справа № 991/8192/26

провадження № 11-сс/991/440/26

слідчий суддя:  ОСОБА_1 

доповідач: ОСОБА_2 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року          місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 , 

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 

підозрюваного ОСОБА_8 , 

прокурора ОСОБА_9 , 

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - захисника підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.06.2026 р. про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні № 52025000000000290 від 23.05.2025 р. відносно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця 

м. Дубровиця Рівненської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , 

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України, -

в с т а н о в и л а:

23.06.2026 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла вказана апеляційна скарга, яку цього ж дня призначено до розгляду.

1.Короткий зміст оскаржуваної ухвали та апеляційної скарги. 

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_10 , погоджене з прокурором САП ОСОБА_11 , та застосовано до ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 3 328 000 грн., з покладенням на нього ряду обов`язків, визначених ст. 194 КПК України.

В апеляційній скарзі захисник просить змінити оскаржувану ухвалу, зменшивши розмір застави до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також скасувати покладений на підозрюваного обов`язок носити електронний засіб контролю. 

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на істотне порушення вимог КПК України, а також невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження. Наголошує, що повідомлена ОСОБА_8 підозра є необґрунтованою, оскільки він підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України, тобто у вчиненні закінченого замаху на підбурювання до надання неправомірної вигоди службовим особам. Втім, йому не інкримінується висловлення пропозиції чи обіцянки службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду. Отже, дії ОСОБА_8 мають кваліфікуватися як замах на готування до злочину. Крім того, у підозрі констатовано факт добровільної відмови ОСОБА_8 від доведення злочину до кінця. З огляду на те, що йому не інкриміновано висловлення пропозиції неправомірної вигоди службовій особі, то його добровільна відмова від доведення злочину до кінця виключає у його діях склад злочину. Окремо наголошує на непомірності застави, визначеної оскаржуваною ухвалою, оскільки заощадження родини ОСОБА_8 наразі становлять 500 тис. грн. При цьому, він є єдиним годувальником у родині, яка складається з дружини та двох малолітніх дітей. Крім того, максимальний розмір застави, який може бути застосований за вчинення інкримінованого йому злочину з урахуванням стадії його вчинення, обмежується двадцятьма розмірами прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, максимальний можливий строк позбавлення волі за готування до вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, становить чотири роки. Отже, вказаний злочин є нетяжким. Виключні випадки визначення застави понад визначений КПК України розмір за вчинення нетяжкого злочину не передбачені. Зазначене свідчить про надмірність розміру застави згідно оскаржуваної ухвали слідчого судді, а також про відсутність ризиків невиконання ОСОБА_8 обов`язків підозрюваного. Також, в апеляційній скарзі наголошується на помилковості покладення на підозрюваного обов`язку носити електронний засіб контролю, оскільки він є діючим співробітником СБУ, наразі триває війна, а електронний засіб контролю використовує GPS, що може призвести до виявлення ворогом його місця перебування. Відтак, покладення такого обов`язку в умовах воєнного стану є непропорційним втручанням у його службову діяльність. 

2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу. Додатково наголосив, що захист не заперечує проти доказів та обставин, викладених у повідомленні про підозру, натомість головним доводом захисту є те, що зазначені у підозрі обставини кваліфіковані невірно, більше того, у ній не відображено, яку об`єктивну сторону інкримінованого злочину вчинив ОСОБА_8 . Відтак, повідомлена підозра є необґрунтованою не з посиланням на докази, а з посиланням на кваліфікацію дій. Крім того, зазначив про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також непомірність визначеного слідчим суддею розміру застави. Щодо електронного засобу контролю, ОСОБА_8 є діючим співробітником СБУ, та, попри відсторонення від посади, може залучатися до невідкладних бойових завдань. Крім того, через наявність засобу контролю він не може перебувати в укритті під час повітряної тривоги, оскільки переривається зв`язок із засобом контролю, що викликає труднощі у комунікації з контролюючим органом. 

