Справа № 991/4900/25

Провадження 2/991/24/25

 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

 

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року         м.Київ 

 

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

Головуючого Федорова О.В., 

суддів Задорожної Л.І., Шкодіна Я.В., 

за участю: секретаря судового засідання Гоменюк А.С.,

 

сторін:

представника позивача - прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Рибалкіна В.О.,

представника відповідача-1 ОСОБА_1 - адвоката Хахули М.О.,

представника відповідача-2 ОСОБА_2 - адвоката Білокура В.В.,

представника відповідача-3 ОСОБА_3 - адвоката Даниленка Є.М.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Вищого антикорупційного суду цивільну справу за позовною заявою Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Рибалкіна Віталія Олеговича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави,

 

ВСТАНОВИВ:

 

06 червня 2025 року до Вищого антикорупційного суду надійшла позовна заява Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Рибалкіна В.О. (далі - позивач, прокурор) до ОСОБА_1 (далі - відповідач-1), ОСОБА_2 (далі - відповідач-2), ОСОБА_3 (далі - відповідач-3) (т. 1, а/с 3-38).

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.06.2025 справу передано на розгляд колегії суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючого судді Федорова О.В., суддів Задорожної Л.І., Шкодіна Я.В. (т. 9, а/с 1).

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 10 червня 2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження (т. 9, а/с 5-8).

До початку підготовчого судового засідання представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Хахула М.О. подав до суду відзив на позовну заяву (т. 9, а/с 21-33).

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також їх представники не скористались своїм правом подати до суду відзив на позовну заяву.

Позивач не скористався правом подати відповідь на відзив.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 09 липня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т. 10, а/с 152-157). 

 

І. Вступ

 

1.Ця справа розпочата за позовом прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від імені Держави України про визнання необґрунтованими активів, які набуті колишньою начальницею Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області ОСОБА_1 . 

2.На переконання позивача, протягом 2021-2023 роки за дорученням ОСОБА_1 номінальні власники ОСОБА_3 та ОСОБА_2 набули активи, щодо яких ОСОБА_1 може опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. 

3.Позивач просить визнати відповідні активи необґрунтованими і стягнути їх в дохід держави. 

4.Представники відповідачів заперечують проти позову, наполягають на законності доходів, за рахунок яких придбані активи, спростовують опосередковану приналежність активів ОСОБА_1 .

5.З урахуванням позиції сторін та обставин, які підлягають перевірці у цій справі суд: викладе суть позову (ІІ розділ) та позицію відповідачів (ІІІ розділ), оцінить та наведе мотиви щодо наявності підстав задоволення позову (IV розділ), надасть висновок щодо визнання необґрунтованими активів та обсягу стягнення (V розділ), вирішить питання про розподіл судових витрат (VI розділ) та заходи забезпечення позову (VIІ розділ). 

 

ІІ. Суть позову

 

6.Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Рибалкін В.О. у позовній заяві вказує, що встановлено відомості про набуття начальником Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області ОСОБА_1 у період з 2021 року по 2023 рік необґрунтованих активів, а саме:

- транспортний засіб Volvo XC90, 2020 р.в., VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , вартістю 1 998 273 грн;

- квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 3 739 629,72 грн;

- машино-місце № НОМЕР_3 , розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 750 500 грн;

- машино-місце № НОМЕР_4 , розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 710 030 грн;

- машино-місце № НОМЕР_5 , розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , вартістю 710 030 грн;

- машино-місце № НОМЕР_6 , розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , вартістю 731 500 грн.

7.При цьому, набуття активів здійснено номінальними власниками - сином ОСОБА_3 та матір`ю ОСОБА_2 за дорученням ОСОБА_1 , яка може опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. 

8.Необґрунтованість набуття вказаних активів позивач доводить невідповідністю доходів ОСОБА_1 та її чоловіка - ОСОБА_4 вартості активів, оскільки їх сукупний дохід за 2021 рік (після врахування підтверджених витрат) становив 120 931,10 грн, у той час як загальна вартість набутих активів становить 8 488 523 грн. 

9.Як на підставу для задоволення позову, прокурор стверджує, що у період з 09.12.2020 по 03.01.2024 ОСОБА_1 обіймала посаду начальника Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, яка відноситься до посади державної служби категорії «Б» в центральному органі виконавчої влади, а тому мала статус особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. 

10.За твердженнями позивача, з метою приховання активів від обов`язкового фінансового контролю, син ОСОБА_1 - ОСОБА_3 за її дорученням придбав автомобіль Volvo XC90, 2020 р.в., VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , за договором від 07.02.2021 №ВСФ-2021-56 (т. 2, а/с 30 - 33 зворот). Відповідно до накладної № 011-V вартість транспортного засобу складала 1 998 273 грн (59 103 Євро). При цьому сукупність зібраних доказів свідчить, що у придбанні автомобіля брав участь чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , якому було видано довіреність, що встановлено з таких відомостей: його мобільний номер телефону зазначений у договорі купівлі-продажу, акті виконаних робіт; ним вносилася частина суми коштів за оплату авто; територіально у дні оплати ОСОБА_4 перебував у зоні місцезнаходження автосалону; представник автосалону підтвердив, що ним здійснювалася купівля. 

11.У той же час, відсутні відомості про грошові перекази між ОСОБА_3 та батьками, або ж зняття готівки у співмірній сумі. До того ж, позивач вважає, що ОСОБА_3 не мав фінансової спроможності придбати транспортний засіб за такою ціною, ані з власних доходів, ані з подарованих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 грошових коштів. 

12.Також, позивач стверджує про наявність доказів, які підтверджують факт користування/розпорядження транспортним засобом саме ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_4 , а саме: за документами про страхові випадки у 2022 році встановлено, що водієм був ОСОБА_4 , ним організовано та укладено договір добровільного страхування, він опікувався питаннями ремонту автомобіля, наявні відомості про адміністративні порушення під час керування ОСОБА_4 автомобілем; здійснення ним видатків щодо користування автомобілем; підтвердження ОСОБА_1 у щорічній декларації користування чоловіком автомобілем Volvo XC90, 2020 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 .

13.Також позивач вказує, що ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . ОСОБА_7 не мали фінансової можливості заощадити грошові кошти для придбання вказаного транспортного засобу. Зокрема, відповідачі не надають жодних документів, які б підтверджували факти конвертації отриманих коштів зазначеними особами у іноземну валюту. Також ОСОБА_1 вказувала у своїх деклараціях за 2017-2018 роки свого сина - ОСОБА_3 , але не зазначила про наявність у нього будь-яких доходів чи подарунків. 

14.Аналогічно позивач вважає, що ОСОБА_1 набула машино-місця № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , розташовані за адресою: АДРЕСА_6 , які за її дорученням оформлено на матір - ОСОБА_2 .

15.В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що ОСОБА_2 довіреностями від 28.04.2021 № 269 (т. 3, а/с 286-287), від 05.06.2023 № 1673 (т. 3, а/с 287) уповноважила ОСОБА_4 бути представником з питань придбання нерухомого майна та його розпорядження, а також ведення справ з банками. 

16.На підставі довіреності, ОСОБА_4 уклав попередні договори від 13.08.2021 з АТ «ЗНВКІФ» «Обрій» №ПР/П174/1 (т. 5, а/с 145-152), № ПР/П175/1 (т. 5, а/с 181 - 190), № ПР/П176/1 (т. 5, а/с 202 - 211) про укладення у майбутньому договору купівлі-продажу машино-місць № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та № НОМЕР_5. Оплата за договорами відбувалася частинами ОСОБА_4 , шляхом внесення на рахунок ОСОБА_2 коштів та готівкою через касу банку. У той же час, зібрані позивачем докази переконують, що внесення готівки у касу банку могли здійснюватися ОСОБА_4 , який перебував територіально біля нього, а не ОСОБА_2 , яка перебувала у місті Харкові. 

17.16.01.2023 нотаріусом було зареєстровано право власності ОСОБА_8 на машино-місце № НОМЕР_3 (т. 3, а/с 289).

18.05.06.2023 ОСОБА_4 уклав договір про відступлення до Попереднього договору, за яким ОСОБА_3 приймає на себе комплекс прав та обов`язків за договором № ПР/П175/1 (т. 5, а/с 195 - 198). Вже 05.06.2023 було зареєстровано право власності ОСОБА_3 на машино-місце № НОМЕР_4 (т. 3, а/с 296-297). 

19.14.12.2023 ОСОБА_2 , АТ «ЗНВКІФ» «Обрій» та ОСОБА_9 уклали договір відступлення до попереднього договору від 13.08.2021 № ПР/П176/1 (т. 5, а/с 217 - 220). Як вказує позивач, відсутні фінансові розрахунки за банківськими рахунками ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що пов`язані з вказаним відступленням. З огляду на це, розрахунок при відступленні прав та обов`язків здійснювався у готівковій формі. У свою чергу це свідчить про конвертацію машино-місця № НОМЕР_5 в готівкові кошти в розмірі не менше 703 000 грн, тобто первинної вартості активу. 

20.Також позивач вважає, що ОСОБА_1 набула машино-місце № НОМЕР_6 , розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , які за її дорученням оформлено на матір - ОСОБА_2 . 

21.В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що ОСОБА_2 довіреністю від 28.04.2021 № 269 (т. 3, а/с 286-287) уповноважила ОСОБА_4 бути представником з питань придбання нерухомого майна та його розпорядження, а також ведення справ з банками. 

22.На підставі довіреності ОСОБА_4 уклав попередній договір від 28.05.2021 з АТ «ЗНВКІФ» «Обрій» №ПР/П046/1 про укладення у майбутньому договору купівлі-продажу машино-місця № НОМЕР_6 (т. 5, а/с 137 - 144). Оплата за договором відбулась шляхом перерахування з рахунку ОСОБА_2 у АТ «Сенс Банк» на рахунок АТ «Обрій» коштів. Джерелом цих коштів стала готівка у сумі 731 500 грн, яка того ж дня була внесена ОСОБА_4 на рахунок ОСОБА_2 . У той же час, зібрані позивачем докази переконують, що внесення готівки у касу банку могли здійснюватися ОСОБА_4 , який перебував територіально біля нього, а не ОСОБА_2 , яка перебувала у селищі Максимівка, Харківської області. 

23.16.01.2023 нотаріусом було зареєстроване право власності ОСОБА_2 на машино-місце № НОМЕР_6 (т. 3, а/с 288-289). 

24.Крім цього, позивач також стверджує, що ОСОБА_4 набула квартиру АДРЕСА_7 , які за її дорученням оформлено на матір - ОСОБА_2 .

25.В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що між ОСОБА_11 та АТ «ЗНВКІФ» «Обрій» 07.08.2020 укладено Попередній договір № ПР/К146/1 про укладення ОСОБА_11 в майбутньому договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_7 (т. 5, а/с 121-128). 

26.30.04.2021 укладено договір відступлення до Попереднього договору № ПР/К146/1 (т. 5, а/с 177 - 180). Відповідно до цього договору ОСОБА_11 відступив на користь ОСОБА_2 належні йому права та обов`язки за вказаним Попереднім договором. Як стверджує позивач, розрахунок здійснювався у присутності нотаріуса готівкою у іноземній валюті в сумі, еквівалентній 2 610 726, 72 грн. 

27.У подальшому, 17.06.2021 та 22.06.2021 з рахунку ОСОБА_2 у АТ «Сенс Банк» на рахунок АТ «Обрій» перераховано 900 000 грн та 212 455 грн. Джерелом цих коштів стала готівка, яка в ці ж дати була внесена ОСОБА_4 на рахунок ОСОБА_2 . У той же час, зібрані позивачем докази переконують, що внесення готівки у касу банку могли здійснюватися ОСОБА_4 , який перебував територіально біля Київського відділення АТ «Альфа-Банк» (у подальшому реорганізовано у АТ «Сенс Банк»). 

28.16.01.2023 нотаріусом було зареєстроване право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_7 (т. 3, а/с 289-290). 

29.Як стверджує позивач, номінально дії з набуття у власність машино-місць та квартири вчинялись за дорученням ОСОБА_1 її матір`ю для приховання як факту набуття активів, так і уникнення необхідності пояснювати законність походження коштів на придбання таких активів. 

30.Факт зв`язку машино-місць та квартири з ОСОБА_1 підтверджується сукупністю доказів, а саме: 

- відомостями від операторів мобільного зв`язку, які систематично вказують на перебування ОСОБА_1 та її чоловіка у зоні дії базової станції за адресою АДРЕСА_6 з 17.04.2021; 

- протоколами огляду речей (мобільних телефонів, що належать ОСОБА_4 ), які містять інформацію про листування ОСОБА_4 щодо проведення ремонту, закупівлі меблів та побутової техніки, здійснення оплати за квартиру та машино-місця. Крім цього, у листуваннях ОСОБА_4 неодноразово вказував, що буде радитись з ОСОБА_1 

- протоколами допитів свідків, а саме: ОСОБА_12 (підтвердив факт надання консультації ОСОБА_4 щодо придбання меблів у квартиру, що розташована в ЖК «Cristal Park Tower»); ОСОБА_13 (підтвердила факт придбання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 квартири для себе); ОСОБА_14 (підтвердила факт розробки дизайну квартири в ЖК «Cristal Park Tower» за замовленням ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ); ОСОБА_15 (підтвердив факт продажу ОСОБА_4 плитки та інших виробів декору для квартири в ЖК «Cristal Park Tower»); ОСОБА_16 (підтвердила факт придбання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 товарів для квартири в ЖК «Cristal Park Tower»). 

