ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

28липня 2026 року

м. Київ

 

справа № 991/9831/25

провадження № 61-769св26

 

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., 

Червинської М. Є.,

 

учасники справи:

позивач - держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

 

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 і представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на ухвалу Вищого антикорупційного суду 

від 25 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Ткаченка О. В., Крикливої Т. Г., Чернової О. В. та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 25 грудня 2025 року у складі колегії суддів: Никифорова А. С., 

Павлишина О. Ф., Чорної В. В.,

 

ВСТАНОВИВ:

 

ІСТОРІЯ СПРАВИ

 

У вересні 2025 року держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) звернулась до суду із заявою про забезпечення позову (до подання позову).

 

Заява мотивована тим, що САП при виконанні повноважень, передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», частиною п`ятою статті 290 ЦПК України, та за результатами опрацювання матеріалів, отриманих від Державного бюро розслідувань, Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) щодо моніторингу способу життя поліцейського - заступника начальника 5-го відділу (боротьби з організованими групами 

з ознаками корупції) управління стратегічних розслідувань в Одеській області Ороса О. М. встановила відомості, що можуть свідчити про набуття ним необґрунтованих активів.

 

Позивач стверджував, що під час вжиття заходів щодо виявлення необґрунтованих активів та збирання доказів їх необґрунтованості виявлено факт набуття ОСОБА_1 , а також за його дорученням іншими фізичними особами активів з ознаками необґрунтованості, вартістю 2 845 696,00 грн, 

а саме:

- транспортний засіб марки та моделі «Lexus ES 250», 2016 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , вартістю 750 000,00 грн, право власності на який було зареєстровано 13 червня 2020 року за ОСОБА_2 (батько ОСОБА_1 );

- транспортний засіб марки та моделі «Mercedez-Benz GLK 220CDI», 2011 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 , вартістю 425 156,00 грн, право власності на який було зареєстровано 19 вересня 2020 року за ОСОБА_6 (теща ОСОБА_1 ), і який відповідно до договору купівлі-продажу від 22 березня 

2025 року № 5152/2025/5224914 продано ОСОБА_1 за 250 000,00 грн;

- транспортний засіб марки та моделі «Mercedez-Benz GLE 350D», 2017 року випуску, VIN-код НОМЕР_3 , мінімальною ринковою вартістю 

1 670 540,00 грн, право власності на який було зареєстровано 20 лютого 

2021 року за ОСОБА_3 (мати ОСОБА_1 ).

 

Позивач зазначав, що, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, автомобілі марки та моделі «Lexus ES 250», 2016 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 і «Mercedez-Benz GLE 350D», 2017 року випуску, VIN-код НОМЕР_4 , відповідачі на теперішній час відчужили.

 

За таких обставин серед вказаних активів є ті, які перебувають у власності відповідачів та є предметом спору, а також ті, які вже не перебувають 

у їх власності, та, як наслідок, підлягатиме стягненню вартість цих активів.

 

Позивач також зазначав, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи (оформлення майна особи, уповноваженої на виконання функцій держави, на інших фізичних осіб, приховування факту володіння ним, надання недостовірних відомостей на запит НАЗК, продаж частини активів після виявлення факту їх необґрунтованості), які свідчать про наявність підстав уважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

 

У зв`язку з наведеним САП просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на актив, який є предметом спору, а саме транспортний засіб марки та моделі «Mercedez-Benz GLK 220CD1», 2011 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 , а також на інші активи відповідачів, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення 

в дохід держави:

- квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1921750651101, яка була придбана 

ОСОБА_2 26 вересня 2016 року за ціною 864 655,45 грн та належить йому на праві власності;

- квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 313596651206, яка була придбана ОСОБА_3 28 травня 2021 року за ціною 60 000,00 грн та належить їй на праві власності.

 

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

 

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25 вересня 2025 року заяву задоволено.

 

Накладено арешт на актив, який є предметом спору транспортний засіб марки та моделі «Mercedez-Benz GLK 220CDI», 2011 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 , вартістю 425 156,00 грн, який на праві власності належить ОСОБА_1 , а також на інші активи відповідачів, які відповідають їх вартості, 

у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, а саме квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1921750651101, що належить на праві власності ОСОБА_2 та квартиру 

 АДРЕСА_2 ,реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 313596651206, що на праві власності належить ОСОБА_3 .

 

Ухвала мотивована тим, що оскільки зазначені активи можуть бути визнані необґрунтованими та стягнуті в дохід держави, на переконання суду, існують правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову в цій категорії справ шляхом накладення арешту на актив, який є предметом спору транспортний засіб марки та моделі «Mercedez-Benz GLK 220CDІ», що належить ОСОБА_1 , 

а також на інші активи відповідачів, які відповідають їх вартості нерухоме майно квартири, що належать на праві власності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

 

Постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 25 грудня 2025 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката 

Коротюка М. Г. і представника ОСОБА_3 - адвоката Лисенка С. М. залишено без задоволення.

