Справа № 991/9212/26

Провадження №11-сс/991/492/26

Слідчий суддя ОСОБА_1 

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

особи, яка подала апеляційну скаргу

(заявника) (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 

прокурор не з`явився, 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 липня 2026 року про відмову у задоволенні скарг на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ та САП щодо невнесення даних до ЄРДР, 

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 липня 2026 року заявнику ОСОБА_6 відмовлено у задоволенні скарг на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ та САП, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР. Судове рішення мотивоване тим, що аналіз змісту скарг, заяв та доданих до таких матеріалів свідчить, що у них не наведено реальних ознак складу будь-яких кримінальних правопорушень, окрім суб`єктивних припущень, обґрунтованих незгодою ним із процесуальними рішеннями та діями суддів, службових осіб ТУ ДБР та органів прокуратури. Також слідчий суддя дійшов висновку про відсутність у скарзі інших ознак кримінальних правопорушень, які б були предметно підсудні ВАКС, у тому числі з врахуванням положень п.1-3 ч.5 ст.216 КПК України.

17 липня 2026 року та 23 липня 2026 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через підсистему «Електронний суд» надійшлиапеляційна скарга заявника ОСОБА_6 та доповнення до неї, у яких він просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його скаргу на бездіяльність НАБУ та САП у частині невнесення до ЄРДР відомостей щодо: вимагання неправомірної вигоди; передачі вимог про надання неправомірної вигоди через посередників; зловживання владою, службовим становищем або впливом; складання та використання недостовірних службових документів; штучного формування матеріалів кримінального переслідування; дій службових осіб ТЦК та СП, ДБР, прокуратури та інших правоохоронних органів, причетність яких має бути встановлена під час досудового розслідування. Зобов`язати уповноважену службову особу НАБУ внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати досудове розслідування та надати витяг з ЄРДР. Зобов`язати уповноваженого прокурора САП внести відповідні відомості до ЄРДР у частині, що належить до компетенції антикорупційних органів, та надати йому витяг з ЄРДР. На думку заявника судове рішення є незаконним, оскільки суд першої інстанції неправильно визначив предмет поданих скарг; не відокремив повідомлення про можливі дії службових осіб ТЦК та СП, ДБР, прокуратури, інших правоохоронних органів та посередників від відомостей; не надав належної оцінки конкретним даним про можливе вимагання неправомірної вигоди; не оцінив відомості про можливе службове підроблення та використання недостовірних документів; фактично застосував стандарт доведеності складу кримінального правопорушення замість передбаченого ст.214 КПК України стандарту наявності відомостей, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення; не врахував відсутність належного процесуального реагування НАБУ; помилково визнав лист САП належною заміною виконання вимог ст.214 КПК України; не забезпечив ефективного судового контролю за бездіяльністю органів досудового розслідування і прокуратури. Просить врахувати, що подані заяви містили не абстрактні припущення, а конкретні й об`єктивні відомості про ймовірне вчинення злочину, зокрема містять: визначені суми неправомірних майнових вимог; осіб, від яких або через яких передавалися відповідні вимоги; послідовність подій до і після відмови передати кошти; дані про службових осіб та органи; відомості про документи, достовірність яких потребує перевірки; номери кримінальних проваджень та факти невідповідності офіційних документів реальним обставинам. Проте слідчий суддя вказаних обставин не взяв до уваги та безпідставно відмовив у задоволенні поданих ним скарг. Слідчий суддя застосував до нього завищений стандарт доведення, оскільки фактично вимагав подання доказів, достатніх для остаточного висновку про склад злочину та винуватість осіб. Висновок слідчого судді про відсутність будь-яких ознак необхідного розміру предмета кримінального правопорушення не відповідає змісту заяв, змісту скарг і фактичним обставинам, викладеним у самій ухвалі. На стадії вирішення питання про внесення відомостей до ЄРДР заявник не зобов`язаний доводити факт передачі всієї суми коштів. Достатнім є повідомлення конкретних обставин вимагання або пропозиції неправомірної вигоди, які підлягають перевірці. Слідчий суддя не надав окремої оцінки кожному повідомленому епізоду, заявник не просить здійснювати кримінальне переслідування суддів, у зв`язку з чим мотиви суду щодо недопустимості тиску на суддів не спростовують фактичних підстав для звернення з апеляційною скаргою. Передання частини звернень САП до Офісу Генерального прокурора не усуває наявності їх бездіяльності. Крім того, слідчий суддя не врахував, що остаточна підслідність визначається після попередньої кваліфікації та перевірки обставин кримінального провадження.