- інформацією про рух коштів на рахунках ОСОБА_4 , зокрема щодо оплати послуг утримання будинків та прибудинкових територій за адресою АДРЕСА_1 , комунальних платежів, а також оплати послуг паркінгу за тією ж адресою. 

- інформацією від ТОВ «Епіцентр» щодо здійснення ОСОБА_1 витрат у гіпермаркеті «Епіцентр» протягом 2021-2024 років. 

31. На переконання позивача, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 не мали фінансової можливості придбати квартиру та чотири машино-місця, оскільки: 

- ОСОБА_2 за період з 2000 по 2020 років отримала доходи на загальну суму 484 062 грн (без урахування податків та витрат на проживання). На її рахунки у період з 2012 по 2021 роки надійшли кошти у розмірі 3 171 217 грн (2 443 955 грн готівкою від ОСОБА_4 ) з цієї суми 2 443 955 грн були списані як оплата за квартиру та два машино-місця, 442 458 грн були зняті готівкою, а решта коштів (41 256,76 грн) була списана безготівковим шляхом у вигляді оплати за товари, комісії тощо;

- ОСОБА_10 у період з 1998 по 2010 роки отримав доходи на загальну суму 202 581, 92 грн (без урахування податків та витрат на проживання). Також у період з 2012 по 2021 роки від отримав пенсійних витрат на загальну суму 519 999,39 грн;

- сукупний дохід ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за 2021 рік (з урахуванням залишків коштів на кінець 2020 року, зазначених у декларації) склав 1 478 813 грн. Водночас, сукупні витрати ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за цей же період становили 1 357 882,71 грн. Відповідно для придбання квартири та машино-місць вони могли витратити лише 120 931,10 грн. 

 

ІІІ. Позиція відповідачів

 

32.25.06.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшов відзив на позовну заяву від представника ОСОБА_1 , адвоката Хахули М.О. (т. 9, а/с 22-23).

33.На думку представника відповідача ОСОБА_1 прокурор подав позовну заяву щодо активів, вартість яких перевищує передбачену ст. 368-5 КК України межу у 6500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на дату набуття активів у 2021 році (7 377 500 грн). З огляду на це, передумовою для пред`явлення такого позову мало б бути закриття відповідного кримінального провадження на підставі пунктів 3, 4, 5, 8, 10 ч. 1 ст. 284 КПК України. Натомість позивач не надав відповідних даних щодо наявності чи відсутності кримінального провадження щодо активів, які є предметом позову та щодо закриття такого провадження. З огляду на це, такі обставини є підставою для відмови у задоволенні позову. 

34.Як стверджує адвокат, НАЗК неправомірно повторно здійснило моніторинг способу життя ОСОБА_1 , що є підставою для визнання результатів такого моніторингу незаконним. Зокрема у 2023 році НАЗК в ході проведення моніторингу встановило декларування ОСОБА_1 недостовірних відомостей на суму 1 713 472,74 грн. Жодних порушень на суму 8 488 523 грн НАЗК не встановило. 

35.Крім цього, адвокат зазначає, що ОСОБА_1 не набувала у власність вказаний у позовній заяві транспортний засіб, не давала вказівки сину набути авто та не може вчиняти щодо нього дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження. Зокрема, саме ОСОБА_4 придбавав авто за дорученням сина - ОСОБА_3 , оскільки у останнього не було можливості займатись підбором та оформленням авто. У свою чергу ОСОБА_3 мав достатньо власного доходу та отриманих подарунків для придбання транспортного засобу. 

36.Разом з тим, адвокат вказує на наявність доказів, які підтверджують користування транспортним засобом саме ОСОБА_3 . Йдеться про: укладення останнім договорів добровільного страхування транспортних засобів та договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності у 2021-2024 роках; накладення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення на ОСОБА_3 , як водія транспортного засобу. 

37.У відзиві також зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_10 мали достатньо доходів, щоб з допомогою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 придбати квартиру та машино-місця. Зокрема, ОСОБА_1 мала фінансову можливість заощадити 36 580 доларів США до 2021 року, а ОСОБА_4 63 400 доларів США. Також подружжя ОСОБА_17 отримало доходи від продажу транспортного засобу та нерухомості на території Автономної Республіки Крим на загальну суму 1 821 950,75 грн. Відповідно, за твердженням адвоката, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мали можливість не лише переказати ОСОБА_2 2 443 955 грн, але й надати ще додаткові кошти готівкою для здійснення нею оплати нею за квартиру та машино-місця. 

38.У свою чергу, ОСОБА_2 до 2021 року могла заощадити 26 600 доларів США, а ОСОБА_10 - 25 400 доларів США. Також ОСОБА_18 надав ОСОБА_2 частину коштів, отриманих ним в подарунок від інших родичів, а саме в розмірі 655 949,17 грн для придбання машино-місця № НОМЕР_4 , яке він потім на себе переоформив.

39.Також у відзиві на заперечення щодо доводів прокурора зазначено, що  ОСОБА_1 не набувала у власність машино-місця та не доручала своїй матері їх придбавати. Відтак, вона не могла вчиняти щодо зазначених об`єктів дій, тотожних за змістом здійсненню права розпорядження ними. Зокрема, ОСОБА_1 не брала участі у придбанні цих об`єктів, тоді як ОСОБА_2 самостійно та на власний розсуд здійснювала розпорядження відповідними активами.

40.Також, на думку адвоката, прокурором пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання активів необґрунтованими. Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 258 ЦК України до вимог про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави застосовується позовна давність тривалістю чотири роки. Водночас прокурор звернувся до суду з відповідним позовом лише 06.06.2025, тоді як, за твердженням відповідачів, спірні активи були набуті у лютому 2021 року. Отже, на переконання адвоката, позивач пропустив встановлений законом чотирирічний строк позовної давності. 

41.Під час судових дебатів відповідачі додатково звернули увагу на те, що фінансова можливість ОСОБА_3 придбати транспортний засіб підтверджується висновком експерта № 3047 від 23.12.2025. Крім цього, цей висновок експерта також підтверджує факт того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мали достатньо заощаджень (понад 194 881 доларів США) для перерахування платежів ОСОБА_2 для придбання квартири та машино-місць. 

42.Крім цього, у дебатах відповідачі наголосили, що обставини придбання квартири, машино-місць та їх використання не мають жодного істотного значення з огляду на наявність у родини ОСОБА_1 коштів на їх придбання. 

 

ІV. Оцінка доводів сторін та мотиви суду щодо визнання активів необґрунтованими

 

43.Запроваджений інститут визнання необґрунтованими активів (цивільної конфіскації) є самостійним правовим механізмом у системі заходів протидії корупції, що функціонує у взаємозв`язку з фінансовим контролем публічних осіб. Нормативне призначення полягає у встановленні невідповідності між законними доходами суб`єкта та активами, якими він набув право власності, фактично володіє або реально розпоряджається, якщо їх вартість перевищує рівень, що може бути обґрунтований задекларованими джерелами доходів.

44.Цей механізм спрямований на унеможливлення прихованого збагачення публічних службовців і охоплює як активи, оформлені безпосередньо на відповідну особу, так і майно, що перебуває у формальній власності третіх осіб, однак щодо якого публічна особа здійснює фактичний контроль або користування. Таким чином, предметом контролю є будь-які активи відповідної вартості, пов`язані з публічною особою незалежно від форми їх оформлення, що унеможливлює ухилення від фінансового нагляду шляхом номінального переоформлення майна на близьких осіб.

45.Принциповою особливістю цього антикорупційного заходу є цивільно-правова природа, оскільки застосування інституту спеціальної конфіскації не обумовлюється встановленням злочинності діяння або ж встановлення набуття майна злочинним шляхом. Підставою для звернення з позовом є факт виявлення невідповідності майна, що свідчить про можливе набуття активів під час здійснення публічних повноважень не за законні доходи.

НОМЕР_6.Стандартом доказування у таких справах є баланс імовірностей, який передбачає рівні можливості доказування сторонами. Суд оцінює сукупність наданих доказів і встановлює, яка з версій щодо законності чи незаконності походження активів та їх зв`язку з публічною особою є більш вірогідною. 

47.Така модель передбачає рівномірний тягар, за яким позивач зобов`язаний обґрунтувати зв`язок активів із відповідачем як публічною особою та довести їх невідповідність встановленим законним джерелам доходів, а тягар доведення законності набуття майна та правомірності його джерел покладається на відповідача. Відповідний стандарт забезпечує ефективність механізму як інструменту перевірки доброчесності публічних службовців і правомірності набуття ними майна у процесі здійснення публічних функцій.

48.Особливості позовного провадження у справах про визнання активів необґрунтованими визначені главою 12 ЦПК України.

49.Станом на день подання позовної заяви положення до ч. 2 ст. 290 ЦПК України передбачили, що позов пред`являється щодо:

- активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 КК України;

- активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, а кримінальне провадження за статтею 368-5 КК України, предметом злочину в якому були ці активи, закрите на підставі пунктів 3, 4, 5, 8, 10 частини першої статті 284 КПК України і відповідне рішення набуло статусу остаточного;

- доходів, отриманих від активів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї частини.

50.При цьому позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред`явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у частині другій цієї статті, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

51.До того ж у вказаній статті міститься визначення понять, а саме:

1) термін «активи» означає грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на рахунках/електронних гаманцях, у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов`язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування;

2) під «набуттям активів» слід розуміти набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;

3) особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - ОФДМС), є особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції»;

5) термін «законні доходи» означає доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема джерел, визначених пунктами 7 і 8 частини першої статті НОМЕР_6 Закону України «Про запобігання корупції».

52.Частиною 4 ст. 89 ЦПК України встановлено, що у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони.

53.Стаття 81 ЦПК України визначає обсяг обставин доказування, а саме у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість.

54.Відповідно до ст. 291 ЦПК України суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів.

55.З урахуванням наведених положень закону та конкретних обставин цієї справи суд дійшов висновку про необхідність встановлення таких обставин:

1)чи є відповідачі особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування або ж особами, які набули у власність такі активи за дорученням ОФДМС?

2)чи має ОФДМС відносно активів можливість прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження?

3)чи можливо на підставі поданих доказів встановити, що активи були набуті за рахунок законних доходів;

4)чи відповідають заявлені позивачем об`єкти ознакам активу у розумінні частини 2 статті 290 ЦПК України в контексті різниці між їх вартістю і законними доходами особи;

5)чи є сукупність доказів позивача більш переконливою порівняно з сукупністю доказів відповідачів.

 

4.1. Відповідачі є особами уповноваженими на виконання функцій держави або ж особами, які набули у власність такі активи за дорученням останньої

56.Вказаний позов подано до ОСОБА_1 , її сина ОСОБА_3 та матері ОСОБА_2 , які є юридичними власниками оспорюваних активів.

57.Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 290 ЦПК України та пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» особами, уповноваженими на виконання функцій держави є державні службовці. 

58.У період з 09.12.2020 по 03.01.2024 ОСОБА_1 обіймала посаду начальника Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області.

59.Зазначена посада, відноситься до посади державної служби категорії «Б» відповідно до абз. 2 п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну службу». 

60.Зайняття ОСОБА_1 відповідної посади підтверджується рядом доказів, досліджених судом, а саме: щорічними деклараціями ОСОБА_1 за 2021 - 2023 роки (т. 3, а/с 7-40); особовою карткою ОСОБА_1 (т. 3, а/с 69-71); копією трудової книжки (т. 3, а/с 88-93); копією наказу Державної податкової служби України від 09.12.2020 № 1262-о (т. 3, а/с 97-98). 

61.Таким чином, Відповідач-1 ОСОБА_19 є суб`єктом у розумінні ч. 4 ст. 290 ЦПК України.

62.Відповідач-2 ОСОБА_20 та відповідач-3 ОСОБА_3 не є особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, однак позов заявлено до них як до іншої фізичної особи, які набули у власність активи за дорученням ОФДМС - ОСОБА_1 .

63.Так, висновок про набуття таких активів за дорученням ОСОБА_1 та її можливості розпоряджатися таким майном, що буде детально описано у пункті 4.2. цього рішення. 

64.Таким чином, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_20 є належними відповідачами у справі.

 

4.2. ОФДМС має відносно активів можливість прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження

65.У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний, зокрема навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (абз. 2 ч. 2 ст. 81 ЦПК України).

66.Як зазначалося вище мова іде про активи, які зареєстровані на праві власності за близькими особами відповідача-1 ОСОБА_1 , а саме є її сином ОСОБА_3 (відповідач-3) та матір`ю ОСОБА_2 (відповідач-2).

67.Розглядаючи питання щодо зв`язку цих активів зі ОСОБА_1 , суд повинен з`ясувати чи має остання можливість прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження. 

68.Чинне законодавство не розкриває поняття «зв`язок особи з активом», щодо якого ставиться питання про необґрунтованість, не визначає критеріїв такого зв`язку. При визначенні зв`язку особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з активами, необхідно дослідити правову або фактичну пов`язаність цієї особи з відповідними об`єктами майна.

69.У позовній заяві зазначено, що відповідач-3  ОСОБА_3 та відповідач-2 ОСОБА_2 набули право власності на транспортний засіб, квартиру на машино-місця, а відповідач-1 ОСОБА_1 , яка є особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо такого майна дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.

70.Відтак, ці обставини підлягають доказуванню у цій справі, оскільки їх встановлення є визначальним для вирішення питання про те, чи було набуття активів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 формальним та таким, що здійснене в інтересах особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування.

