справа № 991/7812/26

провадження №11-сс/991/427/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисників підозрюваного ОСОБА_5 , адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

прокурора ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_5 адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2026 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52025000000000658 від 19 листопада 2025 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2026 року частково задоволено клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_10 , погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_8 , про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 09 серпня 2026 року включно та визначено заставу у розмірі 33 280 000 грн. із покладенням відповідних процесуальних обов`язків у разі її внесення.

При ухваленні зазначеного рішення слідчий суддя виходив із наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК, існування ризиків за п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК, а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду, знищення, приховування або спотворення речей чи документів, незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних та інших учасників кримінального провадження, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Водночас, визнавши недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, слідчий суддя не погодився із запропонованим стороною обвинувачення розміром застави у сумі 59 904 000 грн., вважаючи його невиправданим, та визначив заставу у розмірі 33 280 000 грн., який, на переконання слідчого судді, відповідає обставинам кримінального провадження, майновому стану підозрюваного, встановленим ризикам, здатний забезпечити виконання особою покладених на нього процесуальних обов`язків та не є завідомо непомірним.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_9 звернулася з апеляційною скаргою, за вимогами якої просила ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2026 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у застосуванні до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і застосувати більш м`який запобіжний захід. Як альтернативну вимогу захисник просила змінити ухвалу слідчого судді та визначити розмір застави, співмірний майновому стану підозрюваного.

На обґрунтування апеляційної скарги адвокат ОСОБА_9 зазначала, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, за невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам і з порушенням принципу пропорційності.

На переконання захисника, слідчий суддя дійшов необґрунтованого висновку про необхідність застосування до ОСОБА_5 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки сторона обвинувачення не довела наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК. Посилання на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, можливість переховування та впливу на свідків мають формальний характер, а самі ризики не підтверджені конкретними фактичними даними та не індивідуалізовані щодо особи підозрюваного.

Щодо ризику переховування адвокат ОСОБА_9 зазначала, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, сім`ю, доньку, роботу, є депутатом Полтавської міської ради, раніше не судимий, не переховувався від органу досудового розслідування та добровільно брав участь у слідчих діях. Тяжкість можливого покарання сама по собі не може бути достатньою підставою для висновку про існування ризику переховування.

Також захисник заперечувала наявність ризику знищення доказів, посилаючись на те, що основні слідчі дії вже проведені, докази вилучені, а підозрюваний не має доступу до речей чи документів, які можуть мати істотне значення для кримінального провадження. Ризик незаконного впливу на свідків, експертів чи спеціалістів, на думку сторони захисту, також не доведений, оскільки у матеріалах відсутні конкретні факти можливого впливу або тиску. Крім того, захисник вважала декларативними посилання сторони обвинувачення на ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Окремо в апеляційній скарзі зазначено, що слідчий суддя належним чином не врахував дані про особу підозрюваного. ОСОБА_5 раніше не судимий, має на утриманні доньку та матір, яка є пенсіонеркою та інвалідом І групи, має хронічні захворювання, є депутатом Полтавської міської ради, бере участь у волонтерській діяльності, нагороджений подяками за підтримку Збройних Сил України, має позитивні характеристики та стійкі соціальні зв`язки на території України.

Вважала визначений слідчим суддею розмір застави у сумі 33 280 000 грн. явно непомірним для підозрюваного та таким, що фактично нівелює альтернативний характер застави. Офіційний дохід ОСОБА_5 за 2025 рік складався із доходу від підприємницької діяльності у сумі 3 175 688 грн. та заробітної плати у сумі 192 386 грн., а тому визначена застава у багато разів перевищує сукупний офіційний дохід підозрюваного і є об`єктивно непосильною для внесення.

Також захисник посилалася на стан здоров`я підозрюваного та необхідність постійного медичного нагляду, лікування й обстеження, слідчий суддя не надав належної оцінки цим обставинам, а також ризикам перебування ОСОБА_5 в умовах слідчого ізолятора.

У скарзі також наведені доводи щодо погіршення безпекової ситуації у місті Києві у зв`язку з регулярними масованими ракетними та дроновими атаками, захисник звертала увагу на розташування Державної установи «Київський слідчий ізолятор» поблизу району станції метро «Лук`янівська», який зазнавав руйнувань унаслідок обстрілів, та зазначала, що особи, які утримуються під вартою, об`єктивно позбавлені можливості самостійно реагувати на сигнали повітряної тривоги й переміщатися до укриттів.

23 червня 2026 року адвокат ОСОБА_9 звернулася до суду апеляційної інстанції із заявою, у якій, посилаючись на припинення її повноважень як захисника ОСОБА_5 та неактуальність поданої нею апеляційної скарги на день її розгляду, відмовилася від цієї апеляційної скарги та просила суд прийняти таку відмову і закрити апеляційне провадження за її апеляційною скаргою.

