Справа № 991/7111/25

Провадження №11-кп/991/151/26

У Х В А Л А

23 липня 2026 року          місто Київ

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 перевірив апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на ухвалу Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) від 13.07.2026, постановлену без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання, про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення участі обвинуваченого ОСОБА_2 у судовому розгляді в режимі відеоконференції з приміщення уповноваженого суду Французької Республіки в порядку міжнародної правової допомоги (далі - апеляційна скарга).

Історія провадження

1.На розгляді ВАКС перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000002198, за обвинуваченням ОСОБА_2 (далі - кримінальне провадження).

2.13.07.2026 у межах судового розгляду захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 подав заяву обвинуваченого від 02.07.2026 про забезпечення права на доступ до правосуддя шляхом забезпечення участі обвинуваченого в судовому розгляді в режимі відеоконференції з приміщення уповноваженого суду Французької Республіки із застосуванням механізму міжнародної правової допомоги (далі - МПД), усно підтримав цю заяву.

3.13.07.2026 суд у судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням рішення до журналу судового засідання, відмовив у задоволенні зазначеної заяви (далі - оскаржувана ухвала).

4.20.07.2026 захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 подав через Вищий антикорупційний суд апеляційну скаргу на оскаржувану ухвалу.

5.22.07.2026 апеляційна скарга разом з журналом судового засідання та інформаційною довідкою надійшла до Апеляційної палати ВАКС та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями була передана судді-доповідачу.

Короткий зміст апеляційної скарги

6.Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі просить: (1) скасувати оскаржувану ухвалу; (2) постановити нове рішення, яким забезпечити участь обвинуваченого ОСОБА_2 у судовому розгляді в режимі відеоконференції з приміщення уповноваженого суду Французької Республіки в порядку МПД та зобов`язати суд першої інстанції направити відповідне рішення до уповноваженого (центрального) органу України для передання на виконання до Французької Республіки.

7.Апеляційну скаргу обґрунтовано такими доводами: (1) обвинувачений перебуває у Французькій Республіці під судовим контролем на підставі рішень Апеляційного суду міста Бордо від 02.08.2017, від 31.05.2018, від 16.08.2019 та від 08.06.2021, якими на нього покладено обмеження, у тому числі заборону виїзду за межі цієї держави, що є об`єктивною перешкодою для прибуття до суду; (2) обвинувачений не має можливості взяти участь у судовому засіданні за допомогою власних технічних засобів, зокрема через відсутність документів, необхідних для реєстрації в підсистемі «Електронний суд», та відсутність технічних засобів належної якості; (3) суд ухвалою від 27.05.2026 задовольнив клопотання прокурора про звернення із запитом про МПД до компетентних органів Канади для допиту свідка обвинувачення в режимі відеоконференції, тому аналогічна можливість, з огляду на засаду рівності сторін, має бути забезпечена і стороні захисту; (4) відмова в застосуванні механізму МПД порушує право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Sejdovic v. Italy», «Neumeister v. Austria» та «F.C.B. v. Italy»; (5) підлягають застосуванню стаття 9 Другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20.04.1959 та частина 3 статті 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Оцінка та мотиви судді-доповідача

8.Суддя-доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга є неприйнятною, оскільки оскаржувана ухвала не підлягає окремому апеляційному оскарженню до ухвалення остаточного рішення за наслідками судового розгляду в суді першої інстанції.

(1) Щодо неоскаржуваності ухвали

9.Суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, зокрема, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку (частина 4 статті 399 КПК).

10.Якщо на певному етапі перевірки апеляційним судом буде встановлено, що є перешкода для відкриття апеляційного провадження, то встановлення інших обставин є процесуально недоцільним, оскільки ця перешкода позбавляє суд можливості прийняти апеляційну скаргу до провадження (постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06.12.2021 у справі № 654/1820/18).

11.Отже, у цьому провадженні на етапі прийняття апеляційної скарги першочергово суддя-доповідач має вирішити питання, чи може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення участі обвинуваченого в судовому розгляді в режимі відеоконференції з приміщення уповноваженого суду іноземної держави в порядку МПД.

12.На це питання суддя-доповідач надає негативну відповідь з підстав, наведених нижче.

13.В апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: (1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 КПК; (2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; (3) інші ухвали у випадках, передбачених КПК (частина 1 статті 392 КПК). Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною 1 статті 392 КПК, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених КПК. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК (частина 2 статті 392 КПК).

14.Ні статтею 392 КПК, ні статтею 336 КПК, ні нормами глави 43 чи інших глав розділу IX КПК не передбачена можливість окремого апеляційного оскарження ухвали суду про відмову в задоволенні клопотання про здійснення судового провадження в режимі відеоконференції, у тому числі з приміщення уповноваженого органу іноземної держави в порядку МПД.

15.З мотивів, наведених вище, оскаржувана ухвала не підлягає окремому апеляційному оскарженню, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК.

