справа № 991/6954/26

провадження №11-сс/991/399/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 травня 2026 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №52026000000000106 від 22 лютого 2026 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 травня 2026 року частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_8 , погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_7 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499 200 грн., із покладенням на нього відповідних процесуальних обов`язків.

При ухваленні судового рішення слідчий суддя виходив з доведеності стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК, та існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК, а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду, знищення, приховання або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, а також ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, запобігти яким можливо шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у визначеному розмірі з покладенням відповідних процесуальних обов`язків.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернулась з апеляційною скаргою, за вимогами якої просила скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 травня 2026 року про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилалася на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, необґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри, недоведеність ризиків, передбачених ст.177 КПК, а також відсутність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави.

На переконання сторони захисту, надані стороною обвинувачення матеріали не свідчать про причетність ОСОБА_5 до інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК. Захисник зазначала, що сторона обвинувачення фактично ототожнює виконання ОСОБА_5 його посадових обов`язків із пособництвом у вимаганні неправомірної вигоди, тоді як його дії щодо участі у податковій перевірці, складання акта перевірки, супроводження директора підприємства та виконання доручень безпосереднього керівника мали службовий характер.

Також захисник стверджувала, що матеріали клопотання не містять прямих доказів попередньої змови ОСОБА_5 з ОСОБА_9 , його обізнаності щодо можливих злочинних дій інших осіб або усвідомлення злочинного характеру власних дій. На думку сторони захисту, окремі обставини, на які посилалась сторона обвинувачення, зокрема комунікація ОСОБА_5 з ОСОБА_10 та його участь у службових діях, не виходять за межі звичайної службової практики та не підтверджують наявності злочинного умислу.

Крім того, в апеляційній скарзі захисник посилалася на недоведеність ризиків кримінального провадження. Ризик переховування, на думку сторони захисту, обґрунтований лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, наявністю паспорта для виїзду за кордон та виїздами родичів за межі України, що саме по собі не може свідчити про намір підозрюваного ухилятися від органів досудового розслідування чи суду. Зазначала, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, позитивну репутацію, тривалий стаж державної служби, з`являвся на виклики, співпрацював зі слідством і не залишив територію України, хоча, за твердженням сторони захисту, мав таку можливість.

Доводи сторони обвинувачення щодо ризику знищення або спотворення доказів захисник також вважала припущеннями. Посилання на приховування мобільного телефону після початку обшуків не підтверджує умислу на знищення доказів, оскільки підозрюваний через необачність загубив телефон, а ключові докази у кримінальному провадженні вже зібрані або вилучені під час обшуків.

Ризик незаконного впливу на свідків, на думку захисника, також не підтверджений конкретними даними про спроби такого впливу, а після відсторонення ОСОБА_5 від посади можливість впливу є мінімальною.

Окремо захисник зазначала про недостатність обґрунтування розміру застави та можливість застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу. На думку сторони захисту, слідчий суддя не врахував належним чином майновий стан підозрюваного, його вік, стан здоров`я, статус пенсіонера, постійне місце проживання, сімейні та соціальні зв`язки, позитивну характеристику, а визначений розмір застави є непомірним і не відповідає принципу пропорційності.

Позиції учасників судового провадження.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити її у повному обсязі з підстав, зазначених у ній.

Прокурор ОСОБА_7 у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.

Мотиви суду.

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши позиції учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи та обґрунтування апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено засади верховенства права, законності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, змагальності сторін і свободи в поданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Згідно з ч.1 ст.131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені цією нормою.

Підставою застосування запобіжного заходу за ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також існування ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд відповідно до ч.1 ст.194 КПК зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри, існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст.177 КПК, та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання таким ризикам.