До суду апеляційної інстанції також надійшло повідомлення підозрюваного ОСОБА_5 , у якому він зазначив, що дія договору про надання правничої допомоги, укладеного з адвокатським бюро «ОСОБА_9», припинена за взаємною згодою сторін з 23 червня 2026 року, а адвокат ОСОБА_9 більше не здійснює його захист та не представляє його інтереси у кримінальному провадженні №52025000000000658. Підозрюваний також повідомив, що його інтереси представляє та здійснює його захист адвокат ОСОБА_7 

30 червня 2026 року захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернувся до суду з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2026 року, у якій просив визнати поважними причини пропуску та поновити строк на апеляційне оскарження цієї ухвали, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді застави у помірному розмірі або домашнього арешту. У разі погодження з висновком слідчого судді про необхідність застосування тримання під вартою захисник просив зменшити розмір застави до помірного для підозрюваного та його родини.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, адвокат ОСОБА_6 зазначав, що Адвокатське об`єднання «Юридична фірма «ОСОБА_11 та Партнери»» залучене до захисту інтересів ОСОБА_5 лише після закінчення встановленого строку на апеляційне оскарження. 24 червня 2026 року після відвідування підозрюваного в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» укладено договір про надання правничої допомоги, а 25 червня 2026 року він у терміновому порядку ознайомився з матеріалами судової справи та повним текстом оскаржуваної ухвали.

На обґрунтування апеляційної скарги адвокат ОСОБА_6 зазначав, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, а висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. На думку захисника, слідчий суддя не навів належних і достатніх мотивів для обмеження права на свободу, а зміст ухвали значною мірою зводиться до відтворення позиції сторони обвинувачення без належної оцінки доводів захисту.

Захисник вважав, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 не відповідає критерію обґрунтованості, оскільки не містить належних аргументів, які б вказували на вчинення підозрюваним конкретних дій, що давали б підстави для висновку про наявність у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК. Наявні у сторони захисту матеріали не підтверджують можливостей впливу особи на вчинення чи невчинення будь-яких дій, призначення на посади та контроль певних осіб, а також вчинення дій, спрямованих на вимагання неправомірної вигоди або її отримання.

Крім того зазначав, що версія сторони обвинувачення значною мірою ґрунтується на показаннях інших підозрюваних у кримінальному провадженні, які співпрацюють зі слідством, а тому такі показання мають сприйматися критично за відсутності інших доказів причетності ОСОБА_5 до неправомірних дій.

Також захисник заперечував наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду. На його думку, висновки слідчого судді щодо цього ризику ґрунтуються на помилкових припущеннях про відсутність у особи сталих сімейних зв`язків, наявність паспорта для виїзду за кордон, тяжкість інкримінованого злочину та можливість призначення суворого покарання. Натомість сторона захисту посилалася на наявність у підозрюваного постійного місця проживання у м. Полтава, активну депутатську діяльність, систематичне спілкування з виборцями, участь у вирішенні питань громади, позитивну характеристику, звернення виборців, волонтерську діяльність, відзнаки за підтримку Збройних Сил України, участь у вихованні доньки, догляд за матір`ю, яка має інвалідність І групи, а також наявність у самого підозрюваного проблем зі здоров`ям.

Щодо наявності у ОСОБА_5 паспорта громадянина України для виїзду за кордон захисник зазначав, що у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу на підозрюваного може бути покладено обов`язок здати цей документ на зберігання, що унеможливить перетин державного кордону України. Підозрюваний не має громадянства іншої держави чи інших документів для виїзду за межі України, а сторона обвинувачення не надала підтверджень того, що протягом 2022-2026 років він виїжджав за кордон.

Заперечуючи ризик знищення, приховування або спотворення речей чи документів, адвокат ОСОБА_6 зазначав, що у межах досудового розслідування вже проведено обшуки автомобіля ОСОБА_5 та його помешкання, під час яких вилучено речі, що, за версією слідства, мають значення для кримінального провадження, у тому числі сім-карти та електронні засоби. Водночас сторона обвинувачення не зазначила, які саме конкретні слідчі чи процесуальні дії ще необхідно провести для здобуття нових доказів.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних захисник вказував, що слідчий суддя фактично обґрунтував його лише посиланням на порядок отримання показань під час судового розгляду, не навівши конкретних фактів, які б свідчили про реальність такого ризику саме з боку ОСОБА_5 . Крім того, захисник зазначав, що у разі внесення застави на підозрюваного вже покладається обов`язок утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними, а наслідки порушення такого обов`язку є достатнім стримуючим механізмом.

Вважав недоведеним ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки, на його переконання, наведені стороною обвинувачення аргументи ґрунтуються на припущеннях щодо наявності у підозрюваного зв`язків і знайомств, які він нібито може використати для уникнення кримінальної відповідальності, без наведення конкретних фактів чи осіб.

Визначений слідчим суддею розмір застави у сумі 33 280 000 грн. перетворює тримання під вартою на безальтернативний запобіжний захід, слідчий суддя неналежним чином дослідив майновий стан підозрюваного та його родини, врахував непідтверджені припущення щодо майна батьків ОСОБА_5 , а також фактично орієнтувався не на реальний майновий стан підозрюваного, а на позицію сторони обвинувачення щодо загального розміру ймовірної неправомірної вигоди.

Захисник звертав увагу, що за версією сторони обвинувачення у повідомленні про підозру ОСОБА_5 йдеться про одержання неправомірної вигоди у загальній сумі 7 706 040 грн., водночас у клопотанні про застосування запобіжного заходу сторона обвинувачення посилалася на загальну суму неправомірної вигоди понад 59 млн грн. Саме ця «нова» позиція органу досудового розслідування вплинула на визначення застави, хоча матеріали не підтверджують можливості ОСОБА_5 чи його родини внести заставу в такому розмірі.

