Справа 991/5553/21

Номер провадження 1-о/991/3/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року Вищий антикорупційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 , 

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 ,

його захисника адвоката ОСОБА_7 ,

захисника засудженого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали заяви засудженого ОСОБА_6 про перегляд вироку Вищого антикорупційного суду від 15 лютого 2024 року за нововиявленими обставинами у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 лютого 2020 року за № 52020000000000132, за обвинуваченням

ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Оренбург Російської Федерації, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_11 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Каховка Херсонської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України,

В С Т А Н О В И В :

І. Історія провадження та суть заяви засудженого

1.1. Вироком Вищого антикорупційного суду (надалі - ВАКС) від 15 лютого 2024 року:

- ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, та призначено йому покарання у виді 7 років і 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій на підприємствах, у статутних капіталах яких наявна частка державної або комунальної власності, строком на 3 роки та з конфіскацією 1/2 належного йому на праві власності майна;

- ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, та призначено йому покарання у виді 7 років і 3 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій на підприємствах, у статутних капіталах яких наявна частка державної або комунальної власності, та займатися діяльністю у сфері права строком на 3 роки з конфіскацією 1/2 належного йому на праві власності майна;

- вирішено питання щодо заходів забезпечення, процесуальних витрат та речових доказів.

Ухвалою АП ВАКС від 05 листопада 2024 року апеляційні скарги сторони захисту було залишено без задоволення, а вирок ВАКС від 15 лютого 2024 року залишено без змін.

Постановою ВС ККС від 20 листопада 2025 року касаційні скарги сторони захисту було залишено без задоволення, а вирок ВАКС від 15 лютого 2024 року та ухвалу АП ВАКС від 05 листопада 2024 року залишено без змін.

1.2. 22 червня 2026 року до ВАКС надійшла заява засудженого ОСОБА_6 про перегляд вироку ВАКС від 15 лютого 2024 року за нововиявленими обставинами.

Заява засудженого ОСОБА_6 обґрунтована тим, що йому стали відомі нові обставини та факти, які не були відомі йому та суду під час судового розгляду і які, на його думку, можуть суттєво позначитися на законності та обґрунтованості вироку, а саме:

- всупереч висновку суду про те, що лише усунення кредиторських вимог, пов`язаних із трудовими відносинами, могло створити умови для заволодіння коштами ДП «Південдіпрошахт», з листа ГУ ДПС у Харківській області № 68/ЗПІ/20-40-13-10-20 від 29 квітня 2026 року вбачається, що станом на 01 листопада 2019 року сума податкового боргу ДП «Південдіпрошахт» складала 7 200 141 грн, а станом на 01 жовтня 2019 року - 13 760 037 грн. Відтак навіть «усунення» кредиторських вимог стягувачів за заборгованістю із заробітної плати не надало б ТОВ «Лімітед Едішн» можливості отримати кошти, позаяк вимоги щодо погашення податкових та інших платежів до бюджету задовольняються у третю та четверту чергу, тоді як вимоги ТОВ «Лімітед Едішн» підлягали задоволенню лише у п`яту чергу, а залишок коштів від реалізації майна на аукціоні 31 жовтня 2019 року (7 882 782 грн) був би спрямований також на погашення податкового боргу. Крім того, ДП «Південдіпрошахт» заяв про зупинення стягнення на користь податкових органів у межах зведеного виконавчого провадження № 56152086 не подавало, що підтверджується листом Київського ВДВС у м. Харкові Східного МУ МЮ (м. Харків) № 67007 від 29 квітня 2026 року;

- всупереч висновку суду про те, що сукупний розмір вимог із заборгованості по заробітній платі співмірний із сумою коштів, отриманої від реалізації майна ДП «Південдіпрошахт» на аукціоні 31 жовтня 2019 року, суд не дослідив суму заборгованості із заробітної плати, за якою були відкриті виконавчі провадження станом на 01 листопада 2019 року: за розрахунком засудженого ОСОБА_6 вона становила 2 443 383 грн і не була тотожною сумі коштів, що надійшла від продажу майна (7 882 782,25 грн). Значна частина коштів із суми погашеної заборгованості із заробітної плати (6 603 575,38 грн) є виплатою за виконавчими листами, які надійшли до відділу державної виконавчої служби вже після 01 листопада 2019 року як логічне завершення судових процесів працівників зі стягнення заборгованості;

