27/07/2026
Справа № 991/7274/25
Провадження 1-кп/991/95/25
У Х В А Л А
іменем України
27 липня 2026 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні № 52024000000000474 від 16.09.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Новотроїцьке Волноваського району Донецької області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянка України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
В С Т А Н О В И В:
1. На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №52024000000000474 від 16.09.2024 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
1.1. Прокурор звернувся із клопотанням про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 .
1.2. Клопотання мотивував тим, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.09.2024 у справі №991/11117/24 до підозрюваної ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 8 000 000 грн і покладенням низки процесуальних обов`язків. 30.09.2024 ОСОБА_6 звільнена з-під варти у зв`язку із внесенням визначеного розміру застави. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.03.2025 у справі №991/1878/25 зменшено розмір застави з 8 000 000 грн до 6 000 000 грн. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16.09.2025 у справі №991/7274/25 зменшено розмір застави з 6 000 000 грн до 5 500 000 грн.
1.3. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 10.06.2026 у справі №991/7274/25 продовжено ряд процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_6 , до 10.08.2026 включно.
1.4. З метою запобігання спробам переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків прокурор просив продовжити обов`язки, покладені на обвинувачену ОСОБА_6 , а саме:
- повідомляти прокурорів, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із заявником у кримінальному провадженні ОСОБА_10 ; свідками ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті стосовно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 52024000000000474 від 16.09.2024;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Державної міграційної служби України) всі свої паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
2.У судовому засіданні учасники висловили такі позиції:
2.1.Прокурор ОСОБА_5 клопотання підтримав, просив його задовольнити. Зазначив, що у прохальній частині клопотання міститься описка щодо повідомлення прокурора про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
2.2.Захисник ОСОБА_9 заперечив проти задоволення клопотання. Зазначив, що вже досліджені докази дають підстави для висновку про наявність численних порушень під час здійснення досудового розслідування і про те, що пред`явлене обвинувачення не підтверджується. Наголосив, що обвинувачена є військовозобов`язаною, що виключає можливість її виїзду закордон.
2.3.Обвинувачена ОСОБА_6 підтримала позицію захисника, уточнила, що вона є військовослужбовцем, а не військовозобов`язаною.
2.4.Захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_7 підтримали позицію сторони захисту.
3.Заслухавши учасників, дослідивши клопотання, Суд дійшов таких висновків.
3.1.Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.09.2024 у справі №991/11117/24 до підозрюваної ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із альтернативою внесення застави у розмірі 8 000 000 грн з покладенням ряду процесуальних обов`язків (т.1 а.с.80зв-88). На виконання ухвали внесено заставу у відповідному розмірі.
3.2.Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.03.2025 у справі № 991/1878/25 частково задоволено клопотання захисника ОСОБА_15 про зміну запобіжного заходу і зменшено розмір застави з 8 000 000 грн до 6 000 000 грн (т.1 а.с.153-174), а ухвалою Суду від 16.09.2025 - до 5 500 000 грн (т.4 а.с.194-196).
3.3.Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 10.06.2026 продовжено строк процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_6 , до 10.08.2026 включно, а саме:
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування із заявником у кримінальному провадженні ОСОБА_10 ; свідками: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 52024000000000474 від 16.09.2024;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Державної міграційної служби України) всі свої паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Суд встановив актуальність ризиків переховування від суду та впливу обвинуваченої на свідків.
3.4. З огляду на приписи ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання суд керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і стадії кримінального провадження.
3.5. У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
3.6. Згідно зі ст. 178 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі стосовно індивідуальних особливостей підозрюваного/обвинуваченого та інкримінованого кримінального правопорушення.
3.7. Згідно з положеннями ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
3.8. Це кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду (дослідження доказів сторони обвинувачення), ОСОБА_6 має процесуальний статус обвинуваченої. З огляду на стадію кримінального провадження Суд не вирішує питання щодо обґрунтованості підозри, однак оцінює критерії, визначені у ст. 178 КПК України, та доведені прокурором ризики, передбачені п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд вчергове звертає увагу, що оцінка доказів з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності здійснюється судом в нарадчій кімнаті після повного дослідження наданих сторонами доказів при прийняті рішення по суті. Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 94 КПК України). Оцінка доказів з точки зору їх допустимості, належності та достовірності, а також законності здійснення досудового розслідування знаходиться поза межами предмету розгляду клопотання про продовження строку дії процесуальних обов`язків. Суд під час розгляду відповідного клопотання надає оцінку доказам виключно в рамках доводів сторін, які стосуються посилення/зменшення ризиків кримінального провадження.
3.9. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків Суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
3.10. Суд вчергове акцентує, що сам по собі факт особистого прибуття обвинуваченої до судового засідання замість участі в режимі відеоконференції не може автоматично свідчити про відсутність ризику її переховування від суду. Така поведінка підлягає оцінці у сукупності з усіма іншими обставинами кримінального провадження та не спростовує існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Насамперед, ризик переховування є прогностичною категорією. Суд, вирішуючи питання про запобіжний захід, оцінює не лише фактичну поведінку особи в конкретний момент, а й імовірність її майбутньої поведінки з урахуванням усіх обставин справи. Відтак добровільне прибуття до судових засідань свідчить лише про належне виконання процесуального обов`язку на певному етапі провадження, але саме по собі не виключає можливості ухилення від суду в майбутньому.