Захисник ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , зазначивши, що матеріали клопотання не містять доказів передачі або безпосередньої підготовки до передачі неправомірної вигоди. Також, слідчий суддя не встановив реального існування ризиків, визначених ст. 177 КПК України, натомість, визначив розмір застави, який є непомірним для підозрюваного, оскільки майно його дружини є її особистою власністю, а його власних заощаджень недостатньо для внесення застави. 

Підозрюваний ОСОБА_8 підтримав позицію своїх захисників та наголосив на непомірності розміру застави через відсутність таких коштів. 

Прокурор ОСОБА_9 заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Вважає, що підозра є обґрунтованою, оскільки кваліфікація інкримінованих ОСОБА_8 дій зводиться до того, що він у ролі пособника вчинив всі дії для того, щоб заявник надав неправомірну вигоду за вирішення питання, яке описано у підозрі. У даному випадку добровільна відмова від вчинення злочину виключається, оскільки підозрюваний припинив комунікацію із заявником про надання неправомірної вигоди виключно через те, що зрозумів, що у разі її продовження буде викритий правоохоронними органами. Стосовно розміру застави, зазначив, що слідчим суддею при її визначенні у повному обсязі враховано обставини кримінального провадження та відомості, що характеризують особу підозрюваного. Зокрема, враховано, що його родина володіє низкою рухомого та нерухомого майна, а також користується майном, яке зареєстровано на інших фізичних та юридичних осіб. 

3.Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваної ухвали. 

За змістом клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 , яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52025000000000290 від 23.05.2025 р. за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України.

За версією органу досудового розслідування, слідчим управлінням ГУ НП у м. Києві здійснювалось досудове розслідування, а прокурорами Київської міської прокуратури - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12025100000000179 від 11.02.2025 р., під час якого слідчими ГУ НП у м. Києві за оперативного супроводу співробітників СБУ на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29.04.2025 р. проведено обшук за місцезнаходженням ТОВ «Діацентр», директором та засновником якого є ОСОБА_12 . У ході обшуку були вилучені лише грошові кошти у сумі 4 680 000 грн., 25 400 євро та 3 790 доларів США. На повідомлення ОСОБА_12 про те, що ці кошти є власністю ТОВ «Діацентр» та не мають відношення до обставин провадження, співробітники ГУ НП у м. Києві та СБУ не реагували. Вказані зауваження ОСОБА_12 долучені до протоколу обшуку.

17.05.2025 року ОСОБА_12 зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_13 (анкетні дані змінено), якому повідомив обставини проведеного у нього обшуку та надав копії наявних у нього процесуальних документів, попросивши з`ясувати щось про цю ситуацію у знайомих ОСОБА_14 з числа правоохоронців, на що останній погодився.

22.05.2025 року ОСОБА_13 домовився зі співробітником СБУ ОСОБА_8 про зустріч у кав`ярні «Львівські пляцки» у м. Києві, у ході якої у месенджері «Signal» надіслав ОСОБА_8 копію ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку від 29.04.2025 р. та протокол обшуку від 15.05.2025 р. Під час цього спілкування у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на підбурювання ОСОБА_12 до надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище, за вчинення ними дій, з використанням їх влади та службового становища, що полягали у поверненні вилучених під час обшуку у ОСОБА_12 грошових коштів. Ознайомившись з наданими документами, ОСОБА_8 повідомив, що прізвища слідчих йому знайомі, втім треба розмовляти з прокурорами, а тому потрібен час на з`ясування обставин. 

23.05.2025 року у ході телефонної розмови ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_13 , що дізнався від співробітників прокуратури про можливість повернення вилучених коштів за неправомірну вигоду, яка становитиме половину від вилученої суми. Тобто, розмір неправомірної вигоди мав становити приблизно 3 млн. грн. 

