Справа № 991/9725/20

Провадження №11-кп/991/112/26

Головуючий-суддя 1 інст. ОСОБА_1 

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 , 

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

його захисника: ОСОБА_8 , 

обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_9 ,

його захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_10 ,

представника потерпілого - ДП «ІСС» ОСОБА_11 ,

представника цивільного позивача (Міністерства юстиції України) ОСОБА_12 ,

захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_13 та представник потерпілого - ДП «НАІС» не з`явилися, 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2026 року про закриття кримінального провадження №42015000000001624 від 29 липня 2015 року у частині пред`явленого обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого за ч.3 ст.27 ч.1 ст.366 КК України,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2026 року частково задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 , звільнено його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст.49 КК України та закрито кримінальне провадження №42015000000001624 від 29 липня 2015 року в частині пред`явленого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27 ч.1 ст.366 КК України, у зв`язку із звільненням від кримінальної відповідальності на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України. Судове рішення мотивоване наявністю обставин, які визначено ст.49 КК України. Так, згідно матеріалів справи ОСОБА_7 , у тому числі, обвинувачується в організації внесення до офіційних документів завідомо недостовірних відомостей до зовнішньоекономічного договору від 03 січня 2014 року №03/01/2014 між ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод» та компанією Ceterum Limited; акту від 25 лютого 2014 року №1 постачання програмного забезпечення до нього; договору від 21 січня 2014 року №2/01 між ТОВ «Іволга-2» та ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод»; також договору від 20 січня 2014 року №1/1 між ДП«Держінформ`юст» та ТОВ «Іволга-2» та акту приймання-передачі від 01 квітня 2014 року до вказаного договору, за обставин, що детально зазначені у обвинувальному акті. З викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, вбачається, що події відбувалися у період часу з 23 вересня 2013 року до 15 жовтня 2014 року, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що строк давності закінчився 14 жовтня 2017 року. Крім того, колегія суддів на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень установила, що у провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015100100003812 від 01 квітня 2015 року, у якому ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191 та ч.3 ст.209 КК України, які, за версією обвинувачення, були вчинені у період з 13 лютого 2014 року по 15 квітня 2016 року (справа № 991/7781/23, провадження № 1-кп/991/97/23). За таких обставин суд дійшов висновку, що строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч.3 ст.27 ч. 1 ст. 366 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні, закінчився 14 квітня 2019 року. Мотивуючи прийняття судового рішення, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 у частині визнання обвинувального акта таким, що не відповідає вимогам КПК України, оскільки вказане питання не підлягає вирішенню на стадії судового розгляду та щодо закриття кримінального провадження відносно інших осіб, так як провадження щодо інших обвинувачених, яким пред`являлося обвинувачення за ч.3 ст.27 ч. 1 ст. 366 КК України, виділено в інше судове провадження. 

05 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 , у якій він просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, згідно якої клопотання задовольнити в повному обсязі, зокрема: визнати обвинувальний акт в частині обвинувачення його та інших осіб за ч.3 ст.27 ч.1 ст.366 КК України таким, що не відповідає вимогам КПК України; закрити кримінальне провадження №42015000000001624 від 29 липня 2015 року в частині обвинувачення його та інших осіб у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27 ч.1 ст.366 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. На його думку, судове рішення є незаконним, оскільки має місце неповнота судового розгляду, судом першої інстанції допущено істотне порушення вимог КПК України та висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Так, кримінальне законодавство України на дату складання обвинувального акта не передбачало відповідальності для обвинуваченого ОСОБА_7 та інших осіб за можливе внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей у період з 23 вересня 2013 року по 15 жовтня 2014 років. Отже, стороною обвинувачення при складанні обвинувального акта порушено вимоги п.5 ч.2 ст.291 КПК України. Також 19 липня 2023 року та 19 листопада 2024 року, у зв`язку зі зміною складу суду, він заявляв клопотання про здійснення судового розгляду спочатку, проте у задоволенні вказаних клопотань було безпідставно відмовлено. На його думку, така відмова є необґрунтованою та призвела до порушення вимог ст.319 КПК України, яка регулює питання незмінності складу суду. Крім того, суд першої інстанції не розглянув його клопотання у частині відповідності обвинувального акта вимогам КПК України, що свідчить про неповноту судового розгляду, яка перешкодила всебічному та повному з`ясуванню обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та призвела до ухвалення необґрунтованого судового рішення. Також під час розгляду зазначеного клопотання він був фактично позбавлений права на професійну правничу допомогу. Зокрема, захисник ОСОБА_13 не міг здійснювати його захист у зв`язку із заявленою відмовою від його послуг, у свою чергу, залучений захисник за договором на момент розгляду клопотання не був ознайомлений з матеріалами кримінального провадження, що об`єктивно унеможливлювало надання ним належної та ефективної правової допомоги. Незважаючи на це, суд продовжив розгляд клопотання, внаслідок чого він був позбавлений реальної можливості скористатися правом на захист та отримати кваліфіковану правничу допомогу під час розгляду питання, що безпосередньо стосувалося його процесуальних прав та інтересів. Висновки суду щодо причин неможливості розгляду клопотання про повернення обвинувального акту не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки клопотання не було предметом судового розгляду взагалі. 