 

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Лисенка С. М. задоволено частково.

 

Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 25 вересня 2025 року в частині накладення арешту на квартиру 

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1921750651101, що належить на праві власності ОСОБА_2 , скасовано й ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову про визнання необґрунтованими активів у частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1921750651101, що належить на праві власності ОСОБА_2 .

 

В іншій частині ухвалу Вищого антикорупційного суду від 25 вересня 2025 року залишено без змін.

 

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на квартиру 

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1921750651101, що належить на праві власності ОСОБА_2 , апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву прокурора про забезпечення позову до ОСОБА_2 про стягнення з нього і ОСОБА_1 (солідарно) вартості автомобіля «Lexus ES 250» у 750 000,00 грн, наклав арешт на майно, належне відповідачу ОСОБА_2 , вартістю 3 189 579,00 грн, що явно не є співмірним із заявленими позивачем вимогами до цього відповідача.

 

В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

 

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

 

18 січня 2026 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 25 вересня 2025 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 25 грудня 2025 року в частині накладення арешту на транспортний засіб марки та моделі «Mercedez-Benz GLK 220CDI», 2011 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 , та ухвалити нове рішення, яким у разі висновку суду про необхідність сплати судового збору заяву прокурора САП про забезпечення позову повернути її заявнику відповідно до частини десятої статті 153 ЦПК України або у разі відсутності висновку суду про необхідність сплати судового збору - відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на транспортний засіб марки та моделі «Mercedez-Benz GLK 220CDI», 2011 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_1 .

 

Касаційну скаргу мотивовано тим, що САП при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову не сплатила судовий збір. Заявник також вказує, що прокурор не довів, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно ОСОБА_1 може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову. Самі лише твердження прокурора про потенційну можливість ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення у разі задоволення позову, без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

 

20 січня 2026 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 25 вересня 2025 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 25 грудня 2025 року в частині накладення арешту на квартиру  АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 313596651206, що на праві власності належить ОСОБА_3 , та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову в цій частині відмовити.

 

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано вирішив розглядати заяву прокурора без повідомлення 

ОСОБА_3 . Доводи прокурора про те, що в разі повідомлення відповідачів про дату і час розгляду заяви про забезпечення позову вони для збереження активів можуть вжити заходів для їх відчуження, не є тими виключними обставинами, на підставі яких суд першої інстанції міг би дійти висновку про необхідність розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення ОСОБА_3 , адже вони є лише припущенням. Заявник звертає увагу на те, що прокурор на надав доказів дійсної ринкової вартості вказаної квартири, що позбавило суди можливості надати оцінку співмірності наданого заходу забезпечення позову та пропорційності втручання держави у мирне володіння майном. Суди залишили поза увагою відсутність обґрунтованих підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

 

Аргументи інших учасників справи

 

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

 

Рух касаційних скарг та матеріалів справи

 

Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Вищого антикорупційного суду.

 

06 березня 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

 

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

 

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

 

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи 

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

 

Ухвала Вищого антикорупційного суду від 25 вересня 2025 року та постанова Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 25 грудня 2025 року оскаржуються в частині задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки та моделі «Mercedez-Benz GLK 220CD1», 2011 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_1 , та квартири 

АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 313596651206, яка на праві власності належить ОСОБА_3 .

 

В іншій частині ухвала Вищого антикорупційного суду від 25 вересня 2025 року та постанова Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 25 грудня 2025 року не оскаржуються, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядаються.

 

Перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги слід залишити без задоволення з таких підстав.

 

Короткий зміст фактичних обставин справи

 

24 вересня 2025 року держава Україна в особі САП звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, у якій, посилаючись на фактичні обставини справи (оформлення майна особи, уповноваженої на виконання функцій держави, на інших фізичних осіб, приховування факту володіння ним, надання недостовірних відомостей на запит НАЗК, продаж частини активів після виявлення факту їх необґрунтованості), які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на:

- актив, який є предметом спору, а саме транспортний засіб марки та моделі «Mercedez-Benz GLK 220CD1», 201 1 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 , 

а також на інші активи відповідачів, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

- квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 313596651206, яка була придбана ОСОБА_3 28 травня 2021 року за ціною 60 000,00 грн та належить їй на праві власності.

 

02 жовтня 2025 року прокурор САП в інтересах держави Україна звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_6 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

 

Мотиви, якими керується Верховний Суд

 

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

 

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

 

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

 

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

 

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

 

Згідно з пунктом 1-1 частини першої, частиною третьою статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

 

У заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які 

є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, мають бути наведені у достатньому обсязі дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими, а у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на інші активи відповідача, які відповідають вартості активів, які є предметом спору, - також обґрунтування неможливості накладення арешту саме на оспорювані активи. Якщо у такій заяві про забезпечення позову порушується питання про її розгляд без повідомлення відповідача, у ній також має бути наведено належне обґрунтування такої необхідності (частина третя статті 151 ЦПК України).