27.05.2025 року у ході зустрічі ОСОБА_13 повідомив ОСОБА_8 , що ОСОБА_12 має їхати до м. Києва, оскільки прокурор надіслав йому повістку. ОСОБА_8 в завуальованій формі запитав, чи готовий ОСОБА_12 надати неправомірну вигоду працівникам правоохоронних органів за повернення вилучених у нього коштів на умовах, які він повідомив раніше. Крім того, повідомив, що з цього приводу спілкуватиметься з кимось із керівництва Київської міської прокуратури. Цього ж дня у телефонному режимі ОСОБА_8 підтвердив ОСОБА_13 можливість за неправомірну вигоду посприяти у поверненні вилучених у ОСОБА_12 коштів та повідомив, що останній може не приходити на допит, оскільки він узгодив це питання. 

30.05.2025 року ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_13 , що хтось із керівництва Київської міської прокуратури передивився матеріали провадження і сформував алгоритм дій, втім такі дії потрібно узгодити з іншими зацікавленими службовими особами правоохоронних органів.

02.06.2025 року ОСОБА_8 підтвердив ОСОБА_13 можливість повернення внаслідок згаданих домовленостей вилучених у ОСОБА_12 коштів, проте наступного дня повідомив, що службові особи правоохоронних органів готові закрити кримінальне провадження і повернути вилучені кошти за умови надання неправомірної вигоди в сумі 150 тис. доларів США. При цьому зазначив, що така сума неправомірної вигоди обумовлена тим, що окрім повернення вилучених у ОСОБА_12 коштів, кримінальне провадження буде закрите. 

10.06.2025 року ОСОБА_8 з метою приховування протиправної поведінки надіслав ОСОБА_13 у месенджері «Telegram» повідомлення про те, що вилучені кошти будуть повернуті через два тижні після передачі неправомірної вигоди, після чого написав щодо подальшої долі провадження, що свідчить про його обізнаність про перебіг розслідування у ньому.

Проте, у подальшому, розуміючи неправомірність своїх дій та побоюючись викриття, ОСОБА_8 почав уникати спілкування із ОСОБА_13 . Так, 17.06.2025 року під час зустрічі з ОСОБА_13 він відмовився спілкуватись на тему, що стосується кримінального провадження № 12025100000000179, написавши на власному мобільному телефоні слова «Они нас пишут», та показав це ОСОБА_13 . 

Втім, до цього моменту ОСОБА_8 вжив усі заходи, спрямовані на підбурення ОСОБА_12 до надання неправомірної вигоди слідчим ГУ НП у м. Києві, прокурорам Київської міської прокуратури та їх керівникам у сумі 150 тис. доларів США за повернення вилучених у нього під час обшуку коштів та закриття кримінального провадження № 12025100000000179.

Відтак, наразі ОСОБА_8 підозрюється у закінченому замаху на підбурювання до надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище, за вчинення ними в інтересах того, хто надає таку вигоду, та третіх осіб дій з використанням наданої їм влади чи службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України.

Ухвалюючи рішення про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді застави, слідчим суддею надана оцінка наявності обґрунтованості підозри, існуванню ризиків та іншим обставинам, які враховуються в порядку ст. 178 КПК України.

Також, слідчий суддя погодився з доводами клопотання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_8 злочину за обставин, викладених у клопотанні, та дійшов висновку про існування ризиків, визначених п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; незаконно вплинути на свідків у провадженні, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином. 

Відтак, слідчий суддя дійшов висновку, що до підозрюваного не може бути застосовано інший, більш м`який запобіжний захід, ніж застава, у розмірі, достатньому для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

При визначенні розміру застави слідчим суддею враховано обставини вчинення кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного та дані, які характеризують його особу, а також вагомість встановлених ризиків. Відтак, визначено заставу у розмірі 3 328 000 грн., який не є завідомо непомірним для підозрюваного. У випадку внесення застави на підозрюваного строком до 17.08.2026 року покладено обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

4. Мотиви суду.

