Справа № 991/10075/25

Провадження 1-кп/991/123/25

У Х В А Л А 

іменем України

30 червня 2026 року м.Київ 

Вищий антикорупційний суд у складі: 

головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (в режимі відеоконференції), 

захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви захисників про відвід члена колегії ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 52017000000000802 від 17.11.2017 за обвинуваченням 

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Тисівці Сторожинецького району Чернівецької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255, ч.2 ст.364, ч.5 ст.27 ч.3 ст. 212, ч.3 ст.27 ч.4 ст.345-1, ч.3 ст. 368 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Старий Вовчинець, Глибоцького району, Чернівецької області, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянин України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.364, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Чернівці, проживає за адресою: АДРЕСА_3 , громадянин України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.364, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Луковиця, Глибоцького району, Чернівецької області, проживає за адресою: АДРЕСА_4 , громадянин України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212, ч.3 ст.27 ч.4 ст.345-1 КК України,

ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця АДРЕСА_5 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_6 , громадянин України, Румунії та Молдови, 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255, ч.3 ст. 212 КК України,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця смт. Кельменці, Кельменецького району, Чернівецької області, проживає за адресою: АДРЕСА_7 , громадянин України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255, ч.3 ст.212 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. На розгляді у Вищому антикорупційному суді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52017000000000802, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.11.2017, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.364, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212, ч.3 ст.27 ч.4 ст.345-1, ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.364, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.364, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212, ч.3 ст.27 ч.4 ст.345-1 КК України, ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.212 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.212 КК України.

1.1. Від захисників ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 та ОСОБА_11 надійшли заяви про відвід члена колегії ОСОБА_2 .

1.2. Узагальнено доводи сторони захисту зводились до двох підстав для відводу:

1.2.1. У провадженні судді ОСОБА_2 перебуває справа №991/6021/21, у межах якої предметом безпосереднього дослідження був протокол від 27.08.2019 обстеження публічного недоступного місця чи іншого володіння особи з метою встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи та додатки до нього. На вказаних доказах міститься інформація щодо обставин, які підлягають дослідженню у даному кримінальному провадженні, зокрема розмови обвинувачених. У зв`язку із цим сторона захисту вважає, що у судді ОСОБА_2 вже сформувалось внутрішнє переконання щодо обвинувачених та їх причетності до інкримінованих кримінальних правопорушень у цьому провадженні. 

1.2.2. Визначення нового складу суду відбулось із порушеннями порядку автоматизованого розподілу. На думку захисників, фактично в розподілі брав участь лише суддя ОСОБА_2 , тоді як інші судді, які не розглядали поєднані справи і не є слідчими суддями, були безпідставно виключені з повторного автоматизованого розподілу даної справи, що порушує принцип випадкового визначення складу суду. 

1.3. За таких обставин захисники просили відвести суддю ОСОБА_2 на підставі п. 4, 5 ч. 1 ст. 75 КПК України від участі в розгляді кримінального провадження № 52017000000000802 від 17.11.2017.

2. Учасники судового засідання висловили такі позиції:

2.1. Захисники ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_12 заяви про відвід підтримали, просили задовольнити. 

2.2. Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення заяв про відвід, зазначив про відсутність порушень автоматизованого розподілу при визначенні члена колегії. Пояснив, що використання матеріалів НС(Р)Д одного провадження на підставі ухвали слідчого судді в іншому провадженні та їх дослідження не може тлумачитись як упередженість члена колегії щодо обставин, які викладені в обвинувальному акті цього провадження. Оскільки предмет доказування у вказаних провадженнях відмінний, тому досліджуються різні фрагменти розмов у різний період часу. Таким чином, обставини, які досліджуються у тому кримінальному провадженні, не мають жодного відношення до цього провадження. 

3. Заслухавши учасників, дослідивши доводи заяви, Суд дійшов таких висновків. 

