Справа № 991/2631/26

Провадження 1-кп/991/34/26

У Х В А Л А 

іменем України

28 липня 2026 року м.Київ 

Вищий антикорупційний суд у складі судді ОСОБА_1 , 

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , 

представника потерпілої ОСОБА_13 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання захисників про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.07.2025 за № 52025000000000404, за обвинуваченням 

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ромни Сумської області, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України,

ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Риги, Латвійська Республіка, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , громадянина України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України,

ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Києва, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , громадянина України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Києва, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 , громадянина України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52025000000000404 від 16.07.2025, за обвинуваченням ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.

1.1. Захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 заявив клопотання про повернення обвинувального акта. Клопотання мотивовано тим, що обвинувальний акт містить неправильну кримінально-правову кваліфікацію дій обвинуваченого. Аналогічні обставини в іншому кримінальному провадженні, де ОСОБА_6 має статус свідка, сторона обвинувачення кваліфікує за іншими статтями КК України. 

Крім цього, у діях ОСОБА_6 відсутня об`єктивна та суб`єктивна сторона інкримінованого злочину, а обвинувачений діяв виключно в межах наданих йому повноважень, що виключає обов`язкову ознаку «всупереч державним інтересам». Так само відсутні будь-які докази, які підтверджують надання ОСОБА_6 вказівок своїм підлеглим з метою виготовлення незаконних господарських документів. Розмір збитків встановлений за результатами експертизи, яка, на думку сторони захисту, грубо порушує норми законодавства України та не ґрунтується на повному обсязі необхідних матеріалів.

1.2. Захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 заявив клопотання про повернення обвинувального акта. Клопотання мотивовано тим, що виклад фактичних обставин в обвинувальному акті не повною мірою відповідає реальним обставинам, які мали місце. Причетність ОСОБА_6 до можливого вчинення кримінального правопорушення носить виключно описовий характер і є довільним викладом версії сторони обвинувачення. На переконання захисника, наявна доказова база не містить реальних, прямих і неспростованих доказів, які би прямо вказували на причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень. 

1.3. Захисник ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_15 заявив клопотання про повернення обвинувального акта. Клопотання мотивовано тим, що в обвинувальному акті 1) вказана обвинувачена особа, яка не мала статусу підозрюваної, у зв`язку із незаконністю повідомлення про підозру, 2) виклад фактичних обставин не відповідає дійсним обставинам справи, що свідчить про помилковість кваліфікації кримінального правопорушення, та 3) відсутні збитки юридичним особам, які вказані в обвинувальному акті, оскільки під час проведення експертизи допущено істотні порушення вимог законодавства. 

1.4. Захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 заявив клопотання про повернення обвинувального акта. Клопотання мотивовано тим, що наявність потерпілого у цьому кримінальному провадженні не відповідає обставинам справи, оскільки в матеріалах провадження відсутня заява про вчинення щодо нього кримінального правопорушення. Крім цього, не підтверджується викладена інформація щодо розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також наявна невідповідність між кількістю потерпілих і кількістю юридичних осіб, яким спричинено шкоду. Захисник також зазначив про неповноту викладення обставин подій стороною обвинувачення в частині конкретизації дій ОСОБА_5 . 

1.5. Захисник ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_16 також заявив клопотання про повернення обвинувального акта. Наголосив на порушенні процедури належного повідомлення про підозру та оголошення у міжнародний розшук ОСОБА_16 . За твердженням захисника ОСОБА_16 не набув статусу підозрюваного та незаконно оголошений у розшук. Натомість, обвинувальний акт містить його анкетні дані разом із описом обставин та правовою кваліфікацією. Крім цього, відсутнє підтвердження про отримання ОСОБА_16 обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування. 

1.6. Таким чином, на думку представників сторони захисту обвинувальний акт не відповідає вимогам чинного законодавства, що є підставою для його повернення. Ураховуючи, що доводи захисників стосуються вирішення питання про наявність підстав для повернення обвинувального акта, Суд вбачає за доцільне розглянути ці клопотання одночасно. 

2. У судовому засіданні сторони висловили такі позиції: 

2.1. Захисники ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_11 підтримали свої клопотання про повернення обвинувального акта. 

2.2. Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 клопотання захисників підтримали. ОСОБА_6 додатково зазначив, що виклад обвинувального акта не дозволяє встановити від яких дій слід формувати тактику захисту.

2.3. Прокурор заперечив проти задоволення клопотань, зазначив, що питання, які порушуються захисниками, не є предметом підготовчого провадження і не можуть бути підставами для повернення обвинувального акта. Переважна частина доводів сторони захисту стосується фактичних обставин кримінального провадження, які можуть бути перевірені виключно на підставі дослідження доказів під час розгляду по суті. 

2.4. Представник потерпілого ОСОБА_13 підтримала клопотання захисників про повернення обвинувального акта, зазначивши по відсутність збитків підприємству. 

3. Дослідивши обвинувальний акт, заслухавши доводи учасників кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків. 