4.1. Щодо доводів апеляційної скарги захисника про відсутність обґрунтованої підозри.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.

Жоден із заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі і застосування запобіжного заходу, не може застосовуватися без доведення обґрунтованості підозри щодо вчинення кримінального правопорушення. Оцінка критерію обґрунтованості підозри здійснюється слідчим суддею, судом в ході розгляду відповідного клопотання слідчого.

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах провадження для обмеження прав осіб. 

Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування. На початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Проаналізувавши зміст повідомлення про підозру та матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про те, що описана у повідомленні про підозру фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими матеріалами досудового розслідування вказує на наявність вагомих доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного ОСОБА_8 з інкримінованим кримінальним правопорушенням, і такі докази є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування щодо нього та застосування заходів забезпечення провадження.

З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки слідчим суддею повно та всебічно досліджено наявні в матеріалах клопотання докази та зроблено висновок, що у своїй сукупності вони свідчать про наявність достатніх підстав для повідомлення про підозру та її обґрунтованість, а у відповідному розділі оскаржуваної ухвали наведено перелік відповідних доказів (т. 5 а.с. 63-64). Дослідивши наведені матеріали, колегія суддів приходить до висновку, що зібрані докази є достатніми для переконання в тому, що ОСОБА_15 міг вчинити кримінальне правопорушення, щодо якого йому повідомлено про підозру, а зібрані слідством докази на цьому етапі з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують його з обставинами, викладеними у повідомленні про підозру, та свідчать про наявність ознак відповідного злочину. 

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що підозра, повідомлена ОСОБА_8 , необґрунтована, оскільки у ній не викладено об`єктивну сторону інкримінованого злочину, натомість встановлено факт добровільної відмови від доведення злочину до кінця, що підтверджує неправильність кваліфікації його дій, колегія суддів зазначає, що обставини вчинення закінченого замаху на підбурювання до надання неправомірної вигоди у сумі 150 тис. доларів США службовим особам, які займають відповідальне становище - слідчим ГУ НП у м. Києві, прокурорам Київської міської прокуратури та їх керівникам, за вчинення такими особами з використанням наданої їм влади чи службового становища дій, спрямованих на повернення вилучених у ході обшуку у ОСОБА_12 грошових коштів у сумі 4 680 000 грн., 25 400 євро та 3 790 доларів США та за закриття кримінального провадження № 12025100000000179, і становлять предмет розслідування у даному провадженні. 

При цьому, системний аналіз змісту спілкування ОСОБА_8 , зафіксованого у протоколах результатів проведення НСРД, свідчать про наявність ознак стадії закінченого замаху на вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, шляхом підбурювання у формі активної поведінки, безпосередньо спрямованої до схиляння на вчинення кримінального правопорушення, що суттєво відрізняється від готування, яке полягає лише в умисному створенні умов для вчинення злочину, та формально містить склад інкримінованого кримінального правопорушення. Відтак, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості повідомленої підозри в частині наявності у діях ОСОБА_8 готування чи добровільної відмови від доведення злочину до кінця, є неспроможними. 

При цьому, колегія суддів зауважує, що на даному етапі розслідування суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх повноти, достовірності та достатності, а лише зобов`язаний на підставі оцінки їх сукупності визначити, що причетність особи до вчинення злочину є ймовірною та за встановлених обставин достатньою для подальшого розслідування з метою висунення обвинувачення або спростування підозри. 

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про невірну правову кваліфікацію інкримінованих ОСОБА_8 дій, колегія суддів зазначає, що викладення змісту підозри, правової кваліфікації кримінального правопорушення та стислого викладу обставин кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями органу досудового розслідування. Кваліфікація певного кримінального правопорушення не є статичною, це динамічний процес, який розпочинається з попередньої правової кваліфікації, яка у подальшому може зазнавати змін з урахуванням розширення можливостей для сторони обвинувачення встановити дійсні обставини відповідної події. 

