27/07/2026
Справа № 991/247/26
Провадження 2/991/2/26
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
РІШЕННЯ
Іменем України
27 липня 2026 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Олійник О.В.,
суддів Шкодіна Я.В., Чернової О.В.,
з участю:
секретаря судового засідання Вінцковської О.І.,
представника позивача - прокурора
Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Іванющенка О.А.,
представника відповідача ОСОБА_1 Шпакової О.С. (у режимі відеоконференції),
представника відповідача ОСОБА_2 Сініченка І.С. (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Держави в особі прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Іванющенка Олександра Анатолійовича до
відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2
про визнання необґрунтованими активів (доходів, отриманих від необґрунтованих активів) та їх стягнення в дохід держави,
ВСТАНОВИВ:
15.01.2026 Держава в особі прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Іванющенка Олександра Анатолійовича (далі - Позивач) звернулася до Вищого антикорупційного суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі - Відповідачі) про визнання необґрунтованими активів (доходів, отриманих від необґрунтованих активів) та їх стягнення в дохід держави. Позивач у позові просить: визнати необґрунтованим активом дохід у розмірі 909 600 грн, отриманий від визнаного судом необґрунтованим активу - автомобіля марки «LAND ROVER RANGE ROVER VOGUE», VIN НОМЕР_1 , 2021 р.в. (проданого 14.09.2024 пані ОСОБА_3 , РНОКПО НОМЕР_2 , за 4 200 000 грн; та стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в дохід держави кошти у розмірі 909 600 грн, отримані від реалізації визнаного судом необґрунтованого активу - автомобіля марки «LAND ROVER RANGE ROVER VOGUE», VIN НОМЕР_1 , 2021 р.в. (проданого 14.09.2024 року ОСОБА_4 ).
Стислий виклад позиції позивача
Рішенням Вищого антикорупційного суду від 20.08.2025, яке набрало законної сили, задоволено позов Держави до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та визнано необґрунтованим активом автомобіль «LAND ROVER RANGE ROVER VOQUE», номер кузова НОМЕР_1 , 2021 р.в., з ОСОБА_1 стягнуто в дохід держави його вартість - грошові кошти в сумі 3 290 400 гривень.
Разом з тим, відповідачі ОСОБА_1 , як особа, уповноважена на виконання функції держави, - начальник Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції України, та його дочка ОСОБА_2 набули дохід у розмірі 909 600 грн, отриманий від визнаного рішенням суду необґрунтованим активу - автомобіля «LAND ROVER RANGE ROVER VOQUE», номер кузова НОМЕР_1 , 2021 р.в., внаслідок його продажу 14.09.2024 іншій особі - ОСОБА_4 за 4 200 000 грн. Дохід розрахований як різниця між отриманими коштами після продажу автомобіля та витраченими раніше коштами на його придбання 909 600 грн = 4 200 000 грн - 3 290 400 грн.
Стислий виклад заперечень відповідачів
Позиція відповідача ОСОБА_1 та його представника Шпакової О.С .
У відзиві від 16.02.2026 на позовну заяву представник Шпакова О.С. зазначила, що відповідач ОСОБА_1 з позовними вимогами прокурора САП не погоджується, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а також просила відмовити у задоволенні позовної заяви прокурора в повному обсязі.
Зокрема посилалась на те, що ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27.11.2025 у вказаній справі, відповідно до тексту якої відповідач заперечує висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи. У зв`язку з цим, оскільки рішення першої та апеляційної інстанції можуть бути змінені або скасовані, представник відповідача вважала, що встановлені рішенням Вищого антикорупційного суду від 20.08.2025 обставини не є такими, що не підлягають доказуванню, та навела обставини, які, на її переконання, спростовували висновки суду в рішенні від 20.08.2025 та які необхідно повторно дослідити під час розгляду цієї справи.
Також представник відповідача не погоджувалась із правильністю розрахунку прокурором суми доходу, отриманого від продажу автомобіля ОСОБА_4 , який необхідно рахувати зважаючи на вартість транспортного засобу в доларовому еквіваленті, а не на основі вартості купівлі та продажу автомобіля в гривні.
Позиція відповідача ОСОБА_2 та її представника Сініченка І.С .
