Справа № 991/3016/23

Провадження № 1-кп/991/47/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року         місто Київ 

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів - головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (надалі - суд), 

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , 

представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Еліт» ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду питання про відвід суддів-учасників судової колегії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 02 листопада 2016 року за № 52016000000000411, щодо застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Еліт» (ТОВ «Девелопмент Еліт», ідентифікаційний код 40775687, юридична адреса: місто Одеса, вулиця Косовська, будинок 2-Д, 65017, зареєстроване Комунальним підприємством «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» 25 серпня 2016 року, номер запису 15561020000059693);

та за обвинуваченням:

ОСОБА_6  (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Білгород-Дністровський Одеської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України;

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вищого антикорупційного суду знаходиться кримінальне провадження внесене до ЄРДР 02 листопада 2016 року за № 52016000000000411 щодо застосування до юридичної особи - ТОВ «Девелопмент Еліт» заходів кримінально-правового характеру і за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 лютого 2021 року був скасований вирок Малиновського районного суду міста Одеси від 04 липня 2019 року у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР 02 листопада 2016 року за № 52016000000000411 щодо обвинувачених  ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ОСОБА_6 , ОСОБА_14 і ухвала цього ж суду від 06 серпня 2019 року про закриття провадження щодо юридичної особи - ТОВ «Девелопмент Еліт», а також призначений новий розгляд цього кримінального провадження у Вищому антикорупційному суді.

11 березня 2021 року з Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 02 листопада 2016 року за № 52016000000000411 щодо застосування до юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Еліт» (ідентифікаційний код 40775687) заходів кримінально-правового характеру і за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, та ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 209 КК України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16 березня 2021 року у вказаному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 04 квітня 2023 року з матеріалів судового (кримінального) провадження за № 52016000000000411 виділено в окреме судове (кримінальне) провадження матеріали щодо ОСОБА_6 та ТОВ «Девелопмент Еліт».

У цьому кримінальному провадженні, обвинуваченим ОСОБА_6 , а також адвокатами ОСОБА_8 та ОСОБА_7 було заявлено низку відводів суддям-учасникам судової колегії, а саме:

1) 08 липня 2026 року до суду надійшла заява обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід судді-учасника судової колегії ОСОБА_3 з таким обґрунтуванням.

Так, відповідно до відомостей, розміщених на офіційному вебпорталі «Судова влада України», 15 червня 2026 року відповідальними працівниками апарату суду проведено повторний автоматизований розподіл справи № 991/3016/23 з метою визначення нового члена колегії суддів замість судді ОСОБА_15 , за результатами якого до складу колегії визначено суддю ОСОБА_3 . На думку обвинуваченого, зі звіту про повторний автоматизований розподіл видно, що під час визначення нового члена колегії від участі у розподілі були виключені 26 суддів Вищого антикорупційного суду, тоді як у процедурі розподілу фактично брала участь лише суддя ОСОБА_3 . При цьому підставами для виключення більшості суддів зазначено «відсутня спеціалізація; не в потрібній колегії» або «не в потрібній колегії». У зв`язку із цим обвинувачений вважає, що повторний автоматизований розподіл не відповідав принципу випадковості, оскільки, на його переконання, після виключення інших суддів визначення судді ОСОБА_3 було наперед обумовленим.

Крім того, обвинувачений зазначає, що, згідно з відомостями офіційного вебпорталу «Судова влада України», підставою для виключення інших суддів стало те, що суддя ОСОБА_3 входить до складу шостої постійної колегії суддів разом із суддями ОСОБА_1 та ОСОБА_15 . Водночас він звертає увагу, що до проведення повторного автоматизованого розподілу справа розглядалася колегією у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_15 , при цьому суддя ОСОБА_2 не входить до складу шостої постійної колегії суддів, а є членом іншої постійної колегії. З огляду на це обвинувачений вважає, що в такій ситуації положення пункту 10 розділу ІІ «Особливості автоматизованого розподілу судових справ» Засад використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду не підлягали застосуванню, оскільки, на його думку, було неможливо визначити, з числа суддів якої саме постійної колегії слід здійснювати добір нового члена колегії.

На переконання обвинуваченого, повторний автоматизований розподіл мав здійснюватися на загальних підставах із визначенням нового члена колегії серед суддів відповідної судової палати (у разі її наявності) або інших постійних колегій суддів Вищого антикорупційного суду.