Відтак, наведені в апеляційній скарзі доводи захисту щодо відсутності у повідомленні про підозру об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_8 злочину, та інші подібні аргументи можуть бути предметом перевірки з наданням їм відповідної оцінки під час подальшого досудового розслідування. До того ж, згідно з положеннями ст. 279 КПК України, прокурор у випадку виникнення підстав вправі повідомити особі про нову підозру або ж змінити раніше повідомлену підозру. Таким чином, на момент повідомлення про підозру не є необхідним встановлення усіх елементів складу інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування фактично і здійснюється з тією метою, аби встановити всі елементи складу відповідного злочину, а також всі його кваліфікуючі ознаки.

Враховуючи викладене та зважаючи, що за результатом апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_8 до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, підстави вважати, що повідомлення про підозру є необґрунтованим - відсутні.

4.2. Щодо доводів апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків.

Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі встановив наявність чотирьох ризиків, наведених детективом у клопотанні, що передбачені п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України. В той же час, сторона захисту не погоджується з існуванням жодного із них.

Надаючи оцінку наявності існування ризику переховування, слідчим суддею зазначено, і з цим погоджується колегія суддів, що попри запровадження на території України правового режиму воєнного стану та встановлені обмеження для перетину державного кордону військовозобов`язаними чоловіками, наразі є території, тимчасово окуповані РФ, та території, на яких ведуться бойові дії, для виїзду на які не потрібен закордонний паспорт. Відтак, не виключається можливість безперешкодного перетину ОСОБА_8 кордону з метою переховування. Також, колегія суддів оцінює відомості щодо майна ОСОБА_8 та його дружини, яке є достатнім для переховування від органу досудового розслідування та суду. При оцінці наявності цього ризику колегія суддів також враховує, що суворість передбаченого покарання, хоча і не може бути визначальним фактором, все ж є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, доводи захисту про відсутність зазначеного ризику відхиляються. 

Оцінюючи ризик знищення, приховування або спотворення документів, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення, колегія суддів враховує, що досудове розслідування у провадженні перебуває на стадії збирання доказів і тривають відповідні процесуальні дії, відтак цілком вірогідним є знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які можуть бути потенційними доказами, особливо з урахуванням змісту протоколів НСРД, а також поведінки підозрюваного, спрямованої на конспіративне приховування та маскування намірів. 

Щодо ризику незаконного впливу ОСОБА_8 на свідків у провадженні, такий вплив може полягати у здатності особи завдяки її авторитету, дружнім, службовим чи іншим стосункам вносити суттєві корективи у показання таких осіб. У цьому контексті колегія суддів враховує, що за період роботи у СБУ та ДБР ОСОБА_8 набув широке коло знайомств і зв`язків серед службових осіб органів державної влади, правоохоронних органів, керівників установ та організацій, які він може використати з метою впливу на свідків, зокрема, шляхом створення штучних проблем для них шляхом ініціювання кримінальних переслідувань, проведення слідчих дій з метою залякування чи іншого фізичного та морального тиску на них, тощо. Ризик впливу на свідків при цьому існує не лише на початковому етапі провадження при зібранні доказів, але й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. 

Що стосується ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, то про його існування свідчать обставини та характер кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_8 , які підтверджують високий рівень підготовки та конспіративності його дій. Зазначене, у свою чергу, свідчить про його здатність до приховування та маскування своїх протиправних дій всіма доступними засобами, що підтверджує можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. При цьому, слідчим суддею слушно зазначено, що Головне управління «І», у якому працює ОСОБА_8 , входить до структури Департаменту захисту національної державності СБУ, який відповідає за контррозвідувальний захист суверенітету, конституційного ладу та територіальної цілісності держави, а відтак, з урахуванням характеру служби і досвіду роботи підозрюваного в органах безпеки та його обізнаності з тактикою розслідування кримінальних правопорушень, вказаний ризик є доведеним. 