3.1. Підготовче судове засідання, окрім притаманних йому завдань організаційного характеру, спрямованих на з`ясування можливості призначення до судового розгляду кримінального провадження, виконує роль процесуального фільтра між досудовим провадженням та судовим розглядом з метою перевірки відповідності вимогам закону процесуальних рішень, що надійшли від прокурора. З метою забезпечення цієї функції п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. На стадії підготовчого судового засідання суд має встановити, чи відповідає по формі обвинувальний акт вимогам ст. 291 КПК України та чи не містить він положень, що суперечать одне одному. Процесуальним законом окреслено межі перевірки обвинувального акта - лише його відповідність вимогам кримінального процесуального закону, зокрема, ст. 291 КПК України. Оскільки ч. 4 ст. 291 КПК України заборонено надання суду інших документів до початку судового розгляду, така перевірка здійснюється виключно на підставі самого обвинувального акта шляхом дослідження його змісту. 

3.2. Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення, полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення і ініціює судовий розгляд. 

3.3. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу. Оскільки стороною захисту порушене питання про невідповідність обвинувального акта вимогам закону, суд досліджує дотримання стороною обвинувачення формальних і змістовних вимог до цього процесуального рішення. Положеннями ч. 2 ст. 291 КПК України встановлено вимоги до обвинувального акта, згідно з якими він має містити такі відомості:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу;

9) дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно (ч. 2 ст. 291 КПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається:

1) реєстр матеріалів досудового розслідування;

2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування;

3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); 

4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного;

5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

3.4. Доводи сторони захисту зводяться до таких підстав для повернення обвинувального акта:

- неправильна кваліфікація дій обвинувачених;

- відсутність в діях обвинувачених складу кримінального правопорушення;

- неповнота і недопустимість зібраних доказів, зокрема проведених експертиз, на яких ґрунтується обвинувачення в частині збитків;

- істотні порушення під час повідомлення про підозру, що є наслідком неможливості набуття статусу обвинувачених;

- не відповідність фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, реальним обставинам;

- відсутність збитків, що підтверджує представник потерпілого;

- відсутність підтверджень отримання обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування; 

- відсутність конкретизації викладу формулювання обвинувачення. 

3.5. Суд наголошує, що особливістю підготовчого провадження є те, що на цій стадії суд не досліджує доведеність обставин, викладених в обвинувальному акті, не оцінює повноту пред`явленого обвинувачення та правильність кваліфікації діяння, інкримінованого особам. Закріпивши можливість повернення обвинувального акта прокурору на первісному етапі судового провадження, законодавець очевидно не мав наміру створити таким чином простір для попередньої судової оцінки правильності та об`єктивності позицій сторін обвинувачення та захисту в змагальному кримінальному процесі. Причому слід враховувати, що прийняття рішення про повернення обвинувального акта є правом, а не обов`язком. 

3.6. Суд зазначає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52025000000000404 від 16.07.2025 містить всі передбачені в законі відомості в обсязі, достатньому для розуміння суті пред`явленого обвинувачення та можливості його розгляду у судовому засіданні. Він складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України, містить всі формальні і змістовні елементи, передбачені законом. Обвинувальний акт містить номер кримінального провадження, підпис детектива, який склав обвинувальний акт, та прокурора, який його підписав та затвердив. Дотримання інших вимог КПК України не містить. 

3.7. Реагуючи на доводи сторони захисту стосовно невручення обвинувального акта та відсутності розписок обвинувачених, щодо яких здійснювалось спеціальне досудове розслідування, Суд зазначає, що копії процесуальних документів, що підлягають врученню підозрюваному, надсилаються захиснику (ч.2 ст.297-5 КПК України). Суд встановив, що 19.03.2026 копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування вручено захисникам підозрюваним, щодо яких здійснювалось спеціальне досудове розслідування, у порядку ч.2 ст.297-5 КПК України. Таким чином, вимоги щодо вручення обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування виконані у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом. 

3.8. Відповідно до ч.1, 2 ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди . Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Водночас, посилання в обвинувальному акті на заподіяння юридичній особі майнової шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення не ставиться у залежність від волевиявлення такої юридичної особи, її згоди з наявністю збитків та/або їх розміром, або відмови від набуття процесуального статусу потерпілого. Неподання особою відповідної заяви означає лише те, що така особа не реалізувала своїх процесуальних прав на таке звернення. Втім, відсутність звернення не є доказом, який здатен підтвердити або спростовувати факт заподіяння шкоди.

Втім, встановлення наявності/відсутності збитків, їх розміру, а також кола осіб, яким дійсно завдано шкоди кримінальним правопорушення, належить до предмета доказування у кримінальному провадженні та стосується оцінки сукупності доказів відповідно до ст.94 КПК України. З`ясування таких обставин при вирішенні питання про повернення обвинувального акта означало б передчасне вирішення питань, які підлягають встановленню під час судового розгляду, а тому не відповідає предмету підготовчого провадження. 