За положеннями ч.4 ст.194 КПК, якщо при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.1 та 2 ч.1 цієї статті, але не доведе передбачені п.3 ч.1 цієї статті обставини слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 та 6 цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

За змістом ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

З урахуванням наведених положень кримінального процесуального закону колегія суддів перевіряє доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо відсутності обґрунтованої підозри, недоведеності ризиків, передбачених ст.177 КПК, відсутності підстав для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави, а також непомірності визначеного слідчим суддею розміру застави.

Перевіряючи доводи сторони захисту про відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, колегія суддів виходить з такого.

При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення їй про підозру та застосування відповідного запобіжного заходу.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК), відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, §32; рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).

Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що сторона обвинувачення на цьому етапі кримінального провадження має оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для застосування запобіжних заходів.

Відтак, на цій стадії слідчий суддя, суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у вчиненні кримінального правопорушення, а зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності наданих матеріалів визначити, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу. Такий підхід узгоджується також із правовою позицією ЄСПЛ, викладеною у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. The United Kingdom) від 28 жовтня 1994 року, відповідно до якої факти, що є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи висунення обвинувачення, черга якого настає на наступній стадії кримінального процесу.

Як вбачається з матеріалів провадження, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52026000000000106 від 22 лютого 2026 року за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК, а також за фактом кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.209, ч.1 ст.396 КК.

Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що ОСОБА_5 підозрюється у пособництві в одержанні службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.

За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_9 , обіймаючи посаду начальника управління податкового аудиту ГУ ДПС у Сумській області, за пособництва ОСОБА_5 , який обіймав посаду головного державного інспектора відділу перевірок у сфері торгівлі та послуг управління податкового аудиту ГУ ДПС у Сумській області, одержала від ОСОБА_10 неправомірну вигоду для себе та третіх осіб за забезпечення проведення перевірки ТОВ «НИВА-АГРОТЕХ» без настання значних шкідливих наслідків для товариства та за вчинення дій, спрямованих на вирішення питань у діяльності товариства у майбутньому в межах повноважень службових осіб ГУ ДПС у Сумській області.

За версією слідства, відповідно до узгодженого плану злочинних дій ОСОБА_5 , діючи як пособник, мав сприяти вчиненню кримінального правопорушення шляхом забезпечення контакту між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , вчинення дій, спрямованих на отримання та подальшу передачу неправомірної вигоди від ОСОБА_10 до ОСОБА_9 та інших посадових осіб ГУ ДПС у Сумській області, вжиття заходів конспірації, а також підписання акта за результатами проведеної перевірки господарської діяльності ТОВ «НИВА-АГРОТЕХ» з наперед визначеними штрафними санкціями.

Повідомлення про підозру містить зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення та стислий виклад фактичних обставин, у вчиненні яких підозрюється особа. Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що в ньому логічно та послідовно викладено фактичні обставини можливого вчинення кримінального правопорушення.

На думку колегії суддів, висновок слідчого судді про обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_5 підтверджується наданими слідчому судді та дослідженими матеріалами провадження, в яких наявна сукупність даних, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_5 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Зокрема, такі відомості підтверджуються заявою про вчинення кримінального правопорушення від 22 лютого 2026 року, протоколом огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів від 13 березня 2026 року, протоколами обшуків від 16 березня 2026 року та 09 квітня 2026 року, протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) від 12 березня, 18 березня та 28 квітня 2026 року, а також іншими матеріалами, дослідженими слідчим суддею.

Безпосередня можлива причетність ОСОБА_5 до інкримінованих подій підтверджується, зокрема, протоколом обшуку від 16 березня 2026 року, відповідно до якого у службовому кабінеті ОСОБА_5 виявлено та вилучено документи, що стосуються перевірки господарської діяльності ТОВ «НИВА-АГРОТЕХ»; протоколом обшуку від 09 квітня 2026 року, під час якого у добровільно наданому ОСОБА_5 мобільному телефоні виявлено листування в месенджері WhatsApp; протоколами за результатами проведення НСРД, якими, на переконання сторони обвинувачення, підтверджується факт організації ОСОБА_5 зустрічей між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також інші обставини, викладені у повідомленні про підозру.

Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення матеріали на обґрунтування підозри є достатніми для висновку щодо можливої причетності ОСОБА_5 до подій інкримінованого кримінального правопорушення.

Доводи сторони захисту про те, що дії ОСОБА_5 були лише виконанням його звичайних посадових обов`язків, не спростовують висновку слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри на цьому етапі кримінального провадження.

Зі змісту повідомлення про підозру та оскаржуваної ухвали слідує, що сторона обвинувачення не заперечує факту перебування ОСОБА_5 на посаді головного державного інспектора та виконання ним певних службових функцій під час проведення перевірки платника податків. Водночас суть повідомленої підозри полягає не у самому факті виконання ним посадових обов`язків, а у ймовірному використанні таких службових можливостей для сприяння іншій службовій особі в одержанні неправомірної вигоди.

За таких обставин сам по собі факт того, що окремі дії ОСОБА_5 формально могли відповідати його службовим повноваженням або виконувались у зв`язку з проведенням податкової перевірки, не виключає можливості перевірки органом досудового розслідування версії про використання таких дій як елементів пособництва у спосіб, викладений у повідомленні про підозру.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_5 лише виконував доручення безпосереднього керівника, здійснював звичайні дії ревізора-інспектора, не був обізнаний про можливі злочинні дії інших осіб та не мав зацікавленості в отриманні неправомірної вигоди, також не спростовують висновку слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри. Такі обставини підлягають перевірці та оцінці у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження, зокрема з даними щодо змісту його комунікації з представником платника податків, службовою особою ГУ ДПС у Сумській області, обставинами проведення перевірки, підготовки та вручення акта за її результатами, а також іншими матеріалами, на які посилається сторона обвинувачення.

Посилання сторони захисту на відсутність прямих доказів попередньої змови ОСОБА_5 з іншими особами, його заперечення причетності до інкримінованого кримінального правопорушення та власне пояснення ним змісту своїх дій як суто службових або технічних, також не є достатньою підставою для висновку про очевидну необґрунтованість підозри. На стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу суд не встановлює остаточно наявність чи відсутність попередньої змови, умислу або усвідомлення особою злочинного характеру дій інших осіб, а перевіряє, чи надані стороною обвинувачення матеріали у своїй сукупності дають достатні підстави вважати причетність особи до інкримінованих подій вірогідною.

Так само доводи сторони захисту щодо альтернативного тлумачення окремих розмов, результатів НСРД та інших матеріалів, на які посилається сторона обвинувачення, не спростовують обґрунтованість підозри на цьому етапі кримінального провадження. Зазначені доводи фактично стосуються повноти, правильності та переконливості доказової версії сторони обвинувачення, а також оцінки альтернативної версії сторони захисту, що може бути предметом подальшої перевірки під час досудового розслідування та, у разі направлення обвинувального акта до суду, під час судового розгляду.

У цьому кримінальному провадженні надані стороною обвинувачення матеріали, з урахуванням змісту повідомлення про підозру, службового становища ОСОБА_5 , його участі у проведенні документальної перевірки ТОВ «НИВА-АГРОТЕХ», характеру інкримінованих йому дій та відомостей про його взаємодію з іншими особами, у своїй сукупності є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри.

За таких обставин доводи сторони захисту про звичайний службовий характер дій ОСОБА_5 , відсутність у нього злочинного умислу, необізнаність про можливі протиправні дії інших осіб, відсутність особистої зацікавленості в отриманні неправомірної вигоди та недоведеність попередньої змови не спростовують висновку слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри, а здебільшого зводяться до власної оцінки стороною захисту матеріалів кримінального провадження та передчасного вирішення питань, які підлягають перевірці під час подальшого досудового розслідування або судового розгляду по суті.

