Справа № 991/9931/26

Провадження 1-кс/991/9947/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року м. Київ 

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання від 31.07.2026 директора ТОВ «Деревообробна Євроліс» ОСОБА_4 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 42026000000000221 від 21.02.2026,

В С Т А Н О В И В:

03.08.2026 на розгляд слідчого судді надійшло клопотання від 31.07.2026 директора ТОВ «Деревообробна Євроліс» ОСОБА_4 (далі - заявник) про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 42026000000000221 від 21.02.2026.

Заявник у клопотанні просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 квітня 2026 року у кримінальному провадженні № 42026000000000221 від 21 лютого 2026 року на майно, вилучене під час проведення обшуку 18 березня 2026 року за місцем фактичного здійснення господарської діяльності ТОВ «Деревообробна Європоліс» за адресою: Житомирська область, м. Олевськ, вул. Герцена, буд. 17, а саме:

- мобільний телефоне Iphone 15 Pro Max IMEI НОМЕР_1 ;

- копії документів господарської діяльності ТОВ «Деревообробна Євроліс» на 81 арк.

Заявник обґрунтовував своє клопотання тим, що арешт має бути скасовано відповідно до положень ч. 1 ст. 174 КПК України, оскільки він був накладений необґрунтовано, та у подальшому в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Клопотання подане у кримінальному провадженні щодо кримінального правопорушення, віднесеного до підсудності Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) згідно із статтями 33-1, 216 КПК України, а тому його розгляд належить до повноважень слідчого судді ВАКС.

Заявник у судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, подав заяву, у якій проси здійснювати розгляд клопотання за його відсутності.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечував, надав уважав його необгрунтованим.

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з п. 2, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання.

У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).

Частиною 4 ст. 174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Тобто суд має право скасувати арешт майна лише з двох підстав, а саме у разі доведення існування обставин, які підтверджують, що арешт накладено необґрунтовано або в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Дослідивши матеріали провадження та заслухавши пояснення присутніх учасників, слідчий суддя встановив.

Детективами НАБУ здійснюється розслідування у кримінальному провадженні № 42026000000000221 від 21.02.2026.

У цьому провадженні ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду м. Києва від 06.04.2026 ( справа № 991/2713/26, провадження 1-кс/991/2727/26) за результатами розгляду клопотання прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку 18.03.2026 за місцем фактичного здійснення господарської діяльності ТОВ «Деревообробна Європоліс» за адресою: Житомирська область, м. Олевськ, вул. Герцена, буд. 17, а саме:

- мобільний телефоне Iphone 15 Pro Max IMEI НОМЕР_1 ;

- копії документів господарської діяльності ТОВ «Деревообробна Євроліс» на 81 арк.

Заявник уважав, що на цей час відсутні будь-які об`єктивні дані, які б свідчили про існування ризиків, передбачених ч. 11 ст. 170 КПК України, а саме можливості приховування, пошкодження, псування, втрати, знищення чи відчуження майна. Подальше застосування арешту фактично втратило своє процесуальне призначення та не відповідає завданням заходів забезпечення кримінального провадження, визначеним статтями 131, 132 КПК України.

За таких обставин, на думку заявника, арешт перестав бути необхідним заходом забезпечення кримінального провадження та перетворився виключно на необгрунтоване обмеження права власності.

Зокрема, заявник стверджував, що в ухвалі слідчого судді ВАКС від 06.04.2026 прямо зазначено, що потреба в арешті телефону обумовлена тим, що «наразі триває копіювання його вмісту на виконання доручення прокурора від 24 березня 2026 року».

Отже, заявник уважав, що зміст самої ухвала свідчить, що арешт телефону мав тимчасовий характер і був пов`язаний виключно із завершенням технічної процесуальної дії - копіювання інформації.

Також заявник уважав, що жодних обставин, які б свідчили про необхідність подальшого вилучення саме паперових копій документів підприємства, або існування ризиків їх приховування, знищення чи зміни, сторона обвинувачення не навела.