- кваліфікуючи дії засудженого ОСОБА_6 як закінчений замах, суд помилився, позаяк, якби засуджений дійсно мав намір довести одержання коштів ДП «Південдіпрошахт» до кінця, наступною логічною дією було б оскарження постанови державного виконавця від 19 листопада 2019 року про зупинення виконавчих проваджень за заявами ТОВ «Лімітед Едішн» до керівника виконавчого відділу або до суду. Кримінальне провадження № 52020000000000132 було розпочате лише 20 лютого 2020 року, тобто він мав щонайменше три місяці для доведення своїх дій до кінця, однак свідомо цього не зробив. Так само ДП «Південдіпрошахт» свідомо не подавало до виконавчої служби заяв про заміну сторони у виконавчому провадженні стосовно ГУ ДПС у Харківській області. Наведене, за твердженням засудженого ОСОБА_6 , свідчить про його добровільну відмову від доведення кримінального правопорушення до кінця (ст. 17 КК України);

- ненадання стороною захисту доказів звернень обвинувачених із листами щодо третього цільового аукціону, призначеного на 31 жовтня 2019 року (на що суд звернув увагу на стор. 42 вироку), мало об`єктивні причини: після оформлення правовстановлюючих документів нові власники приміщень, проданих на аукціоні 31 жовтня 2019 року, не надали працівникам ДП «Південдіпрошахт» можливості забрати документи, а частину документів знищено внаслідок збройної агресії російської федерації та обстрілів м. Харкова у 2022 році, що підтверджується листами ГУ ДПС у Харківській області № 68/ЗПІ/20-40-13-10-20 від 29 квітня 2026 року та Департаменту містобудування та архітектури м. Харкова № Т-1-6/19/335-26 від 01 травня 2026 року.

1.3. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 червня 2026 року, відповідно до ч. 3 ст. 35 КПК України, для розгляду цієї заяви визначено колегію суддів ВАКС у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_12 .

На підставі розпорядження керівника апарату ВАКС № 62 ав від 23 червня 2026 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи та замінено суддю - члена колегії ОСОБА_12 на ОСОБА_13 .

За результатами задоволення заяви судді - члена колегії ОСОБА_13 про самовідвід протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 червня 2026 року останню замінено на суддю ОСОБА_3 .

1.4. Ухвалою ВАКС від 01 липня 2026 року відкрито провадження за заявою засудженого ОСОБА_6 про перегляд вироку ВАКС від 15 лютого 2024 року за нововиявленими обставинами та призначено її до судового розгляду.

ІІ. Позиція учасників судового засідання

2.1. Засуджений ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав свою заяву та пояснив, що вона фактично є зміною позиції сторони захисту в межах окресленого кримінального провадження.

Крім того, засуджений ОСОБА_6 уточнив прохальну частину своєї заяви, а саме просив (1) змінити вирок ВАКС від 15 лютого 2024 року, (2) звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України у зв`язку з його добровільною відмовою від вчинення цього кримінального правопорушення, (3) визнати винним ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364-1, ч. 1 ст. 367 КК України, (4) у строк відбування покарання зарахувати строк перебування у місцях позбавлення волі.

Захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 та захисник засудженого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 повністю підтримали позицію засудженого ОСОБА_6 та прохали задовольнити його заяву у повному обсязі.

2.2. Засуджений ОСОБА_8 у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви і перегляду судового рішення (ч. 2 ст. 466 КПК України).

2.3. Прокурор ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення заяви засудженого ОСОБА_6 у зв`язку з її необґрунтованістю.

Прокурор наголосив, що викладені у заяві засудженого ОСОБА_6 доводи зводяться виключно до повторної оцінки ВАКС сукупності наявних у матеріалах кримінального провадження доказів, оцінку яким уже було надано судами трьох різних інстанцій.

ІІІ. Мотиви суду

3.1. Заслухавши думку осіб, які беруть участь у судовому засіданні, дослідивши заяву засудженого ОСОБА_6 про перегляд вироку ВАКС від 15 лютого 2024 року за нововиявленими обставинами, матеріали кримінального провадження, внесеного 20 лютого 2020 року до ЄРДР за № 52020000000000132, у межах, необхідних для вирішення цієї заяви, суд дійшов таких висновків.

3.2. Правове регулювання.

3.2.1 Судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті, зокрема, за нововиявленими обставинами, до яких належать: (1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; (2) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; (3) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути (ч. 1,2 ст. 459 КПК України).

За наявності обставин, які підтверджують невинуватість засудженого або вчинення ним менш тяжкого кримінального правопорушення, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами строками не обмежений (ч. 4 ст. 461 КПК України).