Крім того адвокат посилався на триваючу збройну агресію російської федерації проти України, регулярні ракетні та дронові атаки по м. Києву, а також на те, що Державна установа «Київський слідчий ізолятор», де утримується підозрюваний, розташована поблизу станції метро «Лук`янівська» та, за доводами сторони захисту, не має належних захисних споруд для укриття осіб під час повітряної тривоги.

З огляду на наведене захисник вважав, що подальше утримання ОСОБА_5 під вартою створює додаткові та невиправдані ризики для його життя і здоров`я, які можуть бути усунуті шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Позиції учасників судового провадження.

Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні не підтримав заяву адвоката ОСОБА_9 про відмову від апеляційної скарги та просив розглянути по суті обидві апеляційні скарги, подані в його інтересах.

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 підозрюваний ОСОБА_5 та його захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтримали, просили її задовольнити з наведених у ній підстав. При цьому сторона захисту також наполягала на необхідності перевірки доводів первісної апеляційної скарги адвоката ОСОБА_9 , вказуючи загалом на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, необхідність її скасування, застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, або зменшення визначеного слідчим суддею розміру застави.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту, вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а тому просив залишити її без змін.

Мотиви суду.

Відповідно до ч.1 ст.403 КПК особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. Водночас згідно з ч.2 цієї статті захисник підозрюваного може відмовитися від апеляційної скарги тільки за згодою підозрюваного.

Адвокат ОСОБА_9 звернулася до суду апеляційної інстанції із заявою про відмову від поданої нею апеляційної скарги, посилаючись на припинення її повноважень як захисника ОСОБА_5 та неактуальність апеляційної скарги на день її розгляду.

Разом з цим у судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 не підтримав відмову адвоката ОСОБА_9 від апеляційної скарги та просив розглядати по суті як апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 , так і апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 .

За таких обставин, з огляду на відсутність згоди підозрюваного ОСОБА_5 на відмову захисника від апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття відмови адвоката ОСОБА_9 від поданої нею апеляційної скарги.

Вирішуючи клопотання адвоката ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.395 КПК апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно з ч.1 ст.117 КПК пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений ухвалою слідчого судді, суду за клопотанням заінтересованої особи.

Як вбачається з матеріалів, адвокат ОСОБА_6 залучений до захисту інтересів ОСОБА_5 після закінчення встановленого КПК строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 11 червня 2026 року. Зокрема, захисник зазначав, що 24 червня 2026 року після відвідування підозрюваного в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» укладено договір про надання правничої допомоги, а 25 червня 2026 року він ознайомився з матеріалами судової справи та повним текстом оскаржуваної ухвали.

Після ознайомлення з матеріалами судової справи та повним текстом ухвали адвокат ОСОБА_6 у розумний строк звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, одночасно порушивши питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Колегія суддів також враховує, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_6 подана до початку апеляційного розгляду за первісною апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_9 , а тому її прийняття до розгляду не вплинуло на раніше визначений порядок апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали та не призвело до затягування судового розгляду.

За таких обставин, з урахуванням заміни захисника, часу фактичного залучення адвоката ОСОБА_6 до захисту інтересів ОСОБА_5 , його подальшого оперативного ознайомлення з матеріалами та звернення з апеляційною скаргою, колегія суддів вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними. Отже, клопотання адвоката ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2026 року - поновленню.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення підозрюваного, його захисників та прокурора, перевіривши матеріали, надані для розгляду апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено засади верховенства права, законності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, змагальності сторін і свободи в поданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені цією нормою.

Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.2 ст.177 КПК, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також існування ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

За змістом ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд відповідно до ч.1 ст.194 КПК зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри, існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст.177 КПК, та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання таким ризикам.

З урахуванням наведених положень кримінального процесуального закону колегія суддів перевіряє доводи апеляційних скарг сторони захисту щодо необґрунтованості повідомленої ОСОБА_5 підозри, відсутності передбачених ст.177 КПК ризиків, можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу та непомірності визначеного слідчим суддею розміру застави.

Перевіряючи доводи сторони захисту про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри, суд виходить з такого.

При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення їй про підозру та характер запобіжного заходу, питання про застосування якого вирішувалося слідчим суддею.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК), відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, §32; рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).

Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що сторона обвинувачення на цьому етапі кримінального провадження має оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відтак, на цій стадії слідчий суддя, суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у вчиненні кримінального правопорушення, а зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності наданих матеріалів визначити чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для вирішення питання про застосування щодо неї запобіжного заходу. Такий підхід узгоджується також із правовою позицією ЄСПЛ, викладеною у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. The United Kingdom) від 28 жовтня 1994 року, відповідно до якої факти, що є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи висунення обвинувачення, черга якого настає на наступній стадії кримінального процесу.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо необґрунтованості повідомленої ОСОБА_5 підозри, колегія суддів встановила таке.

Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52025000000000658 від 19 листопада 2025 року, у межах якого 10 червня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч.4 ст.368 КК.

Зі змісту повідомлення про підозру та матеріалів, наданих слідчому судді, слідує, що ОСОБА_5 підозрюється в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, за вчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища, за попередньою змовою групою осіб.

За версією сторони обвинувачення, інкриміновані події пов`язані з діяльністю Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, укладенням та виконанням відповідних договорів із суб`єктами господарювання, можливим одержанням неправомірної вигоди від представників таких суб`єктів, а також використанням обмінного сервісу «X-CHANGE» для одержання відповідних грошових коштів.