24 липня 2026 року надійшли пояснення прокурора щодо апеляційної скарги, у яких він просить відмовити у її задоволенні та залишити ухвалу без змін. Просить врахувати, що у даному кримінальному провадженні обвинувачення за ст.366 КК України пред`являлося ОСОБА_7 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (з урахуванням кваліфікованих форм співучасті). Проте через переховування від суду ОСОБА_14 та ОСОБА_15 матеріали щодо них виділені в окреме провадження, судовий розгляд зупинений. Тобто, на цьому етапі кримінального провадження інші особи, крім ОСОБА_7 , за ст.366 КК України в ньому не обвинувачуються. Зважаючи на індивідуальний характер клопотання про закриття кримінального провадження з відповідної підстави, права ініціювати його перед судом стосовно інших обвинувачених та в іншому кримінальному провадженні законом не передбачено. Доводи апеляційної скарги щодо порушення права на захист є необґрунтовані, оскільки у вступній частині ухвали суду від 27 квітня 2026 року зафіксовано участь у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_7 , його захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_13 ,. які, узгоджуючи позицію з обвинуваченим ОСОБА_7 , підтримали задоволення його клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст.49 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 доводи, зазначені в апеляційній скарзі, підтримав, просив їх задовольнити. Щодо апеляційної скарги в частині закриття провадження щодо інших осіб, то у судових дебатах підтримував вимоги і в повному обсязі, і лише щодо себе. Стверджує, що адвокат ОСОБА_13 не представляв його інтереси під час розгляду клопотання, а захисник ОСОБА_16 не був знайомий з матеріалами справи. Клопотання про закриття провадження подав тому складу суду, який завершив дослідження доказів. Після розгляду даного клопотання, склад колегії, який розглядає кримінальне провадження у суді першої інстанції знову змінився. В апеляційній скарзі доводи в частині відсутності кримінального правопорушення за ст.366 КК України на час звернення з обвинувальним актом зазначив у розумінні того, що строки давності закінчились, а тому прокурор не мав права пред`являти за нею обвинувачення. Клопотання про закриття провадження в цій частині під час досудового розслідування не подавав. 

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого та його позицію. Додатково пояснив, що клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження подав після закінчення судового засідання 27 квітня 2026 року, клопотання про його відкладення не заявляв. Пояснити суду, яким чином змінилася ситуація щодо його підзахисного після його ознайомлення з матеріалами кримінального провадження для розгляду даної апеляційної скарги, не зміг.

Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_10 підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 .

Представник потерпілого - ДП «ІСС» ОСОБА_11 та представник цивільного позивача (Міністерства юстиції України)  ОСОБА_12 заперечили проти задоволення апеляційної скарги та підтримали позицію прокурора.

Прокурор у судовому засіданні підтримав надані заперечення та розцінює подання апеляційної скарги обвинуваченим як намагання затягнути час розгляду кримінального провадження.

Захисник ОСОБА_13 та представник потерпілого - ДП «НАІС» у судове засідання не з`явилися, про час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином. 

Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає за необхідне розглядати доводи апеляційної скарги в повному обсязі, оскільки обвинувачений декілька разів змінював позицію щодо підтримання її в повному обсязі чи частково, та доходить таких висновків.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку колегії суддів вказані вимоги судом першої інстанції були дотримані не в повній мірі.

Звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави в особі відповідного суду від офіційного осуду, призначення покарання та визнання судимою особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у випадках, передбачених КК України та у порядку, встановленому КПК України.

Застосування інституту давності обумовлене зменшенням суспільної небезпечності кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила внаслідок спливу певного проміжку часу.

Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Частиною першою ст.49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;

3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Тобто вказаною нормою встановлено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної приписами ст.12 КК України, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; правила обчислення перебігу строків давності, їх відновлення, зупинення і переривання.

Статтею 285 КПК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Особі, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення. Обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Згідно з ч.1 ст.286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання (ч.4 ст.286 КПК України).

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Частиною 8 ст.284 КПК України визначено, закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої п.1 ч.2 цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому КПК України. 

Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч.3 ст.288 КПК України).

Таким чином, оскільки положеннями статей 284-288 КПК України встановлено сукупність підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді, а саме: наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах, то звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за наявності сукупності вказаних умов є обов`язковим.

Вищезазначені норми процесуального закону та вимоги ст.49 КК України є імперативними, оскільки передбачають не право, а обов`язок суду невідкладно розглянути питання звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Передбачений ст. 49 КК України вид звільнення від кримінальної відповідальності застосовується за наявності трьох умов: 1) закінчення зазначених у законі строків; 2) не вчинення протягом цих строків нового кримінального правопорушення певного ступеня тяжкості; 3) не ухилення особи від слідства або суду.

Зі змісту обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_7 у тому числі обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27 ч.1 ст.366 КК України - у період часу з 23 вересня 2013 року по 15 жовтня 2014 року.

Під час судового провадження на стадії судового розгляду кримінального провадження 03 грудня 2025 року обвинувачений ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про визнання обвинувального акта в частині його обвинувачення та інших осіб за ч.3 ст.27 ч.1 ст.366 КК України таким, що не відповідає вимогам КПК України; закрити кримінального провадження в частині пред`явленого обвинувачення йому та іншим особам у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27 ч.1 ст.366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (а.с.102-104). 

Суд першої інстанції постановив ухвалу, якою клопотання задовольнив частково: звільнив від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст.49 КК України ОСОБА_7 ; закрив кримінальне провадження №42015000000001624 від 29 липня 2015 року в частині обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.1 ст.366 КК України, у зв`язку із звільненням його від кримінальної відповідальності на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України (а.с.113-117).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується змотивами, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положень закону, яким керувався, разом з тим вважає, щовисновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності, у зв`язку з чим згідно вимог ст.411 КПК України наявні правові підстави для зміни ухвали суду.

Зі змісту мотивувальної частини судового рішення від 27 квітня 2026 року вбачається, що суд досліджував обставини та надавав їм правову оцінку виключно в межах клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за пред`явленим йому обвинуваченням за ч.3 ст.27, ч.1 ст.366 КК України. Водночас, постановляючи резолютивну частину судового рішення, суд без наведення відповідних мотивів звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності в цілому, хоча предметом судового розгляду та правової оцінки було лише питання про можливість його звільнення від кримінальної відповідальності за обвинуваченням, передбаченим ч.3 ст.27, ч.1 ст.366 КК України. Таким чином, резолютивна частина судового рішення не відповідає його мотивувальній частині.

Встановлена під час апеляційного перегляду невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, що призвела до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, є підставою для зміни ухвали Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2026 року. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне викласти пункти 1-3 резолютивної частини зазначеної ухвали в такій редакції: «Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково. Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.3 ст.27 ч.1 ст.366 КК України на підставі ч.1 ст.49 КК України та закрити кримінальне провадження №42015000000001624 від 29 липня 2015 року у цій частині на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України». У задоволенні клопотання в іншій частині необхідно відмовити, оскільки викладені у ній вимоги заявлені на стадії судового розгляду, на якій вирішення порушених питань кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Щодо доводів апеляційної скарги в іншій частині, то колегія суддів вважає, що судове рішенням суду першої інстанції у частині задоволення клопотання лише щодо обвинуваченого ОСОБА_7 є обґрунтованим, з огляду на таке.

Відповідно до обвинувального актау даному кримінальному провадженні обвинувачення за ст.366 КК України пред`являлося ОСОБА_7 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (а.с.2-24). 