У той же час відповідно до п. 4, 5 ч. 2 ст. 462 КПК України у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду, обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву до суду.

Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами розглядається судом протягом двох місяців з дня її надходження згідно з правилами, передбаченими КПК України для кримінального провадження в суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд (ч. 1 ст. 466 КПК України). Суд має право не досліджувати докази щодо обставин, встановлених у судовому рішенні, яке переглядається за нововиявленими обставинами, якщо вони не оспорюються (ч. 3 ст. 466 КПК України).

За наслідками розгляду кримінального провадження за нововиявленими обставинами суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення (ч. 1 ст. 467 КПК України).

3.2.2. Колегія суддів зазначає, що тлумачення термінів «нововиявлені обставини», «обставини», що вживаються у ст. 459 КПК України, має здійснюватися в системному зв`язку з іншими положеннями КПК України, у першу чергу, зі ст. 91 цього Кодексу, яка визначає обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Таким чином, системне тлумачення положень ст. 459, п. 4, 5 ч. 2 ст. 462, ст. 91 КПК України свідчить, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи у звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки: (1) вони об`єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду й особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження, і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення; (2) вони перебувають в органічному зв`язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення; (3) вони мають істотне значення, позаяк самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Відтак нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику (засудженому). Вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду при прийнятті рішення, а також спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, і мають важливе значення для її розгляду.

Тобто, обставини, що не були відомі суду на час судового розгляду, повинні бути настільки суттєвими та неспростовними, щоб мати можливість вплинути на законність прийнятого судом рішення по суті.

При цьому важливим при перегляді судового рішення є дотримання принципу юридичної визначеності. Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п. 40) та від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» (п. 46) неодноразово акцентував увагу на тому, що одним із основних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу «res judicata» - принципу остаточності рішення суду, згідно з яким жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного й обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами.

Процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією. Вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах. У цьому випадку суд лише перевіряє наявність обставин, передбачених у ч. 2 ст. 459 КПК України, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на час розгляду справи, вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути.

За усталеною судовою практикою нові докази, які виявлені або створені вже після ухвалення судового рішення і спрямовані на підтвердження чи спростування обставин, що були предметом безпосереднього дослідження та оцінки суду, не є нововиявленими обставинами. Також не є нововиявленою обставиною незгода учасника судового провадження з оцінкою доказів, наданою судом, та з висновками щодо фактичних обставин чи правової кваліфікації діяння.

3.3. Оцінюючи доводи заяви засудженого ОСОБА_6 крізь призму наведених у п. 3.2.2. цієї ухвали критеріїв, суд зазначає таке.

3.3.1. Листи ГУ ДПС у Харківській області № 68/ЗПІ/20-40-13-10-20 від 29 квітня 2026 року, Київського ВДВС у м. Харкові Східного МУ МЮ (м. Харків) № 67007 від 29 квітня 2026 року та Департаменту містобудування та архітектури м. Харкова № Т-1-6/19/335-26.01.01-17 від 01 травня 2026 року, на які посилається засуджений ОСОБА_6 , складені та отримані на його запити у квітні - травні 2026 року, тобто більш як через два роки після ухвалення ВАКС 15 лютого 2024 року і після завершення 05 листопада 2024 року апеляційного та 20 листопада 2025 року касаційного перегляду. За своєю процесуальною природою це нові засоби доказування (документи), а не нововиявлені обставини.

При цьому, викладені у цих листах відомості (про розмір податкового боргу ДП «Південдіпрошахт» станом на жовтень - листопад 2019 року, стан виконавчих проваджень, долю документації підприємства) стосуються фактів, які існували на час судового розгляду, були відомі стороні захисту та охоплювалися предметом доказування. Питання черговості задоволення вимог стягувачів у виконавчих провадженнях, розміру і порядку погашення заборгованості із заробітної плати перед працівниками ДП «Південдіпрошахт», руху та розподілу коштів, одержаних від реалізації майна підприємства на аукціоні 31 жовтня 2019 року, а також процесуальної поведінки учасників виконавчих проваджень були предметом безпосереднього дослідження суду та знайшли свою оцінку у вироку (розділ ІІ, п. 5.11.1, 6.1, 6.2, 6.5.3, розділ VII вироку ВАКС від 15 лютого 2024 року).