Посилаючись на наведені обставини, обвинувачений стверджує, що під час повторного автоматизованого розподілу справи № 991/3016/23 було допущено втручання в порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду, що, на його думку, призвело до неправомірного визначення судді ОСОБА_3 до складу колегії суддів, а тому є підставою для її відводу, відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 75 КПК України.

2) 08 липня 2026 року у судовому засіданні адвокат ОСОБА_8 подав заяви про відвід суддів-учасників судової колегії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з таким обґрунтуванням.

Стосовно наявності підстав для відводу судді  ОСОБА_3 , адвокат ОСОБА_8 вважає, що існують інституційні перешкоди для розгляду цієї справи цим судом та цим складом суду, які полягають в тому, що неконституційний Вищий антикорупційний суд є судом особливим, оскільки розглядає виключно окремі види кримінальних правопорушень, які розслідувались конкретними органами досудового розслідування. Крім того, в доборі суддів ВАКС, зокрема судді ОСОБА_3 , приймали участь "міжнародні експерти" з правом голосу, тому обрання цих суддів не можна вважати таким, що відповідає Конституції України. За таких обставин, створення та функціонування ВАКС є неконституційним, тобто таким, що прямо суперечить Конституції України, також не можна вважати конституційними норми ст. 33, 33-1 КПК України, які визначають предметну та інстанційну підсудність ВАКС, а отже будь-який розгляд справи особливим судом упередженими неконституційно призначеними суддями буде порушенням права на справедливий суд, порушенням міжнародних договорів, зобов`язання по яким взяла на себе Україна. 

Вказані обставини, на думку захисника ОСОБА_8 , дають цілком очевидні підстави вважати, що суддя ОСОБА_3 призначена до цього неконституційного суду в неконституційний спосіб, а тому існують підстави для її відводу, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.

Стосовно наявності підстав для відводу судді ОСОБА_2 , захисник зазначає, що в листопаді 2023 року суддя ОСОБА_2 звернувся до Вищої ради правосуддя з повідомленням про втручання в його діяльність як судді з боку адвоката ОСОБА_8 . Крім того, надалі суддя звернувся до Печерського районного суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність Генерального прокурора, яка, на його думку, полягала у невнесенні до ЄРДР відомостей за його повідомленням про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 376 КК України. На думку захисника, такі дії судді свідчать про особисту заінтересованість судді ОСОБА_2 у результатах розгляду поданого останнім повідомлення про кримінальне правопорушення, а також про сформовану позицію щодо можливої причетності адвоката ОСОБА_8 , який здійснює захист ОСОБА_6 , до вчинення кримінального правопорушення стосовно судді. Захисник також вважає, що суддя ОСОБА_2 розглядає себе як особу, якій діями адвоката ОСОБА_8 заподіяно шкоду, що, на його переконання, свідчить про наявність конфлікту інтересів. Крім того, захисник зазначає, що суддя ОСОБА_2 особисто бере участь у судових засіданнях у справі № 757/56164/23 та підтримує подану ним скаргу, що, на думку сторони захисту, викликає сумніви в його об`єктивній безсторонності та свідчить про наявність суб`єктивної упередженості під час розгляду кримінального провадження, у якому захист обвинуваченого здійснює адвокат ОСОБА_8 .

Вказані обставини, на думку адвоката ОСОБА_8 , свідчать про те, що суддя ОСОБА_2 здійснює розгляд цього кримінального провадження в умовах реального конфлікту інтересів, що є підставою для його відводу, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.

3) 08 липня 2026 року у судовому засіданні адвокат ОСОБА_7 заявив відвід судді-учаснику судової колегії ОСОБА_3 з таким обґрунтуванням.

Адвокат ОСОБА_7 вважає, що існують інституційні перешкоди для розгляду цього кримінального провадження Вищим антикорупційним судом у визначеному складі суду. На його думку, на даний час матеріали кримінального провадження щодо обвинувачення ОСОБА_6 не відповідають жодному з критеріїв, визначених частиною п`ятою статті 216 КПК України. У зв`язку з цим захисник зазначає, що з урахуванням положень статті 33-1 КПК України кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 не підсудне Вищому антикорупційному суду та підлягає розгляду судом загальної юрисдикції з дотриманням правил територіальної підсудності.

