ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/6547/24

Провадження № 1?кп/991/84/24

У Х В А Л А

30 червня 2026 рокумісто Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 , його захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у кримінальному провадженні № 52018000000000499 від 25.05.2018

клопотання захисника ОСОБА_7 про скасування арешту майна,

в с т а н о в и в:

Вищим антикорупційним судом розглядається кримінальне провадження № 52018000000000499 від 25.05.2018 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368 КК України, та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.

29.06.2026 захисник ОСОБА_7 подав клопотання про скасування арешту майна, яке належить обвинуваченому ОСОБА_6 .

Обґрунтування клопотання

У своєму клопотанні захисник зазначив про те, під час досудового розслідування кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.11.2022 накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 , зокрема на нежитлове приміщення площею 128,1 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на першому поверсі будівлі А?2, що складає 9/20 часток об`єкта нерухомості (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2190290853101).

Арешт на вказане майно накладений із забороною відчуження та розпорядження та з метою забезпечення можливої конфіскації майна ОСОБА_6 як виду покарання.

На переконання захисника: (1) процесуальна поведінка обвинуваченого спростовує ризики приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження чи передачі майна, що став підставою для накладення арешту; (2) арешт майна є надмірним тягарем для ОСОБА_6 , оскільки перешкоджає приєднати об`єкт нерухомого майна до електромережі з метою убезпечення його від пошкодження та псування; (3) додаткове покарання у виді конфіскації майна не є безумовною підставою продовження арешту майна (4) суд, який арештовує майно бере на себе обов`язок піклуватися про таке майно та несе відповідальність за пошкодження та/або втрату такого майна.

Захисник указав, що листом АТ «Полтаваобленерго» № 13.88/18304 від 08.08.2025 ОСОБА_6 відмовлено у приєднанні арештованого приміщення до електричної мережи. Відмова мотивована тим, що зазначена частина нежитлової будівлі не є самостійним об`єктом нерухомого майна, тому для окремого приєднання та встановлення вузла обліку, потрібно виконати поділ майна в натурі з присвоєнням іншої адреси.

З метою виконання умов АТ «Полтаваобленерго» ОСОБА_6 звернувся до нотаріуса. Втім постановою нотаріуса ОСОБА_11 від 14.08.2025 у задоволенні звернення ОСОБА_6 щодо виділу частки в натурі або поділу спільного майна відмовлено з посиланням на наявність арешту на майно.

Захисник також зазначив, що 20.06.2026 вищевказане приміщення зазнало пошкоджень внаслідок ракетного удару по м. Полтава та наразі потребує відновлювального ремонту, виконання якого, в свою чергу, потребує підключення до електромережі.

З урахуванням наведеного, захисник прохав суд скасувати арешт, накладений на майно ОСОБА_6 , а саме на нежитлове приміщення площею 128,1 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на першому поверсі будівлі А?2, що складає 9/20 частку об`єкта нерухомості (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2190290853101).

Позиції учасників судового засідання

У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_6 клопотання підтримали з мотивів, що у ньому наведені.

Обвинувачений ОСОБА_8 , його захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_10 утримались від висловлення думки стосовно заявленого захисником ОСОБА_7 клопотання.

Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання, вважав його необґрунтованим.

Щодо порядку розгляду клопотання

У клопотанні про скасування арешту майна захисник ОСОБА_7 прохав розглянути його у закритому судовому засідання, натомість безпосередньо під час його розгляду на цьому не наполягав. Тому суд вважає за можливе розглянути клопотання захисника у відкритому судовому засіданні. 

Мотиви суду

Заслухавши думки учасників судового засідання, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про те, що клопотання захисника ОСОБА_7 задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Доречне законодавство

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Частиною 1 ст. 131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та / або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку (абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України).

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У силу ч. 1 ст. 174 КПК України обвинувачений, його захисник, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням обвинуваченого, його захисника, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Обставини справи

З матеріалів справи слідує, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.11.2025 ОСОБА_6 набув у власність нежитлові приміщення площею 128,1 кв.м на першому поверсі будівлі А?2, що складає 9/20 частку об`єкта нерухомості, за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2190290853101).

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.11.2022 (справа № 991/5070/22, провадження № 1?кс/991/5089/22) у кримінальному провадженні № 52018000000000499 від 25.05.2018 на згадані нежитлові приміщення накладено арешт із забороною відчуження та розпорядження цим майном. Арешт накладений з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України) та запобігання ризику його приховування, відчуження чи передачі на користь третіх осіб.

Відповіддю АТ Полтава Обленерго» № 13.88/18304 від 08.08.2025 ОСОБА_6 відмовлено у задоволенні заяви про приєднання електроустановки певної потужності належної йому частини нежитлового приміщення та його облаштування самостійним вузлом обліку.

Постановою приватного нотаріуса ОСОБА_11 від 14.08.2025 ОСОБА_6 відмовлено у посвідченні договору про виділ частки в натурі чи договору про поділ спільного нерухомого майна.

Ухвалою суду від 02.12.2025 відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді від 02.11.2022.