71.Однією з умов опосередкованого набуття активів третьою особою є наявність у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, «можливості прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними». Оскільки процедура визнання активів необґрунтованими за цією умовою ґрунтується на презумпції того, що зареєстроване за третьою особою право власності має формальний характер, а фактичним власником активів є суб`єкт декларування, вимагати підтвердження здійснення ним права розпорядження у класичному розумінні не можна. Тим більше, на законодавчому рівні відсутня унормована дефініція права розпорядження як однієї із правомочностей права власності. У теорії право розпорядження - це можливість самостійно вирішувати юридичну та фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо (наприклад продати, подарувати, передати за заповітом майно).

72.При регламентації інституту цивільної конфіскації мова йде не про право розпорядження як таке, а про вчинення щодо активу дій, тотожних за змістом здійсненню такого права, які можуть здійснюватися як прямо, так і опосередковано (зокрема, як і набуття активу - через третю особу з подальшим оформленням на себе чи членів своєї сім`ї або без нього). Слід також підкреслити, що для встановлення за цим критерієм умови набуття активів у власність третьою особою в інтересах відповідача не має значення, чи здійснював він щодо активу відповідні дії, визначальним є встановлення самої можливості їх вчинення. У справах про визнання необґрунтованими активів суд також повинен встановити, чи може (або міг) суб`єкт декларування контролювати певне майно через неформалізоване право розпорядження ним шляхом фактичної можливості визначення долі цього майна як безпосередньо, так і через третіх осіб, на яких оформлено відповідне право власності.

73.Можливість суб`єкта декларування прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, охоплює значне коло факторів: (1) користування активом, в тому числі без оформлення правових відносин між власником та суб`єктом декларування; (2) систематичність, тривалість, спосіб, обсяг та зміст користування активом суб`єктом декларування (при чому таке користування не обов`язково має бути постійним або безперервним); (3) наявність між власником та суб`єктом декларування родинних, дружніх або інших зв`язків, відносин підпорядкування тощо; (4) придбання активу за дорученням та/або в інтересах особи, яка не зазначена його власником; (5) здійснення суб`єктом декларування та/або власником за його дорученням витрат, пов`язаних з утриманням активу; (6) здійснення суб`єктом декларування та/або власником за його дорученням правочинів, пов`язаних з ефективним використанням активу; (7) поліпшення властивостей активу або підлаштування умов його використання під власні потреби; (8) можливість суб`єкта декларування визначати користування активом іншими особами (наприклад, членами своєї сім`ї); (9) можливість суб`єкта декларування відмовитися від активу; (10) можливість суб`єкта декларування впливати на долю активу, у тому числі шляхом надання відповідного доручення власнику тощо.

74.Будь-який із зазначених критеріїв як окремо, так і в сукупності, може свідчити про спроможність особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вчиняти щодо активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, якщо ця особа здійснює усвідомлений вольовий акт. Без волі особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вчинення таких дій неможливе. Вольовий компонент визначає динаміку відносин особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з активом, необґрунтованість якого презюмується.

75.Верховний Суд у постанові від 16.10.2024 у справі № 991/366/22 у тому числі зазначив, що «можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження» означає: 1) можливість контролювати певне майно через неформалізоване право розпорядження ним шляхом фактичної можливості визначати долю такого майна як безпосередньо, так і через третіх осіб, на яких оформлено відповідне право власності, 2) трактується ширше передбаченої ст. 16 ЦК України складової права власності.

76.Із огляду на викладене, суд має проаналізувати зв`язок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 із активами, щодо яких ставиться питання про їх необґрунтованість, а також реальні та/або потенційні можливості ОСОБА_1 розпоряджатися ними.

77. Оцінюючи наявність таких можливостей у ОСОБА_1 щодо кожного з оспорюваних активів, суд виходить із таких фактичних обставин справи, досліджених доказів та їх оцінки у сукупності. 

 

4.2.1. Щодо транспортного засобу Volvo XC90, 2020 р.в.

НОМЕР_7 .Як вже було зазначено, ОСОБА_3 придбав автомобіль Volvo XC90, 2020 р.в., VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , за договором від 07.02.2021 №ВСФ-2021-56 вартістю 1 976 996 грн (т. 2, а/с 30 - 33 зворот). Водночас, згідно з актом прийому передачі автомобіля та супровідної документації від 16.02.2021, вартість транспортного засобу становила 1 998 273 грн (т. 2, а/с 35). Таким чином, ОСОБА_3 набув у власність транспортний засіб, вартістю 1 998 273 грн, який позивач просить визнати необґрунтованим та стягнути в дохід держави. 

79.Встановлюючи наявність у ОСОБА_1 права вчиняти дії щодо вказаного автомобіля, тотожні за змістом праву розпорядження суд виходить з такого. 

80.Станом на 07.02.2021 (дата укладення договору) ОСОБА_3 перебував у м. Харкові, відтак фізично не міг бути присутнім у м. Києві та укладати жодні договори з приводу придбання транспортного засобу (т. 4, а/с 144, електронний файл «2»). 

81.Крім цього, як встановив суд, згідно з відомостей від операторів мобільного зв`язку, ОСОБА_3 не перебував у м. Києві з 13.12.2020 о 07:13 до 05.03.2021 о 13:52 (т. 4, а/с 144, електронний файл «2»).

82.Водночас, вже 13.12.2020, коли ОСОБА_3 не було в м. Києві, ОСОБА_4 звертався в автосалон Вінер Автомотів щодо придбання транспортного засобу Volvo XC 90. Зокрема, 13.12.2020 Анатолій Герасимич (представник компанії Вінер Автомотів) направив ОСОБА_4 комерційну пропозицію щодо придбання зазначеного транспортного засобу. Крім цього, він також написав супровідний лист, який починається зі слів «в продовження розмови» (т. 6, а/с 229). Отже, суд доходить висновку, що  ОСОБА_4 самостійно комунікував з представником Вінер Автомотів щодо придбання транспортного засобу. 

83.У свою чергу, сторона відповідачів цього не заперечує та зазначає, що дійсно підбором транспортного засобу займався ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_3 був зайнятий навчанням та професійним заняттям футболом. Водночас суд також враховує, що у листуванні з абонентом з мобільним номером телефону НОМЕР_8 ОСОБА_4 16.02.2021 направляв фото транспортного засобу Lexus та повідомив, що планують подарувати цей транспортний засіб ОСОБА_3 (т. 7, а/с 181-182). При цьому суд звертає увагу, що з контексту розмови вбачається, що співрозмовник цікавиться в  ОСОБА_4 , який автомобіль він планує придбати собі замість того, який має намір подарувати синові ( ОСОБА_3 ): «Себе что брать будете». У відповідь ОСОБА_4 повідомляє, що вже придбав інший автомобіль, однак зазначає, що деталі (ймовірно мова йде про марку автомобіля), повідомить пізніше: «Себе другую. Взял уже. Стоит на установке дор оборудования. Заберу дам знать». 

84.У своїх деклараціях за 2020, 2021, 2022, 2023 звітні періоди ОСОБА_1 зазначала, що у власності її чоловіка  ОСОБА_4 перебував автомобіль Lexus NX200, 2015 року випуску (т. 2, а/с 50-52, 53-55, 56-58, 59-61). Також перебування у власності ОСОБА_4 автомобіль Lexus NX200, 2015 року випуску підтверджується реєстраційною карткою транспортного засобу (т. 2, а/с 125). Відтак, суд доходить висновку, що в наведеному вище діалозі між ОСОБА_4 та абонентом з мобільним номером телефону НОМЕР_8 мова йде саме про намір подружжя ОСОБА_17 подарувати своєму синові ОСОБА_3 автомобіль НОМЕР_9 , натомість придбавши собі інший.

85.Враховуючи наміри ОСОБА_4 та ОСОБА_1 подарувати транспортний засіб Lexus NX200 ОСОБА_3 вже після купівлі останнім транспортного засобу Volvo XC 90, суд вважає встановленим, що реальними власниками транспортного засобу Volvo XC 90 були ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Саме вони для себе купували транспортний засіб Volvo XC 90, який формально зареєстрували на сина. 

86.Також суд враховує, що у договорі купівлі продажу транспортного засобу була зазначена адреса електронної пошти, якою користується ОСОБА_1 . У свою чергу доводи сторони відповідачів щодо некористування електронною поштою ОСОБА_4 суд не бере до уваги, оскільки відповідні доводи спростовуються матеріалами справи. Зокрема, 20.09.2022 ОСОБА_4 направив ОСОБА_13 повідомлення з власною електронною поштою ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 6, а/с 127). 

87.Крім цього, зі змісту заяв про настання страхових випадків від 24.01.2022, 02.08.2021 та 03.10.2022 вбачається, що транспортним засобом Volvo XC90 керував саме ОСОБА_4 (т. а/с 3, 126, 130, 138). Наведене додатково підтверджує, що фактичним користувачем зазначеного транспортного засобу був чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , а не їх син - ОСОБА_3 .

88.Заперечуючи проти позову в частині вимог до ОСОБА_1 , відповідачі наголошували, що підбором та придбанням спірного транспортного засобу займався саме ОСОБА_4 , а не ОСОБА_1 . З цього приводу суд доходить таких висновків.

89.Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 65 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. 

90.Таким чином, законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте ними під час шлюбу. Водночас ця презумпція є спростовною, а тому кожен із подружжя має право оспорювати поширення правового режиму спільної сумісної власності на конкретний об`єкт у судовому порядку.

91.Разом із тим у цій справі сторона відповідачів не стверджувала, що  ОСОБА_1 не надавала згоди на придбання ОСОБА_4 спірного транспортного засобу. Також матеріали справи не містять відомостей про її звернення до суду з позовом щодо спростування презумпції режиму спільної сумісної власності подружжя стосовно цього майна. За таких обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 придбав транспортний засіб за згодою ОСОБА_1 і задля спільного користування ним.

92.Відтак, сукупність встановлених судом обставин дає підстави для висновку, про наявність зв`язку автомобіля Volvo XC 90 з ОСОБА_1 , яка мала реальну можливість вчиняти щодо транспортного засобу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.

 

4.2.2. Щодо квартири  

АДРЕСА_8 .30.04.2021 було укладено договір відступлення до Попереднього договору № ПР/К146/1 (т. 5, а/с 177 - 180). Відповідно до цього договору ОСОБА_11 відступив на користь ОСОБА_2 належні йому права та обов`язки за вказаним Попереднім договором. Згідно з Попереднім договором, вже сплачена частина забезпечувального платежу в розмірі 2 610 726,72 грн вважається такою, що сплачена ОСОБА_2 16.01.2023 нотаріусом було зареєстроване право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_7 (т. 3, а/с 289-290). Згідно з договором купівлі продажу квартири від 16.01.2023, її вартість становить 3 739 629,72 грн (т. 5, а/с 115-116). Таким чином, ОСОБА_2 набула у власність квартиру, яку позивач просить визнати необґрунтованою та стягнути в дохід держави. 

94.Встановлюючи наявність у ОСОБА_1 права вчиняти дії щодо вказаної квартири, тотожні за змістом праву розпорядження суд виходить з такого. 

95.Згідно з відомостями від операторів мобільного зв`язку, ОСОБА_1 разом з своїм чоловіком ОСОБА_4 у лютому 2021 року почала систематично з`являтись у зоні дії базових станцій оператора мобільного зв`язку, які розташовані поблизу будинку за адресою АДРЕСА_6 , де знаходиться зазначена вище квартира (т. 4, а/с 144, електронний файл «1»).

96.Крім цього, суд встановив, що ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_4 систематично перебували у зоні дії базових станцій, які розташовані поруч з квартирою у 2022-2023 роках (т. 4, а/с 144, електронний файл «1»).

97.Суд враховує, що на початку лютого ОСОБА_1 здійснювала пошук квартири для придбання у м. Києві (т. 7, а/с 6). Крім цього, ОСОБА_4 систематично направляв ОСОБА_1 фотографії на яких відображений процес ремонту квартири та уточнював, чи все їй подобається тощо (т. 7, а/с 13-16). 

98.Також свідок  ОСОБА_13 , допитана в судовому засіданні 18.02.2026, повідомила, що у 2021 році працювала спеціалістом по продажу нерухомості в ТОВ «Ковальська нерухомість». У 2021 році до неї звернулись ОСОБА_4 та ОСОБА_1 щодо купівлі квартири у ЖК «Cristal Park Tower». Крім цього, свідок також повідомила, що вона не бачила ОСОБА_2 під час підбору квартири та її оформлення.

99.Повідомлені свідком ОСОБА_13 обставини, на переконання суду свідчать, що підбір квартири здійснювали саме ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 . 

100.Також свідок  ОСОБА_13 підтвердила, що використовує номер мобільного телефону  НОМЕР_10 . 

101.Як вбачається з протоколу огляду від 27.06.2023, щонайменше з квітня 2022 року ОСОБА_4 підтримував комунікацію з  ОСОБА_13 (абонент «Ева», мобільний номер НОМЕР_10 ) з питань підбору та придбання об`єктів нерухомості (т. 7, а/с 122-145).

102.Зокрема,  ОСОБА_4 цікавиться відновленням будівельних робіт, строками введення будинку в експлуатацію, реалізацією машино-місць у паркінгу, строками, з яких можна буде розпочати ремонт квартири, тощо.

103.02.08.2022 ОСОБА_13 повідомила ОСОБА_4 , що найближчими днями з ним зв`яжуться щодо можливості отримання ключів від квартири, після чого необхідно буде прийняти квартиру та підписати договір із ЖЕКом. У відповідь  ОСОБА_4 погодився та повідомив, що очікуватиме на відповідний дзвінок (т. 6, а/с 125).