Обґрунтовуючи свою позицію, адвокат посилається на те, що ОСОБА_6 не є та ніколи не був посадовою особою органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а також не є службовою особою підприємства, у статутному капіталі якого є державна або комунальна частка. За твердженням захисника, у 2016-2017 роках ОСОБА_6 здійснював адвокатську діяльність у складі Адвокатського об`єднання «ЮГ України», яке є юридичною особою приватного права та не має і ніколи не мало частки державної чи комунальної власності у своєму статутному капіталі.

З огляду на наведене адвокат вважає, що пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення не відповідає критеріям предметної підсудності, визначеним статтями 33-1 та 216 КПК України.

Крім того, адвокат посилається на те, що суддя ОСОБА_3 входить до складу колегії суддів, яка здійснює розгляд цивільної справи № 991/9831/25 за позовом прокурора САП до ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави. При цьому захисник зазначає, що 22 червня 2026 року ним було подано до Вищої ради правосуддя дисциплінарну скаргу щодо дій колегії суддів, до складу якої входить, зокрема, суддя ОСОБА_3 .

Також адвокат зазначає, що 1 травня 2026 року у зазначеній цивільній справі колегією суддів постановлено ухвалу про відмову в залученні третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. За твердженням захисника, під час проголошення резолютивної частини ухвали головуюча суддя повідомила учасників справи про наявність окремої думки одного із членів колегії.

Водночас адвокат звертає увагу на те, що така окрема думка не була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та не була доступна в підсистемі «Електронний суд». На думку захисника, це зумовлено тим, що окрема думка не була належним чином оформлена та підписана колегією, зокрема суддею ОСОБА_3 , що, на його переконання, позбавило учасників справи можливості ознайомитися з її змістом.

Вказані обставини, на думку захисника ОСОБА_7 , свідчать про наявність розумного та обґрунтованого сумніву в безсторонності та неупередженості судді-учасника судової колегії та є підставою для її відводу, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.

Захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , а також обвинувачений ОСОБА_6 підтримали заявлені відводи та просили їх задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення заяв про відвід, посилаючись на те що, вони є необґрунтованими та такими, що не містять підстав для відводу суддів-учасників судової колегії передбачених ст. 75 КПК України. 

Особа, якій заявлено відвід - суддя-учасник судової колегії ОСОБА_2 надав пояснення стосовно заявленого йому відводу та зазначив, що ним дійсно було повідомлено до Вищої ради правосуддя про втручання в його діяльність як судді, а також подано скаргу до Печерського районного суду міста Києва на бездіяльність Генерального прокурора, проте зазначив, що це не є підставою для відводу, оскільки в нього немає упередженого ставлення ні до захисників ні до обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні. Також додав, що він не є членом жодної колегії суддів Вищого антикорупційного суду. 

Особа, якій заявлено відвід - суддя-учасник судової колегії ОСОБА_3 зазначила, що не бажає скористатися своїм правом на надання пояснень з приводу заявленого їй відводу.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, розглянувши заяви про відвід суддів-учасників судової колегії, а також наявні матеріали кримінального провадження дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 21 КПК України: «Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 33-1 КПК України: «Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 КПК України: «У суді функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система та/або її окремі підсистеми (модулі), що забезпечують, зокрема: об`єктивний і неупереджений розподіл матеріалів кримінального провадження між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості проваджень для кожного судді».

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 35 КПК України «Визначення судді (запасного судді, слідчого судді), а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретного провадження здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом випадковості та в хронологічному порядку з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, заборони брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядженням, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ. Після визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або судді-доповідача для конкретного судового провадження не допускається внесення змін до реєстраційних даних щодо цього провадження, а також видалення цих даних з Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, крім випадків, установлених законом».

Відповідно до вимог п.п.1-5 ч. 1 ст. 75 КПК України: «Слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи».

Відповідно до вимог ч. 1-2 ст.76 КПК України: «Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції».

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 4, 5 ст. 80 КПК України: «За наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК України, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 КПК України: «У разі коли заявлено відвід одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. З огляду на вказану норму закону, заяви про відвід у даному судовому провадженні розглядає цей же склад суду, що здійснює розгляд цього кримінального провадження».

Відповідно до вимог п. 84 розділу IV Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17 серпня 2021 року (надалі - Положення про ЄСІТС): «Повторний автоматизований розподіл судових справ між суддями застосовується у випадках, визначених законом».

