Справа № 991/5619/26

Провадження №11-сс/991/362/26

Слідчий суддя 1 інст. ОСОБА_1 

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 

захисника ОСОБА_7 , 

підозрюваного ОСОБА_8 ,

захисник ОСОБА_9 не з`явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги прокурора та захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 травня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52026000000000047 від 24 січня 2026 року стосовно підозрюваного  ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований у АДРЕСА_1 та фактично проживає у АДРЕСА_2 ,

за ч. 4 ст. 368 КК України,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 травня 2026 року клопотання про застосування запобіжного заходу задоволено частково та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - до 17 липня 2026 року; визначено підозрюваному ОСОБА_8 як альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 664 000 (один мільйон шістсот шістдесят чотири тисяч) гривень; у разі внесення застави на підозрюваного покладено обов`язки: прибувати до детектива НАБУ, прокурора САП, слідчого судді за першою вимогою; повідомляти детектива НАБУ, прокурора САП про зміну свого місця проживання (як постійного, так і тимчасового) та місця роботи; здати на зберігання до ГУ ДМС у Дніпропетровській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон; утримуватися від спілкування щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_8 , із: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ; не відвідувати приміщення: Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області за адресою: вул. Героїв України, 7, с. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області; Дніпропетровської обласної прокуратури за адресою: пл. Успенська, 7, м. Дніпро і пр-т Дмитра Яворницького, 38, м. Дніпро; Відділення поліції № 2 Дніпровського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, 38; носити електронний засіб контролю. Судове рішення мотивоване тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, а також наявністю ризиків, передбачених п.1-4 ч.1 ст.177 КПК України. Слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки та запобіганню встановленим ризикам. З метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобігання встановленим ризикам, у тому числі враховуючи наявність обґрунтованої підозри щодо можливого вчинення підозрюваним особливо тяжкого злочину, специфіку його вчинення, а також дані про особу підозрюваного, його соціальний статус та значимість займаної ним посади, майновий стан підозрюваного та пов`язаних з ним осіб, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 664 000 грн. У задоволенні клопотання в іншій частині відмовлено.

