Справа № 991/3449/23

Провадження 1-кп/991/117/23

У Х В А Л А 

іменем України

06 серпня 2026 року м.Київ 

Вищий антикорупційний суд у складі 

головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , 

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

представника потерпілого ОСОБА_13 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про застосування заходів забезпечення до обвинуваченого ОСОБА_14 у кримінальному провадженні № 42018220000000012 від 05.01.2018 за обвинуваченням 

ОСОБА_15 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Золочів Харківської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України,

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт. Золочів Харківської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України,

ОСОБА_8 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у смт. Золочів Харківської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України,

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Харків, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_5 , 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України,

ОСОБА_14 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у смт. Золочів Харківської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_6 , 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 209 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42018220000000012 за обвинуваченням ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 209 КК України.

1.1. У судове засідання, призначене на 06.08.2026, обвинувачений ОСОБА_14 вчергове не з`явився. У зв`язку з неявкою обвинуваченого ОСОБА_14 . Суд поставив на обговорення питання про застосування до нього заходів забезпечення кримінального провадження. 

2. У судовому засіданні учасники висловили такі позиції:

2.1. Прокурор ОСОБА_5 зазначив, що ОСОБА_14 був обізнаний про дату судового засідання, втім не вжив жодних заходів для забезпечення своєї участі. Відтак, прокурор підтримав застосовування до обвинуваченого приводу. 

2.2. Захисник ОСОБА_11 пояснив, що обвинувачений не ініціює питання про забезпечення його участі в режимі відеоконференції, оскільки в такому разі йому треба нести відповідальність за належну якість зв`язку з власних технічних засобів. Проте обвинувачений не має такої можливості.

2.3. Захисник ОСОБА_10 зазначила, що відповіді з військової частини не містять посилань на перевірку технічної можливості засобів обвинуваченого для забезпечення його участі в режимі відеоконференції. 

3. Заслухавши думку учасників, Суд дійшов таких висновків.

3.1. За змістом п.1 ч.7 ст.42, ч.1 ст.323 КПК України обвинувачений зобов`язаний прибути за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд. Якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. 

Суд також має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 КПК України.

3.2. Відповідно до ч.1, 2 ст. 131 КПК України привід є заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час. Під час судового провадження рішення про здійснення приводу приймається судом за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, або з власної ініціативи. Рішення про здійснення приводу приймається у формі ухвали. Привід може бути застосований, зокрема, до обвинуваченого (ч. 1, 2, 3 ст. 140 КПК України).

3.3. Відповідно до ч. 3 ст. 142 КПК України суд, встановивши, що особа, яка зобов`язана з`явитися на виклик суду, була викликана у встановленому цим Кодексом порядку (зокрема, наявне підтвердження отримання нею повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), та не з`явилася без поважних причин або не повідомила про причини свого неприбуття, постановляє ухвалу про здійснення приводу такої особи.

3.4. Поважні причини неприбуття особи на виклик визначені ст. 138 КПК України. Так, до таких причин віднесено: 

1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання; 

2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; 

3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); 

4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; 

5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; 

6) смерть близьких родичів, членів сім`ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; 

7) несвоєчасне одержання повістки про виклик; 

8) інші обставини, які об`єктивно унеможливлюють з`явлення особи на виклик. 

Кожна з цих обставин має бути належним чином обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Змагальність сторін, визначена ст. 22 КПК України, передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій. Таке обстоювання полягає не лише в повідомленні суду своєї позиції та в її належній аргументації, а й у доведенні відповідними засобами доказування певних обставин чи фактів, на яких вона ґрунтується.

3.5. З огляду на зазначені законодавчі положення при вирішенні питання про застосування приводу до обвинуваченого, суд зобов`язаний встановити:

1) чи був обвинувачений викликаний у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку, 

2) чи наявні (відсутні) поважні причини неприбуття обвинуваченого на виклик, 

3) чи повідомив обвинувачений суд про причини свого неприбуття; 

4) чи буде дієвим застосування таких заходів забезпечення.

3.6. Порядок та способи виклику особи до суду визначені у ч. 1 ст. 135 КПК України, а саме шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телефонограмою. Крім цього, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку, зокрема адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).

3.7. У період з 23.12.2025 по 28.05.2026 ОСОБА_14 не брав участі в судових засіданнях у зв`язку із перебуванням на військовій службі, що обумовлювало протягом тривалого часу неможливість повноцінного судового провадження у розрізі дотримання розумних строків судового розгляду. Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 318 КПК України судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку із обов`язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених КПК України. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Проведення судового провадження у розумні строки забезпечує суд (ч. 1, 2 ст. 28 КПК України).