 

Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, 

а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд 

з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору 

в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

 

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

 

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду 

і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову 

з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

 

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) вказано, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо за його застосування забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

 

Ураховуючи те, що ОСОБА_1 як співробітник Національної поліції України заступник начальника 5-го відділу (боротьби з організованими групами 

з ознаками корупції) управління стратегічних розслідувань в Одеській області 

є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто обізнаний з положеннями антикорупційного законодавства,набув у власність автомобіль «Mercedez-Benz GLK 220CD1», 

2011 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 , який, на переконання позивача, є необґрунтованим активом, а ОСОБА_3 , яка є матір`ю ОСОБА_1 , набула у власність квартиру АДРЕСА_2 , щодо якої ОСОБА_1 міг бути прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок про те, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що відповідачі протягом судового розгляду можуть відчужити належне їм майно, яке є предметом спору, а також інші активи, що відповідають вартості необґрунтованих активів.

 

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його значення полягає 

в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідачі будуть діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

 

Вжитий судами попередніх інстанцій захід забезпечення позову, передбачений пунктом 1-1 частини першої статті 150 ЦПК України, є обґрунтованим, адекватним і співмірним із предметом майбутньої позовної вимоги, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову і, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

 

Згідно з пунктом 15 частини другої статті 3 Закону України від 08 липня 

2011 року № 3674-VI  «Про судовий збір» за подання позовної заяви у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави судовий збір не справляється. 

 

За вказаними положеннями від сплати судового збору звільняється позивач 

у спорах про визнання необґрунтованими активів у вигляді грошових коштів та їх стягнення в дохід держави. 

 

Тобто положення вказаної норми поширюються на особу, яка подає (має намір подати) позовну заяву про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення 

в дохід держави, чи заяву про забезпечення відповідного позову, як правильно зазначив апеляційний суд. 

 

Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2025 року 

у справі № 991/2568/25 (провадження № 61-7734св25), підстав для відступу від якої колегія суддів не встановила.

 

За наведених обставин аргументи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 щодо необхідності сплати судового збору за подання зави про забезпечення позову у справі про визнання необґрунтованими активів 

є безпідставними.

 

Стосовно розгляду заяви про забезпечення позову судом першої інстанції без участі відповідачів необхідно зазначити таке. 

 

Згідно з частиною п`ятою статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача, у разі якщо позивач у заяві наведе 

у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу. 

 

Суд може прийняти рішення про накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів, та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, із забороною користування у виняткових випадках з метою забезпечення збереження таких активів та їх економічної вартості.

 

Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, прокурор просив не повідомляти відповідачів про її розгляд, посилаючись на те, що це поставить під загрозу ефективність заходу забезпечення позову. 

 

В оскаржуваному судовому рішенні суду першої інстанції зазначено, що суд прийняв рішення про розгляд заяви без повідомлення відповідачів, адже в разі їх повідомлення про дату і час розгляду заяви про забезпечення позову вони, 

з метою збереження наявних у них активів можуть у короткий строк вжити заходів з їх відчуження на користь інших осіб.

 

Тобто суд керувався частиною п`ятою статті 153 ЦПК України, яку правильно застосував, а тому порушення прав відповідачів немає. 

 

У справі, що переглядається, Верховний Суд, проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень з точки зору застосування норм права, які стали підставою для розгляду заяви про забезпечення позову, зробив висновок, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення відповідно до встановлених ними обставин на підставі поданих доказів, а доводи касаційних скарг фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

 

Інші доводи касаційних скарг на правильність рішень судів не впливають та їх не спростовують.

 

Висновки за результатом розгляду касаційних скарг

 

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

 

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, аухвали Вищого антикорупційного суду від 25 вересня 2025 року та постанови Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 25 грудня 2025 року в частині задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки та моделі «Mercedez-Benz GLK 220CD1», 2011 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_1 , та квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 313596651206, яка на праві власності належить ОСОБА_3 , - без змін, оскільки підстав для їх скасування 

в цій частині немає.

 

З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявниками, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

 

Щодо заявлених клопотань

 

Одночасно у касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просить передати справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 

у складі Верховного Суду для відступу від висновку щодо застосування норми пункту 15 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 

2025 року у справі № 991/2568/25 (провадження № 61-7734св25).

 

Колегія суддів, вивчивши клопотання, дійшла висновку, що воно задоволенню не підлягає з таких підстав.

 

Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).

 

Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду

у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

 

Оскільки колегія суддів не встановила підстав для передання справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду,

в задоволенні клопотання необхідно відмовити.

 

 

 

 

 

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

 

УХВАЛИВ:

 

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про передачу справи № 991/9831/25 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відмовити.

 

Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 і представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

 

Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 25 вересня 2025 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 25 грудня 2025 року 

в частині задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки та моделі «Mercedez-Benz GLK 220CD1», 

2011 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 , та квартири 

АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 313596651206, залишити без змін.

 

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Судді: В. М. Коротун

 

 

І. А. Воробйова

 

 

М. Є. Червинська