22 травня 2026 року на електронну пошту Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга прокурора та 05 червня 2026 року доповнення до неї, у якій він просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 травня 2026 року у частині визначення підозрюваному ОСОБА_8 розміру застави та постановити в цій частині нову ухвалу, якою клопотання детектива задовольнити в повному обсязі та визначити розмір застави у 1100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 660 800 грн. На його думку, ухвала слідчого судді у частині визначення розміру застави є необґрунтованою та невмотивованою, винесена без належної оцінки доводів сторони обвинувачення, а тому в цій частині підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків слідчого судді фактичним обставинам справи. Зокрема, під час визначення розміру застави слід враховувати сукупність критеріїв: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу; встановлені ризики за ст.177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру та можливість його внесення, а також за певних обставин - розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. При цьому розмір застави має визначатися тим ступенем довіри, за якого перспектива втрати внесеної суми є достатнім стримуючим засобом, щоб в особи не виникало бажання порушити покладені обов`язки чи перешкоджати провадженню. Водночас сума не повинна бути завідомо непомірною, тобто такою, що через очевидну неможливість її внесення фактично унеможливлює застосування застави як альтернативи триманню під вартою. Стосовно ж застосування «виключного випадку» то цей термін є оціночним, а орієнтирами для визначення розміру понад граничні межі є майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди та сума неправомірної вигоди. Водночас, максимальна межа застави, навіть будучи значною, «не завжди є достатньою для гарантування належної процесуальної поведінки» осіб, підозрюваних у вчиненні корупційних злочинів. Обґрунтовуючи реальність ризику переховування та неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, слідчий суддя прямо на підставі доданих до клопотання доказів встановив наявність достатніх ресурсів у підозрюваного та його близьких осіб, ці обставини оцінено як такі, що «підтверджують фінансову спроможність забезпечити переховування», як свідчення наявності у майновій сфері членів сім`ї та пов`язаних осіб «певних матеріальних ресурсів та активів», що враховуються в тому числі при оцінці «достатності та помірності розміру застави». Суд не міг без належного обґрунтування стверджувати, що майнові ресурси підозрюваного та його оточення (а) достатні, аби профінансувати переховування за кордоном і в межах держави; (б) достатні для висновку про виключний випадок і перевищення межі у 300 прожиткових мінімумів; і водночас (в) недостатні для застави у 1100 прожиткових мінімумів. Якщо встановлених судом ресурсів вистачає для фінансування втечі - тим більше їх вистачає для внесення застави, яка є альтернативою саме триманню під вартою і за ефективністю має дорівнювати йому, на що вказав сам слідчий суддя у п.47.6 ухвали. Така суперечність свідчить про невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам провадження та про порушення вимог ст.370 КПК України. Наведені судом мотиви розміру застави зведені слідчим суддею до питання доведеності майнового стану. Такий підхід прямо суперечить вимогам ст.182 КПК України, зокрема в частині того, що визначення розміру застави виключно виходячи з наявних у підозрюваного доходів та статків не відповідає меті застосування цього запобіжного заходу, оскільки застава законодавцем визначена не як спосіб покарання, а як засіб забезпечення виконання покладених на особу обов`язків. Майновий стан - лише один із критеріїв встановлених ч.4 ст.182 КПК України, а не єдиний і не визначальний. Слідчий суддя залишив поза увагою такий самостійний критерій, як обставини кримінального правопорушення, передусім - розмір неправомірної вигоди. Як встановлено слідством ОСОБА_8 висловив прохання, поєднане з вимаганням, надати неправомірну вигоду спершу у розмірі 50 000 доларів США, а згодом - 80 000 доларів США. Станом на 27 лютого 2026 року сума 80 000 доларів США за курсом НБУ становила 3 456 648 грн. Визначена судом застава 1 664 000 грн становить менш ніж половину суми неправомірної вигоди (3 456 648 грн). Натомість застава в розмірі 3 660 800 грн є співмірною із розміром неправомірної вигоди й об`єктивно відповідає масштабам діяння. Крім того, слідчий суддя не врахував, що заставодавцем може бути й інша особа, а при визначенні розміру враховується матеріальне становище близьких осіб. Установивши наявність у оточення підозрюваного ресурсів, слідчий суддя був зобов`язаний урахувати ці можливості й при визначенні розміру застави, а не лише при обґрунтуванні ризику переховування. Якщо застава менша за потенційну вигоду від ухилення чи впливу на свідків, ухиленню від відповідальності, перспектива її втрати перестає бути достатнім стримуючим фактором. Слідчий суддя встановив високий ступінь ризиків, сестра підозрюваного проживає за кордоном і може забезпечити йому підтримку в разі виїзду. Установивши чотири ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, й визнавши, що належну поведінку здатне забезпечити лише тримання під вартою з еквівалентною за ефективністю заставою, слідчий суддя визначив розмір, який цим ризикам вочевидь не відповідає. У цьому провадженні ОСОБА_8 інкримінується особливо тяжкий корупційний злочин. На його думку, визнавши виключний випадок за ч.5 ст.182 КПК України, слідчий суддя був зобов`язаний навести мотиви обрання конкретної суми саме у визначеному розмірі. Сукупно це становить невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону у виді необґрунтованості й невмотивованості рішення.