3.1. Однією із фундаментальних гарантій здійснення правосуддя є неупереджений та об`єктивний розгляд справи. Правовий інститут відводу гарантує розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом, що передбачено ч. 1 ст. 21 КПК України. З метою дотримання цієї гарантії за наявності підстав, передбачених ст. 75 КПК України, судді може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні (ч. 1, 2 ст. 80 КПК України).

3.2. Процесуальний механізм відводу судді від розгляду кримінального провадження покликаний запобігти реальній або потенційній упередженості при вирішенні поставленого перед судом питання. Обставини, які викликають сумнів в неупередженості судді, мають бути належним чином обґрунтовані. Інститут відводу є гарантією справедливого судового розгляду, однак він не допускає розширеного тлумачення законодавчих підстав, не повинен використовуватися для блокування або уповільнення нормального ходу судового процесу або як форми незгоди з судовими рішеннями, постановленими під час судового розгляду. 

3.3. Правила, що виключають участь судді у розгляді кримінального провадження, регламентовані ст. 75, 76 КПК України. Зокрема суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, та/або у випадку порушення встановленого ч.3 ст. 35 цього Кодексу порядку визначення судді для розгляду справи (п. 4, 5 ч. 1 ст. 75 КПК України). Заяви про відвід можуть бути заявлені під час судового провадження лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду (ч. 3, 4 ст. 80 КПК України). Заявлений відвід повинен бути вмотивованим, тобто має містити посилання на конкретні обставини, що об`єктивно можуть свідчити про упередженість судді (ч. 5 ст. 80 КПК України).

3.4. Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо упередженості судді ОСОБА_2 у зв`язку із безпосереднім дослідженням ним як головуючим суддею в межах іншої судової справи доказів, які можуть стати предметом судового розгляду в цьому кримінальному провадженні. 

3.4.1. Сам по собі факт перебування у провадженні одного й того самого судді двох кримінальних проваджень, у яких досліджуються окремі спільні джерела доказів, не свідчить про наявність обставин, що викликають обґрунтований сумнів у його неупередженості. У цьому контексті вирішальне значення має не тотожність окремих доказів, які підлягають дослідженню, а межі судового розгляду, фактичні обставини, предмет доказування та обсяг висунутого обвинувачення у кожному конкретному кримінальному провадженні.

3.4.2. Як убачається з наданих матеріалів, кримінальні провадження перебувають на одночасному розгляді судді, однак 1) здійснюються щодо різних обвинувачених, 2) стосуються різних кримінально-правових подій у межах різних обвинувальних актів та 3) мають самостійний предмет доказування. Попри те, що окремі матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, отримані під час досудового розслідування цього кримінального провадження, використовуються також як джерело доказів в іншому провадженні, вказане обумовлено виявленням під час проведення слідчих дій додаткових обставин, які стали предметом окремого досудового розслідування.

Натомість наведена процесуальна взаємопов`язаність кримінальних проваджень не змінює того, що кожне з них має 1) власний предмет судового розгляду, 2) власний обсяг обвинувачення, 3) коло обставин, які підлягають доказуванню, та підлягає вирішенню виключно на підставі тих доказів, які будуть безпосередньо досліджені саме у конкретному кримінальному провадженні відповідним складом суду.

3.4.3. Суд також бере до уваги, що жодне із зазначених кримінальних проваджень на цей час не завершено ухваленням кінцевого судового рішення, а тому вони розглядаються паралельно та незалежно одне від одного. Разом із тим будь-які процесуальні висновки, які можуть бути зроблені судом під час розгляду одного кримінального провадження, не матимуть преюдиційного значення для іншого провадження в контексті визнання винуватості або невинуватості осіб, яким пред`явлено обвинувачення, та не звільнятимуть суд від обов`язку безпосередньо, повно та всебічно дослідити кожний доказ і надати йому оцінку саме в межах того обвинувального акта, який є предметом відповідного судового розгляду.

