УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

09 липня 2026 року

м. Київ

справа № 991/13373/24

провадження № 51-1555 ск 25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 24 червня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, 

встановив:

Вищий антикорупційний суд 22 червня 2026 року постановив протокольну ухвалу, якою частково відмовив у задоволенні заяви про забезпечення участі ОСОБА_5 під час розгляду справи з використанням відеоконференцзв`язку.

Заперечуючи законність згаданого рішення, захисник ОСОБА_4 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Ухвалою судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 24 червня 2026 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника на вищевказану ухвалу Вищого антикорупційного суду.

До Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга захисника ОСОБА_4 , подана в інтересах ОСОБА_5 , в якій він просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у цьому суді.

Перевіривши касаційну скаргу та долучену до неї копію судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується у визначених законом випадках.

Частиною 1 ст. 392 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали чинності, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом. 

Також у ч. 2 згаданої статті міститься вказівка на те, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених КПК. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 цієї статті.

При цьому, кримінальний процесуальний закон не передбачає можливості оскарження в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення участі ОСОБА_5 під час розгляду справи у режимі відеоконференції.

Саме з таких підстав апеляційний суд, керуючись ч. 4 ст. 399 КПК, обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника на протокольну ухвалу Вищого антикорупційного суду від 22 червня 2026 року.

Суддя апеляційного суду встановивши, що вказане рішення не входить до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, і відмовляючи у відкритті апеляційного провадження діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а тому Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги. 

Згідно з положеннями п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 24 червня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_6 ОСОБА_2 ОСОБА_3