Отже, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, не вирішуючи питання про доведеність вини особи та остаточну кваліфікацію його дій, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у цьому кримінальному провадженні доказів, які на час розгляду клопотання об`єктивно пов`язують підозрюваного з інкримінованим йому кримінальним правопорушенням та підтверджують існування фактів і інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення за викладених у повідомленні про підозру обставин.

З огляду на викладене, доводи сторони захисту про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри колегія суддів вважає такими, що не спростовують відповідних висновків слідчого судді.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо недоведеності ризиків, передбачених ст.177 КПК, колегія суддів враховує таке.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості того, що особа вдасться до дій, які перешкоджатимуть досудовому розслідуванню чи судовому розгляду або створюватимуть загрозу належному здійсненню кримінального провадження. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково вчинятиме відповідні дії, однак вимагає наявності достатніх підстав вважати, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду колегія суддів зазначає таке.

ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та з конфіскацією майна.

Отже, очікування можливого суворого покарання, у разі визнання особи винуватою, може бути враховано при оцінці ризику переховування від органів досудового розслідування та суду. При цьому тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення сама по собі не є достатньою підставою для висновку про існування такого ризику, однак у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження та даними про особу підозрюваного може підвищувати ймовірність його реалізації.

Колегія суддів враховує, що після повідомлення про підозру процесуальна ситуація для ОСОБА_5 істотно змінилася, оскільки він набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення, яке, за версією сторони обвинувачення, пов`язане з одержанням неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, поєднаним із вимаганням.

Також при оцінці цього ризику слідчий суддя врахував наявність у підозрюваного паспорта для виїзду за кордон, а також відомості про виїзд його близьких родичів за межі України. Такі обставини самі по собі не доводять наміру підозрюваного переховуватися, однак у сукупності з тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення та зміною процесуального статусу можуть враховуватися при оцінці можливості залишення ним території України або ухилення від органу досудового розслідування та суду.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, тривалий стаж державної служби, позитивну репутацію, соціальні зв`язки, з`являвся на виклики та не залишив територію України, колегія суддів бере до уваги. Разом з цим такі обставини не спростовують існування зазначеного ризику повністю, а лише зменшують ступінь його інтенсивності.

При цьому сам факт попередньої належної поведінки особи до повідомлення їй про підозру або на початковому етапі досудового розслідування не може ототожнюватися з повною відсутністю ризику переховування після набуття нею статусу підозрюваного, оскільки саме з цього моменту для особи стають реальними можливі негативні процесуальні та кримінально-правові наслідки, пов`язані з подальшим досудовим розслідуванням та можливим судовим розглядом.

З огляду на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, характер повідомленої підозри, можливість призначення суворого покарання, а також дані, враховані слідчим суддею при оцінці особи підозрюваного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування ризику переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду.

Щодо ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, колегія суддів враховує таке.

Як вбачається з матеріалів провадження, за версією сторони обвинувачення кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , пов`язане з проведенням документальної перевірки ТОВ «НИВА-АГРОТЕХ», підготовкою та підписанням акта за її результатами, службовою взаємодією працівників ГУ ДПС у Сумській області, а також комунікацією з представником платника податків.

За таких обставин для встановлення обставин кримінального провадження істотне значення можуть мати службові документи, матеріали перевірки, електронне листування, відомості про службову комунікацію, документообіг та інші дані, які не обов`язково перебувають виключно у володінні органу досудового розслідування.

Слідчий суддя обґрунтовано врахував відомості про те, що 16 березня 2026 року після зустрічі з ОСОБА_9 та початку проведення обшуків у приміщенні ГУ ДПС у Сумській області ОСОБА_5 вимкнув мобільний телефон, місцезнаходження якого під час проведення обшуку не встановлено, а в подальшому почав користуватися іншим мобільним телефоном та іншим абонентським номером.