24 липня 2026 року на електронну пошту Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли заперечення прокурора, в яких він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та ухвалу слідчого судді залишити без змін, оскільки судове рішення є законним та обгрунтованим. Крім того, зазначено, що порушені заявником ОСОБА_6 у зверненнях питання не належить до компетенції САП, а тому листами від 09 липня 2026 року №11-4921ВИХ-26, від 10 липня 2026 року №114947ВИХ-26 та від 13 липня 2026 року №11-5005ВИХ-26 їх за надіслано за належністю до Офісу Генерального прокурора. Звернення ОСОБА_6 від 06 липня 2026 року (реєстр. №17126-26 від 07 липня 2026 року), від 13 липня 2026 року (реєстр. №17815-26 від 14 липня 2026 року) розглянуто уповноваженими особами САП, та листами від 08 липня 2026 року №07/2-4880вих-26 та від 16 липня 2026 року №07/2-5086вих-26 заявника повідомлено про те, що не встановлено підстав для внесення відомостей до ЄРДР.

У судовому засіданні ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав, зазначеній у ній.

Прокурор у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив.   Відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України неявка учасників судового провадження, які повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, та особу, яка подала апеляційну скаргу, дослідивши матеріали апеляційного провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить таких висновків. 

Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Разом з тим, слідчий суддя вказаних вимог у повній мірі не дотримався.

Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований КПК України. Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування передбачено ст.303 КПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні, в тому числі, може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Згідно з ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР

До ЄРДР, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (ч.5 ст.214 КПК України). 

Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, порядок формування та ведення якого затверджується Офісом Генерального прокурора.

Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (затверджене наказом Генерального прокурора 30 червня 2020 року №298). Згідно з п.1 глави 2 розділу I цього Положення до Реєстру дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК України.

Згідно з ч.1 ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України.

Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення.

У цілому такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_7 від 17 червня 2020 року, згідно з п.5 мотивувальної частини якого зазначено, що «встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту».

З матеріалів судового провадження вбачається, що заявник ОСОБА_6 звернувся до Вищого антикорупційного суду зі скаргою, у порядку ст.303 КПК України, оскільки, на його думку, судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_8 , Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_9 та Київського апеляційного суду, слідчі Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань в місті Києві, прокурори Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, керівник ІНФОРМАЦІЯ_1 у межах кримінальних проваджень, відомості за повідомленнями яких відносно синів заявника внесено до ЄРДР за №62025100130005697 та №62025100130005924, ймовірно вчинили злочини, передбачені ст.364, 367, 374 КК України. 

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що аналіз змісту скарги та заяв про вчинення кримінальних правопорушень свідчить про те, що їх доводи у частині фактично зводяться до висловлення незгоди заявника з процесуальними діями суддів Солом`янського районного суду міста Києва, Печерського районного суду міста Києва та Київського апеляційного суду, а також із ухваленими ними судовими рішеннями у судових справах № 760/4059/26, № 757/8990/26 та № 757/8983/26 стосовно синів заявника - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України. Крім того, заявник висловлює незгоду з діями працівників правоохоронних органів вчиненими ними під час виконання службових повноважень. Разом із тим наведені обставини самі по собі не містять об`єктивних даних, які б свідчили про наявність ознак кримінального правопорушення, а тому не можуть розцінюватися як відомості про його вчинення.

Відповідно до положень ст.126, 129 Конституції України, ст.48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом (вказана норма закону визнана конституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 8-рп/2011 від 12 липня 2011 року).

