрозами чи очевидним тиском. Він може проявлятися також у спонуканні до узгодження позицій, зміни або уточнення пояснень, ненадання окремих відомостей, створення службового або психологічного дискомфорту для осіб, які перебувають у тому самому професійному середовищі, а також в іншому використанні авторитету посади чи робочих зв`язків для впливу на зміст майбутніх показань.

Оцінюючи цей ризик, колегія суддів також враховує передбачену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні. Спочатку на стадії досудового розслідування такі показання отримуються шляхом допиту слідчим або прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст.225 КПК. Відповідно до ч.4 ст.95 КПК суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Саме тому ризик незаконного впливу на свідків зберігає своє значення не лише на початковому етапі досудового розслідування, а й до моменту безпосереднього отримання судом показань від відповідних осіб та їх дослідження судом.

Доводи сторони захисту про те, що сторона обвинувачення не довела фактів реального впливу ОСОБА_5 на свідків або інших учасників кримінального провадження, не спростовують наявності зазначеного ризику. Для застосування відсторонення від посади закон не вимагає встановлення факту вже вчиненого незаконного впливу, оскільки призначення цього заходу полягає саме у запобіганні можливій протиправній поведінці підозрюваного, яка може бути реалізована ним у зв`язку з перебуванням на посаді.

Крім того, з урахуванням характеру інкримінованих подій, пов`язаних із проведенням податкової перевірки, підготовкою відповідних матеріалів та службовою взаємодією у межах ГУ ДПС у Сумській області, не можна визнати повністю відсутнім і ризик протиправного перешкоджання кримінальному провадженню шляхом впливу на збереження, надання або інтерпретацію службових документів та інформації, які мають значення для досудового розслідування.

Колегія суддів бере до уваги, що частина документів та матеріалів уже отримана органом досудового розслідування. Водночас така обставина сама по собі не свідчить про повне усунення відповідного ризику, оскільки досудове розслідування триває, орган досудового розслідування продовжує перевіряти обставини проведення перевірки, взаємодії службових осіб та можливу роль кожного з учасників подій.

Слідчий суддя також надав оцінку твердженням сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження посадової інструкції ОСОБА_5 та дійшов висновку, що така обставина не перешкоджає розгляду клопотання. З цим висновком погоджується і колегія суддів, оскільки наявні в матеріалах провадження відомості щодо посади підозрюваного, його фактичної участі у проведенні перевірки, вилучених у службовому кабінеті документів, пов`язаних з перевіркою ТОВ «НИВА-АГРОТЕХ», а також характеру інкримінованих йому дій є достатніми для оцінки зв`язку між посадою та ризиками, передбаченими ч.1 ст.157 КПК.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність достатніх підстав вважати, що відсторонення ОСОБА_5 від посади є необхідним для запобігання можливій протиправній поведінці підозрюваного, який, перебуваючи на посаді, може незаконними засобами впливати на свідків та інших осіб, а також протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

З огляду на викладене, доводи сторони захисту про недоведеність ризиків, передбачених ч.1 ст.157 КПК, не спростовують відповідних висновків слідчого судді.

Також сторона захисту в апеляційній скарзі зазначала, що до ОСОБА_5 вже застосовано запобіжний захід у вигляді застави з покладенням процесуальних обов`язків, зокрема обов`язку утримуватися від спілкування із заявником та свідками у кримінальному провадженні. На переконання захисту, за таких умов застосування додаткового заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади для запобігання тим самим ризикам є надмірним та суперечить вимогам ч.3 ст.131 КПК.

За змістом ч.2 ст.131 КПК запобіжні заходи та відсторонення від посади є різними, самостійними заходами забезпечення кримінального провадження. Вони мають спільну загальну мету - досягнення дієвості кримінального провадження, однак відрізняються за своїм безпосереднім призначенням, підставами застосування, характером втручання у права особи та процесуальними наслідками.

Запобіжний захід із покладенням процесуальних обов`язків спрямований насамперед на забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК. Натомість відсторонення від посади як захід забезпечення кримінального провадження спрямоване на тимчасове усунення особи від виконання службових повноважень, якщо саме перебування на відповідній посаді створює реальну можливість вчинення дій, передбачених ч.1 ст.157 КПК.

