Справа № 991/9191/26

Провадження 1-кс/991/9205/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року         м.Київ 

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1 (далі-слідчий суддя чи суд),

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

скаржника ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 

на бездіяльність Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) після отримання заяви про вчинення кримінальних правопорушень,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий опис судового провадження.

13.07.2026 до ВАКС надійшла скарга від 10.07.2026 адвоката ОСОБА_3 (далі - скаржник) в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність НАБУ, для розгляду якої відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) і протоколу автоматизованого визначення слідчого судді визначено слідчого суддю ВАКС ОСОБА_1 , яким здійснено судовий розгляд 14.07.2026.

2.1. Скаржник в скарзі просив: «1. Визнати бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення, протиправною. 2. Зобов`язати уповноважену особу Національного антикорупційного бюро України відповідно до вимог статті 214 Кримінального процесуального кодексу України невідкладно, але не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту отримання копії ухвали слідчого судді, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, викладені у заяві ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення, поданій до Національного антикорупційного бюро України. 3. Зобов`язати уповноважену особу Національного антикорупційного бюро України після внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, передбаченому статтею 214 Кримінального процесуального кодексу України. 4. Повідомити адвокату ОСОБА_3 , що діє в інтересах громадянина ОСОБА_4 рішення прийняте за розглядом даної скарги на електронну пошту: …. та засобом поштового зв`язку на адресу: ….», 

що обґрунтовувалось зокрема таким: «02.07.2026 року ОСОБА_4 подала до Центрального управління Національного антикорупційного бюро України заяву про вчинення кримінального правопорушення. Вказана заява була зареєстрована 02.07.2026 року, на підтвердження чого наявна відмітка «Прийнято на особистому прийому», вхідний номер та штрих-код.

У заяві про вчинення кримінального правопорушення заявником було наведено конкретні фактичні обставини, які, на його думку, потребували перевірки в порядку кримінального судочинства та могли свідчити про наявність у діях службових осіб органів Національної поліції України та прокуратури ознак кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності.

Зокрема, у заяві зазначалося, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026100080000841 було розпочато за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296 КК України, оскільки зібрані матеріали свідчили про використання підозрюваним пристрою травматичної дії, здійснення пострілу у громадському місці, грубе порушення громадського порядку та заподіяння потерпілій вогнепального поранення.

У подальшому, як зазначено у заяві, 03 червня 2026 року старший слідчий Святошинського управління поліції винесла постанову про перекваліфікацію кримінального провадження з частини четвертої статті 296 КК України на частину першу статті 126 КК України. При цьому заявник звернув увагу, що таке процесуальне рішення істотно змінило правову оцінку обставин події та фактично виключило із предмета доказування більшість обставин, які були покладені в основу первинної правової кваліфікації кримінального правопорушення. 

Особливу увагу у заяві приділено тому, що сам зміст постанови про перекваліфікацію містить опис фактичних обставин, які, на думку заявника, узгоджуються саме з первинною кваліфікацією за частиною четвертою статті 296 КК України.

Так, відповідно до змісту заяви, у постанові слідчого зазначено, що підозрюваний застосував пістолет, погрожував ним присутнім особам, здійснив постріл у громадському місці, після чого здійснив постріл у потерпілу, спричинивши їй вогнепальне поранення, а зазначені дії були вчинені біля житлових будинків у присутності інших осіб. На думку заявника, наведений у постанові фактичний опис події об`єктивно не узгоджується із висновком про відсутність у діях підозрюваного ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296 КК України.

Крім того, у заяві зазначено, що після зміни правової кваліфікації фактично залишилися поза належною кримінально-правовою оцінкою обставини застосування зброї, використання пристрою травматичної дії, здійснення пострілу у громадському місці, створення небезпеки для невизначеного кола осіб та заподіяння потерпілій вогнепального поранення. При цьому заявник окремо наголосив, що саме по собі процесуальне рішення про перекваліфікацію не розцінюється ним як безумовне підтвердження вчинення кримінального правопорушення службовими особами, однак у сукупності з іншими наведеними у заяві обставинами воно, на його переконання, потребує перевірки щодо законності мотивів його прийняття.