26 травня 2026 року через систему «Електронний суд» до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 , яка направлена 25 травня 2026 року, у якій вона просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 травня 2026 року в частині визначення підозрюваному ОСОБА_8 застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 664 000 грн з покладенням обов`язку носити електронний засіб контролю та постановити у цій частині нову ухвалу, якою розмір застави визначити у меншому розмірі за 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням на ОСОБА_8 обов`язків, визначених судом, за винятком носіння електронного засобу контролю. Ухвала оскаржується стороною захисту саме у цій частині, так як після внесення застави до підозрюваного застосований саме такий захід забезпечення кримінального провадження. Покладення на підозрюваного ОСОБА_8 слідчим суддею неконкретизованого процесуального обов`язку у вигляді носіння електронного засобу контролю, з врахуванням покладеного на нього обов`язку не відлучатися із населеного пункту, у якому він проживає чи перебуває, є надмірним втручанням у приватне життя особи, яке не несе під собою легітимної мети застосування запобіжного заходу. Фактично, з метою повного цілодобового відстежування та фіксування місцезнаходження підозрюваного, слідчий суддя вийшов за межі принципу свободи суддівського розсуду, згідно з яким суд наділено повноваженнями (правами та обов`язками) обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, керуючись цілями та принципами права, загальними засадами судочинства, враховуючи конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість й достатність обраного покарання тощо. Також, підозрюваний ОСОБА_8 вважає необґрунтованим застосування до нього застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та просить суд апеляційної інстанції постановити нову ухвалу, якою зменшити її розмір, у тому числі у зв`язку з відсутністю ризиків. Стосовно ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, наголошує, що з 07 квітня 2026 року ОСОБА_8 достеменно обізнаний про існування кримінального провадження №52026000000000047 від 24 січня 2026 року, оскільки йому було вручено копію ухвали про проведення обшуку. При цьому з 07 квітня 2026 року ОСОБА_8 нікуди не виїхав, звільнився з органів прокуратури та працевлаштувався на нову роботу, мав активну процесуальну позицію. Ані ОСОБА_8 , ані його дружина з дітьми з початку повномасштабного вторгнення жодного разу не відлучалися з України та з м.Дніпро. Також і з моменту вручення повідомлення про підозру 13 травня 2026 року ОСОБА_8 нікуди не тікав, прибув до Вищого антикорупційного суду на засідання 22 квітня 2026 року та 01 травня 2026 року на розгляд клопотання про арешт майна; 13 травня для вручення повідомлення про підозру; 19 травня 2026 року особисто прибув до міста Києва з метою належного забезпечення процедури розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, розуміючи, що у випадку задоволення даного клопотання, його може бути негайно взято під варту. Наявність дійсного закордонного паспорта і безперешкодного інструменту перетину державного кордону нівелюється покладенням на підозрюваного обов`язку здати закордонний паспорт на відповідальне зберігання. На виконання вимог оскаржуваної ухвали паспорт для виїзду за кордом був зданий ОСОБА_8 20 травня 2026 року до ГУ ДМС у Дніпропетровській області, тобто негайно по прибутті до міста Дніпра з міста Києва. Крім того, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», ОСОБА_8 , який є військовозобов`язаним та не має відстрочки від призову на військову службу, не має права виїзду за кордон України. Посилання детектива на «привілейований режим перетину кордону у силу професійного статусу» є безпідставними, оскільки, по-перше, ОСОБА_8 не має статусу прокурора, так як звільнився з органів прокуратури, по-друге, детектив не може не знати, що з 28 січня 2023 року вступили в силу норми постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року №69, якими було встановлено заборону виїзду прокурорів за кордон у разі введення в Україні воєнного стану. Щодо майнового стану підозрюваного, то наявні збереження у загальній сумі 6000 дол. США, які задекларовані та були знайдені під час обшуку 07 квітня 2026 року, не є значними чи такими, що могли б забезпечити фінансову, майнову й інфраструктурну спроможність тривалого переховування. Автомобіль та квартира належать батьку дружини та ніколи не належали ОСОБА_8 , оскільки були придбані за їх особисті кошти і свідомо зареєстровані на батька з метою унеможливлення поділу майна, як спільно набутого, у випадку розірвання шлюбу. Фінансова спроможність батька дружини придбати вказане майно перевірялась банківськими установами при до їх купівлі. ОСОБА_8 стверджує, що заяву про вчинення щодо нього злочину у ДБР відправив саме 21 січня 2026 року і вона була зареєстрована 22 квітня 2026 року лише після електронного запиту адвоката. Неналежне ведення діловодства у ДБР не може ставитись ОСОБА_8 у провину та свідчить про свавільні звинувачення в його сторону. Твердження про обізнаність з методами розслідування, як інструмент організації втечі, є абсолютно абсурдним, оскільки з 07 квітня 2026 року ОСОБА_8 нікуди не тікав, не виїжджав, не переховувався, постійно перебуває на зв`язку, а знання або незнання процедури оголошення у міжнародний розшук жодним чином не впливає на волевиявлення сторони переховуватись або свідомо вести процесуальну боротьбу. Наявність у ОСОБА_8 дружини і двох неповнолітніх дітей, а також той факт, що у підозрюваного на піклуванні знаходиться мама, свідчать виключно про міцність його соціальних та майнових зв`язків в Україні. Його рідна сестра тривалий час проживає за кордоном, тому саме він піклується про матір. ОСОБА_8 має ряд захворювань, які потребують щоденного прийому ліків та періодичного контролю стану здоров`я. Після звільнення з органів прокуратури він працює у Верхньодніпровській міській раді на посаді провідного спеціаліста до цього часу. Посилання на ризик знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, є безпідставними, оскільки вилучені під час обшуку його телефон та usb-флешнакопичувач арештовані, з посади прокурора він звільнений. Твердження про наявність ризику тиску на свідків є припущеннями, а зазначені обставини про написання заяв про вчинення злочину представником сільської ради щодо ОСОБА_12 , ініціювання проведення щодо неї перевірки входили до кола його обов`язків як процесуального керівника у кримінальному провадженні. Ризик «фабрикація доказу позитивної процесуальної поведінки - заява про злочин за ст.369 КК України», є абсурдною, оскільки заява про вчинення