Ухвалою від 09 червня 2022 року матеріали кримінального провадження через переховування від суду відносно обвинувачених ОСОБА_14 та ОСОБА_15 виділені в окреме провадження, а матеріли виділених кримінальних проваджень передано відділу документального забезпечення управління документообігу та організаційного забезпечення Вищого антикорупційного суду для виконання дій відповідно до ст.53 КПК України (а.с.200-204).

У зв`язку з чим вирішення клопотання про закриття кримінального провадження щодо обвинувачених ОСОБА_14 та ОСОБА_15  у даному кримінальному провадженні є неможливим. Заявлення та розгляд такого клопотання можливе у виділених кримінальних провадженнях, після з`ясування наявності згоди вказаних обвинувачених на прийняття такого рішення у відповідності до ст.49 КК України.

Так як обвинувачений не надав суду доказів права оскаржувати судове рішення в інтересах обвинувачених ОСОБА_14 та ОСОБА_15 та у даному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження у цій частині за апеляційною скаргою обвинуваченого щодо інших осіб підлягає закриттю.

Також підлягає закриттю апеляційне провадження в частині визнання обвинувального акта в частині обвинувачення його та інших осіб за ч.3 ст.27 ч.1 ст.366 КК України таким, що не відповідає вимогам КПК України, оскільки оскарження ухвали, постановленої під час судового розгляду, діючим КПК України, зокрема ст.392 КПК України, не передбачено. 

Згідно ст.314 КПК України питання щодо повернення обвинувальний акта, з підстав не відповідності його вимога КПК України вирішується у підготовчому судовому засіданні, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні вимог клопотання про визнання обвинувального акта таким, що не відповідає вимогам КПК України. Навіть, якщо виходити з позиції обвинуваченого, що після зміни колегії мало бути проведено підготовче засідання, то таке клопотання мало бути ним заявлено принаймі у першому засіданні після зміни її складу - 30 вересня 2024 року (а.с.101), а не зі спливом майже двох років судових засідань. При цьому колегія суддів враховує, що таке клопотання ним подано на час захисту його інтересів саме захисником ОСОБА_13 . 

Згідно зі ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.366 КК станом на 15 жовтня 2014 року відносилося до злочинів невеликої тяжкості, відповідальність за вчинення якого передбачала покарання у вигляді штрафу до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, а станом на 27 квітня 2026 року є кримінальним проступком, та санкція (на час постановлення ухвали) передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Враховуючи зворотну дію кримінального закону в часі, який покращує становище обвинувачених, колегія суддів при вирішенні питання застосування положень ст.49 КПК України виходить із видів та строків покарання, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, яка діяла станом на 15 жовтня 2014 року.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.49 КК України у редакції чинній станом на 15 жовтня 2014 року особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі; що відповідає строку, передбаченому п.2 ч.1 ст.49 КК України в редакції чинній станом на 27 квітня 2026 року: особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.

Отже, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що вирішуючи питання про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 у зв`язку із закінченням строків давності суд першої інстанції, перевіривши передбачені ст.49 КК України підстави для звільнення його від кримінальної відповідальності, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення його клопотання: необхідності звільнення його від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.366 України на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, та закриття кримінального провадження №42015000000001624 від 29 липня 2015 року стосовно нього.

Судом першої інстанції роз`яснено обвинуваченому, у присутності його захисників, щодо нереабілітуючих ознак такого звільнення (технічний запис судового засідання) та можливості прийняття судом за його клопотанням рішення про його часткове задоволення. При цьому обвинувачений відповів, що розуміє, що можливо частина клопотання не буде задоволена, але він хоче спростити розгляд, так як відносно нього розглядається ще одне кримінальне провадження.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині неповноти судового розгляду, зокрема незадоволення його клопотань про розгляд справи спочатку після зміни членів судової колегії, то вказані обставини не можуть бути підставою для скасування даного судового рішення, оскільки подавати таке клопотання саме цьому складу суду - це вільний вибір самого обвинуваченого і у судовому засіданні 27 квітня 2026 року сторона захисту відвід суду не заявляла. Склад колегії суддів, яка розглядала клопотання була визначена у встановленому законом порядку (а.с.101).