Повідомлення про підозру містить, зокрема, зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення та стислий виклад фактичних обставин, у вчиненні яких підозрюється особа. Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що в ньому логічно та послідовно викладено фактичні обставини можливого вчинення кримінального правопорушення.

На думку колегії суддів, висновок слідчого судді про обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_5 підтверджується наданими слідчому судді та дослідженими матеріалами провадження, в яких наявна сукупність даних, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Зокрема, такі відомості підтверджуються сукупністю зібраних у ході досудового розслідування матеріалів, у тому числі документами щодо статусу ОСОБА_5 як депутата Полтавської міської ради, матеріалами щодо діяльності Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, укладення та виконання відповідних договорів, відомостями з інформаційних систем, протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів, протоколами обшуків, оглядів, вилучення та дослідження речей і документів, матеріалами щодо використання обмінного сервісу «X-CHANGE» і руху коштів за відповідними кодами, висновком експерта, а також протоколами допитів осіб, які повідомили обставини, що мають значення для кримінального провадження.

При перегляді оскаржуваного судового рішення з метою перевірки висновків слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри у цьому провадженні суд не оцінює докази з точки зору їх достатності для встановлення винуватості ОСОБА_5 , не вирішує питання про остаточну кваліфікацію його дій та не надає переваги одній із версій сторін щодо фактичного змісту відповідних правовідносин, характеру контактів між особами, призначення грошових операцій або доказового значення окремих матеріалів досудового розслідування.

Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення матеріали на обґрунтування підозри є достатніми для висновку щодо можливої причетності особи до подій інкримінованого кримінального правопорушення.

Отже, доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження достатніх даних на підтвердження обґрунтованості підозри на цьому етапі кримінального провадження є передчасними та не спростовують висновку слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри щодо можливого вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення за викладених у повідомленні про підозру обставин.

Водночас колегія суддів не вважає переконливими доводи сторони захисту про те, що повідомлена ОСОБА_5 підозра не містить достатньої конкретизації його дій та ґрунтується лише на припущеннях сторони обвинувачення.

Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що сторона обвинувачення пов`язує роль особи не з абстрактним статусом депутата місцевої ради, а з конкретними фактичними обставинами, які, за версією слідства, полягали у його участі в організації одержання неправомірної вигоди, забезпеченні виділення бюджетних коштів, взаємодії з представниками суб`єктів господарювання, доведенні до них умов надання неправомірної вигоди, а також використанні конспіративного способу одержання грошових коштів через обмінний сервіс «X-CHANGE».

За таких обставин доводи захисту про відсутність у повідомленні про підозру конкретизації дій ОСОБА_5 фактично зводяться до незгоди сторони захисту з версією сторони обвинувачення та власної оцінки доказового значення наведених у повідомленні про підозру обставин, що не свідчить про очевидну необґрунтованість підозри на цій стадії кримінального провадження.

Не спростовують висновку слідчого судді і доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_5 як депутат Полтавської міської ради не мав самостійних повноважень щодо укладення договорів, прийняття управлінських рішень у діяльності Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради або безпосереднього розпорядження бюджетними коштами.

Сторона обвинувачення обґрунтовує підозру не тим, що ОСОБА_5 одноособово приймав відповідні рішення чи самостійно розпоряджався бюджетними коштами, а тим, що він, діючи за попередньою змовою з іншими особами, міг використовувати свій статус, зв`язки та фактичний вплив для забезпечення необхідних умов одержання неправомірної вигоди у зв`язку з укладенням та виконанням договорів за участю відповідних суб`єктів господарювання.

Отже, відсутність у підозрюваного окремих формальних повноважень щодо прийняття конкретних управлінських або господарських рішень сама по собі не виключає можливості перевірки органом досудового розслідування версії про його участь у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за обставин, викладених у повідомленні про підозру.

Посилання сторони захисту на те, що версія сторони обвинувачення значною мірою ґрунтується на показаннях інших підозрюваних, також не є достатньою підставою для висновку про необґрунтованість підозри. На цьому етапі кримінального провадження такі відомості оцінюються не ізольовано, а в сукупності з іншими матеріалами, наданими стороною обвинувачення, зокрема документами, матеріалами оглядів, негласних слідчих (розшукових) дій, обшуків, відомостями щодо руху коштів та іншими даними.

Питання достовірності показань окремих осіб, мотивів їх надання, співвідношення таких показань з іншими доказами, а також їх достатності для доведення винуватості ОСОБА_5 підлягають подальшій перевірці під час досудового розслідування та, у разі направлення обвинувального акта до суду, під час судового розгляду по суті.

Так само доводи сторони захисту про те, що операції через обмінний сервіс «X-CHANGE» самі по собі не доводять одержання ОСОБА_5 неправомірної вигоди, не спростовують обґрунтованість підозри. Остаточна перевірка призначення відповідних операцій, їх зв`язку з діями конкретних осіб, джерел походження коштів, способу їх передачі та доказового значення таких відомостей потребує оцінки сукупності доказів, у тому числі документів, показань, матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, результатів обшуків та оглядів.

Колегія суддів також враховує, що питання допустимості, достовірності та достатності кожного окремого доказу для встановлення винуватості особи не вирішується під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу. На цій стадії суд перевіряє лише чи надані стороною обвинувачення матеріали у своїй сукупності дають достатні підстави вважати причетність особи до інкримінованих подій вірогідною.