Отже, сам факт застосування до підозрюваного запобіжного заходу та покладення на нього певних процесуальних обов`язків не виключає можливості застосування іншого заходу забезпечення кримінального провадження, якщо для цього існують самостійні правові підстави та потреби досудового розслідування виправдовують відповідний ступінь втручання у права особи.

Обов`язок утримуватися від спілкування з окремо визначеними особами не є тотожним за змістом відстороненню від посади. Такий обов`язок обмежує комунікацію підозрюваного з конкретними особами, визначеними в ухвалі про застосування запобіжного заходу, однак не усуває саму можливість використання особою службового становища, робочого статусу, професійних зв`язків, доступу до службових документів, інформації та внутрішніх процесів органу, у якому працює підозрюваний.

У цьому кримінальному провадженні встановлені ризики пов`язані не лише з можливістю прямого спілкування ОСОБА_5 з конкретними свідками, а й з тим, що інкриміновані йому події, за версією сторони обвинувачення, виникли у межах виконання службових функцій у ГУ ДПС у Сумській області. Тому подальше перебування на тій самій посаді зберігає для нього доступ до відповідного службового середовища, документів, інформації та робочих контактів, які можуть мати значення для досудового розслідування.

Коло осіб, які можуть володіти інформацією щодо обставин кримінального провадження, не обов`язково є остаточним на момент застосування запобіжного заходу. У ході подальшого досудового розслідування можуть бути встановлені інші працівники податкового органу, особи, залучені до проведення перевірки, оформлення її результатів, службової комунікації або документообігу, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

За таких обставин покладений на ОСОБА_5 процесуальний обов`язок утримуватися від спілкування з уже визначеними особами не усуває повністю ризик незаконного впливу, який може реалізовуватися через службове становище, професійне середовище або робочі зв`язки, а також не позбавляє його можливості перебувати у сфері службового доступу до інформації та документів, пов`язаних із предметом досудового розслідування.

Колегія суддів також враховує, що відсторонення від посади має тимчасовий характер і застосоване слідчим суддею на строк два місяці, тобто у межах строку, передбаченого ч.2 ст.154 КПК. Такий захід не вирішує питання про припинення трудових відносин, не є дисциплінарним стягненням чи кримінальним покаранням, а лише тимчасово обмежує можливість підозрюваного виконувати службові повноваження з метою забезпечення належного перебігу досудового розслідування.

З урахуванням викладеного доводи сторони захисту про достатність застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу та відсутність потреби у додатковому заході забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади не спростовують висновків слідчого судді, оскільки встановлені у цьому кримінальному провадженні ризики мають безпосередній зв`язок із перебуванням підозрюваного на посаді головного державного інспектора управління податкового аудиту ГУ ДПС у Сумській області.

Крім того, сторона захисту також посилалася на те, що слідчий суддя не врахував наслідки відсторонення ОСОБА_5 від посади для інших осіб, зокрема для роботи відповідного підрозділу ГУ ДПС у Сумській області, а також для самого підозрюваного та членів його сім`ї.

За змістом п.3 ч.2 ст.157 КПК при вирішенні питання про відсторонення від посади слідчий суддя, суд зобов`язаний врахувати наслідки такого відсторонення для інших осіб. Зазначена вимога закону спрямована на забезпечення пропорційності втручання у права підозрюваного та недопущення такого застосування заходу забезпечення кримінального провадження, яке створювало б очевидно надмірні негативні наслідки порівняно з потребами досудового розслідування.

Водночас наявність певних організаційних, майнових або побутових наслідків відсторонення особи від посади сама по собі не виключає можливості застосування такого заходу. Відсторонення від посади за своєю природою завжди тимчасово обмежує особу у виконанні трудових обов`язків, може впливати на рівень її доходів та потребувати від відповідного органу чи установи організаційного перерозподілу службових функцій. Тому вирішальним є не сам факт настання таких наслідків, а їх характер, інтенсивність та співмірність із встановленими потребами кримінального провадження.

З матеріалів провадження вбачається, що сторона захисту посилалася на лист Головного управління ДПС у Сумській області, у якому зазначено про практичний досвід ОСОБА_5 , його професійну підготовку, належне виконання службових обов`язків, проведення ним документальних перевірок, забезпечення надходжень до бюджету, наявність вакантних посад в управлінні податкового аудиту та складність кадрового забезпечення в умовах воєнного стану.