104.З контексту подальшого спілкування вбачається, що ОСОБА_13 . 20.09.2022 повідомила ОСОБА_4 , що передача ключів від квартири відбудеться 26.09.2022 о 10:00 (т. 6, а/с 127).

105.При цьому, суд бере до уваги, що ОСОБА_4 23.09.2022 запитував у ОСОБА_13 чи не буде відбуватись відео- та фотозйомка під час отримання ключів від квартири у ЖК «Cristal Park Tower» (т. 6, а/с 128). У подальшому ОСОБА_4 також листувався з ОСОБА_13 щодо облаштування квартири меблями, при цьому він повідомляв, що буде радитись з ОСОБА_1 щодо цього (т. 6, а/с 130). 

106.Таким чином, суд доходить висновку, що подружжя ОСОБА_17 намагалось приховати факт придбання квартири, а будь-які питання щодо квартири ОСОБА_4 погоджував з ОСОБА_1 . 

107.Крім цього, у матеріалах справи міститься інформація про те, що ОСОБА_4 радився з ОСОБА_1 і щодо придбання меблів у квартиру (т. 6, а/с 245-247). З огляду на це, суд доходить висновку, що рішення щодо облаштування квартири приймала безпосередньо ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 чи ОСОБА_4 . 

108.18.02.2026 допитана в судовому засіданні ОСОБА_14 підтвердила, що ОСОБА_1 орієнтовно навесні 2022 року замовила дизайн-проєкти двох квартир - у ЖК «Cristal Park Tower» та у ЖК «Люксембург» у м. Харкові. При цьому, як вказує ОСОБА_14 квартира у ЖК «Cristal Park Tower» була саме для ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і вона вказувала свої побажання щодо оформлення дизайну цієї квартири. Також саме ОСОБА_1 здійснювала оплату за надані послуги з оформлення дизайну квартир. У свою чергу ОСОБА_14 не знайома з ОСОБА_2 та ніколи не зустрічалась з нею. 

109.У матеріалах справи також наявний протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - інформації з електронних комунікаційних мереж від 12.07.2023 (т. 8, а/с 124-169). У ході проведення цієї слідчої дії зафіксовано, що ОСОБА_1 мала ряд розмов, які мають значення для встановлення наявності в неї права вчиняти дії щодо квартири, тотожні за змістом праву розпорядженню, а саме: 

- 27.04.2023 ОСОБА_2 цікавиться в ОСОБА_1 коли буде завершений ремонт «у вашій квартирі» на що  ОСОБА_1 відповідає, що ремонт практично завершено (т. 8, а/с 127); 

- 08.05.2023  ОСОБА_1 обговорює питання ремонту та облаштування квартири меблями зі ОСОБА_4 (т. 8, а/с 144-145);

- 27.04.2023, 29.04.2023, 06.05.2023, 10.05.2023, 16.05.2023, 06.06.2023 ОСОБА_1 розмовляє з ОСОБА_21 щодо ходу проведення ремонту у квартирі (т. 8, а/с 125-126, 128, 132-143, 146-152, 155-164, 167-168). 

110.Встановлені судом обставини щодо участі ОСОБА_1 у ремонті квартири, її облаштуванні меблями та побутовою технікою, погодження ОСОБА_4 з ОСОБА_1 відповідних питань, а також прийняття нею остаточних рішень щодо облаштування квартири, на переконання суду, свідчать про те, що спірна квартира була придбана саме для проживання подружжя ОСОБА_17 , а не ОСОБА_2 .

111.Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що у цій справі не перевіряє допустимість доказів з точки зору вимог КПК України, як доказів у кримінальному провадженні, та не встановлює наявності/відсутності складу кримінального правопорушення. Оцінка матеріалів кримінального провадження, у тому числі матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, здійснюється виключно в аспекті з`ясування обставин набуття спірних активів, наявності чи відсутності законних джерел доходу та встановлення зв`язку активів із особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Зокрема, до проваджень кримінального характеру застосовується презумпція невинуватості, тоді як провадження про визнання активів необґрунтованими має іншу правову природу та спрямоване на перевірку майнової відповідності доходів і витрат. Отже, за умови отримання матеріалів кримінального провадження у законний спосіб та надання дозволу на їх розголошення в частині, що стосується питання обґрунтованості активів, їх використання у цьому цивільному процесі є допустимим, оскільки вони оцінюються виключно для встановлення майнових обставин і не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні кримінального правопорушення. 

112.Крім того, ті гарантії, які встановлені для здійснення НСРД, є вищими в порівнянні з процедурою збору доказів для цивільної конфіскації, тому що НСРД використовується для притягнення особи до найсуворішої відповідальності - кримінальної. У цій справі не йдеться про такі суворі санкції, тому і не потрібні такі високі стандарти (постанова Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14.12.2022 у справі № справа № 991/366/22). 

113.Відповідно до п. 105 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18, чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи.

114.На переконання суду, одні лише матеріали негласних слідчих (розшукових) дій не можуть використовуватися як достатні докази у цивільній справі, оскільки їх повнота, належність і допустимість підлягають перевірці саме в межах кримінального провадження. При цьому, суд у межах цивільного процесу не наділений повноваженнями здійснювати таку перевірку. Однак, суд може враховувати матеріали НСРД у сукупності з іншими доказами, які містяться в матеріалах. Питання повноти, достовірності, належності та допустимості матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій підлягають оцінці насамперед у межах відповідного кримінального провадження за правилами, визначеними КПК України. У межах цього цивільного провадження суд не здійснює перевірку таких матеріалів на предмет їх відповідності вимогам КПК України, як доказів у кримінальній справі, та не надає їм оцінки з точки зору доведеності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення, а враховує їх виключно в аспекті встановлення обставин, що мають значення для вирішення питання про обґрунтованість/необґрунтованість спірних активів.

115.Також суд звертає увагу на спосіб оплати забезпечувального платежу за квартиру в розмірі 900 000 грн та 212 455 грн, яку сплатив саме ОСОБА_4 з рахунку ОСОБА_2 . Зокрема, у момент сплати відповідних коштів ОСОБА_4 його мобільний телефон перебував поруч з відділенням АТ «Сенс Банк» у м. Києві. У той самий час ОСОБА_2 перебувала у Харківській області. Натомість згідно з квитанцій, відповідна сума була сплачена саме у Київському відділенні АТ «Сенс Банк» (т. 5, а/с 105-106). 

116.Враховуючи усе наведене вище, суд дійшов до висновку про наявність зв`язку квартири АДРЕСА_7 з ОСОБА_1 , а також наявністю у неї можливості вчиняти щодо квартири дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження нею.

117.Доводи відповідачів про те, що обставини придбання квартири та її використання не мають істотного значення з огляду на наявність у родини ОСОБА_1 коштів для її придбання, суд відхиляє як непереконливі. Мотиви такого висновку та його детальне обґрунтування викладені у розділі 4.3 цього рішення.

 

4.2.3. Щодо машино-місць за адресою      

АДРЕСА_9 .Як вже було зазначено вище, на підставі довіреності ОСОБА_4 уклав попередні договори від 13.08.2021 з АТ «ЗНВКІФ» «Обрій» №ПР/П174/1 (т. 5 а/с 145-152), № ПР/П175/1 (т. 5, а/с 181 - 190), № ПР/П176/1 (т. 5, а/с 202 - 211) про укладення у майбутньому договору купівлі-продажу машино-місць НОМЕР_3 (розмір забезпечувального платежу становив 750 500 грн), НОМЕР_4 (розмір забезпечувального платежу становив 703 000 грн) та № НОМЕР_5 (розмір забезпечувального платежу становив 703 000 грн). 16.01.2023 нотаріусом було зареєстровано право власності ОСОБА_8 на машино-місце № НОМЕР_3 (т. 3, а/с 289). Згідно з договором купівлі-продажу машино-місця НОМЕР_3 від 16.01.2023, його вартість становила 750 500 грн (т. 5, а/с 117-118). 

119.05.06.2023 ОСОБА_4 уклав договір про відступлення до Попереднього договору, за яким ОСОБА_3 приймає на себе комплекс прав та обов`язків за договором № ПР/П175/1 (т. 5, а/с 195 - 198). Вже 05.06.2023 було зареєстровано право власності ОСОБА_3 на машино-місце № НОМЕР_4 (т. 3, а/с 296-297). Згідно з договором купівлі-продажу машино-місця НОМЕР_4 від 05.06.2023, його вартість становила 710 030 грн (т. 5, а/с 200-201). 

120.14.12.2023 ОСОБА_2 , АТ «ЗНВКІФ» «Обрій» та ОСОБА_9 уклали договір відступлення до попереднього договору від 13.08.2021 № ПР/П176/1 (т. 5, а/с 217 - 220). 14.12.2023 АТ «ЗНВКІФ» «Обрій» та ОСОБА_9 (покупець) уклали договір купівлі-продажу машино-місця № НОМЕР_5, відповідно до якого, вартість машино-місця становила 738 150 грн (т. 5, а/с 221-222). 

121.На підставі довіреності ОСОБА_4 уклав попередній договір від 28.05.2021 з АТ «ЗНВКІФ» «Обрій» №ПР/П046/1 про укладення у майбутньому договору купівлі-продажу машино-місця № НОМЕР_6 (т. 5, а/с 137 - 144) Згідно з цим договором, розмір забезпечувального платежу складав 731 500,09 грн. 16.01.2023 нотаріусом було зареєстроване право власності ОСОБА_2 на машино-місце № НОМЕР_6 (т. 3, а/с 288-289). Згідно з договором купівлі-продажу машино-місця від 16.01.2023, вартість машино-місця № НОМЕР_6 складала 731 500 грн (т. 5, а/с 119-120). 

122.З огляду на наведене, ОСОБА_2 набула у власність машино-місця № НОМЕР_3 та № НОМЕР_6. У свою чергу ОСОБА_3 набув у власність машино-місце № НОМЕР_4 , а машино-місце № НОМЕР_5 фактично було продане ОСОБА_9 . 

123.При вирішенні питання щодо наявності у ОСОБА_1 права розпорядження вказаними машино-місцями, суд виходить із такого. 

124.Забезпечувальні платежі за машино-місця № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 здійснювалися ОСОБА_4 частинами, шляхом внесення на рахунок ОСОБА_2 коштів та готівкою через касу банку. У той же час, згідно відомостей від операторів мобільного зв`язку під час внесення готівки ОСОБА_4 перебував поруч з відділеннями АТ «Акордбанк» у м. Києві. У свою чергу ОСОБА_2 в цей час перебувала у м. Харкові та не була поруч з відділеннями АТ «Аккордбанк» (т. 4, а/с 144, електронний файл «1», «2»).

125.Аналогічна ситуація була і під час здійснення оплати за машино-місце № НОМЕР_6. Зокрема, 28.05.2021 з рахунку ОСОБА_2 на рахунок AT «Обрій» перераховано 731 500 грн. Проте, у момент здійснення оплати ОСОБА_2 територіально перебувала у с. Максимівка Харківської області. У свою чергу, ОСОБА_4 перебував у зоні дії базової станції, що розташована поблизу відділення АТ «Сенс Банк» (т. 4, а/с 144, електронний файл «1», «2»). Також саме ОСОБА_4 комунікував з абонентом « ОСОБА_22 » щодо підготовки рахунків на оплату за машино-місця (т. 6, а/с 106-116). 

126.З огляду на наведене, суд доходить висновку, що оплату за машино-місця № НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 та НОМЕР_6 здійснював саме ОСОБА_4 , а не ОСОБА_2 . 

127.Суд звертає увагу, що ОСОБА_4 у листуванні з ОСОБА_13 неодноразово нагадував щодо необхідності продажу та здачі в оренду машино-місць у ЖК «Cristal Park Tower» (т. 6, а/. 122-123, 136, 139-140). Зокрема, ОСОБА_4 прямо вказував, що ОСОБА_13 може пропонувати машино-місце № НОМЕР_5 , яке і було продане ОСОБА_9 у грудні 2023 року (т 6, а/с 139). З огляду на це, суд не враховує доводи сторони відповідачів, що ОСОБА_2 14.12.2023 самостійно реалізувала своє право розпорядження цим машино-місцем. 

128.Крім цього, суд бере до уваги, що витрати, пов`язані з утриманням паркінгів також здійснює ОСОБА_4 (т. 2, а/с 191 - електронний носій інформації). У свою чергу, згідно з відповіддю від ТОВ «Сент Софія Проперті Менеджмент», машино-місце № НОМЕР_6 безпосередньо використовується для паркування транспортного засобу Volvo XC90, яким користуються ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (т. 2, а/с 215). 

129.Суд не бере до уваги доводи сторони відповідачів, що ОСОБА_2 підписувала договір на обслуговування машино-місця № НОМЕР_6, оскільки в день підписання вона перебувала у Харківській області (т. 4, а/с 144, електронний файл «2»). 

130.Щодо доводів сторони відповідачів, що 05.06.2023 ОСОБА_2 самостійно розпорядилась машино-місцем НОМЕР_4, а саме підписала договір відступлення до Попереднього договору № ПР/П175/1 від 05.06.2023, то суд не сприймає ці доводи. Дійсно, у договорі відступлення вказано, що його самостійно підписала ОСОБА_2 . Натомість з боку ОСОБА_3 діяв ОСОБА_4 за довіреністю. На переконання суду, це вкотре доводить, що реальним власником (в тому числі розпорядником) цього майна були ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . 

131.Додатково суд звертає увагу на те, що сторона відповідачів жодним чином не пояснила, з якою метою ОСОБА_2 купувала 4 машино-місця в м. Києві, хоча при цьому вона не має та не мала власного транспортного засобу та проживає у Харківській області. 