Наведені обставини, у поєднанні з характером інкримінованого кримінального правопорушення та значенням електронної комунікації для встановлення обставин кримінального провадження, дають достатні підстави для висновку про існування ризику приховування, знищення або спотворення речей чи документів, які можуть мати істотне значення для досудового розслідування.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_5 через необачність загубив телефон, а ключові докази у кримінальному провадженні вже зібрані або вилучені під час обшуків, не спростовують цього ризику. Колегія суддів не вирішує питання про достовірність кожної з наведених сторонами версій щодо причин відсутності відповідного телефону, однак враховує, що поведінка підозрюваного після початку активних слідчих дій об`єктивно може враховуватися при оцінці ризику приховування важливих джерел інформації або створення перешкод для їх отримання органом досудового розслідування.

Крім того, отримання органом досудового розслідування частини документів і матеріалів саме по собі не свідчить про повне усунення зазначеного ризику, оскільки досудове розслідування триває, орган досудового розслідування продовжує перевіряти обставини проведення перевірки, службової взаємодії, комунікації між учасниками подій та можливу роль кожного з них.

За таких обставин доводи сторони захисту не спростовують висновку слідчого судді про існування ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні колегія суддів зазначає таке.

Оцінюючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя обґрунтовано врахував характер інкримінованих подій, які, за версією сторони обвинувачення, відбувалися у межах службової діяльності управління податкового аудиту ГУ ДПС у Сумській області, під час проведення перевірки платника податків, оформлення її результатів та взаємодії службових осіб відповідного органу.

ОСОБА_5 тривалий час працював у цьому службовому середовищі, обіймав посаду головного державного інспектора управління податкового аудиту ГУ ДПС у Сумській області, мав робочі контакти з іншими працівниками податкового органу, а також, за версією сторони обвинувачення, взаємодіяв із ОСОБА_9 та представником ТОВ «НИВА-АГРОТЕХ» у межах подій, що розслідуються.

За таких обставин слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що підозрюваний може мати реальну можливість впливати на осіб, які працюють або працювали в тому самому службовому середовищі, обізнані з обставинами проведення перевірки, підготовки відповідних документів, службової комунікації чи інших обставин, які мають значення для кримінального провадження.

При цьому ризик незаконного впливу на свідків не обмежується лише прямими погрозами чи очевидним тиском. Він може проявлятися також у спонуканні до узгодження позицій, зміни або уточнення пояснень, ненадання окремих відомостей, створення службового або психологічного дискомфорту для осіб, які перебувають у тому самому професійному середовищі, а також в іншому використанні авторитету посади, попередніх робочих зв`язків чи особистих контактів для впливу на зміст майбутніх показань.

Оцінюючи цей ризик, колегія суддів також враховує передбачену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні. Спочатку на стадії досудового розслідування такі показання отримуються шляхом допиту слідчим або прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст.225 КПК. Відповідно до ч.4 ст.95 КПК суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Саме тому ризик незаконного впливу на свідків зберігає своє значення не лише на початковому етапі досудового розслідування, а й до моменту безпосереднього отримання судом показань від відповідних осіб та їх дослідження судом.

Доводи сторони захисту про те, що сторона обвинувачення не надала конкретних даних щодо вже вчинених ОСОБА_5 спроб незаконного впливу на свідків або інших учасників кримінального провадження, не спростовують наявності зазначеного ризику. КПК не вимагає доведення того, що підозрюваний вже вчинив дії, спрямовані на незаконний вплив, однак вимагає встановлення достатніх підстав вважати, що він має реальну можливість такі дії здійснити.

Посилання сторони захисту на відсторонення ОСОБА_5 від посади також не свідчить про повне усунення зазначеного ризику. Відсторонення від посади може зменшувати інтенсивність ризику використання службових повноважень, однак не усуває повністю можливості впливу через попередні службові зв`язки, особисті контакти, обізнаність із внутрішніми процесами відповідного органу та колом осіб, які можуть володіти інформацією про обставини кримінального провадження.