Водночас у заяві зазначалося, що під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження заявником було встановлено низку взаємопов`язаних обставин, які, на його думку, не можуть бути пояснені виключно різною юридичною оцінкою доказів або іншим баченням правової кваліфікації події. Саме сукупність таких обставин, їх взаємозв`язок та послідовність стали підставою для звернення до Національного антикорупційного бюро України із повідомленням про можливе вчинення кримінальних правопорушень службовими особами.

У заяві про вчинення кримінального правопорушення заявником також було наведено низку конкретних обставин, які, на його думку, свідчили про необхідність перевірки законності прийнятих процесуальних рішень та можливого вчинення службовими особами кримінальних правопорушень.

Так, заявник звернув увагу на висновок судової експертизи № СЕ-19/111-26/18961-БЛ від 30.04.2026 року, відповідно до якого одинадцять патронів калібру 9 мм Р.А. були виготовлені саморобним способом шляхом спорядження капсульованих гільз холостих патронів промислового виробництва метальними зарядами та метальними снарядами.

У заяві зазначалося, що наведений висновок свідчив про використання не стандартних патронів заводського виробництва, а боєприпасів, конструкція яких була змінена саморобним способом. Разом із тим, на думку заявника, ця обставина фактично не була предметом належної процесуальної оцінки під час прийняття рішення про перекваліфікацію кримінального провадження.

Зокрема, у заяві наголошувалося, що матеріали кримінального провадження не містили встановлених відповідей на питання щодо часу та обставин отримання підозрюваним зазначених патронів, особи, яка могла їх виготовити, обізнаності підозрюваного про їх конструктивні особливості, а також мети їх використання під час події. На переконання заявника, відсутність належної процесуальної оцінки зазначених обставин також потребувала перевірки в межах досудового розслідування.

Окремо у заяві було звернуто увагу на внутрішні суперечності, які, на думку заявника, містяться у постанові про перекваліфікацію кримінального провадження. 

Так, заявник зазначив, що в одному фрагменті постанови вказано про те, що підозрюваний дістав пістолет із кишені куртки, тоді як в іншій частині цього ж процесуального документа зазначено, що зброя перебувала у наплічній сумці. Крім того, у заяві наголошувалося, що при викладенні обставин застосування зброї у постанові фактично наведено декілька взаємовиключних версій розвитку подій без зазначення того, яка саме з них підтверджується зібраними доказами.

При цьому заявник звернув увагу, що, незважаючи на наявність таких суперечностей, вони не стали підставою для проведення додаткових слідчих (розшукових) дій чи усунення виявлених невідповідностей. Натомість було прийнято рішення про істотну зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення.

Крім того, у заяві наведено обставини щодо процесуальної поведінки прокурора, який здійснював процесуальне керівництво у відповідному кримінальному провадженні.

Заявник зазначив, що прокурор був обізнаний із прийнятим рішенням про перекваліфікацію кримінального провадження, однак, незважаючи на передбачені пунктом 7 частини другої статті 36 КПК України повноваження, не скасував постанову слідчого та не усунув, на думку заявника, допущених порушень. У зв`язку із цим у заяві було висловлено необхідність перевірки зазначених обставин під час досудового розслідування.

Водночас заявник не обмежився оцінкою окремих процесуальних рішень. У заяві прямо зазначено, що увагу привертає саме сукупність взаємопов`язаних дій службових осіб, а саме: відсутність належної оцінки використанню зброї, ігнорування висновків судової експертизи щодо саморобно споряджених патронів, наявність істотних суперечностей у процесуальному документі, прийняття рішення, яке об`єктивно покращило процесуальне становище підозрюваного, а також відсутність належного реагування з боку процесуального керівника. Саме сукупність зазначених обставин, за твердженням заявника, потребувала перевірки на предмет можливого вчинення службових кримінальних правопорушень та можливих корупційних кримінальних правопорушень.