Відповідно до вимог п. 121 розділу VI Положення про ЄСІТС: «До початку функціонування підсистеми електронного документообігу у складі ЄСІТС реєстрація документів, які надходять на адресу суду (в тому числі процесуальних документів, що можуть бути предметом судового розгляду), здійснюється в АСДС відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами), та інструкції з діловодства. Реєстрація документів в інших органах та установах системи правосуддя здійснюється за правилами, передбаченими відповідними документами та інструкціями з діловодства, чинними до затвердження цього Положення».

Відповідно до вимог п. 2.3.49 розділу ІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 25 від 02.04.2015, зі змінами (надалі - Положення про АСДС): «Повторний автоматизований розподіл судових справ між суддями застосовується у випадках визначених законом, а також з метою заміни одного, декількох суддів, всього складу суду, збільшення складу суду в порядку, визначеному підпунктами 2.3.4, 2.3.23 цього Положення».

Відповідно до вимог пункту 1 розділу ІІ Засад використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду, затвердженого рішенням зборів суддів Вищого антикорупційного суду № 3 від 25 березня 2025 року, зі змінами (надалі - Засади): «Автоматизований розподіл між суддями судових справ, окрім клопотань, поданих в порядку глави 21 Кримінального процесуального кодексу України, здійснюється автоматизованою системою під час реєстрації відповідної судової справи на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ за правилами, визначеними у підпункті 2.3.4 пункту 2.3 Положення».

Відповідно до вимог, п. 2 розділу ІІ Засад використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду: «Судові справи розподіляються між суддями, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу, з урахуванням: спеціалізації суддів, запровадженої зборами суддів; визначених автоматизованою системою коефіцієнтів навантаження кожного судді; недопустимості повторної участі судді у розгляді судової справи; перебування судді у відпустці, у відрядженні, у нарадчій кімнаті; відсутності судді у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю; інших передбачених законом обставин, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ; а також складу постійних колегій у разі колегіального розгляду справи та складу судових палат (за їх наявності)».

Відповідно до вимог п. 10 розділу ІІ Засад використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду: «Склад колегії суддів залишається незмінним упродовж перебування судової справи на розгляді. У виняткових випадках (задоволені самовідвід чи відвід, тривалі: тимчасова непрацездатність, відпустка, відрядження, інші випадки, коли суддя-член колегії не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судової справи), які можуть призвести до порушення розумних строків розгляду справи на підставі мотивованого розпорядження керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов`язки) на виконання службового листа судді-доповідача, або на підставі ухвали суду про задоволення відводу (самовідводу) судді автоматизованою системою в автоматичному режимі здійснюється заміна судді-члена колегії (за винятком судді-доповідача), на суддю з числа суддів даної постійної колегії, а якщо такого не можливо визначити, то з числа резервних суддів, визначених рішенням зборів суддів для даної колегії. У випадку відсутності таких суддів, АСДС визначається склад колегії суддів з числа суддів, що входять до складу інших постійних колегій. Результатом автоматичної заміни відсутнього судді-члена колегії є протокол автоматичної зміни складу колегії суддів, що долучається до матеріалів судової справи».

Відповідно до вимог підпункту 16.1.4 п. 16 розділу ІІ Засад використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду: «Повторний автоматизований розподіл судової справи проводиться на підставі вмотивованого розпорядження керівника апарату у випадках та в порядку, визначеному пунктом 10 розділу ІІ Засад використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду».

Суд враховує те, що: за першим показником принципом «Незалежність» і за другим показником принципом «Об`єктивність» Бангалорських принципів поведінки суддів:

- незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах. Суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою (1.1). Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, у якій він повинен винести рішення (1.2);

- об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. При виконанні своїх обов`язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів (2.1); Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об`єктивності суддів та судових органів (2.2). Суддя по можливості обмежує себе у здійсненні дій, що можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та виносити рішення у справах (2.3);

- суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (2.5).

Нормами Кодексу суддівської етики визначено, що:

- суддя повинен виконувати обов`язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності професійних суддів, народних засідателів та присяжних при здійсненні правосуддя (стаття 10);

- неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі (стаття 15).

- суддя має право брати участь у громадській діяльності, публічних заходах, якщо це не завдає шкоди статусу судді, авторитету суду та судової влади і не може вплинути на здійснення правосуддя. Суддя повинен уникати взаємовідносин, що викликатимуть сумнів у його незалежності та безсторонності (стаття 19).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Коли вирішується, чи є в цьому випадку законні підстави побоюватися, що конкретному органу не вистачає неупередженості, то позиція тих, хто про це стверджує, важлива, але не є визначальною. Визначальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно виправданими (рішення ЄСПЛ у справах «Кипріано проти Кіпру», «Феррантеллі та Сантангело проти Італії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

З огляду на викладене вище, суд погоджується з тим, що особиста безсторонність судді презюмується, доки не встановлено на підставі доказів наявність виправданих побоювань щодо його неупередженості. Разом із тим, сумнів у неупередженості судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес може перетворитись на тривалу недовіру до суду та, відповідно, зміну його складу.