злочину за ст.369 КК України була створена та направлена ще 21 січня 2026 року. Посилання детектива, який штучно фальсифікував докази, щоб змінити підслідність даного кримінального провадження на скерування заяви про вчинення злочину від 21 січня 2026 року до ТУ ДБР, розташованого у міста Полтава, не заслуговують на увагу, оскільки не мають жодного сенсу, тому що жодної процесуальної переваги особа не отримала, направивши заяву про вчинення злочину до ТУ ДБР, розташованого у міста Полтава, а не до відділення поліції. Детектив, як особа, яка фальсифікує докази у даному кримінальному провадженні, вчиняє провокацію злочину у змові з адвокатом, якому заборонено законом приймати участь у НСРД навіть за згодою з клієнтом, намагається шляхом процесуальної переваги позбавити ОСОБА_8 волі та можливості захищати свої права шляхом ініціювання притягнення винних осіб до відповідальності. Твердження про те, що перебуваючи на свободі, ОСОБА_8 матиме можливість через цивільні процесуальні механізми (запити, ознайомлення, клопотання захисника) впливати на хід провадження №12026040000000991, ускладнюючи становище ключових свідків провадження НАБУ є неприпустимим. Детектив чітко усвідомлював про непосильний розмір застави у 3 660 800 грн для ОСОБА_8 , у якого загальні заощадження сім`ї складають 6 000 доларів США. Підозра у вчиненні злочину є необґрунтованою та врученою з порушенням правил підслідності, оскільки жоден протокол НСРД не містить посилань на те, що під час розмов мова йшла про грошові кошти у сумі 80 000 дол. США. А штучне створення доказів детективом НАБУ, у тому числі шляхом внесення недостовірних відомостей до ЄРДР, організації провокації злочину, штучної зміни підслідності чи завищення правової кваліфікації свідчать про особисту заінтересованість в результатах кримінального провадження № 52026000000000047 від 24 січня 2026 року. Усі розмови зі сторони ОСОБА_11 та ОСОБА_10 велись щодо пропозиції неправомірної вигоди у максимальному розмірі 80 000 гривень, у зв`язку з чим дане кримінальне провадження апріорі не було підслідне НАБУ. Детектив штучно створив докази у цьому кримінальному провадженні з метою повідомлення про підозру особі у особливо тяжкому злочині, а саме, будучи службовою особою, вніс до офіційного документу - протоколу додаткового допиту свідка від 02 березня 2026 року, завідомо недостовірну інформацію про проведення 02 березня 2026 року допиту свідка ОСОБА_10 детективом у приміщенні НАБУ за адресою: м. Дніпро, пр.Свободи, 82, у період часу з 15 год 20 хв по 15 год 45 хв, в той час, як, згідно протоколу за результатами проведення НСДР від 02 березня 2026 року, у період з 15 год 05 хв по 15 год 15 хв ОСОБА_10 перебував у приміщенні кав`ярні супермаркету «Dmart» за адресою: вул. 8-го Березня, 11, с. Слобожанське, Дніпровського району, Дніпропетровської області, тобто за 16 км від місця «проведення допиту» детективом; здійснював систематичні спроби провокації злочину через адвоката ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , а після висловлення чіткої відмови ОСОБА_8 від отримання неправомірної вигоди, ініціював обшуки у кримінальному провадженні №52026000000000047 від 24 січня 2026 року для вилучення матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_12 , з метою зупинення процесу вручення їй підозри; з метою незаконного проведення обшуків у кримінальному провадженні №52026000000000047 від 24 січня 2026 року, ввів слідчого суддю Вищого антикорупційного суду в оману, повідомивши про необхідність проведення обшуків з метою відшукування коштів у сумі 80 тисяч дол. США, в той час, як достеменно був обізнаний, що жодні кошти нікому не передаватись; в порушення вимог ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» проігнорував обов`язкові для застосування усіма суб`єктами владних повноважень висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №520/1285/2020 щодо неприпустимості та заборони на залучення адвоката до конфіденційної співпраці з органами досудового розслідування, навіть при наявній згоді клієнта, та залучив адвоката ОСОБА_11 до конфіденційної співпраці, що підтверджено протоколами за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, відеоконтроль особи, протоколами допиту свідка ОСОБА_11 ; штучно завищив правову кваліфікацію при повідомленні ОСОБА_8 про підозру за ч.4 ст.368 КК України, достеменно будучи обізнаним про відсутність факту прохання, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди ОСОБА_8 , що, в тому числі, підтверджується висновком експерта від 01 травня 2026 року №СЕ-19/104-26/13756-ЛД, відповідно до п.1 якого, висловлювання ОСОБА_8 зафіксовані у копіях протоколу за результатами проведення НСРД, аудіо-, відеоконтроль особи від 26 березня 2026 року на 4 арк. (№19/3401т), протоколу за результатами проведення НСРД, аудіо-, відеоконтроль особи від 26 березня 2026 року на 8 арк. (№19/3402т), протоколу за результатами проведення НСРД, аудіо-, відеоконтролю особи від 26 березня 2026 року на 6 арк. (№19/3403т), протоколу за результатами проведення НСРД, аудіо-, відеоконтролю особи від 26 березня 2026 року на 5 арк. (№19/3404т), протоколу за результатами проведення НСРД, аудіо-, відеоконтролю особи від 26 березня 2026 року на 8 арк. (№19/3405т), протоколу за результатами проведення НСРД, аудіо-, відеоконтролю особи від 26 березня 2026 року на 3 арк. (№19/3406т) не містять мовних конструкцій, що за змістом виражають прохання та/або вимогу, спрямовані до ОСОБА_11 та/або ОСОБА_10 чи третіх осіб, надати йому чи третім особам неправомірну вигоду; з метою штучного завищення кваліфікації при повідомленні ОСОБА_8 , про підозру, в порушення вимог ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» проігнорував обов`язкові для застосування усіма суб`єктами владних повноважень сталі висновки Верховного Суду в частині того, що вимагання неправомірної вигоди виключається, якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи; станом на 22 квітня 2026 року при розгляді клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 52026000000000047 не повідомив слідчій судді про винесення ним постанови про призначення комп`ютерно-технічної експертизи від 21 квітня 2026 року; після винесення 22 квітня 2026 року слідчим суддею Вищого антикорупційного суду ухвали, якою відмовлено у задоволенні клопотання про арешт майна, в порушення ч.3 ст.169 КПК України, не повернув майно власнику. Усі дані, які отримані від адвоката ОСОБА_11 під час проведення НСРД, неможливо використовувати, як обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_8 , оскільки законодавчо встановлена заборона залучення до конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих дій адвокатів. 