У цьому кримінальному провадженні такі матеріали, з урахуванням змісту повідомлення про підозру, документів щодо статусу ОСОБА_5 як депутата Полтавської міської ради, матеріалів щодо діяльності Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, укладення та виконання відповідних договорів, протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів, протоколів обшуків і оглядів, відомостей щодо використання обмінного сервісу «X-CHANGE» і руху коштів, висновку експерта та протоколів допитів, у своїй сукупності є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри.

За таких обставин доводи сторони захисту про неконкретність повідомлення про підозру, відсутність у ОСОБА_5 формальних повноважень щодо прийняття окремих рішень, недопустимість покладення в основу підозри показань інших підозрюваних, а також непідтвердженість зв`язку операцій через «X-CHANGE» із одержанням неправомірної вигоди не спростовують висновку слідчого судді, а здебільшого зводяться до власної оцінки стороною захисту матеріалів кримінального провадження та передчасного вирішення питань, які підлягають перевірці під час подальшого досудового розслідування або судового розгляду по суті.

Отже, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточну кваліфікацію дій, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у цьому кримінальному провадженні доказів, які на час розгляду клопотання об`єктивно пов`язують підозрюваного з інкримінованим йому кримінальним правопорушенням та підтверджують існування фактів і інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення за викладених у повідомленні про підозру обставин.

З огляду на викладене, доводи сторони захисту про необґрунтованість повідомленої підозри суд вважає такими, що не спростовують відповідних висновків слідчого судді.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК, колегія суддів враховує таке.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості того, що особа вдасться до дій, які перешкоджатимуть досудовому розслідуванню чи судовому розгляду або створюватимуть загрозу належному здійсненню кримінального провадження. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково вчинятиме відповідні дії, однак вимагає наявності достатніх підстав вважати, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт суд використовує для перевірки висновків слідчого судді щодо існування ризиків за п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК, на які посилалась сторона обвинувачення у клопотанні про застосування запобіжного заходу.

Щодо ризику переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду колегія суддів зазначає таке.

ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Отже, очікування можливого суворого покарання, у разі визнання особи винуватою, може бути враховано при оцінці ризику переховування від органів досудового розслідування та суду. При цьому тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення сама по собі не є достатньою підставою для висновку про існування такого ризику, однак у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження та даними про особу підозрюваного може підвищувати ймовірність його реалізації.

Суд враховує, що після повідомлення про підозру процесуальна ситуація для особи істотно змінилася, оскільки він набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення, санкція якого передбачає реальне покарання у виді позбавлення волі, а застосування положень ст.69 та ст.75 КК у разі засудження за корупційне кримінальне правопорушення є істотно обмеженим законом.

Колегія суддів бере до уваги встановлені слідчим суддею обставини щодо наявності у підозрюваного паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дійсного до 06 червня 2027 року, а також використання ним значної кількості засобів мобільного зв`язку, сім-карт, модемів та технічних засобів комунікації, у тому числі таких, що могли використовуватися для конспіративного спілкування. Такі обставини у сукупності з тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення обґрунтовано були враховані слідчим суддею при оцінці ризику переховування.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, сім`ю, соціальні зв`язки, депутатський статус, займається волонтерською діяльністю, не має іншого громадянства чи документів для виїзду за кордон, а також може здати паспорт громадянина України для виїзду за кордон, суд бере до уваги. Такі обставини характеризують підозрюваного та мають значення для оцінки інтенсивності ризику, однак не усувають його повністю.

Сам факт наявності у підозрюваного сталих соціальних зв`язків та позитивних характеристик не виключає можливості його переховування з огляду на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, розмір можливого покарання, характер підозри, обставини можливого використання конспіративних засобів зв`язку та інші встановлені слідчим суддею дані.

З огляду на характер та тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, можливість призначення покарання у виді тривалого позбавлення волі, дані про особу підозрюваного, наявність у нього документа для виїзду за кордон, а також інші встановлені слідчим суддею обставини, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування ризику переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду.

Щодо ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, суд враховує таке.

Як вбачається з матеріалів, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, за версією сторони обвинувачення, пов`язане з укладенням та виконанням договорів за бюджетні кошти, рухом значних сум грошових коштів, використанням обмінного сервісу «X-CHANGE», а також комунікацією між кількома особами із застосуванням засобів конспіративного зв`язку.

Для встановлення обставин кримінального провадження істотне значення можуть мати документи, електронне листування, відомості щодо грошових операцій, мобільні телефони, сім-карти, модеми, інші електронні носії інформації, а також дані про фактичні взаємовідносини між особами, які не обов`язково перебувають виключно у володінні органу досудового розслідування.

Слідчий суддя обґрунтовано врахував, що не всі обставини кримінального провадження на час розгляду клопотання були встановлені, а орган досудового розслідування продовжував здійснювати слідчі та процесуальні дії, спрямовані на відшукання й перевірку доказів, у тому числі щодо руху коштів, засобів комунікації, інших предметів і документів, які можуть мати значення для кримінального провадження.

Суд також бере до уваги встановлені слідчим суддею обставини щодо використання підозрюваним різних засобів комунікації, можливості видалення або приховування інформації з електронних пристроїв і месенджерів, а також необхідності подальшого встановлення місцезнаходження окремих предметів, документів і грошових коштів, які можуть мати значення для кримінального провадження.