Крім того, особиста участь у засіданні не потребує від особи будь-якої остаточної відмови від наміру уникнути кримінальної відповідальності. Навпаки, така поведінка може бути зумовлена різними процесуальними чи тактичними міркуваннями, зокрема бажанням підтримати власну процесуальну позицію, взяти участь у дослідженні важливих доказів, заявити клопотання або створити враження належної процесуальної поведінки. Тому сам факт прибуття не усуває ризику того, що після зміни процесуальної ситуації, дослідження доказів чи наближення ухвалення вироку особа може обрати іншу модель поведінки.
Важливо також, що оцінка ризиків здійснюється не ізольовано, а в контексті тяжкості обвинувачення, можливого покарання, соціальних зв`язків особи, її матеріального становища, наявності можливостей для виїзду чи зміни місця перебування, попередньої процесуальної поведінки та інших факторів. Якщо сукупність цих обставин свідчить про існування реальної можливості переховування, то окремий факт особистої явки не нівелює такого висновку.
Більше того, ототожнення особистої явки із відсутністю ризику переховування фактично означало б, що кожна особа могла б автоматично усунути ризик лише присутністю в суді. Такий підхід суперечив би природі інституту запобіжних заходів, який покликаний запобігати майбутнім ризикам, а не лише реагувати на вже вчинені порушення процесуальних обов`язків.
Таким чином, особисте прибуття обвинуваченої до судового засідання є лише одним із елементів, що характеризує її процесуальну поведінку, однак не має наперед визначального значення для оцінки ризику переховування. Лише комплексний аналіз усіх обставин кримінального провадження може дати підстави для висновку про наявність або відсутність такого ризику.
3.11. На думку Суду, ризик переховування обвинуваченої від суду до сих пір є реальним з огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого вона обвинувачується, суворість можливого покарання, неможливість застосування «пільгових» інститутів кримінального права у випадку визнання її винуватою у вчинені інкримінованого діяння в їх сукупності. Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. Санкція цієї статті відносить інкримінований злочин до особливо тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. При чому ст. 368 КК України є корупційним злочином, що унеможливлює застосування положень про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, звільнення від відбування покарання з випробуванням тощо. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання її винуватою у майбутньому, обвинувачена може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.
Кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченої у будь-який момент судового розгляду. Співставлення можливих негативних наслідків переховування у вигляді потенційного ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Суд також враховує, що вказаний ризик є актуальним з огляду на потенційну можливість виїзду обвинуваченої закордон. Будь-які обмеження для обвинуваченої щодо виїзду закордон відсутні. Причому посилання на відсутність практики систематичного виїзду закордон або ж на тривалий стаж роботи обвинуваченої в державних органах не може нівелювати вказаний ризик.
У цьому контексті Суд відхиляє доводи сторони захисту про наявність у обвинуваченої статусу військовослужбовця як обставини, що виключає можливість її виїзд закордон. На момент розгляду клопотання сторона захисту не надала жодних матеріалів, які б підтверджували відповідний статус та перебування обвинуваченої на військовій службі. Втім, статус військовослужбовця сам по собі не виключає можливості особи виїзду закордон. Законодавство не встановлює абсолютної заборони такого виїзду у порядку та у випадку, передбачених законом, за наявності відповідного дозволу уповноважених органів. Зокрема, військовослужбовці мають рівне з іншими громадянами України право на виїзд за кордон у порядку, встановленому законом (ст. 8-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Відтак, сам статус військовослужбовця не може розглядатися як обставина, що автоматично виключає ризик залишення території України.
3.12. Суд зазначає про актуальність ризику впливу обвинуваченої на свідків. Наразі провадження перебуває на стадії судового розгляду, стороні захисту відкриті матеріали досудового розслідування та відомі всі свідки у кримінальному провадженні та їх показання, надані під час досудового розслідування. Загальний порядок, встановлений КПК України, передбачає процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, спочатку на стадії досудового розслідування шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України (у виключних випадках). Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких умов ОСОБА_6 , не будучи обмеженою у вільному спілкуванні з певними особами, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб уникнути кримінальної відповідальності.
4. Ураховуючи викладене, Суд доходить висновку, що обов`язки не є такими, що надмірно або негативно впливають на життєвий уклад обвинуваченої, мають найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини, а таке втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження.
Керуючись статтями 176-178, 193, 194, 196, 331, 372, 376, 392 КПК України, Суд,
П О С Т А Н О В И В:
1.Клопотання прокурора про продовження процесуальних обов`язків задовольнити частково.
2.Продовжити до 27.09.2026 включно обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із заявником у кримінальному провадженні ОСОБА_10 ; свідками: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 52024000000000474 від 16.09.2024;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Державної міграційної служби України) всі свої паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_16
Судді ОСОБА_17
ОСОБА_18