У відзиві від 21.02.2026 та у відзиві від 01.05.2026 на позовну заяву (подані до ухвалення постанови Верховного Суду від 20.05.2026 у справі № 991/1453/25) представник відповідача Сініченко І.С. зазначив, що відповідач ОСОБА_2 не погоджується з позовними вимогами прокурора, оскільки обставини, викладені ним за текстом позовної заяви та розмір грошових коштів, які прокурор вважає доходом, отриманим від необґрунтованого активу, є безпідставними, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню. Доводи представника відповідача є аналогічними до аргументів, наведених у відзиві представника відповідача ОСОБА_1 , про те, що рішення Вищого антикорупційного суду від 20.08.2025 та постанова апеляційної інстанції оскаржені до Верховного Суду, тому не можуть враховуватись як підстава для звільнення позивача від доказування обставин, що були встановлені вказаним рішенням суду, а також, що розрахунок прокурора суми отриманого доходу від продажу автомобіля (909 600 грн) є неправильним, адже розрахунки під час купівлі та продажу автомобіля здійснювались сторонами в доларах США, а не в гривні.
Заяви, клопотання сторін, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою від 26.01.2026 відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні 17.03.2026 суд ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання, відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача Сініченка І.С. від 09.03.2026 та клопотання представника відповідача Шпакової О.С. від 11.03.2026 про зупинення провадження у справі.
Ухвалою підготовчого судового засідання від 21.04.2026 суд залишив без задоволення клопотання представника відповідача Шпакової О.С. від 30.03.2026 про допит свідка, про призначення у справі транспортно-товарознавчої експертизи, а також поновив відповідачу ОСОБА_1 строк для подання клопотання про витребування доказів та залишив без задоволення клопотання представника Шпакової О.С. від 30.03.2026 про витребування доказів.
У судовому засіданні 20.07.2026 ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання, суд відмовив у задоволенні клопотання представник відповідача Сініченка І.С. про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Ухвалою суду від 16.01.2026 у справі № 991/247/26, провадження 2-з/991/1/26, відмовлено в задоволенні заяви прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Іванющенка О.А. про забезпечення позову про визнання необґрунтованими активів до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (ухвала винесена в іншому складі суду). Постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02.04.2026 зазначена ухвала суду від 16.01.2026 скасована та постановлене нове рішення, яким задоволена заява прокурора про забезпечення позову: накладено арешт на майно, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_2 та заборонено переміщення арештованого автомобіля за межі території України.
Позиції сторін у судовому засіданні
Позивач - прокурор САП Іванющенко О.А. підтримав доводи позовної заяви та просив задовольнити позов у повному обсязі, визнавши зазначені в позові кошти доходом від визнаного необґрунтованим активом транспортного засобу і стягнувши їх в дохід держави.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Шпакова О.С. підтримала викладені у відзиві заперечення проти позову і просила відмовити в задоволенні позовних вимог як необґрунтованих, не підтверджених наявними у справі доказами. Після ухвалення постанови Верховного Суду від 20.05.2026 у справі № 991/1453/25, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Вищого антикорупційного суду від 20.08.2025 та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27.07.2025 залишено без змін, представник Шпакова О.С. додатково послалася на те, що (1) факт продажу транспортного засобу не означає автоматичного набуття відповідачем ОСОБА_1 доходу, будь-які докази отримання відповідачами коштів від правочину прокурором не надані (квитанції, розписки тощо); (2) ОСОБА_2 не може бути відповідачем у даній справі; (3) рішенням суду у попередній справі були стягнуті кошти тільки з ОСОБА_1 , тому у цій справі грошові кошти не підлягають стягненню з ОСОБА_2 ; (4) незважаючи на факт набуття законної сили рішення суду у попередній справі, факт набуття необґрунтованих активів ОСОБА_1 залишається непідтвердженим, в матеріалах справі відсутні докази щодо дійсної вартості набуття автомобіля.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Сініченко І.С. просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, наведені у відзиві, і вказуючи на недоведеність позовних вимог прокурора. Додатково послався на те, що (1) справа підлягала закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України; (2) з ОСОБА_2 не може бути стягнутий дохід від продажу автомобіля, позаяк його придбання згідно з рішенням суду пов`язане виключно із ОСОБА_1 та рішенням суду у попередній справі були стягнуті кошти тільки з ОСОБА_1 .
Відповідачі ОСОБА_1 іОСОБА_2 у судове засідання не з`явились, про причини своєї неявки суду не повідомили, їх представники у судовому засіданні надали усні заяви про розгляд справи у відсутність відповідачів.
Правове регулювання, встановлені фактичні обставини та оцінка суду
У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної частиною другою статті 290 ЦПК України різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. У разі визнання судом достатньої доведеності зазначених фактів на підставі поданих позивачем доказів спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача (абз. 2 ч. 2 ст. 81 ЦПК України).