З урахуванням наведеного, а також характеру інкримінованого кримінального правопорушення, службового середовища, у межах якого, за версією сторони обвинувачення, відбувалися відповідні події, кола осіб, які можуть володіти інформацією щодо обставин кримінального провадження, та стадії досудового розслідування, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.

Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином колегія суддів враховує, що зазначений ризик у цьому кримінальному провадженні тісно пов`язаний із характером інкримінованих подій, службовим середовищем, у якому вони відбувалися, необхідністю подальшої перевірки документів, електронної комунікації, обставин проведення податкової перевірки та взаємодії між її учасниками.

Водночас цей ризик не є самостійно визначальним для вирішення питання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави, однак у сукупності з іншими встановленими ризиками може враховуватися при оцінці необхідності застосування такого запобіжного заходу та визначенні процесуальних обов`язків.

Отже, доводи сторони захисту про недоведеність ризиків, передбачених ст.177 КПК, не спростовують висновків слідчого судді про існування у цьому кримінальному провадженні ризиків переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду, знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави, колегія суддів виходить з такого.

За змістом ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя має встановити, чи доводять надані сторонами матеріали наявність обґрунтованої підозри, існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст.177 КПК, а також недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам.

У цьому кримінальному провадженні слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та доводи сторін, встановив наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК, а також існування ризиків, передбачених ст.177 КПК, які потребують застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що встановлені у цьому кримінальному провадженні ризики не можуть бути належним чином нейтралізовані за відсутності запобіжного заходу або шляхом застосування до підозрюваного лише найбільш м`яких заходів процесуального примусу.

При цьому колегія суддів враховує дані про особу ОСОБА_5 , його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання, сімейні та соціальні зв`язки, тривалий стаж державної служби, позитивні характеристики, а також доводи сторони захисту щодо його належної процесуальної поведінки.

Разом з цим зазначені обставини, хоча і характеризують підозрюваного позитивно та враховуються судом при оцінці пропорційності застосованого запобіжного заходу, не усувають встановлених ризиків і не дають підстав вважати, що належна процесуальна поведінка ОСОБА_5 може бути забезпечена без застосування до нього запобіжного заходу.

Застава за своєю правовою природою є запобіжним заходом, який не пов`язаний з ізоляцією особи від суспільства, не обмежує її свободу у спосіб, властивий триманню під вартою чи домашньому арешту, та спрямований насамперед на забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків під загрозою звернення внесених коштів у дохід держави.

Саме тому застава у цьому кримінальному провадженні є належним способом забезпечення процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання встановленим ризикам, оскільки поєднує фінансовий стримуючий механізм із можливістю покладення на підозрюваного процесуальних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК.

Суд також враховує, що застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави за своєю правовою природою не пов`язаний з ізоляцією особи від суспільства та спрямований на забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і запобігання встановленим ризикам.

За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави не спростовують висновку слідчого судді про необхідність застосування такого запобіжного заходу.

Щодо доводів сторони захисту про непомірність визначеного слідчим суддею розміру застави колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

За змістом п.3 ч.5 ст.182 КПК щодо особи, яка підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК, а тому при визначенні розміру застави слідчий суддя обґрунтовано виходив із меж, установлених п.3 ч.5 ст.182 КПК.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, сторона обвинувачення просила застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 грн. Натомість слідчий суддя, оцінивши обставини кримінального провадження, дані про особу підозрюваного, його майновий і сімейний стан, а також встановлені ризики, визначив заставу у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499 200 грн.

Отже, слідчий суддя не погодився із запропонованим стороною обвинувачення максимальним у межах відповідного діапазону розміром застави та визначив її у меншому розмірі, який перебуває в межах, прямо передбачених п.3 ч.5 ст.182 КПК для особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Колегія суддів враховує характер і тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, розмір неправомірної вигоди, яка, за версією сторони обвинувачення, була предметом відповідних домовленостей, роль, яку сторона обвинувачення відводить підозрюваному, встановлені ризики кримінального провадження, а також дані про особу підозрюваного.