132.Щодо доводів відповідачів про те, що підбором та придбанням машино-місць займався саме ОСОБА_4 , а не ОСОБА_1 , суд доходить аналогічних висновків, викладених у абзацах 89-91 цього рішення, оскільки відповідачами не спростовано презумпцію режиму спільної сумісної власності подружжя щодо зазначеного майна.

133.Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про наявність зв`язку машино-місць № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 з ОСОБА_1 , а також наявністю у неї можливості вчиняти щодо машино-місць дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.

 

4.3. Чи можливо на підставі поданих доказів встановити, що активи були набуті за рахунок законних доходів

134.Насамперед, у контексті оцінки допустимості доказів суд вважає за необхідне надати оцінку доводам представників відповідачів про те, що НАЗК неправомірно здійснило повторний моніторинг способу життя ОСОБА_1 , у зв`язку з чим зібрані за його результатами докази (які становлять значну частину доказової бази позивача на обґрунтування позову) є недопустимими.

135.Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 51-4 Закону України «Про запобігання корупції», НАЗК здійснює вибірковий моніторинг способу життя суб`єктів декларування з метою встановлення відповідності їх рівня життя наявним у них та членів їх сім`ї майну і одержаним ними доходам. Моніторинг способу життя суб`єктів декларування здійснюється НАЗК на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, а також із медіа та інших відкритих джерел інформації, яка містить відомості про невідповідність рівня життя суб`єктів декларування задекларованим ними майну і доходам.

136.Відповідний моніторинг способу життя здійснюється у спосіб, який передбачений Порядком здійснення моніторингу способу життя суб`єктів декларування, який затверджений Наказом  Національного агентства з питань запобігання корупції № 236/23 від 26.10.2023 (далі - Порядок). 

137.Суд звертає увагу, що ані в Законі України «Про запобігання корупції», ані в Порядку немає жодних обмежень щодо здійснення НАЗК повторного моніторингу способу життя. Метою здійснення такого моніторингу фактично є повторний аналіз усієї інформації щодо суб`єкта декларування, перевірка фактичних відомостей тощо. Отримання НАЗК нової інформації щодо суб`єкта декларування або виявлення нових обставин, які вказують на можливу невідповідність рівня його життя задекларованим майну і доходам, є самостійною підставою для ініціювання процедури моніторингу, незалежно від факту проведення таких перевірок у минулому. Порядком передбачено, що рішення про початок здійснення моніторингу приймається керівником самостійного структурного підрозділу апарату НАЗК саме на підставі відповідної доповідної записки про наявність таких ознак.

138.Відтак, за наявності обґрунтованих підстав, які викладаються у доповідній записці, керівник відповідного структурного підрозділу апарату НАЗК може прийняти рішення про здійснення повторного моніторингу способу життя. 

139.З огляду на наведене, суд доходить висновку, що НАЗК правомірно розпочало проведення повторного моніторингу способу життя ОСОБА_1 , а тому зібрані докази, які лягли у обґрунтування рішення, є допустимими та належними. 

140.У межах цього розділу суд також хоче надати оцінку доводам сторони відповідачів щодо того, що прокурор подав позовну заяву щодо активів, вартість яких перевищує передбачену ст. 368-5 КК України межу у 6500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на дату набуття активів у 2021 році (7 377 500 грн).

141.Згідно з ч. 3 ст. 290 ЦПК України, для визначення вартості активів застосовується вартість їх набуття, а у разі їх набуття безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, мінімальна ринкова вартість таких або аналогічних активів на дату набуття.

142.На думку відповідачів, оспорювані активи були набуті у 2021 році, оскільки саме в той період відбулось укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу, попередніх договорів щодо квартири та машино-місць. Крім цього, усі розрахунки за попередніми договорами були здійснені у 2021 році. 

143.Водночас, як встановив суд у ході судового розгляду, відповідно до п. 2.4. попереднього договору № ПР/К146/1 від 07.08.2020 сторони визначили, що об`єкт (квартира) передається Стороною-1 (забудовник) у власність Сторони-2 ( ОСОБА_11 , який в подальшому відступив усі права та обов`язки за попереднім договором  ОСОБА_2 ) виключно після здійснення Стороною-2 усіх платежів в рахунок оплати Вартості Об`єкта за цим Договором шляхом укладення договору купівлі-продажу Об`єкта, що посвідчується нотаріально (т. 5, а/с 121-128). У свою чергу, договір купівлі-продажу квартири був укладений та нотаріально посвідчений 16.01.2023 (т. 5, а/с 115-116). 

144.Аналогічні положення щодо моменту передання машино-місць у власність також містяться у попередніх договорах №ПР/П174/1 (т. 5, а/с 145-152), № ПР/П175/1 (т. 5, а/с 181 - 190), № ПР/П176/1 (т. 5, а/с 202 - 211), №ПР/П046/1 (т. 5, а/с 137 - 144) про укладення у майбутньому договору купівлі-продажу машино-місць № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , НОМЕР_6. Натомість договір купівлі-продажу машино-місця № НОМЕР_3 був укладений та нотаріально посвідчений 16.01.2023 (т. 5, а/с 117-118), договір купівлі-продажу машино-місця № НОМЕР_4 був укладений та нотаріально посвідчений 05.06.2023 (т. 5, а/с 200-201), договір купівлі-продажу машино-місця № НОМЕР_6 був укладений та нотаріально посвідчений 16.01.2023 (т. 5, а/с 119-120). Щодо машино-місця № НОМЕР_5 ОСОБА_2 14.12.2023 уклала договір відступлення до попереднього договору на користь ОСОБА_9 (т. 5, а/с 217-220). 

145.Відповідно до ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 цієї статті передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

146.У цій справі позов пред`явлений саме щодо квартири та машино-місць, як об`єктів нерухомого майна, право власності на яке підлягає державній реєстрації відповідно до закону, а не щодо грошових коштів (окремих платежів) на їх придбання чи майнових прав за договором (попереднім чи основним). Така державна реєстрація мала місце в період часу з 16.01.2023 по 05.06.2023 (т. 2, а/с 90-92, 94-96). При цьому визнання активу необґрунтованим можливе не тільки якщо він сам, але й якщо гроші, необхідні для його придбання, не були набуті за рахунок законних доходів.

147.Відтак, оскільки предметом цього позову є квартира та машино-місця, а не грошові кошти, витрачені на їх придбання, суд вважає, що набуття ОСОБА_2 права власності на квартиру № 146 та машино-місця № НОМЕР_6 і № НОМЕР_3 , а ОСОБА_3 - на машино-місце № НОМЕР_4 , як на об`єкти нерухомого майна, щодо яких заявлено позовні вимоги, відбулося в момент державної реєстрації права власності на них, тобто в період з 16.01.2023 по 05.06.2023, відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України.

148.Окрім цього, 14.12.2023 у результаті укладення між AT «ЗНВКІФ «Обрій», ОСОБА_2 та ОСОБА_9 договору про відступлення прав за попереднім договором №ПР/П176/1 від 13.08.2021 фактично відбулася трансформація попереднього активу -майнових прав на машино-місце НОМЕР_5 у грошові кошти, отримані як дохід від його відчуження, що, у свою чергу, свідчить про набуття нового активу, у розмірі не менше 703 000 грн, тобто первинної вартості активу. 

149.Втім, суд погоджується, що автомобіль марки Volvo ХС90 був набутий ОСОБА_3 16.02.2021.

150.Кримінальна відповідальність за ст. 368-5 КК України передбачена при набутті особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів, вартість яких більше ніж на 6 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує її законні доходи.

151.Відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України для кваліфікації кримінального правопорушення сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, тобто - у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місць), встановленого законом на 1 січня звітного податкового року.

152.З 01.01.2021 прожитковий мінімум для працездатної особи становив 2 270 грн (ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»). Отже, для кваліфікації кримінального правопорушення сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установленого на рівні податкової соціальної пільги, станом на 2021 рік, становила 1 135 грн.

153.Згідно з ст. 368-5 КК України, станом на 2021 рік, кримінально караним буде набуття активів розміром, що на 7 377 500 грн перевищуватиме законні доходи суб`єкта цього кримінального правопорушення.

154.З 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатної особи становив 2 684 грн (ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»). Отже, для кваліфікації кримінального правопорушення сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установленого на рівні податкової соціальної пільги, станом на 2023 рік, становила 1 342 грн.

155.Тому згідно з ст. 368-5 КК України, станом на 2023 рік, кримінально караним буде набуття активів розміром, що на 8 723 000 грн перевищуватиме законні доходи суб`єкта цього кримінального правопорушення.

156.Водночас, враховуючи, що позов пред`явлено щодо сукупності активів, більшість з яких набуто у 2023 році, а також те, що у 2021 році кримінальна відповідальність за незаконне збагачення наставала за меншого розміру різниці між вартістю активів та законними доходами особи, ніж у 2023 році, суд виходить із того, що застосування до спірних правовідносин критерію, чинного станом на 2023 рік, є виправданим. З огляду на те, що кримінальна відповідальність є найбільш суворим видом юридичної відповідальності, саме цей розмір різниці між вартістю активів та законними доходами суд бере за основу при вирішенні цієї цивільної справи.

157.Відтак, для пред`явлення відповідного позову максимальна різниця між вартістю активів, набутих у 2023 році, та законними доходами становить 8 723 000 грн. З огляду на це, прокурор подав позовну заяву щодо активів, вартість яких не перевищує передбачену ст. 368-5 КК України межу у 6 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на дату набуття активів у 2023 році. 

158.З цих же підстав суд відхиляє доводи відповідачів щодо пропуску прокурором позовної давності. 

159.Так, ч. 5 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність у чотири роки застосовується за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

160.Відповідно до ч. 7 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності у цій категорії справ починається від дня набуття оспорюваних активів відповідачем.

161.Як зазначено вище, спірні активи були набуті відповідачами - 16.02.2021 (автомобіль), 16.01.2023 (квартира, машино-місця НОМЕР_3, НОМЕР_6), 05.06.2023 (машино-місце НОМЕР_4), 14.12.203 (відчуження машино-місця НОМЕР_5). Отже, саме з наведених дат розпочався перебіг спеціальної чотирирічної позовної давності, встановленої ч. 5 ст. 258 ЦК України.

162.Водночас, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Це положення не містить жодного застереження щодо певної категорії справ, зокрема про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. 

163.Цей пункт виключено 04.09.2025 на підставі Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності».

164.Починаючи з 24.02.2022 по 04.09.2025 перебіг позовної давності у цій справі був зупинений у силу прямої вказівки закону та не здійснювався протягом усього часу дії відповідного правового регулювання.

165.Суд встановив, що станом на 24 лютого 2022 року, тобто на дату запровадження воєнного стану в Україні, з моменту набуття активу (автомобіля Volvo ХС90) 16.02.2021 минув 1 рік і 8 днів.

166.Натомість квартира та машино-місця № НОМЕР_6 , № НОМЕР_3 і № НОМЕР_4 були набуті відповідачами вже у 2023 році, тобто в період, коли перебіг позовної давності був зупинений.

167.За таких обставин суд доходить висновку, що позов у цій справі подано в межах спеціальної чотирирічної позовної давності, встановленої ч. 5 ст. 258 ЦК України. Відтак доводи відповідачів про пропуск прокурором строку позовної давності є безпідставними, а підстави для застосування наслідків її спливу відсутні.

168.Отже, судом встановлено, що спірні активи були набуті відповідачами у 2021-2023 роках, однак їх фактична оплата здійснювалася у 2021 році, що підтверджується дослідженими судом доказами. За таких обставин під час оцінки фінансової спроможності відповідачів суд виходить із їх майнового стану та законних доходів саме станом на 2021 рік. 

169.Оцінюючи наявність у відповідачів законних доходів, достатніх для набуття спірних активів, суд виходить із такого. 

 

4.3.1. Щодо транспортного засобу Volvo XC90, 2020 р.в.

НОМЕР_11 .Як вже було зазначено вище, ОСОБА_3 придбав автомобіль Volvo XC90, 2020 р.в., VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , за договором від 07.02.2021 №ВСФ-2021-56 вартістю 1 976 996 грн (т. 2, а/с 30 - 33 зворот). Водночас, згідно з актом прийому передачі автомобіля та супровідної документації від 16.02.2021, вартість транспортного засобу становила 1 998 273 грн (т. 2, а/с 35).

171.З матеріалів справи суд встановив таку фінансову спроможність ОСОБА_3 : з 2015 по лютий 2021 року отримав законні доходи на суму 264 105, 03 грн, з них зняв готівку 41 359,50 грн (т. 2, а/с 191, оптичний носій інформації). Тобто самостійних доходів ОСОБА_3 не вистачило для придбання такого автомобіля. 

172.У відзиві на позовну заяву та у судових дебатах сторона відповідачів стверджувала, що ОСОБА_3 придбав транспортний засіб за рахунок: 

- спадщини у розмірі 179 960 грн, яку ОСОБА_3 отримав у 2015 році та конвертував усю суму в долари США (близько 8 000 долари США);

- заощаджень (близько 1 000 доларів США) від отриманих доходів від ФК «Десна» та ФК «Метал»;

- подарунку від ОСОБА_5 у розмірі 40 200 доларів США;

- подарунку від ОСОБА_6 у розмірі 11 578, 76 доларів США;

- подарунку від ОСОБА_7 у розмірі 34 600 доларів США;

- коштів від продажу у 2000 році квартири в м. Хмельницькому у розмірі 7 226,51 доларів США.