Таким чином, зміст поданої до НАБУ заяви свідчить про те, що заявником повідомлено не про власні припущення чи незгоду з процесуальними рішеннями як такими, а про конкретні фактичні обставини, які, на його думку, у своїй сукупності могли свідчити про вчинення кримінальних правопорушень та потребували перевірки у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України» із доданими копіями такого: витягу з ЄРДР за №12026100080000841 від 05.04.2026 (ч. 4 ст. 296 КК України); витягу з ЄРДР за №12026100080000841 від 05.04.2026 (ч. 1 ст. 126 КК України); постанови про перекваліфікацію кримінального правопорушення від 03.06.2026 року; постанови про визначення підслідності від 03.06.2026 року; протоколу допиту потерпілого ОСОБА_4 від 05.04.2026 року; скріншотів; висновку експерта №СЕ-19/111-26/18961-БЛ від 30.04.2026 року; висновку експерта №042-593-2026; протоколу допиту потерпілого від 04.06.2026 року; заяви про вчинення кримінального правопорушення від 02.07.2026; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю і ордеру.

2.2. В судовому засіданні скаржник ОСОБА_3 підтримав скаргу і просив таку задовольнити. 

Представник НАБУ попри належним чином здійснене повідомлення про судове засідання в таке не прибув, що відповідно до частини 3 статті 306 КПК не перешкоджало судовому розгляду.

3. Обґрунтування позиції суду.

3.1. Частиною 1 статті 11 КК визначено, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення, а згідно з частиною 1 статті 2 КК, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Склад кримінального правопорушення - це сукупність об`єктивних та суб`єктивних елементів, що дозволяють кваліфікувати суспільно небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення, а саме: 1) об`єкт; 2) об`єктивна сторона; 3) суб`єкт; 4) суб`єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу кримінального правопорушення, що виключає її кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 214 КПК слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг 5з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.

Пунктом 1 розділу 2 чинного Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора від 17.08.2023 №231 зі змінами, визначено, що до Реєстру вносяться відомості про: час та дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність тощо.

Згідно з пунктом 2 глави 3 розділу ІІ цього Положення відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини 5 статті 214 КПК, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до правового висновку, зробленого у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (ККС ВС) від 30.09.2021 в справі № 556/450/18, «підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР».

Тобто для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації такого діяння саме як кримінального правопорушення за певною статтею КК. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке зініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.

3.2. Згідно із частиною 1 статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому цим кодексом.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303-308 КПК.

Пунктами 1-11 частини 1 статті 303 КПК визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, а згідно з частиною 2 статті 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування та можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього кодексу.

Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК передбачено право оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Системне тлумачення статей 214 і 303 КПК свідчить, що предметом судового контролю слідчим суддею може бути бездіяльність уповноваженого органу досудового розслідування у формі невнесення відомостей до ЄРДР після отримання належно обґрунтованої заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, що передбачає такі обов`язкові ознаки: 1) належним заявником до органу досудового розслідування належним чином подана заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення із викладом вагомих обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) після отримання такої заяви чи повідомлення слідчим чи прокурором не внесено у визначений законом строк відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

3.3. Відповідно до частини 1 статті 304 КПК, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною 1 статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

З наявних матеріалів справи вбачається, що 02.07.2026 ОСОБА_4 як заявник подала до НАБУ заяву про вчинення кримінального правопорушення, відтак формально не пропущено визначений КПК строк на подання скарги.

3.4. Норми щодо підслідності НАБУ і предметної підсудності ВАКС визначаються статтею 33-1 КПК із урахуванням статті 216 КПК.

Згідно із статтею 33-1 КПК, ВАКС підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 КК (а саме такими вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього кодексу. Кримінальними правопорушеннями, пов`язаними з корупцією, відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 366-2, 366-3 цього кодексу), а також статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК. Слідчі судді ВАКС здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності ВАКС відповідно до частини 1 цієї статті.