02 червня 2026 року через систему «Електронний суд» до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли доповнення до апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 , відповідно до яких просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду в частині визначення підозрюваному ОСОБА_8 застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з покладенням обов`язку носити електронний засіб контролю та постановити нову ухвалу, якою розмір застави визначити у розмірі від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням на ОСОБА_8 обов`язків (за виключенням носіння електронного засобу контролю). Жодний наданий слідчому судді доказ не містить ознак того, що прокурор ОСОБА_8 «з метою власного збагачення» «висловив адвокату ОСОБА_11 прохання надати йому неправомірну вигоду у розмірі 50 тисяч дол. США та у подальшому у розмірі 80 тисяч дол. США». Такі твердження є надуманими і нічим не підтвердженими. Вважає, що ігнорування слідчим суддею вагомої позиції сторони захисту, яка підкріплена доказом наданим стороною обвинувачення, щодо відсутності у діях ОСОБА_8 ознак вимагання/вимоги або прохання, є порушенням принципу вмотивованості судового рішення з метою обмеження права на свободу та особисту недоторканність. «Оцінка змісту розмов» та визначення «предмету/характеру обговорення», що було зафіксовано слідчим суддею в оскаржуваному судовому рішенні, не входить до компетенції слідчого судді, оскільки такі дії відносяться до повноважень саме експерта. Безпідставними та необґрунтованими є висновки слідчого судді щодо відхилення доводів захисту про провокацію злочину, який є предметом цього провадження. Слідчим суддею проігноровано той факт, що усі розмови між ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 починались саме з пропозицій та прохань зі сторони ОСОБА_11 , ОСОБА_10 з посиланням на «робочі дні». Твердження слідчого судді про те, що поряд з вилученим у ОСОБА_8 телефоном iPhone 17 Pro у розпорядженні підозрюваного можуть перебувати інші електронні засоби та облікові записи, до яких орган досудового розслідування на цей момент може не мати повного доступу і те, що будь-який запобіжний захід, який не передбачає ізоляції підозрюваного, залишає за ним можливість здійснити віддалене стирання даних з облікових записів (зокрема завдяки функцій щодо віддаленого видалення повідомлень, переустановлення додатків з втратою історії та ін.), знищити фізичні носії інформації, є алогічним та нівелюється самим подальшим висновком слідчого судді про можливість застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави. Визначений слідчим суддею у оскаржуваній ухвалі розмір застави є необґрунтовано завищеним порівняно з розміром застави, призначеним іншим особам за аналогічних обставин.