Доводи сторони захисту про те, що органом досудового розслідування вже проведено обшуки та вилучено частину речей і документів, не спростовують існування цього ризику повністю. Отримання стороною обвинувачення окремих доказів не виключає можливості існування інших речей, документів або електронних даних, які ще не відшукані, не досліджені або можуть бути змінені чи приховані.

Разом з цим колегія суддів виходить із того, що цей ризик має оцінюватися не абстрактно, а з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, характеру підозри, обсягу вже отриманих доказів, стадії досудового розслідування та фактичних можливостей підозрюваного впливати на збереження відповідних речей, документів і електронних даних.

З огляду на наведене суд погоджується з висновком слідчого судді про існування ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних та інших учасників кримінального провадження колегія суддів зазначає, що слідчий суддя обґрунтовано виходив із передбаченої КПК процедури отримання показань від осіб, які є свідками або можуть бути допитані щодо обставин кримінального провадження, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування такі показання отримуються шляхом допиту слідчим або прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст.225 КПК. Відповідно до ч.4 ст.95 КПК суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Саме тому ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних та інших учасників кримінального провадження зберігає своє значення не лише на початковому етапі досудового розслідування, а й до моменту безпосереднього отримання судом показань від відповідних осіб та їх дослідження судом.

У цьому кримінальному провадженні встановлюються обставини, пов`язані з можливим одержанням неправомірної вигоди у зв`язку з укладенням та виконанням договорів за бюджетні кошти, взаємодією кількох осіб, які могли бути залучені до відповідних процесів, а також використанням обмінного сервісу для здійснення грошових операцій.

З огляду на характер повідомленої підозри, коло осіб, з якими стороні обвинувачення необхідно встановити обставини взаємодії підозрюваного, можливий зв`язок ОСОБА_5 з іншими підозрюваними, свідками та іншими учасниками кримінального провадження, а також значення їх показань для встановлення обставин кримінального провадження, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність ризику незаконного впливу.

Доводи захисту про відсутність конкретних фактів незаконного впливу з боку ОСОБА_5 на свідків, інших підозрюваних або інших учасників кримінального провадження не спростовують існування цього ризику повністю. Для його встановлення не вимагається доведення вже вчинених спроб впливу, якщо обставини кримінального провадження, характер взаємовідносин між особами та значення їх майбутніх показань дають достатні підстави вважати, що така можливість є реальною.

Водночас суд враховує, що сторона обвинувачення не навела даних про фактичні спроби ОСОБА_5 незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних або інших учасників кримінального провадження після повідомлення йому про підозру. Така обставина має значення для оцінки інтенсивності цього ризику, однак не усуває його з огляду на характер підозри, коло осіб, з якими підозрюваному може бути заборонено спілкуватися, та стадію кримінального провадження.

За таких обставин суд погоджується з висновком слідчого судді про існування ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних та інших учасників кримінального провадження.

Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином колегія суддів зазначає таке.

Слідчий суддя пов`язав існування зазначеного ризику, зокрема, з характером інкримінованого кримінального правопорушення, способом його можливого вчинення, використанням конспіративних засобів комунікації, а також зв`язками підозрюваного серед службових осіб органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання та інших осіб, які можуть мати значення для кримінального провадження.

За версією сторони обвинувачення, інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення було вчинене за попередньою змовою групою осіб, із залученням кількох учасників, використанням службового становища, фактичного впливу, засобів конспіративного спілкування та обмінного сервісу для одержання грошових коштів. Такі обставини обґрунтовано враховані слідчим суддею при оцінці можливості підозрюваного перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_5 є депутатом Полтавської міської ради, має сталі соціальні, професійні та ділові зв`язки, а інкриміновані події, за версією сторони обвинувачення, пов`язані з діяльністю органу місцевого самоврядування, комунальної сфери та суб`єктів господарювання, які виконували роботи за бюджетні кошти. У сукупності з характером підозри та стадією досудового розслідування це дає достатні підстави вважати, що підозрюваний може використати такі зв`язки для створення перешкод встановленню обставин кримінального провадження.

Доводи сторони захисту про те, що зазначений ризик є абстрактним та не підтверджений конкретними фактами вчинення ОСОБА_5 дій, спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню, суд бере до уваги. Водночас для встановлення ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК, не вимагається доведення вже реалізованих спроб такого перешкоджання, якщо сукупність обставин кримінального провадження свідчить про реальну можливість їх вчинення.

При цьому суд враховує, що цей ризик не може обґрунтовуватися лише загальними посиланнями на статус підозрюваного, його зв`язки чи характер інкримінованого кримінального правопорушення. Однак у цьому кримінальному провадженні зазначені обставини оцінюються не ізольовано, а разом із даними про спосіб можливого вчинення кримінального правопорушення, використання конспіративної комунікації, невстановлення всіх обставин та учасників подій, а також необхідність подальшого проведення слідчих і процесуальних дій.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Отже, за результатами апеляційної перевірки колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано встановив існування ризиків, передбачених п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК, а доводи апеляційних скарг сторони захисту про їх абстрактність та недоведеність не спростовують правильності висновків оскаржуваної ухвали в цій частині.

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо можливості застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту або застави у меншому розмірі, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК.

Отже, саме по собі встановлення обґрунтованої підозри та ризиків кримінального провадження не є достатнім для застосування тримання під вартою. Суд має перевірити чи можуть відповідні ризики бути нівельовані шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема особистого зобов`язання, особистої поруки, застави у меншому розмірі, домашнього арешту або покладення на підозрюваного процесуальних обов`язків.