Протягом цього часу (5 місяців) Суд систематично вживав заходи щодо з`ясування характеру та обсягу виконуваних ОСОБА_14 обов`язків, а також його можливості брати участь у судових засіданнях. Із цією метою Суд неодноразово звертався (05.01.2026, 26.02.2026, 09.04.2026, 05.05.2026, 19.05.2026) із відповідними запитами до військових частин, у тому числі до ІНФОРМАЦІЯ_6 , реакція з боку військових частин тривалий час була відсутня. 

3.8. У листі від 21.05.2026 військова частина НОМЕР_1 повідомила, що командуванням частини вжито заходи щодо доведення до солдата ОСОБА_14 інформації про необхідність брати участь у судових засіданнях, зокрема в режимі відеоконференції, у тому числі з власних технічних засобів. Отже, військова частина підтвердила відсутність обставин, які унеможливлюють участь ОСОБА_14 під час судового розгляду, а також його можливість взяти участь у дистанційному форматі. 

3.9. У судовому засіданні 28.05.2026 обвинувачений ОСОБА_14 брав участь у режимі відеоконференції з приміщення Східного апеляційного господарського суду, що додатково підтверджує реальну можливість обвинуваченого виконувати процесуальні обов`язки разом із проходженням військової служби. 

3.10. У судове засідання, призначене на 06.08.2026, обвинувачений ОСОБА_14 викликаний шляхом направлення повісток за місцем проходження військової служби на адресу військової частини НОМЕР_1 (повістки доставлені 19.06.2026 і 30.07.2026 на електронну пошту, а також 23.05.2026 і 04.08.2026 вручені за довіреністю). Доведення змісту повістки до обвинуваченого також підтверджується листом військової частини від 21.05.2026. Таким чином, обвинувачений був достеменно обізнаний про призначене судове засідання. Водночас у судове засідання обвинувачений не з`явився, із жодними клопотаннями про неможливість його особистої участі або забезпечення його участі в режимі відеоконференції до суду не звертався. 

Учасники кримінального провадження беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та кваліфікованого електронного підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (ч.5 ст.336 КПК України). 

Реалізація обвинуваченим дистанційного формату участі передбачає вчинення з боку останнього певного комплексу організаційних дій. Більше того, забезпечення такої участі передбачає обов`язкову перевірку технічних умов, встановлення особи учасника та гарантування стабільності зв`язку. При цьому р изики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, переривання зв`язку тощо несе учасник кримінального провадження, який подав відповідне клопотання (ч.6 ст.336 КПК України). Своєю чергою, військова частина не є тим суб`єктом, який повинен безпосередньо здійснювати перевірку засобів обвинуваченого на предмет можливості забезпечити його належний зв`язок із судом. 

Будучи достеменно обізнаним про дату і час судового засідання, обвинувачений не вжив заходи для забезпечення своєї участі в ньому. Так, він не звертався до Суду із клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, не повідомив про неможливість забезпечити належні технічні умови такої участі та не порушив питання про забезпечення його дистанційної участі з приміщення іншого суду. Таким чином, обвинувачений, маючи процесуальний обов`язок і об`єктивну можливість брати участь у судових засіданнях, не ініціював жодного механізму, який дозволив би йому реалізувати один із передбачених законом форматів такої участі. 

Попри це, у судовому засіданні 06.08.2026 Суд вжив заходи щодо забезпечення його участі шляхом підключення за допомогою альтернативного засобу зв`язку - програми Zoom. Однак, під час судового розгляду не вдалось забезпечити належну якість зв`язку, тому повноцінна участь ОСОБА_14 в судовому засідання була неможливою. 

3.11. Ураховуючи, що обвинувачений, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, до суду не прибув, про поважність причин неприбуття не повідомив, Суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_14 привід. При чому Суд виходить із того, що привід не є заходом покарання за неявку до суду або засобом створення для особи додаткових обмежень, а є процесуальним механізмом забезпечення обов`язку участі, коли добровільне виконання відповідного обов`язку не відбулось. Метою приводу є не саме здійснення примусового переміщення особи до суду, а забезпечення її фактичної участі у судовому провадженні. 