22 липня 2026 року через систему «Електронний суд» до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли доповнення захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 , в яких вона просить скасувати процесуальний обов`язок «носити електронний засіб контролю», у зв`язку з тим, що на тлі тісної взаємодії електронного засобу контролю з тілом та високою температурою навколишнього середовища, у ОСОБА_8 розвинулося захворювання; ЕЗК не отримав висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Висновок наукової санітарно-епідеміологічної експертизи на відповідність санітарному законодавству від 27 серпня 2025 року №2025/04/3971 не має жодного відношення до моноблочного GPS-трекеру Attenti - «TD4I» №34607595, які встановлені її підзахисному. Оскільки у Національній поліції України використовуються електронні засоби контролю, які не отримали висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, в тому числі той, який одягнуто на ОСОБА_8 на виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 травня 2026 року у справі №991/5619/26, існують об`єктивні обставини щодо скасування запобіжного заходу, застосованого до підозрюваного ОСОБА_8 в частині обов`язку «носити електронний засіб контролю».

У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 в режимі відеоконференцзв`язку, апеляційну скаргу підтримала та просила вимоги апеляційної скарги задовольнити. Надала пояснення, аналогічні доводам апеляційної скарги. Щодо апеляційної скарги прокурора - заперечувала та просила залишити її без задоволення.

Підозрюваний ОСОБА_8 підтримав доводи та пояснення захисника, просив апеляційну скаргу сторони захисту задовольнити, а також підтримав позицію захисника щодо апеляційної скарги прокурора.

Прокурор підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, водночас заперечував щодо вимог апеляційної скарги сторони захисту та просив колегію суддів залишити її без задоволення. 

Захисник ОСОБА_9 у судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи. Її неявка не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах сторони захисту та сторони обвинувачення, колегія суддів доходить таких висновків.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу передбачені ст.178 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.

Згідно ч.1 ст.278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону.

Групою детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52026000000000047 від 24 січня 2026 року за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України.

Слідчим суддею встановлено вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення: в ході досудового розслідування встановлено, що прокурор ОСОБА_8 діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, в період часу з початку січня 2026 року, точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, та по 07 квітня 2026 року, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, під час здійснення процесуального керівництва за досудовим розслідуванням кримінальних проваджень №42024042150000082 і №12026042240000161, маючи законні підстави та відповідні повноваження, визначені ст.36, 277, 278 КПК України щодо повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, висловив адвокату ОСОБА_11 прохання надати йому неправомірну вигоду у розмірі 50 000 доларів США та у подальшому у розмірі 80 000 доларів США за вчинення чи невчинення ним дій в інтересах ОСОБА_12 , а також неодноразово погрожував адвокату ОСОБА_11 і ОСОБА_10 , які діяли в інтересах останньої, що у разі ненадання йому неправомірної вигоди ним додатково будуть вчинені процесуальні дії, що матимуть наслідком спричинення шкоди правам і законним інтересам ОСОБА_12 , що було можливо через наявність наданих ОСОБА_8 службових повноважень. Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді, оскільки він підтверджується матеріалами, доданими до клопотання.