173.Можливість зазначених осіб заощадити відповідні кошти та подарувати їх ОСОБА_3 сторона відповідачів підтверджує висновком експерта № 3047 від 23.12.2025 (т. 11, а/с 6 - 38).

174.Дослідивши матеріали справи та озвучені сторонами доводи суд критично ставиться до версії сторони відповідачів щодо фінансової можливості ОСОБА_3 заощадити зазначену суму грошових коштів для придбання транспортного засобу Volvo XC90, 2020 р.в. з огляду на таке. 

175.У деклараціях особи, уповноваженої на виконання держави та місцевого самоврядування за 2015-2018 роки, ОСОБА_1 зазначає члена своєї сім`ї - ОСОБА_3 . Відповідно у декларації немає жодних відомостей про накопичення у розмірі 8 000 доларів ОСОБА_3 (т. 2, а/с 42 - 49 зворот). У 2016 році ОСОБА_1 вказала дохід ОСОБА_3 у розмірі 14 грн, а в декларації за 2017 рік доходи знову відсутні. 

176.Також суд зауважує, що у 2017 році помер ОСОБА_5 (документальне підтвердження в матеріалах відсутнє, однак відповідачі не заперечували факт смерті), який за твердженням сторони відповідачів подарував 40 200 доларів США ОСОБА_3 . Водночас у декларації за 2017 рік, ОСОБА_1 не вказувала про наявність у ОСОБА_3 жодних заощаджень. 

177.Крім цього, суд враховує, що ОСОБА_6 у період з 2017 по 2021 роки з банківських рахунків витратила в торгово сервісній мережі 8 693,82 грн, чого явно недостатньо для забезпечення нормальної життєдіяльності (т. 2, а/с 191, оптичний носій інформації). З огляду на це, суд погоджується з позивачем, що більшість витрат на проживання ОСОБА_6 здійснювала у готівковій формі. 

178.Аналогічна ситуація склалась і у ОСОБА_7 , яка за період з 2017 по 2021 роки витратила 24 649,05 грн з банківських рахунків для здійснення оплати у торгово сервісній мережі (т. 2, а/с 191, оптичний носій інформації). Тому суд доходить висновку, що ОСОБА_7 здійснювала більшість витрат на проживання у готівковій формі. 

179.У свою чергу, сторона відповідачів не надала суду жодних доказів, які б підтверджували факти здійснення обміну валют усіма членами родини ОСОБА_1 . Дійсно, суд погоджується, що на осіб не покладений обов`язок зберігати відповідні квитанції, водночас враховуючи велику кількість обмінних операцій, які начебто здійснювали члени родини ОСОБА_1 , принаймні декілька квитанцій мало б бути збережено. 

180.Натомість єдиними джерелами підтвердження наведених обставин є пояснення сторони відповідачів, які є заінтересованими у результаті розгляду справи. За таких умов зазначені пояснення не можуть вважатися достатнім та беззаперечним доказом факту отримання ОСОБА_3 від родичів у дар значної грошової суми без належного документального підтвердження.

181.Що стосується висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 23.12.2025 № 3047 (т. 11, а/с 6 - 38), суд зазначає, що він також не є належним та достатнім підтвердженням можливості родини ОСОБА_1 заощадити кошти в сумі достатній для придання спірних активів. Зокрема, у цьому висновку експерт описав ситуацію, за якої усі члени родини ОСОБА_1 з 2007 року здійснювали витрати виключно у межах прожиткового мінімуму. В подальшому усі начебто накопичені кошти родина ОСОБА_17 обмінювала на іноземну валюту. При цьому, єдиною метою здійснення таких заощаджень було накопичення коштів та їх подальша передача ОСОБА_3 . 

182.Крім цього, суд також звертає увагу, що сформульовані питання для експерта були зведені виключно до підтвердження суми отриманих доходів членами родини ОСОБА_1 . Однак, такий підхід суперечить економічній логіці та обставинам справи. Протягом зазначеного періоду члени родини ОСОБА_1 здійснювали поточні витрати на проживання, сплачували комунальні платежі, несли витрати на лікування, харчування, транспорт та інші побутові потреби, характерні для звичайного життя. Тому сама по собі сума отриманих коштів не дорівнює сумі накопичених заощаджень.

183.Натомість експерт жодним чином не враховував наявність реальних витрат на проживання та інших соціально-побутових потреб. Зокрема, експерт у своєму висновку встановлює, що ОСОБА_5 орієнтовно витратив 109 441 грн, водночас згідно з виписок з рахунків, суд встановив, що 249 403,75 грн ОСОБА_5 витратив на погашення кредиту, розрахунків в магазинах тощо (т. 2, а/с 191, оптичний носій інформації). 

184.Аналогічна ситуація склалась і з ОСОБА_7 , яка за розрахунками експерта витратила 163 112 грн. Натомість з виписок по банківським рахункам суд встановив, що ОСОБА_7 лише для транзакції з повернення коштів за кредитним договором витратила 155 175 грн (т. 2, а/с 191, оптичний носій інформації). 

185.Відтак, суд доходить висновку, що версія відповідачів про використання ОСОБА_3 для придбання автомобіля Volvo XC90 власних заощаджень, сформованих переважно за рахунок коштів, подарованих йому близькими родичами, не знайшла свого підтвердження. 

186.Як встановлено судом, зазначені особи не мали об`єктивної можливості заощадити грошові кошти у розмірі, на який посилаються відповідачі. Крім того, навіть якщо виходити з припущення про наявність у зазначених осіб відповідних грошових коштів, відповідачами не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт їх передачі ОСОБА_3 як подарунка.

187.Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що  ОСОБА_3 не мав законних доходів для придбання транспортного засобу Volvo XC90, 2020 р.в., а тому вважає обґрунтованою позовну вимогу позивача про визнання цього активу необґрунтованим. 

 

4.3.2. Щодо квартири   

АДРЕСА_11 .Як вже було зазначено вище, 16.01.2023 нотаріусом було зареєстроване право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_7 (т. 3, а/с 289-290). Таким чином ОСОБА_2 набула у власність вказаний актив, який позивач просить визнати необґрунтованим та стягнути у дохід держави. 

189.Як стверджують відповідачі у відзиві на позовну заяву та у судових дебатах, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мали законні доходи для перерахування ОСОБА_2 платежу у розмірі 2 443 955 грн, витраченого на придбання квартири. Зокрема, ці доходи подружжя ОСОБА_17 отримало внаслідок: 

- ОСОБА_1 у період з 2007 по 2022 роки отримала дохід у розмірі 1 965 810 грн, що еквівалентно 100 180,5 доларів США. З цих коштів вона заощадила понад 33 000 доларів США;

- ОСОБА_4 за період з 01.07.2013 по 31.12.2021 отримав дохід у розмірі 2 602 549 грн, що становить понад 108 462,7 доларів США. З цих коштів він заощадив понад 63 000 доларів США;

- ОСОБА_1 та ОСОБА_4 отримали доходи у розмірі понад 1,5 млн. грн від продажу квартири та двох земельних ділянок, що розташовані у Автономній Республіці Крим;

- ОСОБА_4 отримав доходи від продажу транспортного засобу Honda Accord 2013 р.в. в розмірі понад 300 000 грн (з урахуванням витрат на купівлю автомобіля Lexus NT 200T);

- ОСОБА_4 також отримував доходи у період з 2005 по 2013 роки у розмірі 328 367 грн, що еквівалентно 48 395 доларів США. 

190.Додатково сторона відповідачів у судових дебатах зазначила, що ОСОБА_2 змогла заощадити кошти у розмірі 34 111 доларів США, а ОСОБА_10 30 122 доларів США. Така сума заощаджених коштів підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 23.12.2025 № 3047 (т. 11, а/с 6 - 38).

191.Аналізуючи доводи сторони відповідачів суд виходить із такого. По-перше, як вже було зазначено вище, суд вважає неналежним висновок експерта № 3047 від 23.12.2025, оскільки він не може підтверджувати або спростовувати будь-які обставини, які мають значення для цієї справи. Експерт відобразив ситуацію, згідно з якою ОСОБА_2 та ОСОБА_10 здійснювали витрати в межах прожиткового мінімуму, що є мало ймовірним. 

192.Зокрема, експерт визначив, що ОСОБА_2 у період з 2017 по 2018 роки витратила 28 998 грн, натомість фактичні витрати лише на товари першої необхідності склали 41 256,76 грн. При цьому, у виписках з банківських рахунків немає даних щодо витрат ОСОБА_2 у торгово-сервісній мережі. Відповідно суд доходить висновку, що такі витрати здійснювались за рахунок готівкових коштів. Аналогічна ситуація склалась і у ОСОБА_10 , який у 2017 році витратив для товарів першої необхідності лише 3 223,24 грн (т. 2, а/с 191, оптичний носій інформації). Крім цього, він 02.05.2022 придбав транспортний засіб Renaut Logan за ціною 459 000 грн (т. 2, а/с 11-17). Відповідні кошти ОСОБА_10 міг витратити лише з власних заощаджень, що спростовує версію сторони відповідачів, що він витратив усі кошти на придбання спірних активів. 

193.Крім того, як уже зазначалося, стороною відповідачів не надано жодної квитанції чи іншого документа, який би підтверджував фактичне здійснення членами родини ОСОБА_1 валютних операцій з обміну гривні на долари США. Так само зі змісту зазначеного висновку експерта не вбачається, що предметом дослідження були документи чи інші матеріали, які підтверджували б здійснення таких валютних операцій або конвертацію отриманих коштів у долари США. За таких обставин висновки експерта в цій частині ґрунтуються на припущенні, а не на безпосередньо досліджених доказах. Відтак суд доходить висновку, що зазначений висновок експерта фактично підтверджує лише розмір доходів, отриманих родиною ОСОБА_17 , та визначає кількість іноземної валюти, яку теоретично можна було б придбати за рахунок цих доходів, однак не підтверджує факту здійснення відповідних валютно-обмінних операцій.

194.Більше того, експертом брались до розрахунку суми нарахованих доходів, без урахування сум утриманих податків і зборів. Це свідчить про врахування експертом до складу гіпотетично конвертованих в іноземну валюту коштів членів родини ОСОБА_23 в обсязі більшому, ніж вони отримали у розпорядження після утримання податків. 

195.По-друге, суд звертає увагу на суперечливу позицію відповідачів щодо отримання ними доходів від продажу квартири та двох земельних ділянок у АР Крим. Зокрема, сторона відповідачів посилається на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13.03.2024, відповідно до якого родина ОСОБА_17 отримала відповідні доходи від продажу нерухомості на території АР Крим. Водночас, в ході аналізу вироку суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заперечили факт одержання ними доходів від продажу нерухомого майна на території АР Крим (т. 9, а/с 116-127). 

196.Додатково суд звертає увагу, що під час допиту 04.10.2023 ОСОБА_4 зазначив, що грошові кошти від продажу нерухомого майна на території АР Крим родина ОСОБА_1 не отримала, а сам правочин він вважає незавершеним (т. 8, а/с 16). Також факт неотримання коштів від продажу нерухомого майна на території АР Крим підтвердив ОСОБА_3 у ході допиту 16.10.2023 (т. 8, а/с 31). 

197.Крім того, стороною відповідачів не надано жодних доказів того, яким чином грошові кошти були переміщені з території АР Крим, яка є тимчасово окупованою, на територію, підконтрольну Україні, а також яким чином здійснювався обмін російських рублів на гривню.

198.По-третє, щодо доводів сторони відповідачів про наявність заощаджень, отриманих внаслідок продажу транспортного засобу Honda Accord, 2013 р.в. (з урахуванням витрат на купівлю автомобіля Lexus NT 200T), суд зазначає таке.

199.Сторона відповідачів вказує, що ОСОБА_4 продав автомобіль Honda Accord, 2013 р.в. за 600 000 грн, після чого за частину отриманих коштів придбав автомобіль Lexus NT 200T за 298 388,7 грн (т. 9, а/с 111, 112). На підставі цього стверджують, що після придбання автомобіля Lexus NT 200T, 2015 р.в., у ОСОБА_4 залишилися заощадження у розмірі 301 611,3 грн, що становить різницю між вартістю проданого автомобіля Honda Accord та вартістю придбаного автомобіля Lexus NT 200T.

200.Водночас суд звертає увагу, що в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020-2023 роки, долучених до матеріалів справи, ОСОБА_1 зазначила, що у власності її чоловіка, ОСОБА_4 , перебуває транспортний засіб Lexus NX 200T, 2015 р.в., вартість якого станом на дату набуття становить 825 000 грн (т. 2, а/с 50-61 зворот).

201.З огляду на те, що ОСОБА_1 у кожній із поданих декларацій зазначала вартість автомобіля Lexus NX 200T, 2015 р.в., станом на дату його набуття, у розмірі саме 825 000 грн та жодного разу не вказувала вартість 298 388,7 грн, відображену в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, суд вважає, що при оцінці цих обставин належить виходити саме з відомостей, зазначених у деклараціях. Такий висновок обумовлений тим, що на суб`єкта декларування покладено обов`язок подавати повні та достовірні відомості про майно і його вартість.

202.Відтак, враховуючи, що вартість придбаного автомобіля Lexus NX 200T, 2015 р.в., становила 825 000 грн, тоді як дохід від продажу автомобіля Honda Accord, 2013 р.в., склав 600 000 грн, суд доходить висновку, що ОСОБА_4 не лише не отримав доходу від відчуження одного транспортного засобу та придбання іншого, а навпаки доплатив щонайменше 225 000 грн.