Особливості позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави визначені Главою 12 ЦПК України (ст. 290-292).
Так, позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається та представництво держави в суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (ч. 1 ст. 290 ЦПК України).
Такий позов може бути пред`явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у ч. 2 ст. 290 ЦПК України, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (ч. 4 ст. 290 ЦПК України).
З огляду на зазначені положення закону, ураховуючи конкретні обставини справи, суд вважає необхідним встановити такі обставини:
- чи є відповідачі особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або іншими особами, до яких може бути пред`явлено позов, передбаченими ч. 4 ст. 290 ЦПК України;
- чи є зв`язок між особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та коштами, щодо яких заявлено позов;
- чи пред`явлено позов щодо коштів, які є доходами від необґрунтованих активів у розумінні ч. 2 ст. 290 ЦПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вищий антикорупційний суд 20.08.2025 постановив рішення в цивільній справі № 991/1453/25 за позовом Держави в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Іванющенка О.А. до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Це рішення залишено без змін постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27.11.2025( у зв`язку з цим набрало законної сили) та постановою Верховного Суду від 20.05.2026.
Суд у рішенні встановив, що необґрунтованим активом є автомобіль «LAND ROVER RANGE ROVER VOQUE», номер кузова НОМЕР_1 , 2021 р.в. Оскільки станом на день подання позову 17.02.2025 автомобіль, що був предметом позову, не перебував у власності відповідачів, то суд вирішив стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави його вартість - грошові кошти в сумі 3 290 400 гривень.
Зазначеним рішенням суду встановлені такі обставини щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які відносяться до предмету спору та на підставі ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи.
ОСОБА_1 з 11.09.2020 та на дату набуття автомобіля 25.08.2023 обіймав посаду начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції. Відповідно до підпункту «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», п. 3 ч. 8 ст. 290 ЦПК України державні службовці є особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Отже, до активів відповідача ОСОБА_1 , які належать до передбаченого ч. 2 ст. 290 ЦПК України переліку, може застосовуватись механізм визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьком і дочкою що підтверджено повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 11.09.2024. Відповідач ОСОБА_2 не є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. У зв`язку із цим, зважаючи на правила ч. 4 ст. 290 ЦПК України, позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави пред`явлений до неї як до іншої фізичної особи, яка набула у власність актив, зазначений у частині другій цієї статті, за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (тобто ОСОБА_1 ), або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ( ОСОБА_1 ), може прямо чи опосередковано вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
25.08.2023 між ФОП ОСОБА_7 (комісіонер, який діє за договором комісії № 4569 від 24.08.2023 із власником ОСОБА_8 ) як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 4569. За умовами договору продавець зобов`язується передати покупцеві у власність транспортний засіб - автомобіль марки Land Rover, модель Rang rover voque, 2021 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_3 . Передача транспортного засобу здійснюється після повної оплати вартості в момент підписання договору. Покупець набуває право власності на транспортний засіб з моменту підписання сторонами даного договору. За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складала 10 000 грн.
25.08.2023 за заявою ОСОБА_2 була здійснена перереєстрація на неї як нового власника зазначеного транспортного засобу, з видачою нових номерних знаків у Регіональному сервісному центрі ТСЦ 1242 у м. Дніпрі. Був виданий технічний паспорт НОМЕР_6, що підтверджував реєстрацію цього автомобіля на ОСОБА_2 .
Рішенням суду від 20.08.2025 встановлені обставини, які дають обґрунтовані підстави вважати, що автомобіль «LAND ROVER RANGE ROVER VOQUE», номер кузова НОМЕР_1 , 2021 р.в., був набутий на ім`я відповідача ОСОБА_2 за дорученням ОСОБА_1 , у інтересах останнього і що ОСОБА_1 був особою, яка в період з 26.08.2023 до 13.09.2024 особисто здійснювала фактичне використання автомобіля, включно із необхідним технічним обслуговуванням у сервісному центрі та укладенням договорів страхування транспортного засобу, зокрема добровільного страхування «Каско», відповідно міг прямо чи опосередковано вчиняти щодо такого активу (транспортного засобу) дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.
Актив - автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER VOQUE, номер кузова НОМЕР_1 , 2021 р.в., був фактично набутий 25.08.2023 за 90 000 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом валют НБУ 3 290 400 грн.