Більше того, за твердженням заявника, вилучені документи стосуються поточної господарської діяльності товариства та можуть бути необхідними підприємству для здійснення господарської діяльності, виконання договірних зобов`язань, проходження перевірок контролюючих органів, захисту своїх прав у судових та адміністративних процедурах.

Оцінивши доводи заявника, слідчий суддя уважає їх безпідставними.

Зокрема, заявник помилково зазначає як єдину мету застосування арешту, визначену в ухвалі слідчого судді ВАКС від 06.04.2026,. копіювання вмісту мобільного телефону.

Поряд з наведеним, в ухвалі слідчого судді ВАКС від 06.04.2026 у справі № 991/2713/26 прямо зазначено наступне:

«18.14. У свою чергу, мобільний телефон директора товариства як засіб комунікації потенційно містить інформацію про: 1) контакти з особами, причетними до вимагання неправомірної вигоди; 2) зміст переговорів, домовленостей або передачі вказівок; 3) інші відомості (у тому числі електронні листування, повідомлення, журнали дзвінків), що можуть підтверджувати або спростовувати обставини, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні.

18.15.А тому, в розумінні КПК України вилучена техніка, та відповідні електронні файли, що у ній містяться, наразі мають значення для здійснюваного кримінального провадження.

18.16.Необхідність накладення арешту обґрунтована не лише тим, що існує необхідність у збереженні речових доказів, тобто запобіганні можливості приховати, пошкодити, зіпсувати, знищити чи перетворити інформацію, яка зберігається на телефоні, яку можна використати як доказ у кримінальному провадженні, а й копіювання його змісту.»

Далі в цій ухвалі слідчого судді ВАКС від 06.04.2026 у справі № 991/2713/26 стосовно телефону та документів прямо зазначено:

«18.24. Копії документів та технічний носій інформації були вилучені під час обшуку на законних підставах, обшук у подальшому був легалізований, однак для їх подальшого утримання необхідне накладення арешту відповідно до вимог КПК України, що обумовлює накладення арешту.»

Отже, необхідність та обгрунтованість накладення арешту на майно була встановлена судовим рішенням, яке є на цей мент чинним.

Підставами прийняття вказаного рішення були обставини кримінального провадження № 42026000000000221, а не тільки ті обставини, на які посилався заявник.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 174 КПК України саме на заявника в цьому випадку покладається обов`язок доведення того, що арешт на грошові кошти був накладений безпідставно, або, що у арешті цього мана відпала потреба. Водночас, заявник наведених обставин не довів.

За оцінкою слідчого судді продовження застосування арешт майна в цьому випадку відповідає критеріям розумності та співмірності обмеження права власності.

Статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та утворюють «трискладовий тест», за допомогою якого має відбуватися оцінка відповідного втручання: 1) законність втручання; 2) легітимна мета; 3) пропорційність між використовуваними засобами і переслідуваною метою та уникнення покладення на власника надмірного тягаря.

Обмеження права власності на конкретно визначене майно відбулося на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в кримінальному провадженні № 42026000000000221 від 21.02.2026 в порядку, передбаченому КПК України, що повністю відповідає вимогам КПК України.

Предметом досудового розслідування у вказаному провадженні є можливе вчинення за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368 КК України, тобто, особливо тяжких корупційних злочинів.

Отже, слідчий суддя, оцінюючи співмірність триваючого обмеження права власності, констатує наявність правової підстави втручання в право власності особи (ухвала суду), легітимну мету (розслідування особливо тяжкого злочину, та особливо тяжкого корупційного злочину), а також уважає, що з огляду на необхідність дотримання балансу інтересів суспільства і особи, застосований арешт майна не є занадто обтяжливим для особи.

За наведених обставин слідчий суддя вважає, що справедливий баланс інтересів у цьому випадку дотримано, та враховує ту обставину, що накладений арешт діятиме протягом проведення досудового розслідування, або може бути скасований раніше, за результатами проведення призначеної експертизи.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання.

Керуючись ст. 170-174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання від 31.07.2026 директора ТОВ «Деревообробна Євроліс» ОСОБА_4 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 42026000000000221 від 21.02.2026 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1