Таким чином, можливе порушення суддею норм матеріального або процесуального права не може виключно кваліфікуватись як кримінальне правопорушення та як підстава для притягнення судді до кримінальної відповідальності. Адже відповідні порушення (у разі їх наявності) усуваються за наслідками перегляду судового рішення в порядку перегляду їх у суді апеляційної та касаційної інстанції.

Крім того, на думку колегії суддів, невиконання або неналежне виконання, окремих процесуальних обов`язків, несвоєчасне надання інформації, нездійснення певних слідчих дій чи незгода особи з організацією досудового розслідування самі по собі не свідчать про вчинення службовими особами кримінального правопорушення. 

Проте дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що слідчий суддя не в повній мірі оцінив зміст заяв ОСОБА_6 про вчинення злочину від 05 липня 2026 року, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що заявник ОСОБА_6 звернувся до НАБУ та САП із заявами про ймовірне вчинення працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 кримінальних правопорушень. У заявах зазначалося, що ОСОБА_12 вимагав 18 000 дол. США за вирішення питання щодо мобілізації його синів, з яких, за його словами, 15 000 дол. США мали бути передані майору ОСОБА_13 , а 3 000 дол. США - за зняття особи з розшуку. Надалі, як стверджував заявник, ОСОБА_12 висунув вимогу надати вже 33 000 дол. США за комплексне вирішення питання, що також включало повторне проходження ВЛК з урахуванням стану здоров`я (т.1, а.с.174-178, 192-196).

Крім того, у поданій заяві ОСОБА_6 зазначає, що 09 лютого 2026 року його син ОСОБА_14 був вимушений зустрітися з ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які, за словами сина, повідомили, що для закриття кримінальних проваджень стосовно його синів необхідно передати 1 650 000 дол. США (71 400 000 грн), при цьому перший платіж у розмірі 400 000 дол. США мав бути здійснений до 17 год. 00 хв. 09 лютого 2026 року. За твердженням заявника, у разі не передання коштів, йому було висловлено погрозу ініціювання нових кримінальних проваджень, яка, на його думку, була реалізована, оскільки 10 лютого 2026 року стосовно його синів ОСОБА_11 було зареєстровано кримінальне провадження №62026100130001082, а стосовно ОСОБА_10 - №62026100130001083, обидва - за ч. 4 ст. 408 КК України. Того ж дня синів було затримано за місцем проживання.

Отже, на думку колегії суддів, наведений у заявах ОСОБА_6 короткий виклад обставин про вимагання грошової винагороди може свідчити про вчинення злочинів, а тому вказаний факт має бути перевірено у встановленому законом порядку. Водночас, оскільки заяви, подані до НАБУ та САП, є ідентичними за змістом, з метою уникнення дублювання відомостей, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 липня 2026 року в частині відмови у внесенні відомостей до ЄРДР за заявами ОСОБА_6 щодо вимагання неправомірної вигоди та постановити в цій частині нову ухвалу, якою скаргу задовольнити частково, зобов`язавши уповноважену особу САП внести відповідні відомості до ЄРДР.

Інші відомості, які зазначено у заявах ОСОБА_6 про можливі вчинення злочину не утворюють правових підстав із яким ч.1 ст.214 КПК України пов`язує обов`язок уповноважених осіб НАБУ та САП внести відповідні відомості до ЄРДР.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків слідчого судді та не дають підстав для скасування постановленої ним ухвали. 

Відповідно до ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції, у тому числі має право скасувати ухвалу і постановити нову. 

Керуючись ст.214, 216, 303, 304, 309, 376, 392, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 липня 2026 року в частині невнесення даних до ЄРДР за заявами ОСОБА_6 про вимагання неправомірної вигоди скасувати та постановити у цій частині нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ та прокурорів САП задовольнити частково: зобов`язати уповноважену особу САП внести відомості про вчинення кримінальних правопорушень в частині вимагання неправомірної вигоди.

В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення та ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 липня 2026 року - без змін.

Оскарження ухвали діючим законодавством не передбачено.

Головуючий суддя ОСОБА_2 

судді: ОСОБА_3 

ОСОБА_4