Справа № 991/1566/22 

Провадження № 11-кп/991/154/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

31 липня 2026 року   м. Київ

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , перевіривши апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах Акціонерного товариства «Українська залізниця» на вирок Вищого антикорупційного суду від 23 червня 2026 року щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 42018000000003130 від 18 грудня 2018 року, 

В С Т А Н О В И В:

Вироком Вищого антикорупційного суду від 23 червня 2026 року:

- ОСОБА_3 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу цього кримінального правопорушення;

- ОСОБА_4 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу цього кримінального правопорушення;

- ОСОБА_5 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу цього кримінального правопорушення;

- ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу цього кримінального правопорушення;

- ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу цього кримінального правопорушення;

- залишено без розгляду цивільний позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі  АТ «Укрзалізниця») до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення; 

- затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 28 жовтня 2024 року між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі  САП) ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_3 , із урахуванням доповнення до угоди про визнання винуватості від 23 січня 2025 року та 28 травня 2026 року, у кримінальному провадженні № 42018000000003130 від 18 грудня 2018 року; ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України; призначено йому покарання  чотири роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на три роки та зі штрафом в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн; на підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік; згідно зі ст. 76 КК України покладено обов`язок; 

- затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 28 жовтня 2024 року між прокурором САП ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_4 , із урахуванням доповнення до угоди про визнання винуватості від 23 січня 2025 року та 28 травня 2026 року, у кримінальному провадженні № 42018000000003130 від 18 грудня 2018 року; ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України; призначено йому покарання  три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на три роки та зі штрафом в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн; на підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік; згідно зі ст. 76 КК України покладено обов`язки;

- затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 28 жовтня 2024 року між прокурором САП ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_5 , із урахуванням доповнення до угоди про визнання винуватості від 23 січня 2025 року та 28 травня 2026 року, у кримінальному провадженні № 42018000000003130 від 18 грудня 2018 року; ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України.; призначено йому покарання  три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на три роки та зі штрафом в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн; на підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік; згідно зі ст. 76 КК України покладено обов`язок;

- затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 28 жовтня 2024 року між прокурором САП ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_6 із урахуванням доповнення до угоди про визнання винуватості від 23 січня 2025 року та 28 травня 2026 року, у кримінальному провадженні № 42018000000003130 від 18 грудня 2018 року; ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 364 КК України; призначено йому покарання  три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на три роки та зі штрафом в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн; на підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік; згідно зі ст. 76 КК України покладено обов`язки;

- затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 28 жовтня 2024 року між прокурором САП ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_7 , із урахуванням доповнення до угоди про визнання винуватості від 23 січня 2025 року та 28 травня 2026 року, у кримінальному провадженні № 42018000000003130 від 18 грудня 2018 року; ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України; призначено йому покарання  три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на три роки та зі штрафом в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн; на підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік; згідно зі ст. 76 КК України покладено обов`язки.

- вирішено питання щодо початку обчислення іспитового строку, скасування накладених арештів, долі речових доказів, коштів, внесених у якості застави, та процесуальних витрат.

Не погодившись із вироком, представник ОСОБА_2 в інтересах АТ «Укрзалізниця» подав до суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вирок Вищого антикорупційного суду від 23 червня 2026 року повністю та направити кримінальне провадження № 42018000000003130 від 18 грудня 2018 року до суду першої інстанції для проведення судового провадження у загальному порядку.

Положеннями ст. 398 КПК України визначено, що апеляційна скарга, що надійшла до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу. Отримавши апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогам статті 396 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

Вивчивши матеріали кримінального провадження та апеляційну скаргу, вважаю, що її слід залишити без руху із огляду на таке.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 396 КПК України встановлено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Частиною 1 ст. 393 КПК України визначено коло суб`єктів, які мають право подати апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції. Зокрема, до них належать: потерпілий або його законний представник чи представник  у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції; цивільний позивач, його представник або законний представник  у частині, що стосується вирішення цивільного позову; інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

Водночас, у ч. 4 ст. 394 КПК України законодавцем врегульовано особливості апеляційного оскарження саме вироку суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості. Так, зазначене судове рішення може бути оскаржене: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Як вбачається з прохальної частини апеляційної скарги, представник потерпілого/цивільного позивача АТ «Укрзалізниця» просить скасувати вирок повністю (як у частині виправдування ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , так і затвердження укладених із ними прокурором угод) та направити матеріали кримінального провадження до суду першої інстанції для проведення судового провадження у загальному порядку.

