Справа № 991/5952/25

Провадження 1-кп/991/83/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року          м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 (у режимі відеоконферензв`язку),

його захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

його захисника ОСОБА_9 ,

представника потерпілого ОСОБА_10 (у режимі відеоконферензв`язку),

розглянувши клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 про продовження строку дії обов`язків, покладених у межах кримінального провадження №12024000000002768 від 18.12.2024 на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді у Вищому антикорупційному суді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024000000002768 від 18.12.2024 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України.

Під час судового розгляду прокурор ОСОБА_11 звернувся до суду із черговим клопотанням про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 , а саме:

- не відлучатися за межі території України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи;

- утримуватися від спілкування із ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 щодо обставин даного кримінального провадження;

- здати на зберігання у відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав раніше подане клопотання з підстав, наведених у ньому. Послався на докази обґрунтованості висунутого ОСОБА_6 обвинувачення та сукупність обставин, які вказують на існування процесуальних ризиків у даному кримінальному провадженні, заради усунення яких покладено додаткові обов`язки та які наразі не зменшилися. З огляду на це вважає за необхідне продовжити строк дії таких обов`язків на два місяці.

Адвокат ОСОБА_7 зазначив про відсутність правових підстав для задоволення клопотання прокурора, зважаючи на те, що кримінальне провадження перебуває на розгляді суду понад один рік і за цей час фактичні обставини змінилися на користь зменшення процесуальних ризиків. Станом на сьогодні лише двоє дітей ОСОБА_6 не досягли повноліття, що виключає можливість законного перетину державного кордону на загальних підставах у період дії воєнного стану. Разом із цим обіймання ОСОБА_6 посад генерального директора ТОВ «Українські сервіси розмінування» та заступника директора з зовнішньої безпеки Краматорського заводу важкого машинобудування об`єктивно вимагає здійснення представницьких функцій за межами України. 

Наголошує, що в інших трьох кримінальних провадженнях стосовно обвинуваченого відстежується чітка тенденція до зменшення обсягу процесуальних обмежень, адже в одному кримінальному провадженні не застосовано жодного запобіжного заходу, в іншому - застосовано заставу, проте строк дії додаткових обов`язків суд не продовжив, у третьому - діє застава з обов`язком щодо обмеження права виїзду за межі України без дозволу суду.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника. Висловив прохання, у разі задоволення судом клопотання прокурора, не продовжувати строк дії обов`язку щодо заборони виїзду за межі України без дозволу суду. Мотивує необхідністю виконання представницьких функцій за обома займаними посадами, а саме: брати участь у виставках, переговорах та обміні інформацією з іноземними партнерами з питань розробки та виробництва засобів оборонного призначення, оскільки делегування таких функцій іншій особі впливає на ефективність виконання поставлених завдань.

Дослідивши клопотання, заслухавши позиції учасників провадження, суд дійшов таких висновків.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.03.2025 клопотання про застосування прокурора задоволено частково: відмовлено у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням додаткових обов`язків.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26.03.2025 вказану вище ухвалу слідчого судді скасовано в частині застосованого виду запобіжного заходу та постановлено в цій частині нову, якою застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави в сумі 2 млн грн.

Крім цього, в межах даного кримінального провадження на ОСОБА_6 покладено додаткові обов`язки, строк дії яких неодноразово продовжувався.

Востаннє ухвалою суду від 20.04.2026 задоволено клопотання прокурора про продовження строку дії таких обов`язків: 1) не відлучатися за межі території України без дозволу суду; 2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи; 3) утримуватися від спілкування (визначено конкретний перелік) щодо обставин даного кримінального провадження; 4) здати на зберігання у відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

За приписами ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання суд керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і стадії кримінального провадження.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з положеннями ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Питання наявності/відсутності обґрунтованої підозри (обвинувачення) неодноразово проходило ретельну перевірку судового органу як під час обрання запобіжного заходу, так і в ході його апеляційного перегляду та подальших розглядів клопотань про продовження строку дії покладених на підозрюваного (обвинуваченого) обов`язків, у тому числі, колегією суддів у даному провадженні.