3.4.4. Більше того, оцінка доказів у кримінальному провадженні не має абстрактного чи універсального характеру. Допустимість, належність, достовірність та достатність кожного доказу визначаються виключно у взаємозв`язку з предметом доказування та конкретними процесуальними обставинами відповідного кримінального провадження. Саме тому один і той самий доказ може бути визнаний належним і допустимим для підтвердження певних фактичних обставин в одному кримінальному провадженні, але не відповідати критеріям допустимості чи належності при доведенні інших обставин в іншому провадженні. Така оцінка завжди має індивідуальний характер і здійснюється залежно від процесуальної мети використання відповідного доказу, способу його отримання, предмета доказування та інших обставин конкретного кримінального провадження.

Отже, дослідження суддею однакових за походженням матеріалів не означає попереднього формування правової позиції щодо обставин, які є предметом іншого кримінального провадження, так само як і не свідчить про наперед сформоване переконання стосовно винуватості чи невинуватості будь-якої особи.

3.4.5. Фактично доводи заяви про відвід ґрунтуються виключно на припущенні, що ознайомлення судді з окремими матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій в одному кримінальному провадженні саме по собі виключає можливість їх неупередженої оцінки в іншому кримінальному провадженні. Проте таке припущення не узгоджується із засадою безпосередності дослідження доказів та принципом вільної оцінки доказів, відповідно до яких суд зобов`язаний щоразу оцінювати кожний доказ виключно у межах конкретного кримінального провадження, незалежно від того, чи досліджувався він раніше в іншому процесі.

Таким чином, наведені у заяві про відвід обставини не свідчать ні про особисту заінтересованість судді у результатах розгляду кримінального провадження, ні про існування таких об`єктивно встановлених фактів, які могли б у розумного та неупередженого спостерігача викликати обґрунтований сумнів щодо його безсторонності. Вони фактично зводяться до незгоди із самим фактом розгляду суддею двох взаємопов`язаних, але самостійних кримінальних проваджень, що саме по собі не є підставою для його відводу.

3.4.6. Прийняття висловленої в судовому засіданні позиції означало б, що суддя підлягав би автоматичному відводу в усіх випадках, коли після завершення одного кримінального провадження він має продовжити або розпочати розгляд іншого провадження, у якому досліджуються ті самі або похідні від них докази. Такий підхід не лише не передбачений кримінальним процесуальним законом, а й фактично унеможливив би здійснення правосуддя у значній кількості кримінальних проваджень.

Зокрема, аналогічна ситуація виникає у випадках виділення матеріалів кримінального провадження щодо окремого обвинуваченого у зв`язку з укладенням угоди. Після затвердження угоди судом провадження щодо інших співучасників продовжує розглядатися тим самим судом. При цьому суд неминуче повторно досліджує значну частину тих самих доказів, які вже були предметом його дослідження під час вирішення питання про затвердження угоди. Однак сама по собі ця обставина ніколи не розглядається законом як така, що породжує обов`язок судді заявити самовідвід та не є безумовною підставою для його відводу за відсутності інших обґрунтованих обставин, які свідчать про упередженість судді.

Так само не виникає підстав для відводу і тоді, коли кримінальне провадження щодо одного з обвинувачених було зупинене, наприклад, у зв`язку з його мобілізацією, оголошенням у розшук чи з інших передбачених законом підстав, тоді як щодо інших обвинувачених судовий розгляд завершився ухваленням вироку. Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження, цей же суд відновлює його розгляд, повторно досліджує докази, які вже були предметом безпосереднього дослідження під час розгляду провадження щодо інших осіб, оцінює їх уже стосовно нового обсягу обвинувачення та ухвалює окреме судове рішення. Кримінальний процесуальний закон не містить жодної норми, яка б пов`язувала саме по собі повторне дослідження доказів із виникненням сумніву у безсторонності судді.