203.По-четверте, суд також не сприймає доводи сторони відповідачів про накопичення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 значної суми кошти внаслідок здійснення обміну валют. Як вже було зазначено вище, сторона відповідачів не надала жодних доказів того, що такі валютні операції дійсно мали місце. Також у декларації за 2020 рік як і в усіх попередніх, ОСОБА_1 нічого не вказує про наявність будь-яких заощаджень в неї та її чоловіка, а також будь-яких відомостей про дарування коштів ОСОБА_2 чи будь-яким іншим особам (т. 2, а/с 42-52). 

204.Твердження відповідачів, що ОСОБА_1 могла вказати недостовірні відомості у своїх деклараціях суд не враховує, оскільки такі твердження є такими, що зроблені з єдиною метою - створити уявлення про достатність грошових коштів для придбання спірних активів.

205.Крім цього, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що у 2021 році родина ОСОБА_17 несла й інші суттєві фінансові витрати, зокрема пов`язані з придбанням квартири у м. Харкові в ЖК «Люксембург». При цьому підбором та придбанням зазначеної квартири безпосередньо займався ОСОБА_4 , тоді як право власності на неї мало бути оформлене на ОСОБА_10 (т. 6, а/с 168 - 177). 

206.Так, згідно з листуванням, яке зафіксоване в протоколі огляду від 27.06.2023, орієнтовна вартість 1 кв.м. у ЖК «Люксембург» (де в подальшому родина ОСОБА_17 і придбала квартиру) становила 1700 доларів США. При площі запропонованих квартир 63 кв. м. та більше, вартість такої квартири становила понад 100 000 доларів США. У подальшому організацією ремонту цієї квартири та замовленням дизайн-проєкту також займалась ОСОБА_1 (про що вже було зазначено у розділі 4.2.2. цього рішення). 

207.Хоча зазначена квартира не є предметом цього позову, а тому суд не досліджує детально обставини її набуття, однак враховує, що її придбання відбулося у той самий період, що й набуття членами родини ОСОБА_17 спірних активів. Сукупність цих обставин свідчить про наявність у родини в зазначений період додаткових значних витрат, що є додатковим аргументом на користь висновок суду про непереконливість доводів відповідачів щодо фінансової спроможності придбати спірні активи за рахунок заощаджень із вказаних ними джерел.

208.Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідачі не мали законних доходів для придбання квартири АДРЕСА_7 . Відтак, суд вважає обґрунтованою позовну вимогу позивача про визнання цього активу необґрунтованим. 

 

4.3.3. Щодо машино-місць за адресою  

АДРЕСА_12 .Як вже було зазначено вище, 16.01.2023 нотаріусом було зареєстровано право власності ОСОБА_8 на машино-місце № НОМЕР_3 (т. 3, а/с 289). У цей ж день нотаріус також зареєстрував право власності ОСОБА_2 на машино-місце № НОМЕР_6 (т. 3, а/с 288-289). 05.06.2023 було зареєстровано право власності ОСОБА_3 на машино-місце № НОМЕР_4 (т. 3, а/с 296-297). 

210.14.12.2023 ОСОБА_2 , АТ «ЗНВКІФ» «Обрій» та ОСОБА_9 уклали договір відступлення до попереднього договору від 13.08.2021 № ПР/П176/1 (т. 5, а/с 217 - 220).

211.З огляду на наведене, ОСОБА_2 набула у власність машино-місця № НОМЕР_3 та № НОМЕР_6. У свою чергу ОСОБА_3 набув у власність машино-місце № НОМЕР_4 , а машино-місце № НОМЕР_5 фактично було продане ОСОБА_9 . 

212.На підтвердження можливості відповідачів придбати вказані машино-місця вони стверджують, що  ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мали законні доходи, які вони використали для надання допомоги ОСОБА_2 придбати машино-місця. Крім цього, ОСОБА_2 та ОСОБА_10 також мали законні доходи для придбання машино-місць. На підтвердження наявних заощаджень сторона відповідачів знову посилається на висновок експерта № 3047 від 23.12.2025. 

213.Аналізуючи доводи сторони відповідачів суд виходить із такого. По-перше, суд вважає експертизу № 3047 від 23.12.2025 неналежним доказом (мотиви щодо цього наведені у пунктах 4.3.1. та 4.3.2. цього рішення). 

214.Також як було зазначено у розділі 4.3.2. цього рішення, ОСОБА_4 не отримував жодного доходу від перепродажу транспортних засобів, а подружжя ОСОБА_17 не отримувало доходи внаслідок продажу нерухомості на території АР Крим. 

215.Крім цього, у травні 2022 року ОСОБА_10 придбав транспортний засіб Renaut Logan за ціною 459 000 грн (т. 2, а/с 11-17). Відповідні кошти ОСОБА_10 міг витратити лише з власних заощаджень, що спростовує версію сторони відповідачів, що він витратив усі кошти на придбання спірних активів. 

216.У свою чергу, суд враховує, що родина ОСОБА_17 придбала ще одну квартиру у м. Харкові в ЖК «Люксембург» за ціною понад 100 000 доларів США. Придбанням якої займався безпосередньо ОСОБА_4 (більш детально описано у абзацах 205-207 цього рішення).

217.Таким чином, на переконання суду, вказані обставини, що підтверджуються матеріалами справи, доводять, що законних доходів ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_10 не було достатньо для придбання машино-місць № НОМЕР_6 , № НОМЕР_3 , НОМЕР_4, НОМЕР_5. 

218.Однак, суд також враховує, що згідно з матеріалами справи, за 2021 рік сукупний дохід та заощадження ОСОБА_1 та ОСОБА_4 склали 1 478 813,81 грн. Натомість їх витрати за аналогічний період становлять 1 357 882,71 грн. З огляду на це, суд доходить висновку, що подружжя ОСОБА_17 могло використати 120 931,1 грн законних доходів для придбання спірних активів. 

 

4.4. Чи відповідають заявлені позивачем об`єкти ознакам активу у розумінні ч. 2 ст. 290 ЦПК України в контексті різниці між їх вартістю і законними доходами особи

219.Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 290 ЦПК України (у редакції Закону станом на дату подання позову - 06.06.2025) позов пред`являється щодо активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену ст. 368-5 КК України.

220.Разом із тим, абз. 2 ч. 2 ст. 290 викладено в новій редакції згідно з Законом № 4496-IX від 17.06.2025, який набрав чинності 17.07.2025, та встановлено, що різниця між вартістю активів і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, має у сімсот п`ятдесят і більше разів перевищувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищувати межу, встановлену статтею 368-5 КК України.

221.Із огляду на положення ч. 3 ст. 3 ЦПК України, суд під час обрахування зазначеної вище різниці застосовує норми цього Кодексу, чинні на день ухвалення рішення.

222.Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» від 31.10.2019 набрав чинності 28.11.2019. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» передбачено, що з 01.07.2019 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлений у розмірі 2 007 грн.

223.Отже, позов про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх в дохід держави подається, якщо різниця між вартістю активів особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та її законними доходами перевищує 1 505 250 грн (750 х 2 007 грн).

224.Судом встановлено, що набуття активів, які є предметом позову, відбулось у 2021 році - червні 2023 року.

225.У цій справі для визначення межі, встановленої ст. 368-5 КК України, підлягає застосуванню розмір, передбачений ст. 290 ЦПК України в редакції, чинній до 17.07.2025, як більш сприятливий для особи. При цьому Суд враховує, що кримінальна відповідальність є найбільш суворим видом юридичної відповідальності. Так, для 2021 та 2023 років кримінально караним визнавалося набуття активів у розмірі, що перевищує 7 377 500 грн та 8 723 000 грн відповідно, тоді як після 17.07.2025 відповідний поріг становить 9 084 000 грн у 2025 році та 9 984 000 грн у 2026 році.

226.Статтею 368-5 КК України була встановлена межа у шість тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Із огляду на положення пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПК України та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», неоподатковуваний мінімум доходів громадян з 01.01.2022 становив 1 342 грн (2 684 грн х 50 %). Тобто, для пред`явлення відповідного позову максимальна різниця між вартістю активів та законними доходами у 2023 році не повинна перевищувати 8 723 000 грн (6 500 нмдг х 1 342 грн).

227.Таким чином, у розумінні інституту цивільної конфіскації діапазон, у межах якого визначається така різниця, у цій справі становить від 1 505 250 грн до 8 723 000 грн.

228.Як вже було зазначено, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної частиною другою статті 290 цього Кодексу різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. У разі визнання судом достатньої доведеності зазначених фактів на підставі поданих позивачем доказів спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача (абз. 2 ч. 2 ст. 81 ЦПК України).

229.Відповідно до п. 5 ч. 8 ст. 290 ЦПК України термін «законні доходи» означає доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема джерел, визначених п. 7 і 8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції».

230.Оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності та врахувавши, що відповідачами не подано жодних доказів на спростування наведених обставин, Суд дійшов висновку, що заявлені позивачем об`єкти відповідають ознакам активу у розумінні ч. 2 ст. 290 ЦПК України.

231.Встановлена різниця між їх вартістю та законними доходами (8 488 523 грн = 8 609 454 грн - 120 931 грн) перевищує визначений законом вартісний поріг, не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 КК України, а також не підтверджена належними та допустимими доказами законного походження коштів.

232.Водночас, з матеріалів справи вбачається, що у 2023 році спірні активи могли бути предметом кримінального провадження № 62023100110000047 від 07.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368-5 КК України. 

233.Так, із вироку Новозаводського районного суду міста Чернігова від 13.03.2024 вбачається, що кримінальне провадження №62023100110000047 від 07.03.2023 розпочате слідчими ДБР за ст. 368-5 КК України (т. 9, а/с 116-127).

234.Крім того, зі змісту протоколів допиту ОСОБА_4 від 04.10.2023 та ОСОБА_1 від 15.09.2023 вбачається, що предметом дослідження слідчого були, серед іншого, обставини набуття квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а також автомобіля Volvo XC90.

235.Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 290 ЦПК України, позов про визнання активів необґрунтованими може бути пред`явлений до активів, якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у сімсот п`ятдесят і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, а кримінальне провадження за статтею 368-5 КК України, предметом злочину в якому були ці активи, закрите на підставі пунктів 3, 4, 5, 8, 10 частини першої статті 284 КПК України і відповідне рішення набуло статусу остаточного. 

236.З огляду на це, суд у цій справі повинен дослідити, чи не є спірні активи предметом злочину, передбаченого ст. 368-5 КК України. Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд доходить такого висновку. 

237.Відповідно до змісту листа Державного бюро розслідувань від 24.09.2024 № 13-3-04-24046 «Щодо ознак набуття необґрунтованих активів» саме він став підставою для збору матеріалів з метою встановлення наявності підстав для звернення до суду з позовом про визнання активів необґрунтованими (т. 2, а/с 1-2). 

238.Зокрема, у зазначеному листі ДБР повідомило, що відомості, які можуть свідчити про набуття ОСОБА_1 необґрунтованих активів, містяться у матеріалах кримінальних проваджень № 62023100110000047 від 07.03.2023, розпочатого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209 КК України, та № 62021100040000047 від 10.06.2021, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

239.При цьому, суд зауважує, що матеріали кримінального провадження № 62021100040000047 у межах розгляду цієї справи як докази не використовувалися. Натомість усі документи, на підставі яких здійснювався моніторинг способу життя та формувалася доказова база, стосуються кримінального провадження № 62023100110000047.

240.Судом досліджено лист НАЗК від 10.04.2025 № 282-01/30897-25 (т. 2, а/с 168-191), яким надіслано висновок за результатами моніторингу способу життя колишнього начальника ГУ ДПС у Чернігівській області ОСОБА_1 , а також доданий до нього оптичний носій інформації.

241.Із зазначеного листа та матеріалів, що містяться на оптичному носії, вбачається, що під час проведення моніторингу способу життя НАЗК використовувало копії матеріалів кримінального провадження № 62023100110000047, надані ДБР. Зокрема, на оптичному носії міститься файл «Лист ДБР.pdf», який є сканованою копією супровідного листа ДБР, згідно з яким 13.01.2025 на адресу НАЗК було направлено копії матеріалів кримінального провадження № 62023100110000047 від 07.03.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 209 КК України.

242.Також, у матеріалах справи міститься постанова від 13.01.2025 про дозвіл на розголошення даних досудового розслідування, постановлена у межах кримінального провадження № 62023100110000047. Із мотивувальної частини цієї постанови вбачається, що Першим слідчим відділом Територіального управління ДБР, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування саме за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 209 КК України (т. 3, а/с 56-57).

243.Аналогічна правова кваліфікація кримінальних правопорушень зазначена і в постанові про дозвіл на розголошення даних досудового розслідування від 28.05.2025 (т. 2, а/с 210-211), а також у протоколах допиту свідків (т. 8, а/с 48-123), що підтверджує послідовність правової кваліфікації у цьому кримінальному провадженні.

244.Отже, досліджені судом докази свідчать, що як на момент надходження інформації ДБР, яка стала підставою для проведення моніторингу способу життя, так і на момент звернення прокурора з цим позовом активи, які є предметом спору, не були предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні за ст. 368-5 КК України.

245.За таких обставин положення ч. 6 ст. 290 ЦПК України, які пов`язують можливість звернення з позовом із закриттям кримінального провадження щодо незаконного збагачення, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню. Крім того, як уже встановлено судом, вартість активів, щодо яких заявлено позовні вимоги, не перевищує граничного розміру, визначеного абзацом першим ч. 2 ст. 290 ЦПК України. Відтак відсутні також підстави для застосування абзацу другого ч. 2 ст. 290 ЦПК України, а отже, у цьому випадку не існувало обов`язку долучати до позовної заяви постанову про закриття кримінального провадження щодо спірних активів з підстав, передбачених пунктами 3, 4, 5, 8 або 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

246.Відтак, позивач мав усі правові підстави звернутися з позовом про визнання зазначених активів необґрунтованими.