Водночас необхідно зазначити, що на даній стадії кримінального провадження обґрунтованість обвинувачення не може бути предметом безпосереднього судового дослідження, оскільки оцінка доказів, які, на думку сторони обвинувачення, його підтверджують, здійснюється виключно в порядку, передбаченому параграфом 3 глави 28 КПК України, і лише за результатами судового розгляду буде вирішено питання про доведеність пред`явленого обвинувачення.

За таких обставин, суд під час розгляду клопотання надаватиме оцінку доводам, які стосуються лише продовження існування заявлених прокурором ризиків.

Аналізуючи питання наявності ризиків, суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до спроби протидії досудовому розслідуванню та судовому розгляду у формах, що передбачені ч. 1 ст.177 КПК України. Водночас закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Отже, для підтвердження ризику достатнім є встановлення високого ступеню ймовірності такої поведінки обвинуваченого за певних фактичних обставин. При цьому визначення такої ймовірності у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, що прямо випливає з превентивної природи запобіжних заходів. Під час встановленні ризиків суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.

Попередніми судовими рішеннями, в тому числі рішенням колегії суддів від 20.04.2026, продовжено строк дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_6 , у зв`язку з встановленням існування ризиків можливого переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також вчинення ним іншого злочину.

Ризик переховування від суду.

Актуальність ризику переховування обвинуваченого від суду обумовлюється суворістю можливого покарання та специфікою його призначення, з огляду на законодавчо визначену заборону застосування інститутів звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення більш м`якого покарання за корупційні злочини, за винятком випадків затвердження угоди про визнання винуватості.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання - її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (п.33 рішення у справі «W v.Switzerland»).

Так, колегія суддів враховує, що обвинувачений є фігурантом ще трьох кримінальних проваджень. Це об`єктивно підвищує сукупність потенційних негативних наслідків для особи та виступає додатковим чинником, що може спонукати обвинуваченого на переховування від суду.

Іншими релевантними обставинами для висновку про ймовірність такої позапроцесуальної поведінки обвинуваченого є наявність у обвинуваченого паспорта для виїзду за кордон та фактичні дані про його неодноразові виїзди за межі України під час воєнного стану. Відповідно до раніше наданих обвинуваченим пояснень, він має законне право на перетин державного кордону в умовах правового режиму воєнного стану за певних обставин як заброньований працівник. Майновий стан і наявність робочих контактів з представниками інших держав також підкріплюють вказаний ризик.

У контексті даного кримінального провадження кожна з окреслених підстав, хоча і не є вирішальною окремо, але у своїй сукупності та взаємозв`язку підтверджує існування ризику можливого переховування обвинуваченого від суду.

Ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Як уже зазначав суд у попередніх ухвалах, ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні у першу чергу обумовлений процедурою отримання їх показань судом. 

Так, актуальність ризику незаконного впливу на свідків корелюється з поточною стадією провадження (дослідження письмових доказів сторони обвинувачення) і зберігається до моменту фіксації їх показань безпосередньо судом. При цьому наявність у обвинуваченого сталих зв`язків та авторитету, набутих під час попередньої діяльності, об`єктивно створює додаткові можливості для його позапроцесуальної взаємодії з учасниками процесу з метою зміни ними своїх свідчень. Отже, загроза здійснення обвинуваченим дій, спрямованих на незаконний вплив на свідків у цій справі, не є вочевидь необґрунтованою.

За таких обставин ризик впливу на вказаних осіб існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень та дослідження їх судом.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.

Також колегія суддів вважає цілком вірогідним ризик можливого вчинення обвинуваченим іншого злочину з огляду на висунення йому підозри та обвинувачення у причетності до вчинення особливо тяжких злочинів поза межами цього кримінального провадження.

Оцінюючи вказаний ризик, суд враховує, що наведений ризик значною мірою нівелюється тією обставиною, що обвинувачений понад два роки не обіймає посад у державних органах, в той час як усі інкриміновані йому кримінальні правопорушення, мали місце та пов`язані з реалізацією посадових повноважень. 

Поряд з тим, колегія суддів не погоджується з доводами сторони захисту про те, що звільнення обвинуваченого із займаної посади в Міністерстві оборони України автоматично усуває ризик вчинення ним нового злочину. Інкримінована злочинна діяльність хоча й була пов`язана з реалізацією конкретних службових повноважень, однак відображає певну стійку модель поведінки, яка не зникає разом із втратою певної посади, оскільки особа зберігає соціальні зв`язки, ділові контакти та інші можливості, що можуть бути використані для вчинення злочинів аналогічного характеру в інший спосіб.