Частиною 5 статті 216 КПК визначено, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 КК, якщо наявна хоча б одна з таких умов:

1) кримінальне правопорушення вчинено: - Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, Директором Бюро економічної безпеки України, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України; - державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»; - депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; - суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; - прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру»; - особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу і вище; - військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; - керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;

2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 Кримінального кодексу України, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 Кримінального кодексу України, у п`ять тисяч і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);

3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною 1 статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині 4 статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.

3.5. Зі змісту скарги і заяви про вчинення кримінального правопорушення до НАБУ вбачається, що у таких скаржник і заявник просили надати правову оцінку діям службових осіб Святошинського управління поліції ГУНП у місті Києві та Святошинської окружної прокуратури міста Києва, зокрема щодо можливого вчинення кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності та можливих корупційних кримінальних правопорушень під час прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні №12026100080000841 від 05.04.2026.

Аналіз змісту скарги, заяви та доданих до таких матеріалів свідчить, що у таких не наведено реальних ознак складу будь-якого кримінального правопорушення, окрім суб`єктивних припущень, обґрунтованих банальною незгодою скаржника і заявника із процесуальними рішеннями службових осіб Національної поліції і органів прокуратури, що само по собі аж ніяк не свідчить про вчинення кримінальних правопорушень, й вочевидь має на меті лише намір тиснути на таких.

Тобто скаржник і заявник стверджували про вчинення невідомих кримінальних правопорушень, проте викладені обставини не свідчать про їх ймовірність і доводи скаржника не є достатніми для отримання вищезазначеного висновку, не потребують перевірки засобами кримінального процесу, а тому такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.

Ба більше, ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державні механізми здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що реально було вчинено кримінальне правопорушення, враховуючи, що ініціювання кримінального переслідування певної службової особи може мати ознаки наміру використання самого факту гіпотетичного внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінальних правопорушень та подальшого здійснення досудового розслідування, під час якого будуть обмежуватись права та свободи такої особи, винятково із метою тиску на неї. Тому безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та ще й є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.

Також можливість здійснення судового контролю слідчими суддями ВАКС у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень обумовлена конкретним розміром предмета такого кримінального правопорушення, встановленого законом на час його вчинення, або розміром завданої шкоди, що вимагає ретельного належного обґрунтування.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб 3328 гривень.

Відтак розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 191, 209, 364 КК чи завданої ним шкоди для підслідності НАБУ і предметної підсудності ВАКС у 2026 році повинен становити не менше 16 640 000 грн. (3328 грн. х 5000), та розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 368, 369 КК для підслідності НАБУ і підсудності ВАКС у 2026 році повинен становити не менше 1 664 000 грн. (3328 грн. х 500).

Проте у скарзі і заяві скаржник і заявник не навели жодних ознак реального розміру предмета кримінального правопорушення чи завданої шкоди на такі суми.

Таким чином, зі змісту скарги і заяви не вбачається будь-якої ознаки підслідності НАБУ і предметної підсудності ВАКС, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначає, що кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) щодо застосування статті 6 Конвенції у кримінально-процесуальному аспекті, «суд, котрий, відповідно до чинних положень національного права, не має повноважень судити підсудного, «не встановлений законом» у розумінні статті 6 § 1».

Відтак розгляд судом (зокрема ВАКС) справ, які не належать до його підсудності, суперечитиме припису щодо розгляду справи судом, встановленим законом.

3.6. Відповідно до частини 2 статті 307 КПК, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

З огляду на те, що скаржником не доведено обов`язок НАБУ внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінальних правопорушень та як наслідок бездіяльність, в задоволенні скарги належить відмовити.

Керуючись статтями 303-309, 369-372, 532 КПК суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні скарги.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку впродовж п`яти днів з дня її оголошення або отримання її копії (якщо ухвала постановлена без виклику осіб) шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали оголошений 20.07.2026.

Слідчий суддя ОСОБА_1 __________