Так, у вироку ВАКС від 15 лютого 2024 року прямо зазначено, що виручка від реалізації майна ДП «Південдіпрошахт» на третьому цільовому аукціоні склала 17 738 906,06 грн, з яких 7 185 287,69 грн були спрямовані на погашення податкової заборгованості (податок на прибуток підприємств і організацій, податок на додану вартість, земельний податок, податок на нерухоме майно, податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, адміністративні штрафи та санкції), 2 670 835,91 грн - на витрати, пов`язані з реалізацією майна, а залишок у розмірі 7 882 782,46 грн був примусово стягнутий на депозитний рахунок Київського відділу ДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області та використаний для погашення заборгованості щодо виплати заробітної плати працівникам ДП «Південдіпрошахт» у розмірі 6 603 575,38 грн, заборгованості перед бюджетом у розмірі 174 619,70 грн та заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 1 155 424,25 грн (розділ ІІ вироку). Аналогічні відомості про списання з рахунків підприємства близько 7 млн грн на погашення заборгованості із заробітної плати та податків повідомила у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 - державний виконавець, яка здійснювала стягнення у межах зведеного виконавчого провадження щодо ДП «Південдіпрошахт» (п. 5.11.1 вироку).

Відтак обставини наявності податкової заборгованості ДП «Південдіпрошахт» та її погашення за рахунок виручки від аукціону, на які засуджений ОСОБА_6 посилається як на нововиявлені, були безпосередньо відомі суду та відображені у вироку ВАКС від 15 лютого 2024 року.

Ба більше, сторона захисту не була позбавлена можливості своєчасно, під час судового розгляду або перегляду вироку АП ВАКС та судом касаційної інстанції, звернутися з відповідними інформаційними запитами та подати аналогічні відомості судам. Об`єктивних перешкод для цього засуджений ОСОБА_6 не навів: наведені ним причини (недопуск до приміщень новими власниками, знищення частини документів у 2022 році) стосуються первинної документації підприємства, а не інформації з обліку контролюючих органів та органів державної виконавчої служби, яка була доступна для витребування у будь-який час. Подальше отримання доказів, які об`єктивно могли бути здобуті та подані суду під час розгляду, не надає таким доказам властивостей нововиявленої обставини.

3.3.2. Доводи засудженого ОСОБА_6 про те, що кредиторські вимоги ТОВ «Лімітед Едішн» у будь-якому разі не могли бути задоволені за рахунок коштів від реалізації майна ДП «Південдіпрошахт» з огляду на пріоритетну черговість вимог щодо податкового боргу, а також про неправильне, на його думку, визначення судом розміру заборгованості із заробітної плати, за своєю суттю зводяться до незгоди з установленими вироком фактичними обставинами та з оцінкою досліджених судом доказів.

Ба більше, черговість задоволення вимог кредиторів не лише була відома суду, а й становила елемент установленого судом механізму вчинення кримінального правопорушення. Так, у вироку встановлено, що ОСОБА_8 і ОСОБА_6 , знаючи, що відповідно до встановленої законом черговості задоволення вимог кредиторів вимоги ТОВ «Лімітед Едішн» за виконавчими провадженнями № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 можуть бути не виконані за рахунок грошових коштів, отриманих від продажу майна на аукціоні, саме з метою доведення злочинного наміру до кінця ініціювали подання 46 заяв до Київського районного суду м. Харкова та 1 заяви до господарського суду Харківської області про заміну ДП «Південдіпрошахт» як сторони виконавчих проваджень його нібито правонаступником (розділ ІІ, п. 6.1 вироку). При цьому колегія суддів у вироку окремо зазначила, що при закінченому замаху кримінально-правове значення має сам факт подання таких заяв, а не кінцевий результат розгляду певної їх частини, і наслідки розгляду цих заяв не мали вирішального впливу на можливість доведення злочинного умислу до кінця (п. 6.2 вироку ВАКС від 15 лютого 2024 року).

У своєму вироку ВАКС також виснував, що сукупність досліджених доказів поза будь-яким розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_6 вчинили закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі (п. 6.5.3 вироку ВАКС від 15 лютого 2024 року), а також що злочин не був доведений до кінця через зупинення виконавчих проваджень, ініційованих ОСОБА_6 за наслідком опротестування векселів, і ці обставини жодним чином не залежали від волі останнього (п. 7.3 вироку ВАКС від 15 лютого 2024 року). Законність та обґрунтованість цих висновків перевірені судами апеляційної та касаційної інстанцій, які залишили вирок без змін. 

