Справа № 991/8753/26

Провадження №11-сс/991/483/26

Слідчий суддя ОСОБА_1 

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БАК» в особі директора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.07.2026, якою відмовлено в задоволенні скарги на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 від 24.06.2026 про закриття кримінального провадження № 52026000000000275 від 20.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України,

за участю:

особи, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_8 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження № 52026000000000275 від 20.05.2026 за фактом умисного внесення депутатом Київської міської ради ІХ скликання ОСОБА_9 завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік, а саме: не відображення у розділі 13 «Фінансові зобов`язання» наявного у нього солідарного фінансового зобов`язання перед АТ «Банк «Кліринговий Дім» на загальну суму понад 105 млн грн. Попередня правова кваліфікація за ч. 2 ст. 366-2 КК України.

Відомості про вказане кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР за повідомленням ТОВ «БАК» від 24.04.2026 на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.05.2026 у справі № 991/5099/26.

24.06.2026 детектив НАБУ ОСОБА_7 своєю постановою закрила кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України.

Не погодившись із таким рішенням детектива, ТОВ «БАК» в особі директора ОСОБА_6 звернулося до слідчого судді Вищого антикорупційного суду зі скаргою, в якій просило скасувати оскаржувану постанову детектива НАБУ та продовжити досудове розслідування.

За результатами розгляду, слідчий суддя ухвалою від 06.07.2026 відмовив у задоволені скарги. На переконання слідчого судді, детектив провів всі необхідні першочергові процесуальні дії, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини кримінального провадження, надав оцінку наявним доказам, у зв`язку з чим постанова про закриття кримінального провадження є обґрунтованою. Слідчий суддя погодився з висновком детектива про відсутність у діянні ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, а також зазначив, що проведення інших слідчих (процесуальних) дій, зокрема допиту ОСОБА_9 , належить до дискреційних повноважень детектива та за встановлених обставин не було необхідним.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

ТОВ «БАК» в особі директора ОСОБА_6 не погодилося з ухвалою слідчого судді від 06.07.2026, а тому подало до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу. За змістом вимог апеляційної скарги просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою задовольнити скаргу.

На думку директора товариства, слідчий суддя формально перевірив постанову детектива, не надав належної оцінки доводам скарги щодо неповноти досудового розслідування та не перевірив законність і обґрунтованість рішення про закриття кримінального провадження. Вважає, що досудове розслідування проведене неповно та однобічно, а висновок про необізнаність ОСОБА_9 щодо виникнення фінансового зобов`язання як поручителя є передчасним і не підтверджений належними доказами. Орган досудового розслідування не перевірив усіх можливих способів повідомлення ОСОБА_9 про виникнення фінансового зобов`язання, не дослідив договір поруки, його зв`язок із ТОВ «Континенталь Трейд», відомості електронних декларацій, не допитав самого ОСОБА_9 та не провів інших необхідних слідчих (розшукових) і процесуальних дій, які могли підтвердити або спростувати його обізнаність. Крім того, особа, яка подала апеляційну скаргу, посилається на нові відомості, отримані від банку, які, на її думку, свідчать про те, що ОСОБА_9 був особисто ознайомлений із вимогами кредитора ще у серпні 2024 року, а тому ці обставини мали бути встановлені під час досудового розслідування.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні особа, яка подала апеляційну скаргу, в повному обсязі підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, просила задовольнити. 

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Уважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування - відсутні. 

Мотиви суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухала позицію учасників провадження, дослідила матеріали, які надійшли від слідчого судді, а також матеріали закритого кримінального провадження, перевірила доводи апеляційної скарги, та дійшла таких висновків.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

При цьому, ст. 24 КПК України законодавчо передбачено гарантоване право кожного на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Так, на досудовому провадженні за п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України може бути оскаржено рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником. 

З метою виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, прийняттю слідчим рішення про закриття кримінального провадження має передувати вжиття ним всіх можливих заходів у передбаченому цим Кодексом порядку для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Закриття кримінального провадження відповідно до положень Глави 24 КПК України є формою закінчення досудового розслідування, яке здійснюється внаслідок наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження та оцінки слідчим всіх зібраних доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ч. 2 ст. 9 КПК України).

Однією із підстав закриття кримінального провадження є встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України).