3.4.7. Наведені приклади свідчать про те, що кримінальний процесуальний закон виходить із принципово іншої моделі: суддя оцінює не доказ "узагалі", а його доказове значення у конкретному кримінальному провадженні, щодо конкретної особи, у межах конкретного обвинувачення та з урахуванням усієї сукупності досліджених у цьому провадженні доказів. Саме тому повторне дослідження однакових джерел доказів не означає повторного вирішення одного й того самого питання, оскільки щоразу предметом оцінки є інший обсяг обвинувачення, інші обставини, які підлягають доказуванню, та інший процесуальний контекст.

3.4.8. Отже, підхід, визначений стороною захисту в якості підстави для відводу судді, суперечить не лише положенням кримінального процесуального закону, який не встановлює подібної підстави для відводу, але й самій конструкції судового розгляду кримінальних проваджень щодо співучасників, виділених проваджень і проваджень, розгляд яких відновлюється після усунення обставин, що зумовили їх зупинення.

3.5. Суд також відхиляє доводи сторони захисту щодо порушення процедури повторного автоматизованого розподілу судової справи. 

3.5.1. Відповідно до п. 2 Розділу ІІ судові справи розподіляються між суддями, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу, з урахуванням: спеціалізації суддів, запровадженої зборами суддів; визначених автоматизованою системою коефіцієнтів навантаження кожного судді; недопустимості повторної участі судді у розгляді судової справи; перебування судді у відпустці, у відрядженні, у нарадчій кімнаті; відсутності судді у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю; інших передбачених законом обставин, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ; а також складу постійних колегій у разі колегіального розгляду справи та складу судових палат (за їх наявності).

Згідно з п. 10 вказаного Розділу склад колегії суддів залишається незмінним упродовж перебування судової справи на розгляді. У виняткових випадках, які можуть призвести до порушення розумних строків розгляду справи на підставі мотивованого розпорядження керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов`язки) на виконання службового листа судді-доповідача автоматизованою системою в автоматичному режимі здійснюється заміна судді-члена колегії (за винятком судді-доповідача), на суддю з числа суддів даної постійної колегії, а якщо такого не можливо визначити, то з числа резервних суддів, визначених рішенням зборів суддів для даної колегії. У випадку відсутності таких суддів, АСДС визначається склад колегії суддів з числа суддів, що входять до складу судової палати (за наявності) або до складу інших постійних колегій. Результатом автоматичної заміни відсутнього судді-члена колегії є протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

3.5.2. Відповідно до Звіту від 10.06.2026 про автоматизований розподіл (який міститься у відкритому доступі) визначення складу суду здійснювалось шляхом випадкового вибору номера колегії з-поміж колегії, до складу яких головуючий суддя ОСОБА_1 входить як основний або резервний суддя. 

За результатами автоматизованого розподілу була визначена колегія №3, до основного складу колегії якої входять судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 та резервні судді: ОСОБА_1 , ОСОБА_22 та ОСОБА_3 . Натомість, переважна частина суддів із вказаної колегії, окрім ОСОБА_2 , або 1) слухали поєднану справу ( ОСОБА_22 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ), що нормативно виключає подальшу участь у розгляді справи, або 2) виключені у порядку черговості на підставі пріоритету вибору судді зі складу основної колегії ( ОСОБА_3 ). 

За таких обставин відсутні обставини, які свідчать про порушення автоматизованого розподілу та випадковості, а тому повторний автоматизований розподіл справи відбувся належним чином і відповідає вимогам закону. 

4. Отже, об`єктивних даних, які могли б викликати сумнів в об`єктивності Суду, у заявах про відвід не наведено. За таких обставин Суд не вбачає підстав для задоволення заяв про відвід. 

Керуючись статтями 75, 81, 372, 376 КПК України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1.У задоволенні заяв захисників про відвід члена колегії ОСОБА_2 від участі у кримінальному провадженні № 52017000000000802 від 17.11.2017 відмовити.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя       ОСОБА_1 

Судді         ОСОБА_2 

ОСОБА_3