Оцінюючи доводи захисту про те, що бездоганна процесуальна поведінка обвинуваченого свідчить про нівелювання встановлених ризиків до ступеня, який дозволяє досягти цілей запобіжного заходу без існування додаткових обов`язків, суд враховує таке.

Правова природа застави, як і будь-якого іншого запобіжного заходу, полягає у забезпеченні загального процесуального статусу особи та її фундаментальних обов`язків (зокрема, з`являтися за викликом, не перешкоджати провадженню тощо), які є невіддільними від статусу обвинуваченого протягом усього часу дії запобіжного заходу, незалежно від наявності чи строку дії додаткових обмежень. 

Своєю чергою, покладення на обвинуваченого додаткових обов`язків має на меті оперативне та дієве запобігання процесуальним ризикам, актуальність яких констатована судом на цій стадії розгляду справ, оскільки ризик у кримінальному провадженні як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

На переконання колегії суддів, покладені на обвинуваченого додаткові обов`язки за своїм змістом відповідають встановленим у цьому кримінальному провадженні ризикам і належним чином виконують свою превентивну функцію, а саме спрямовані на недопущення переховування від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, а таким чином на даному етапі є виправданими. 

Усталена практика Європейського суду з прав людини передбачає, що у разі належної поведінки обвинуваченого за наявності інших сприятливих факторів можливо пом`якшувати умови обмеження його прав та свобод, пов`язані зі застосуванням запобіжного заходу.

На цей час суду не надано доказів того, що дані, які характеризують особу обвинуваченого, або інші обставини провадження зазнали таких суттєвих змін, які б дозволили дійти висновку про можливість досягнення цілей запобіжного заходу без продовження строку дії раніше покладених обов`язків.

Колегія суддів відмічає, що сумлінна процесуальна поведінка обвинуваченого позитивно характеризує його як учасника процесу, проте сама по собі не спростовує існування встановлених судом ризиків і не свідчить про їх суттєве зменшення, адже є безпосереднім обов`язком обвинуваченого в силу його правового статусу, та, крім іншого, свідчить про дієвість застосованого запобіжного заходу. 

Належна поведінка обвинуваченого в межах інших кримінальних проваджень також враховується судом, проте вирішального значення не має, з огляду на самостійність кожного з проваджень, які мають різні обставинами та ризики, що в кожному випадку підлягає окремій оцінці суду.

Щодо доводів обвинуваченого про необхідність виїзду у відрядження за кордон з огляду на характер його професійної діяльності та непродовження у зв`язку з цим строку дії обов`язку не відлучатися за межі України без дозволу суду, суд звертає увагу на таке.

Заборона не відлучатися за межі території України є відносною, оскільки перебуває під судовим контролем, тому обвинувачений за обґрунтованої потреби має право звернутися до суду для отримання відповідного дозволу. Таке звернення передбачає з`ясування поважності підстав для такого виїзду, які підлягають дослідженню та оцінці в кожному конкретному, у тому числі, з точки зору забезпечення балансу між інтересами кримінального провадження та правами і свободами особи.

Наразі захистом не доведено, що з`явилися виняткові обставин, які свідчать про очевидну непропорційність між ступенем втручанням у права особи та потребами кримінального провадження, а крім цього свідчать на користь зменшення ризику переховування від суду до такого ступеню, що дозволяє скасувати існуюче обмеження у праві на вільне пересування. Такий обов`язок є необхідним та достатнім для усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, виконує установлену функцію та не є непропорційно обтяжливими для обвинуваченого.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що наявні підстави для задоволення клопотання прокурора у повному обсязі та продовження строку дії, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язків.

Керуючись ст. 2, 7, 176-178, 182, 193, 194, 199, 201, 331, 372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на два місяці, а саме до 18 серпня 2026 року, строк дії покладених на нього обов`язків:

-не відлучатися за межі території України без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи;

-утримуватися від спілкування із ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 щодо обставин даного кримінального провадження;

-здати на зберігання у відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Офісу Генерального прокурора, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12024000000002768 від 18.12.2024.

Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її оголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1 

Судді ОСОБА_2 

ОСОБА_3