Справа № 991/9480/26

Провадження 1-кс/991/9493/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

22 липня 2026 року          м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 дослідивши скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, 

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2026 року вказана скарга надійшла до Вищого антикорупційного суду і на підставі протоколу автоматичного визначення слідчого судді була передана на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 . 

У своїй скарзі ОСОБА_2 вказує, що ним 19.07.2026 до Національного антикорупційного бюро України було подано заяву про вчинення службовими особами правоохоронних органів (зокрема СБУ) кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364, 368 КК України. Суть ймовірно вчинених кримінальних правопорушень зводиться до наступного. 

Скаржником встановлено, що в центрі Києва, під прикриттям IT-компанії ТОВ «САНСОФТ», відкрито функціонує тіньовий офіс, який обслуговує фінансові піраміди - Forex-брокера weltrade.com та платформу хмарного майнінгу ІНФОРМАЦІЯ_1. Бенефіціарами цієї діяльності є громадяни російської федерації та Республіки Білорусь (зокрема, ОСОБА_3 ). Грошові кошти, отримані шахрайським шляхом від громадян (за моделлю «B-book»), не декларуються, а систематично виводяться на рахунки офшорних компаній (NEWSTAR L.P., SOFIANTE LP, Systemgates Ltd) та компаній у США (зокрема ОСОБА_4 ). Операційний центр угруповання, де розташовані сервери з базами даних, доказами виведення коштів та «чорна бухгалтерія», знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Берестейський, 5а, 7 поверх.

За фактом вказаного шахрайства Слідчим управлінням ГУ СБУ у м. Києві та Київській області вже розпочато кримінальне провадження № 22026101110000532 від 24.06.2026 (за ч. 5 ст. 190 КК України). Проте, слідчі дії носять виключно формальний характер: досі не проведено невідкладних обшуків за встановленою адресою (пр-т Берестейський, 5а); не вилучено сервери та документацію, що створює критичний ризик їх знищення фігурантами; діяльність офісу продовжується в штатному режимі. 

Безперешкодне функціонування масштабної нелегальної фінансової структури та штучне гальмування розслідування у провадженні № 22026101110000532 дають обґрунтовані підстави вважати, що службові особи СБУ та інших контролюючих органів вступили в корупційну змову з організаторами піраміди. Бездіяльність правоохоронців має явні ознаки умисного сприяння уникненню відповідальності фігурантами за матеріальну винагороду, що підпадає під ознаки ст. 364 (Зловживання владою або службовим становищем) та ст. 368 (Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою) КК України.

Однак, всупереч вимогам закону, відомості за заявою скаржника від 19.07.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань уповноваженими особами НАБУ впродовж 24 годин внесені не були, витяг з ЄРДР не надано, що свідчить про протиправну бездіяльність уповноважених осіб НАБУ.

Враховуючи наведене, скаржник звернувся до ВАКС з скаргою, в якій просить зобов`язати уповноважених осіб НАБУ внести відомості до ЄРДР, які викладені у заяві 19.07.2026 та надати витяг з ЄРДР. 

За результатами дослідження вказаної скарги та доданих до неї матеріалів, слідчий суддя приходить до висновку, що вона не підлягає розгляду у Вищому антикорупційному суді та підлягає поверненню.

Так, порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований КПК України. Зокрема, право подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування передбачено статтею 303 КПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні серед іншого може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. 

Так, за змістом ст. 304 КПК України, при вирішенні питання про відкриття провадження за скаргою, слідчому судді у першу чергу необхідно перевірити, чи було дотримано правил підсудності при зверненні з відповідною скаргою та чи дотримано строк на звернення з нею.

За змістом ч. 2 ст. 33-1 КПК України, слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду.

Предметна підсудність визначається статтею 33-1 КПК України, якою встановлено, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 КК України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК України.

У примітці до ст. 45 КК України зазначено, що корупційними кримінальними правопорушеннями вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу.

За змістом поданої скарги, заявник звернувся до уповноважених осіб НАБУ із заявою щодо можливого вчинення службовими особами Служби безпеки України та іншими правоохоронними органами кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364 та 368 КК України.

Так, кримінальні правопорушення, передбачені статтями 364 та 368 КК України належить до підсудності ВАКС згідно з наведеними вище нормами ст. 33-1 КПК України, однак, лише за наявності обов`язкових умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК України, які при вивченні скарги та доданих матеріалів не були встановлені.

Однією з умов, яка впливає на визначення підсудності провадження за Вищим антикорупційним судом, є вчинення злочину конкретним суб`єктом, вказаним в переліку у п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України. 

З скарги та долученої до неї заяви не вбачається, що кримінальне правопорушення ймовірно вчинили особи, які мають ознаки суб`єкта, зазначеного у абз. 8 п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, а саме, що вони є військовослужбовцями вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України. Також слідчий суддя зі скарги та долучених до неї матеріалів не встановив, що кримінальне правопорушення ймовірно вчинили особи, які мають ознаки суб`єкта зазначених у інших абз. п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України. 

Таким чином, слідчий суддя позбавлений можливості встановити їх належність до кола суб`єктів вчинення корупційних кримінальних правопорушень, які належать до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, яка визначена вимогами ст. 33-1 КПК України. 

Окрім цього, у скарзі відсутні дані про розмір предмета кримінального правопорушення, який би відповідав визначеному у п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України. Отже, зазначене свідчить про відсутність умов, вказаних у п. 1, 2 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Так само у скарзі відсутня інформація щодо умови, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 216 КПК України.

Крім цього, дослідивши зміст скарги та доданої заяви, слідчий суддя констатує, що вони не містять об`єктивних фактичних даних, які б вказували на вчинення зазначеними посадовими особами кримінальних правопорушень, передбачених статтями 364 та 368 КК України. Попри пряме посилання заявника на статті Кримінального кодексу України, викладені ним обставини фактично зводяться до суб`єктивної незгоди з процесуальними рішеннями та діями правоохоронних органів.

Слідчий суддя зауважує, що сама по собі незгода особи з ухваленими процесуальними рішеннями, дією чи бездіяльністю не може автоматично розцінюватися як вчинення посадовими особами кримінального правопорушення. Для оскарження таких процесуальних рішень, дій чи бездіяльності законодавством передбачена процедура, визначена главою 26 КПК України, яка не може бути підмінена ініціюванням безпідставного кримінального переслідування.

Натомість скаржником ані у скарзі, ані у заяві не наведено обставин, які б свідчили про вчинення зазначеними особами дій, що містять хоча б загальні ознаки об`єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених статтями 364 та 368 КК України. Зокрема із інформації викладеної в скарзі неможливо встановити чим підтверджується факт зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Так само не міститься у заяві і будь-яких об`єктивних фактів щодо отримання неправомірної вигоди і заявник не конкретизує, які саме службові особи, коли, за які саме дії та в якому розмірі одержували неправомірну вигоду.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає, що самих лише припущень заявника про одержання вказаними особами неправомірної вигоди, недостатньо для висновку про наявність вказаних кримінальних правопорушень, тим більше, такі припущення не можуть бути підставою для початку досудового розслідування відносно вказаних осіб.

Пунктом другим ч. 2 ст. 304 КПК України визначено, що скарга на бездіяльність прокурора, передбачена ч. 1 ст. 303 цього Кодексу, повертається, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді.

На підставі наведеного вище, керуючись статтями 33-1, 216, 303, 304, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

1. Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,-  повернути особі, яка її подала. 

2. Копію ухвали направити особі, яка подала скаргу, разом зі скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

3. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня отримання її копії.

4. Роз`яснити особі, які подала скаргу, що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України.

Слідчий суддя ОСОБА_1