Справа № 991/10016/26

Провадження № 1-кс/991/10030/26

УХВАЛА

про відмову у задоволенні скарги

6 серпня 2026 року місто Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу  ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у кримінальному провадженні № 52024000000000122 від 11.05.2026.

(1) Зміст поданої скарги

04.08.2026 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга  ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП).

Вказує, що ОСОБА_4 , який є підозрюваним у кримінальному провадженні № 52024000000000122 від 11.05.2026 року за ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

28.07.2026 адвокатами подано клопотання про проведення слідчих дій та долучення документів сторони захисту в інтересах ОСОБА_4 до САП. У ньому наведено конкретні фактичні обставини, що свідчать про наявність суперечностей у матеріалах кримінального провадження, а також обґрунтовані сумніви щодо достовірності відомостей, покладених стороною обвинувачення в основу процесуальних рішень. Вказані доводи були наведені стороною захисту не формально, а з конкретним посиланням на обставини кримінального провадження та необхідність проведення відповідних процесуальних дій. Воно стосувалося реалізації права сторони захисту на збирання і подання доказів.

Однак, прокурором не здійснено заходів в порядку ст. 220 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Прокурор не здійснив розгляд поданого клопотання по суті та не прийняв жодного процесуального рішення щодо його задоволення або відмови.

Прокурор всупереч норм КПК ухилився від виконання покладеного на нього обов`язку та направив клопотання сторони захисту для розгляду детективу НАБУ - ОСОБА_5 .

Цим було порушено процесуальні права учасників провадження, зокрема права на повне і всебічне з`ясування обставин справи; обов`язків прокурора щодо здійснення процесуального керівництва; норм кримінального процесуального законодавства, що визначають строки та порядок здійснення необхідних слідчих дій.

А тому,  ОСОБА_6 у скарзі просить зобов`язати уповноваженого прокурора САП розглянути клопотання захисника адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 52024000000000122 від 11.05.2026 за ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209 КК України.

(2) Позиції учасників провадження

ОСОБА_8 у судове засідання не з`явився. У скарзі просив розглянути її без його участі та повідомити його про результати розгляду.

Представник особи, бездіяльність якої оскаржується, у судове засідання не з`явився, про розгляд скарги повідомлявся належним чином. До суду надійшла заява прокурора ОСОБА_9 , у якій він просив скаргу розглядати без участі прокурора. Водночас, у заяві прокурор вказав, що 28.07.2026 до САП надійшло клопотання ОСОБА_3 з приводу виконання окремих дій та з інших питань. Воно адресувалося одночасно НАБУ і САП. Розгляд цього клопотання було доручено детективу, шляхом направлення йому отриманого САП дублікату клопотання. За наслідками розгляду, 03.08.2026 на адресу захисника скеровано відповідь разом із прийнятою постановою. Вказана відповідь містить спільну позицію сторони обвинувачення, а тому дублювання зі сторони прокурора не потребувала. Враховуючи це, прокурор просить відмовити у задоволенні скарги.

(3) Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при вирішенні скарги

Окремою формою судової діяльності відповідно до КПК є судовий контроль за додержанням законів органами досудового розслідування, який реалізує слідчий суддя. Зміст і характер судового контролю в межах кримінального процесу пов`язаний передусім із необхідністю забезпечення прав і свобод людини на стадії досудового розслідування.

Однією з форм такого контролю є розгляд скарг на рішення, дії та бездіяльність слідчого та прокурора у порядку ст. 303 КПК.

Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК, на досудовому провадженні, серед іншого, може бути оскаржена бездіяльність слідчого та прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Відповідно до ст. 220 КПК клопотання сторони захисту про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.

При цьому, бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до вказаного пункту передбачає три обов`язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов`язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена.

Як убачається із доданих до скарги матеріалів,  ОСОБА_6 звернувся із клопотанням у якому просив: провести додатковий допит заявника; провести допит нотаріуса; встановити попереднього власника автомобіля; долучити до матеріалів справи копії документів.

Указане клопотання містило двох адресатів - САП та НАБУ.

У відповідь прокурор САП ОСОБА_10 направив захиснику лист від 29.07.2026, яким перенаправив отримане звернення до НАБУ для організації його розгляду.

Водночас, слідчий суддя вважає, що прокурор САП не мав обов`язку розглядати клопотання захисника, яке стосувалося по суті проведення слідчих дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КПК прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Згідно з ч. 2 ст. 36 КПК прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений:

1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;

2) мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування.

Генеральний прокурор (особа, яка виконує його обов`язки) для здійснення своїх повноважень має право надавати письмову вказівку керівнику органу досудового розслідування (окрім підрозділів детективів та підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України), яка є обов`язкова для виконання, щодо надання йому матеріалів досудового розслідування із встановленням строку та способу її виконання;

3) доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування;

4) доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом;

5) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;

7) скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих;

8) ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування;

9) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;

10) погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання;

11) повідомляти особі про підозру;

12) пред`являти цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фізичний стан чи матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права, у порядку, передбаченому цим Кодексом та законом;

13) затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання;

14) звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

15) підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом;

16) погоджувати запит органу досудового розслідування про міжнародну правову допомогу, передання кримінального провадження або самостійно звертатися з таким клопотанням в порядку, встановленому цим Кодексом;

17) доручати органу досудового розслідування виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу або перейняття кримінального провадження, перевіряти повноту і законність проведення процесуальних дій, а також повноту, всебічність та об`єктивність розслідування у перейнятому кримінальному провадженні;

18) перевіряти перед направленням прокуророві вищого рівня документи органу досудового розслідування про видачу особи (екстрадицію), повертати їх відповідному органу з письмовими вказівками, якщо такі документи необґрунтовані або не відповідають вимогам міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, чи законам України;

19) доручати органам досудового розслідування проведення розшуку і затримання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення за межами України, виконання окремих процесуальних дій з метою видачі особи (екстрадиції) за запитом компетентного органу іноземної держави;

20) оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому цим Кодексом;

21) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Отож, серед обов`язків, визначених КПК, відсутній такий безпосередній обов`язок у прокурора, як проводити слідчі дії. Він може їх проводити лише в необхідних випадках.

Законодавець свідомо залишив це на розсуд прокурора з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження.

Натомість, проведення слідчих дій є безпосереднім обов`язком слідчого.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 40 КПК слідчий уповноважений проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отож, слідчий суддя доходить висновку, що прокурор САП не мав обов`язку розглядати клопотання захисника, яке стосувалося по суті проведення слідчих дій, проведення яких віднесено в першу чергу до обов`язків слідчого, а не прокурора.

До того ж, захисник звернувся не з окремими клопотаннями до САП та НАБУ, а з єдиним до обох органів, у кримінальному провадженні, в якому досудове розслідування здійснює НАБУ, а процесуальне керівництво САП.

Слідчий суддя доходить висновку, що скаржником не доведено, що має місце бездіяльність прокурора, яка полягає у не розгляді його клопотання поданого до САП. А тому, підстави для задоволення скарги відсутні.

На підставі викладеного, слідчий суддя постановив:

- відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у кримінальному провадженні № 52024000000000122 від 11.05.2026.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя          ОСОБА_1