Вартість активу в сумі 3 290 400 грн перевищує нараховані доходи відповідача ОСОБА_1 , який є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, та члена його сім`ї - дружини ОСОБА_9 на 3 153 956 грн (136 444 грн - 3 290 400 грн). Тобто у відповідача ОСОБА_1 для набуття активу не вистачало 3 153 956 грн. Така різниця між вартістю набутих активів та законними доходами ОСОБА_1 перевищує визначену в абзаці другому ч. 2 ст. 290 ЦПК України мінімальну різницю в 1 505 250 грн та є меншою за максимальну різницю, яка у 2023 році становила 8 052 000 грн.
Відповідач ОСОБА_2 станом на 25.08.2023 також не мала у своєму розпорядженні законних доходів, які би дозволили їй придбати автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER VOQUE, номер кузова НОМЕР_1 , 2021 р.в., за 3 290 400 грн (90 тис. доларів США).
У частині другій статті 290 ЦПК України визначено, що позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави пред`являється, зокрема, щодо доходів, отриманих від активів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї частини. При цьому, на відміну від правил у абзацах другому та третьому ч. 2 ст. 290 ЦПК України, законодавець не визначив для стягнення доходів від необґрунтованих активів будь-які розміри, яким має відповідати такий дохід. Тобто суд розглядає та вирішує питання про стягнення доходу від необґрунтованого активу незалежно від розміру (суми, вартості) такого доходу.
Як зазначено вище, рішенням Вищого антикорупційного суду від 20.08.2025 необґрунтованим визнаний актив ОСОБА_1 , що передбачений абзацом другим частини другої статті 290 ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 81 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення у дохід держави позивач, серед іншого, зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Зазначеним вище рішенням суду від 20.08.2025 було встановлено, що автомобіль «LAND ROVER RANGE ROVER VOQUE», номер кузова НОМЕР_1 , 2021 р.в., був набутий на ім`я відповідача ОСОБА_1 за дорученням ОСОБА_1 , у інтересах останнього і що ОСОБА_1 був особою, яка в період з 26.08.2023 до 13.09.2024 (тобто з часу реєстрації транспортного засобу на дочку та до дати його продажу) особисто здійснювала фактичне використання автомобіля, та він, відповідно, міг прямо чи опосередковано вчиняти щодо такого активу (транспортного засобу) дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.
Автомобіль «LAND ROVER RANGE ROVER VOQUE», номер кузова НОМЕР_1 , 2021 р.в.,на підставі договору купівлі-продажу 1242/2024/4879457 транспортного засобу від 14.09.2024 був проданий ОСОБА_2 покупцю ОСОБА_4 за ціною 4 200 000 грн (розділ 3 договору). Відповідно до розділу 2 цього договору передача транспортного засобу здійснюється після повної оплати вартості майна, водночас право власності на транспортний засіб переходить до покупця з моменту підписання цього договору (т. 2 а.с. 66-73, т. 6. а.с. 8).
Суд відхиляє як неспроможний та нелогічний аргумент представників відповідачів про те, що у справі не підтверджено факт отримання коштів від ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу транспортного засобу від 14.09.2024, оскільки позивач не надав документ, що підтверджує сплату коштів у сумі 4 200 000 грн. Так, у попередньому абзаці зазначено, що умовою передачі транспортного засобу покупцю є повна оплата вартості майна. Обов`язками покупця за договором були сплата продавцеві ціни транспортного засобу та прийняття транспортного засобу (розділ 5 договору). Після укладення 14.09.2024 договору купівлі-продажу покупець ОСОБА_4 того ж дня звернулась до сервісного центру із заявою про проведення реєстрації автомобіля на неї як нового власника. У подальшому автомобіль «LAND ROVER RANGE ROVER VOQUE», номер кузова НОМЕР_1 , 2021 р.в., ОСОБА_4 . 03.07.2025 подарувала ОСОБА_10 , з яким перебувала у шлюбі (т. 8 а.с. 4-6, 9).З огляду на умови договору купівлі-продажу від 14.09.2024 про порядок передачі транспортного засобу покупцю, а також на подальші дії ОСОБА_4 з реєстрації автомобіля на себе та дарування автомобілю іншій особі, для суду є очевидним, що грошові кошти у розмірі ціни транспортного засобу за договором купівлі-продажу від 14.09.2024 були сплачені покупцем на користь продавця ОСОБА_2 .