Правова природа аналізованого виду оскарження процесуального рішення слідчого та прокурора передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими особами органів досудового розслідування, а й підстав його закриття.

Відповідно до вимог ст. 110 КПК України постанова слідчого, дізнавача, прокурора повинна містити зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.

Тобто таке процесуальне рішення повинно відповідати фактичним обставинам, встановленим досудовим розслідуванням, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які обумовлюють відмову, зазначене є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Своєю чергою слідчий суддя, на якого КПК України покладено обов`язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод і інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов`язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.

З матеріалів судової справи та закритого кримінального провадження колегія суддів встановила, що постановою детектива від 24.06.2026 кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із встановленням відсутності в діянні ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України. Ключовою підставою для прийняття такого рішення став висновок про відсутність у ОСОБА_9 прямого умислу на внесення завідомо недостовірних відомостей до декларації за 2024 рік, оскільки, на думку органу досудового розслідування, останній не був обізнаний про пред`явлення до нього кредитором вимоги щодо виконання забезпеченого порукою зобов`язання.

Разом із тим колегія суддів не може погодитися з висновком слідчого судді про те, що зазначений висновок детектива ґрунтується на повному та всебічному дослідженні всіх обставин кримінального провадження.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КПК України обов`язок всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження покладається саме на орган досудового розслідування. Лише після виконання такого обов`язку та оцінки всіх отриманих доказів у їх сукупності може бути прийняте рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку із встановленням відсутності складу кримінального правопорушення.

Водночас матеріали кримінального провадження свідчать, що досудове розслідування не містило комплексу процесуальних дій, необхідних для перевірки тієї обставини, яка стала визначальною для прийняття рішення про його закриття, а саме - обізнаності ОСОБА_9 щодо виникнення у нього фінансового зобов`язання та, відповідно, наявності чи відсутності у нього умислу під час подання декларації.

Так, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_9 взагалі не був допитаний у статусі свідка. 

Саме допит ОСОБА_9 був однією з необхідних процесуальних дій для перевірки версії сторони обвинувачення та встановлення суб`єктивної сторони можливого кримінального правопорушення. Лише під час допиту могли бути з`ясовані обставини отримання ним вимог кредитора, його обізнаність про існування відповідного фінансового зобов`язання, джерела отримання такої інформації, а також причини невідображення її у декларації за 2024 рік.

За відсутності такого допиту висновок про необізнаність ОСОБА_9 фактично зроблено шляхом оцінки окремих письмових документів без з`ясування позиції самої особи, психічне ставлення якої до власних дій є обов`язковим елементом складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України.

Колегія суддів звертає увагу, що суб`єктивна сторона зазначеного кримінального правопорушення характеризується прямим умислом. Отже, вирішення питання про його наявність або відсутність потребує встановлення не лише об`єктивних обставин виникнення фінансового зобов`язання, а й фактичної обізнаності особи про такі обставини та її усвідомлення обов`язку щодо їх декларування.

Водночас відсутність проведення допиту особи, щодо якої здійснювалася перевірка, позбавляла орган досудового розслідування можливості належним чином встановити зазначені обставини, а тому не давала підстав для категоричного висновку про відсутність умислу.

Більше того, зі змісту постанови детектива вбачається, що висновок про відсутність прямого умислу фактично зроблений не на підставі зібраних доказів, а шляхом логічного припущення. Так, детектив виходить із того, що оскільки ОСОБА_9 відобразив відповідне фінансове зобов`язання у декларації за 2025 рік, це саме по собі свідчить про відсутність у нього наміру приховати інформацію та виключає наявність прямого умислу.

Колегія суддів не може погодитися з таким підходом.

Сам по собі факт відображення певних відомостей у декларації за інший звітний період не є безумовною підставою для висновку про відсутність умислу під час подання попередньої декларації. Така обставина може підлягати оцінці у сукупності з іншими доказами, однак не звільняє орган досудового розслідування від обов`язку встановити, коли саме особі стало відомо про виникнення фінансового зобов`язання, які відомості вона мала на момент подання декларації за 2024 рік та яке було її психічне ставлення до невідображення відповідних відомостей.