Колегія суддів бере до уваги доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, сім`ю, сталі соціальні зв`язки, позитивно характеризується, не має іншого громадянства чи документів для виїзду за кордон, займається волонтерською діяльністю, має проблеми зі здоров`ям, а також готовий виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки. Ці обставини характеризують підозрюваного та підлягали врахуванню при оцінці пропорційності запобіжного заходу.

Разом з цим такі обставини не усувають встановлених ризиків повністю і не спростовують висновку слідчого судді про те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить досягнення мети, визначеної ст.177 КПК.

З огляду на характер повідомленої підозри, спосіб можливого вчинення кримінального правопорушення, використання засобів конспіративного зв`язку, стадію досудового розслідування, необхідність подальшого встановлення всіх обставин кримінального провадження та кола причетних осіб, менш суворі запобіжні заходи не здатні належним чином запобігти ризикам переховування, знищення, приховування або спотворення речей чи документів, незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних та інших учасників кримінального провадження, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Домашній арешт, на застосуванні якого наполягала сторона захисту, за обставин цього кримінального провадження не міг би належним чином запобігти встановленим ризикам. Такий запобіжний захід не забезпечував би достатнього контролю за можливими контактами підозрюваного з іншими особами, використанням засобів комунікації, впливом на свідків, інших підозрюваних або інших учасників кримінального провадження, а також не створював би належного стримуючого фактора з огляду на характер інкримінованого кримінального правопорушення.

Так само сама лише можливість покладення на ОСОБА_5 процесуальних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК, не спростовує необхідності застосування більш суворого запобіжного заходу, оскільки такі обов`язки не здатні самостійно нейтралізувати встановлені ризики з урахуванням їх характеру, інтенсивності та обставин цього кримінального провадження.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що більш м`які запобіжні заходи не були достатніми для запобігання встановленим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 .

Щодо доводів сторони захисту про непомірність визначеного слідчим суддею розміру застави колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

За змістом ч.5 ст.182 КПК щодо особи, яка підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, яка підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує відповідні межі.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п.3 ст.5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а явку обвинуваченого до суду. Сума застави має оцінюватися з урахуванням особи обвинуваченого, його активів та взаємовідносин з особами, які можуть забезпечити її внесення, тобто розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, за якого перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом для забезпечення належної процесуальної поведінки особи.

Колегія суддів враховує, що слідчий суддя не погодився із запропонованим стороною обвинувачення розміром застави у сумі 59 904 000 грн., визнавши його невиправданим, та визначив ОСОБА_5 заставу у розмірі 33 280 000 грн., що становить 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Отже, визначений слідчим суддею розмір застави істотно перевищує звичайні межі, передбачені п.3 ч.5 ст.182 КПК для особи, яка підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, а тому потребує перевірки з точки зору наявності виключного випадку, пропорційності такого розміру, його здатності забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та відсутності завідомої непомірності.

Суд бере до уваги доводи захисту про те, що визначений розмір застави є значним, перевищує офіційні доходи підозрюваного та, на думку сторони захисту, фактично перетворює альтернативу триманню під вартою на ілюзорну. Такі доводи мають значення для оцінки пропорційності застави та не можуть бути проігноровані судом.

Водночас розмір застави не визначається виключно розміром офіційного річного доходу підозрюваного. Відповідно до ч.4 ст.182 КПК при його визначенні враховуються також обставини кримінального правопорушення, встановлені ризики, дані про особу, майновий і сімейний стан, а також необхідність забезпечення виконання покладених процесуальних обов`язків. Крім того, застава може бути внесена не лише самим підозрюваним, але й іншою фізичною або юридичною особою.

У цьому кримінальному провадженні слідчий суддя обґрунтовано врахував характер інкримінованого ОСОБА_5 особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення, розмір неправомірної вигоди, яка інкримінується підозрюваному, встановлені ризики, спосіб можливого вчинення кримінального правопорушення, використання конспіративного механізму одержання грошових коштів, а також дані про майновий стан підозрюваного та пов`язаних із ним осіб.

Зокрема, слідчий суддя врахував відомості щодо доходів ОСОБА_5 від підприємницької діяльності та податкових агентів, наявності задекларованих грошових активів, майна, транспортного засобу, а також майнового стану близьких осіб, що у сукупності давало підстави для висновку про можливість визначення застави у розмірі, який перевищує звичайні межі, встановлені ч.5 ст.182 КПК.

Колегія суддів не вважає переконливими доводи сторони захисту про те, що визначений розмір застави має каральний характер або фактично є компенсацією можливої неправомірної вигоди. Застава у цьому кримінальному провадженні визначена не як вид покарання і не як спосіб відшкодування ймовірної шкоди чи компенсації неправомірної вигоди, а як альтернативний запобіжний захід, спрямований на забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання встановленим ризикам.

При цьому перспектива втрати застави у визначеному розмірі має виступати достатнім стримуючим фактором від порушення ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків, з урахуванням тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, характеру встановлених ризиків, даних про особу підозрюваного, його активів та можливості внесення застави іншими особами.