Представники відповідачів зауважували, що розрахунок під час купівлі транспортного засобу та його подальшого продажу здійснювався між сторонами договорів у доларах США. У зв`язку з цим наводять такий розрахунок. Виходячи з вартості придбання ОСОБА_2 автомобіля, згідно з позицією прокурора, за 90 000 доларів США (еквівалент на дату купівлі 3 290 400 грн), та вартості продажу вказаного автомобіля за ціною 4 200 000 грн, що станом на дату продажу становило приблизно 101 000 доларів США, дохід від продажу транспортного засобу фактично становив 11 000 доларів США, що станом на 14.09.2024 було еквівалентно приблизно 455 000 грн.
Суд вважає таку позицію представників відповідачів необґрунтованою і такою, що суперечить обставинам справи та законодавству України.
Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Так, у обох договорах купівлі-продажу транспортного засобу від 25.08.2023 та від 14.09.2024 ціна транспортного засобу визначена сторонами в гривні. Тобто сторонами договорів було узгоджено, що ціна автомобіля визначається в гривні. Законних підстав для здійснення розрахунків в іноземній валюті (доларах США) у сторін не було.
У рішенні суду від 20.08.2025 суд визначив вартість необґрунтованого активу - автомобіля - у гривні в сумі 3 290 400 грн та вирішив стягнути саме цю суму в гривні з відповідача ОСОБА_1 .
За наведених обставин та правового регулювання суд переконаний, що здійснення позивачем розрахунку доходу, отриманого від продажу необґрунтованого активу, на основі ціни/вартості транспортного засобу вираженої у гривні, а не в доларах США, є правильним.
Отже, у зв`язку з наведеним є достатні підстави для висновку, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули дохід в сумі, яка складає різницю між отриманими коштами після продажу автомобіля та витраченими коштами на його придбання, а саме 4 200 000 - 3 290 400 грн = 909 600 грн.
Тобто зв`язок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із коштами, що є доходами від активу, зазначеного в абзаці 2 ч. 2 ст. 290 ЦПК України, про які йдеться в позовній заяві, є прямим та доведеним.
Суд, відповідно до ч. 1 ст. 291 ЦПК України, визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів.
Як вже було встановлено судом вище, грошові кошти в сумі 909 600 грн є різницею між ціною продажу автомобіля, який визнаний рішенням суду необґрунтованим активом, у розмірі 4 200 000 грн та вартістю його набуття в розмірі 3 290 400 грн.Тобто ці кошти є доходами від активу, який необґрунтовано набув ОСОБА_1 - особа, уповноважена на виконання функцій держави.
За правилами ч. 1 ст. 292 ЦПК України активи, визнані судом відповідно до статті 291 цього Кодексу необґрунтованими, стягуються в дохід держави.
У разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов`язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів (ч. 3 ст. 292 ЦПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 290 ЦПК України для визначення вартості активів, зазначених у частині другій цієї статті, застосовується вартість їх набуття, а у разі їх набуття безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, мінімальна ринкова вартість таких або аналогічних активів на дату набуття.
За змістом позовної заяви та відповідно до матеріалів справи не відомо, у володінні кого перебувають кошти, отримані від покупця ОСОБА_4 , чи наявні вони у відповідачів та в якій формі (готівкова чи безготівкова), у зв`язку з чим неможливо звернути стягнення саме на ті кошти (купюри), які визнані доходом від необґрунтованого активу.
Гроші як об`єкт цивільних прав є замінними, подібні до речей, визначених родовими ознаками. Основною функцією грошей є їх здатність виступати законним платіжним засобом, тобто універсальним засобом виконання майнових зобов`язань. У зв`язку із зазначеним суд дійшов висновку про необхідність стягнення необґрунтованих активів - коштів із відповідачів у національній валюті України гривні без визначення конкретних джерел / місць їх походження/зберігання у відповідачів.
Отже, за наслідками розгляду справи суд на підставі поданих позивачем доказів встановив, що грошові кошти, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованим активом, набуті за рахунок активу, передбаченого абзацом 2 ч. 2 ст. 290 ЦПК України, тобто відсутнє підтвердження законного їх набуття відповідачами. Тому суд дійшов висновку про наявність підстав визнати необґрунтованими кошти в сумі 909 600 грн, та стягнути їх в дохід держави.
Вирішуючи питання, з кого саме підлягають стягненню дані кошти, суд виходить із того, що ні позивач, ні відповідачі не надали суду підтверджених відомостей про те, хто саме із відповідачів - ОСОБА_1 або ОСОБА_2 , чи вони разом фактично отримали кошти від покупця ОСОБА_4 та як ними розпорядилися.
На переконання суду, сума доходу від необґрунтованого доходу підлягає стягненню з обох відповідачів, з огляду на такі обставини.