Отже, ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України - у проханні службовою особою, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі для себе чи третіх осіб, поєднаному з вимаганням такої неправомірної вигоди за вчинення чи не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду або в інтересах третіх осіб, дій з використанням службового становища. 

У відповідності до вимог ст.42 КПК України ОСОБА_8 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, так як 13 травня 2026 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, що підтверджується письмовим повідомленням про підозру з відміткою ОСОБА_8 про його отримання в цей же день об 11 год 46 хв (т.2, а.с.206-217).

На думку колегії суддів, слідчим суддею проведено всебічний і повний аналіз наявних ризиків, а також оцінено альтернативні запобіжні заходи, які не пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 

Висновки про ступінь ризиків мають бути зроблені за результатами аналізу фактичних обставин кримінального правопорушення та особистих даних підозрюваного (характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), його поведінки під час досудового розслідування (наявність або відсутність спроб ухилитись від органів влади, способу життя, способу самозабезпечення тощо). При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду. Чинний КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. 

Отже, доводи апеляційної скарги сторони захисту про відсутність ризиків є необґрунтованими, оскільки прокурор довів як їх наявність, так і можливість їх існування у майбутньому.

Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 (ч.4 ст.368 КК України), який є особливо тяжким злочином, відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна; причетність до вчинення злочину в період воєнного стану, його вік та стан здоров`я; майновий стан; дані протоколів НСРД, які підтверджують ймовірний факт прохання, яке пов`язане з вимаганням неправомірної вигоди від ОСОБА_12 через адвоката ОСОБА_11 та довірену особу батька ОСОБА_12 - ОСОБА_10 та розмір неправомірної вигоди, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризиків, зазначених у ч.1 ст.177 КПК України, не дивлячись на наявність у підозрюваного постійного місця роботи та міцних соціальних зв`язків, у тому числі, наявності у нього родини й утриманців - двох неповнолітніх дітей та на те, що у підозрюваного на піклуванні знаходиться мама.

Щодо доводів сторони захисту про недопустимість використання відомостей, отриманих за участю адвоката ОСОБА_11 , колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, який у своїй ухвалі зазначає, що питання допустимості конкретних доказів, дотримання порядку проведення НСРД, а також меж залучення адвоката до конфіденційного співробітництва потребують дослідження усіх матеріалів кримінального провадження у їх повному обсязі та не можуть бути остаточно вирішені на стадії розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Відповідно до ч.2 ст.34 Конституції України кожен має право вільно використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів (ч.1 ст.5 Закону України «Про інформацію»). Такий вільний спосіб використання, поширення стосується і конфіденційної інформації, володільцем якої є клієнт адвоката. Клієнт має право на підставі заяви позбавляти відомості, надані адвокату, статусу адвокатської таємниці (ч.2 ст.22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). 

Доводи сторони захисту про те, що п.1 висновку експерта від 01 травня 2026 року №СЕ-19/104-26/13756-ЛД, підтверджено, що висловлювання ОСОБА_8 зафіксовані у протоколах від 26 березня 2026 року за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій, аудіо-, відеоконтролю особи, не містять мовних конструкцій, що за змістом виражають прохання та/або вимогу, спрямованих до ОСОБА_11 та/або ОСОБА_10 чи третіх осіб, надати йому чи третім особам неправомірну вигоду, не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки такі висновки спростовуються іншими доказами, долученими до клопотання. Це ж стосується і посилання сторони захисту на неможливість проведення допиту ОСОБА_10 02 березня 2026 року у проміжок часу, зазначений у протоколі допиту, з огляду на його перебування у кав`ярні «Dmart» у період з 15 год 05 хв до 15 год 15 хв, оскільки саме по собі воно не свідчить про недопустимість або фальсифікацію відповідного доказу у цілому, а може свідчити лише про неправильність зазначеного часу.