Колегія суддів враховує, що розмір застави є значним, а тому його обґрунтованість має оцінюватися особливо ретельно. Разом з цим сторона захисту не надала достатніх даних, які б свідчили, що застава у меншому розмірі, у тому числі в межах, визначених ч.5 ст.182 КПК, була б здатна забезпечити належну процесуальну поведінку особи та запобігти встановленим ризикам.

З урахуванням наведеного суд вважає, що визначена слідчим суддею застава як альтернативний запобіжний захід у розмірі 33 280 000 грн. є значною, однак з огляду на сукупність встановлених обставин, характер інкримінованого кримінального правопорушення, встановлені ризики, дані про майновий стан підозрюваного та пов`язаних із ним осіб, а також гарантійну функцію застави не має карального характеру та не є завідомо непомірною.

Суд також бере до уваги доводи сторони захисту про наявність у ОСОБА_5 проблем зі здоров`ям, а також посилання на загальну безпекову ситуацію, пов`язану зі збройною агресією проти України, повітряними тривогами та умовами перебування осіб у Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

Разом з цим наведені обставини самі по собі не спростовують висновків слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри, встановлених ризиків та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Матеріали, надані для розгляду апеляційних скарг, не містять даних, які б свідчили про неможливість перебування ОСОБА_5 під вартою за станом здоров`я, неможливість надання йому необхідної медичної допомоги в умовах установи попереднього ув`язнення або наявність таких медичних протипоказань, які виключали б застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так само загальна складність безпекової ситуації в державі та посилання сторони захисту на умови перебування осіб у Київському слідчому ізоляторі не є самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали або застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу. Такі доводи мають оцінюватися з урахуванням конкретних даних щодо індивідуального становища підозрюваного, умов його фактичного тримання та наявності обставин, які об`єктивно унеможливлюють подальше тримання під вартою.

Колегія суддів виходить із того, що забезпечення належних умов тримання під вартою, доступу до медичної допомоги та безпеки осіб, які перебувають в установах попереднього ув`язнення, є обов`язком відповідних органів державної влади та адміністрації установи. Водночас за відсутності даних про неможливість забезпечення таких умов саме щодо ОСОБА_5 зазначені доводи не спростовують необхідності застосування до нього запобіжного заходу, визначеного слідчим суддею.

За таких обставин доводи сторони захисту щодо стану здоров`я ОСОБА_5 та безпекових умов тримання в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваної ухвали.

Доводи сторони захисту про те, що слідчий суддя не надав належної оцінки всім обставинам, які характеризують особу підозрюваного, колегія суддів не вважає такими, що дають підстави для скасування оскаржуваної ухвали.

Зі змісту ухвали слідчого судді вбачається, що при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу були враховані дані про його особу, вік, сімейний стан, соціальні зв`язки, майновий стан, відсутність судимостей, наявність обставин, на які посилалася сторона захисту, у тому числі щодо волонтерської діяльності та сімейних обставин.

Водночас зазначені дані, хоча й характеризують підозрюваного з позитивного боку та підлягають урахуванню відповідно до ст.178 КПК, не мають самостійного вирішального значення і не усувають встановлених у цьому кримінальному провадженні ризиків.

Суд враховує, що наявність постійного місця проживання, сім`ї, соціальних зв`язків, позитивних характеристик, депутатського статусу, волонтерської діяльності та відсутність судимостей можуть знижувати інтенсивність окремих ризиків, однак за обставин цього кримінального провадження не спростовують висновку слідчого судді про необхідність застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави як альтернативного запобіжного заходу.

Отже, колегія суддів вважає, що слідчий суддя належним чином врахував обставини, передбачені ст.178 КПК, а доводи апеляційних скарг у цій частині фактично зводяться до незгоди сторони захисту з наданою їм оцінкою та не спростовують правильності висновків оскаржуваної ухвали.

Доводи сторони захисту про те, що слідчий суддя формально підійшов до оцінки доводів сторони захисту та не навів достатніх мотивів прийнятого рішення, суд також не вважає такими, що дають підстави для скасування оскаржуваної ухвали.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що слідчий суддя перевірив наявність обґрунтованої підозри, існування ризиків, передбачених ст.177 КПК, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів, обставини, передбачені ст.178 КПК, а також питання пропорційності визначеного розміру застави.

Незгода сторони захисту з наданою слідчим суддею оцінкою зазначених обставин сама по собі не свідчить про невмотивованість судового рішення. Водночас суд апеляційної інстанції за результатами перевірки доводів апеляційних скарг дійшов висновку, що істотні для вирішення питання про застосування запобіжного заходу обставини були предметом оцінки слідчого судді, а наведені в ухвалі мотиви є достатніми для розуміння підстав прийнятого рішення.

Інші доводи апеляційних скарг сторони захисту не спростовують наведених висновків суду, не впливають на правильність вирішення питання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу та не дають підстав для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до практики ЄСПЛ ст.6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для ухвалення рішень, однак не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент сторони. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, а з його змісту має бути зрозуміло, що істотні доводи сторін були розглянуті судом.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду скарги на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

За таких обставин апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_5 адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_6 слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2026 року - без змін.

Керуючись ст.117, 177, 178, 182, 194, 395, 403, 404, 405, 407, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

У прийняти відмови захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_9 від поданої нею апеляційної скарги - відмовити.

Клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити захиснику підозрюваного ОСОБА_5 адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2026 року.

Апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_5 адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2026 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_______________   _______________   _______________

ОСОБА_1     ОСОБА_2     ОСОБА_3