4.3. Щодо неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, ніж застава. 

Під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо сторона обвинувачення доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України (ч. 1 ст. 184 КПК України).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

За результатами розгляду клопотання слідчий суддя дійшов висновку, що на цьому етапі провадження застосування до ОСОБА_8 іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж застава, не зможе запобігти ризикам, у тому числі належного виконання ним процесуальних обов`язків, з чим погоджується і колегія суддів. Крім того, в апеляційній скарзі не порушується питання про застосування іншого запобіжного заходу - зокрема, у вигляді поруки, особистого зобов`язання чи домашнього арешту, натомість, ставиться вимога про зменшення розміру застави, а відтак, колегія суддів не вдається до додаткової оцінки обставин, що стосуються вирішення даного питання.

4.4. Щодо доводів апеляційної скарги про непомірність розміру застави.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо непомірності для підозрюваного визначеного розміру застави, колегія суддів виходить з такого.

Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати під час визначення розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий та сімейний стан підозрюваного, зокрема матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, визначені ст. 177 КПК України; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання.

Як вбачається зі змісту клопотання, злочин, передбачений ч. 4 ст. 369 КК України, у вчиненні якого ОСОБА_8 повідомлено про підозру, є тяжким, та у відповідності до примітки ст. 45 КК України, відноситься до корупційних.

Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_8 інкриміновано нетяжкий злочин, оскільки максимальний можливий строк позбавлення волі за вчинення готування до злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, становить чотири роки позбавлення волі, є безпідставними. Колегія суддів наголошує, що наведені захисником обставини враховуються при призначенні покарання, проте не впливають на класифікацію кримінального правопорушення, визначену ст. 12 КК України. 

Натомість, згідно з абз. 2 Угоди про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) від 05.05.1998 р., корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об`єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів. Випадки корупції, пов`язані з великими обсягами активів, які можуть складати значну частку ресурсів держави, ставлять під загрозу політичну стабільність і сталий розвиток цих держав. 

Ймовірне вчинення корупційного злочину співробітником Головного управління «І», що входить до структури Департаменту захисту національної державності СБУ, який відповідає за контррозвідувальний захист суверенітету, конституційного ладу та територіальної цілісності держави, не лише підриває довіру суспільства до держави, але й до спроможності державних службовців захищати національні інтереси через використання посади у власних інтересах.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо виключності випадку та констатує, що вказане кримінальне правопорушення могло бути вчинене за наведених у клопотанні обставин завдяки перебуванню підозрюваного на посаді співробітника СБУ. 

Згідно матеріалів клопотання, офіційний дохід ОСОБА_8 за період 2021-2023 р.р., який він отримав у Державному бюро розслідувань, становить понад 2 млн. грн. Натомість, доходи до 2021 року та після 2023 року - ймовірно, у зв`язку зі службою ОСОБА_8 у СБУ, не відображаються. Офіційний дохід його дружини за період 2012-2026 р.р. становить 975 255 грн. Розмір місячного грошового утримання ОСОБА_8 в СБУ на даний час становить близько 80 тис. грн. Крім того, у власності підозрюваного перебуває автомобіль «Volvo XC 90» ринковою вартістю близько 1,8 млн. грн., а у власності його дружини - два житлових будинки, площею 195,1 кв. м і 95,3 кв. м, дві земельних ділянки площею 0,08 га та 0,1 га та автомобіль «Byd Song Plus» вартістю близько 1 млн. грн. 

Крім того, за твердженням сторони обвинувачення, майно ОСОБА_8 та його родини може бути оформлене на інших фізичних чи юридичних осіб, оскільки у ході розслідування встановлено, що підозрюваний щонайменше з травня 2025 року користується автомобілем «Toyota Camry» 2014 року випуску, власником якого є ТОВ «ОК «Титан Безпека». З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що реальний майновий стан ОСОБА_8 може бути значно вищим, ніж офіційно відображений.