Колегія суддів вважає що заява обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід судді-учасника судової колегії ОСОБА_3 від 08 липня 2026 року не підлягає задоволенню з таких підстав.

15 червня 2026 року головуючим суддею ОСОБА_1 складений службовий лист на ім`я керівника апарату Вищого антикорупційного суду ОСОБА_20 про те, що наказом голови Вищого антикорупційного суду від 10 червня 2026 року за № 345/к судді ОСОБА_15 надана відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду, з 11 червня 2026 року до 01 грудня 2026 року, а тому вона не може брати участь у розгляді зазначеної судової справи у цей період, що може призвести до порушення розумних строків розгляду справи та може бути підставою для її заміни як судді-члена колегії.

За розпорядженням керівника апарату Вищого антикорупційного суду від 15 червня 2026 року № 53ав Відділом забезпечення функціонування автоматизованої системи та електронного суду управління документообігу та організаційного забезпечення апарату Вищого антикорупційного суд здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 991/3016/23 (провадження № 1-кп/991/47/23) для заміни судді - члена колегії ОСОБА_15 , у зв`язку з наданням їй довгострокової відпустки. 

З протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями (справа № 991/3016/23, провадження № 1-кп/991/47/23) від 15 червня 2026 року видно, що у вказаній судовій справі члена колегії суддів - суддю  ОСОБА_15 замінено на суддю ОСОБА_3 . 

Рішенням зборів суддів Вищого антикорупційного суду від 05 червня 2025 року за № 2 вирішено з 06 червня 2025 року затвердити персональний склад постійних колегій суддів Вищого антикорупційного суду та резервних суддів постійних колегій суддів, зокрема затверджено персональний склад постійної колегії суддів у такому вигляді: суддя-доповідач - ОСОБА_1 , судді-члени колегії - ОСОБА_3 та ОСОБА_15 . На момент здійснення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 991/3016/23 між суддями, персональний склад постійної колегії суддів у зазначеному вище вигляді був затверджений рішенням зборів суддів Вищого антикорупційного суду від 22 квітня 2026 року за № 3.

Із Засад використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду видно, що судові справи розподіляються між суддями, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу, з урахуванням: спеціалізації суддів, запровадженої зборами суддів; визначених автоматизованою системою коефіцієнтів навантаження кожного судді; недопустимості повторної участі судді у розгляді судової справи; перебування судді у відпустці, у відрядженні, у нарадчій кімнаті; відсутності судді у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю; інших передбачених законом обставин, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ; а також складу постійних колегій у разі колегіального розгляду справи та складу судових палат (за їх наявності). 

З урахуванням наведеного, під час здійснення автоматизованого розподілу судової справи № 991/3016/23 були виключені ті судді Вищого антикорупційного суду, які зокрема, входять до складу інших постійних колегій на підставі рішення зборів суддів Вищого антикорупційного суду від 22 квітня 2026 року. Натомість, автоматизований розподіл повинен здійснюватися між суддями-членами постійної колегії, у якій суддя ОСОБА_1 є суддею-доповідачем, тобто між суддями ОСОБА_15 та ОСОБА_3 . Проте, з урахуванням того, що повторний автоматизований розподіл судової справи відбувався саме з метою заміни судді ОСОБА_15 , яка є членом постійної колегії, у якій суддя ОСОБА_1 є суддею-доповідачем, системою було здійснено розподіл на іншого суддю-члена цієї постійної колегії, тобто на суддю ОСОБА_3 . 