У ч. 4 ст. 290 ЦПК України визначено, що позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред`явлено як до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у частині другій цієї статті, так і/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
У цивільній справі № 991/1453/25 суд встановив, що автомобіль є необґрунтованим активом, оскільки набутий ОСОБА_2 (іншою фізичною особою) за дорученням свого батька ОСОБА_1 , який є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та він міг прямо чи опосередковано вчиняти щодо цього транспортного засобу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним. Тобто на підставі наведеної норми ч. 4 ст. 290 ЦПК України ОСОБА_2 як інша особа, яка набула актив за дорученням ОСОБА_1 - особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути відповідачем за позовом про стягнення доходу від необґрунтованого активу, відповідно, з неї може бути стягнутий відповідний дохід.
Договір купівлі-продажу 1242/2024/4879457 транспортного засобу від 14.09.2024 зі сторони продавця укладений ОСОБА_2 . З тексту передбачених у розділах 2 ,3, 5 договору умов вбачається, що сплата покупцем продавцю ціни транспортного засобу відбувається під час чи одразу після підписання договору, перед передачею транспортного засобу. Отже в цьому випадку ОСОБА_2 здійснила фактичне відчуження автомобілю новому власнику та повинна була одночасно отримати кошти від покупця. Так як набуття та подальший продаж автомобілю здійснені ОСОБА_2 за дорученням ОСОБА_1 , у його інтересах, однак відсутні відомості про подальший рух отриманих за договором купівлі-продажу коштів від ОСОБА_2 (усієї суми або частинами), то суд вважає необхідним стягнути суму доходу від необґрунтованого активу з обох відповідачів.
Ураховуючи правовий висновок Верховного Суду у справі № 991/2396/22 (постанова від 04.10.2023) із відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягненню підлягає дохід від необґрунтованого активу в частках, які є рівними, тобто по 454 800 грн з кожного.
Розподіл судових витрат
Відповідно до п. 17 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави судовий збір не справляється.
Оскільки позовні вимоги в цій справі не є об`єктом справляння судового збору, судовий збір не може бути покладений на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, сторонами не заявлено.
Заходи забезпечення позову
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16.01.2026 у справі № 991/247/26, провадження 2-з/991/1/26, постановленою у іншому складі суду, відмовлено в задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02.04.2026 зазначена ухвала суду від 16.01.2026 скасована та постановлене нове рішення, яким задоволена заява прокурора про забезпечення позову: накладено арешт на машиномісце, квартиру, земельну ділянку, автомобіль, право власності на які зареєстроване за ОСОБА_2 ; та заборонено переміщення арештованого автомобіля за межі території України.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (п. 8 ч. 1 ст. 264 ЦПК України). Порядок та підстави скасування заходів забезпечення позову врегульовано нормами ст. 158 ЦПК України.
Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України в разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
У зв`язку із прийняттям рішення про задоволення позовних вимог та відсутністю вмотивованого клопотання учасника справи застосовані заходи забезпечення позову не підлягають скасуванню в цій справі та продовжують діяти згідно з наведеною нормою ч. 7 ст. 158 ЦПК України.
Керуючись статтями 328, 346 ЦК України, статтями 81, 263-266, 290-292, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Держави в особі прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Іванющенка Олександра Анатолійовича до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів (доходів, отриманих від необґрунтованих активів) та їх стягнення в дохід державизадовольнити.
Визнати необґрунтованим активом дохід у розмірі 909 600 (дев`ятсот дев`ять тисяч шістсот) гривень, отриманий від визнаного рішенням суду необґрунтованим активу - автомобіля марки «LAND ROVER RANGE ROVER VOGUE», VIN НОМЕР_1 , 2021 р.в. (проданого 14.09.2024 пані ОСОБА_3 , РНОКПО НОМЕР_2 , за 4 200 000 грн), та стягнути в дохід держави з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах кошти в загальній сумі 909 600 (дев`ятсот дев`ять тисяч шістсот) гривень, а саме по 454 800 (чотириста п`ятдесят чотири тисячі вісімсот) гривень з кожного.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (01010, м. Київ, пров. Хрестовий, 4) протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Інформація про сторони:
Позивач: Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (01135, м. Київ, вул. Ісаакяна, буд. 17, ідентифікаційний код юридичної особи 45252419).
Відповідачі:
ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 );
ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ).
Повне рішення складене 29.07.2026.
Головуючий суддя О.В. Олійник
Судді Я.В. Шкодін
О.В. Чернова