У клопотанні про застосування запобіжного заходу ставилось питання про визначення підозрюваному застави у розмірі 6 240 000 грн. Натомість, враховуючи вищенаведені обставини даного провадження, слідчий суддя визначив вдвічі менший розмір застави, ніж просила сторона обвинувачення. 

Оцінюючи розмір визначеної слідчим суддею застави в контексті доводів апеляційної скарги про її непомірність, колегія суддів також враховує, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , пов`язане із закінченим замахом на підбурювання співробітником СБУ до надання неправомірної вигоди у розмірі 150 тис. доларів США службовим особам, які займають відповідальне становище - слідчим, прокурорам та їх керівникам, за повернення вилучених у ОСОБА_12 коштів та закриття кримінального провадження № 12025100000000179.

Керуючись своїм внутрішнім переконанням, що сформовано на підставі досліджених матеріалів провадження, з огляду на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 тяжкого злочину, доведеність існування чотирьох ризиків, виходячи з принципу збереження балансу інтересів сторін кримінального провадження, колегія суддів приходить до переконання, що визначена слідчим суддею застава здатна утримувати підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки. Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для зміни визначеного слідчим суддею розміру застави.

Що стосується доводів сторони захисту про необхідність скасування покладеного на ОСОБА_8 обов`язку носити електронний засіб контролю, оскільки останній використовує GPS, що може призвести до виявлення ворогом місця перебування діючого співробітника СБУ, а також через зникнення сигналу GPS в укритті, колегія суддів відхиляє їх як необґрунтовані.

Так, під час апеляційного розгляду стороною захисту не надано жодних доказів суттєвого порушення нормального укладу життя підозрюваного, спричинення значних незручностей у носінні та створення небезпеки для життя та здоров`я, тобто наявності факторів такого ступеню впливу на життя особи, які б беззаперечно переважали мету застосованого запобіжного заходу.

Крім того, Наказом Міністерства внутрішніх справ № 480 від 08.06.2017 р. «Про затвердження Порядку застосування електронних засобів контролю» визначено порядок виконання ухвал суду в частині застосування електронних засобів контролю.

У Розділі ІV цього Наказу зазначено, що у разі відсутності зв`язку GPS - сигналу електронного браслета начальник підрозділу поліції або інша відповідальна особа надає доручення щодо здійснення перевірки обставин порушення особою установлених судом обмежень. Висновок перевірки щодо порушення підозрюваним покладених обов`язків затверджується начальником підрозділу поліції і разом з матеріалами перевірки передається або надсилається детективу НАБУ, який здійснює досудове розслідування у провадженні. У разі встановлення, що сигнал тривоги надійшов через несправність ЕЗК, яка сталася не з вини підозрюваного, складається мотивований рапорт, який разом із поясненням підозрюваного протягом доби доповідається начальникові підрозділу поліції для подальшого інформування уповноваженого підрозділу і підрозділу зв`язку та телекомунікацій ГУНП.

Відомостей про перевірку уповноваженими особами та/або складені висновки щодо порушення ОСОБА_8 умов виконання обов`язку, зокрема щодо носіння електронного засобу контролю, захистом на підтвердження своїх доводів не надано, як і не надано висновків уповноваженої особи щодо результатів перевірки технічних несправностей електронного засобу контролю. 

Крім того, на даний час підозрюваний ОСОБА_8 відсторонений від посади, а тому посилання сторони захисту на ускладнення виконання його службових обов`язків у зв`язку з покладенням на нього вказаного обов`язку, є неспроможними. 

5. Висновки суду. 

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін.

Враховуючи, що під час апеляційного розгляду не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про необхідність визначення іншого розміру застави, неповноту врахування слідчим суддею майнового та сімейного стану підозрюваного, а також відсутність ризиків, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, у зв`язку з чим оскаржувана ухавала підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.06.2026 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя                      ОСОБА_2 

судді           ОСОБА_3 

ОСОБА_4