Стосовно доводів обвинуваченого ОСОБА_6 про неможливість визначення, з числа суддів якої саме постійної колегії слід здійснювати добір нового члена колегії, суд зазначає таке. На переконання суду, положення пункту 10 розділу ІІ «Особливості автоматизованого розподілу судових справ» Засад використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду підлягають застосуванню з урахуванням того, до складу якої постійної колегії входить суддя-доповідач (головуючий суддя) у відповідній справі. Оскільки у справі № 991/3016/23 суддею-доповідачем (головуючим суддею) є суддя ОСОБА_1 , який входить до складу шостої постійної колегії суддів Вищого антикорупційного суду, визначення нового члена колегії після вибуття судді ОСОБА_15 правомірно здійснювалося із числа суддів основного складу саме цієї постійної колегії. Суд також враховує те, що станом на 15 червня 2026 року (дату здійснення повторного автоматизованого авторозподілу) суддя ОСОБА_2 не входив до складу жодної постійної колегії суддів Вищого антикорупційного суду.

З огляду на викладене, повторний автоматизований розподіл судової справи за № 991/3016/23 було здійснено уповноваженою особою апарату суду відповідно до вимог ст. 35 КПК України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, а також Засад використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду, що свідчить про дотримання порядку визначення судді для розгляду судової справи.

Суд вважає, що висновки обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що з боку відповідальних працівників апарату суду мало місце свідоме та незаконне втручання в роботу автоматизованої системи діловодства суду з метою створення штучних перепон та обмежень в справедливому розподілі справи № 991/3016/23 ґрунтуються на припущеннях, не знайшли свого доказового підтвердження та є лише припущеннями останнього. 

Колегія суддів вважає що заява адвоката ОСОБА_8 про відвід суддів-учасників судової колегії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 08 липня 2026 року не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд зазначає, що твердження адвоката ОСОБА_8 про те, що створення та функціонування Вищого антикорупційного суду є неконституційним не знаходить свого доказового підтвердження, а є лише суб`єктивно-маніпулятивними умовиводами останнього, спрямованими на дискредитацію судової гілки влади. Суд також звертає увагу на те, що використання адвокатом ОСОБА_8 у своїх чисельних зверненнях до суду (заявах та клопотаннях) словосполучення «неконституційний суд» щодо Вищого антикорупційного суду, слугувало підставою для порушення перед Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Київської області питання про дисциплінарну відповідальність адвоката ОСОБА_8 . Суд також зауважує, що Закон України «Про Вищий антикорупційний суд», яким було сформовано Вищий антикорупційний суд, на момент розгляду заяви про відвід є чинним та не був визнаний таким, що не відповідає Конституції України. 

За таких обставин, наведені захисником обставини не можуть бути розцінені як такі, що викликають об`єктивно обґрунтовані сумніви у безсторонності судді ОСОБА_3 , а відтак не є підставою для її відводу у розумінні статей 75, 80 КПК України.

Стосовно доводів захисника про наявність підстав для відводу судді ОСОБА_2 , суд зазначає, що сам по собі факт звернення судді до Вищої ради правосуддя з повідомленням про втручання в його діяльність як судді, а також подання ним скарги до Печерського районного суду міста Києва на бездіяльність Генерального прокурора щодо невнесення відповідних відомостей до ЄРДР є реалізацією передбачених законом гарантій незалежності суддів та права на судовий захист і не може розцінюватися як обставина, що свідчить про упередженість судді під час розгляду іншого кримінального провадження.

Не можуть бути підставою для відводу також доводи захисника про наявність конфлікту інтересів. Сам факт звернення судді із заявою про втручання в його діяльність або участі у судовому розгляді власної скарги не свідчить про існування приватного інтересу, який міг би вплинути на об`єктивність чи неупередженість судді під час розгляду цього кримінального провадження. 

За таких обставин, враховуючи досліджені судом матеріали та фактичні дані, суд не знаходить у поведінці судді ОСОБА_2 будь-яких порушень норм Кодексу суддівської етики, а також і першого та другого показників та принципів «Незалежність» і «Об`єктивність» Бангалорських принципів поведінки суддів.

Суд також вважає, що поведінка судді ОСОБА_2 цілком узгоджується з суб`єктивним та об`єктивним критеріями безсторонності судді (за суб`єктивним критерієм необхідно брати до уваги особисті переконання і поведінку судді, тобто чи мав він особисту упередженість в конкретній справі; за об`єктивним критерієм визначається дотримання суддею достатніх гарантій, які дозволяють виключити будь-який сумнів щодо його неупередженості).

Колегія суддів вважає що заява адвоката ОСОБА_7 про відвід судді-учасника судової колегії ОСОБА_3 від 08 липня 2026 року не підлягає задоволенню з таких підстав.