3.9. Щодо неповноти викладу обвинувачення в обвинувальному акті Суд зазначає таке. Кримінальний процесуальний закон не надає суду повноважень до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Адже визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду перебуває виключно в площині повноважень прокурора (постанова Касаційного кримінального суду Верховного суду від 03.07.2019 року у справі №273/1053/17). В обвинувальному акті зазначаються не будь-які фактичні обставини кримінального правопорушення, а ті, які саме прокурор (а не суд чи сторона захисту) вважає встановленими. 

В обвинувальному акті викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, правову кваліфікацію з посиланням на положення закону та формулювання обвинувачення, відповідність яких реальним подіям є предметом судового розгляду, а не підготовчого судового засідання. Незгода сторони захисту щодо повноти та конкретизації формулювань, які по суті є зрозумілими, не можуть бути підставою для повернення обвинувального акта. Таким чином формулювання, викладені в процесуальному рішенні, є реалізацією дискреційних повноважень прокурора і не можуть бути підставою для повернення обвинувального акта. 

3.10. Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 368 КПК України Суд при ухваленні вироку вирішує ряд питань, зокрема, які стосуються діяння, в якому обвинувачується особа; складу кримінального правопорушення; винуватості особи; наявності обставин, які пом`якшують/обтяжують покарання; наявності підстав для виплати винагороди викривачу та її розмір тощо. 

Аргументи учасників, висловлені як підстава повернення обвинувального акта, у тому числі в контексті встановлення 1) обсягу повноважень обвинувачених вчиняти певні дії, 2) правильності кримінально-правової кваліфікації їх дій, 3) наявності складу кримінального правопорушення, 4) відповідності фактичних обставин реальним подіям, 5) реальності укладених договорів або їх фіктивності - пов`язані з безпосереднім дослідженням доказів і зумовлюють передчасну оцінку обґрунтованості висунутого обвинувачення. Такі повноваження суд набуває лише під час судового розгляду 

3.11 . Суд також відхиляє доводи сторони захисту, які ґрунтуються на ототожненні цього кримінального провадження з іншим провадженням, зокрема в частині відмінних підходів слідства до кваліфікації дій інших осіб. Кримінальна відповідальність має індивідуальний характер, а формулювання обвинувачення здійснюється з урахуванням конкретних фактичних обставин, ролі осіб, характеру їх дій, оцінки зібраних доказів у конкретній правовій площині. Посилання на правову кваліфікацію інших осіб є нерелеватним, а тому не може бути критерієм обґрунтованості цього кримінального провадження та оцінки відповідності обвинувального акта вимогам КПК України. 

При цьому, предмет судового розгляду визначається виключно обвинувальним актом, а суд здійснює розгляд виключно в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта (ч.1 ст.337 КПК України). Таким чином, посилання сторони захисту на іншу правову кваліфікацію чи інший підхід до формування обвинувачення в окремих кримінальних провадженнях є нерелевантним, оскільки не стосується перевірки відповідності обвинувального акта вимогам КПК України, а фактично зводиться до порівняння різних предметів судового розгляду та різних меж обвинувачення.

3.12. Суд також не враховує частину доводів сторони захисту щодо неповноти доказової бази та необхідності оцінки окремих доказів вже на стадії підготовчого провадження. Оцінка доказів з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності здійснюється судом в нарадчій кімнаті після повного дослідження наданих сторонами доказів при прийняті рішення по суті. Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 94 КПК України). 

Доводи щодо недопустимості окремих доказів, наявності чи відсутності процесуальних порушень під час досудового розслідування, законності його здійснення (у тому числі в контексті належного повідомлення про підозру та/або оголошення особи в міжнародний розшук), а також правильності висновків експертів в частині визначення розміру збитків стосуються виключно оцінки доказів під час судового розгляду по суті. Такі аргументи знаходяться поза межами розгляду питань, визначених ст. 314 КПК України, та не впливають на можливість призначення обвинувального акта до судового розгляду. 

3.13. Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор офіційно доводить до відома обвинувачених осіб зміст висунутого обвинувачення та визначає межі та предмет майбутнього судового розгляду. Суд встановив, що обвинувальний акт містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правову кваліфікацію дій осіб та формулювання, які є чіткими і зрозумілими. При цьому, сторона обвинувачення не зобов`язана формулювати обвинувачення у такий спосіб, який є найбільш зручним для сторони захисту у доведенні своєї правової позиції у змагальному процесі. Незгода із формулюваннями, повнотою їх викладу або способом не свідчить про не невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону і не може бути підставою для повернення такого обвинувального акта. 

4. З урахуванням зазначеного доводи захисників про невідповідність обвинувального акта є неспроможними, а клопотання захисників про повернення обвинувального акта прокурору - необґрунтованими. За таких обставин у задоволенні клопотань слід відмовити.

Керуючись статтями 291, 314, 372, 376, 392 КПК України, Суд 

П О С Т А Н О В И В:

1.У задоволенні клопотань захисників про повернення обвинувального акта прокурору відмовити.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.

Суддя        ОСОБА_17