3.12. Суд бере до уваги, що  ОСОБА_14 проходить військову службу за межами території м. Києва, а тому виконання приводу у звичайному порядку може бути пов`язане з необхідністю його переміщення з місця проходження служби, залучення додаткових службових ресурсів та, залежно від конкретних обставин, створення перешкод для виконанням ним своїх обов`язків військовослужбовця. Тому Суд вважає за необхідне визначити не лише обов`язок виконати привід, а й альтернативні способи його реалізації, які дозволять досягнути процесуальної мети з найменшим втручанням в інші законні обов`язки обвинуваченого. 

Такий підхід відповідає самій природі приводу: процесуальний примус має бути достатнім для досягнення визначеної законом мети, але не повинен перетворюватися на надмірний тягар для прав та інтересів особи. За наявності декількох способів забезпечення участі особи в судовому засіданні перевага має надаватися тому з тих, який одночасно гарантує виконання судового рішення та є об`єктивно найменш обтяжливим для самої особи та уповноважених органів, на яких покладено його виконання. 

3.13. У зв`язку із цим Суд вважає за доцільне визначити альтернативний порядок виконання приводу, за якого уповноважена на його виконання особа, залежно від фактичних обставин і можливості реалізації відповідного способу, може: (1) забезпечити безпосереднє доставлення обвинуваченого до суду, який є територіально найближчим до місця проходження ним військової служби, або (2) забезпечити його участь в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів особи, яка виконує привід, за умови належної ідентифікації обвинуваченого, а також можливості Суду безпосередньо сприймати перебіг судового засідання та дотримання інших передбачених законом процесуальних гарантій. 

3.14. Визначення таких альтернатив не означає надання особі права самостійно обирати спосіб виконання приводу. Усі визначені способи є різними формами реалізації одного процесуального обов`язку забезпечити участь обвинуваченого у судовому засіданні. Остаточний вибір конкретного способу повинен визначатися з урахуванням 1) фактичного місця знаходження обвинуваченого, 2) умов проходження ним служби, 3) технічної можливості забезпечити належну якість відеоконференції та 4) інших обставин, що можуть впливати на реальність і своєчасність виконання ухвали Суду. При цьому Суд виходить з необхідності забезпечити баланс між двома процесуально значущими обставинами: з одного боку - неприпустимість залишення без реакції невиконання обвинуваченим обов`язку з`являтися за викликом до суду, а з іншого - необхідність уникати надмірного втручання у проходження ним військової служби там, де тієї самої процесуальної мети можливо досягнути менш обтяжливим способом. 

Особливої уваги заслуговує можливість участі обвинуваченого у режимі відеоконференції. За умови дотримання встановлених законом процесуальних гарантій такий спосіб участі дозволяє одночасно забезпечити безпосередність його участі у судових засіданнях, контроль суду за фактом та умовами такої участі та уникнути необов`язкового фізичного переміщення особи до місця розташування Вищого антикорупційного суду.

3.15. Таким чином, застосування приводу в цьому випадку обумовлене необхідністю забезпечити належний перебіг судового розгляду та обов`язкову участь обвинуваченого в судовому засіданні, тоді як визначення альтернативних способів його виконання спрямоване на ефективне і своєчасне виконання завдань кримінального провадження з урахуванням конкретних обставин. З огляду на викладене саме такий порядок виконання приводу забезпечить необхідний баланс між обов`язком виконання судового рішення та необхідністю врахування фактичних умов проходження обвинуваченим військової служби. 

3.16. Здійснення приводу необхідно доручити Національному антикорупційному бюро України. У разі неможливості здійснення приводу з будь-яких причин особа, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, повертає її до суду з письмовим поясненням причин невиконання (ч. 4 ст. 143 КПК України).

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 139-140, 143, 323, 372, 376 КПК України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Застосувати (здійснити) до обвинуваченого  ОСОБА_14  привід до Вищого антикорупційного суду для участі у судовому засіданні, призначеному на 12 год 00 хв 18.08.2026, або забезпечити його дистанційну участь у режимі відеоконференції з приміщення найближчого суду або із застосуванням власних технічних засобів уповноваженої особи, яка виконує привід. 

2. Виконання ухвали про здійснення приводу доручити відповідним підрозділам Національного антикорупційного бюро України.

3. Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 .

4. Привід не підлягає виконанню, якщо його виконання може спричинити загрозу життю і здоров`ю особи, щодо якої він застосовується. 

5. У разі неможливості здійснення приводу особа, яка виконує ухвалу про здійснення приводу до початку судового засідання повертає її до суду з письмовим поясненням причин невиконання.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя       ОСОБА_1 

Судді          ОСОБА_2 

ОСОБА_3