Водночас, щодо оскарження виправдувальної частини вироку апеляційна скарга не містить належного обґрунтування незаконності чи необґрунтованості судового рішення, а наведені доводи не дають можливості встановити, у чому саме полягають порушення судом вимог кримінального процесуального закону чи неправильність висновків суду, що не відповідає вимогам п. 4 ч. 2 ст. 396 КПК України.

Натомість основні доводи апеляційної скарги стосуються вироку, постановленого на підставі угоди про визнання винуватості.

Однак, відповідно до ч. 4 ст. 394 КПК України право потерпілого, цивільного позивача на апеляційне оскарження вироку, постановленого на підставі угоди про визнання винуватості, законом не передбачене.

Конституційний принцип забезпечення апеляційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, і при цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їхніх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосудця та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК України (постанова Верховного Суду України від 03 березня 2016 року у справі № 5-347кс15).

За висновком Об`єднаної палати Верховного Суду умовою для відкриття апеляційного провадження за скаргою на вирок на підставі угоди, що подана іншою особою, ніж зазначені у ст. 394 КПК України, є відображення у вироку даних, які прямо вказують на таку особу, чи обставин, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з упевненістю її ідентифікувати, а зміст судового рішення стосується прав, свобод та інтересів скаржника (постанова від 18 травня 2020 року в справі № 639/2837/19).

Проте, зі змісту апеляційної скарги не вбачається належного обґрунтування того, яким чином вирок, постановлений на підставі угоди про визнання винуватості, безпосередньо вирішує питання про права, свободи чи законні інтереси АТ «Укрзалізниця».

Так, відповідно до тексту вироку цивільний позов АТ «Укрзалізниця» був заявлений у межах первісного обвинувачення (ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України), де товариство мало статус потерпілого. За результатами розгляду суд першої інстанції залишив цивільний позов без розгляду, оскільки обвинувачені за первісним обвинуваченням, яке підтримувало АТ «Укрзалізниця», були виправдані і представником потерпілого в межах пред`явленого обвинувачення не доведено, що відбулось заволодіння коштами позивача шляхом вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Після перекваліфікації дій обвинувачених на кримінальне правопорушення, яке не передбачає наявності потерпілого, кримінальне провадження у відповідній частині не охоплює процесуального статусу потерпілого. При цьому апеляційна скарга не містить належного обґрунтування того, що оскаржуваний вирок у частині затвердження угод вирішує питання про права чи обов`язки АТ «Укрзалізниця», попри відсутність у цій частині кримінального провадження потерпілого та пов`язаність цивільного позову саме з первісним обвинуваченням.

При цьому посилання на те, що згідно із затвердженими угодами обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зобов`язалися вжити заходи зі сторони ТОВ «Вітес» щодо зарахування зустрічних вимог та припинення зобов`язання АТ «Укрзалізниця» перед ТОВ «Вітес» на загальну суму 10 716 550 грн за договором від 26.11.2018 № ПЗ/ДН-6-1841, не містить обґрунтування яким чином зазначені умови угоди впливають та права та обов`язки АТ «Укрзалізниця». 

Відповідно до ч. 1 ст. 399 КК України суддя-доповідач, встановивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених статтею 396 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу. Копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу.

Оскільки вимоги представника за своєю правовою природою не узгоджуються з приписами кримінального процесуального закону та позбавляють суд апеляційної інстанції можливості чітко зрозуміти позицію АТ «Укрзалізниця» щодо оскаржуваного рішення, та як наслідок визначити межі подальшого апеляційного перегляду, апеляційну скаргу слід залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених недоліків шляхом приведення її у відповідність до вимог ст. 396 КПК України тривалістю 10 (десять) днів із дня отримання цієї ухвали.

Додатково необхідно роз`яснити, що у випадку, якщо недоліки апеляційної скарги не будуть усунуті у встановлений строк, така апеляційна скарга буде повернута відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України.

Керуючись ст. 396, 399 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах Акціонерного товариства «Українська залізниця» на вирок Вищого антикорупційного суду від 23 червня 2026 року щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 залишити без руху.

Встановити строк для усунення недоліків апеляційної скарги  10 (десять) днів із дня отримання копії ухвали особою, яка її подала.

Копію ухвали направити представнику ОСОБА_2 .

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя:              ОСОБА_1