Колегія суддів бере до уваги ці обставини, оскільки вони характеризують значення підозрюваного для роботи відповідного підрозділу та можуть свідчити про певні організаційні труднощі, пов`язані з його тимчасовим відстороненням. Разом з цим наведені відомості не свідчать про те, що відсторонення ОСОБА_5 від посади унеможливить роботу управління податкового аудиту ГУ ДПС у Сумській області або призведе до таких наслідків для інших осіб, які явно переважають потреби досудового розслідування.

ГУ ДПС у Сумській області є органом державної влади з відповідною організаційною структурою, штатною чисельністю та можливістю розподілу службових завдань між працівниками. Сам факт наявності кадрового навантаження, вакантних посад або практичної цінності окремого працівника не може бути безумовною перешкодою для застосування передбаченого КПК заходу забезпечення кримінального провадження, якщо встановлено правові підстави для його застосування.

Крім того, відсторонення ОСОБА_5 від посади має тимчасовий характер і застосоване на строк два місяці. Такий строк не свідчить про остаточне або невизначене усунення особи з державної служби, а лише тимчасово обмежує виконання нею посадових повноважень на період, необхідний для забезпечення належного перебігу досудового розслідування.

Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_5 має на утриманні дружину та матір пенсійного віку, а також що робота є для нього джерелом доходу, колегія суддів також бере до уваги. Такі обставини мають значення для оцінки пропорційності втручання у права підозрюваного, однак не спростовують наявності підстав для застосування відсторонення від посади за умови доведеності ризиків, пов`язаних із подальшим перебуванням особи на відповідній посаді.

Зменшення доходу підозрюваного або ускладнення матеріального становища його сім`ї є наслідками, які можуть супроводжувати застосування відсторонення від посади, однак самі по собі не свідчать про незаконність такого заходу. Інше тлумачення фактично унеможливлювало б застосування відсторонення від посади у більшості випадків, оскільки для будь-якої працюючої особи тимчасове усунення від виконання службових обов`язків об`єктивно пов`язане з певними майновими наслідками.

При цьому в матеріалах провадження відсутні дані, які б свідчили, що відсторонення ОСОБА_5 від посади створює для нього або членів його сім`ї виняткові, невідворотні чи явно непропорційні наслідки, які переважають встановлені слідчим суддею потреби досудового розслідування та необхідність запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст.157 КПК.

За таких обставин наведені стороною захисту доводи щодо негативних наслідків відсторонення ОСОБА_5 від посади були враховані колегією суддів, однак не дають підстав для висновку про непропорційність застосованого заходу забезпечення кримінального провадження чи незаконність оскаржуваної ухвали в цій частині.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують наведених висновків колегії суддів та не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів враховує, що під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді про відсторонення від посади суд не вирішує питання про доведеність винуватості особи, остаточну кваліфікацію її дій, достовірність кожного доказу окремо або перевагу однієї версії подій над іншою у тому обсязі, який властивий судовому розгляду кримінального провадження по суті.

На цій стадії суд перевіряє, чи дотримано слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону, чи існувала правова підстава для відсторонення особи від посади, чи підтверджувалась матеріалами провадження достатність даних щодо можливої причетності підозрюваного до інкримінованого кримінального правопорушення, чи були встановлені ризики, передбачені ч.1 ст.157 КПК, та чи враховано наслідки відсторонення від посади для інших осіб.

З огляду на встановлені у цьому кримінальному провадженні обставини, характер повідомленої ОСОБА_5 підозри, зв`язок інкримінованих подій з виконанням ним службових функцій у ГУ ДПС у Сумській області, наявність ризиків, пов`язаних саме з подальшим перебуванням підозрюваного на посаді, а також тимчасовий характер застосованого заходу, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відсторонення ОСОБА_5 від займаної посади.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до практики ЄСПЛ ст.6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для ухвалення рішень, однак не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент сторони. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, а з його змісту має бути зрозуміло, що істотні доводи сторін були розглянуті судом.

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею дотримано вимог кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись ст.392, 404, 407, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 травня 2026 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_______________   _______________   _______________

ОСОБА_1     ОСОБА_2     ОСОБА_3