 

4.5. Чи є сукупність доказів позивача більш переконливою порівняно з сукупністю доказів відповідачів

247.У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони (ч. 4 ст. 89 ЦПК України).

248.Для оцінки доказів положеннями ЦПК України визначені критерії належності (ст. 77), допустимості (ст. 78) та достовірності (ст. 79).

249.Законом визначено, що у справах цієї категорії застосовується стандарт доказування переваги більш переконливих доказів. Тобто, тягар доказування вважається виконаним тоді, коли сукупність наданих доказів дає вищу ймовірність існування спірного факту, ніж його відсутності.

250.Використаний у національній системі термін «більша переконливість доказів» означає, що існують розумні підстави вважати, що факт скоріше має місце. Цей стандарт доказування підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.

251.Передбачений ст. 12 ЦПК України принцип змагальності сторін передбачає, що тягар доказування покладається на кожну зі сторін у межах її вимог та заперечень. Водночас цей принцип не зобов`язує суд автоматично вважати доведеною обставину лише на підставі тверджень сторони. Такі обставини повинні бути підтверджені доказами, які за своєю сукупністю переважають за переконливістю протилежні докази, тобто коли висновок про існування стверджуваного факту видається більш імовірним, ніж його відсутність.

252.За загальним принципом диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У цій категорії справ тягар доведення обґрунтованості активів (спростування необґрунтованості) покладається на відповідача за наявності двох умов: достатньої доведеності зв`язку активів із особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та доведеності, що наявна визначена ч. 2 ст. 290 ЦПК України різниця між вартістю таких активів та законними доходами такої особи.

253.Наведені прокурором доводи та докази на їх підтвердження, які судом визнаються належними, достовірними та допустимими, у сукупності є більш переконливими, ніж заявлена відповідачами версія обставин набуття ОСОБА_3 та ОСОБА_2 активів, які є предметом цього судового розгляду.

254.Суд, відповідно до ч. 1 ст. 291 ЦПК України, визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів.

255.За результатом повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав у розумінні ст. 290 ЦПК України для визнання необґрунтованими активів, набутих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також стягнення їх в дохід держави.

256.При цьому, мінімальною ринковою вартістю активів відповідно до ч. 3 ст. 290 ЦПК України слід вважати вартість активів, що визначена у: 

- договорі від 07.02.2021 №ВСФ-2021-56 про купівлю транспортного засобу Volvo XC90, 2020 р.в. (т. 2, а/с 30 - 33 зворот) та акті приймання-передачі автомобіля та супровідної документації від 16.02.2021 (т. 2, а/с 35) - 1 998 273 грн;

- договорі купівлі-продажу квартири  АДРЕСА_7 від 16.01.2023 (т. 5, а/с 115-116) - 3 739 629,72 грн;

- договорі купівлі-продажу машино-місця № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_6 від 16.01.2023 (т. 5, а/с 117-118) - 750 500 грн;

- договорі купівлі-продажу машино-місця № НОМЕР_6 за адресою: АДРЕСА_6 від 16.01.2023 (т. 5, а/с 119-120) - 731 500 грн;

- договорі купівлі-продажу машино-місця № НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_6 від 05.06.2023 (т. 5, а/с 200-201) - 710 030 грн;

- попередньому договорі № ПР/П176/1 щодо укладення у майбутньому договору купівлі-продажу машино-місця № НОМЕР_5 за адресою: АДРЕСА_6 від 13.08.2021 (т. 5, а/с 202-211) - 703 000 грн. 

257.У відзиві представники відповідачів стверджували, що у родини ОСОБА_17 було достатньо коштів, щоб придбати спірні активи. Однак, у ході судового розгляду позивачем доведено, що відповідачі не мали законних доходів для придбання цих активів.

258.Матеріали справи також містять докази відчуження відповідачами одного з активів, що належав їм на праві власності та який суд визнав необґрунтованим. Такі докази мають значення для визначення отриманого ними доходу.

259.Розмір доходу визначається судом як різниця між вартістю, за яку було відчужено актив, та вартістю самого активу. Такий підхід дозволяє встановити фактичний дохід відповідачів від здійснення відповідних операцій та не потребує спеціальних знань.

260.Про відчуження ОСОБА_2 належного їй на праві власності активу, визнаного судом необґрунтованим, свідчить договір відступлення до попереднього договору № ПР/П176/1 (т. 5, а/с 217-220). Відповідно до цього договору ОСОБА_2 відступає весь комплекс прав та обов`язків за Попереднім договором № ПР/П176/1 на користь ОСОБА_9 . Згідно з Попереднім договором № ПР/П176/1 розмір забезпечувального платежу за машино-місце № НОМЕР_5 складала 703 000 грн. Фінансові розрахунки за банківськими рахунками ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що пов`язані зі здійсненням відступлення до попереднього договору № ПР/П176/1 відсутні. 

261.З огляду на це, суд доходить висновку про готівковий характер розрахунків при відступленні прав та обов`язків за попереднім договором № ПР/П176/1 на машино-місце № НОМЕР_5 та конвертацію цього активу в готівкові кошти в розмірі щонайменше 703 000 грн, тобто розміру первинної вартості активу. Таким чином, дохід від відчуження активів становить 703 000 грн. 

262.Водночас суд не погоджується з позивачем у частині вимоги про стягнення зі ОСОБА_1 вартості машино-місця № НОМЕР_5 , відчуженого на користь ОСОБА_9 , у розмірі 710 030 грн. Як встановлено судом, у мотивувальній частині позовної заяви позивач посилається на вартість зазначеного активу у розмірі 703 000 грн, тоді як у прохальній частині просить стягнути дохід від його відчуження у сумі 710 030 грн. Водночас жодних пояснень щодо підстав визначення саме такого розміру вимоги, а також належних і допустимих доказів на її підтвердження позивачем не надано.

263.З огляду на викладене, а також враховуючи висновок суду про те, що конвертація необґрунтованого активу у грошові кошти відбулася в межах його первісної вартості, суд доходить висновку, що вирішенню підлягає питання про стягнення доходу, отриманого від відчуження машино-місця № НОМЕР_5 , лише в межах вартості цього активу на момент його набуття.

264.Водночас, згідно з матеріалами справи, за 2021 рік сукупний дохід та заощадження родини ОСОБА_17 склали 1 478 813,81 грн. Натомість їх витрати за аналогічний період становлять 1 357 882,71 грн. З огляду на це, подружжя ОСОБА_1 могло використати 120 931,1 грн законних доходів для придбання машино-місця НОМЕР_5. 

265.З огляду на наведене, суд доходить висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 часткової вартості машино-місця № НОМЕР_5 в розмірі 589 098,9 грн (703 000 - 120 931,1). 

266.Активи, визнані судом відповідно до ст. 291 цього Кодексу необґрунтованими, стягуються в дохід держави. У разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов`язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів (ч. 1, 3 ст. 292 ЦПК України). Відповідно до ч. 3 ст. 290 ЦПК України для визначення вартості активів, зазначених у частині другій цієї статті, застосовується вартість їх набуття, а у разі їх набуття безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, мінімальна ринкова вартість таких або аналогічних активів на дату набуття.

267.Тобто, для вирішення питання про стягнення активів у дохід держави достатнім є встановлення їх необґрунтованості, тоді як конкретний спосіб такого стягнення визначається з урахуванням обставин справи (ч. 2, 3 ст. 290 ЦПК України) та належить до виключної прерогативи суду, який розглядає позов. Такі висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 16.10.2024 у справі № 991/366/22, відповідно до яких у змагальному процесі на підставі аргументів сторін суд має встановити який саме спосіб захисту буде пропорційним легітимній меті його застосування: стягнення активу чи стягнення його вартості (грошових коштів).

268.Із врахуванням таких висновків, суд вважає, що заявлені прокурором вимоги про 1) визнання необґрунтованими активів, 2) стягнення необґрунтованих активів в дохід держави, 3) стягнення з ОСОБА_1 у дохід держави доходів, отриманих від відчуження активу, визнаного необґрунтованим, підлягають частковому задоволенню.

 

V. Щодо визнання необґрунтованими активів та обсягу стягнення

 

269.Стаття 291 ЦПК України передбачає, що суд визнає необґрунтованими активи, якщо на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів.

270.Наслідком визнання активів необґрунтованими відповідно до ст. 292 ЦПК України є їх стягнення в дохід держави.

271.Суд на підставі матеріалів справи та на основі власного неупередженого переконання встановив, що у відповідачів у цій справі не було законних доходів для придбання транспортного засобу Volvo XC90, 2020 р.в., квартири № 146 та машино-місць № НОМЕР_6 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_6 . З огляду на це та з урахуванням положень ст. 291 ЦПК України та ч. 1 ст. 292 ЦПК України, ці активи визнаються необґрунтованими та підлягають стягненню в дохід держави. 

272.Додатково суд на підставі матеріалів справи встановив, що у відповідачів не було законних доходів для придбання частини активу - машино-місця № НОМЕР_5 , розташованого за адресою АДРЕСА_6 . З огляду на це, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 292 ЦПК України, суд визнає необґрунтованим частину цього активу. 

273.Суд зазначає, що вартість транспортного засобу Volvo XC90, 2020 р.в. становить 1 998 273 грн, вартість квартири квартири АДРЕСА_7 становить 3 739 629,72 грн, вартість машино-місця № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_6 становить 750 500 грн, вартість машино-місця АДРЕСА_13 становить 731 500 грн, вартість машино-місця № НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_6 становить 710 030 грн, вартість машино-місця № НОМЕР_5 за адресою: АДРЕСА_6 становить 703 000 грн. Отже, сукупна вартість активів (8 622 932,72 грн) відповідає вимогам різниці, передбаченої ч. 2 ст. 290 ЦПК України.

274.Окремо суд звертає увагу, що на час розгляду позовної заяви встановлено, що машино-місце № НОМЕР_5 , розташоване за адресою: АДРЕСА_6 . відчужена іншій особі, і не перебуває у власності відповідачів.

275.Частина 3 ст. 292 ЦПК України закріпила, що у разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов`язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів.

276.У свою чергу суд дійшов до висновку, що у відповідачів були законні доходи в сумі 120 931,10 грн для придбання частини машино-місця № НОМЕР_5, тому суд вирішив стягнути з ОСОБА_1 часткову його вартість у розмірі 589 098,9 грн.

 

VI. Щодо розподілу судових витрат 

 

277.Одним з питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення, є розподіл між сторонами судових витрат (ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

278.Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

279.Відповідно до п. 17 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави судовий збір не справляється.

280.Оскільки позовні вимоги у даній справі не є об`єктом справляння судового збору, судовий збір не може бути покладений на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

281.Судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, сторонами не заявлено.

 

VIІ. Щодо заходів забезпечення позову

 

282.Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 30 травня 2025 року у справі № 991/4900/25, (провадження № 2-з/991/24/25) заяву про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на активи, які є предметом спору, а саме:

- квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

- машино-місце № НОМЕР_3 , розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , гараж НОМЕР_3 ;

- машино-місце № НОМЕР_6 , розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , гараж НОМЕР_6 ;

- машино-місце № НОМЕР_4 , розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , гараж НОМЕР_4 ;

- транспортний засіб Volvo XC90, 2020 р.в., VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .

283.Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (ч. 8 ст. 158 ЦПК України).

284.Під час судового розгляду вмотивованих клопотань про скасування заходів забезпечення позову не надходило, суд також не вбачає підстав для скасування забезпечення цього позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 76-82, 89, 95, 259, 263-265, 268, 273, 290-292 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

 

1. Задовольнити частково позовну заяву Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Рибалкіна Віталія Олеговича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

2. Визнати необґрунтованими активи:

- транспортний засіб Volvo XC90, 2020 р.в., VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , вартістю 1 998 273 грн;

- квартиру, розташовану за адресою:  АДРЕСА_1 , вартістю 3 739 629,72 грн;

- машино-місце № НОМЕР_3 , розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 750 500 грн;

- машино-місце № НОМЕР_4 , розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 710 030 грн;

- машино-місце № НОМЕР_6 , розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , вартістю 731 500 грн;

- частину активу - машино-місце № НОМЕР_5 , розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , гараж НОМЕР_5 , в частині його вартості у сумі 589 098,9 грн.

3. Стягнути в дохід держави необґрунтовані активи:

- транспортний засіб Volvo XC90, 2020 р.в., VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_12 );

- машино-місце № НОМЕР_4, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_12 );

- квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_13 );

- машино-місце АДРЕСА_14 , гараж НОМЕР_3 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_13 );

- машино-місце АДРЕСА_15 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_13 ).

4. Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_14 ) в дохід держави частину доходу, отриманого від відчуження активу, визнаного частково необґрунтованим, а саме машино-місця № НОМЕР_5 , розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , гараж НОМЕР_5 , в сумі 589 098,9 грн (п`ятсот вісімдесят дев`ять тисяч дев`яносто вісім гривень, дев`яносто копійок).

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

6. Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Інформація про сторін:

Позивач: Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, юридична адреса: м. Київ, вул. Ісаакяна, 17, ідентифікаційний код юридичної особи: 45252419.

Відповідач-1: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_16 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_14 ).

Відповідач-2: ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_17 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_13 ).

Відповідач-3: ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_16 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 ).

9. Повний текст рішення складено 17 липня 2026 року.

 

Головуючий        О. В. Федоров

 

Судді          Л. І. Задорожна 

 

Я. В. Шкодін