16.Наведений висновок узгоджується з практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду, відповідно до якої ухвали суду першої інстанції, постановлені під час судового розгляду з процедурних питань і прямо не віднесені КПК до переліку тих, що оскаржуються окремо, апеляційному оскарженню до ухвалення остаточного рішення не підлягають (ухвали від 15.02.2021 у справі № 556/244/20, від 01.03.2021 у справі № 761/40298/16-к, від 08.04.2021 у справі № 442/4881/20, від 28.12.2021 у справі № 450/1333/16-к, від 15.06.2022 у справі № 991/196/20, від 22.04.2025 у справі № 991/7319/21).

17.Додатково суддя-доповідач зазначає таке.

18.Оскаржуваною ухвалою суд вирішив процедурне питання щодо форми участі обвинуваченого в судовому засіданні, тобто питання організації судового розгляду. Така ухвала: (1) не є рішенням, яким вирішено обвинувачення по суті; (2) не встановлює нових обмежень конституційних прав обвинуваченого; (3) не перешкоджає руху кримінального провадження.

19.Крім того, рішення про відмову в задоволенні клопотання про здійснення судового провадження в режимі відеоконференції не є остаточним і не позбавляє сторону захисту права звернутися до суду з таким клопотанням повторно на будь-якому наступному етапі судового розгляду, у тому числі з наданням нових доказів на підтвердження наявності підстав, передбачених частиною 1 статті 336 КПК. Відповідне питання вирішується судом першої інстанції в межах його повноважень з урахуванням, зокрема, необхідності ефективної організації ходу судового розгляду (частина 1 статті 321 КПК).

20.Наведене додатково підтверджує висновок про те, що оскаржувана ухвала не належить до кола судових рішень, окремий апеляційний перегляд яких передбачено КПК.

(2) Щодо доводів апелянта про порушення права на справедливий суд

21.Суддя-доповідач відхиляє доводи апелянта про те, що неможливість окремого оскарження оскаржуваної ухвали порушує право обвинуваченого на справедливий суд і доступ до правосуддя, з підстав, наведених нижче.

22.Зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належить забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (пункт 17 частини 1 статті 7 КПК). Відповідно до цієї загальної засади кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом (частина 1 статті 24 КПК).

23.Отже, право на оскарження судових рішень не є абсолютним і реалізується в порядку та межах, встановлених КПК. Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України гарантоване забезпечення права на апеляційний перегляд справи, тобто цією нормою гарантоване апеляційне оскарження кінцевого рішення суду першої інстанції в кримінальному провадженні за результатами судового провадження, а не кожного судового рішення в кримінальному провадженні.

24.Механізм, передбачений частиною 2 статті 392 КПК, не позбавляє апелянта права на апеляційний перегляд доводів, викладених в апеляційній скарзі, а лише визначає момент такого перегляду - одночасно з переглядом підсумкового судового рішення. Заперечення проти оскаржуваної ухвали, у тому числі доводи щодо порушення засади рівності сторін та статті 6 Конвенції, можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК, та будуть предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

25.Практика ЄСПЛ, на яку посилається апелянт, не є релевантною для вирішення питання прийнятності апеляційної скарги, оскільки: (1) стаття 6 Конвенції не гарантує права на оскарження кожного проміжного процесуального рішення суду, а вимагає оцінки справедливості провадження в цілому; (2) наведені апелянтом рішення ЄСПЛ у справах «Sejdovic v. Italy», «Neumeister v. Austria» та «F.C.B. v. Italy» стосуються оцінки дотримання гарантій статті 6 Конвенції за результатами провадження, а не порядку окремого апеляційного оскарження проміжних ухвал суду першої інстанції.

26.Доводи апелянта про наявність підстав для забезпечення участі обвинуваченого в режимі відеоконференції в порядку МПД, про об`єктивні перешкоди для його прибуття до суду, про порушення засади рівності сторін з огляду на ухвалу суду від 27.05.2026 та про застосування статті 9 Другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах є доводами щодо суті оскаржуваної ухвали. Ці доводи не можуть бути перевірені суддею-доповідачем на етапі вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, оскільки встановлена вище перешкода позбавляє суд можливості прийняти апеляційну скаргу до провадження.

(3) Висновки судді-доповідача за результатами перевірки апеляційної скарги на прийнятність

27.Ураховуючи, що оскаржувана ухвала не підлягає окремому апеляційному оскарженню до ухвалення остаточного рішення за наслідками судового розгляду в суді першої інстанції, апеляційна скарга є неприйнятною, а тому у відкритті апеляційного провадження за нею слід відмовити.

28.Керуючись частиною 4 статті 399 КПК, суддя-доповідач постановив:

1.Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 13.07.2026 про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення участі обвинуваченого у судовому розгляді в режимі відеоконференції в порядку міжнародної правової допомоги.

2.Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її постановлення.

Суддя                    ОСОБА_1