Запропонована засудженим ОСОБА_6 альтернативна оцінка тих самих подій та документів, у тому числі власний розрахунок сум заборгованості і прогноз щодо ймовірного розподілу коштів у виконавчих провадженнях, не є «обставиною» у розумінні п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК України. Крім того, для кваліфікації діяння як замаху визначальним є спрямованість умислу та вчинення особою діянь, безпосередньо спрямованих на вчинення кримінального правопорушення, а не те, чи було б за інших умов фактично досягнуто злочинного результату. Відтак наведені доводи ані самі по собі, ані в сукупності з іншими не доводять неправильності вироку ВАКС від 15 лютого 2024 року.

3.3.3. Доводи засудженого ОСОБА_6 про добровільну відмову від доведення кримінального правопорушення до кінця (ст. 17 КК України) та про помилковість кваліфікації діяння як закінченого замаху стосуються застосування норм матеріального права до вже встановлених судом фактичних обставин, тобто правової оцінки діяння, а не питань факту. Питання правильності правової кваліфікації не є нововиявленою обставиною та підлягало перевірці (і було перевірене) у порядку апеляційного та касаційного оскарження, право на яке засуджений ОСОБА_6 реалізував.

До того ж за змістом ст. 17 КК України добровільна відмова можлива лише при незакінченому кримінальному правопорушенні - до моменту, коли особа виконала всі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця. Вироком же встановлено вчинення закінченого замаху: суд констатував вчинення ОСОБА_6 всіх дій, які він вважав потрібними для доведення кримінального правопорушення до кінця (укладення договорів, ініціювання вексельного розрахунку, підписання акту приймання-передачі векселів, підписання акту пред`явлення векселів до платежу, опротестування векселів, звернення до державного виконавця із заявами про відкриття виконавчих проваджень на підставі вчинених приватним нотаріусом виконавчих написів), а причини, з яких злочин не був доведений до кінця, не залежали від його волі (п. 7.3 вироку ВАКС від 15 лютого 2024 року). Незвернення засудженого зі скаргою на постанову державного виконавця від 19 листопада 2019 року про зупинення виконавчих проваджень, тобто його пасивна поведінка вже після того, як замах відбувся, а виконавчі провадження було зупинено з незалежних від нього причин, добровільною відмовою у розумінні ст. 17 КК України не є і висновків суду не спростовує.

3.3.4. З аналогічних міркувань не можуть бути задоволені й уточнені у судовому засіданні вимоги засудженого про зміну вироку шляхом визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364-1, ч. 1 ст. 367 КК України. Такі вимоги зводяться до прохання про надання іншої правової кваліфікації тим самим фактичним обставинам, які вже встановлені вироком, що набрав законної сили, та перевірені судами апеляційної і касаційної інстанцій. Жодної обставини у розумінні ст. 459 КПК України, яка існувала б на час судового розгляду, не була і не могла бути відома суду та доводила б вчинення засудженим менш тяжкого кримінального правопорушення, засуджений ОСОБА_6 не навів.

Показовим є й те, що (1) сам засуджений ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначив, що його заява фактично є зміною позиції сторони захисту в межах цього кримінального провадження (час 13:15:01 технічного запису судового засідання від 03 серпня 2026 року), (2) захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні зазначив, що адвокат ОСОБА_15 , який здійснював захист засудженого ОСОБА_6 у ході апеляційного перегляду вироку ВАКС від 15 лютого 2024 року, обрав помилкову стратегію захисту.

Колегія суддів наголошує, що зміна ж захисної позиції чи обраної тактики сторони захисту не є нововиявленою обставиною та не може бути підставою для перегляду судового рішення, що набрало законної сили. Вимога про зарахування у строк відбування покарання строку перебування у місцях позбавлення волі є похідною від вимог про зміну вироку, а тому за відсутності підстав для його перегляду окремому вирішенню в межах цього провадження не підлягає.

3.3.5. Посилання засудженого ОСОБА_6 на знищення документів внаслідок збройної агресії РФ та обстрілів м. Харкова у 2022 році пояснює, на його думку, причини неподання окремих доказів під час судового розгляду, однак ця обставина виникла після подій, які були предметом судового розгляду, не входить до предмета доказування у кримінальному провадженні та сама по собі не доводить неправильності вироку ВАКС від 15 лютого 2024 року.

3.4. Таким чином, обставини, наведені засудженим ОСОБА_6 у заяві з урахуванням її уточнення, не відповідають ознакам нововиявлених обставин, визначеним ст. 459 КПК України, а відтак у її задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 369 - 372, 459, 466, 467 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

У задоволенні заяви засудженого ОСОБА_6 про перегляд вироку Вищого антикорупційного суду від 15 лютого 2024 року за нововиявленими обставинами, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1 

Судді ОСОБА_2 

ОСОБА_3