На думку суду, доводи захисника фактично зводяться до його незгоди із визначенням предметної підсудності цього кримінального провадження Вищому антикорупційному суду та ґрунтуються на власному тлумаченні положень статей 33-1 та 216 КПК України. Разом із тим, такі доводи не свідчать про наявність обставин, передбачених статтею 75 КПК України, які виключають участь суддів у розгляді цього кримінального провадження.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_6 не є суб`єктом, визначеним ч. 5 ст. 216 КПК України, стосується виключно правової оцінки питання предметної підсудності кримінального провадження, а не особи суддів, які здійснюють його розгляд, а інститут відводу як такий, не може використовуватися як процесуальний механізм для оскарження підсудності кримінального провадження. Крім того, відповідно до вимог абз. 2 ч. 3 ст. 34 КПК України, питання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду вирішується колегією у складі п`яти суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14 лютого 2023 року (справа № 521/17260/18, провадження № 11-п/991/5/23) постановлено, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 підсудне Вищому антикорупційному суду, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.191 КК України, охоплюється приміткою статті 45 КК України, вчинено ОСОБА_6 спільно з посадовими особами Одеської міської ради, розмір предмету злочину більше ніж у дві тисячі разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто, відповідає критеріям, передбаченими п.п.1, 2 ч.5 ст.216 КПК України. 

Суд також не бере до уваги, висновки захисника ОСОБА_7 про упередженість судді ОСОБА_3 через реалізацію адвокатом свого права на звернення до Вищої ради правосуддя з дисциплінарною скаргою в іншій судовій справі. Суд звертає увагу, що Рада суддів України у пункті 2 рішення № 13 від 01 березня 2019 року зазначає, що наявність скарги щодо судді у провадженні Вищої ради правосуддя не породжує конфлікту інтересів у діяльності судді щодо розгляду конкретної судової справи. Тобто навіть випадок подання особою дисциплінарної скарги під час розгляду тієї ж судової справи, в якій вона є стороною, не розглядається Радою суддів України як підстава для усунення судді від розгляду такої справи. Отже, сам факт звернення адвоката зі скаргою щодо судді не є свідченням перебування даного судді під тиском зазначеного органу у певному провадженні, та як наслідок, упередженості суддів під час розгляду справи. 

Суд звертає увагу на те, що відвід судді можливий лише за наявності обставин, що викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості чи об`єктивності. Ці сумніви повинні ґрунтуватися на конкретних фактах, а не на припущеннях чи абстрактних міркуваннях, жодних даних про те, що обставини, наведені захисником, впливають на неупередженість судді під час розгляду саме цієї справи, суду не надано.

З огляду на викладе, зазначені захисником обставини не можуть слугувати підставами для відводу судді, оскільки не свідчать про її особисту зацікавленість в результатах цього провадження, або упередженість.

Узагальнюючи викладене, у поданих стороною захисту заявах про відвід не зазначені жодні факти та обставини, які б знайшли своє підтвердження щодо наявності заінтересованості в результатах провадження та/або упередженості у суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також порушень встановленого КПК України порядку визначення судді для розгляду справи.

Суд вважає за необхідне зазначити, що решта доводів учасників судового провадження не мають суттєвого значення для розгляду цих заяв про відвід суддів та не можуть вплинути на результат їх розгляду. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини як джерела права, суд зобов`язаний обґрунтовувати своє рішення, але це не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від його характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїс Торіха проти Іспанії»).

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність передбачених п.п. 4-5 ч. 1 ст. 75 КПК України підстав для відводу суддів-учасників судової колегії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки заяви обвинуваченого ОСОБА_6 та захисників ОСОБА_8 і ОСОБА_7 про відвід не містять об`єктивних даних, які свідчили б про їх упередженість під час підготовчого провадження, а також і про існування порушень встановленого КПК України порядку визначення судді для розгляду справи, а інші обставини, які б викликали сумнів в упередженості суддів, заявниками не наведені.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 75, 80-81, 344, 372, 376 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід судді-учасника судової колегії ОСОБА_3 від 08 липня 2026 року - відмовити.

У задоволенні заяви адвоката ОСОБА_8 про відвід суддів-учасників судової колегії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 08 липня 2026 року - відмовити.

У задоволенні заяви адвоката ОСОБА_7 про відвід судді-учасника судової колегії ОСОБА_3 від 08 липня 2026 року - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її проголошення. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали складений та оголошений учасникам судового провадження 20 липня 2026 року.

Головуючий суддя  ОСОБА_1 

Судді

ОСОБА_2 

ОСОБА_3