Водночас суд бере до уваги доводи сторони захисту щодо віку ОСОБА_5 , стану його здоров`я, сімейного стану, наявності постійного місця проживання, соціальних зв`язків, тривалого стажу державної служби, позитивної характеристики та інших обставин, які характеризують його особу.

Однак наведені стороною захисту обставини не свідчать про те, що визначений слідчим суддею розмір застави є завідомо непомірним для підозрюваного або таким, що виходить за межі мети цього запобіжного заходу.

Застава у розмірі 499 200 грн. не є максимальною заставою, передбаченою законом для особи, яка підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, не перевищує меж, визначених п.3 ч.5 ст.182 КПК, та з урахуванням встановлених ризиків має достатній стримуючий характер для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

При цьому колегія суддів враховує, що метою застави є не покарання особи та не попереднє вирішення питання про її винуватість, а забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобігання ризикам кримінального провадження.

З урахуванням обставин цього кримінального провадження, характеру повідомленої підозри, встановлених ризиків, даних про особу ОСОБА_5 , його майновий і сімейний стан, колегія суддів вважає, що визначена слідчим суддею застава у розмірі 499 200 грн. є достатньою для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, відповідає принципу пропорційності та не є завідомо непомірною для нього.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про необґрунтованість та непомірність визначеного слідчим суддею розміру застави не дають підстав для зміни або скасування оскаржуваної ухвали в цій частині.

Щодо покладених на ОСОБА_5 процесуальних обов`язків колегія суддів зазначає, що вони застосовані слідчим суддею в межах повноважень, передбачених ч.5 ст.194 КПК, та спрямовані на забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного і запобігання встановленим ризикам кримінального провадження.

Зі змісту оскаржуваної ухвали слідує, що покладені на підозрюваного обов`язки пов`язані з необхідністю забезпечення його доступності для органу досудового розслідування та суду, контролю за його місцезнаходженням, недопущення незаконного впливу на заявника, свідків та інших осіб, а також запобігання можливості залишення території України без відповідного дозволу.

Апеляційна скарга сторони захисту спрямована насамперед на заперечення обґрунтованості підозри, наявності ризиків, необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді застави та визначеного слідчим суддею розміру застави. Самостійних доводів щодо незаконності чи непропорційності конкретного процесуального обов`язку апеляційна скарга не містить.

За таких обставин, враховуючи встановлені ризики кримінального провадження, характер повідомленої підозри, дані про особу підозрюваного та межі апеляційного перегляду, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування покладених на ОСОБА_5 процесуальних обов`язків.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують наведених висновків колегії суддів та не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів зазначає, що під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу суд не вирішує питання про доведеність винуватості особи, остаточну кваліфікацію її дій, достовірність кожного доказу окремо або перевагу однієї версії подій над іншою у тому обсязі, який властивий судовому розгляду кримінального провадження по суті.

На цій стадії суд перевіряє, чи дотримано слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону, чи підтверджувалась матеріалами провадження обґрунтована підозра, чи встановлено ризики, передбачені ст.177 КПК, чи існували підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді застави, а також чи відповідає визначений розмір застави вимогам розумності, пропорційності та непомірності.

З огляду на встановлені у цьому кримінальному провадженні обставини, характер повідомленої ОСОБА_5 підозри, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК, дані про особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 499 200 грн. з покладенням відповідних процесуальних обов`язків.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до практики ЄСПЛ ст.6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для ухвалення рішень, однак не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент сторони. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, а з його змісту має бути зрозуміло, що істотні доводи сторін були розглянуті судом.

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею дотримано вимог кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника - залишенню без задоволення.

Керуючись ст.177, 178, 182, 194, 404, 405, 407, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 травня 2026 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_______________   _______________   _______________

ОСОБА_1     ОСОБА_2     ОСОБА_3