Також колегія суддів апеляційної інстанції вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги в частині порушення права на захисту ОСОБА_7 , оскільки з аудіозапису судового засідання від 27 квітня 2026 року вбачається, що захисники обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та ОСОБА_13 підтримали подане їхнім підзахисним клопотання про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, що свідчить про забезпечення його правом на захист, при цьому судом не приймалась відмова від захисника ОСОБА_13 , що підтверджує технічний запис судового засідання. При цьому захист ОСОБА_7 захисником ОСОБА_13 здійснювався з 15 квітня 2022 року (Доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги від 14 квітня 2022 року). Необізнаність захисника за договором з матеріалами справи не свідчить про порушення права обвинуваченого ОСОБА_7 на захист, оскільки під час апеляційного розгляду будь-яких уточнень чи доповнень, відмінних від клопотання, він на заявляв, а тому доводи про надання неналежного захисту у судовому засіданні 27 квітня 2026 року є безпідставними. 

Колегія суддів вважає суперечливими висновки суду першої інстанції про встановлення нею категоричних двох дат закінчення строків давності: у 2017 та 2019 роках. Щодо переривання перебігу строку давності, то згідно ч.2 ст.2 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Так, Верховний Суду у постанові від 31 березня 2026 року у справі №214/3602/21 дійшов висновку: що, "згідно з чинним законодавством винуватість особи може бути встановлено лише обвинувальним вироком суду. Саме тому Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх рішеннях про те, що лише ухвалення обвинувального вироку встановлює факт учинення особою нового злочину як підставу для переривання давності притягнення її до кримінальної відповідальності (постанови: від 03 червня 2021 року в справі № 344/7812/16-к; від 05 лютого 2022 року в справі № 504/2099/18; від 23 червня 2022 року в справі № 204/2626/21; від 30 червня 2022 року в справі № 499/890/18; від 24 жовтня 2023 року в справі № 489/7500/18; від 29 листопада 2023 року в справі № 127/18013/20; від 27 березня 2024 року в справі № 504/2099/18; від 09 квітня 2025 року в справі № 761/41888/17; від 18 вересня 2025 року в справі № 761/24361/17)». Також аналогічна позиція щодо дотримання конституційної закріпленої презумпції невинуватості міститься у постанові Верховного Суду від 06 травня 2026 року у справі №462/9530/24. Враховуючи вищезазначене, у тому числі відсутність у матеріалах справи обвинувального вироку суду стосовно ОСОБА_7 , який набрав законної сили на підтвердження того, що він вчинив новий злочин впродовж строку, визначеного ч.1 ст.49 КПК України, підстави для висновку про переривання перебігу строків давності відсутні.

Проте наявність вказаного мотиву суду не впливає на законність оскаржуваного судового рішення, оскільки станом на 27 квітня 2026 року строк давності притягнення ОСОБА_7 за ч.1 ст.366 КК України закінчився. 

Тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення з одних лише формальних міркувань, оскільки обвинувачений не ставив питання звільнення його від кримінальної відповідальності в залежність від інших вимог (звільнення інших осіб, визнання акта таким, що не відповідає вимогам КПК України), що могло б свідчити про відсутність його добровільного волевиявлення на закриття кримінального провадження, під час апеляційного розгляду вказане клопотання підтримував саме у такій редакції та після зміни ним захисника за дорученням на захисника за договором. 

Згідно з ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити ухвалу.

На підставі наведеного, керуючись ст.404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 в частині скасування ухвали Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2026 року про закриття кримінального провадження задовольнити частково.

Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2026 року змінити, виклавши пункти 1-3 резолютивної частини в такій редакції: "Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково. Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.3 ст.27 ч.1 ст.366 КК України на підставі ч.1 ст.49 КК України та закрити кримінальне провадження №42015000000001624 від 29 липня 2015 року у цій частині на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України. У задоволенні клопотання в іншій частині вімовити.".

Апеляційне провадження в частині: визнання обвинувального акта щодо обвинувачення ОСОБА_7 та інших осіб за ч.3 ст.27 ч.1 ст.366 КК України таким, що не відповідає вимогам КПК України; закриття кримінального провадження №42015000000001624 від 29 липня 2015 року щодо інших осіб у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27 ч.1 ст.366 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, закрити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_2 

судді: ОСОБА_3 

ОСОБА_4