Оцінка висновку експерта, протоколів допиту свідків, додаткових протоколів допиту свідків тощо у сукупності з іншими доказами, а також остаточне вирішення питання щодо правильної правової кваліфікації дій ОСОБА_8 здійснюватиметься судом під час розгляду кримінального провадження по суті, у разі звернення прокурора до суду з обвинувальним актом.

Щодо доводів сторони захисту в частині незаконності покладення на підозрюваного ОСОБА_8 обов`язку у вигляді носіння електронного засобу контролю то колегія суддів не погоджується з вказаними доводами, виходячи з такого.

Відповідно до "Порядку застосування електронних засобів контролю", затвердженого наказом МВС України 08 червня 2017 року №480 метою застосування електронних засобів контролю є забезпечення виконання обов`язків, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого ухвалою слідчого судді, суду про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі або у вигляді домашнього арешту (п.4 Порядку). У висновку наукової санітарно-епідеміологічної експертизи на відповідність санітарному законодавству, наданому захисником ОСОБА_7 , чітко зазначено: однокомпонентний пристрій GPS стеження ATTENTI (TD41) з провідним та мобільним зарядним пристроєм, ремінцями та кліпсами затиску в комплекті відповідають вимогам діючого санітарного законодавства України і за умови дотримання вимог цього висновку можуть бути використані в заявленій сфері застосування. Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи надається на використовувану модель пристрою, а не на кожен окремий пристрій із його серійним номером. Жоден нормативний акт в Україні не вимагає отримувати окремий санітарний висновок із печаткою МОЗ України на кожен індивідуальний екземпляр (на кожен серійний номер браслета). Отже, обґрунтованість та необхідність покладення на підозрюваного ОСОБА_8 обов`язку носіння ЕЗК, після звільнення підозрюваного ОСОБА_8 з-під варти у зв`язку з внесенням визначеного розміру застави, є очевидною і є похідним обов`язком від покладеного обов`язку не відвідувати приміщення: Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області за адресою: вул. Героїв України, 7, с. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області; Дніпропетровської обласної прокуратури за адресою: пл. Успенська, 7, м. Дніпро і пр-т Дмитра Яворницького, 38, м. Дніпро; Відділення поліції № 2 Дніпровського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, 38, не змінювати місця проживання та роботи без повідомлення органу досудового розслідування та суду. 

Не допускається застосування ЕЗК, які суттєво порушують нормальний уклад життя особи, спричиняють значні незручності в їх носінні або можуть становити небезпеку для життя та здоров`я особи, яка їх використовує (ч.4 ст.195 КПК, абз.2 п.3 Порядку). Разом з тим, захист не надав жодних медичних документів (довідок, висновків лікарів), які б підтверджували, що конкретно у цього підозрюваного виникли певні проблеми зі здоров`ям саме від носіння браслета за умови його належного використання. 

Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати її буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Майновий стан - лише один із критеріїв встановлених ч.4 ст.182 КПК України. Враховуючи майновий стан підозрюваного ОСОБА_8 , у тому числі матеріальне становище близьких осіб, а також обставини даного кримінального провадження, зокрема інкримінування йому вчинення особливо тяжкого злочину під час виконання службових обов`язків, значний розмір неправомірної вигоди, а також вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану, колегія суддів доходить висновку, що слідчий суддя обґрунтовано встановив наявність виключного випадку, передбаченого ч.5 ст.182 КПК України. 

Твердження сторони захисту, що розмір застави є не співмірним, не можуть бути підставою для її зменшення за обставин даного кримінального провадження, а також колегія суддів враховує положення ч.2 ст.182 КПК України, відповідно до якої застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Також прокурором не надано доказів наявності такого майнового стану підозрюваного, який би свідчив про співмірність визначення йому застави у розмірі 3 456 648 грн.

Інші доводи апеляційних скарг були предметом судового розгляду в суді першої інстанції та висновків слідчого судді не спростовують. 

Згідно з ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргами на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має, у тому числі, залишити ухвалу без змін.

Керуючись ст.376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 та прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 травня 2026 року залишити без змін. 

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2 

судді: ОСОБА_3 

ОСОБА_4