29.06.2026 захисник ОСОБА_7 звернувся до суду із повторним клопотанням про скасування арешту майна, яке належить обвинуваченому ОСОБА_6 .

Обґрунтування судового рішення

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні двох самостійних епізодів кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, санкція якого передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України (ч. 1, 2 ст. 53 КК України).

Ураховуючи наведене у взаємозв`язку з тим, що кримінальне провадження наближається до завершального етапу судового розгляду, суд не вбачає підстав вважати, що наразі відпала потреба у подальшому арешті майна обвинуваченого. Обставин, які б доводили протилежне, у клопотанні захисника не наведено.

Суд констатує, що накладення арешту на майно шляхом заборони відчуження є найменш обтяжливими способом та не позбавляє власника можливості мирно володіти та користуватися майном.

З приводу доводів захисту про необхідність підключення приміщення до електропостачання, суд зазначає про таке.

Зі змісту відповіді АТ Полтава Обленерго» № 13.88/18304 від 08.08.2025 слідує, що нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, приєднано до електропостачання із визначеною потужністю. Для окремого приєднання електроустановки певної потужності належної ОСОБА_6 частини нежитлового приміщення (9/20 частка) та його облаштування самостійним вузлом обліку необхідно виконати поділ об`єкта нерухомості в натурі з присвоєнням іншої адреси.

Зі змісту постанови приватного нотаріуса ОСОБА_11 слідує, що 14.08.2025 до неї звернувся ОСОБА_6 з усним зверненням щодо виділу частки в натурі або поділу спільного майна. Зазначеною постановою відмовлено у посвідченні договору про виділ частки в натурі чи договору про поділ спільного нерухомого майна. Проте реквізити будь?якого договору, зокрема дата його укладення, найменування сторін, у постанові не наводяться. Зі змісту мотивувальної частини постанови слідує, що будь?який договір приватним нотаріусом не перевірявся, інші співвласники з приводу виділу частки майна до неї не зверталися. Тобто зазначена постанова є лише консультацією (роз`ясненням) правового характеру (ст. 4 Закону України «Про нотаріат»).

Натомість дослідивши умови ухвали про накладення арешту на 9/20 частку нежитлового приміщення, суд встановив, що за власником вказаного майна прямо збережено право користування ним. Реалізація права користування нерухомим майном передбачає підтримання його у належному технічному, санітарному та експлуатаційному стані, що є неможливим без забезпечення такого об`єкта стабільним електропостачанням.

З огляду на наявність чинного арешту, створення нового самостійного об`єкта нерухомості (шляхом виділу 9/20 частки в натурі з присвоєнням окремої адреси) є тимчасово заблокованим у Державному реєстрі речових прав. Водночас, чинне енергетичне законодавство, зокрема Кодекс систем розподілу, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, № 310 від 14.03.2018 (далі - Кодекс систем розподілу), передбачає правові механізми забезпечення комерційного обліку електричної енергії для осіб, які законно користуються частиною одного цілісного об`єкта, без зміни його реєстраційного статусу.

Зокрема, відповідно до пункту 4.1.12. глави 4.1. розділу IV Кодексу систем розподілу споживач має право в межах дозволеної йому до використання потужності підключити власні струмоприймачі або струмоприймачі інших суб`єктів господарювання на своїй території. 

Таким чином, належне користування арештованою 9/20 часткою приміщення та її облаштування окремим комерційним вузлом обліку (лічильником) за наявності арешту може бути забезпечено шляхом укладення договору про технічне забезпечення розподілу електричної енергії як субспоживача, за погодження умов договору співвласниками.

Такий підхід повністю узгоджується з метою кримінального провадження (майно не відчужується і не пошкоджується) та одночасно дозволяє особі в повному обсязі реалізувати гарантоване судом право користування своєю часткою нерухомості шляхом влаштування самостійного обліку спожитої електроенергії.

Також у судовому засіданні обвинувачений та його захисник не обґрунтували яким чином скасування арешту майна сприятиме відновленню будівлі внаслідок ракетного обстрілу. Варто зазначити, що з наданих стороною захисту фотознімків неможливо встановити, що ці пошкодження наявні у належному обвинуваченому приміщенні.

За таких обставин, зважаючи на відсутність підстав для скасування арешту майна, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 .

При цьому, твердження захисника про те, що суд, який арештовує майно, бере на себе обов`язок піклуватися про таке майно та несе відповідальність за пошкодження та/або втрату такого майна із посиланням на практику ЄСПЛ у справі «Дабіч проти Хорватії» (Dabic v. Croatia), 2021, § 55, відповідно до якої суд постановив, що коли органи влади вилучають майно, вони також беруть на себе обов`язок піклуватися про нього та несуть відповідальність за пошкодження та/або втрату такого майна, не є доречним з огляду на те, що належне ОСОБА_6 нежитлове приміщення не вилучалось, а на нього накладено арешт виключно із забороною відчуження та розпорядження цим майном.

На підставі викладеного, керуючись ст. 174 КПК України,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про скасування арешту майна ? відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_12     ОСОБА_13     ОСОБА_14