Колегія суддів також звертає увагу, що у постанові про закриття кримінального провадження детектив фактично ототожнив відображення ОСОБА_9 фінансового зобов`язання у декларації за 2025 рік із безумовною відсутністю прямого умислу під час подання декларації за 2024 рік. Водночас такий висновок не випливає автоматично із самого факту подання декларації за інший звітний період та не може підміняти собою встановлення фактичних обставин кримінального провадження. Питання про наявність чи відсутність прямого умислу підлягає вирішенню лише після з`ясування моменту виникнення обізнаності особи про відповідне фінансове зобов`язання, причин його невідображення у декларації за 2024 рік та оцінки цих обставин у сукупності з іншими доказами.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що органом досудового розслідування не було належним чином перевірено всі можливі джерела отримання ОСОБА_9 інформації про пред`явлення кредитором відповідної вимоги.

Так, висновок детектива про необізнаність ОСОБА_9 ґрунтується переважно на відсутності підтвердження вручення поштової кореспонденції та на тому, що документально підтверджено його участь у господарській справі лише у лютому 2025 року.

Разом із тим такі обставини самі по собі не виключають можливості того, що інформація про пред`явлення вимоги кредитором стала відома ОСОБА_9 іншим способом.

Матеріали кримінального провадження не свідчать про вжиття органом досудового розслідування достатніх заходів для перевірки всіх обставин, які могли свідчити про фактичну обізнаність ОСОБА_9 щодо пред`явлення кредитором відповідної вимоги.

При цьому матеріали кримінального провадження не містять жодного доказу, який би дозволяв достовірно встановити момент, коли ОСОБА_9 фактично дізнався або повинен був дізнатися про пред`явлення кредитором відповідної вимоги. За відсутності встановлення цієї обставини орган досудового розслідування не мав достатніх підстав робити остаточний висновок щодо відсутності суб`єктивної сторони кримінального правопорушення.

Також матеріали кримінального провадження не свідчать про вжиття інших процесуальних заходів, спрямованих на перевірку зазначеної обставини, хоча саме вона була визначальною для вирішення питання про наявність чи відсутність суб`єктивної сторони інкримінованого кримінального правопорушення.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що органом досудового розслідування не було виконано вимог ч. 2 ст. 9 КПК України щодо всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження. За відсутності достатніх процесуальних дій, спрямованих на встановлення фактичної обізнаності ОСОБА_9 про пред`явлення кредитором відповідної вимоги та перевірку його пояснень щодо причин невідображення спірних відомостей у декларації за 2024 рік, висновок про відсутність у його діях складу кримінального правопорушення є передчасним.

Посилання слідчого судді на те, що визначення необхідності проведення тих чи інших слідчих (процесуальних) дій належить до дискреційних повноважень детектива, не спростовує наведеного висновку.

Дискреційні повноваження органу досудового розслідування полягають у виборі способів отримання доказів та тактики проведення досудового розслідування, однак не звільняють його від установленого законом обов`язку забезпечити повне та всебічне дослідження всіх обставин кримінального провадження до прийняття рішення про його закриття.

Оскільки у цьому кримінальному провадженні саме встановлення суб`єктивної сторони кримінального правопорушення було вирішальним для прийняття рішення про закриття, непроведення необхідних процесуальних дій для перевірки обізнаності ОСОБА_9 не дає підстав вважати, що досудове розслідування проведено повно та всебічно.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постанова детектива про закриття кримінального провадження не відповідає вимогам статей 9, 110 та 284 КПК України, а слідчий суддя, залишаючи її без змін, не перевірив належним чином повноту проведеного досудового розслідування та передчасно погодився з висновком про відсутність складу кримінального правопорушення.

У зв`язку з наведеним апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала слідчого судді - скасуванню із постановленням нової ухвали про задоволення скарги на постанову детектива, скасування постанови про закриття кримінального провадження та повернення матеріалів кримінального провадження органу досудового розслідування для продовження досудового розслідування.

Керуючись ст. 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.07.2026 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БАК» в особі директора ОСОБА_6 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 від 24.06.2026 про закриття кримінального провадження № 52026000000000275 від 20.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України.

Постанову детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 від 24.06.2026 про закриття кримінального провадження № 52026000000000275 від 20.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України скасувати та повернути матеріали кримінального провадження органу досудового розслідування для продовження досудового розслідування.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. 

Головуюча суддя         ОСОБА_2 

Судді           ОСОБА_3 

ОСОБА_4